Підготовки дитини до вступу до дитячого садка


Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина



Сторінка5/8
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Подружнім конфліктам – стоп! - поруч дитина
В сім'ї де конфлікт продовжується довго, утворюється трикутник. Теорію «трикутників» психологи сім'ї перейняли з антропології та соціології. Отож якщо між двома особами є довготривалий, виразний конфлікт і ще коли він супроводжується великою напругою- тоді напруга зменшується коли в конфлікт включити третю особу. В сім’ї автоматично учасником протистояння стає дитина. Це відбувається несвідомо. Твориться патологічний трикутник. Тут вже не йдеться про сварку. Дитина тепер вже на постійно стає стороною в конфлікті і що найгірше реагує на це драматично.

Батьки зовсім не усвідомлюють проблем з дитиною. Це проявляється тоді коли мале починає наприклад хворіти, або стає «неслухняне» - тоді треба ним серйозно піклуватися.

В таких трикутниках може бути так, що кожний з батьків намагається перетягнути на свій бік нащадка. Мама скаржиться часом на батька, батько піддає сумніву рішення мами. Обоє намагаються бути близько з дитиною.

І навіть не сваряться. Тоді дитина стає перед серйозним конфліктом відданості, вона або добра дитина мами або тата. Тимчасом вона рівно кохає маму і тата і одночасно хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, переживає що батько гнівається, що йому прикро – і навпаки.

Така ситуація доводить до нервових розладів в дитини. Це однак лише одна з форм патологічного трикутника. Може бути також так, що конфлікт між батьками відвертий і дитину перетягли вже на один бік. Утворюється коаліція наприклад матері з донею. Тоді під час сварки дитина стає на боці мами, відкидаючи батька, що в подальшому розвитку приносить серйозні наслідки.

Може бути також такий трикутник, де всі невдачі, агресію батьки переносять на дитину. В такій сім’ї батьки в нічим не можуть погодитися окрім одного- в них «невдала дитина». Такі діти поводяться агресивно, часто прояви негативізму, а коли підростають, шукають поваги поза домом в субкультурних середовищах, залишають батьків. Їхня самооцінка найчастіше просто вщент розбита.

Буває також, коли постійний конфлікт проявляється тим, що батьки надто зосереджуються на здоров’ї дитини. Такі діти часто слабкіші за ровесників, несамостійні. В батьків «хвора» дитина, що звільнює їх від дій які б могли врятувати їхній шлюб і взаємні відносини. Тут конфлікт серйозно прихований і на зовні всім здається що це зразкові сім’ї, в яких ніколи не сваряться.

У кожній родині, великій або маленькій, тільки що створеній або «зі стажем», щасливій або не дуже, завжди є щось загальне для кожної з них, і щось індивідуальне. Розходжень між родинами може бути безліч. Й обумовлені вони тим, що в кожній існує набір своїх правил і законів, які впорядковують їхнє життя.

Правила — це очікування щодо того, як люди мають поводитися в певних ситуаціях і обставинах. Вони відображають погляди людей щодо того, що добре, що погано, що можна або не можна, і що буде, якщо цих правил не дотримуватися. Правила в родині бувають двох типів:

- відкриті — тобто ті, які висловлюються відкрито, обговорюються членами родини, і їх можна за необхідності змінити;



  • негласні — це ті, про які ніхто не говорить уголос, але всі їх дотримуються. І проявляють себе ці правила вже тоді, коли хтось їх порушує.


Коли права дітей порушуються
Коли не гарантована її безпека для життя та здоров’я.

Коли її потреби ігноруються.

Коли не задовольняються її основні потреби.

Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.

Коли порушується недоторканість дитини.

Коли завдається шкода здоров’ю дитини.

Коли дитину ізолюють.

Коли навіюють страх за допомогою жестів,поглядів, погроз фізичного покарання.

Коли перебивають дитину під час розмови, не дають їй можливість висловитись, повідомити про свої потреби, бажання.

Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи(міліцію,церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

Коли порушують статеву недоторканість дитини.

Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім”ї та дитини рішення.

Коли дитина не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

Коли її особисті речі не є недоторканними.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.

Коли дитині не надається право робити помилки.


Корекційно - розвивальна робота з дітьми з мовленнєвими порушеннями: сучасні підходи
Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» висвітлює концептуальні позиції щодо реформування змісту дошкільної освіти, вимагає нових підходів до корекційно- розвивальної роботи з дітьми з мовленнєвими порушеннями.

Оскільки ключовим завданням Державної програми є орієнтація на особистісний розвиток дитини у всіх сферах життєдіяльності: «Люди», «Природа», «Культура», «Я Сам», важливу увагу приділяю:

особистісно орієнтованому підходу в корекційно -відновлювальній діяльності,

індивідуальному способу корекійно -розвивального навчання,

створенню належного корекційно -розвивального середовища,

впровадженню в логопедичну практику інноваційних технологій,

осучасненню традиційних методів, форм, прийомів корекції,

оптимізації взаємодії вчителя-логопеда з батьками.

Діти з вадами мовлення потребують комплексного психолого-педагогічного впливу. Корекційно -розвивальне навчання таких дошкільнят може бути ефективним за умови врахування не лише мовленнєвих, а й психо -фізичних особливостей. Тому корекційно -відновлювальна робота потребує щільного психологічного супроводу:

створення атмосфери довіри,комфорту під час занять у дошкільному

закладі та вдома,

нейтралізації агресії, плаксивості, імпульсивності,

усунення особистісних переживань, спричинених наявністю мовленнєвого дефекту, стимулювання бадьорого настрою, посилення компенсаторних механізмів (старанності, прагнення до успіху),корекції комунікативної дезадаптації (страху мовлення).

Поєднання логопедичної та психологічної допомоги забезпечують високу результативність корекційно -розвивальної роботи, підвищують вплив компенсаторних сил організму, дають змогу розкрити потенційні можливості кожної дитини.

Вагомого значення надаю індивідуальному способу корекційного навчання, який має циклічний характер і спрямований на:

виявлення індивідуальних порушень мовленнєвого розвитку,

уточнення, деталізацію діагностування,

систематизацію, аналіз отриманих результатів,

гнучке використання інтегрованої системи форм, методів, прийомів

корекційної роботи,

варіювання вимог до засвоєння матеріалу, який вивчається або коригується,

прогнозування стратегії і тактики подальшої корекційно -розвивальної

роботи.

Індивідуальний та диференційований підхід використовую як засіб реалізації особистісно орієнтованої моделі, яку впроваджую в логопедичну практику в тісній співпраці із сім’ями вихованців і досягаю бажаних результатів. Адже лише спільна, скоординована, цілеспрямована діяльність логопеда і батьків забезпечує успішність корекційно -відновлювального впливу на мовленнєвий розвиток дитини.



Впровадження в корекційно - відновлювальний процес інновацій сприяє його оновленню, викликає у дітей інтерес до знань, прискорює процес усунення мовленнєвої патології, формування мовленнєво комунікативної компетенції, розвиває мислення, увагу, творчі здібності, уяву, фантазію.

Ігрові вправи з використанням зорових символів (контурних зображень фігур на позначення голосних звуків, контурних зображень предметів на позначення приголосних звуків, артикуляційних вправ тощо) та побутового матеріалу (різнокольорових пластикових кришечок – «фішок») є одним з ефективних методів розвитку фонематичних процесів.

Такі ігри-завдання в організованій корекційно -відновлювальній роботі сприяють:

активізації слухової уваги та пам’яті;

диференціації слів, звукокомплексів, звуків за силою, висотою та тембром

голосу;


розвитку вміння впізнавати фонеми рідної мови;

диференціації акустично й артикуляційно віддалених звуків;

артикуляційно віддалених, але акустично близьких звуків;

артикуляційно близьких, але акустично віддалених звуків;

артикуляційно й акустично близьких звуків;

автоматизації вивчених звуків;

формуванню навичок елементарного звукового аналізу;

виробленню правильних артикуляцій;

розвитку сенсорних навичок.

Формування фонематичних процесів за такою методикою є цікавим, привабливим, успішним процесом і надзвичайно важливим особливо на початкових етапах логопедичної корекції. Ігри та вправи з використанням символів, побутового матеріалу дають змогу набагато краще запам’ятовувати матеріал, підвищувати рівень активності дітей.

Використовуючи опорні малюнки, навчаю дітей будувати речення, поширювати їх, правильно вживати в реченнях прийменники. Пальчикова казкотерапія сприяє концентрації уваги дошкільнят і є засобом розвитку позитивної емоційної налаштованості дітей, діалогічного мовлення, дрібної моторики. Нетрадиційний масаж рук (горіховий, шишковий, прищіпками, щітками) з віршованим супроводом розвиває дрібну моторику пальців рук, фонематичний слух, пам'ять. Ігри з нестандартним матеріалом (пластиковими кришечками, рахувальними паличками тощо) допомагають розвивати увагу, уяву, фантазію, збагачувати словниковий запас, вдосконалювати граматичні навички.

Усі зазначені вектори оновлення змісту, методів, форм корекційно - відновлювальної роботи дають змогу розкрити потенційні можливості кожної дитини з мовленнєвими порушеннями, є фундаментом становлення її як свідомої, самостійної особистості з оптимістичним світобаченням.


Організація і проведення цільових прогулянок на природу
Ми можемо любити тільки те, що знаємо. Треба дати змогу дітям побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослинність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого працюють.

С. Русова



Особливості цільової прогулянки

Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою. Однією з таких форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням.

Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають : парк, сквер, ліс, луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводитися не тільки з пізнавальної, а й з пізнавально -практичною метою - збирання ягід, грибів, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку.

Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони проводяться за межі ДНЗ.

Обсяг програмових завдань, що намічається для реалізації на цільовій прогулянці, значно менший від того, що передбачається екскурсією. І все ж цінність таких прогулянок у тому, що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в об'єктах природи, виявивши їх причини.

Особливо багато можливостей для спостережень під час цільових прогулянок надає літо. Рослини, що зацвітають, розмаїття видів комах, птахів, їхня пристосувальна поведінка створюють необмежений простір для надання дітям цікавої інформації, спрямованої на пізнання рідної природи, її краси.

Часом можна почути запитання : для чого маленьким дітям потрібні знання про рослинний, тваринний світ? Достатньо, щоб, вони засвоїли знання про найбільш важливі залежності у природі між організмом і умовами існування. Але ж засвоєння знань ніколи не може розглядатися в дошкільному віці як самоціль . Це - аспект всебічного розвитку дитини.

Знання, на думку дидактиків, виконують 3 функції у формуванні особистості :

- інформативну

- орієнтовну

- оціночну.

Можливості цільової прогулянки

Інформуючи про найближче оточення в процесі цільових прогулянок, вихователі здійснюють важливе виховне завдання - формування реалістичних знань, без яких неможливе оволодіння систематизованими знаннями, тобто встановлення об’єктивних зв’язків між предметами і явищами природи, серед яких провідними є причинні. Саме встановлення таких зв’язків характеризує рівень дитячого мислення.

Важливим є те, що в процесі ознайомлення з рослинами, тваринами під час цільових прогулянок розвивається мова дітей, поповнюються словник, бесіди це засіб розвитку діалогічної і монологічної мови.

Цільові прогулянки створюють чудові можливості для розвитку сенсорної сфери дитини. Кожна зустріч з новими об’єктами природи - це можливість побачити, доторкнутися, понюхати, прислухатися до них, і вихователі повною мірою повинні використати ці можливості.

Не можна переоцінити роль цільових прогулянок для розвитку у дошкільників пізнавальних інтересів і спостережливості - винятково важливих якостей у підготовці до школи.

У наш час винятково важливого значення набули проблеми екологічного виховання - формування нового, свідомого, відповідального, бережного ставлення до природи, розвитку екологічної етики, що ґрунтується на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов’язане з екологічною освітою. Лише на основі знань, діяльність у природі формується екологічна культура, яка полягає в тому, що людина усвідомлює загальні закономірності природи і суспільства, вважає природу рідною домівкою, яку треба берегти і про яку треба піклуватися.

Яка ж роль цільових прогулянок у формуванні екологічної культури малят?

Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, про правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил природокористування : на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.

Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.

Цільові прогулянки на природу є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей після прогулянок відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу - квіти, метеликів тощо, вихователі формують їх естетичні смаки, бажання створювати красу навколо себе.

Перебування серед природи, вплив природних факторів, активні рухи дітей під час цільових прогулянок стимулюють обмін речовин, загартовують дітей. Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту.

Дитячі садки знаходяться у різноманітних природних умовах, тому визначити тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення ДНЗ, а також явищ, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей.

Якщо недалеко протікає струмок, річка, озеро, водосховище, море, існує чудова можливість для проведення туди цільових прогулянок.

Цільові прогулянки на луки, в ліс, у парк, сквер, де можна знайомити з лісовими, лучними рослинами, деякими тваринами.

Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок мають ДНЗ, розташовані поблизу ботанічних садів, які є майже в кожному обласному центрі.

Цільові прогулянки здійснюються у сад, на поле, на пустир.

Характерна ознака цільових прогулянок на природу - неодномірна насиченість їх матеріалом у різні пори року в зв’язку з природними процесами, характерними для нашої флори і фауни.



Спільна справа
Діти — багато в чому наше відображення і повторення. Перш ніж винести вирок: «Моя дина непоправна, нестерпна, вперта», — слід пильно і безпристрасно проаналізувати власну поведінку. Якщо ж ви зважитесь звернутися за консультацією до спеціаліста-психолога, то пам'ятайте, що в сімейних справах, до яких належить і виховання дітей, потрібні спільні зусилля. І консультувати слід не тільки вас або «вперту дитину», а всіх членів вашої родини.
Прості істини
Вади виховання виражаються не в тому, що наші діти щось роблять не так або не роблять того, що потрібно, а в зіпсуванні їх характерів і долі, у порушенні контактів у людей, які перебувають в тісному кровному родстві один з одним. Адже це прості істини: виховувати дітей потрібно із самого раннього дитинства, а найкращий прийом виховання — це відсутність виховання, любов і терпіння стосовно дітей.
Відповідальність
Чи варто вмішуватися в конфлікт між дитиною і її вихователем? Наше завдання — забезпечити дітям ситуацію успіху в навчальній діяльності. Комусь поможе дозована допомога, комусь корисним буде більш жорсткий контроль, можливо, потрібним буде втручання у врегулювання стосунків. Найкращий спосіб — формування в дитини відповідальності за власні справи і вчинки...
Коробка із секретом
Упаковку від телевізора можна легко перетворити на чудову іграшку. Разом із дитиною розмалюйте її фарбами, виріжте віконця, а потім розставте всередині іграшкові меблі — ось і готовий будиночок для ляльки. Не хочеться возитися з фарбами? Тоді просто поставте коробку в дитячу кімнату або там, де дитина більш за все любить гратися. Нехай малюк сам вирішить, на що її перетворити
Слухай мене
Чимало дітей намагаються не звертати увагу на всі вказівки і вимоги батьків. Як поводитися у таких випадках? Аби змусити їх слухати і при цьому бути почутими, потрібно стати прикладом для наслідування. Якщо малюк хоче щось сказати, уважно вислухайте його. Уникайте читання нотацій, заохочуйте у дітей творчий підхід у вирішенні проблеми, яка виникла. Завжди дотримуйте слово, яке ви дали дитині і виконуйте те, що пообіцяли. Те ж саме вимагайте і від малюка.
Вчимося взуватися
Уміння правильно взутися більшості дітей досягають тільки до середини дитсадівського віку. Якщо ваша дитина відвідує якийсь дитячий заклад, цього його може навчити фахівець. Якщо ж малюк сидить вдома, то вся відповідальність за навчання перекладається на вас. Найголовніше в цій справі — набратися терпіння і щоразу, допомагаючи одягатися малюку, показувати і пояснювати все, що ви робите.
Методом помилок
Батьки часто сперечаються: чи треба дозволяти малюку торкатися свічки, яка горить, якщо він не чує слово «не можна» і продовжує тягнутися до вогню? Універсальної відповіді тут немає. Але слід пам'ятати, що систематично захищаючи дітей від небезпеки, ми, можливо, піддаємо їх ще більшій небезпеці, позаяк заважаємо їх відповідальності за власні вчинки. Водночас, спільна практика розв'язання конфліктів слугуватиме хорошою школою обачності.
Найкращий подарунок — твоя увага
Іноді батьки, намагаючись компенсувати свою неувагу до його, починають задарювати його подарунками. Фахівці вважають, що цього робити не слід. Подумайте, як можна перебудувати власний розпорядок, аби приділити дитині кілька годин або хоча б кільки хвилин на день. Почитайте йому казку, «приготуйте» разом вечерю або побалакайте.
Навчаємося граючи
Скільки років вашому малюку? Через півроку піде до школи? Вважаєте, що вже потрібно готуватися? Можливо. Але підготовка до школи — це не тільки читання, письмо, лічба. Це набагато серйозніше. Тільки не потрібно нервуватися і примушувати хвилюватися малюка. Намагайтесь, аби підготовка до школи викликала у майбутнього першокласника лише позитивні емоції. Не забувайте, ваша дитина ще маленька. Вона повинна жити у своїй віковій категорії, фати, дружити, ставити запитання, вчитися спілкуватися, пізнавати світ. А вчитися малюк буде все-таки в школі, де отримає статус учня. І пам'ятайте, знання краще засвоюються у грі.

Подивимося у вічі
Очами немовля встановлює контакт з довкіллям. Про це свідчить відкриття італійських вчених. Немовля володіє здатністю спілкування за допомогою поглядів із самого народження і готове відразу ж приймати всі сигнали, які йому посилають. Дослідження проводилось групою вчених на чолі з психологом. «Зустрічатися поглядом з іншими — найміцніша форма спілкування», — пояснюють фахівці, додаючи, що діти вже в тримісячному віці посміхаються менше, коли дорослий перестає на них дивитися.
Яскраві деталі в інтер'єрі дитячої кімнати
Як ви гадаєте, чому виробники дитячих іграшок, книжок і солодощів намагаються використовувати так звані основні кольори спектра? До них належить червоний, синій, жовтий. Виявляється, саме ці кольори викликають найприємніші емоції у дітей. Тому малюки і тягнуться ручками за яскравими брязкальцями, м'ячиками та кубиками. Намагайтеся в інтер'єрі дитячої кімнати використовувати якомога більше таких кольорів. Тільки не захоплюйтесь червоним!
Мамина помічниця
Дівчинка хоче робити все, що мама робить щодня? Не придушуйте це бажання своїм авторитетом. Нехай донька витирає пил або підмітає там, де їй подобається. Не важливо, що у неї наразі не все виходить. Потім ви самі приберете сміття, тільки намагайтеся робити це непомітно. Маленька господиня повинна пишатися своєю роботою. Мамине схвалення вчить краще за будь-які нотації.
Латекс не іграшка
Десятиліттями пастушки і соски для немовлят виготовлялися із латекса — натурального матеріалу, який являє собою молочний сік каучукової рослини — гевеї. Сьогодні вчені дійшли висновку, що в натуральному латексі, з якого виготовляються пустушки і соски для малюків, нараховується понад 200 різноманітних фракцій білків, багато з яких викликають алергічну реакцію. Висновки вчених про небезпеку латекса змушують сучасні компанії відмовлятися від виробництва сосок і пустушок із цього матеріалу.

Навіщо грати в «доньки-матері»?
Перша рольова гра для дівчаток — це напевно, «доньки-матері». Створюючи «іграшкову» родину, дівчатка поводяться так само, як і їхні мами в реальному житті. Ми радимо батькам спостерігати за дитячою грою. Завдяки цьому дорослі можуть поглянути на себе з боку.
Чарівний ліхтарик

Малюк боїться темряви? Включивши ліхтарик і виключивши в кімнаті світло, покажіть як рухається по стелі промінчик Направляйте світлову пляму на різноманітні предмети і називайте їх. Потім запропонуйте малюкові поводити ліхтариком. Нехай він спробує за вашим проханням освітлити і назвати стіл, своє ліжко та інші предмети. Ця гра допомагає позбутися страху темряві і розвиває увагу та мову.

Не псуйте мене. Я чудово знаю, не повинен одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.

Не застосовуйте силу у відносинах зі мною, інакше це навчить мене думати, що сила – це єдине що має значення.

Не давайте обіцянок: може виявитись, що вам не вдасться їх дотриматись. Це підірве мою довіру до вас.

Не робіть за мене те, що я можу зробити сам, інакше я буду почувати себе немовлям, і продовжувати вимагати, щоб ви мене обслуговували.

Не вимагайте від мене пояснень із приводу мого поганого поводження. Я дійсно не знаю, чому зробив те чи інше.

Ніколи не вважайте, що вибачитися переді мною нижче вашої гідності.

Не забудьте, що я люблю експериментувати й експериментую. Так я вчуся. Тому змиріться будь ласка з цим.

Не забувайте, що мені необхідні розуміння і підтримка, але немає необхідності говорити мені про це.

Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом. Поважайте і любіть мене.

Не звертайте дуже багато уваги на невелике погіршення мого самопочуття. Я можу навчитися одержувати задоволення від свого поганого здоров’я, якщо я буду в центрі уваги.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал