Перший урок 2016-2017 н р. «25 років незалежності»



Скачати 147,88 Kb.
Дата конвертації02.12.2016
Розмір147,88 Kb.




Категорія розробки: основна школа

Кисла Ірина Іванівна

вчитель української мови та літератури Полтавської гімназії «Здоров’я» №14,

вчитель методист,

класний керівник 11 класу,

керівник літературно-мистецької студії

«Жар-птиця»

Тема: Перший урок 2016-2017 н.р. «25 років незалежності»
Мета: виховувати любов до Батьківщини, формувати в учнів прагнення бути свідомим громадянином України, шанувати своїх героїв, бути готовим стати на захист рідної землі.
Обладнання: мультимедійна презентація до уроку, запис Державного Гімну України, відеоролики «Україна», «Як козаки…», «Літопис незалежності України, державні символи, ілюстрації, матеріали для індивідуальної роботи з учнями.
Хід уроку
Звучить Державний Гімн України (Арена Львів «Океан Ельзи»)
Учитель Під час вручення Святославу Вакарчуку ордена Свободи співак виступив, як на мене, з потужною промовою, у якій, зокрема, сказав: «Ворог, який роз’їдає Україну зсередини, – корупція, тотальна несправедливість, невігластво, низький рівень так званої еліти. Цей ворог значно підступніший і небезпечніший, ніж будь-який зовнішній. Щоб перемогти його, потрібні герої — герої в українській політиці і владі. На жаль, на сьогоднішній день таких героїв ми не бачимо.

Ми не бачимо подвигів. Не бачимо справжніх жертв. Нам не потрібні політики – звичайні люди. Нам потрібні кіборги в політиці! Сьогодні країну врятують тільки ті, кому будуть ставити пам’ятники після смерті, а не ті, хто будує собі золоті пам’ятники при житті. Сьогодні нам потрібні люди, здатні на подвиги, надлюди.

Цей орден буде мені нагадувати, що кожного дня, потрібно робити більше для того, щоб твоя країна була вільною. І нагадуватиме, що я сам ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою».

Саме розмірковуючи над цими словами, я готувалася до сьогоднішнього першого уроку. Для мене він особливий, бо розумію: зовсім скоро вам іти в доросле життя, проходити перші складні випробування, обирати професію, яка має визначити ваше майбутнє. Слова Святослава не лише про політиків. Вони стосуються кожного з нас. Нам усім треба ставати кіборгами: і в політиці, й в економіці, і в навчанні, і в праці. Лише надзусилля змінять нашу країну. Лише надзусилля змінять нас самих.


Учень:

Велична і свята, моя ти Україно,

лише тобі карати і судить.

Нам берегти тебе, соборну і єдину

І нам твою історію творить!

Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Саме слово «Україна» означає країну, край де живуть українці, український народ.

Україну можна уявити у вигляді великого дерева, де кожна гілка – це один із народів, що проживає в нашій країні, а кожен із листочків – це один із громадян України. Коріння дерева – це глибока, сива давнина, з якої починається історія нашої Батьківщини. Коріння живить дерево, і листочки всмоктують все необхідне для життя. Так і всі ми, вивчаючи нашу історію, живимося славним минулим наших предків і накопичуємо силу , наснагу для навчання, праці, майбутніх славних подвигів на благо України.

Учень1. Я україночка від роду,

Землі цієї я краплинка,

Я – доля рідного народу,

Його дитина – українка.



Учень 2. Хай сонце сяє в нашій пісні

І світом котиться луна.

Ми в чомусь, може, трохи різні,

Та Україна в нас одна.


Учень 3. Благословенна будь, земля моїх батьків

І щедра нива степових просторів,

Що пам’ятає славу козаків,

Своїх захисників, своїх героїв.



Учитель.

Україна з початку свого існування змушена була боротися із зовнішніми та внутрішніми ворогами за свою територію та незалежність. Починаючи з Київської Русі і аж до сьогодні українцям доводиться зі зброєю в руках відстоювати свою землю.



Спочатку від набігів печенігів, половців, Чінгісханової та Батиєвої навал, а потім від польських панів та Московії. На захист неньки України піднялися козаки на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким і створили свою державу ― Гетьманщину. Та не змогли її довго утримувати незалежною від сусідніх держав, бо між українськими політиками не було єдності. І потрапили українські землі під владу Російської та Австро-Угорської імперій.

Наша історія – це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Звучить українська народна пісня «Ой у лузі червона калина» із відеорядом
Учитель. Україні довелося пройти крізь довгі роки лукавства і забуття. Крізь ті роки, під час яких вона втрачала свою національну самобутність, економічну самостійність та духовну самовизначеність. Та збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

Початок ХХ століття ознаменувався новою визвольною боротьбою українців за утворення самостійної незалежної держави. У 1917 році на землях центральної та східної України, що була під владою Російської імперії, національними патріотами було створено Українську Народну Республіку, першим Президентом якої став відомий історик, професор Михайло Грушевський. А в цей же час на західноукраїнських землях, що були під владою Австро-Угорщини, теж було проголошено незалежну Українську державу під назвою ЗУНР. І у січні 1919 року ці обидві українські держави підписали документ про об’єднання українських земель в одну єдину Українську державу. Ця подія увійшла в історію нашої країни як Акт Соборності, тобто об’єднання українців сходу, заходу, півночі і півдня в єдину незалежну українську державу.

Так утворилася єдина незалежна Українська Соборна держава. Український народ, визволений могутнім поривом своїх власних сил, почав дружніми зусиллями усіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу.

Учень. Та недовго вона проіснувала, бо для цього були різні причини: внутрішні – влада не створила армію, яка б змогла захистити державу від нападу сусідів; зовнішні – більшовицька Росія на чолі з Леніним почала війну проти УНР і завоювала її. Україна стала частиною Радянської імперії під назвою СРСР. У 1991 році, коли СРСР розпався, Україна однією з перших колишніх його республік проголосила незалежну Українську державу.

Відеоряд «Літопис незалежності України»

Учень.

Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!

Учень.

Нам дух волелюбний від скіфів дістався,

Широка душа – від безмежжя степів.

Хто серцем тебе, Придніпров’я, торкався,

Той душу твою осягнути зумів.

Учень.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Учень.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.
Учитель. Минуло 25 років незалежності, і знову українці постали перед загрозою знищення нашої держави. Наш народ і армія стали на захист своєї Батьківщини. Сотні громадян України уже віддали своє життя, захищаючи рідну землю. Першими Героями стали хлопці з Небесної Сотні, які загинули на Євромайдані у Києві. Там, у мирних акціях, вони відстоювали право бути Україні вільною, сильною, заможною європейською державою.

На жаль, сьогодні склалася така ситуація, в якій ми знову маємо боронити свою неньку Україну від ворога, який ще недавно називався нашим братом. Щоб перемогти у цій битві, ми усі повинні об’єднатися. Тільки у єднанні наша сила. І нашим обов’язком є зберегти ту Соборність, незалежність, волю, яку так довго та важко здобували наші пращури, і за яку сьогодні українські патріоти кладуть голови на східному кордоні.

Багато зусиль витрачає на мирне врегулювання цієї ситуації наша влада. Ми маємо велику надію на те, що при підтримці міжнародної спільноти у нашій справедливій боротьбі за єдину і неподільну європейську державу українці переможуть, бо герої ­– не вмирають…
Учні переглядають уривок із док. фільму «Зима, що нас змінила», присвячений Небесній сотні
Учениця читає власний вірш (Олександра Сурмило, 11-Б)

Над моєю країною зовсім інше небо…

Ні, воно таке ж синє,

Але невеселе якесь, сумне….


І став іншим, не таким зовсім вітер…

Колись безжурно гуляв,

А тепер шле зі Сходу привіти…
І зовсім не схоже на себе сонце здіймається –

Сумує все більше сонце

І майже не посміхається…
По-іншому сніг біліє з червоними краплями,

По-іншому дощ з туманом

Сльозами крапають…
По-іншому зараз все, все зовсім по-іншому

І відстані між рідними

Стали більшими…
Все змінилося нині в моїй країні, все по-іншому,

Ми не кращими стали

І аж ніяк не гіршими…
І нові перед нами цілі і день новий сходить,

Бо найперше – став іншим ти,



Український народе!
Учитель. У ці нелегкі для нашої країни часи українці проявляють чудеса хоробрості, відданості своїй Батьківщині, рідній землі, відстоюючи її інтереси. Небувалий прояв патріотизму охопив усю країну. Ми пишаємося цими проявами справжньої любові до своєї рідної землі. Гордимося, що наша молодь надзвичайно патріотична, і це довела своїми справами. Юнаки у армію ідуть добровольцями, волонтери допомагають армії усім, чим тільки можуть. Увесь народ матеріально підтримує наші Збройні Сили.



Відеоряд про полтавських воїнів і волонтерів
Що значить бути українцем, українським патріотом? Це перш за все оберігати свою державу, працювати на її благо, процвітання. А ще значить – пишатися своєю Вітчизною, своєю мовою.

Справді, питання рідної мови є чи не найголовнішим у питанні нашої справжньої свободи і незалежності. Мандрівник Одіссей, щойно хвиля викинула його на узбережжя Схерії, стривожився, яких людей стріне тут: «непривітних і диких» чи «ясномовних». В останньому епітеті глибокий сенс: ясність у душі людини – від її мови. Цивілізація (а в перкл. civis – громадянин) – це передусім рівень ясності, просвіти в житті людини на загал. Недарма ж захисник поетів Меркурій саме силою слова змінив первісну грубість людей доброзичливістю, зробив їх, скажемо нині, цивілізованими.

А що значить бути цивілізованим? Це означає бути свідомим громадянином, який відчуває відповідальність і за долю держави, і за свою власну долю, і за своє здоров’я, бо бути здоровим – значить бути повноцінною ланкою суспільства, від якої загалом залежить його життєдіяльність.

Це тільки на перший погляд мова, і насамперед рідна мова, не має ніякого відношення до фізичного здоров’я людини. А насправді, це перша передумова, яка визначає всі духовні і фізіологічні особливості існування людини.

Мова – це наш оберіг від усього чужого й загрозливого. Вінстон Черчилль, коли розпочалася Друга світова війна, звернувся до свого народу з промовою, у якій закликав усіх зробити саме англійську мову потужною зброєю, яка має об’єднати націю в боротьбі з ворогом. Чи не справжня істина у цих словах? І що відбувається зараз в Україні? Чи допоможе нам двомовність захистити і відстояти її в нерівній боротьбі з підступним ворогом?

Відеоролик «Українська мова»

Учень. Часто можемо чути: навіщо в складні економічно часи піднімати питання мови. Треба, мовляв, підняти економіку, медицину, соціальний рівень життя, а мова почекає, це не так важливо, аби був шмат хліба на столі.



Учень. Прикро, що не розуміють такі люди, що й економіка, й політика, й соціальні блага, і здоров’я людини, і той же хліб на столі залежать від рівня суспільного мислення і мовлення. Адже тільки чиста, досконала, багата мова формує таке ставлення людини до світу, за якого вона відчуває свою відповідальність за власне життя, за долю оточуючих, перед Господом. Бо не можна гарною мовою думати про погане, низьке, нечесне, гріховне.
Учень. Мова, – як кажуть мудрі люди, – це влада, санкціонована Самим Богом. Віддамо цю владу – віддамо наше національне життя. Рідна мова – це Свобода Духу. А «свобода, – за словами філософа Спінози, – це всього лиш пізнана необхідність». Ще у далекому XVII ст. видатний український мислитель Лазар Баранович казав, що «слово – це меч духовний». Цей меч може тримати в руках лише народ! Цього нам треба добиватися!
Учень. “Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ”, – стверджував видатний український педагог К.Ушинський. А ще він доводив, що “мова народу – кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії”. Складною є психіка людини, бо вона є продуктом складних фізіологічних процесів, які проходять у мозк. З-поміж основних психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля) центральне місце відводиться мовленню.
Учень. Дуже важливо, якою мовою послуговується дитина: рідною мовою своїх батьків чи мовою чужинецькою. Генетично батьки передають своїм дітям у спадок словесні коди, за допомогою яких зберігається інформація рідною мовою: як жити, турбуватися про своє здоров’я, продовжувати рід тощо. Перехід одного з поколінь на чуже мовлення не лише розриває генетичні мовленнєві коди, а й спонукає дитину переборювати неймовірні психічні труднощі переходу від коду предків до чужинецьких кодів.
Учень Наука переконує: саме рідна мова допомагає міцніше стояти на землі; фона формує гармонійну свідомість, духовне здоров’я, що є запорукою здоров’я фізичного. Так як найкориснішою для людини є вода з рідного джерела, їжа з рідного городу, так і мова – тільки рідна, вона може одухотворити людину, дати їй упевненість і міць.

Учитель. На жаль, ми й досі не позбулися рудименту колонії, почуття меншовартості. «Синдром хохла» вперто не відпускає нас. Українець, на жаль,виглядає «білою вороною» серед безмежного «русскоязычного мира» і «моря», серед «русскоязычного» телеефіру, книговидання, преси тощо.
Але, повірте, нам треба повертатися до рідного слова. Інакше мрії про щасливу й повноцінну державу так і залишаться мрією. Пам’ятаймо слова нашої Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфарктів –спочатку їм відбирає мову…»

Наша мова – одна з найполітичніших мов світу: від середини ХVI ст. до кінця ХХ ст. вона взяла на себе функцію зліквідованої держави. Вона стала цією державою, щоб «держати» нас разом. Тож наша відповідь тим, хто за «двуязычие», хто проти самобутності нашої мови:


Гей проповіднику, стривай!

Твої слова – старенька ряса.

Я не піду в твій тихий рай,

Я – син великого Тараса.


Як Прометей не вмер від ран,

Не вмре і мова – гарна зроду.

Я – не останній з могікан,

Я – син великого народу!


І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною.  Бути українцем – значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу. Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом з вірою у її величне майбутнє дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна! 


— А що для Вас означає «бути патріотом»?


 

Учні створюють на дошці «патріотичне серце» (у вигляді пазлів)
Учитель: Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Ми маємо розуміти, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви, покладені на вівтар єдності, незалежності, соборності нашої України.


Учениця читає власний вірш

(Олександра Сурмило, 11-Б)
Я –Україна!
Болем відлунює

серце від жаху,

Губи шепочуть:

«Я – Волноваха»


Гуркіт ракет,

страшні вибухи, трупи…

Знову повторюю:

«Я – Маріуполь».


Болісно в грудях

відізветься вкотре:

кіборг поліг

під руїнами порту…


Знову виводжу

тремтячими пальцями:

«Я – Іловайськ»

і «Я – Дебальцеве».


Тисячі «Я»!

«Я» – мільйони!

І в кожному пам’ять

живе про героїв.


І в кожнім бринить

в найбентежнішій ноті

Дух невмирущий

Небесної Сотні.


І що б ще не сталось,

Держава – єдина!

Живий «Я» і сильний,

Бо «Я» – Україна!


Звучить пісня «Я люблю Україну» гурту «ТІК»


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка