Підготовки дитини до вступу до дитячого садка


Орієнтовний розпорядок дня дитини вдома



Сторінка3/8
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Орієнтовний розпорядок дня дитини вдома

7:30 – 8:00

Прийом, ранковий туалет, ранкова гімнастика разом з батьками Учіть дитину дотримуватись особистої гігієни, вмиватися, чистити зуби, мити руки з милом, користування індивідуальним рушником.

Привчайте до виконання простих вправ на різні групи м’язів. Наприклад, включайте до ранкової гімнастики легкий біг та стрибки — це сприяє розгальмуванню правильної постави, викликає позитивні емоції тощо.

8:00 – 8:30

Ігри


У ранковий час грайте з дитиною в ігри малої та середньої рухливості

8:30 – 9:00

Підготовка до сніданку, сніданок Учіть дитину самостійно сідати на стілець та вставати з нього, підсовувати стілець до столу; їсти охайно, не обливаючись; після їжі користуватися серветкою



9:00 – 10:00

Читання, ігри, слухання музики, малювання тощо Читайте вірші, казки, оповідання, пропонуйте дитині розглядати ілюстрації та обговорювати їх, відповідати на запитання, співпереживати героям творів тощо.

Удавайтеся до дидактичних ігор (пірамідки, втулки, шнурівки, будівельний матеріал тощо), учіть дитину класифікувати, серію вати, узагальнювати предмети за певними ознаками, складати з частин ціле тощо.

Привчайте слухати пісні, розуміти зміст, знати назву пісні, співати спільно з вами тощо.

Учіть дитину малювати предмети та явища навколишньої дійсності, використовуючи фарби, олівці, фломастери; розрізняти і називати кольори тощо.

Чергуйте різні види діяльності



10:00 – 12:30

Підготовка до прогулянки, прогулянка Учіть дитину самостійно одягатися. Надягати колготки, штани, шапку, взуватися, знімати та складати одяг у відповідному місці.

Під час прогулянки грайте з дитиною в ігри різної рухливості (великої, середньої, малої), спостерігайте разом за природою, заохочуйте дитину до самостійної рухової діяльності


12:30 – 13:10

Підготовка до обіду, обід Вводьте до раціону дитини тверду їжу, вчіть їсти шматочки хліба і заїдати їх рідкою їжею (суп, борщ, тощо), самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки.



13:10 – 15:10

Підготовка до сну, сон Розкажіть дитині казку або заспівайте колискову, що заспокійливо впливає на дитину та сприяє розслабленню нервової системи і спокійному сну



15:10 – 15:30

Підйом, оздоровчі процедури Проведіть для дитини комплекс гімнастичних вправ на різні групи м’язів та вправи для формування стопи і постави, для загального зміцнення

15:30 – 15:50 Полудень Привчайте дитину до самообслуговування

15:50 – 16:50

Ігри Грайте з дитиною у настольно-друковані дидактичні ігри — кубики, пазли тощо. Учіть складати картинки, послідовно відтворювати події на них, поєднувати зображення за певними ознаками предметів тощо



16:50 – 19:00 Підготовка до прогулянки, прогулянка Привчайте дитину до самостійності, розповідайте їй про здоровий спосіб життя.

Обирайте ігри малої та середньої рухливості, надавайте дитині можливість самостійно гратися з іншими дітьми, спостерігати за навколишнім світом



19:00 – 19:30 Підготовка до вечері, вечеря Нагадайте дитині про важливість гігієнічних процедур та правил поведінки за столом

19:30 – 20:30 Спокійні ігри з батьками, читання казок, перегляд дитячого мультфільму, бесіди Увечері перевагу надавайте спокійним іграм, перегляду дитячого мультфільму, читанню казок перед сном, спокійним бесідам з метою підтримання емоційного контакту з дитиною, дружніх взаємин тощо

20:30 – 7:30 Гігієнічні процедури, співання колискової, нічний сон Привчайте дитину до особистої гігієни та гігієнічних процедур перед сном.

Співайте колискову, щоб прискорити засинання дити


Як виховати в дитині креативність?
В наш словниковий запас міцно влилося модне слівце "креативний". Креативність (від англ. Create - творити) - творчі здібності індивіда, що характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, що відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і що входять в структуру обдарованості як незалежний фактор, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем.

Креативність - це здатність шукати абсолютно нові рішення і дивитися на світ свіжим поглядом. Кожен батько мріє про успішність своєї дитини. І можна припустити, що якщо ми будемо розвивати у своїй дитині творчі основи, то тим самим будемо сприяти його подальшій успішності в житті. Як же це зробити? Для початку розглянемо найпоширеніші помилки, які роблять батьки, прагнучи розвинути в дитині творчі здібності.

Перша і найпоширеніша помилка - спроба діяти за шаблоном. У магазинах продається величезна кількість так званих "наборів для творчості", де дитині по готовому трафарету пропонується створити виріб. Батьки охоче купують ці набори. Старанність, посидючість, здатність виконувати завдання - саме для цих цілей повинні служити ці товари, а зовсім не для розвитку творчого початку.

Чому? Творчість як дух свободи людини; свобода як творчість духу людини; дух як свобода творчості людини. Основний критерій, який відрізняє творчість від виготовлення (виробництва) - унікальність його результату. Результат творчості неможливо прямо вивести з початкових умов.

Керуючись цим визначенням, легко здогадатися, що трафарети не мають ніякого відношення до дитячої творчості. Їх можна використовувати, безперечно, але зовсім для інших цілей і розвитку інших якостей (старанність, ретельність, здатність діяти за завданням - ці достоїнства в школі обов'язково стануть у нагоді малюку!).

Друга поширена помилка - наші заборони на спроби малюка творити. Ми боїмося брудного одягу, брудної підлоги, стін, зайвого прання і прибирання. Найлегший спосіб уникнути зайвого клопоту - зробити майстерню в ванній кімнаті, але обмеження у просторі не дають дитині отримати справжнє задоволення від малювання, ліплення тощо.

Третя помилка– наше побоювання активно включитися в процес. Але ж для дітей саме батьки є прикладом для наслідування! Не бійтеся пробувати. Цінуйте малюка він просто не зможе критично ставитися до ваших творів.

Як же розвинути в дитині творчу основу?
Потурати його фантазіям. Він розповідає, що у нього в кутку живуть маленькі гномики, і просить вас допомогти йому їх погодувати? Не варто звинувачувати його у брехні, зневажливо кажучи: "Ну що ти вигадуєш!". Нехай гномики живуть, вони вам не заважають. Це не брехня, це гра, казка. Разом побудуйте будиночок для гномів, придумайте їм імена, зшийте одяг, придумайте цілу історію. Ви не помітите, як самі захопитеся, і казка буде бростати все новими й новими подробицями. Ваш малюк буде щасливий, а ви зарядитесь гарною, позитивною енергією.

· Творіть разом з малям. Візьміть до рук шматок пластиліну. Уявіть. Що всередині пластиліну живе ... наприклад, прекрасний лебідь. Вам треба його звільнити. Розкажіть це вашій дитині. Він буде заворожено стежити за тим, як під вашими пальцями зі звичайного бруска вимальовуються контури прекрасного птаха. Нехай це буде кострубато, нехай ви ніколи не ліпили, але в очах сина чи доньки ви побачите безмірний захоплення, а себе знайдете на тому, що весь тягар минулого дня кудись зникають і стають примарно-далекими.

· Малюйте разом. Малюйте чим завгодно - пальцями, пензликом, валиком, губкою. Не замислюйтеся над композицією, просто викидайте свої емоції на папір. Дитина піде ваш приклад. Ніколи не вимагайте від малюка малювання за заданою схемою. Відомі дитячі психологи, що спеціалізуються з арт-терапії, стверджують, що до 10 років не можна навчати дітей техніці (мазка, ліплення тощо). Це зашкодить розвитку величезного творчого потенціалу, закладеного в нас при народженні.

Нехай малюк фантазує ідеями, ваше завдання - не заважати йому. Допомогти у дітей, на відміну від нас, свіжий погляд на речі. Будь-яку, саму непоказну детальну, вони можуть перетворити на чарівного персонажа. Нехай у вашому будинку постійно буде пластилін, фарби, старі журнали, з яких можна зробити колажі, кольоровий папір.

Дозвольте вашій дитині навчати вас, як треба, і тоді дитячу чарівну креативність і відсутність шаблонності він пронесе через все своє життя. А ви в майбутньому будете пишатися своєю талановитою дитиною.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Караючи, подумай: «А навіщо?»

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більш того, покарання повинно бути корисним!!!

2. Якщо є сумніви, карати чи не карати – не карайте. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «на всяк випадок».

3. Навіть, якщо поганих вчинків відразу скоєно багато, покарання повинно бути одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок. «Салат» із покарань – це блюдо не для дитячої душі.

4. Покарання не за рахунок любові. Щоб не сталося, не залишайте дитину без нагороди і любові, на яку вона заслуговує.

5. Строк давності. Краще зовсім не карати, чим карати із запізненням. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

6. Без приниження Щоб не сталося, яка б не була провина, покарання не повинна сприйматися дитиною як велич вашої сили над її слабостями, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви не праві, покарання буде діяти тільки в протилежний бік.

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання повинна дитина боятися, не гніву вашого, а вашого засмучення.

8. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

9 Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та - третій, і це необоротний закон подяки.

10 .Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, то й зійде.

11. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному по силам й, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути й більше, оскільки в нього немає досвіду.

12. Не принижуй!

13 Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Обертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

14. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

15 Дитина - це не тиран, що заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, що Життя дало тобі на зберігання й розвиток у ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері й батька, у яких буде рости не "наша", "своя" дитина, але душа, дана на зберігання.

16.. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй. 10. Люби свою дитину будь-якою - неталановитою, невдачливою, дорослою. Спілкуючись із нею - радуйся, тому що дитина - це свято, що поки з тобою.

Основні засади „Конвенції ООН про права дитини”
Прийнята та відкрита для підписання,

ратифікації та приєднання резолюцією 44/25

Генеральної Асамблеї від 20 листопада 1989 року.

Набула чинності для України з 27 вересня 1991 року.

Кожна дитина має невід'ємне право на життя, а держави забезпечують максимально можливий ступінь її виживання і здоровий розвиток.

Кожна дитина має право на ім'я і громадянство з моменту народження

В усіх діях суддів, установ соціального забезпечення, адміністративних органів, що займається проблемами дітей, першочергова увага надається найкращому забезпеченню інтересів дитини. Належним чином мусить враховуватися думка дитини.

Держави забезпечують здійснення кожною дитиною усіх прав без будь-якої дискримінації або нерівності.

Дітей не повинні розлучати з їхніми батьками, за винятком випадків, коли це здійснюється компетентними органами в інтересах благополуччя дітей.

Держави сприяють возз'єднанню сімей, дозволяючи в'їзд на свою територію або виїзд із неї.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, однак держави мусять надавати їм належну допомогу і розвивати мережу дитячих закладів.

Держави забезпечують захист дітей від завдавання їм фізичної і моральної шкоди або психологічних збитків і жорстокого ставлення, включаючи сексуальні зловживання чи експлуатацію.

Держави забезпечують прийнятну заміну догляду за дітьми, в яких немає батьків. Процес усиновлення ретельно регулюється, і необхідно прагнути до укладання міжнародних угод, щоб забезпечити гарантію і юридичну обґрунтованість у тих випадках, коли всиновлювати мають намір вивезти дитину з країни, де вона народилася.

Діти з особливими потребами в розумовому або фізичному розвитку мають права на виняткове ставлення, освіту і турботу.

Дитина має право на користування послугами системи охорони здоров'я. Держава забезпечує охорону здоров'я усіх дітей із наданням першочергової уваги профілактичним заходам, медико-санітарній освіті і зменшенню дитячої смертності.

Початкова освіта повинна бути безплатною і обов'язковою.

Шкільна дисципліна підтримується за допомогою методів, що засвідчують повагу до людської гідності дитини. Освіта готує дитину до життя в дусі розуміння, миру і терпимості.

Діти повинні мати час на відпочинок, ігри й однакові можливості займатися культурною і творчою діяльністю.

Держави забезпечують захист дитини від економічної експлуатації і праці, яка може перешкодити отриманню освіти або завдати шкоди її здоров'ю і благополуччя.

Держави захищають дітей від незаконного вживання наркотиків і участі в їх виробництві або торгівлі ними.

Вживаються всі заходи для припинення викрадання дітей і торгівлі ними.

Смертна кара чи довічне ув'язнення не присуджуються за злочини, здійснені особами віком до 18 років.

Дітей утримують під вартою окремо від дорослих; їх не піддають тортурам і жорстокому чи принизливому ставленню.

Жодна дитина до 15-річного віку не може брати участі у військових діях; діти, що перебувають у зоні збройного конфлікту підлягають особливому захисту.

Діти меншин і корінного населення вільно користуються здобутками власної культури і рідною мовою.

Діти, які були піддані поганому ставленню, затриманню чи постраждали від недогляду, повинні отримати належне ставлення або пройти підготовку для оздоровлення та реабілітації.

З дітьми, що порушили карне законодавство, слід поводитися так, щоб виховати в них почуття гідності та значимості і сприяти їх реінтеграції в життя суспільства.

Держави широко інформують про права, що містяться в конвенції, як дорослих, так і дітей


ПОРАДИ ЛОГОПЕДА

Щороку все більше і більше дітей приходять у перший клас із мовленнєвими проблемами. Багато дітей не вміють робити звуковою аналізу слова, тому що не вимовляють якийсь звук, не чують і не розрізняють його місцезнаходження в слові. Це спричиняє перші невдачі на уроках. Учитель радить звернутися до логопеда. Але навчання в першому класі та одночасні відвідування занять логопеда — це значне навантаження на дитину. Часто запитуючи батьків: «Чому не звернулися за допомогою раніше?» Вони відповідають: «Думали, що виговориться»

Пам'ятайте, що спадковість у процесі розвитку мовлення практичної ролі не відіграє. Ваша дитина — індивідуальність, у неї свій шлях розвитку. Тому відсутність мовленнєвих проблем у батьків зовсім не означає, що у дітей вони також будуть відсутні. І навпаки, якщо ніхто в сім'ї не «гарчить», то це не означає, що у дитини теж не виходитиме. Спадково передаються лише осо­бливості будови щелеп, зубів, під'язикової зв'язки, що обумовлює особливий характер вимови, але не наявність або відсутність звуків у мовленні. Часто діти повторюють неправильну вимову батьків, наслідуючи їх, а насправді можуть вимовляти всі звуки правильно.

Отже, коли і кому потрібно йти до логопеда? Два дуже важливих питання, на які легко відповісти.

Я раджу звернутися до фахівця в будь-якому разі, щойно вашій дитині виповниться чотири роки. Можливо, вам порадять прийти через рік, може, потрібно буде виконувати якісь вправи — цього не варто боятися. Краще зайвий раз переконатися, що все гаразд, ніж через два роки дізнатися, що у дитини серйозні проблеми з мовленням.

Батькам потрібно мати на увазі, що:

• в один рік дитина повинна реагувати на звуки, тобто їх чути, щось хоч якось вимовляти (а в-а в, б і-б і);

• у два роки — повинна вміти пояснити словами, що вона хоче, чим невдоволена (дай яблуко);

• у три роки — може за навідними питаннями розповісти, де була, що бачила, чим займалася. (Бачила собаку. їла кісточку. Я сміялася.) Серед вимовних звуків мають бути присутніми [с], [з], [ц], [г], [к];

• у чотири роки мовлення має зв'язний характер, усі вислови послідовні, кількість навідних питань зменшується до мінімуму (У цирку був лев. Він стрибнув через вогонь, і я поплескав у долоні.) Серед звуків допускається відсутність лише [р]. Дитина повинна вміти виділити перший звук у слові, якщо він голосний і під наголосом (айстра, Іра);

• у п'ять років мовлення дитяти нагадує спілкування з дорослою людиною, у ньому наявні всі звуки, поширені речення, серйозні міркування і висновки. Дитина може визначити наявність заданого звука в потоці слів.

Звісно, такий віковий розподіл умовний. Якщо ваша дитина у два роки вміє вимовляти [ш], це лише плюс, але зовсім не означає, що її трирічний друг відстає в мовленнєвому розвитку. Просто м'язи апарату артикуляції у вашої дитини зміцніли дещо раніше.

Перевірити, як працює язичок маляти, дуже просто. Запропонуйте побалуватися ним перед дзеркалом. Покажіть, що у вас теж є язик, що він уміє робити так і ось так, попросіть дитину зробити те саме. Переконайтеся, що вона вміє піднімати язик угору, опускати до підборіддя, штовхатися ним у щічки, клацати язиком, наслідуючи звук копит конячки. А можливо, саме дитина вам продемонструє щось таке, що і у вас не вийде. Тоді доведеться вам повчитися у цієї крихітки.

Трапляється, що дитина не хоче повторювати за мамою певні вправи, особливо коли боїться, що у неї не вийде. Відкрию вам секрет, як цього уникнути. Почніть із того, що у вас не виходить, наприклад, дістати язиком до носа. Скажіть так: «Усі вміють діставати до носика язиком: і собаки, і кішки, а у мене не виходить, навчи, як тобі це вдається». Або так: «Давай поглянемо, у кого язик довший: у тебе чи в мене». Удавайте, що він у вас дуже короткий. На такій простій вправі дитина відчує свою перевагу, і потім, виконуючи складніші, вона вже не скаже, що так не вміє, що так у неї не вийде, тому що вже запам'ятала, що у неї виходить краще, ніж у мами.

Можливо, у неї дійсно не всі вміння досконалі, але все одно похваліть дитину за старання, а самі запам'ятайте, що саме не дуже вдалося, над чим варто попрацювати завтра.

Навчання музиці дітей дошкільного віку
Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?" "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?" Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.

Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.

Про позитивний вплив музики на людину ми знаємо, бо проведено безліч досліджень, які дають велику кількість доказів, написано незліченна кількість статей.

Багато батьків бажають, щоб їх дитина стала трішки розумнішою, а головне - щасливішою і більш вдалою не тільки до своїх однолітків, але й до власних батьків. Проте, не всі ще знають про те, що заняття музикою підвищують інтелектуальні здібності дітей в середньому до 40%!


Музику люблять усі, від малого до великого. Але навіть ті тата й мами, яким добре відома користь від уроків музики, намагаються уникати теми про музичну освіту. Навпаки, вони ретельно шукають інші здібності у своєї дитини і намагаються завантажити його іншими видами активності. Чому?

Тому що велика частина з них не відвідували уроків музики в дитинстві, або в них залишилися неприємні спогади про сам процес навчання - їх змушували це робити на догоду їх же батькам.

У наше століття інформації, батьки і вчителі музики стурбовані тим, що велика кількість дітей починають і незабаром залишають уроки музики. Одного разу почавши музичну освіту дитини, і не досягнувши мети, викидається купа коштів, людських нервів і часу, які могли бути інвестовані з більшою користю в іншому напрямку.

Але найцікавіше, дорослі не роблять навіть спроб з'ясувати справжню причину втрати дитячого інтересу. На запитання «Чому припинилися музичні заняття?» Звучить практично стандартна відповідь: «Дитина сам не захотів, у нього з'явилися інші інтереси». Весь процес навчання в очах недосвідчених батьків (і навіть деяких вчителів музики) виглядає дуже складно. І це дійсно так і є, тому що вони самі його ускладнюють!

Відсутність елементарних і необхідних знань про музичну освіту у батьків, у корені гальмує інтелектуальний розвиток їх власних дітей. Невже тата й мами повинні навчати музичну грамоту і набувати різні виконавські навички і прийоми так само, як і їхні діти? Не хвилюйтеся, для успішного навчання вашої дитини в цьому немає ніякої необхідності. Йдеться зовсім про і ще.

В основі будь-якої освіти, лежить, в першу чергу, інтерес. Інтерес - ось головне ключове слово, про яке в щоденній рутині так часто забувають батьки і вчителі музики. Щоб на самому початку у дитини з'явився інтерес до уроків музики, не потрібно великої праці - гарна музика в хорошому виконанні сама зробить свою справу, а от щоб зберегти і підтримувати його довгі роки, потрібні цілеспрямованість, терпіння та спеціальні знання.

Батьки повинні знати про те, що музична освіта приносить користь інтелектуальному розвитку вашої дитини саме тоді, коли він якомога довше відвідує уроки музики. Це не говорить про те, що ви разом з викладачем повинні зробити з вашого чада великого виконавця або майбутнього Моцарта в обов'язковому порядку. В першу чергу - думайте про користь занять!

Закладаючи міцний фундамент під успіх вашого юного музиканта, ви, шановні батьки, повинні готуватися до його навчання заздалегідь.

Ще задовго до того, як прийняти рішення про відвідування уроків музики, батьків часто хвилює незліченна кількість питань. Ось тільки деякі з них:

1. Що потрібно зробити, щоб в моєї дитини з'явився музичний слух?

2. Як перевірити, яким рівнем музичних здібностей має моя дитина?

3. На якому музичному інструменті йому найкраще навчатися грати?

4. Як зробити так, щоб дитина захотіла вчитися грати на піаніно? Скрипці? Гітарі? Саксофоні?

5. Наскільки важливий перший вчитель музики, і за якими критеріями знайти такого, який дасть моїй дитині музичні знання найкращим чином?

Як тільки музичне навчання розпочато, у батьків з'являються нові питання:

1. Як утримувати інтерес дитини?

2. Як зробити так, щоб у нього було бажання самостійно займатися щодня?

3. Як позбавити дитину від небажаної ліні?

4. Як прищепити відповідальність починати і завершувати справи найкращим чином?

5. Як взагалі обійтися без нотацій і перетворити уроки музики у задоволення?

І це далеко не весь список питань!

На жаль, більшість батьків діють по-старому, покладаючись на талант педагога і здібності дитини. І, мабуть, вони не знають найголовніше: що для гарного і стабільного результату цього далеко не достатньо ...

Щоб полегшити життя дітей і дорослих, давно назріла необхідність в музичній освіті батьків. Нові знання, призначені для вас, дорогі тата й мами, допоможуть вашим дітям досягти того, що ви так щиро бажаєте для них - успіху в житті.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал