Наукових праць



Сторінка4/15
Дата конвертації01.12.2016
Розмір5 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как её создать: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 176 с. – (Мастерство учителя: идеи, советы, предложения).

  2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтовний підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003 – 280 с.

  3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Б.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

  5. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 288 с.

  6. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1991. – 917 с.


УДК 371.134:371.3

Ольга Грошовенко,

кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри педагогіки

та методики початкового навчання

Вінницького державного

педагогічного університету

імені Михайла Коцюбинського
ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ (НА МАТЕРІАЛІ КУРСУ

«ЛЮДИНА І СВІТ» З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ)
Стаття присвячена проблемі використання інтерактивних технологій в процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів до реалізації завдань громадянської освіти та виховання молодших школярів.

Ключові слова: інтерактивні технології, початкова школа, громадянська освіта.
Статья посвящена проблеме использования интерактивных технологий в процессе подготовки будущих учителей начальных классов к реализации заданий гражданского образования и воспитания младших школьников.

Ключевые слова: интерактивные технологии, начальная школа, гражданское образование.
In article was investigated problems – to use interactive technologies in processing of speciality training future teachers of first – classes (on the material of course of study «Human and world» for methods explicate).

Key words: interactive technologies, primary school, civil education.
Підвищення суспільних вимог до школи, вчителя, зміни у змісті і методах його роботи зумовили необхідність докорінної перебудови системи професійної підготовки майбутнього учителя. В сучасних умовах важливо переглянути систему педагогічної освіти, забезпечивши її кардинально новими технологіями, які допоможуть вивести її на новий, якісно вищий рівень, створять належні умови для професійної підготовки учителя до цілісного гуманно-демократичного виховання учнів і творчого самовдосконалення власної особистості. Таким чином, сучасний розвиток педагогічної науки в Україні передбачає обґрунтування і реалізацію нових технологій, які б забезпечили повноцінний процес формування та розвитку особистості, створення комфортних умов для її самоствердження та само актуалізації. Сьогодення вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися, здобувати та засвоювати інформацію, уміло її використовувати тощо. Усе більш очевидним стає той факт, що традиційні методи та форми роботи на сьогодні є неефективними. У контексті останнього інтерактивні методи навчання розглядаються нами як такі, що сприяють розвитку та утвердженню особистості, її творчого потенціалу. Інтерактивні методи навчання, за висновком спеціалістів, є корисними та перспективними для учителя та учнів, завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії [4].

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності використання інтерактивних технологій у процесі підготовки учителя початкових класів до реалізації завдань громадянської освіти та виховання молодших школярів.

Проблема розробки та практичного використання інтерактивних методів навчання знайшла своє відображення у працях В. Гузєєва, А. Гіну, І. Дичківської, О. Любарської, А. Нісімчук О. Пєхоти, О. Пометун, Л. Пироженко та ін. Теоретичною основою використання інтерактивних методів навчання є системний, особистісно-зорієнтований та діяльнісний підходи до побудови дидактичних процесів; теорія оптимізації педагогічного процесу (Ю.К. Бабанський, М.М. Поташник), а також інваріантність процесу навчання, уроку як конкретної форми існування процесу засвоєння знань і методу навчання як мікродіяльності навчання. Наявний науковий фонд є підтвердженням інтересу до проблеми використання інтерактивних технологій у процесі навчання. Термін «інтерактивний» прийшов до нас з англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені (В. Гузєєва, В. Кондратюк, С. Крамаренко, А. Нісімчук, О. Падалка, О. Саган та ін.) визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня» [2, с. 4]. Ми поділяємо точку зору О. Пометун та Л. Пироженко, які визначають сутність інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів: «Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)» [4, с. 7]. Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років). Науковці відзначають, що ефективність інтерактивних методів навчання полягає у підвищенні «ККД» процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5 % матеріалу, під час читання – 10 %, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20 %, під час демонстрації – 30 %, під час дискусії – 50 %, під час практики – 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90 %. [4, с. 9]. Звідси можемо зробити висновок про необхідність використання інтерактивних методів з метою підвищення рівня якості навчального процесу. Особливістю інтерактивного навчання є те, що саме воно створює усі необхідні умови для налагодження суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу. Відтак, учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, відчуває себе активним учасником подій, власної освіти та розвитку. Це особливо важливо у процесі підготовки учителя, який має навчитися використовувати дані методи у власній діяльності, цим самим створити комфортні умови для забезпечення ефективного протікання процесу навчання, внутрішньої мотивації навчання. Використання інтерактивних методів навчання дозволяє досягнути ефекту новизни та оригінальності, підвищення пізнавальної активності учасників процесу навчання. На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учасники навчально-виховного процесу навчаються ефективній роботі в колективі, відбувається свідома «відмова» від пасивного засвоєння інформації, невміння її здобувати, застосовувати тощо.

Аналіз останніх публікацій, що стосуються проблеми підготовки педагогічних кадрів до роботи з дітьми, власні спостереження підтверджують той факт, що ВНЗ часто формує випускника неготового до життя, особливо до плідної роботи з дитячим колективом. Проте, сучасний педагог повинен володіти високими кваліфікаційними характеристиками, бути готовим до здійснення навчально-виховних завдань, вміти виробляти власний педагогічний стиль. У системі фахової підготовки майбутнього вчителя початкових класів курс «Людина і світ» з методикою викладання є провідною галуззю з погляду формування основ громадянської компетентності молодших школярів. Його мета полягає у забезпеченні умов для ефективного засвоєння студентами різних видів соціального досвіду, системи суспільних цінностей, морально-правових норм та традицій. У цій галузі поєднано природознавчий та суспільствознавчий компоненти змісту, відповідно її навчальні програми передбачають інтегроване вивчення суспільствознавства та природознавства. Метою даного курсу є підготовка висококваліфікованого фахівця, здатного сформувати в учнів чіткі уявлення про міжнаціональні відношення, працю та професії, сім’ю, фізичне здоров’я, охорону життя та інше. Вивчення курсу «Людина і світ» передбачає розв’язання таких завдань: забезпечення студентів психолого-педагогічними знаннями про сутність і структуру процесу навчання громадянської освіти, об’єктивні зв’язки та відношення між її компонентами; формування в майбутніх педагогів навичок аналітичної розумової діяльності, зацікавленості у самостійному та систематичному здобутті моральної, політичної, правової культури, ціннісного ставлення до організації та здійснення процесу вивчення громадянської освіти у початковій школі, здатності до прогнозування результату своєї діяльності; формування уявлень про цілісну методичну систему громадянської освіти та її складові: власне педагогічні цілі, зміст, методи, засоби, форми організації, їх сутність і загальні закономірності реалізації; вироблення у майбутніх учителів початкових класів практичних умінь у доборі та самостійному конструюванні прийомів, методів, засобів та форм організації різних видів навчально-пізнавальної діяльності учнів відповідно до конкретних педагогічних ситуацій; компетентнісного підходів до навчання молодших школярів; підготовка майбутніх вчителів до використання інноваційних освітніх технологій, інтерактивних методик у викладанні курсу.



У процесі засвоєння курсу студенти мають змогу засвоїти теоретичні знання, здобути навичок практичної діяльності. Так, у процесі лекційних занять розкриваються психолого-педагогічні основи процесу вивчення громадянської освіти як багатокомпонентної системи. Практичні та лабораторні заняття мають на меті вироблення у студентів необхідних технологічних умінь щодо вибору та конструювання методів навчання, проведення уроків, позаурочних та позакласних занять тощо. Організація навчання здійснюється за кредитно-модульною системою, використовується модульно-рейтингова система оцінювання знань, згідно якої відбувається розподіл балів за виконання усіх запланованих видів робіт. Вивчення курсу «Людина і світ» з методикою викладання відбувається на інтерактивній основі, передбачає активну взаємодію суб’єктів навчання (викладача і студентів), широке застосування проблемно-пошукових, ігрових та творчих методів навчання, що значно підвищує рівень розумової самостійності студентів, сприяє формуванню їх педагогічного мислення. У процесі вивчення курсу «Людина і світ» з методикою викладання значна увага приділяється сучасним інтерактивним методам, оскільки його специфіка полягає в активній діяльності студентів під час оволодіння даним навчальним матеріалом. Саме на заняттях з цього курсу студенти мають навчитися працювати в парах та малих групах, вислуховувати один одного, відстоювати власні погляди, поважаючи при цьому право іншого на його точку зору, презентувати результати своєї співпраці, аналізувати та узагальнювати набутий досвід. У процесі вивчення даного курсу студенти знайомляться з новими формами та методами викладання шкільного курсу «Громадянська освіта», оволодівають вмінням формувати громадянознавчі поняття використовуючи новітні комунікативні технології, проводити оцінювання навчальних досягнень на основі найновіших наукових розробок у цій галузі. Основна увага у процесі викладання курсу громадянської освіти зосереджується на формуванні у студентів розуміння того, що він матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступити керівним методологічним положенням у вихованні й навчанні. У процесі вивчення курсу «Людина і світ» майбутні вчителі залучаються до різноманітної діяльності. Цьому сприяє використання таких форм та методів організації навчальної діяльності як ділові та рольові ігри, методи мікровикладання та моделювання, проведення різноманітних конкурсів, захисту творчих проектів. Залучення майбутніх учителів до різної діяльності сприяє їх професійному зростанню, дає можливість розкриттю творчого потенціалу, розвитку кожної особистості. Як відомо, цілеспрямований розвиток особистості можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога, а систематично, за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі. Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе, власної «Я-концепції». Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб’єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження. У процесі вивчення курсу «Людина і світ» нами широко використовуються групові (робота в парах, в трійках, в малих групах, «Карусель», «Акваріум») та фронтальні методи («Велике коло», «Мікрофон», «Незакінченні речення», «Мозковий штурм», «Мозаїка», «Броунівський рух»,»Метод прес», «Громадські слухання» та ін.), які дозволяють уникати пасивного засвоєння знань, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. Крім того, при застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація навчальної діяльності, у студентів спостерігається вироблення вміння приймати спільні рішення, поліпшуються комунікативні уміння, якісно змінюється рівень оволодіння головними мислительними операціями – аналіз, синтез, узагальнення абстрагування тощо. Використання інтерактивних технологій забезпечує можливість студентам постійно спілкуватися між собою, з викладачем. Таким чином, забезпечується постійний взаємозв’язок учасників навчального процесу. Використання ділових та рольових ігор, дискусій, круглів столів, дебатів сприяє розвитку пізнавальних можливостей студентів, забезпечує високий рівень знань, дає змогу викладачеві проконтролювати діяльність кожного, адекватно оцінити результати роботи тощо.

Таким чином, інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня. Ефективність використання інтерактивних технологій забезпечується дотриманням ряду педагогічних умов, серед яких нами було виділено наступні: створення доброзичливої, комфортної атмосфери; ретельна підготовка до організації та проведення заняття, що передбачає визначення чіткої структури та складання плану роботи; забезпечення активної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, залучення кожного до спільної діяльності; створення ситуацій успіху; постійний контроль щодо досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані) та ін. Проте, варто пам’ятати, що використання інтерактивних технологій не має бути стратегією, досвідчений педагог завжди знайде можливість використання та оптимального поєднання інтерактивних методів, що забезпечить високу продуктивність процесу навчання, досягнення мети та принесе неабиякий результат. Інтерактивні технології мають зайняти особливе місце у сучасній освіті так як вони здатні створити комфортні умови навчання, за яких кожен учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Основою навчального процесу, за таких умов, є постійна, активна, позитивна взаємодія всіх його учасників. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли викладач і студенти – рівноправні суб’єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що є підґрунтям творчого розвитку особистості. Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність, передбачають налагодження взаємозв’язку в системі учень-вчитель. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких всі його учасники активно та творчо взаємодіють між собою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

  2. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. – К.: А.С.К., 2000. – 368 с.

  3. Освітні технології: Навч.-метод. посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 256 с.

  4. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136 с.

  5. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. – № 3.

  6. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М., 1998.

  7. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. – № 48.


УДК 37.036:378

Оксана Гузалова,

вчитель математики ІІ категорії,

Одеський автомобільно-дорожній коледж

Одеського національного

політехнічного університету

СТРУКТУРА ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЯ

У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
У статті розглядається структура творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів, визначається поняття «організація творчої діяльності студентів» у закладах вищої технічної освіти, застосування методів інтерактивного навчання у процесі вивчення математики, що відповідає сучасним вимогам до системи освіти. Залучання студентів до творчої діяльності сприяє формуванню творчої особистості (Державна національна програма «Освіта» (Україна у ХХІ ст.)).

Ключові слова: організація, творча діяльність, студент.
В статье рассматривается структура творческой деятельности студентов высших технических учебных заведений, определяется понятие «организация творческой деятельности студентов» в заведениях высшего технического образования, использование методов интерактивного обучения в процессе обучения математики, что соответствует современным требованиям к системе образования. Привлечение студентов к творческой деятельности способствует формированию творческой личности.

Ключевые слова: Организация, творческая деятельность, студент.
In article the structure of creative activity and organization of students from higher technical educational institutions, application of interactive methods of education in process of study of mathematics is considered. That is meeting the requirements of modem system of education. Drawing students in creative activity promotes formation of the creative person (State national program «Освіта» (Ukraine at ХХІ century)).

Key words: organization, creative activity, student.
Постановка проблеми організації творчої діяльності студентства обумовлена соціальними й ідеологічними перетвореннями, що відбуваються в Україні, які викликають необхідність виховання творчої особистості, та переосмислення сформованої системи навчання і виховання (Державна національна програма «Освіта» (Україна у ХХІ ст.)). Досягти світових рівнів продуктивності праці, опанувати новітні технології неможливо без культивування в майбутніх членах суспільства якостей, що вимагають пошукової активності, інтелектуальної насиченості та здатності використовувати великі обсяги інформації. Проблема дослідження і організації творчої діяльності студентської молоді в світі вищезгаданих подій постає досить гостро.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, які позв’язані з проблемою організації творчої діяльності студентів, яка неможлива без розвитку їхнього творчого мислення, свідчить про те, що формування творчої особистості – важливе завдання нової української школи. В цьому контексті творче мислення виступає як один із формуючих факторів творчої особистості. Водночас треба зазначити, що робота в напрямку організації творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів ведеться недостатньо. Мета даної статті – виокремити структуру творчої діяльності, визначити поняття «організація творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів», а також вказати про необхідність застосування методів інтерактивного навчання у процесі вивчення математики для успішної організації творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів .

Організація творчої діяльності студентів має велике значення, оскільки, по-перше, кількість інформації, яку сучасний студент повинен переробити навіть впродовж всього дня, вражає своїм обсягом, по-друге, до сучасного молодого спеціаліста висуваються вимоги, відповідно до яких, він повинен вільно орієнтуватися у навколишньому середовищі, що постійно змінюється, по-третє, він має володіти певною гнучкістю мислення, яка дозволяє винаходити найбільш ефективні способи розв’язання проблем, що виникають, проводити пошуково-дослідницьку роботу в тієї чи в іншої галузі виробництва спочатку під керівництвом кваліфікованого спеціаліста, а потім самостійно аналізувати, удосконалювати, модернізувати, критично мислити, швидко перенавчатися, проявляти творчу ініціативу, бути комунікативним, застосовувати і реалізовувати наукові і культурні досягнення, вміти оцінювати сучасні процеси та проблеми в суспільно-політичному житті держави і т.ін., що дозволяє сучасному студентові вищого технічного навчального закладу стати кваліфікованим працівником.

З огляду на це, людина буде відповідати вимогам сучасності в тому випадку, якщо вона буде особистістю творчою, здатною самостійно розвиватися й постійно вдосконалюватися.

Проблемою творчості займалися багато науковців. Дослідження Г.С.Костюка висвітлюють питання механізму творчості. Основна ідея проекту, який був розроблений в Інституті психології ім.Г.С.Костюка, передбачає, що:


  • механізм творчості не є елітарним явищем: він притаманний кожній здоровій людині; ніщо в людині не може з’явитися зненацька, якщо воно не існувало на початку життя; він полягає у єдності мислення, почуттів, уяви, психомоторики та енергопотенціалу;

  • механізм творчості немає віку: він на 6-му році життя переходить із потенційного стану в активний і поступово за певних умов може набирати потужності впродовж усього життя;

  • механізм творчості перебуває у різних станах: він може існувати в «сплячому режимі» до старості, а потім прокидатися; може почати працювати в 13-річному віці; виключатися із активності втомою і перевтомою;

  • механізм творчості починає працювати, коли всі складові пропорційно розвинені та взаємно підсилюють одна одну;

  • механізм творчості розвивається у процесах самоподолання, самореалізації людини;

  • механізм творчості – універсальний; йому байдуже, який матеріал він перетворює: учора – математику, сьогодні – літературу, завтра – біологію;

  • вищу насолоду, натхнення діями людина переживає не від результату роботи, а від творчого процесу, в якому народжується матеріальний предмет чи знакова система: наукова думка, художній образ тощо.

У різних джерелах поняття «творчість» має різні трактування.

На думку В.А. Роменця, саме через тломенця. Роворчість простежуються можливі вияви індивідуальності людини. Творчість невід’ємно пов’язана з творчими витвірами, які є складовою частиною творчого процесу. Л.С. Виготський розглядав творчість як створення нового. С.Л. Рубінштейн визначав творчість як діяльність, яка створює дещо нове, оригінальне, що потім входить в історію розвитку не тільки самого творця, але й науки, мистецтва тощо. А.В. Брушлинський у творчості виділяв відкриття невідомого, створення нового, подолання стереотипів і шаблонів. Наукові пошуки О.К. Тихомирова в цій сфері пов’язуються з закономірностями мислення. А.Г. Маслоу вважає, що істина творчість проявляється у людини і в повсякденному реальному житті, щоденному виборі життєвих ситуацій, в різних формах самовираження. Для Я.О. Пономарьова визначним у творчості є розвиток, виникнення нових структур, нового знання, нових способів діяльності. М.В. Гамезо та І.А. Домашенко розглядають творчість як певну діяльність людини або колективу людей, що спрямована на створення нових, суспільнозначущих цінностей.



Провівши аналіз наукової літератури з питання творчості, ми виокремили таке її визначення: творчість є фундаментальною властивістю людини – створення нового – і вона є вищий рівень пізнання і пристосування людини до навколишнього середовища [9, c. 5]; це продуктивна форма активності і самостійності людини, її результатом є наукові відкриття, винаходи, створення нових музикальних, художніх витворів, розв’язання нових задач у праці лікаря, вчителя, художника, інженера і т. ін. [4, c. 282].

Творча діяльність, як основа розвитку творчих здібностей, має визначену структуру й зміст. У педагогіці творча діяльність визначається як свідома, активна діяльність людини, що спрямована на пізнання та перетворення дійсності, на створення нових оригінальних предметів та виражається у пошуках найбільш результативних методів навчання та виховання учнів, у створенні навчальних посібників, постійному поповненні знань, перегляді застарілих педагогічних поглядів, рішень. Головним структурним елементом творчої діяльності є мета діяльності, однак у процесі навчання вона повинна обов’язково трансформуватися у спонукання самого учня, його внутрішнє спрямування – мотиви. Мотив (від лат. рухати, штовхати) – внутрішній побудник діяльності, який надає їй особистісного змісту. Таким чином, підвищення ефективності діяльності студентів передусім пов’язано з розвитком їх соціально ціних мотивів у відповідності до вимог навчання у вищих навчальних закладах, зокрема у вищих технічних навчальних закладах і майбутньої професії. У процесі навчання відбувається змінення та ускладнення змісту мотивів діяльності студентів [3, с. 81]. Мотив – це не лише спонука до діяльності, а й суб’єктивна підстава для її здійснення. Творча діяльність зумовлена, в основному, внутрішніми силами – бажанням, прагненням, пристрасним пориванням тощо [5, с. 64–65].

Розрізняють такі мотиви навчальної діяльності: соціальні (бажання бути корисним народу, державі; прагнення бути освіченим членом суспільства; відповідальність, обов’язок перед колективом, суспільством, батьками), інтелектуальні (пізнавальні інтереси; розуміння важливості знань; потреба в самоосвіті, невдоволеність рівнем своїх знань; бажання і прагнення самостійно розв’язати проблему; почуття радості і задоволення від процесу розумової праці), перспективного спонукання (інтерес до певного виду діяльності; корисність для оволодіння майбутньою професією; бажання заслужити схвалення товаришів, колективу, батьків; прагнення бути лідером), негативного спонукання (страх перед учителем, батьками, можливістю отримати незадовільну оцінку, вияви самолюбства і честолюбства) [2, с. 184]. Одним з мотивів перспективного спонукання є мотив на творчу діяльність. Але мотив може залишатися лише бажанням або прагненням досягти деякої мети і не більше, якщо він не носить стійкий характер, певну усталеність на щось.

Існують такі мотиваційні стани як настанови, потяги, інтереси, бажання, прагнення. Ми розглянемо мотиваційну настанову.



Мотиваційна настанова – готовність, схильність суб’єкта до сприйняття майбутніх подій та дій у певному напрямку; забезпечує стійкий характер протікання відповідної діяльності, служить основою доцільної вибіркової активності людини [1, с. 254].

Таким чином, мотиваційна настанова на творчу діяльність забезпечує стійкий характер протікання цього виду діяльності.

Ми виділяємо таку структуру творчої діяльності: її основу складає мотиваційна настанова на творчу діяльність, творчі здібності (креативність), творче мислення у поєднанні з евристичною діяльністю та творчі дії особистості. Узагальнені вміння розв’язувати нестандартні завдання технічного спрямування, наявність досвіду, вмінь та знань в галузі техніки підвищують успішність творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів.

Все перелічене слід формувати у студентів вищих технічних навчальних закладів – майбутніх фахівців технічних спеціальностей. Для цього ми вважаємо доцільним використовувати інтерактивні методи навчання. Такі як «ажурна пилка», наприклад. Студенти під час заняття з математики поділяються на групи, кожна з яких вивчає певну проблему (частину матеріалу). Потім групи міняються місцями, і кожен з групи розказує що він вивчив. Цей метод ефективний для швидкого ознайомлення з матеріалом, який допускає дроблення на приблизно однакові як за обсягом, так і змістовим навантаженням, частини. Така техніка, як «Мікрофон», наприклад, передбачає узагальнення та систематизацію знань. При цьому заняття можна організувати таким чином, щоб групи складалися із 5 студентів, кожному пропонувалося розв’язати 2–3 завдання, вправи або відповісти на запитання. Таким чином буде відбуватися і накопичення балів, і з’являється змога охопити весь матеріал, а також закріпити тему в повному обсязі.

Саме слово «інтерактивність» має таке значення: «Для об’єктів це стан постійно бути у взаємозв’язку з іншими об’єктами, це залежність від різноманітних станів інших об’єктів» (Вікіпедія). Тому, навіть лекцію можна вважати інтерактивною за умови, що той, хто знаходиться на ній, її слухає та має можливість задавати питання лектору не в кінці лекції, а в процесі.

Викладач, який не дозволяє задавати питання під час лекції не розуміє, що учень, який його перебиває, уже знаходиться у стані інтерактивного режиму навчання, а він його виводить із цього стану. Основна мета методів інтерактивного навчання – пробуджувати інтерес учнів до отримання нових знань. Тому основна задача педагога – створити умови для того, щоб його лекції та практичні заняття викликали інтерес у тих, хто навчається, надихали на самостійний пошук, спрямовували на самопізнання. За таких умов у тих, хто навчається, буде з’являтися змога проявляти свої творчі здібності в різних галузях науки та техніки.

А.Г. Маслоу вважав, що кожний має здібності до творчості. Посередня особистість – це повноцінна людська істота з пригніченими здатностями та обдарованостями. Ми поділяємо цю думку і наголошуємо на тому, що здібності до творчості має кожний, але не кожний виявляє їх протягом життя.

Провівши аналіз літератури щодо визначення творчих здібностей, або інакше креативності (cretio – від лат. «створювати»), ми виокремили таке її визначення: креативність – комплекс інтелектуальних і ціннісних особливостей індивіда, які сприяють самостійному розв’язанню проблем, генеруванню великої кількості ідей [8, с. 37]; вона виражається чуттєвістю до проблем, відкритістю до нових ідей і схильністю руйнувати або змінювати стереотипи з метою створення нового, отримання нетривіальних, неочікуванних і незвичних рішень життєвих проблем [6, с. 40].

Творчій людині безперечно притаманне творче мислення. Здатністю до нього якоюсь мірою володіє, напевно, кожний. У зрілому віці ця здатність, як правило, допомагає вирішувати прикладні завдання різного рівня (від повсякденних до науково-технічних і т.ін.).

Виділяють чотири стадії (етапи) творчого мислення, які дозволяють певним чином прослідити як відбувається цей процес. Англійський дослідник Г. Уолесс наводив описання послідовності етапів творчого мислення: підготовка – формулювання завдання; спроба її розв’язання; інкубація – тимчасове відволікання від завдання; натхнення – поява інтуїтивного рішення; перевірка істинності – випробування і/або реалізація рішення. Ці етапи перекривають один одного і не є чітко визначеними.

Узагальнюючи дані, отримані з різних наукових джерел щодо поняття «творче мислення», ми виокремлюємо таке його визначення: творче мислення – такий тип мислення, результатом якого є відкриття принципово нового рішення тієї чи іншої проблеми або його вдосконалення, що призводить до суттєвих змін у самому процесі або підході до розв’язання проблеми.

Творче мислення студентів вищих технічних навчальних закладів ми визначаємо як такий тип мислення, завдяки якому можливе виникнення нових ідей щодо вирішення нестандартних проблем, розв’язання незвичайних ситуацій технічного спрямування.

Процес творчої діяльності особистості супроводжується не тільки процесом творчого мислення, але й діями, що мають творчий характер.

Дії – процес взаємодії з яким-небудь предметом, який характеризується тим, що в ньому досягається заздалегідь визначена мета. С.Л. Рубінштейн писав, що дія, яку здійснює людина, не є зовсім ізольованим актом: «вона стає складовою більш широкого цілого діяльності даної особистості і лише у зв’язку з нею може бути зрозумілим».

Б.Б. Айсмонтас виокремлює чотири види дій: матеріальна дія (реальне перетворення об’єкта з метою встановлення його властивостей; здійснюється за допомогою знаково-символічних засобів: схем, діаграм, креслень тощо), рецептивна дія (ідеальне перетворення реальних або знаково-символичних об’єктів в плані сприйняттів), мовна дія (здійснюється як голосна промова або зовнішня промова про себе, які відрізняються за своєю функцією: повідомлення дечого іншому або собі), розумова дія (дія у внутрішньому плані, яке здійснюється без опори на які-небудь зовнішні засоби) [1, с. 65].

Під організацією творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів ми розуміємо сукупність процесів співробітництва та співтворчості зі студентами, спрямованих на створення нових ідей та способів дій щодо рішення проблеми технічного характеру, яка виникає з умов дійсності.

Висновки з даного дослідження, на нашу думку, такі:



  • проблема організації творчої діяльності студентства, яка обумовлена соціальними й ідеологічними перетвореннями в Україні, що викликають необхідність виховання творчої особистості, та переосмислення сформованої системи навчання і виховання постає досить гостро, однак робота в даному напрямку ведеться недостатньо;

  • структура творчої діяльності: мотиваційна настанова на творчу діяльність, творчі здібності (креативність), творче мислення у поєднанні з евристичною діяльністю та творчі дії особистості;

  • під організацєю творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів ми розуміємо сукупність процесів співробітництва та співтворчості зі студентами, спрямованих на створення нових ідей та способів дій щодо рішення проблеми технічного характеру, яка виникає з умов дійсності;

  • методи інтерактивного навчання спрямовані на пробудження інтересу до навчання, вони мають стимулювати бажання самостійно пізнавати дещо нове, тому задача педагога – створити стійку мотиваційну настанову на творчу діяльність того, хто навчається шляхом застосування цих методів в своїй педагогічній практиці.

Подальші розвідки в даному напрямку будуть полягати в пошуку педагогічних умов організації творчої діяльності студентів ВТНЗ, підбірці методів та методик організації такого виду діяльності та підбірці відповідних винахідницьких завдань технічного характеру.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Айсмонтас Б.Б. Общая психология: Схемы / Айсмонтас Б.Б. – М.: Изд-во ВЛАДОС – ПРЕСС, 2003. – 288 с.

  2. Аннєнкова І.П. Педагогіка: історія та теорія. Навчальний посібник/ І.П. Аннєнкова, М.А. Байдан, О.А. Горчакова. – Одеса: Вид-во «Optimum», 2009. – 450 с.

  3. Большой психологический словарь / [Сост. и общ. ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко]. – СПб.: ПРАЙМ – ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.

  4. Дьяченко М.И. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия / [Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А.]. – Мн.: «Хэлтон», 1998. – 399 с.

  5. Кучерявий І.Т. Творчість – основа розвитку потенційних джерел особистості: Навчальний посібник / Кучерявий І.Т., Клепіков О.І. – К.: Вища шк., 2000. – 288 с.

  6. Морозов А.В. Креативная педагогика и психология: Учебное пособие / А.В. Морозов, Д.В. Чернилевский. – М: Академический проект, 2004. – 2-е изд., испр. и дополн. – 560 с. – («Gaudeamus»).

  7. Мотков А.А. Обучение техническому творчеству в педвузе / Мотков А.А. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1981. – 112 с.

  8. Наумов Е.Б. Организационно – педагогические условия формирования коммуникативных способностей подростков в процессе внешкольной деятельности: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Е.Б. Наумов. – Курган, 2000. – 20 с.

  9. Формирование творческих способностей: методические указания; под ред. Халемского Г.А. – Ленинград: ДТТ и ПРФ, 1989. – 38с.



УДК 811.161.2(07)

Оксана Дженджеро,

старший викладач кафедри мов

та методики їх викладання

в початковій школі

Чернігівського державного

педагогічного університету

імені Т.Г. Шевченка
ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОЛЕКТИВНО-ГРУПОВОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В

СТАРШІЙ ШКОЛІ
У статті представлені моделі практичного застосування інтерактивних технологій колективно-групового навчання на уроках української мови в старших класах.

Ключові слова: інтерактивні технології, українська мова, учні.
В статье представлены модели практического использования интерактивных технологий коллективно-группового обучения на уроках украинского языка в старших классах.

Ключевые слова: интерактивные технологии, украинский язык, ученики.
Іn the article the presented models of practical use of the collective-group teaching on the lessons of Ukrainian in higher forms.

Key words: interactive technologies, Ukrainian, pupils.
Сучасна педагогічна наука по-новому розглядає зміст освіти. У педагогічній практиці, як і раніше, домінують технології інформаційного характеру, у той час як об’єктивні потреби суспільства роблять актуальною проблему широкого впровадження розвивальних та особистісно-орієнтованих технологій. Модернізація освіти в Україні спрямована не лише на зміни в змісті предметів, а й на зміни підходів до методик викладання, розширення арсеналу методичних прийомів, активізацію діяльності учнів на заняттях, наближення тем до реального життя через розгляд комунікативних ситуацій.

Урок має бути ефективним (досягти поставленої мети) і оптимальним за структурою (складатися з таких навчальних ситуацій, містити такий матеріал і подаватися такими методами і прийомами, які постійно зацікавлювали б учнів, не переобтяжували їх, давали б змогу досягти найкращих результатів). На наш погляд, такі можливості містять інтерактивні технології колективно-групового навчання.

Дослідженням групової діяльності займалися відомі дидакти, психологи, педагоги-новатори (В.М. Бехтєрєв, П.П. Блонський, П.О. Ефруссі, М.В. Ланге, Т. Матіс, Х.Й. Лійметс, П. Мінченко, І.П. Сахаров, Е. Мейер, Т. Слама-Казаку, В.О. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова, В.К. Дьяченко та інші. Теоретичні розробки групових форм подали П.П. Блонський, С. Моложавий, Б.С. Манжос, М.М. Пістрак, А.П. Зінкевич. Чільне місце колективно-груповим технологіям в системі педагогічних інновацій відводять сучасні вітчизняні дидакти і педагоги-практики О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, М. Кларін, Г. Сиротенко, І. Якиманська, Г. Коберник, Л. Кратасюк, Т. Дуткевич, В. Шарко, Л. Щербина, Дівакова І. та інші.

Колективно-групова діяльність учнів у процесі узагальнення й систематизації мовного матеріалу на завершальному етапі шкільного навчання передбачає індивідуальний внесок кожного в навчальний процес, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. При цьому має панувати атмосфера доброзичливості та взаємної підтримки. Вона створює умови, за яких учні не лише здобувають нові знання, а й розвивають свою пізнавальну діяльність, виходять на вищі форми співробітництва.

Мета даної статтірозглянути сучасні інтерактивні технології колективно-групового навчання в тих моделях, які, на нашу думку, доцільно застосовувати у викладанні української мови в старших класах.

Інтерактивні технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну роботу учнів. Найвідомішими технологіями колективно-групового навчання є «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Ажурна пилка» («Мозаїка»), «Case-метод» (аналіз ситуації), «Навчаючи – учусь» («Кожен учить кожного», або «Броунівський рух») [1].

Інтерактивний технологія «Мікрофон» надає можливість сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Роль уявного мікрофона виконує предмет (ручка, олівець тощо), який учні передають один одному, по черзі беручи слово.

Прийом «Незакінчене речення» є одним із варіантів «Мікрофону». Наприклад, ознайомлюючи одинадцятикласників з виражальними засобами риторики, зокрема порівнянням, можна запропонувати їм початок фразеологізму, а учні закінчуватимуть його:

Дивиться як…(звір), писати як…(курка), тане як…(сніг), твердий як…(горіх), швидкий як…(блискавка), ллє як…(з відра), меле як…(млин), роботящий як…(віл), старий як…(світ), повільний як ….(черепаха), солодкий як…(мед), ясний як…(сонечко), сильний як…(ведмідь), сам як…(палець), мруть як…(мухи) та інші.

Підводячи підсумок уроку, варто пропонувати учням закінчити відкриті речення, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш цікавим завданням було…», «Інформація сьогоднішнього уроку дозволяє мені зробити висновок, що…», «Набуті знання допоможуть мені в…» тощо.

Ще однією інтерактивною технологією колективно-групового навчання є «Мозковий штурм». Цю технологію доцільно використовувати в тих випадках, коли завдання має декілька можливих рішень. Розбивши учнів на групи (4–6 чоловік), спочатку проводиться інструктаж: оголошується завдання, пропонується обрати ведучих (сильний учень) і секретарів, визначаються етапи роботи. Ведучий слідкує за дотриманням правил штурму, підказує напрями пошуку ідей, акцентує увагу на найцікавіших ідеях; секретар фіксує всі ідеї. Навчальний мозковий штурм (НМШ) складається з 3 етапів:

І СТВОРЕННЯ БАНКУ ІДЕЙ

Головна мета етапу – зібрати якомога більше можливих рішень, у тому числі «диких» на перший погляд. Основне правило цього етапу – НІЯКОЇ КРИТИКИ!

ІІ АНАЛІЗ ІДЕЙ

Група критично розглядає всі висловлені ідеї, дотримуючись при цьому основного правила: у кожній ідеї знайти щось корисне, раціональне.

ІІІ ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

Група відбирає 2–5 найцікавіших рішень, а спікер оголошує їх. Інколи завдання може передбачати пошук якомога більшої кількості рішень, тому спікер оголошує всі.

Ураховуючи, що з цією технологією старшокласники навряд чи познайомилися в середніх класах, ефективно використовувати її для генерування мовленнєвих формул, таким чином розвиваючи комунікативні вміння доречно й влучно добирати слова в процесі спілкування. Ось приклад такого завдання. Старшокласникам пропонується міні-діалог без кінцевої репліки:



ЛИСТУВАННЯ

Сержант роздає солдатам листи з дому. Один з них виймає з конверта чистий аркуш.

  • Що це означає? – питає сержант.

  • Лист від дружини.

  • Але ж там нічого не написано?!

  • Ми з нею полаялися і не розмовляємо.

  • ?!

Мета НМШ – підібрати можливі словесні варіанти закінчення діалогу. Комунікативна ситуація передбачає пошук виразів, що виражають здивування, а тому серед найдоречніших учні експериментальних класів назвали такі: «Чи ти ба?», «Буває ж таке!», «Ну й ну!», «Такого ще зроду не бачив!», «Ну й дивина!», «І чого тільки не буває на цьому світі!», «Це ж треба до такого додуматись!», «Дивина та й годі!».

Таким чином, НМШ має таки дидактичні цінності:



  • це активна форма роботи, гарна противага репродуктивним формам навчання;

  • розвиває уміння стисло, чітко і доречно висловлювати думки;

  • учні навчаються слухати й чути один одного;

  • викликаю цікавість учнів;

  • оскільки приймаються всі ідеї, то навіть слабкі учні не бояться висловлюватися.

При узагальненні й повторенні вивченого доцільно також застосовувати технологію «Броунівський рух» («Навчаючи – учусь»). Суть її полягає в тому, що протягом відведеного часу кожен учень спілкується з максимальною кількістю інших для отримання повної інформації: ділиться своєю інформацією та отримує інформацію від іншого учня. Після цього пропонується відтворити отриману інформацію. Великі можливості для застосування цього методу мають уроки синтаксису (семантика підрядних речень, пунктограми складного речення, ускладнене просте речення), лексикології (групи слів за різними критеріями) тощо.

При засвоєнні великої кількості інформації за короткий проміжок часу варто використовувати метод «Джиг-соу» («Ажурна пилка», «Мозаїка»).

Так, у 10 класі цей метод можна використати під час закріплення відмінкових закінчень іменників другої відміни. Роботу учнів слід організувати таким чином:

1. Підготовка до інтерактивної вправи (учні об’єднуються в «домашні» групи, кожен отримує картку червоного, зеленого, синього або жовтого кольору з номером своєї «домашньої» групи);

2. Робота в «домашніх» групах (учні повторюють та обговорюють особливості відмінкових форм іменників другої відміни). Ця робота проводиться з картками.


Картки із завданнями для «домашніх» груп

Картка №1. Прочитайте відмінювання іменників другої відміни твердої групи, виділіть буквені закінчення.


Відмінювання іменників другої відміни твердої групи

Однина

Відмінок

Чоловічий рід

Середній рід




Назви істот

Назви неістот




Н.

Р.

Д.


З.

О.

М.



Кл.

брат, сом

брата, сома

брату, сому

братові, сомові

брата, сома

братом, сомом

на братові, на сомові

брате, соме



літр, рід

літра, роду

літру, роду,

родові, літрові

літр, рід

літром, родом

у літрі, у роду

літре, роде



колесо

колеса


колесу
колесо

колесом


на колесі

колесо


ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Більшість іменників чоловічого роду ІІ відміни твердої групи в давальному відмінку однини мають паралельні закінчення -ові та -у: братові – брату. Тільки закінчення –у мають мають іменники на -ів, -їв, -ов, -ев, -ин, -ін, -їн: Київ – Києву, Львів – Львову, рів – рову.

У кличному відмінку однини іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи мають закінчення -у, -е:

-У (Ю):


  • іменники з суфіксами -ик, -ок, -ник, -к(о): братику, синку, садівнику, батьку;

  • іменники іншомовного походження на г, к, х: Жаку, Людвігу, Фрідріху;

  • іменники дід, син, тато: діду, сину, тату.

-Е (Є):

  • безсуфіксні іменники : дубе, Іване, козаче, Петре.


Картка №2. Прочитайте відмінювання іменників другої відміни м’якої групи, виділіть буквені закінчення.


Відмінювання іменників другої відміни м’якої групи

Однина

Відмінок

Чоловічий рід

Середній рід

Н.

Р.

Д.



З.

О.

М.



Кл.

коваль

коваля


ковалеві, ковалю

коваля


ковалем

на ковалеві

ковалю


гай

гаю


гаю

гай


гаєм

у гаю, гаї

гаю


море, життя

моря, життя

морю, життю

море, життя

морем, життям

у морі, у житті

море, життя


Відмінювання іменників другої відміни м’якої групи

Множина

Відмінок

Чоловічий рід

Середній рід

Н.

Р.

Д.



З.

О.

М.



Кл.


ковалі

ковалів


ковалям

ковалів


ковалями

на ковалях

ковалі


гаї

гаїв


гаям

гаї


гаями

у гаях


гаї

моря, життя

морів, життів

морям, життям

моря, життя

морями, життями

на морях, у життях

моря, життя

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни м’якої групи мають паралельні закінчення: -еві (-єві) та -ю: ковалеві – ковалю. Закінчення –єві мають іменники з основою на -й: герой – героєві.

Деякі іменники в орудному відмінку множини мають паралельні закінчення -ями, -ми: гостями – гістьми,а в родовому відмінку множини поряд із закінченням -ів мають нульові закінчення: полів – піль.

Іменники середнього роду з подвоєним приголосним основи в родовому відмінку множини перед нульовим закінченням втрачають подвоєння: вагання – вагань. Але перед -ів подвоєння зберігається: відкриття – відкриттів.

У кличному відмінку іменники чоловічого роду ІІ відміни м’якої групи мають здебільшого закінчення -ю: краю, лікарю, Ігорю. Іменники з суфіксом -ець мають закінчення -е: хлопче, молодче, шевче (але: бійцю, знавцю, борцю).



Картка №3. Прочитайте відмінювання іменників другої відміни мішаної групи, виділіть буквені закінчення.


Відмінювання іменників другої відміни мішаної групи

Однина

Відмінок

Чоловічий рід

Середній рід

Н.

Р.

Д.


З.

О.

М.



Кл.

ткач

ткача


ткачеві,

ткачу


ткача

ткачем


на ткачеві

ткаче


газетяр

газетяра


газетяру,

газетяреві

газетяра

газетярем

на газетяреві

газетяре


кущ

куща


кущу,

кущеві


кущ

кущем


на кущі

куще


плече

плеча


плечу
плече

плечем


на плечі

плече


дворище

дворища


дворищу
дворище

дворищем


на дворищі

дворище

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

У давальному відмінку в іменниках другої відміни мішаної групи вживаються паралельні закінчення -еві та -у: товаришу – товаришеві.

Іменники ІІ відміни мішаної групи в кличному відмінку мають такі закінчення:

-е (власні назви з основою на шиплячий та загальні з основою на -р,


-ж): стороже, каменяре, Довбуше;

-у (загальні назви з основою на шиплячий, крім ж): слухачу, товаришу.



Картка №4. Прочитайте вживання закінчень у родовому відмінку однини іменників чоловічого роду і з’ясуйте, коли вживаємо закінчення -а, коли -у.

-а (-я)

Приклади

-у (-ю)

Приклади

1) назви істот і казкових персонажів

Василя, Лиса, промовця

1) назви речовин, мас та матеріалів

борщу, спирту, гіпсу, асфальту

2) назви конкретних предметів

ножа, олівця, плаща

2) абстрактні та збірні поняття

світогляду, ідеалу, конфлікту, хору, ансамблю, гурту (але: ривка, стрибка, стусана)

3) назви населених пунктів

Парижа, Києва (але: Зеленого Гаю, Кривого Рогу тощо, бо гай-гаю, ріг-рогу)

3) інші географічні назви, а також більшість слів зі значенням місця, простору

Єгипту, Тибету, Криму, Сибіру, краю, лугу, майдану (але: хутора, горба, ліска, ярка, майданчика)

4) гідроніми з наголошеним закінченням

Дніпра, Іртиша, Остра

4)гідроніми з ненаголошеним закінченням

Нілу, Амуру, Дону, Байкалу

5) назви одиниць виміру

грама, процента, метра (але: року, віку)

5) назви явищ природи

снігу, вітру, морозу, дощу, граду

6) українські суфіксальні терміни

іменника, відмінка, трикутника

6) складні безсуфіксні слова та префіксальні слова (крім назв істот)

водопроводу, рукопису, вислову, поштовху (але: електровоза, пароплава)

7) назви дерев

клена, дуба, ясена

7) назви кущів та трав

бузку, гороху, звіробою (але: вівса)

8) назви автомобілів та їх деталей

дизеля, автобуса, поршня, мотора

8)назви будівель та їх частин, закладів, установ

вокзалу, музею, шинку, університету, клубу (але: гаража, куреня, млина, хліва, бліндажа)

9)назви грошових знаків

долара, червінця, фунта

9)назви ігор і танців

вальсу, хокею, баскетболу (але: гопака, козачка)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

У деяких іменників зміна закінчення впливає на значення слова: акта (документ) – акту (дія), каменя (одиничне) – каменю (збірне), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття) тощо.

Коли картки в «домашніх» групах опрацьовано, а час вичерпано (10 хв.), учні розходяться за кольорами й об’єднуються в «експертні» групи. Обов’язкова умова – у кожній «експертній» групі повинні зібратися представники різних «домашніх» груп. Упродовж 7 хв. учням пропонується в групах висловитися та поділитися інформацією, отриманою в «домашніх» групах. Через визначений час учні знову повертаються в «домашні» групи і переповідають (5 хв.) отриману інформацію. Після цього пропонується представникам кожної «домашньої « групи висловитися за схемою (схему варто записати на дошці, коли йде робота в групах):




Запис схеми обговорення

  • Над яким завданням працювала група? Що здалося найскладнішим під час його виконання?

  • Яку інформацію отримали після роботи в групах?

  • Чи все з почутого від однокласників зрозуміло?

Коли десятикласники висловляться (7–8 хв.), доцільно коротко розтлумачити питання, які здалися учням найскладнішими.

Цю ж технологію можна використати і при вивченні теми «Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні» в 11 класі. Шляхом жеребкування кожна «домашня група» обирає розділовий знак і опрацьовує його 5–7 хвилин. Потім по 1–2 учні з кожної «домашньої» групи утворюють «експертні» групи та обговорюють усі розділові знаки (10хвилин). Після цього учні, повернувшись у «домашню» групу, переповідають почуте в інших групах. Результат роботи груп – систематизація матеріалу у вигляді схеми «Вживання розділових знаків у безсполучниковому складному реченні».

При розв’язанні дилем, проблемних ситуацій (як на уроках розвитку мовлення, так і аспектних) ефективною технологією колективно-групового навчання є «Case-метод». Такими дилемами на уроках мови можуть бути «Запозичені чи власне українські слова в мові?», «Правило чи авторський розділовий знак?», «Чи потрібні пільги при вступі до ВНЗ?», «Корисний чи шкідливий світ Інтернету?» тощо. Організовувати роботу учнів за цією технологією можна таким чином:



  1. Ознайомлення із ситуацією та визначення суті проблеми.

  2. З’ясування важливості проблеми.

  3. Об’єднання учнів у групи.

  4. Пошук можливих варіантів вирішення шляхом генерування ідей.

  5. Відбір оптимальних ідей, обговорення позитивних і негативних наслідків кожної ідеї.

  6. Представлення позицій групами, обговорення.

  7. Висновок.

Перевагами цієї технології можна назвати те, що вона сприяє розвитку вміння ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, наводити обґрунтовані аргументи на захист своєї позиції і розуміти логіку й обґрунтування позиції інших.

Отже, застосування колективно-групових технологій на уроках української мови в старших класах стимулює пізнавальну діяльність і самостійність учнів, створює комфортні умови спілкування, дозволяючи залучити всіх учнів класу до активної взаємодії. А це і є кінцевою метою уроків рідної мови на сучасному етапі – формування комунікативної особистості з багатим пізнавальним досвідом, високим рівнем комунікативної компетентності, стійким прагненням до самовдосконалення. Перспективи подальших розвідок у даному напрямку полягають у розробці методичних рекомендацій щодо використання інших груп інтерактивних технологій, а також упровадження інтерактивних технологій у практику позакласної роботи з української мови.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод.посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

УДК 371.2:351.74

Людмила Дягілєва,

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри іноземних мов

Харківського національного

університету внутрішніх справ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ
Важливі аспекти ефективного застосування інтерактивних технологій у процесі навчання майбутніх правоохоронців – це особистісний досвід тих, хто навчається, своєрідна організація та професійна спрямованість процесу навчання.

Ключові слова: інтерактивні технології, правоохоронці, навчання.
Важные аспекты эффективного использования интерактивных технологий в процессе обучения будущих правоохранителей – это личностный опыт тех, кто обучается, своеобразная организация и проффесиональная направленность процесса обучения.

Ключевые слова: интерактивные технологии, правоохранители, обучение.
The important aspects of the effective use of interactive technology while training future law enforcement officers are personal experience of those who are trained, specific structure and professional orientation of the teaching process.

Key words: interactive technology, law enforcement officers, education.
Постійні економічні та соціальні зміни в країні потребують підготовки фахівця, здатного до гнучкої адаптації в динамічно змінюваному світі, нешаблонного, нестандартного, оригінального мислення у виконанні різноманітних завдань суспільного життя та професійної діяльності. Відповідно до Національної доктрини розвітку України у XXI столітті особистісна орієнтація освіти набуває особливої актуальності. Аналіз психолого-педагогічної літератури та практики організації процесу навчання у ВНЗ МВС України свідчить про існування суперечностей між потребою суспільства в фахівцях, здатних до ефективної дії у нестандартних умовах професійної діяльності та недостатньою розробкою науково-педагогічних підходів до розв’язання цієї проблеми; між новим характером взаємодії між викладачем та тими, хто навчається та реально існуючою традиційною практикою організації професійної освіти; між дидактичною можливістю застосування інтерактивних технологій навчання з метою розвитку професійних навичок майбутніх правоохоронців та недостатнім рівнем розробки методик інтерактивного навчання у ВНЗ МВС України.

Вищезазначене обумовлює проблему теоретичного обгрунтування ефективного застосування інтерактивних технологій у професійній підготовці фахівців у ВНЗ МВС України.

Метою нашої статті є виявлення психолого-педагогічних аспектів ефективного застосування інтерактивних технологій у процесі навчання майбутніх правоохоронців.

Роботу проведено в рамках Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 р. (Розділ 7.3. Формування професійних навичок працівників ОВС).

Психолого-педагогічна наука має низку робіт з проблем розкриття особистісного потенціалу тих, хто навчається (А.А. Бодальов, Л.І. Божович,

О.М. Леонтьев, К.А. Абульханова-Славська); їх активності в процесі навчання (Л.С. Виготський, М.В. Кларін); теоретичних основ технологічного підходу до навчання (Ю.Г. Данілевський); необхідності розробки особистісно-орієнтовних, зокрема, інтерактивних технологій навчання (В.П. Беспалько, Г.І. Ібрагимов, М.В. Кларін, Г.К. Селевко, В.Т. Фоменко, І.С. Якіманська). На підставі теоретичного аналізу психолого-педагогічних робіт нами було зроблено висновок про можливість ефективного використання інтерактивних технологій в процесі навчання майбутніх правоохоронців.

Передусім розглянемо поняття «інтерактивного навчання», сама назва якого з англійської мови означає взаємодію – «interact», де «inter» означає «взаємний» та «act» – діяти. Інтерактивне навчання – це навчання у спілкуванні, яке зберігає кінцеву мету і основний зміст навчального процесу, але видозмінює форми з транслюючих на діалогові, які базуються на взаєморозумінні і взаємодії [9, с. 80]. В педагогічній літературі інтерактивне навчання розглядається як «спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету – створити конкретні умови навчання, за яких кожень учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність» [11, с. 9].

Н. Суворова, С. Заір-Бек [14, 6] під інтерактивним навчанням розуміють діалогове навчання, у ході якого учні навчаються критично мисліти, робити виважені рішення, приймати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроках організується індивідуальна, парна, групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, ведеться робота з документами і різними джерелами інформації, використовуються творчі завдання. В процесі такого навчання ті, хто навчаются відчувають свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить більш продуктивним увесь процес навчання.

На думку авторів І.М. Авдєєвої [1], М.В. Кларіна [7, 8], О.І. Пометун. [11] інтерактивне навчання характеризується максимальним притягненням тих, хто навчається до процесу навчання, де процес навчання відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів, у співнавчанні, взаємонавчанні (колективне, групове, навчання у співпраці); сумісною діяльністю за умов повноправного спілкування в процесі цієї діяльності; відчуванням успіху кожним учасником педагогічної взаємодії; рефлексії процесу навчання; поглибленою роботою з досвідом учасників педагогічної взаємодії. О.І. Пометун вважає, що організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання питань на підставі аналізу обставин та ситуацій. Автор дотримується думки, що на відміну від активних інтерактивні методи орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не лише з вчителем, але й між собою, а також на домінування активності учнів в процесі навчання [11, с. 9]. М.В. Кларін пише, що необхідно усіма засобами стимулювати пізнавальну активність тих, хто вчиться, використовуючи для цього різні види діалогу, опору на уявлення, аналоги та метафору, роботу з концептуальними моделями [8].

При всій значущості даних робіт, ще залишаються невирішеними питання взаємодії викладача та тих, хто навчається. Такі автори, як В.Н. Петрова висувають наступні вимоги до організації педагогічного співробітництва:

1) завдання вчителя полягає не тільки в тому, щоб розвинути інтелект учня, але й у контролі над його психічним розвитком з метою корекції виявлених відхилень;

2) при вивченні психічних особливостей необхідно порівнювати школярів не з іншими учнями, а з ними самими і з попередніми результатами;

3) до кожної дитини треба підходити з оптимістичною гіпотезою. Це означає, що невірно аналізувати сьогодняшній наявний рівень, необхідно будувати прогноз на основі «зони найближчого розвитку» (Л.С. Виготський);

4) оцінювальні судження вчителя про учня повинні формулюватися у щадній формі з опорою на позитивний бік і можливості дитини [10, с. 23].

О.В. Єльникова вважає, що використання розробленої моделі управління впровадженням інтерактивних освітніх технологій в навчальний процес загальноосвітнього навчального закладу на кваліметричних засадах із застосуванням програмних засобів і комп’ютерної техніки сприятиме підвищенню якості навчального процесу через оптимізацію його планування, здійснення поточного регулювання рівня професійної діяльності вчителів і навчальної діяльності учнів та розробки науково-методичних рекомендацій і відповідної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів [5].

Ми дотримуємося думки авторів, проте вважаємо, що проблему визначення психолого-педагогічних аспектів ефективного застосування інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх фахівців, зокрема правоохоронців, розроблено недостатньо.

Так, дослідником Р.С. Рафіковою експериментальним шляхом з’ясовано, що розвиток творчих здібностей студентів відбувається більш ефективно за умов:

1) організації процесу навчання з урахуванням принципів особистісно-орієнтовного підходу до освіти; аутентичності, пов’язаною з критерієм культурологічної цінності, яка забезпечує поширення міжкультурної компетентності студентів, білінгвізму та полілінгвізму; професійної спрямованості навчання; активізації творчої діяльності студентів та педагогіки співтовариства; 2) структурування змісту навчання на підставі взаємозв’язку інтелектуальних та творчих здібностей особистості студентів через поетапну реалізацію діалогових форм і методів (діалог-зразок, покрокове складання діалогу, створення ситуації спілкування, особистісно-змістовний діалог як засіб одночасного розвитку викладача та студента); 3) комплексного застосування інтерактивних технологій навчання («мозковий штурм», метод проектів, рольові та ділові ігри, метод «круглого столу», кейс-стаді та ін.) як сукупності дидактичних, психологічних та методичних процедур [13].

І.С. Пшеня вважає, що ефективність інтерактивних технологій навчання у професійній підготовці фахівців МВС виявляється у розвитку професійної компетентності курсантів та залежить від змісту: професійної спрямованості мовленнєвого матеріалу, спеціальної лексики, текстів, у тому числі аудіо та відео-текстів, пов’язаних з професією та специфікою роботи фахівця МВС та процесуального компонента: ігор, ситуацій, наближених до реальної діяльності фахівця МВС. Дослідником класифіковані інтерактивні технології, спрямовані на розвиток професійної компетентності курсанта. У дослідженні визначено технології з вузьким спектром можливостей (розвиток інтелектуальної сфери), технології з середнім спектром можливостей (розвиток інтелектуальної та емоційної сфери) і технології з широким спектром можливостей (розвиток інтелектуальної, емоційної та мотиваційної сфери курсантів) [12].

На думку Р.С. Рафікової [13] процес засвоєння знань, умінь, навичок і розвиток творчих здатностей тих, хто навчається повинен складатися з таких етапів, як мотивація їх діяльності залежно від розвитку творчих здатностей, копіювання (засвоєння зразку типової дії та оволодіння його простим переносом на розв’язання подібних завдань), репродуктивно-творчий етап (перенос за допомогою викладача) відомого прийома в нову навчальну ситуацію, конструктивно-творчий етап (поєднання перетворюючої діяльності з творчою).

Ми дотримуємося думки цих авторів, проте вважаємо, що застосування інтерактивних технологій у навчанні майбутніх правоохоронців повинне враховувати контекст їх професійної діяльності, який обумовлює як змістову, так і процесуальну складову процесу навчання та сприяє «стратегічному» орієнтуванню протягом всього періоду професійної підготовки.

У здійсненні процесуальної складової процесу навчання необхідно завжди мати на увазі до якого змістовного блоку (загальноосвітнього, юридичного, бойової та службової підготовки, додаткової підготовки) належить та чи інша дисципліна та використовувати відповідні інтерактивні технології.

Застосування інтерактивних технологій у викладанні кожної з окремих дисциплін професійного циклу повинне враховувати сторони правоохоронної діяльності (соціальну, реконструктивну, організаційну, посвідчувальну, комунікативну, пошукову тощо [3]), які стають змістовою складовою процесу навчання у вигляді професійно-значущих якостей особистості працівника, його професійного і пізнавального досвіду та емоційно-ціннісного ставлення до дійсності.

У проведеному нами в процесі навчання іноземної мови професійного спрямування експерименті інтенсивні технології («мозковий штурм», метод проектів, рольові та ділові ігри, метод «круглого столу» та ін.) застосовувалися за умов постійного, професійного, «стратегічного» орієнтування курсантів. Що дозволило суттєво підвищити рівень мовленнєвої підготовки курсантів експериментальної групи на відміну від контрольної, в якої подібного орієнтування не було (див. табл. 1, 2).


Таблиця 1
Зміни рівнів мовленнєвої підготовки курсантів під час експериментального дослідження (аудіювання та мовлення)


Рівні

мовленнєвої

підготовки


Види мовленнєвої діяльності (кількість курсантів у %)

аудіювання

мовлення

Експериментальна

група


(25 курсантів)

Контрольна

група


(22 курсанта)

Експериментальна

група


(25 курсантів)

Контрольна

група


(22 курсанта)

до

після

до

після

до

після

до

після

високий

12

17

10

13

7

11

9

12

середній

70

69

84

83

78

79

81

80

низький

18

14

6

4

15

10

10

8


Таблиця 2
Зміни рівнів мовленнєвої підготовки курсантів під час експериментального дослідження (читання та письмо)



Рівні

мовленнєвої

підготовки


Види мовленнєвої діяльності (кількість курсантів у %)

читання

письмо

Експериментальна

група


(25 курсантів)

Контрольна

група


(22 курсанта)

Експериментальна

група


(25 курсантів)

Контрольна

група


(22 курсанта)

до

після

до

після

до

після

до

після

високий

19

23

23

25

10

16

15

18

середній

72

74

61

61

55

54

43

42

низький

9

3

16

14

35

30

28

24

Розв’язання проблеми ефективного застосування інтерактивних технологій у процесі навчання майбутніх правоохоронців можливе, якщо організувати їх навчально-пізнавальну діяльність з урахуванням контексту професійної діяльності з метою формування у них відповідних умінь та навичок з кожної із сторін цієї діяльності (соціальної, реконструктивної, організаційної, посвідчувальної, комунікативної, пошукової) та враховуючи їх певний професійний, пізнавальний досвід, емоційно-ціннісне ставлення до дійсності. Контекст професійної діяльності має забезпечити постійне «стратегічне» орієнтування майбутніх правоохоронців як при вивченні окремої дисципліни, так і протягом всієї професійної підготовки. Таким чином, особистісний досвід, своєрідна організація та професійна спрямованість процесу навчання стають важливими аспектами ефективного застосування інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх правоохоронців.



Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, а передбачає необхідність подальших наукових пошуків. Перспективними ми вважаємо розробку методик застосування інтерактивних технологій у процесі формування відповідних професійно-значущих якостей особистості майбутніх правоохоронців.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Авдєєва І.М. Модель організації особистісно-орієнтованої педагогічної освіти // Горизонты образования. – № 1(19). – 2007. – С. 12–15.

  2. Балл Г.О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах). – К. – Рівне: Видавець Олег Зень, 2007. – 172 с.

  3. Васильев В.Л. Юридическая психология. – 3-е изд. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 624 с.

  4. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. – М.: Высшая школа, 1979. – 176 с.

  5. Єльникова О.В. Управління впровадженням інтерактивних технологій в навчальний процес загальноосвітнього навчального закладу. – Дис. ... кан. пед. наук. – Київ, 2005. – 206 с.

  6. Заир-Бек С. Технология развития критического мышления посредством чтения и письма // Библиотека школы. – 2001. – № 12. – С. 10–15.

  7. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования, игры и дискуссии. (Анализ зарубежного опыта). – Рига: НПЦ «Эксперимент», 1998. – 180 с.

  8. Кларин. М.В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта // Педагогика. – 2000. – № 7. – С. 12–18.

  9. Коротаева Е.В. Директор – учитель – ученик: пути взаимодействия. – М.:Сентябрь, 2000. – 120 с.

  10. Петрова В.Н. Педагогическое сотрудничество или когда нравится учиться и учить. – М.: Сентябрь, 1999. – 125 с.

  11. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.

  12. Пшеня И.С. Интерактивные технологии обучения как средство развития профессиональной компетентности курсанта военизированного вуза. – Дис. ... кан. пед. наук. – Иркутск, 2005. – 192 с.

  13. Рафикова Р.С. Интерактивные технологии обучения как средство развития творческих способностей студентов. – Дис. ... канд. пед. наук. – Казань, 2007. – 206 с.

  14. Суворова Н. Интерактивное обучение // Учитель. – 2000. – № 1. – С. 25–27.

  15. Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного образования. – М.: Сентябрь, 200. – 130 с.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка