Перші уроки та їх наслідки к т. н., с н. с. Кайдаш І. Н



Дата конвертації23.02.2017
Розмір74,5 Kb.
ПЕРШІ УРОКИ ТА ЇХ НАСЛІДКИ
к.т.н., с.н.с. Кайдаш І.Н.

НЦЗІ ВІТІ НТУУ „КПІ”


В 1941-1943 роки німецько - фашистської окупації начальником залізничної станції« Лазірки» був молодий німець Ганс. Він був стрункий, спортивний, влітку любив загоряти на трав'яному газоні території станції. Завжди в його руках була довжиною 60-70 см гнучка, тонка, металева, покрита гумою тростина. Його примхою було « діставати» дорослих селян та дітей, коли йому заманеться. Дітей від станції він завжди відганяв.

У травні 1943 року семирічний я з товаришами Анатолієм та Василем (7-9 років, Васюк їх прізвище) піднялись на квітучу грушу подихати її запашним ароматом. Знаходилась вона на межі території станції і вулиці села. Вдихнути ароматом квітів нам не вдалося; як побачили, щодо нас біжить Ганс, одразу гайнули з груші. Я був на найвищій гілці і зліз останній. Кинувся тікати, а Ганс за мною і лупцював по п'ятах своєю тростиною. Та ще й реготав від задоволення. Після такої процедури мої п'яти розпухли, почервоніли, а на другий день посиніли. Взуття у мене і в моїх товаришів не було, тому ходили та бігали босими від вересня, до осінніх заморозків. Біль п’яток я терпів та прикривав холошами штанів від батьків.

Через 2-3 дні мати побачила мої побої і ахнула від переляку. Ні лікарів ні ліків у селі не було. Лікувальні трави ще не виросли. Мати чимось мастила мої сині п'яти, але безуспішно. З часом пухлини зменшились, стали малинового кольору, та боліли ще довго, особливо при дотиках чи ударах.

У вересні окупантів Червона Армія вигнала і ми, діти війни, пішли до школи. Але я пішов тільки у жовтні, бо пас корову до створення череди для випасу худоби. Моєму батькові на ст. Гребінка, де він працював у вагонному депо, далося купити мені для відвідання школи простенькі та ще й нові черевики. Шкарпеток не було. Я взувся на босу ногу. Поки дійшов до школи перший раз в очах з'явилися вогники від болю у п'ятах. На уроках та перервах терпів біль, не виходив взагалі з класу. Перший урок був по арифметиці. Вчительку звали Галина Михайлівна Сириця. Вона посадила мене на одну парту з Анатолієм Буркацьким. У класі було два ряди парт. За першим сиділи учні 1-го класу, за другим - 3-й клас. Приміщень і вчителів окремо для всіх класів не вистачало.

Роз'яснення та завдання вчителька почергово давала обом класам. Наш клас отримав завдання навчитись писати цифру вісім. У мене був олівець, якого мені батько десь купив за 50 карбованців, та два зошити. Букваря та інших підручників не мав. До цього часу я в руках тримав лише подібні речі: лозину, батіг, патрони, цигарки для паління. На першому уроці я вчився деякий час тримати олівець. Придивлявся як це робить сусід, але написати 8 ніяк не виходило. Та сусід по парті Анатолій це побачив і раптом, своїм олівцем одним розмахом написав у моєму зошиті гарну вісімку, ще й з хвостиком зверху. Я довго виводив кривульки мало подібні до гарної вісімки. Потім вже вдома навчився її писати, витративши пів сторінки зошита.

Але далі ще складніше! На другому уроці вчителька об'явила приготувати папір для письма. О, Боже! Я зовсім до цього не готовий і... розплакався. Галина Михайлівна об'явила так, дивлячись на парти, за якими в учнів були зошити, або окремі папери чи картонні листи. А в моєму розумінні було, - не знаючи ще ні однієї букви, написання листів та фронт війни родичам. Так я вчительці і пояснив, що не маю з собою фронтових адрес та не знаю :-ому і про що писати. Мені полегшало, коли вона пояснила, що у мене для уроку все є; я навіть про пекучий біль в п'ятах забув.

Повернувся додому навшпиньках з якимось хлюпанням у моїх черевиках. Коли з мамою мене розбули, побачили обідрані, закривавлені п'яти і черевики. Мама промила водою п'яти, чимось помастила та обв'язала тканинками. Знайшли вихід коли після роботи повернувся батько. На ранок я вже мав м'якенькі ботики, пошиті вночі батьком з якогось старенького сукна.

Життя і навчання покращувались. Але нарости на п'ятах залишились на все життя. Пізніше лікарі порекомендували операцій не робити. Тому й до цього часу все нове взуття після купівлі я рихтую молотком по за каблуках, їх пом'якшуючи, та підганяючи до фігурації п'ят. Ганс залишив мені пам'ятку на все життя.

Пролетіли цікаві та незабутні роки дитинства і юнацтва, навчання у середній школі, інституті. Наступила пора наслідки викладати.

Після закінчення Одеського інженерно - будівельного інституту, згідно направлення, я прибув в кінці серпня 1958 року ( з запізненням на три тижні) до Будівельно - монтажного тресту №1 в м. Чебоксари - столицю Чувашської АРСР Російської федерації.

Раніше прибулим молодим інженерам дали на вибір престижніші об'єкти житлового будівництва. Мені дісталась посада майстра і промислова новобудова - цегельний завод в селищі Іваново за 20 км. вниз по р. Волзі.

З головним інженером будівельного управління № 9 Михайловим Петром Михайловичем і п'ятьма хлопцями, випускниками ремісничого училища, навантаживши в кузов вантажного автомобіля папки з проектною документацією, геодезичні прилади, будівельні інструменти, рулон толі, банку білої фарби, поїхали на будівельний майдан.

Поруч з ділянкою новобудови, на крутому правому березі ріки Волга діяв старенький цегельний завод з кільцевою випалювальною піччю і селище з 15-17 приватних дерев'яних будинків. Був і невеликий 2-х поверховий заводський гуртожиток, куди поселили моїх хлопців. Я поселився квартирантом до начальника цеху заводу, колишнього фронтовика війни. В селищі був продуктовий магазин і їдальня. На заводі працювали робітники з ближніх сіл.

Зустрілись з директором цегляного заводу і домовились про всебічну допомогу мені будівельними матеріалами, електроенергією, телефонним зв'язком та ін. з відповідною оплатою будівельним управлінням.

Дефіцит стінових матеріалів стримував будівництво в м. Чебоксари і по республіці. Тому моя будова була під контролем Чувашького Раднаргоспу та партійних органів автономної республіки. Це значно допомагало мені в організації будівництва, забезпечення будівельними матеріалами, металом, автотранспортом і механізмами. Мої замовлення забезпечувались першочергово.

На другий день хлопці написали білою фарбою на польових листах об'яви про набір робітників будівельних спеціальностей та на різні роботи (на толі фарба добре тримається навіть на дощі) і роздали робітникам заводу розповсюдити у їхніх селах.

Я отримав пояснення від головного інженера про мої обов'язки, права і повноваження, систему зв'язків для замовлення і постачання будматеріалів, конструкцій, необхідну технічну допомогу. Я мав право сам набирати робітників, передаючи їх заяви для оформлення в будуправління № 9, формувати бригади, призначати бригадирів та інше.

Допомагало мені вміння без геодезиста працювати з геодезичними приладами, які я добре опанував в інституті. Ще було важливо, що привіз з собою свої будівельні довідники.

До кінця року, за чотири місяці, чисельність робітників досягла 160 осіб. В стислі терміни збудували дерев'яні склади, бетонно - розчинний вузол з паровим котлом, естакадою і лебідками для транспортування щебінки, піску, цементу. Завезли і змонтували розчинно-бетонозмішувачі. Проклали 300-метровий водопровід, електрокабелі. Спорудили від існуючого цегляного заводу до будови і навколо неї вузькоколійну залізницю для транспортування вагонетками цегли, цементного розчину, бетону та інших матеріалів, чим позбавили будову від залежності постачання автомобілями. Частково екскаватором, а більше землекопами підготували траншеї і забетонували фундаменти для основного корпусу будови. Виросли цегляні стіни першого поверху. Досвідчені мулярі і теслярі навчали молодих робітників. Значну допомогу я отримував від спеціалістів будуправління №9, постачальних і будівельно - монтажних супідрядних організацій.

І раптом будова завмерла.

В листопаді вдарив мороз під 30 градусів і наш водопровід замерз. Чому? Трубопровід ми проклали згідно нормативу на глибині 1,2-1,3 метрів. Закрили мілким торфом товщиною 20-30 см для теплоізоляції і засипали землею. Якщо не буде води - будова замре до весни. Це не допустимо! Весь колектив взявся за ломи і лопати та в намічених місцях позмінно, цілодобово відкопували шурфи. Прокладали і запалювали комовий торф, розігрівали труби. Через 3 дні водопровід відновили. Причина була в тому, що я і мої бригадири недостатньо контролювали засипання трубопроводу в дні прокладання. Тому місцями присипного торфу не було і земля була не достатньо втрамбована. Тепер досконало надолужували несумлінну роботу землекопів і власну необачність. Будівництво вижило!

Працюючи всі місяці з великою напругою вдень, вечорами вивчав проектно-кошторисну документацію, рахував і планував обсяги робіт, готував щомісячні матеріальні звіти, складав наряди на оплату праці робітникам. Планував собі роботу з питаннями до будуправління, постачальників. Інколи дивився кінофільми в клубі гуртожитку. В робочі дні мав час їздити автосамозвалювальними автомобілями у технічних справах до будуправління. Щомісячно двічі привозив зароблені моїми робітниками не гроші. Інколи в неділю, коли доводилось працювати, відвідував товаришів-однокурсників в місті Чебоксари. Активно спілкувались на виробничі та інші теми. Керівництво направило мені на допомогу помічника - молодого техніка Арсентьєва Юрія після закінчення технікуму.

Наша будова була важливою ще і тому, що була першою, нового міста Новочебоксарськ з десятками тисяч населення і великим хімічним комбінатом, будівництво яких розпочалось з 1959 року.

Враховуючи успішне виконання поставленого завдання організувати в стислий термін будову, освоєння виділених державних коштів та моє бажання, з нового 1959 року я був переведений на значно більшу новобудову - Вурманкасинський завод щільових керамічних блоків, поруч з містом Чебоксари. Щоправда, в тому місці я потрапив з вогню в полум'я" Будова також була важливою, ударною, комсомольською, зі стислим графіком робіт.

З величезним напруженням, постійною допомогою багатьох колективів міста Чебоксари, в короткий термін завод збудували і з січня 1960 року, керамічні блоки пішли з нього на будови столиці і республіки.

Через рік з початку моєї роботи був призначений виконробом (тоді закон передбачав підвищувати на посадах молодих спеціалістів лише через три роки їх роботи). А ще через 4 місяці вже був старшим виконробом - начальником дільниці. Такі підвищення допускалися для успішних працівників, через відсутність достатньої кількості спеціалістів, при значних збільшеннях обсягів будівництва.



У моєму підпорядкуванні вже були три виконроби, сім майстрів і шість новобудов в м. Чебоксари з чисельністю 300 робітників - будівельників.

У Києві з 1962 року начальником цеху заводу залізобетонних виробів освоював нову технологію виготовлення на рухомих стендах попередньо напружених мостових конструкцій. Будував наукові інститути Академії Наук України. Практично виконавську будівельну діяльність завершив в 1973 році заступником начальника Голов Київмісьбуду - основного житлово-комунального забудовника у м. Києві.
Каталог: pdf -> 2012 -> 1%20Sp
1%20Sp -> Використання інтерактивних методів навчання у внз кандидат філософських наук Яцик І. С
1%20Sp -> Спогади про шкільні роки (1943-1953) поета володимира підпалого І не тільки к т. н., с н. с. Кайдаш І. Н
1%20Sp -> К пед н., доцент Козяр М. М. Національний університет водного господарства та природокористування
1%20Sp -> Історія містобудування Александрії Єгипетської доби еллінізму. Історіографічний аспект
1%20Sp -> Роль міждисциплінарної науково-педагогічної компетентності в підготовці науково-педагогічних кадрів мвс україни постановка проблеми І зв'язок її з важливими науковими завданнями
1%20Sp -> Досвід розробки та впровадження виховних методик у лабораторії духовно-морального виховання нді духовного розвитку людини сну ім. В. Даля та мдпу ім. Б. Хмельницького доктор педагогічних наук, доцент Москальова Л. Ю
1%20Sp -> У культуротворчому розвитку особистості к п. н., Лебедєва А. В
1%20Sp -> Інновації та міждисциплінарні дослідження в організації навчально-виховного процесу національної академії державної прикордонної служби україни к держ упр. Мельников О. Г
1%20Sp -> Зарубіжний досвід вищої економічної освіти: приклад США дуб Б. С


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал