Опис експозиційного матеріалу Номінація: «Виховна робота»


Активний відпочинок школяра



Сторінка7/7
Дата конвертації03.12.2016
Розмір2,45 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Активний відпочинок школяра

Для дітей будь-яка подорож - радість. У вихідні дні, поки що вересень - золота пора, треба обов'язково вибиратися з дітьми на повітря. Це можуть бути парки, але краще поїхати подалі.

Трохи пізніше, коли настане осіння сльота, "виїзний" пізнавальний туризм стає скрутним. Залишається два варіанти - розваги під дахом або закордонний туризм. Друге - багатьом не по кишені, тому концентруватимемося на розвагах в критих приміщеннях.


  1. Окрім театрів, про які багато чого написано, є досить незвичайні місця. Наприклад, роллердроми, де можна покататися на узятих в оренду або своїх власних роликах.

  2. Ігрові приставки і кишенькові ігри. До уваги батьків: хіба ви не знаєте, що дітям першого вересня треба робити подарунки - зводити в кіно, в дитячий клуб, подарувати що-небудь? Тут чим-небудь від дитини не відкупишся, потурбуйтеся заздалегідь про подарунок і вихід в "дитячий світ".

  3. Комп'ютер + принтер - нехай скачують реферати, то хіба ви не знаєте, що більшість дітей давно не пишуть шкільні вигадування самі? Навіщо свою дитину ображати, нехай буде як у всіх!

  4. Бінокль. Замість того, щоб дивитися чергове шоу "За склом", хай чадо звикається до вуайеризму, підглядаючи у вікна. Жарт. Насправді я показала доньці за допомогою цього простенького оптичного приладу її зодіакальне сузір'я... Забавно, що всі думають, що Козерог, Діва, Лев - це багато-багато зірок. Не спокушайтеся, лише два-три сузір'я наших душ можна розгледіти на небосхилі. Бінокль згодиться і для навчання орієнтуванню на місцевості, і при поході в цирк або театр.

  5. Фотоапарат (щоб відображав братів-школярів - на довгу світлу пам'ять). І відразу до нього - фотоплівки.

Відпочинок школяра за кордоном

Є три різновиди практичних закордонних поїздок школяра - поїздка для мовного стажування, поїздка школярів групою на чолі з вчителькою, або традиційна поїздка дітей з батьками.

Вільний час — одна з важливих, хоча й не чітко визначених категорій соціального часу. Часто у ці прості слова — «вільний час» — вкладається зовсім різний зміст. Суб’єктивне сприйняття вільного часу викликає різноманітні його визначення. Одностайності в цьому питанні немає навіть серед спеціалістів. Головна причина цього полягає в тому, що вільний час вивчають суспільні науки, кожна з яких має свою точку зору. Щоправда, останнім часом помітною стала тенденція до об’єднання зусиль учених різних дисциплін у вивченні суті вільного часу.

Змістом вільного часу є всебічний розвиток особистості, формою цього процесу служить така структура вільного часу, яка сприяє більш ефективному його використанню, що означає передусім розвиток різноманітної творчої діяльності.

Незважаючи на те, що вільний час є головною сферою життєдіяльності людини, в якій відбувається її фізичне і духовне формування і становлення, найменше йому приділено уваги в педагогіці. Домінуюча роль переважно відводиться навчальній діяльності, у процесі якої, відповідно до теорії педагогіки, здійснюється виховання. Вся інша діяльність розглядається як позашкільна або, згідно термінології більш сучасного періоду, культурно-дозвіллєва діяльність.

Раціональне використання вільного часу сприяє формуванню духовності, фізичної досконалості, задоволенню інтересів і потреб людини у спілкуванні, творчому саморозвитку.

Дозвілля — це не просто розваги заради розваг. Це діяльність самоцінна, у певній мірі пов’язана з процесом передачі інформації від суб’єкта до об’єкта виховного впливу.

Дозвіллєва діяльність школярів має подвійну природу: з одного боку — це вільна творча діяльність, невимушена, спонтанна, з іншого — діяльність культуроформуюча, багатоаспектно розвиваюча і виховна, якій сприяють зусилля педагогів.



Насильство в сім 'ї

Насильство особливо торкнулося сімейних правовідносин. Як казав Аристотель, «кожна сім' я – частина держави». Але насильство в сім` ї набуло таких масштабів і глибин, що вже занадто загрожують безпеці особи, суспільства та держави загалом.

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження і зневажання дітей: фізичне насильство (побиття старшокласниками учнів молодших класів, фізичне знущання виховного колективу), сексуальне насильство або розбещення (зґвалтування або розбещення учнями старших класів, сексуальне розбещення з боку педагогів), психічне (емоційний тиск учителя або одного учня на іншого, приниження учнів виховним колективом, погрози з боку учнів старших класів або педагогів), зневажання основних потреб дитини (відмова виховного колективу у здійсненні потреб дитини першої необхідності).

Насильство в сім'ї – явище не специфічно українське, а загальне, можливо, навіть світове.

Жорстоке поводження із дітьми в сім' ї не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. Але в суспільстві не прийнято казати про такі речі. Дуже часто один з батьків просто спостерігає за знущанням над своєю дитиною. Та насправді ця форма насильства існує у побуті дуже давно і поширена серед представників різних національностей, різного соціального та фінансового статусу, у сім’ях з різними світоглядами, світосприйняттям, релігійними вбачаннями.

За даними статистичного центру, у 2006 році в Україні від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашнього насильства діти у віці до 10 років. Причому кожен третій з них не вчився у школі – чи батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то немає можливості відвідувати заняття (відсутність одягу та ін.).

Однією з причин загострення проблеми домашнього насильства над дітьми є соціально-економічна нестабільність у суспільстві. Дуже часто жорстоке поводження з дітьми - результат того, що самі батьки страждали від насильства у дитинстві. Намагаючись виправити свої помилки, вони використовують своїх дітей; іноді батьки не знають інших шляхів «виховання», бо у своїй родині бачили тільки це. Найжахливіше те, що це може повторюватися багато поколінь.

Інша причина – раннє батьківство. У деяких батьків ще не сформувалося почуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною в різних ситуаціях, людина стає агресивною і всі проблеми вирішує одним способом - образами чи побиттям. Такі батьки часто не сприймають всерйоз потреби своїх дітей. Вони висміюють їх, не дозволяють їм виражати свої істинні почуття, їм важко поважати свої дітей як окремих особистостей зі своєю власною свободою. Вважаючи дітей причиною своїх проблем, вони їх б’ють, ображають, брешуть, погрожують їм, ізолюють, не довіряють, зневажають. Такі батьки можуть використовувати своїх дітей як засіб задоволення власних егоїстичних потреб, не усвідомлюючи при цьому, якої шкоди завдають своїм дітям. Такі діти страждають від психологічних травм.

Часто батьки впевнені в тому, що такий стиль виховання корисний для дитини, для їх же добра. Вони або не хочуть зіпсувати дитину, або виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну і суворе виховання.

Незважаючи на велику кількість норм, призначених регулювати правовідносини між батьками та дітьми, дуже часто виникають ситуації, при яких порушуються права дітей. Найчастіше насильством та порушенням прав дитини ми вважаємо тільки фізичну розправу. Але насильством над дітьми є випадки, коли батьки:

- знущаються над дитиною,

- б’ють її,

- завдають шкоди здоров’ю дитині,

- залякують дитину, використовуючи при цьому різні суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню),

- порушують її статеву недоторканість,

- навіюють страх за допомогою тестів, поглядів,

- перебивають дитину під час розмови,

- ізолюють її,

- контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків,

- використовують образливі прізвиська,

- соромлять дитину,

- використовують її як передавача інформації під час конфлікту у сім`ї,

- контролюють поведінку дитини за допомогою грошей,

- ігнорують її,

- не задовольняють її основні потреби,

- використовують її , як засіб економічного торгу під час розлучення,

- погрожують її залишити,

- погрожують фізичною розправою,

- поводяться з дитиною, як з прислугою,

- відмовляються повідомляти про важливі рішення, що безпосередньо стосуються її долі.

Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

Насиллям в школі є: побиття старшокласниками молодших учнів, побиття вчителями учнів (вчителі дають під затильники, тягнуть за вуха, б’ють по голові та пальцях лінійками, указками, книжками тощо), сексуальне (порушення її статевої недоторканості й статевої свободи, розбещення), приниження (вчителі перекручують прізвища, розголошують особисту інформацію про учнів, крик на учнів, неприємні прізвиська, образи), зневажання фізіологічних потреб учня (вчителі не випускають учнів в туалет під час уроків, ігнорують погане самопочуття учнів), затримання на перервах, залякування і шантаж.



Щоб такого не було (рекомендації учнів своїм одноліткам):

  • звертайся до працівників школи (адміністрація школи, класний керівник, психолог, соціальний педагог, інші вчителі, охоронець тощо),

  • старшокласники, що вивчають правознавство, можуть надати тобі корисні поради і допомогу, можуть проводити для учнів молодших учнів бесіди з роз’яснення прав та обов’язків,

  • активно використовуй і захищай свої права, беручи участь в шкільних правових гуртках, молодіжних та дитячих громадських організаціях, спеціальних акціях («Захист прав дитини», «Дитина – надія майбутнього суспільства» та інші),

  • не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, правоохоронців, до соціальних служб школи, міста (2-09-11, 3-01-80)

  • намагайся регулярно спілкуватися із батьками про своє шкільне життя - вони твої офіційні представники й надійні захисники,

  • якщо ти став свідком порушень прав інших учнів, не будь байдужим, використай свої знання, та надай їм допомогу, адже в такій ситуації можеш опинитися й ти.

Насиллям на вулиці щодо дітей є:

1. Фізичне насилля: грабіж, розбій, побиття, проституція, примусова праця (збирання і здача металобрухту, макулатури, порожні пляшки, миття машин, праця вантажниками).

2. Моральне насилля: образи, приниження честі та гідності.

3. Злочини проти власності: грабіж, вимагання.

4. Сексуальне насилля: проституція, зґвалтування, розбещення.

Шляхи подолання (Як себе поводити):

· не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час,

· не спілкуватися із незнайомими особами,

· не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші),

· не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю),

· не провокувати своєю поведінкою інших (викликаючі одяг та поведінка),

· у випадку працевлаштування, вимагай від працедавців дотримання норм трудового законодавства щодо неповнолітніх ( укладення трудового договору у письмовій формі із зазначенням умов праці),

· якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником,

· якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це. Таким чином ти убережеш себе й інших людей від того, щоб не стати жертвою.
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

Одним з особистих немайнових прав дитини, є право дитини вільно виражати свою думку. Це право дитини закріплено в загальній формі в ст.12 Конвенції про права дитини та в ст.171 СК. Ст.171 СК встановлює, що «дитина має право бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, повинна бути вислуханою при вирішенні між батьками, іншими особами суперечок про виховання, місце проживання, в тому числі суперечок про позбавлення батьківських прав, відновлення в батьківських правах, а також суперечок про управління майном».

Одним з особистих немайнових прав та обов’язків батьків є також право та обов’язок батьків на представництво та захист прав та інтересів своїх дітей. Як було підкреслено, особисті правовідносини між батьками та дітьми мають строковий характер. З досягненням дітьми повноліття або з набуттям дітьми повної цивільної та сімейної дієздатності вони, як правило, зупиняються.

Необхідно розрізняти виконання батьками прав та обов’язків на представництво та захист прав та інтересів своїх дітей в галузі цивільного матеріального права та в галузі цивільного процесуального права. В галузі матеріального права, як було показано, батьки є законними представниками тільки свої малолітніх дітей. В галузі ж цивільного процесуального права батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Як і будь-які інші права, батьківські права мають свої межі та мету виконання. При здійсненні батьківських прав та виконанні обов’язків, у тому числі й права на представництво та захист прав та інтересів дітей, батьки повинні виходити з меж та мети здійснення прав та виконання обов’язків, передбачених ст.155 СК, а також з загальних принципів регулювання сімейних відносин, у тому числі, з правил чч.7 і 8 ст.7 СК.

Частина 1 ст.155 СК встановлює загальні положення відносно здійснення батьківських прав та виконання обов’язків, згідно з якими «батьки повинні поважати права дитини та його людську гідність».

Слід також зазначити, що поряд з інтересами дитини, інтереси батьків також мають право на захист. Вони не можуть просто ігноруватися або приноситися в жертву інтересам дітей. Це, насамперед, не гуманно по відношенню до батьків та недоцільно з виховної точки зору, оскільки може негативно відобразитися на дитині, сприяючи розвитку його егоїзму. Саме тому діюче законодавство зорієнтоване на знаходження балансу між інтересами батьків та інтересами дитини. І тільки у тому разі, коли протиріччя між ними настільки серйозне, що пошуки компромісу опиняються безрезультатними, перевага віддається інтересам дитини.
Що таке “здоровий спосіб життя” молоді

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини.



До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров`я людини як цілісного складного феномена.



Поняття передумов здоров`я. До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність дружных стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.

Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав й інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності та впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.

Виховання здорового способу життя

Цілісність людської особистості проявляється насамперед у взаємозв’язку та взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров’я, створює умови для творчого самовираження в різних сферах нашого життя. Активна та здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність, не дозволяючи «душі лінуватись».

Щоби повніше використовувати власні духовні та фізичні резерви, слід не впадати в розпач через тимчасові слабості, а вірити в захисні сили своєї натури й учитись управляти ними. Чим більш багата людина фізично й духовно, тим легше і природніше врівноважуються прояви її людської сутності.

Правильно підібрані фізичні навантаження допомагають зняти психічну напругу, викликану виробничими чи особистими проблемами. Окрім того, систематичні фізичні вправи - ефективна профілактика різних захворювань.

«Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне та радісне життя,» - висловлювання Гіппократа є актуальним.

Любов і турботу про дітей дорослі мають виявляти, граючи, бігаючи та плаваючи з ними, купуючи їм замість тортів і булочок м’ячі, ракетки чи лижі. Підтримувати прагнення дитини до стрункої фігури та спортивних успіхів, обмежити в меню солодощі, використовувати кожну можливість для занять фізичними вправами вдома й на вулиці й самим регулярно займатися спортом - такі задачі дорослих.

Рух поряд із харчуванням і сном є основною життєвою потребою кожного, тому що забезпечує ріст і розвиток органів, позитивно впливає на кровообіг і дихання, стимулює діяльність мозку. Постійне переїдання так само несприятливе, як і чергування жорстких короткочасних дієт і не обмеженого харчування.

У родині діти одержують перші навички здорового способу життя. Але лише здорова не тільки у фізичному, а й у соціально-моральному сенсі родина зможе виростити та виховати здорову в усіх відношеннях людину. В основі родини лежить любов усіх членів сім'ї родини один до одного. Але є дві особливі людини, які дають початок родині, ростять нас. Це батько й мати - перші зразки мужності та жіночності.

Не всі стають великими спортсменами, але любов до спорту, до самостійних щоденних занять фізичними вправами допомагає кожній людині впевнено крокувати по життю.

Учні можуть постійно спізнюватись на уроки фізкультури, приходити без спортивної форми, лінуватись виконувати вправи. Але коли у школі пройшов День родини, і батьки брали участь разом з учнями у змаганнях, із дітьми відбулась метаморфоза.

Батьки часто-густо дають до школи довідки про обмеження фізичного навантаження. А коли клас із батьками вирушає в похід, а батьки виявляють кмітливість і спритність у поході, ось тут уже діти зовсім змінюються й активно займаються фізкультурою.

Формування свідомого та відповідального ставлення до здоров’я має починатись з раннього дитинства, поступово входити до системи світогляду, ставати складовою частиною загальної культури, духовного світу людини. Саме рівень загальної культури обумовлює поведінку, стиль життя і, в решті решт, стан здоров’я людини. Починати зміни ніколи не пізно, адже відновні можливості організму людини невичерпні.

Наша земля багата на лікарські рослини, які можуть захистити від багатьох недуг. Зараз у мешканців міста є свої ділянки землі, де окрім садовини та городини, мають обов’язково культивуватись лікарські рослини: алтея, материнка, чебрець, родовик, м’ята, калина, аґрус, смородина тощо. Лікарські рослини в змозі зв’язувати та виводити з організму людини радіонукліди, солі важких металів, пестициди та інші техногенні забруднення. Багато природних сорбентів міститься у фруктах, овочах, зернових культурах. Бажано, щоб родини мали на столі, в залежності від сезону, буряки, цибулю, часник, гарбуз, капусту, кукурудзу, моркву, огірки, кабачки, яблука, айву, сливи, аґрус, суниці, брусницю, смородину. Такі знані рослини як насіння льону, лист подорожника, суцвіття липи, плоди шипшини, квітки ромашки, полин здавна використовуються народною медициною для збереження молодості та бадьорості. Необхідно, щоб дівчатка знали, як зварити смачні борщ та кашу, потішити родину варениками та узваром.

Загартування є важливим питанням, яке має входити до програми валеологічної освіти. Могутнім оздоровчим фактором є холодна вода. Ще на початку 20 сторіччя фізіологи відкрили стимулюючу дію холодної води на функцію щитовидної залози. Тому купання у відкритих водоймах, щоденний холодний душ зміцнюють організм, мобілізують для роботи. Починають з умивання холодною водою, поступово збільшуючи холодове навантаження. Регулярне провітрювання жилих та робочих приміщень, сон з відкритими вікнами, біг за будь-якої погоди легко одягненим буде запорукою своєрідного тренування організму дитини, захисту від інфекційних хвороб.

Дослідження Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України показали, що третина учнів молодших класів, половина середніх та старших класів не дотримуються режиму праці і відпочинку. Діти не досипають, дуже мало бувають на свіжому повітрі, понад 2 години проводять перед екранами. Це призводить до зниження працездатності, головного болю, емоційної лабільності. Роз’яснення впливу режиму дня на здоров’я відіграє величезну роль в збереженні здоров’я. Обов’язковими є 10-хвилинні перерви в роботі через кожні 45 хвилин, переключення з одного виду діяльності на інший, фізичної і розумової праці, сон не менше 8 годин на добу, обов’язково в нічні години, освоєння методик релаксації, аутотренінгу, самомасажу, дихальних вправ.

Багато уваги приділяється зараз подоланню в суспільстві алкоголізму та наркоманії. Слід передавати дітям, що ніколи українці не спивались, хоча традиції вживання алкогольних напоїв мають глибокі. Пісні і перекази зберігають пам’ять про те, що українці пили не просто спиртне, а мед-горілочку, калганівку, вишнівку. Пили їх тільки дорослі на святах, на поминках, при закінченні тяжких польових робіт. Рецепти цілющіх алкогольних напоїв на травах, фруктових соках і обов’язково медах реконструював в своїх трудах відомий український лікар-травознай Євген Товстуха і вже сорок років успішно використовує їх в комплексному лікуванні різних недуг.


10 кроків, щоб стати кращими батьками

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.



  • Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.

  • Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка — приклад для наслідування.

  • Змінюйте оточення, а не дитину.

  • Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

  • Висловлюйте свої бажання позитивно.

  • Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

  • Висувайте реальні вимоги.

  • Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

  • Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.

  • Обирайте виховання без побиття та крику.

  • Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

    • Діти часто не розуміють, чому їх покарано.

    • Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

    • Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.

    • Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

    • Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

    • Діти мають право на позитивне ставлення до себе.



Десять кроків, щоб стати кращими батьками

      1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

      2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

      3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

      4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

      5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

      6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за зразкову поведінку.

      7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

      8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

      9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

      10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Чому дитина бреше?

Мала брехня є прийнятною поведінкою для цивілізованого суспільства. Досвід показує, що іноді незначна брехня твориться на благо людині. Десь в Африці проживає плем'я, у якому завжди кажуть лише правду. У них немає потреби щось приховувати чи брехати. Однак це все-таки плем'я...

Дитина змалечку звикає до того, що хитрощі та невелика брехня є в житті. На цьому побудована значна частина казок. Однак питання в тому, скільки тієї брехні іде від дитини. Якщо це буває інколи і вона малозначуща, на цьому особливо не слід зациклюватися. І батькам не треба дуже карати дитину. Краще розібратися в цій ситуації і мирно порозмовляти з дитиною. Тут треба враховувати, що діти "пробують на смак" різні життєві ситуації. Вони пропускають усе, що бачать, через себе. В тому числі й брехню, випробовуючи, як на це зреагують дорослі, зійде це їм з рук чи ні.

У жодному разі не слід відповідати дитині на брехню недовір'ям. Краще бути зайвий раз обманутим дитиною, аніж безпідставно їй не довіряти і намагатися зловити на неправді.

Про навмисне приховування правди, обдурювання, введення в оману присутнє вже у дітей молодшого шкільного віку (6-11 років). Складніші механізми має брехня в підлітковому віці (11-15 років). Зі статевим дозріванням психіка підлітка стає нестабільною. Тому, з одного боку, вони можуть бути вразливими, з іншого - агресивними. У дітей підліткового віку брехня нерідко є формою бунту проти педагогів чи батьків, світу дорослих загалом.

Однак в обох вікових категоріях це здебільшого обумовлено вихованням у сім'ї. Найчастіше обдурює та дитина, у чиїй сім'ї панує директивний стиль спілкування. У ній думка дитини практично не враховується. Батьки спілкуються з дитиною авторитарно, мовою наказів та покарань. Звісно, дитина намагається уникнути покарання, тому й вдається до приховування правди за ширмою брехні. До того ж у цьому віці психіка дитини ще дуже вразлива, і їй боляче слухати довгі нотації. У такому разі брехня є захисною реакцією дитини, способом подолати свій страх перед покаранням та визнанням своєї невдачі. Так дитина захищає повноцінність своєї особистості. Тому батькам слід знати, що брехня - це наслідок неправильного виховання. І передусім саме батькам слід переглянути своє ставлення до дитини.



«Привчити» дітей до брехні можуть і самі батьки, навіть не помічаючи цього. Вкрай знайома ситуація, коли матері дитини хтось телефонує, а вона просить повідомити, що її немає вдома. Або інша ситуація - батьки обдурюють дитину, обіцяючи їй щось купити і не виконують цього. З часом у неї формується стереотип, що обдурювати - це нормально. І вона починає чинити аналогічно.

Список інформаційної літератури


  1. Беляєва О. Як навчити дитину відпочивати? [Текст] / О. Беляєва // Психолог. – 2009. – № 1. – С. 29.

  2. Коляда О. Робота з батьками [Текст] / О. Коляда // Початкова школа. – 2004. – № 3. – С. 59.

  3. Корнієнко С. Ваша дитина стала школярем [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2006. – № 9. – С. 52-57.

  4. Корнієнко С. Батьківські збори «Гарна постава – запорука краси і здоров’я людини» [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2007. – № 9. – С. 45-47.

  5. Корнієнко С. Батьківські збори «Режим для молодшого школяра» [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2007. – № 3. – С. 58-60.

  6. Корнієнко С. Рухливий спосіб життя – запорука здоров’я» [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2007. – № 11. – С. 45-46.

  7. Мартиненко С. Особливості співпраці вчителя початкових класів з родинами учнів [Текст] / С. Мартиненко // Початкова школа. – 2010. – № 3. – С. 59-61.

  8. Мартиненко С. Педагогічна взаємодія вчителя початкових класів і батьків першокласників [Текст]: у запитаннях і відповідях / С. Мартиненко // Початкова школа. – 2010. – № 1. – С. 20-22.

  9. Ніколаєва О.М. Вічна проблема – батьки і діти [Текст]: тренінг / О.М. Ніколаєва // Виховна робота в школі. – 2010. – № 1. – С. 50-51.

  10. Нуреєєва О.С. Школа і сім’я. Як поєднати дві сторони однієї медалі? [Текст] / О.С. Нуреєєва, О. Скворчевська // Початкове навчання і виховання. – 2010. – № 6. – С. 34.

  11. Охримчук А. Багатолика агресія [Текст] / А. Охримчук // Початкова школа. – 2003. – № 6. – С. 4-7.

  12. Педагогічний всеобуч батьків [Текст]: конспекти лекцій // Позакласний час. – 2002. – С. 2-17.

  13. Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми [Текст]: наказ МОН України № 59 від 01.02.2010 // Інформаційний збірник МОН України. – 2010. – № 7-8. – С. 55-57.

  14. Свириденко С. Формування основ культури харчування як складової здорового способу життя [Текст] / С. Свириденко та ін. // Початкова школа. – 2010. – № 2. – С. 54-56.

  15. Сіданич І. Виховання у дітей культури взаємин із батьками у навчально-виховному процесі [Текст] / І. Сіданич // Початкова школа. – 2005. – № 6. – С. 41-45.

  16. Содель Т. Дозволено до 22-ї… Правила внутрішнього розпорядку для учнів [Текст] / Т. Содель // Шкільний світ. – 2009. – № 33. – С. 15.

  17. Удод О.А. З любов’ю та повагою до дитини [Текст] / О.А. Удод // Позакласний час. – 2010. – № 1. – С. 18.

  18. Федорчук О. Агресивна поведінка: спроба корекції [Текст] / О. Федорчук // Шкільний світ. – 2004. – № 37. – С. 14-16.

  19. Немеровська-Коруба Є. Запобігання агресії та насильству [Текст] / Є. Немеровська-Коруба // Директор школи. – 2010. – № 3. – С. 24-28.

  20. Човбан В. За здоровий спосіб життя [Текст] / В. Човбан // Шкільний світ. – 2009. – № 45. – Спецвипуск.

  21. Чорна І. Виховуймо разом! Про систему роботи з батьками як запоруку ефективного виховання учнів [Текст] / І. Чорна // Завуч. – 2010. – № 5. – С. 8-10.







Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал