Опис досвіду роботи Мусіюк Альона Вікторівна вчителька фізики та інформатики



Сторінка3/5
Дата конвертації02.12.2016
Розмір1,46 Mb.
1   2   3   4   5

Розробники цього курсу переконані в тому, що ефективне батьківське виховання включає інтелектуальний, соціальний, моральний і духовний виміри.



Висновок. У своїй професійній діяльності намагаюсь максимізувати ефективність навчання учнів, збільшувати пізнавальні інтереси учнів до навчання, вчити дітей навиків самостійної роботи, тим самим розвиваючи їх не тільки у рамках школи, а вже готуючи до дорослого життя у майбутньому. Адже, для кожної людини чи не найголовнішим принципом є самоконтроль, саморозвиток, самовдосконалення. І на даному етапі свого життя займаюсь самоосвітою.

Намагаюсь як вчитель розвиватись творчо. Адже, розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя. Отже, педагогічна діяльність — це передусім діяльність творча. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.

З метою обміну досвіду, розповсюдження інформації, створено власний сайт, який може бути корисною для вчителів фізики, математики, студентів.

http://alenamusiyuk.ucoz.ua/

Впровадження проектної технології

Підвищити активність учнів у самостійному отриманні знань, набутті навичок здійснення практичної діяльності можна шляхом впровадження проектної технології, яка основана на використанні проблемних, дослідницьких методів.

Опираюся на головні принципи у реалізації даної технології: самостійність, діяльність, результативність, проектна технологія дозволяє успішно формувати ключові компетентності особистості, необхідні у подальшому житті: комунікативні, інформаційні, соціальні, компетентності, пов’язані з життям в багатокультурному суспільстві, з навичками вчитися все життя; а головне, спрямована на реалізацію творчого потенціалу учнів. Проектні роботи учнів на етапі створення.

Форми і методи роботи з батьками

Щоб робота з батьками дала найбільший ефект, необхідно використовувати різні форми зв'язку з ними. У роботі з батьками доцільно поєднувати колективні та індивідуальні форми. Роз'яснювальну роботу, розпочату на батьківських зборах, слід вести й під час індивідуальних зустрічей з батьками вдома і в школі. Індивідуальні бесіди часто підказують форми і зміст колективної роботи, допомагають накреслити ті заходи, які потрібно провести з батьками. Тісна співдружність класного керівника з батьками та з громадськістю значно розширює сферу організованого виховного впливу на учнів і допомагає успішніше розв'язувати завдання їхнього виховання.

Найчастіше я використовую такі форми роботи з батьками:


  • листування з батьками учнів. Вона дає змогу інформувати їх про успішність та поведінку школярів. Ця форма зв'язку з сім'єю практикується, як правило, в сільських школах, де батьки живуть на великій відстані від школи і підтримувати з ними безпосередній зв'язок важко;

  • класні батьківські збори. Це важлива форма зв'язку класного керівника з сім'єю. Збори проводяться на початку навчального року та наприкінці навчальної чверті, щоб ознайомити батьків з завданнями і станом навчально-виховної роботи в класі. На них обговорюють найважливіші питання виховання дітей у школі й у сім'ї. Добре підготовлені та вміло проведені збори допомагають краще організувати виховання дітей. Класний керівник не може обмежуватися лише інформацією про підсумки успішності та про стан дисципліни. Важливо ознайомити батьків з передовим досвідом сімейного виховання, допомогти розібратися в складних питаннях виховання дітей.;

  • бесіди і лекції для батьків. З метою пропаганди педагогічних знань проводяться бесіди і лекції для батьків на педагогічні теми. Зміст їх залежить від запитів та інтересів батьків, від конкретних завдань виховання та навчання них обговорюють найважливіші питання виховання дітей у школі й у сім'ї;

  • консультації. вечори запитань і відповідей. На лекціях батьки не завжди можуть дістати відповіді на питання, що їх цікавлять. У великій аудиторії вони соромляться чи не мають можливості запитати лектора.

  • конференції з обміну досвідом виховання. Центральне місце на таких конференціях займає обмін досвідом виховання. Попередньо виявляю найцікавіший і найцінніший досвід сімейного виховання і домовляються з батьками про їхню участь у конференції. На конференції краще вести розмову не з усіх питань виховання, а за конкретними темами. Наприклад, можна провести конференції на такі теми: «Як привчити дітей до праці?», «Як ми допомагаємо дітям добре вчитися», «Про режим дня школяра», «Про культуру поведінки школярів», «Про організацію позакласного читання», «Про авторитет батьків», «Важкий вік», «Атеїстичне виховання дітей у сім'ї», «Самовиховання школярів», «Про дружбу і любов наших дітей», «Про нахили та вибір професії ", «Організація дозвілля дітей», «Про літній відпочинок дітей».

Зміст роботи з батьками

Десять «Золотих правил» для батьків

Поради американського психолога доктора Віктора Клайна:

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визна­чальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ри­зикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілку­вання (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.



4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається роз­виток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Телемани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне.



5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюд­жуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.



8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, вихову­ються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.



9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей.

Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те. що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.



Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться аг­ресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жи­ти у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бу­ти справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.



[Із пластового часопису «Цвіт України»).

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуд­жуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люб­лять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, тре­ба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводи­тись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умо­ви, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, мог­ла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не обража­ються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.


6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни ди­тини.




1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка