Опис досвіду роботи Мусіюк Альона Вікторівна вчителька фізики та інформатики



Сторінка5/5
Дата конвертації02.12.2016
Розмір1,46 Mb.
1   2   3   4   5
Опитувальний аркуш для батьків. Напишіть на окремому аркуші у довільній формі. Обміркуйте результат.

Чи з радістю ваша дитина йде на навчання?

З яких предметів відчуває складнощі? Чому?

Скільки часу (приблизно] витрачає на підготовку до уроків?

Чим захоплюється у вільний час?

З яких предметів вчиться із задоволенням?

Чи допомагає молодшим у сім'ї?

Чи знаходите взаєморозуміння з класним керівни­ком, вчителями?

Чи задовольняють вас батьківські збори?

Як часто буває у вас вдома?

Яку реальну допомогу ви могли б надати школі?

Однією з серйозних проблем певної частини сімей є те, що діти погано вчаться, втрачають інтерес до про­цесу навчання. Саме в цей час може відбутися пере­орієнтація моральних цінностей дитини. В такому разі класний керівник повинен вивчити думку батьків з приводу причин, що вплинули на процес погіршення результатів навчання їхньої дитини.

Це можуть бути такі відомості:

1. Прізвище, ім'я дитини.

2. Ступінь сумлінності дитини в навчанні в школі під час приготування домашніх навчальних завдань. Високий Середній Низький

3. З яких навчальних предметів, на вашу думку, не встигає дитина? Як ви думаєте, з якого часу?

4. Чи отримувала ваша дитина допомогу (необхідне підкресліть). Від педагога Від встигаючих учнів Від батьків

5. Чи можете ви виділити особливості поведінки ва­шої дитини в школі і в сім'ї?

6. У чому, на вашу думку, можуть полягати причини розходжень у поведінці дитини?

7. Які засоби педагогічного впливу на дитину у вашій сім'ї є найвдалішими?

8. Які виховні засоби з вашого боку дитина сприй­має негативно або не сприймає взагалі?

9. Чи розділяє ваші педагогічні погляди в сім'ї дру­жина (чоловік)? Якщо ні. то чому?



Анкета для батьків

(визначення ступеня вираженості особистісних якостей у дітей)

1. Які з наведених далі якостей (особливостей) роз­винені у вашої дитини слабко (підкресліть однією лінією); потребують удосконалення (підкресліть двома лініями), розвинуті в нормі (підкресліть хвилястою лінією); виражені гіпертрофовано (підкресліть двома хвилястими лініями)?

1. Активність

2. Впертість

3. Наполегливість

4. Витримка

5. Витривалість

6. Дієздатність

7. Організованість

8. Сумлінність

9. Працелюбність

10. Чесність

11. Зібраність

12. Справедливість

13. Принциповість

14. Чемність

15. Відповідальність

16. Стриманість

17 Доброзичливість

18. Довірливість

19. Чуйність

20. Співчуття

21. Кмітливість

22. Допитливість

23. Винахідливість

24. Орієнтування

25. Передбачливість

26. Самоконтроль

27. Самооцінка

28. Критичність

29. Самокритичність

30. Уважність

31. Спостережливість

32. Допитливість

33. Творчість

34. Уява


35. Логічність

36. Далекоглядність

37. Охайність

38. Хороша пам'ять

39. Здатність до самоаналізу

40. Послідовність

Такі спостереження батьків, виявлення Провідних психічних якостей у своїх дітей, визначення ступеня їх

розвитку в сім"! класний керівник може стимулювати

протягом певного періоду, чверті, навчального

півріччя, року.



Вирази, яких бажано уникати у спілкуванні з дочкою (сином)

Я тисячу разів тобі казав(ла), що ... Про що ти тільки думаєш ... Невже тобі важко запам'ятати, що ... Скільки разів треба повторювати ... Невже ти не бачиш, що ...

Всі люди (такі-то. так-то себе поводять), а ти ... Ти стала такою (нудною, грубою, неуважною)... Ну, що в тебе за друзі... Ну, на кого ти схожа ... Що ти до мене причепилася... Ти така ж, як і твій батько (мати), теж...

Вирази, які треба вживати якомога частіша

Ти в мене така красуня...



З тобою мені так легко...

Я нікому так не вірю, як тобі ...

Порадь мені, будь ласка,...

У мене немає нікого ближчого за тебе...

Я б ніколи не зумів(ла) так добре зробити, як ти ...

Ти в мене найрозумніша...

Які в тебе чудові друзі...

Сім'я як колектив і виховання підлітків

Мета. Ознайомити батьків з віковими особливостями підліткового віку. З'ясувати причини конфліктів а бать­ками.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Висловлювання Франсуа Моріака.

Між батьками і дітьми висить стіна сорому, неро­зуміння. Щоб ця стіна не виросла, потрібні зусилля, на які ледь вистачає людського життя,

Але діти народжуються у нас в ту пору, копи ми ще пе­реповнені собою і від дітей просимо не стільки довіри, скільки спокою. Батьків віддаляють від дітей їх власні пристрасті. Якщо ти пам'ятаєш свої гріхи, то в чому ти можеш докоряти своєму синові?

Ф.Моріак

Форма проведення. Відверта розмова.

Усе суще і живе на Землі має свій початок і свій кінець. Сім'я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, а й збереження та продов­ження соціальних, культурних, духовних традицій.

У наш час, такий тривожний і бентежний, економічно і соціальне нестабільний, суспільне хисткий і вибухове небезпечний непередбачуваними подіями і полярно змінюваними цінностями, сім'я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але продовжує лишатися тим єди­ним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію.

І кожен з дітей знаходиться у сімейному колективі. Тут вони живуть, виховуються, а ви, як батьки, несете відповідальність за їх виховання.

Можна уявити злу. недоброзичливу людину, яка ви­росла в добрій, справедливій сім'ї? Можна.

Можна зустріти ледаря, який вийшов із сім'ї трудівників? Можна.

Можна знайти приклади, коли в неблагополучній сім'ї виростали прекрасні люди? Можна.

Тому що сім'я має великий вплив на особистість ди­тини. Для кожної сім'ї характерна специфічна, особлива свідомість — певні критерії в оцінці життєвих явищ, поставлені мета і способи її досягення, погляди на на­вколишній світ і т. д. Звичайно, сім'я — колектив чутли­вий. На неї впливає склад сім'ї. Жити у великій сім'ї, де

зібрані представники трьох поколінь, зовсім не те, що в сім'ї без дідуся і бабусі; там, де одна дитина, живеться по-іншому, ніж у сім'ї, де дітей кілька. В кожній з таких сімей по-різному розподілені ролі. різні клопоти і обов'язки. 1 тому сім'я є найважливішою умовою вихо­вання дітей. Та для цього належить подолати багато шляхів. А вони. як відомо, не завжди вистелені троянда­ми, бувають на них і глибокі рівчаки, й колючі терни.

Процес виховання дітей потребує від вас грунтовних різноманітних знань, урахування вікових особливостей синів і доньок. Досить часто ви, батьки, не розумієте по­треб і запитів дітей, що викликає в них тривогу і протест дітей, які з цим не миряться. Проблема «батьків і дітей» завжди була актуальною. То в чому справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад. байдужі до їх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися, відповіда­ють бездушністю й емоційною глухотою? Тому ви, бать­ки, чиї діти стоять на порозі підліткового віку. повинні пам'ятати:

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона рідна дитя.

2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого «Я».

3. Починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, з'являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.

4. На дітей звалюється криза, пов'язана з бажанням самостійності, відокремленості від батьківської опіки і страхом перед невідомим дорослим життям.

5. Зростає дух незалежності, який робить стосунки підлітка в сім'ї, в школі дуже напруженими.

6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.

7. Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам, як позитивним так і негативним.

8. Підвищений рівень тривожності.

9. Внутрішній світ дитини ще не має стабільності, то­му батькам не бажано залишати своїх дітей без розум­ного нагляду.
10. Розширюється спілкування.

11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

12. З'являються нові авторитети.

1 3. Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і стар­ших сприймаються гостро і хворобливо.

14. В батьках хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Які все ж вікові особливості підлітків? Підлітковий вік - періоду розвитку дитини від 10 до 15 років. Він ха­рактеризується бурхливим і нерівномірним ростом і розвитком організму, що супроводжується подекуди тимчасовими розладами у діяльності серцево-судинної і нервової системи (підвищення кров'яного тиску, сер­цебиття, запаморочення, загальна неврівноваженість, дратівливість, періодична млявість, апатія тощо). Голо­вне у фізичному розвитку підлітка — статеве дозрівання, яке істотно впливає на роботу внутрішніх органів, а також є причиною появи статевого потягу (часто неусвідомленого) і пов'язаних з цим нових переживань, думок, почуттів. У зв'язку з особливостями фізичного розвитку велике значення у підлітковому віці має пра­вильний режим праці, відпочинку, сну, харчування, фізичне виховання, спорт.

Основна діяльність у підлітковому віці — суспільне ко­рисна. У ході її розвиваються розумові здібності підлітка, його пам'ять, увага, емоційно-вольова сфера. Швидко формуються моральні Поняття, переконання, принципи, які визначають поведінку учня. Важливим моментом у формуванні особистості підлітка є розвиток самосвідо­мості, на основі якої часто виникає прагнення до само­виховання, формування почуття дорослості виявляється у прагненні до самостійності, бажання добитися у до­рослих визнання своєї гідності, звільнитися від дріб'яз­кової опіки.

Ігнорування дорослими цього аспекту в розвитку особистості підлітка — одна з частих причин його підліктів з людьми, що його оточують.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Лариса, уче­ниця 8 класу, познайомилась з Боліком Слив'янським. Все частіше розповідає про нього батькам. Йому 20 років, працює у фотоательє, красиво одягається. Справжній, на її думку, мужчина, не то, що її однокласни­ки. Вона вже з ним в кіно ходила, він їй свою фотокарт­ку подарував.

Подивилася мати на картку — і серце защеміло. Все їй не сподобалось: і бакенбарди оті, і вусики, і погляд самовпевнений. і посмішка улеслива. Що йому потрібно від моєї доньки з дитячим ряботинням на обличчі? Та не можна, заспокоюю себе, по фотокартці про людину судити. Бува, що й розумні люди такий вигляд мають.

Показала картку чоловікові. Він розсердився: «Та це

ж пустодзвін якийсь! Негайно заборони Ларисі зустрічатися з ним». «Заборонити можна. — кажу. — але що це дасть? Вона перестане зі мною говорити про нього, і тільки. Але чи перестане з ним зустрічатися? Це не так просто — заборонити». Порадившись, батьки вирішили зробити так.

Сказала мати Ларисі, щоб вона запросила свого Боліка в гості: «Ми, мовляв, хочемо познайомитися з ним». Вона охоче погодилась. Але він довго не приходив. «Не має часу, — коротко відповідала мені Лариса», їй, бачу, вже було соромно переді мною. Нарешті прийшов цей Болік. Розговорились. Коли син збиває розмову на літературу, на навчання, то Болік замовкає і тільки очи­ма кліпає. Лариса ніяковіє, але рада. що Болік прийшов. Сіли за стіл. Болік пожвавішав. Поглянув на етикетку на пляшці й почав розповідати, які є марки вин і коньяку. Випив одну чарку, другу. А батько Ларисі показує зна­ками, щоб вона гостинність проявляла. Але Болік уже сам усім підливає та різні тости виголошує. Він ще сидів би та сидів, та Лариса запропонувала пройтись. Швид­ко повернулась і мовчки пішла до іншої кімнати.

Приходив ще кілька разів до Лариси цей Болік, а потім перестав. Лариса якийсь час нічим не ділилася зі мною, а згодом заговорила: «Знаєш, мамо? Я сказала цьому Слив'янському, щоб він у нас більше не з'являвся і щоб до мене близько не підходив».

«Роби, дочко, як хочеш, — відповіла мати. — Тобі видніше».

Питання для обговорення.

1. Чи правильно вчинили батьки щодо дочки?

2. Яких методів виховання дотримуються батьки в даному випадку?

3. Оцініть дану ситуацію зі своєї точки зору.



(Виступи батьків].

Після обговорення ситуації вчителеві варто зверну­тися до батьків із запитанням: «Як мені краще вихову­вати ваших дітей, а моїх теперішніх учнів? Розкажіть, що їх хвилює, що в нашій школі вас не задовольняє». І тим самим викликати на відверту розмову.



(Виступ батьків).

На закінчення, шановні батьки, хотілося б сказати слова великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського. Він говорив: «У дитині ми повинні бачи­ти завтрашню дорослу людину — ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами — потрібно вміти любити дітей». Адже ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в ди­тячій душі, як на благодатному грунті, — все, що потрап­ляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне, і збереш багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щи­рості.


Взаємовідносини у сім’Ї і моральне виховання дітей молодшого шкільного віку

Мета. З'ясувати, яку поведінку слід вважати моральною. Розкрити зв'язок моральних звичок з культурою поведінки школяра.

Обладнання. Виставка літератури з даної теми. Вислови видатних людей на дану тему.

Виховувати тепер дуже важка справа; думаєш, ну, все, тепер закінчилось. Але тільки все починається!..

М.Ю. Лєрмонтов

Виховувати не значить тільки вигодовувати і догляда­ти. . але і дати напрям серцю і розуму .



ВГ. Бєлінський

Форма проведення - лекція.

Дитина народилася... А якою вона виросте? Чи буде вона працьовитою, доброю, чесною, чи любитиме й шануватиме своїх батьків, чи здатна буде відповідати за себе і свої вчинки, як вона ставитиметься до себе і оточуючих, яким буде й життєвий вибір, якими будуть ї поведінка і місце в суспільстві, іншими словами, чи буде в майбутньому дитина морально зрілою особистістю?

Хто ж і коли має розпочати моральне виховання дитини?

Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки почи­нається ще в ранньому дитинстві Спостерігаючи за поведінкою батьків, дитина вчиться творити добро, виявляти любов і сим­патію до інших людей, вчиться бути працьовитою і скромною, чесною і справедливою, щедрою, ввічливою, витриманою. Ви, батьки, вчите любити рідну землю, шанобливо ставитися до її краси і багатства. Ви є першими вчителями людського співжит­тя. Отож. дорогі батьки, ви є першими вихователями дитини, і розвиток моральності дітей — одне з найважливіших ваших за­вдань

Діти, особливо молодшого шкільного віку, які правильно роз­виваються і в яких є всі передумови для розвитку моральної по­ведінки, сприймають батьків, вихователю, вчителів як носіїв усього найкращого, на яких бажають бути обов'язково схожими. Дітям хочеться пізнати великий, невідомий світ. Засвоєння пра­вил поведінки, бажання робити те, що роблять дорослі, — важливі мотиви позитивної поведінки дітей Урахування саме цього спо­нукання дає позитивні наслідки, адже допомагає вам, як бать­кам, не лише залучати дітей до виконання різних завдань, а й полегшує формування в них навичок моральної поведінки.

Провідним мотивам така моральної поведінки у дитини мо­лодшого шкільного віку є схвалене ставлення до їхньої по­ведінки Батькам знайома радість дитини, яку похвалили. Діти дуже часто звертаються до батьків, щоб переконатися у пра­вильності, загальній корисності своїх дій. Тому підкреслення до­рослими успіхів дитини під час виконання нею різних доручень і після зробленої справи викликає позитивні переживання і сприяє її моральному зростанню.

Дії дорослих не викликають жодного сумніву, і дитина, як пра­вило, охоче сприймає зауваження, нагадування Під впливом вимог дорослих у неї формується вміння стримувати себе, кон­тролювати власну поведінку, протидіяти негативним впливам. Проте багато дітей, як відомо, поводять себе відповідним чином лише у присутності дорослих, в особливо відповідальних ситу­аціях або через побоювання покарання. Коли діти позбавлені контролю, вони часто забувають, що повинні себе стримувати, не можуть подолати свою імпульсивність Така залежність по­ведінки дп-ей лише від зовнішніх впливів (наявність чи відсутність дорослих) свідчить про ще недостатню сформованість стимулів стійкої моральності

У дітей З—4-го класу з'являється нове ставлення до себе — вони вже можуть оцінювати свої вчинки, їхня поведінка стає більш свідомою і обдуманою. Певна частина дітей самостійно намагається поліпшити поведінку, займаючись самовихован­ням.

Позитивну поведінку забезпечують вже не зовнішні впливи, а внутрішні спонукання — розуміння непристойності чи негатив­ності вчинку, незадоволення собою й бажання удосконалити свою особу, вболівання за честь колективу. Така регуляція по­ведінки — це вже ознаки справжньої моральності.

Але процес виховання дітей — складний і довготривалий. Наші дії. вчинки, ставлення до роботи та до інших людей, наша особистість в цілому — все малюки сприймають, все навко­лишнє впливає на них. Однак важливо пам'ятати, що кращі людські риси формуються в тих випадках, копи дитина стає співучасником виховного процесу, союзником дорослого. Без активності дитини, і зацікавленості в тому, щоб навчитись пев­ним правилам поведінки, виховні впливи дорослих не будуть да­вати належних результатів.

Також одна з ознак моральної вихованості — відповідальне ставлення до обов'язків. І дорослим треба знати, що потрібно і можна вимагати від дитини певного віку, а що вона ще не в змозі виконати.

Так, часом можна спостерігати, як мати складає книжки у портфель учневі третього класу Виховання відповідального ставлення до навчання було б успішним, коли б до наступного дня у школі дитина готувалася сама вже починаючи з першого класу.

Від дітей, наприклад, старшого дошкільного віку треба вимагати, щоб вони самостійно одягались, прибирали за собою іграшки, самі організовували ігри, не порушували відпочинку до­рослих тощо. Діти молодшого шкільного віку повинні вже ста­ранно виконувати обов'язки, покладені на них у школі та сім'ї і хо­дити без нагадувань до магазину, допомагати батькам по господарству, стежити за своїм одягом тощо.

Вам, шановні батьки, важливо враховувати, коли можна вимагати обов'язкового виконання свого розпорядження. ви повинні подумати над тим, чи правильна сама по собі вимога до дітей, чи може вона бути ними виконана, які труднощі вона може викликати.

Закінчуючи лекцію, хочеться зазначити, що є дуже багато способів взаєморозуміння між батьками і дітьми та впливу батьків, сім'ї на дітей. Все інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається важкою працею, солоним потом, недоспаними но­чами, розладнаними нервами, розчаруваннями й невдачами, і знову пошуком. Як я вже говорила, батьки, як актори на сцені, можуть бути талановиті й безталанні, яскраві, сірі, безбарвні. Проте коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім'ї батькам і дітям треба жити весь час поряд, одним жит­тям. Тому ви, батьки, повинні постійно думати і дбати про своїх дітей, знаходити з ними спільні інтереси, йти до високості духу, оволодіння усіма багатствами теплих, щирих і сердечних взаємин у сім'ї. Іншого шляху, ніж самовдосконалення, збага­чення своєї душі, освоєння знань, і не обов'язково книжкових, і щоденна праця з дітьми, просто немає.

Як розуміти щастя дитини


Мета. З'ясувати, як батьки розуміють «щастя дити­ни». Обговорити праці відомих педагогів на дану тему.

Обладнання. Виставка літератури. Учнівські твори-мініатюри на тему «Моє щастя — це коли...». Вислов­лювання видатних людей.

Щоб мати доступ в чудовий палац, ім'я якому — ди­тинство, ми повинні перевтілюватись, ставати в деякій мірі дітьми. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти справжнє щастя дитини.

В.0. Сухомлинський

Воспитатель тот, которьій не скоывает, а освобждает, не ломаєт, а формирует, не подавляет, а возносит, не диктует, а учит, не требуєт, а спрашивает, переживаєт вместе с ребенком много вдохновенньых минут. Я.Корчак Форма проведення. Відверта розмова.

Відверту розмову з вами, шановні батьки, я хотіла б розпочати такою новелою В.0. Сухомлинського.

«Тихий осінній вечір. Заходить сонце. В синьому небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я запитую:

— Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся усміхається і говорить:

— Щоб жити вічно.

Я не можу зрозуміти: як це — жити вічно?

Бабуся говорить:

— Пішли у сад.

Ми ідемо в сад. Там відцвітають чорнобривці. Ба­буся зібрала пучечок сухого насіння цих квітів і зав'язала у вузлик.

— Підожди до весни, — сказала вона і поклала вуз­лик із насінням чорнобривців у сухий куточок.

Прийшла весна. Ми посіяли насіння. Зійшли ма­ленькі рослини, піднялись, зацвіли. Які красиві квіти чорнобривці! Зараз вони красивіші, ніж були тоді, восени.

— Ось і людина живе для того, щоб вічно жила її краса, — сказала бабуся.

— Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти, коли стають дорослими, виховують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід.

— А для чого живе людський рід? — знову запитую я. — Для щастя.

Так, ми живемо для щастя. Але що є щастям для маленької дитини? Що вона вкладає в це поняття? [Аналіз учнівських творів-мініатюр].

Шановні батьки! Ви прослухали думку своїх дітей, що для них є щастям. Але мені хотілося б дізнатися, що ви вкладаєте в поняття «щастя» і, зокрема, «щастя дитини»? І [Думки, виступи батьків).

Дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми, дитячими уявленнями про добро і зло, про хороше і погане. У них свої, дитячі, критерії краси, у них навіть свій вимір часу; в дитинстві день здається роком, а рік — вічністю. Утверджуючи все це дитяче, не можна забувати й про те, що завтра ваша дитина вже не буде дитиною. В душі дитини треба утверджувати дитяче, але на все життя. Дитячі уявлення, критерії, погляди, переконання повинні бути маленькими, але міцними паростками, з яких виростуть могутні дерева.

Тому, дорогі батьки, якщо порівняти наше життя з квітучим деревом, то ми — батьки і матері — вивчаємо квіти: що вони обіцяють дати? Який плід зав'яжеться на квіточках? І на першому місці у нас сьогодні буде розмова про щастя.

Всі ми знаємо, що бажання дитини стало у багатьох сім'ях рушійною силою. Від бурі і невдач, сильних по­чуттів і переживань ви, батьки, прикриваєте дітей своїми серцями — і в цьому велике горе. Адже дуже


вражає те, що багато дітей молодшого віку не знають, що в житті людини буває горе.

Одна шестирічна дівчинка дружила з бабусею — матір'ю сусіда. Часто навідувалась до неї, приносила яблука і горіхи, а бабуся розповідала їй казки (на жаль, у багатьох сім'ях зникло це зачарування дитинства — бабусині казки). Але ось бабуся відчула, що наступає її час. Мати відправила дівчинку на місяць у сусіднє село до родичів. Для чого? Щоб прикрити дитяче сер­це від тривоги про смерть дорого» людини. Поверну­лась дівчинка, відразу ж до сусідів: «Де бабуся? Мамо, так скажіть, де бабуся Дарина?» — «Зникла бабуся... Підростеш — дізнаєшся...»



[Обговорення ситуації].

В тих сім'ях, де єдиний двигун пізнання і засвоєння світу — дитяче бажання — поступово перетворюється у примху, діти позбавлені справжнього щастя. Не­щасливі вони тому, що ситі споживчим щастям. Году­вання благами, які взяті у готовому вигляді, позбавляє їх можливості правильно бачити світ, а значить, і людське щастя. Щастя людини неможливо передати у спадок і неможливо отримати у спадщину.

Справжня мудрість вихователя — батька, матері, вчителя -- в умінні дати дитині щастя. А щастя дитини — це і спокійний вогонь, який дає тепло і їжу; але во­гонь цей може перетворитися і в катастрофічну поже­жу. Все залежить від того, як ви керуєте вогнем, дорогі батьки. В мудрості бути кочегаром цього вогнища — вся мудрість виховання.

Але все ж наш вихованець —дитина. І як сказав В.0. Сухомлинський: «Щоб мати доступ у дивний палац, ім'я якому дитинство, ми повинні перевтілюватися, ставати в якійсь мірі дитиною. Тільки за цієї умови нам умови діти не дивитимуться на нас як на істот, що випадково потрапили в їхній палац, як на сторожів, що охороняють їх дитячий світ, — байдужих сторожів, яким все одно, що робиться в дивному палаці — в ди­тинстві».

Є у Ф.М. Достоєвського прекрасні слова: «Увійдімо до залу суду з думкою про те, що й ми винні». Увійдімо в дивний світ дитинства з гарячим серцем, в якому живе, тріпоче пульс дитячого життя.

Не подумайте, шановні батьки, що світ дитинства — це ідеальний світ. Я прекрасно розумію, що дитинство твориться з того, що ми, дорослі, залишаємо в своїх дітях. Але саме тому, що дитина — ніжний пагін, сла­бенька гілочка, яка стане могутнім деревом, ди­тинство й вимагає особливої турботи, ніжності, обе­режності.

Мудрість влади батька й матері — це передусім їх здатність все зрозуміти. І якщо ви хочете увійти до дивного палацу дитинства, то зрозумійте насамперед ту істину, що у дитини ніколи не буває прагнення на­вмисне чинити зло.

Не поспішайте оголошувати дитячі пустощі зло­вмисним порушенням порядку, дитячу неуважність — лінощами, дитячу забудькуватість — недбальством. Зрозумійте, що дитячі пустощі, неуважність, забудьку­ватість — все це було, є й вічно буде. Все це треба ро­зуміти; не ламати, а дбайливо, мудро виправляти й спрямовувати. Намагаючись щось у дитині зламати, ви ламаєте дитяче довір'я до себе. Ви штовхаєте ди­тину на те, що вона починає захищатися не­покірливістю, навмисною (не злонавмисною!) неслух­няністю, свавіллям, прагненням діяти наперекір ва­шим порадам і вимогам. Все це з'являється там, де дитяче довір'я до вас дало тріщину.

А що може бути в сім'ї неприпустимішим і без­глуздішим, ніж жорстока дитина? Дитина має бути тільки доброю, сердечною, з відкритим серцем. Лише це творить у ній благородну здатність ненавидіти зло й бути його непримиренним ворогом. Жорстокість — заряд, який щохвилини загрожує вибухом. Мабуть, вам доводилося зустрічатися у сімейному житті з та­кими випадками: здавалося б, немає ніякого видимо­го приводу для вчинку, що здається зловмисним, а ди­тина діє так. мовби навмисне хоче заподіяти людям неприємність. В чому справа? Чому дитина діє напе­рекір здоровому глузду? Це і є вибух, для якого досить маленького, здавалося б, необережного, необачного, але дуже болючого доторкнення до дитячого серця. І дуже часто ці вибухи трапляються не відразу після то­го, як у душу дитини покладено «заряд», а через три­валі проміжки часу. Батькам тільки з подивом дово­диться знизувати плечима і запитувати: що діється?

Для прикладу наведу оповідання В.О. Сухомлинського «Він зненавидів красу».

В одної матері був трирічний син. Дуже любила мати

свого єдиного сина. Що б не захотілося сину, мама

відразу ж намагається виконати його бажання.

Побачив син за вікном розквітлу троянду, запитує:

що це таке?

— Це квітка троянди, — відповідає мати.

— Хочу квітку троянди, — вимагає хлопчик.

Не просить, а вимагає.

Мати йде, зрізує квітку троянди і приносить синові. Потримав хлопчик квітку в руках, зім'яв пелюстки і ви­кинув на підлогу.

Побачив син на огорожі горобця, запитує: хто це та­кий?

— Це горобець — відповідає мати. , — Хочу горобця, — відповідає хлопчик.

Мати пішла до сусідських дітей, просить: «Спіймай­те горобця, куплю кілограм цукерок».

Впіймали діти горобця, отримали кілограм цукерок, принесла мати синові пташку. Взяв хлопчик горобця, почав гратися, притиснув його за шийку, запищав горобець і замовк. Викинув син мертву пташку.

Почув син, як хтось грає за вікном на сопілці. Спо­добалась хлопчику гра, запитує він у матері: що це та­ке?

— Це пастух грає пісню на сопілці, — відповідає ма­ти.

— Хочу пісню, хочу, пісню, вона така красива, — ви­магає хлопчик.

Пішла мати до пастуха, просить: «Йди, пастух, до мого хлопчика любого, хоче він, щоб йому належала ця прекрасна пісня».

— Ні. — відповідає пастух, пісня — це краса. Вона нікому одному не може належати. Вона належить всім людям.

Ні з чим прийшла мати до сина, передала йому відповідь пастуха.

І син зненавидів красу, перестав розуміти і розпізнавати прекрасне.


Питання для обговорення.

1. Чи можна в даному випадку назвати дитину жор­стокою?

2. Яких помилок припустилась мати у вихованні ди­тини? Чи можна ще її перевиховати?

3. Як ви вважаєте, що може в даному випадку ро­зуміти дитина під терміном «щастя»?



(Думки, виступи батьків).

Ось і підходить до кінця наша розмова. Щастя — це чудова жар-птиця, яку можна спіймати. Здійснюючи владу над світом дитячих думок, почуттів, переживань, не можна ні на хвилину забувати про те, що в кожної дитини є добра воля, добрі наміри і своє розуміння особистого щастя. А ваше завдання, дорогі батьки, дати своїм дітям це щастя, тоді і стануть вони справжніми людьми.



Поведінка і моральна свідомість підлітків
Мета. Розкрити батькам причини девіантної по­ведінки підлітків. З'ясувати, яка роль сім'ї у вихованні навичок і звичок культурної поведінки.

Обладнання. Виставка літератури на дану тему. Висловлювання видатних людей.

Ваша власна поведінка — найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте і1 кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

А.С. Макаренко

Доросла людина повинна бути не «господарем», го­ловою, який все знає і у всьому правий, а товаришем, який разом з дитиною пізнає істину і відрізняється від дитини тільки тим, що доросліший і досвідченіший.

Г.Пилипчук

Форма проведення. Бесіда.

Вчитель. З народженням дитини батьки сповнені найсвітліших сподівань на її майбутнє. І справді, здається, все буде гаразд, аби тільки в дитини було здоров'я, аби вона народилася повноцінною, аби ма­теріальні умови,' статок відповідали потребам життя сім'ї... Ох ті вже аби... Скільки їх? І все ж молоді й немо­лоді батьки всіма силами намагалися й намагаються створити умови, щоб виростити і виховати своїх синів і доньок. Ви дбаєте насамперед про матеріальний до­бробут. І все ж, коли підростають діти, багато хто з гіркотою відзначає для себе, що не задоволений ре­зультатом виховання: діти неслухняні, ліниві, не вміють того і того, не хочуть вчитися, недисципліновані, бай­дужі до батьків, не поважають старших, не думають про майбутнє, їх цікавлять тільки розваги, безтур­ботність шкідливо впливає на мораль, розум, інтереси.

Для багатьох з вас, батьків, дисципліна — це просто слухняність. Поставивши собі мету зробити дитину слух­няною, ви йдете до неї прямолінійно, а іноді навіть у зво­ротному напрямку. Іншими словами, бажаючи отримати певний результат, ви отримуєте зовсім протилежний.

Можна привести декілька прикладів батьківських помилок такого характеру. За 12 років свого життя дитина добре засвоїла, яку реакцію у батьків викликає той чи інший Гі вчинок, або, правильніше, образ ди. Часто трапляється, що батьки самі підштовхують ди­тину до поведінки, яка для них небажана.

Одного разу звернулась за допомогою мати 12-річного підлітка. Вона жаліється на те, що син кривляється, ламається, хихикає, — словом, «веде себе, як шут». На це звертають увагу і в школі. Спостерігаючи за дитиною, видно, що вона справді веде себе по-клоунськи. А як же мати? Якраз в ці мо­менти вона хоч і сердиться, але не може стримати посмішки. А дитина відчуває: своєю поведінкою вона не тільки дратує, але й розважає. Таким чином, мати,

не бажаючи цього, спонукає дитину до неприємної для неї поведінки.

Але найбільш поширений варіант дитячої неслухня­ності не той, коли дитина хоче привернути до себе увагу, а той, коли ця неслухняність — зброя у боротьбі з батьками. Дійсно, ви, наприклад, наполягаєте на ви­конанні своїх вимог. Головний і єдиний аргумент ваш при цьому: «Я так сказав!» Дитина, в свою чергу, ба­чить, що ніхто не хоче рахуватись з Гі власною думкою. Починається боротьба, яка переходить у справжню війну. Хто в ній виграє? Ніхто! Тому що, вигравши слухняність, ви втратите більш важливу довіру дитини.

І тому часто від батьків чути одне і те ж запитання:

«Що ми повинні робити? Дайте пораду, як себе краще вести». А тим більше, коли дитина стоїть на порозі підліткового віку.

Існує ряд правил, які повинні допомогти вам не втратити контакт з дітьми.

1. Відділіть почуття від дій. Не судіть саму дитину, навіть якщо її дії потребують осуду. Дитина повинна розуміти, що Гі люблять, але що м дії повинні бути кра­щими. Адже будь-які дії є результатом почуттів. А щоб змінити вчинки перш за все потрібно зрозуміти почут­тя і навчитись ними керуватись.

2. Уважно вивчіть дитину і визначте — нормальна ди­тина перед вами чи нервова. Дії дитини в стані нервово­го розладу повинні розглядатись вами як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням. Покарати дитину в такій ситуації означало б ще більш вибити Гі з рівноваги.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина могла висловлюватись, дати вихід своїм емоціям, звільнитись від ворожих почуттів.

4. Якщо необхідне покарання, нехай дитина сама його вибере. Практика показує, що діти вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли запропонувати батьки. Але — що дуже важливо — вони вже не вважа­ють його жорстоким і несправедливим.

5. Караючи дитину, переконайтесь, що вона розуміє, за що. Що вона звинувачує в цьому себе, а не тих, хто Гі карає.

6. Зробіть так, щоб проблеми поведінки були не ва­шими, дорослими проблемами, а спільними з дітьми. Дайте дитині знати, що ви відчуваєте їхні проблеми.

7. Накладіть обмеження на небезпечні дії іншим, дозволеним каналом. Це і є основна формула ди­намічного підходу до поведінки підлітків.

Але ж відомо вам, батькам, що в поведінці учнів спостерігаються такі негативні прояви, як грубість по відношенню до товаришів і вчителів, агресивність, по­рушення дисципліни на уроках і навіть правопорушення. Як ви вважаєте, в чому причини такої поведінки учнів?

[Виступи батьків].

Дійсно, причин багато Й іноді потрібно докласти чимало зусиль, щоб виявити мотиви вчинку

А мотиви школярів-підлітків можуть бути нехарак­терними, викликаними певною ситуацією, але частіше вони пов'язані із стійкими властивостями особистості і відносинами Наприклад, прогул учнем уроку може ма­ти декілька мотивів бажання уникнути отримати пога­ну оцінку, перспективу відвідування цікавого фільму, боязливість виявитися «білою вороною» при прогулю­ванні уроку всім класом і т д Але всі ці ситуативні мо­менти будуть лише доповнюючими до головного моти­ву — несерйозного відношення до навчання

Поширеним мотивом грубості учнів, різноманітних по­рушень ними дисципліни являється (на їхню думку] про­тест проти недооцінки їх особистісних якостей, хоча в да­ному випадку важливу роль відіграють риси характеру, наприклад, егоїзм

У 8-му класі закінчувалась перерва перед уроком української літератури Один з вчителів школи ввійшов у клас і сів на задню парту Між дівчатками йшла жвава розмова. Раптом одна з них, Оля, кинула ручку на підло­гу. Піднімаючи її, вона нецензурно висловилась Декілька секунд тривала в класі тиша, потім вчитель вийшов з класу

Питання для обговорення

1 Як, на вашу думку, чи випадково висловилась так учениця?

2 Чи є в цьому вина батьків? Якщо так, то в чому вона проявляється? [Виступ батьків]

Розглянемо таку ситуацію

Юра К — учень 7-го класу Навчається добре, багато читає, займається музикою, спортом, приймає активну участь в житті школи. Тактовний з вчителями і товари­шами, в тому числі з дівчатами Одягається скромно Зовнішньо привабливий, але ознак зазнайства не видно

Одного разу Юру привів додому чужий чоловік. Він розповів, що Юра бив дівчину у колі своїх приятелів, знущався над нею Компанія складалась не із шкільних друзів Юра росте в культурній сім'ї Батьки ним задо­волені, вдома він ввічливий і запобігливий Як ви, бать­ки, можете пояснити дволикість поведінки підлітка?



[Думки, виступи батьків]

Дійсно, ми з вами повинні критично ставитись до вчинків школярів, наших дітей, майбутнього по­коління Адже, як писав В О Сухомлинський «Уся справа в одній дуже важливій закономірності вихо­вання Якщо людину вчать добре — вчать уміло, ро­зумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде до­бро Вчать зла [дуже рідко, але буває й таке), в ре­зультаті буде зло Не вчать ні добра, ні зла — все од­но буде зло, бо людина народжується істотою, здат­ною стати людиною, але не готовою людиною .» І ви­на наша, мабуть, в тому, що не зуміли ми, давши ви­ховуваній нами людині волю, одухотворити її благо­родними прагненнями, вдихнути моральну не­зламність і непримиренність до зла. Так що давайте будемо разом з дітьми сидіти в одному човні і гребти разом в одному напрямку, інакше наш сімейний чо­вен може перекинутись.



У роботі з дітьми я виконую такі обов'язки:

1. Організаційна робота: ведення журналу; розподіл доручень у класі; організація чергування в класі, в школі; зовнішній вигляд учнів; організація харчування.

2. Робота з батьками.

3. Навчальна діяльність:

— контроль за відвідуванням;

— перевірка щоденників;

—організація допомоги в навчанні хворим учням;

— створення умов для навчання;

— взаємозв'язок з іншими вчителями-предметниками;


  • створення умов для розвитку обдарованих дітей.


Виконую такі завдання:
1. Організація виховної і розвивальної діяльності.

2. Організація і розвиток колективу.

3. Допомога в становленні особистості учня, створення умов для збагачення його внутрішніх сил, інтересів і здібностей.

Працюю у таких напрямах роботи:

ціннісне ставлення


  • до себе;

  • до сім'ї, родини, людей;

  • до праці;

  • до природи;

  • до культури, мистецтва;

  • до суспільства і держави;

та індивідуальна робота.

Діалог

«Зі знаками дружи –

не матимеш біди»

Мета: ознайомити учнів із основними дорожніми знаками . Надати можливість відпрацьовувати життєві навички аналізу дорожньої ситуації, уміння приймати відповідальне рішення щодо переходу дороги,упевненої поведінки та навичок відмови від небезпечнихпропозицій.

Дорожні знаки -— це символи (умовні позначки), що встановлюються на дорогах для орієнтації учасників дорожнього руху. Дорожні знаки називають «міжнародною мовою вулиць».

На своєму шляху до школи, магазина, театру, стадіону — усюди ви зустрічаєте дорожні знаки. Вони пофарбовані в яскраві кольори й помітні здалеку. Багато з цих знаків вам добре відомі.

Дорожні знаки виконують ту саму роль, що й світлофори, лінії розмітки проїжджої частини вулиць і доріг: вони допомагають регулювати, й організовувати рух потоків машин і людей.

Знаки полегшують роботу водіїв, допомагають їм та пішоходам правильно орієнтуватись у складній обстановці дорожнього руху.

Водії добре знають значення дорожніх знаків і вміло користуються ними. Головні знаки повинні добре знати також велосипедисти й пішоходи.
Усі дорожні знаки поділяють на сім груп. Вони відрізняються як за формою, так і за кольором. На знаки нанесено різні малюнки, для того щоб можна було легше визначити їхнє призначення.

Знаки першої групи — попереджувальні (разом — 43): вони попереджують водіїв і пішоходів про можливу небезпеку. Ці знаки установлюють на певній відстані від місця небезпеки так, щоб їх було добре помітно. Форма більшості знаків — трикутник білого кольору з червоною облямівкою.

Знаки другої групи — знаки пріоритету (разом — 6): вони встановлюють черговість проїзду перехресть, а також вузьких ділянок вулиць. '

Знаки третьої групи — заборонні (разом — 35): вони забороняють певні дії водіїв і пішоходів, тому їх так називають. Ці знаки мають форму кола білого кольору з червоною облямівкою. Але існують також заборонні знаки, пофарбовані в червоний або блакитний колір.

До четвертої групи входять знаки, що пропонують (разом — 18). Вони Пропонують, дозволяють водіям рухатися в певному напрямку, виконувати ті чи інші приписи, зазначені на них. Такі знаки круглі, блакитного кольору.

Знаки п'ятої групи називаються інформаційно-вказівними (разом — 66). Вони інформують водіїв про різну дорожню обстановку. Ці знаки мають форму квадрата або прямокутника з малюнками й написами на зеленому, блакитному або жовтім тлі.

У знаках шостої групи міститься різноманітна інформація, пояснення. Вони допомагають водіям і пішоходам орієнтуватися и дорозі, наприклад сповіщають про місця відпочинку, заправні станції, медичні пункти, місця руху тощо. Ці знаки називають знаками сервісу (разом — 12)..Вони мають форму прямокутника й пофарбовані в блакитний колір.

До знаків сьомої групи належать знаки додаткової інформації (таблички) (разом — 50), які допомагають упорядкувати рух потоків транспортних засобів або уточнити, посилити дії знаків.


Усі дорожні знаки зазвичай установлюють праворуч вулиці або дороги лицьовим боком назустріч руху, щоб водії та пішоходи добре їх бачили.

У великих містах і на всіх головних магістралях установлюють Ішаки з підсвічуванням (усередині них розташовані електричні лампочки). Такі знаки добре помітно ввечері.

Знаки також часто вкривають спеціальною світловідбивною плівкою. У разі освітлення їх фарами автомобілів, що наближаються, вони починають світитися, і водій добре розрізняє такі знаки у вечірній час.

Усі сім груп містять безліч різних знаків.

Контрольні запитання й завдання

· Назвіть загальні зовнішні ознаки попереджувальних знаків. (Форма більшості знаків — трикутник білого кольору з червоною облямівкою)

· Назвіть загальні зовнішні ознаки заборонних знаків. (Мають форму кола білого кольору з червоною облямівкою) Назвіть загальні зовнішні ознаки знаків сервісу. (Мають форму прямокутника й пофарбовані в блакитний колір) Навіщо потрібні дорожні знаки? На які групи поділяють дорожні знаки?

· Яку форму мають попереджувальні знаки? Про що вони інформують?

· Про що попереджає знак «Залізничний переїзд без шлагбаума»? Де його встановлюють?

· Намалюйте знак «Залізничний переїзд зі шлагбаумом». Про що він попереджає?

· Де встановлюють знак, на якому зображено дітей? Про що повідомляє знак «Пішохідний перехід»?

Намалюйте знак «Небезпечний поворот». Про що він попереджає?



Бесіда

« Правила поведінки

під час осінніх канікул»

З 02 листопада 2015 року для учнів усіх шкіл України розпочнуться довгожданні перші канікули. Осінні канікули триватимуть по 3 листопада, вже 4 листопада учні повернуться до навчання.

Вже зараз кожен планує по-різному провести осінній вікенд. Подорожі, екскурсії, відпочинок за містом, веселі і радісні друзі...

Закликаємо учнів та батьків завжди пам`ятати елементарні правила безпеки під час канікул, щоб приємний відпочинок не був зіпсований.

ПАМ’ЯТКА З БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ДЛЯ УЧНІВ та БАТЬКІВ ПІД ЧАС ОСІННІХ КАНІКУЛ

1. Пам’ятайте і виконуйте правила переходу вулиць і доріг.

2. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг.

3. Дотримуйтесь правил посадки в трамвай, тролейбус, автобус.

4. На зупинці не стійте близько біля дороги.

5. Не беріть в руки вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення, необхідно повідомити дорослих.

6. Не можна розпалювати вогнища і кидати в вогонь карбід, солярку, бензин тощо.

7. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, повідомте дорослих.

8. Не грайтесь біля залізничного полотна, не кладіть на рейки предмети, не кидайте нічого у вікна потягу.

9. Не лазьте по ярках і на будівельних майданчиках.

10. Обережно користуйтесь побутовими електричними приладами: телевізором, праскою, холодильником.

11. Не відходьте далеко від будинку і не впускайте в квартиру незнайомих людей у відсутності дорослих.

12. Не грайтеся з бродячими собаками і кішками. Мийте руки після ігор перед обідом.

13. У вільний час грайтесь у дворі на дитячому майданчику.

14. Дотримуйтесь відповідних правил поведінки в громадських місцях.

15. Не використовуй піротехнічні засоби - це небезпечно!

16. Не використовуй відкритий вогонь (свічки, бенгальські вогні тощо) у приміщеннях біля новорічної ялинки – це може призвести до пожежі!

17. Для прогулянки вдягайся зручно і тепло, щоб не застудитися.

Увага! Під час канікул відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки!

УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА

Мета: ознайомити учнів з основними історичними подіями становлення державності України;

формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу;

виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну;

формувати почуття патріотизму та національної свідомості, виховувати любов до Батьківщини;

розвивати мовлення та мислення, вміння працювати в групах.

Обладнання: пазли «Карта України», прапори з афоризмами відомих людей про патріотизм і єдність, плакати «Прапор України», «Гімн України», «Герб України», презентація «Моя країна» (слайд-шоу), відеоролик «Мій рідний край», аудіозапис пісні «Лиш у нас на Україні», «Моя Україна» Родини Май, Гімн України, папір для побажань, олівці.

Моя Україно,

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно,

Колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано. (Слайд 1)

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент.

Учитель: І от ви знову в школі сіли за парти. Вітаю вас із першим уроком вашого першого дня в школі. Пропоную розпочати його Державним Гімном України «Ще не вмерла Україна» (відеоролик «Гімн України»)

ІІ. Відкритий діалог.

Учитель: Гімн – це не звичайна пісня, це урочиста пісня нашої країни, це символ державної єдності та віддзеркалення душі українського народу. Давайте поміркуємо у які моменти нашого життя звучить Гімн України? Як часто ви сьогодні чуєте слова Гімну? Які почуття у вас виникають коли ви чуєте Гімн?

ІII. Повідомлення теми першого уроку.

Учитель: Гімн є одним із символів об’єднання людей. Які ще державні символи ми знаємо? (Прапор, Герб – короткі повідомлення учнів про символи) (Слайд 2,4,5 )

Чи можна сказати, що ці державні символи України мають сьогодні велике значення для єдності народу? Чому? …

Тому тема нашого першого уроку: «Україна – єдина країна» (Слайд 3 )

(Учень декламує вірш Олега Колібаби, перегляд фільму «Україна): 



Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,

Щоб нове будувати майбутнє.

Не діліться по вірі і мові, брати!

І тоді буде вдача супутня.

Ми єдині в думках і ми вільні у них.

Не керуйтесь “совковим диктатом”!

Що збудуємо ми, не збудують вони,

Лиш єдину мету треба мати.

Учитель: Україна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи,широкі поля, густі ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна, журавель у небі і соловей у лузі. Це рідний дім, дорога в школу, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато й вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна. (Слайд 6)

(Учениця декламує вірш «Україна»)

УКРАЇНА

Україно моя, для мене ти єдина,

Як рідна мати, що дала життя.

І щастя дні і в лиховісні днини

До тебе повертаю звіддаля.

Вклоняюся рідним вербам і тополям

І припаду до рідної землі.

Що маю я таку щасливу долю,

Великий Боже, дякую тобі.

 

Учитель: А зараз пропоную вам відчути себе знавцями нашої культури. (Слайд 7-9)

1. Кольори нашого державного прапора (жовтий і синій).

2. Розкажіть перші стрічки національного Гімну (…).

3. Президент України (Петро Порошенко).

4. Дерево, яке освячується в церкві перед Пасхою. Воно охороняє від злих сил (верба).

5. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (коляда).

6. Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди (калина).

7. Дерево-символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат (тополя).

8. Український народний духовий інструмент з дерева або очерету, що має форму трубки з отворами (сопілка).

9. Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок).

10. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу (рушник).



IV . Слово вчителя: екскурс у минуле

Учитель: Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними місцями. (Слайд 10)

(Учениця декламує вірш «Рідний край»)



Є щось святе в словах мій рідний край

Для мене – це матусі ніжна пісня

І рідний сад, від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай.

Його історія…. В ній стільки гіркоти!

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

 

Учитель: Україна сьогодні – незалежна держава, частина Європи, величезна територія з величезним населенням. А згадаємо її історичне минуле – безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з людьми, котрі бажали розділити землю на якій жили наші предки і житимуть наші діти. (Слайд 11)

Не оминають нашої пам’яті величні походи князів за часів Київської Русі, набіги на татар козаків під супроводом гетьманів, бунти під проводом Олекси Довбуша та Максима Залізняка, захист загальнонаціональних прав під час Першої і Другої Світових Воєн, від’єднання від СРСР утворення самостійної держави. Люди боролися тому, що відчували себе частиною одного цілого, розуміли, що за них самих ніхто не побудує їхнього майбутнього. Нас роками відучували від мови, традицій, культури і навіть історії. Нас хотіли знищити, як націю. (Слайд 12-13)

 

ЯК РОЗПОЧАЛАСЬ ІСТОРІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьби українського народу за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом.

З того часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України закликала всіх громадян підтвердити своє рішення голосуванням — 1 грудня 1991 року під час референдуму за незалежність України

Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії.

За п’ять років після здобуття незалежності 28 червня 1996 року Верховна Рада України утвердила Конституцію України

Столиця України – місто Київ.

 

V. Вправа «Мікрофон»

Ми – патріоти – дочки і сини

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм! (Слайд 14)

 

Учитель: Звертаючись до історичного минулого української нації, осмислюючи його духовні цінності, ми бачимо кращі риси наших предків: патріотизм, волелюбність, повага до своєї нації. Але чи легко бути патріотом? Чи вважаєте ви себе патріотами своєї держави? Чому? (Слайд 15)

 

Учитель: Зверніть увагу на ці прапорці. На кожному з них написані слова відомих людей про любов до Батьківщини, патріотизм та єдність народу. А як ви розумієте ці афоризми?

Афоризми

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Д. Байрон)

Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)

Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. (В. Распутін)

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)

Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)

Українському народу не потрібно співчуття – потрібні патріоти. Потрібен ти! (І. Олійник)

 

Учитель: Діти, ми з вами українці за національністю. Тепер давайте згадаємо наших бабусь та дідусів, які 64 роки тому приїхали у Волинську область щоб започаткувати гарне шахтарське місто Нововолинськ. Хто вони за національністю? Можливо ви знаєте щось про своїх прабабусь та прадідів? Чи ви їх любите і поважаєте?

А давайте поміркуємо чи всі хто живе на території України є українцями за національністю? Хто ще проживає тут? Чи можемо ми сказати, що Україна – багатонаціональна країна? (Слайд 15)

Учитель: Сьогодні у нас в гостях …….. людина, яка бачила як все починалося у нашому рідному місті. Запросимо нашого гостя до слова. 

(виступ гостя)



Учитель: Батьківщина кожної людини починається з рідного міста чи села і об’єднує зовсім різних людей, які є патріотами своєї держави. І в подарунок нашому гостю пісня у виконанні наших шестикласників!

(учні виконують пісню «Пісня про добро»)

 

VI. Робота в групах

Учитель: Щоб зрозуміти Україну треба побачити її красу, відчути велич її історії, доторкнутись до її культури, звичаїв і традицій, познайомитись з її щедрими, трудолюбивими людьми, які люблять свою країну усім серцем. Як казав В’ячеслав Липинський: «Без традиції нема культури, без культури нема нації». І сьогодні у нас буде чудова нагода позмагатися і пригадати що ми вже знаємо про рідну неньку Україну. (Слайд 16)

Завдання:

1. Розказати вірш українського поета (Слайд 17)

2. Назвати прізвище та ім’я людини на фото (Слайд 18-27)

3. Заспівати українську пісню (Слайд 28)

4. Назвати визначне місце на фото (Слайд 29-38)

5. Продовжити прислів’я (Слайд 39-41)

1) Вченому світ, а невченому…..тьма

2) Гарно того вчити, хто хоче….. все знати.

3) Голова не на те, щоб тільки …кашкета носити.

4) Книга вчить як на …… світі жить.

5) Людей питай, а свій розум …. май.

6) Добрий початок, половина ….. діла.

7\ Маленька праця краща за велике …… безділля.

8) Бджола мала, а й та …… працює.

9) Вік живи – вік … учись.

 

VІІ. Робота в парах з картою України. Гра «Склади пазл «Моя Україна»



Учитель: Дякую вам за участь. Кожна команда проявила себе знавцем української культури. Ви вже багато знаєте про Україну. А скажіть, скільки областей має наша держава? Зараз запрошую з кожної команди по три учасника щоб спільно скласти карту України. Решта учнів мають написати назви областей.

(учні виконують завдання під супровід пісні «Лиш у нас на Україні»)



Учитель: Зараз наша держава переживає тяжкі часи і кожен намагається допомогти, внести свій вклад у майбутнє. Ми пам’ятаємо наших героїв, які цієї зими боролися проти несправедливості, стояли на смерть за незалежність нашої держави. «Небесна сотня» називають їх, низький їм уклін. Ми серцем і душею з тими, хто й ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам’ятаємо тих хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього. Давайте хвилиною мовчання вшануємо їхню пам’ять… (хвилина мовчання)

(Слайд 42)



VIII. Інтерактивна вправа «З теплом у серці» (Побажання Україні)

Учитель: Дуже хочеться щоб в нашій країні панував мир…. А що б побажали ви? Напишіть свої думки на аркушах паперу та приклейте до нашої карти. Хто бажає зачитати?

IX. Підсумок

Учитель: Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими. (Слайд 43)

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!»

Мета. Виховання у школярів внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійне виявлення патріотичних почуттів, надання допомоги воїнам АТО.

Обладнання. Мультимедійний комплекс, презентація; книжкова виставка; герб та прапор України; плакат «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

Слайд 2

Бібліотекар. Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі. Де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба. А ще чорної землі та розмитої багряної крові. Один, як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший – упертої боротьби за омріяну свободу.

Учень.

Слайд 3

Замовкніть всі: великий час прийшов.

Мовчать в сю мить громи-гармати,

Схилилась наша хоругов,

І на коліна стала мати.


На терезах життя і смерті ми,

І хтось один з них переваже...

Коли життя - гриміть, громи!

За волю кожний з нас поляже!

Олександр Олесь

1916


Слайд 4

Ведучий 1. Це починалось ще з сивої давнини, з Київської Русі; визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років проти польської шляхти за свою державу. Шукаючи виходу, Богдан Хмельницький довірився московітам і в цьому виявилася його помилка, адже потомки чингизідів ніколи не були європейською толерантною нацією, ці народи ніколи не жили мирно зі своїми сусідами, а тільки завойовували їх, розширювали свої території. Їхні імперії завжди створювалися війнами, підкупами, голодоморами і брехнею.

Учень.

Слайд 5

ПРИГАДАЙМО ДОЛЮ ТРОЇ

Пригадаймо долю Трої,

Ті віки, що Богом нам дані.

А були ж колись герої,

Наливайки та Богдани.
Не забудуться походи,

Перемога недалечко.

Спом´янімо Жовті води,

Конотоп і Берестечко.


Ми себе словами дурим,

Заховавшись за калину.

Хто, скажіть, спалив Батурин,

Хто загарбав Україну?


Не дрімає клятий ворог,

Гострить пазурі у герці.

За горою кряче ворон,

Україна в небезпеці!

Анатолій Камінчук

Слайд 6-7

Ведучий 2. 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв´язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Особливо відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть».

Таке ж гасло сьогодні ми бачимо на прапорах добровольчих батальйонів, які відстоюють незалежність України у неоголошеній війні з російськими окупантами.



Учень.

Слайд 8

АТАКА

Скрегоче залізом округа,

Смертю повітря фурчить.

Я знаю той ступінь напруги,

Коли вже ніщо не страшить.
Святе божевілля атаки

В тобі поглинає все.

Через яри та байраки

Незнавана сила несе.


Немає ні рідних, ні любих,

Нема ні жалю, ні тривог.

Байдужим стаєш до згуби,

Могутнім стаєш, як Бог.


Олесь Гончар

1942


Учень.

Слайд 9-13

Страшно зустріти смерть.

Страшно - не будьмо лукаві,

В славі там чи в неславі -

Страшно зустріти смерть.


Страшно безсило-малим

Чути себе перед смертю.

Але страшніше,

коли


Ні за що вмерти.

Борис Олійник



Слайд 14-15

Ведучий 1. Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Учениця.

Слайд 16-17

МОСКОВСЬКА ВОРОНА

Почорніла на вишеньці крона,

Віє вітер з північних сторін.

Прилетіла московська ворона,

Побиває вкраїнських ворін.
І прокинувся воїн із схрона,

Божий дух, божа іскра і дар.

На хресті умостилась ворона:

Чути — кар!

Чути — кар!

Чути – кар!


Знов підводиться нечисть червона,

Тож невже Україна помре!

А ворона не знає кордона,

Вона падло смердюче жере.


Я не кличу поспільство до зброї,

Кожен скелю, як може, лупа.

Тож за віщо вмирали герої,

Де ви, вої, нащадки УПА?


Одягайте московські корони,

Знов луна занепадницький дзвін.

Де не глянеш — московські ворони,

Глупа мова московських ворін.


Не замовкнуть дніпровські бандури,

Нас ніякий хижак не зборов.

Але знайте: підвівся Батурин,

Запеклася на попелі кров!

Анатолій Камінчук

Учениця.

Слайд 18-22

Никогда мы не будем братьями

ни по родине, ни по матери.

Духа нет у вас быть свободными –

нам не стать с вами даже сводными.


Вы себя окрестили «старшими» –

нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие.

Вы огромные, мы – великие.


А вы жмете…, вы всё маетесь,

своей завистью вы подавитесь!

Воля – слово вам незнакомое,

вы все с детства в цепи закованы.


У вас дома «молчанье – золото»,

а у нас жгут коктейли Молотова,

да, у нас в сердце кровь горячая,

что ж вы нам за «родня» незрячая?


А у нас всех глаза бесстрашные,

без оружия мы опасные.

Повзрослели и стали смелыми

все у снайперов под прицелами.


Нас каты на колени ставили –

мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся –

они кровью своей умоются.


Вам шлют новые указания –

а у нас тут огни восстания.

У вас Царь, у нас – Демократия.

Никогда мы не будем братьями.

Анастасия Дмитрук

Ведучий 1. Пригадаймо, як це починалося…

Слайд 23

(перегляд відео «Річниці Майдану присвячується…» на пісню О.Пономарьова)

Слайд 24

Ведучий 2. При трьох хвилях мобілізації Бородянським райвійськкоматом призвано 301 чоловіка, які беруть участь у антитерористичній операції.

У районі також багато громадян, які добровільно йдуть служити до Збройних Сил України. У списки добровольців у райвійськкоматі записано 72 чоловіки. Нинішній складний час став певною мірою лакмусовим папірцем, випробуванням для всіх, коли суспільство зрозуміло силу єднання, силу патріотизму. Добровольці приходять до військкомату з гаслом «Якщо не ми, то хто?». Добре, що в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні.

Вірш, який зараз прозвучить, написала випускниця Бабинецької школи Катерина Кравчук.

Учень.

Слайд 25

МИ Ж УКРАЇНЦІ, МИ ОДНА СІМ'Я!

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!
І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?


Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.


Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.



Учень.

Слайд 26

Ми йдемо!

Ви чуєте: йдемо,

За нами — Україна.

Ми вам не простимо

До сьомого коліна.
Такий тривожний час

Кипів, палав, бурлів.

На прапорі у нас

Нема орлів.


Той впав, а той отерп

Посеред згуб.

Наш український герб—

Тризуб!
Ми мирно так жили,

Як вівці.

Ви нашу кров пили,

Кровопивці!
Це справа не проста,

Ідуть ординці.

Час розплати настав,

Українці!

Анатолій Камінчук

Слайд 27

(перегляд відео «Кіборги» на пісню Святослава Вакарчука «Стріляй»)

Слайд 28-30

Ведучий 1. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Словом, кожен із нас всіма силами намагається підтримати воїнів своєї держави.

Наша школа теж не залишилась осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. На благодійних ярмарках ми зібрали 5212 грн. на потреби воїнів АТО, передавали листи-обереги…



Учень.

Слайд 31

ЗОЛОТОВЕРХИЙ

На Золотоверхий

Не підпалюй хмизу.

Буде наше зверху,

Буде ваше знизу.
Скільки було зміїв,

Вітер їх розвіяв.

Будуть вічен Київ,

Золота Софія.


Згинуть темні тучі,

Нечисть і підлота.

Будуть світлі кручі,

Золоті Ворота.


Сонце на всі боки

Дасть привілля птаху.

Буде Дніпр широкий

Славу рокотаху.

Анатолій Камінчук

Слайд 32-33

Бібліотекар. А зараз ми представимо вам поезії Бориса Гуменюка зі збірки «Вірші з війни». Це рядки, які пахнуть потом і кров´ю, пилом і димом передової. Це вірші, написані під обстрілами ворожих «Градів», між передсмертними хрипами і стогоном поранених. Це поезії, кожна літера яких наповнена справжньою любов´ю до України, налита бажанням віддати себе до останньої краплинки своїй Вітчизні.

Книга Бориса Гуменюка – гімн військовому побратимству і тиловій щоденній праці… Гімн кожному справжньому Українцеві, який нині творить історію…



Учень.

Слайд 34-38

СМС-повідомлення зі Слов´янська

…Бачу сон ...Ромашкове поле


У ромашках – квіткою ти
А у нас тут поле бою
А у нас тут блок-пости…
Слова візерунки долі
Слід хреста на моїм плечі
Три самотні зозулі в полі
Кують не роки а мечі

Ті мечі що кують зозулі


Значать долю мою навхрест
Нащо тіло – ловити кулі
Нащо вмер – щоб знову воскрес

Ніч ввійшла крізь броню в БеТееРі


Ніч гірка як причастне вино
Ніч розлилась як кров на папері
Але в кожної ночі є дно

Всесвіт цей народжений риком


Щоб піднятись – мусиш впасти
Ангели плачуть тихо
Щоб його не проклясти
…Наш блок-пост чимось схожий на церкву
А окоп – мабуть на вівтар
«Хочу сина твого у жертву» -
Знову просить Старий Вівчар…

12.06.2014.



Учень.

Слайд 39-40

Коли юна дівчина Ліна Костенко

Писала свої перші вірші

Про кохання мала клопіт з римою

Вона мимоволі потрапляла в пастку,

Яку для кожного молодого поета

Приготували рідна мова і серце

Коли любов римується з кров’ю.
Юнак із містечка Чортків що на Тернопільщині

(У нього немає імені - тим паче літературного –

І з питань безпеки ми не можемо назвати навіть

його псевдо)


Не дбає про риму

Коли пише смс-повідомлення своїй дівчині

Натомість він має клопіт з автоматом

Який потребує його уваги і обидвох рук


Автомат ревнує юнака до дівчини

Хлопець ще не навчився розуміти складну мову

Мовчазних автоматів

Однак загадкова мова кохання

йому теж незнайома

(Він ще не пробував нею говорити)

На саму лише згадку про любов

У нього червоніють вуха

... Слово кров тут не вимовляється
Тут поранених називають трьохсоті

Тут загиблих називають двохсоті

Юнак здригається коли чує

Як його товаришів позначають цифрами

(Хто плаче за цифрами?)

І йому хочеться плакати від того

що не можна плакати

А мовчазний набундючений автомат

тихо як меч самурая

Щоразу глибше заходить йому в душу

І тільки дівчина розуміє як сильно він її кохає

Хоча юнак ні разу не обмовився про любов

Азов

Азов


Азов

Група учнів.

Слайд 41-42

Може б ти не йшов сину
Ой може би ти не йшов синочку
Як я нині тут сама буду
Один кут в хаті підпирати
Коли три хитаються
Небо й так вже на серце давить
Ще й стеля от-от обвалиться
А що там доброго на тій війні.

А чи я коли Вас не слухав мамко


А чи я коли Вам слово лихе сказав мамцю
А чи Ви мамко мене не любите
Ой пустіть мене мамцю на війну.

Ой не пущу тебе на війну сину


Ой не пущу тебе на війну синочку
Та ж пішов на війну твій батько
А тобі щойно на Покрови буде вісімнадцять
Пречиста принесла мені тебе в запасці
Ой не пущу
Ой не пущу.

Ой пустіть мене на війну мамко


Ой пустіть мене на війну мамцю
Бо як коло Вас лишуся
То як людям в очі гляну
А що я людям скажу.
2.
Ми в Азові вітаємось як римляни
Як би Ви то виділи мамко!
Ми простягаємо один одному руки
І перехоплюємо трохи вище за зап’ястя
Ми беремо руку товариша мертвою хваткою
Ми сплітаємо наші руки в нерозривний замок.

Ми кажемо один одному:


Ось тобі моя рука брате
Ти завжди можеш на мене покластися
Я ніколи тебе не залишу
Ні живого ні мертвого ні пораненого
Моя рука тобі на доказ моїх слів
Мій меч – твій меч
Твоя смерть – моя смерть.

В такі хвилини я почуваюся


Хоробрим центуріоном
Непереможним гладіатором
Історія людства
За останні декілька тисяч років
Воскресає в мені
Повстає із попелу
Кров загиблих воїнів
Перетікає у мої жили.
(Пробачте мамко що в такі хвилини
Мені здається наче я вам більше не належу.
Я належу війні.)

…….


4.
Був день світило сонце
В той день вона втратила їх обох.
Чоловік підірвався на міні
Кажуть не було що в домовину покласти
А в сина влучив снайпер.
Стеля обвалилася в хаті
Не могла сама довше її тримати
В один день усі троє вкрились небом
В один день усі троє стали небом.
Одної погожої днини
Небо схотіло усіх трьох.

Слайд 43

Ведучий 2. Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись провокаціям та чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля, яка сіє злобу, зневіру та брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.

Учень.

Слайд 44

Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зорі і на тихі води

Вже чорна ваша злоба не впаде.


Народ росте, і множиться, і діє

Без ваших нагаїв і палаша.

Під сонцем вічності древніє й молодіє

Його жорстока й лагідна душа.


Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!


Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров клекоче і гуде!


Василь Симоненко

1962


Слайд 45

Ведучий 1. А зараз до слова ми запрошуємо наших гостей Панкратова В'ячеслава Анатолійовича, Івахненка Віталія Володимировича, Марину Олександрівну Дорожан, Юрія Петровича Наконечного.

Слайд 46

Ведучий 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Слайд 47

Ведучий 1. На жаль, не обійшлося без втрат. Загинуло понад 1500 воїнів. Серед них і наші земляки – Микола Анатолійович Личак з Немішаєвого, Юрій Олегович Ляпін з Козинець. Вшануймо пам´ять усіх загиблих у війні на сході України хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1. Прошу сідати.

Ведучий 2. До слова запрошуємо заступника директора школи Ірину Миколаївну Міщенко.

Слайд 48

(перегляд відео ТСН «Повертайся живим»)

Слайд 49

Бібліотекар. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

Слайд 50

За словами В'ячеслава Чорновола, «дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелось гірко любити – втративши».



Слайд 51
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка