Оформлення права успадкування в Україні : закони, постанови, рекомендації



Сторінка1/5
Дата конвертації02.03.2017
Розмір0,68 Mb.
ТипРеферат
  1   2   3   4   5
Київський університет права

НАН України

Кафедра гуманітарних дисциплін

Реферат на тему :

«Оформлення права успадкування в Україні : закони , постанови ,

рекомендації»

Виконали:

МП-12, Лазарчук М.С Довбиш А.О



Київ 2011

План:


1.Право успадкування.

2. Здійснення права на спадкування.

3.Рекомендації щодо охорони спадкового майна, видача свідоцтв про право на спадщину. Постанови.

4.Висновок.

1.Право успадкування

Загальні положення про успадкування.http://advoc.kiev.ua/Zone11_1.htm

Відповідно до цивільного законодавства України спадкування визначається як перехід прав та обов'язків померлої фізичної особи до інших осіб – спадкоємців (ст. 1216 Цивільного кодексу України).

Хочемо наголосити, що весь комплекс прав та обов'язків переходить до спадкоємців одночасно. Це означає, що не можливо прийняти одні права й відмовитися від інших або ж прийняти права і відмовитися від обов’язків. Із цього випливає, що спадкоємець, який прийняв якісь окремі права, вважається таким, що прийняв і всі інші - відомі й не відомі йому, права та обов’язки померлого.

Цивільний кодекс України передбачає спадкування за законом і за заповітом.

За заповітом. http://advoc.kiev.ua/Zone11_2.htm

Усі особисті розпорядження громадянина на випадок смерті, здійснені в передбаченій законом формі, є заповітом (ст. 1233 Цивільного кодексу України). Громадянин має право на свій розсуд заповісти своє майно будь-яким особам (фізичній, юридичній або державі), визначивши їхні частки у спадщині. Якщо є два та більше спадкоємців і розмір часток у спільному майні не зазначено і якщо не визначено склад майна та прав, які відходять до кожного з них, вважається, що спадкоємці мають рівні частки у спадщині.

У заповіті можна, без зазначення причин, позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом (ст. 1235 Цивільнго кодексу України). Але майте на увазі, що воля заповіту обмежена правилами про обов'язкову частку в спадщині. Так, не можна позбавити права на спадкування дітей, які є малолітніми, неповнолітніми або повнолітніми непрацездатними. Крім них, на обов'язкову частку спадщини мають право непрацездатний член подружжя і батьки померлого (ст. 1241 Цивільного кодексу України).

За законом. http://advoc.kiev.ua/Zone11_3.htm

Спадкування за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Закон визначає коло осіб, які можуть бути спадкоємцями за законом, а також їх черговість. Передбачено п'ять черг спадкоємців за законом, причому кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, відсторонення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, за винятком випадків, коли законом допускається зміна черги на одержання права на спадщину (ст. 1258 Цивільного кодексу України).

Успадковувати може будь-який суб'єкт цивільних правовідносин – фізична, юридична особа, а також держава. Стосовно фізичних осіб, то досить цікавим може здатися читачам той факт, що відповідно до закону спадкоємцями можуть бути і діти померлого, зачаті при житті й народжені після його смерті.

2. Здійснення права на спадкування

При здійсненні права на спадкування спадкоємець може спадкувати одночасно за декількома підставами, зокрема за законом, за заповітом, у порядку спадкової трансмісії (якщо спадкоємець помирає після відкриття, але до прийняття спадщини, право на отримання цієї спадщини переходить до його спадкоємців) тощо.

Прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття в частині не можна.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у такому разі здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший ніж три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Коли ж особа не встигла подати заяву про прийняття спадщини і померла, то спадкування має здійснюватися окремо щодо двох спадщин: щодо спадщини (майна), належної безпосередньо померлому спадкоємцю, та спадщини або її частини, право на яку не було спадкоємцем реалізовано.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Це мінімальний строк видачі свідоцтва про право на спадщину. Максимальний строк не встановлено і не може бути встановлено, оскільки він залежить не тільки від часу звернення спадкоємців, а й може залежати від: черговості закликання до спадкування, надання права спадкування підпризначеним спадкоємцям, вирішення цивільних справ про встановлення факту родинних відносин судом. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, він зобов’язаний зареєструвати свідоцтво про право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Згідно ЦК України http://advoc.kiev.ua/Zone11_4.htm

3.Рекомендації

Всі статті які будуть вказані в цьому пункти ви можете знайти тут http://advoc.kiev.ua/Zone11.htm

Основою рекомендацій є узагальнення нотаріальної практики державних нотаріусів при вчиненні нотаріальних дій, пов’язаних з видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності у спільному майні подружжя.

Під час проведення узагальнення було виявлено низку питань, які виникли у нотаріусів щодо застосування норм цивільного законодавства при оформленні спадкових прав. Крім того, виявлено відсутність єдиної нотаріальної практики при оформленні спадщини.

Методичні рекомендації розроблені для використання при проведенні підвищення рівня кваліфікації приватних нотаріусів із спадкового права.

У Методичних рекомендаціях висвітлюються питання заведення спадкової справи, вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, провадження по спадковій справі, надаються роз’яснення щодо видачі свідоцтв про право на спадщину на окремі види спадкового майна.

До цих Методичних рекомендацій додаються зразки окремих заяв та свідоцтв про право на спадщину, пов’язаних з оформленням спадкових справ.

Частина I. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна

Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна є однією із найважливіших нотаріальних дій, що гарантує захист майнових прав громадян.

Ця нотаріальна дія вчиняється після її оплати, у день подачі всіх необхідних документів.

Заходи щодо охорони спадкового майна мають бути проведені у максимально стислі строки.

Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини (стаття 1283 Цивільного кодексу України – далі ЦК).

Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється поетапно:

прийняття заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

здійснення підготовчих дій (витребування та отримання всіх необхідних документів, вирішення питання щодо залучення свідків, необхідності залучення експерта чи оцінювача тощо);

опис спадкового майна;

охорона та зберігання описаного спадкового майна.

1. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, за заявою спадкоємців або з власної ініціативи, вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Заходи щодо охорони спадкового майна вживаються зазначеним нотаріусом або нотаріусом за місцем знаходження майна, якому нотаріус, який веде спадкову справу, надіслав доручення.

Заява про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (додаток № 1) після надходження відразу реєструється в Книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме (додаток № 2).

Перед вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна нотаріус вчиняє низку дій, які забезпечують повну охорону цього майна, а саме:

визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження;

перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус зобов’язаний зареєструвати заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ (додаток № 3), завести спадкову справу і негайно зареєструвати її у Спадковому реєстрі.

Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна здійснюється нотаріусом після отримання документів, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, але не пізніше наступного дня з дати надходження таких документів.

На підтвердження факту смерті нотаріусу надається свідоцтво про смерть, з якого виготовляється копія та проставляється відмітка "згідно з оригіналом". Зазначена копія долучається до спадкової справи. У разі відсутності свідоцтва про смерть нотаріус робить запит до органу реєстрації актів цивільного стану для отримання копії актового запису про реєстрацію смерті та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування, будинкова книга з записом про місце проживання спадкодавця тощо. Якщо надати такі документи неможливо, нотаріус робить запит до адресного довідкового бюро.

Якщо з документів чи заяви вбачається, що спадкодавцю належить нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, нотаріус має отримати підтвердження з Державного реєстру правочинів чи (та) з Реєстру прав власності на нерухоме майно про належність цього майна та його державну реєстрацію на ім’я спадкодавця.

Нотаріус повинен з’ясувати чи були вжиті попередні заходи щодо збереження спадкового майна. Якщо такі заходи були вжиті, - то ким, коли і чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення тощо.

Нотаріус, який одержав повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відомо. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє житлово-експлуатаційні органи, а в разі необхідності - органи внутрішніх справ та інших заінтересованих осіб ( кредитора).

Якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування.

Нотаріус та заінтересована особа повинні вжити заходи для залучення до участі в проведенні опису майна свідків (не менше двох). Свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідки не беруть участі в оцінюванні майна.

2. Після одержання заяви та вжиття всіх необхідних попередніх заходів, нотаріус зобов’язаний прибути за місцезнаходженням майна для складання акта опису спадкового майна (додаток № 4).

В акті опису має бути зазначено:

дата та час складання акта опису, а також прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (повідомлення про склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

прізвище, ім’я, по батькові, адреса, а в необхідних випадках, - місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі;

прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця, дата його смерті, місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна;

відомості про спадкоємців;

відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано.

При складанні акта опису спадкового майна нотаріус повинен детально описати характеристику кожної речі окремо (колір, вага, номінал, розмір, сорт, марка, рік випуску, а для іноземної валюти – купюра, її номінал, вартість за курсом Національного банку України тощо) та визначити їх вартість з урахуванням відсотку зносу.

Встановлення вартості описаних речей (з урахуванням зносу) провадиться спільно нотаріусом та особами, які беруть участь в описі спадкового майна, за діючими цінами. Нерухоме майно оцінюється виходячи з ринкової вартості такого майна. Забороняється визначати лише загальну вартість майна без оцінки та детальної характеристики кожної речі окремо.

На кожній сторінці акта опису підбивається загальний підсумок кількості описаних речей та їх вартість (прописом), а після закінчення опису - загальна кількість речей та їх загальна вартість.

Якщо визначити вартість окремої речі неможливо або спадкоємці заперечують проти визначеної нотаріусом та особами, які беруть участь в описі, вартості, спадкоємці мають право запросити спеціаліста-експерта або оцінювача.

Оплата праці фахівця (експерта, оцінювача) здійснюється за рахунок спадкоємців.

Нотаріус зобов’язаний включити до акта опису все майно, що знаходиться в житловому будинку (квартирі, кімнаті, іншому приміщенні тощо), який належав померлому. Опису підлягає все майно спадкодавця, у тому числі особисті речі, а також предмети його професійної діяльності (наприклад, музичні інструменти музиканта, медичні інструменти лікаря тощо). Заяви щодо належності цих речей іншим особам заносяться до акта опису. У таких випадках нотаріус повинен роз’яснити заінтересованим особам порядок звернення до суду з позовом про виключення майна з акта опису. До акта опису необхідно заносити й інші зауваження та заяви осіб, які присутні при проведенні опису (наприклад, про відсутність деяких речей, які до останнього часу були, а на час проведення опису їх немає тощо ).

У разі одержання нотаріусом рішення суду про виключення майна з акта опису спадкового майна, на цьому акті робиться спеціальний напис, у якому зазначаються реквізити документа, на підставі якого майно вилучено з акта опису, перелік вилучених предметів. Напис скріплюється підписом та печаткою нотаріуса. Копія рішення суду додається до матеріалів спадкової справи.

Якщо опис майна провадиться протягом декількох днів, нотаріус повинен кожен раз опечатувати приміщення, де проводиться опис, якщо воно вільне, а в акті опису робити відмітку про причини та час припинення опису, його поновлення, час поновлення, стан пломб та печаток при наступному розпечатуванні приміщення.

У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, рік народження особи, якій передається на зберігання описане майно, найменування документа, який посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала цей документ, місце проживання особи. Акт опису підписується нотаріусом, свідками, особою, яка приймає майно на зберігання, та іншими особами, які беруть участь в описі спадкового майна.

Після підписання акта опису про вчинену нотаріальну дію робиться запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на всіх примірниках акта опису. Якщо опис спадкового майна проводився декілька днів, датою вчинення нотаріальної дії (реєстрації її у реєстрі) є останній день проведення опису.

Акт опису складається нотаріусом не менше ніж в трьох примірниках, один з них видається під розписку особі, яка прийняла майно на зберігання, інші примірники долучаються до спадкової справи. При видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину один з примірників акта опису спадкового майна видається разом зі свідоцтвом.

При проведенні опису спадкового майна у нотаріусів виникають труднощі з визначенням того, яке майно вважати предметами звичайної домашньої обстановки та вжитку, а яке вважати цінним.

На практиці до цінних предметів відносять вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінне каміння, предмети антикваріату, цінні колекції, цінні рукописи тощо.

Спір між спадкоємцями щодо визнання речей цінними вирішується в судовому порядку.

3. Після закінчення опису спадкового майна нотаріус повинен передати майно на зберігання.

У цьому разі нотаріус повинен роз’яснити особам, які приймають таке майно, що за його зберігання їм може бути виплачена винагорода. Крім того, нотаріус попереджає охоронця та інших осіб, яким спадкове майно передано на зберігання, про кримінальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків (стаття 197 Кримінального кодексу України).

4.Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з’ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи, укладає договір на управління спадщиною з цією особою (додаток № 5).

Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом з дотриманням вимог частини другої статті 212 ЦК.

Відповідно до частини другої статті 1285 ЦК особа, яка управляє спадщиною (управитель спадкового майна), має право вчиняти будь-які дії, спрямовані на збереження спадщини, і тому ця особа не може відчужувати спадкове майно, яким управляє.

Текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів, згідно акта опису спадкового майна, який є невід’ємною частиною договору (перелік цього майна може викладатися в тексті договору). За укладання договору на управління спадщиною державне мито (плата) не стягується. Інформація про укладення договору на управління спадщиною заноситься до Книги обліку договорів на управління спадщиною (додаток 6).

При укладанні зазначеного договору нотаріус зобов’язаний пересвідчитись в тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа.

Строк дії договору визначено частиною другою статті 1285 ЦК. Договір припиняє свою дію лише з появою спадкоємців або прийняттям спадщини. Відмова від прийняття спадщини не припиняє дії договору.

У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.

У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини ніким із спадкоємців, а також відмови від її прийняття, укладений договір на управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відмерлою.

5. Якщо вжити заходів щодо охорони спадкового майна неможливо у зв’язку з тим, що спадкоємці або інші особи, які проживали разом із спадкодавцем, заперечують проти проведення опису, майно відсутнє або не надається для опису, нотаріус складає акт і повідомляє про це тих спадкоємців, які звертались за вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна. Нотаріус не вправі вимагати пред’явлення йому майна для опису.

Якщо під час проведення опису нотаріус встановить, що майно, яке підлягає опису, відсутнє або вивезене іншими спадкоємцями, він складає про це акт. Нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцям порядок звернення до суду з відповідним позовом.

6. Оскільки окремі об’єкти цивільних прав можуть належати лише певним учасникам обороту, або ж їх перебування у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, не все спадкове майно може бути передане на зберігання.

Виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ.

Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом будуть виявлені грошові суми (цінні папери), що залишилися після померлого, вони вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція. Квитанція підшивається до спадкової справи.

Зберігання спадкового майна в депозиті нотаріуса чи банківської установи здійснюється за рахунок спадкоємців.

Якщо під час опису будуть знайдені золото, платина, срібло, метали ірідієво – платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби із срібла, монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли, вони здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом.

Перед тим як передати зазначені цінності на зберігання до установи банку, нотаріус повинен зареєструвати їх у Книзі обліку цінностей при вжитті заходів до охорони спадкового майна (додаток 7).

Ордени, медалі, нагрудні знаки, а також документи про нагородження, за наявності спадкоємців, залишаються у сім’ї спадкодавця.

За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії Державних нагород та геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу.

Передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються.

У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження мають бути передані на зберігання державі (стаття 18 Закону України "Про державні нагороди України").

Цінні рукописи, літературні твори, листи тощо, що мають історичне та наукове значення, включаються до акта опису та передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус може передати документи на зберігання за окремим описом до відповідних організацій (інститут, музей тощо) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Ощадні книжки, заставні на речі спадкодавця, що знаходяться в ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає – зберігаються у нотаріуса.

7. Якщо під час опису майна будуть виявлені речі, які не мають цінності у зв’язку зі зносом, нотаріус за згодою спадкоємців або інших заінтересованих осіб не включає таке майно до акта опису, а за окремим описом передає їх на знищення. Продукти харчування нотаріус передає спадкоємцям, а якщо спадкоємці відсутні – на зберігання особі, яка визначена охоронцем, до оформлення спадкових прав. Це стосується тільки продуктів, які мають тривалий термін зберігання. В усіх інших випадках, якщо відсутні спадкоємці, продукти підлягають знищенню. Про знищення продуктів харчування складається відповідний акт.

8. У випадках, коли все майно спадкодавця або його частина знаходяться не за місцем відкриття спадщини, нотаріус за власною ініціативою або за заявою заінтересованих осіб повинен надіслати нотаріусу за місцем знаходження майна поштою доручення про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

9. Нотаріус за місцем знаходження спадкового майна або його частини реєструє це доручення в Книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, і не пізніше ніж на наступний день має прибути для проведення опису. Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках, з яких один - залишається у справах нотаріуса, який вживав заходи щодо охорони спадкового майна, два інші примірники направляються нотаріусу, за дорученням якого вживались заходи щодо охорони спадкового майна.

На підставі доручення про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна за місцем його знаходження спадкова справа не заводиться.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал