Огляд художньої самодіяльності Ведуч. 1 Доброго дня шановні гості



Скачати 47,04 Kb.
Дата конвертації01.12.2016
Розмір47,04 Kb.
Огляд художньої самодіяльності
Ведуч.1 Доброго дня шановні гості.

В.2. Вас вітає велика родина Вербуватівської школи.

В.1 Хай палає свічка Дніпропетровщини моєї

І поєднає нас вона у цей нелегкий час.

І друзів голоси по всій країні хай лунають,

Вкраїнські танець й музика нехай єднають нас.


В.2 Танець «Моє село» у виконанні танцювального колективу « Юність»
В.1 Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сили і живої снаги

Ми вшановуєм пам ’ять Шевченка


В.2. «Голос Кобзаря» у виконання вокального ансамблю «Дитинство»
В.1. Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив весь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив увесь український народ. Давайте і ми торкнемося серцем Шевченківських слів.
В.2. «По діброві вітер виє..» , виконує Шивко Христина.
В.2. Соком повниться кожна зернина,

Кожна стежинка біжить до Дніпра.

Це наш сонячний край- Україна.

Це дитинства щаслива пора.


В.1 Хай сонце нам світить ласкаво

Й відродиться щедра земля.

О , Боже, не треба нам слави

Любов’ю наповни серця.


В.1. Пісня «Золота зіронька», виконує ансамбль «Джерельце»
В.1. Чуєш? Як дзвенять струмки! 
Чуєш? Цвірінчать пташки! 
Глянь! Бруньки он на гіллі.. 
В синім небі — журавлі...

Перші проліски цвітуть, 


Перші джмелики гудуть 
Це прекрасна й чарівна 
В гості йде до нас весна!
В.2. «Веснянка» у виконанні танцювального колективу «Калинонька»

В.2. Кобзар живе. Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного, свого:
В.1.І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду.

І справдимо ми заповіт святий, -

Поет живе в серцях свого народу!..


В.2. «Тече вода з-під явора» у виконанні вокального ансамблю «Дитинство»
В.1.Весела пісня, танець запальний -

Це вдача українського народу.

Хоч і на серці туга, камінь в нім важкий

Та гостям він дарує радість в нагороду.


В.2. І ми для вас даруємо веселий танець,

який підніме настрій вам усім.

Бо сміх продовжує життя людини

І буде радість вам усім щоднини.


В.1. Танець «Залицяльник»
В.1 Мені здається (може я не знаю),

Було і буде так у всі часи:

Коли «Кобзар» людина відкриває,

То відчуває велич української краси.


В.2. В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні і в дні сумні,

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.


В.1. «Зоре моя вечірняя», виконує Ірина Берковська.
Вірш Губрієнко Даша.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий

тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми — українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в'ється,

І що ми на Вкраїні — таки український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість — в серцях, а не лиш

у крамничних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Я до себе кажу і до кожного з вас: «Говори!»

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе; відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова …

Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: «Воно тобі треба? Стерпи!»

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти булов Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солодку халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя , і сил.

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…


Пісня « Ми твоє майбутнє, Україно»

В.1 Залиши у спадок новим поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, в якій наша силаа.

І геній Шевченка як нації крила.
В.2. Залишим і те, що душею народу

Зовуть недаремно від роду до роду,

Як вищу красу і життєву основу,

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.


Всі. Ми українці.
Вед. До нових зустрічей.


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка