На освітянській ниві Шефер Людмила Михайлівна працює 38 років. З них 26 років учителем початкових класів у Володимирівській загальноосвітній школі І iii ступенів



Скачати 15,03 Mb.
Сторінка4/7
Дата конвертації02.12.2016
Розмір15,03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Опис

власного досвіду роботи

вчителя початкових класів

Володимирівської загальноосвітньої

школи І – ІІІ ступенів

Петрівського району

Кіровоградської області

Шефер Людмили Михайлівни

  Великому німецькому філософу ХІХ ст. Еммануїлу Канту належать досить багатозначні слова: „Два винаходи людини можна вважати найскладнішими: мистецтво управляти та мистецтво виховувати”. І сьогодні учителю, як нікому іншому, належить досконало володіти обома мистецтвами, щоб виховати інноваційну особистість учня: духовно багату, соціально адаптовану, фізично здорову, громадянина-патріота, „який розуміє своє значення у розбудові громадянського суспільства, бачить своє місце в ньому, самостійно обирає шлях, напрямок руху до сприйняття демократичних цінностей навіть у тому разі, якщо цей шлях буде тернистим.” 


Розвиток та становлення сучасної школи потребує постій­них новітніх методів та технологій у розв'язанні проблем на­вчання, розвитку та виховання підростаючого покоління.

Дітям з перших років життя постійно говорять, що бути найдуж­чим, найкращим, найрозумнішим — це запорука досягнення успіху в житті. Досить часто діти чують від учителя та батьків фрази, з яки­ми важко сперечатися: «Завжди будь гарним учнем», «Роби, як тобі говорять», «Ні, ти помиляєшся», «Ось яка відповідь є правильною», «Не роби помилок», «Якщо ти будеш добре вчитися, то обов'язково досягнеш успіху в житті». Поступово у дітей формується уявлення, що існує тільки одна правильна відповідь на яке-небудь запитання, а всі інші відповіді є неправильними. Таким чином, учні перестають обмірковувати запитання, як тільки знаходять відповідь, яку вчитель вважає правильною. Крім того, багато учнів переживають стрес через прагнення завжди давати правильні відповіді. Вони керуються не ба­жанням знайти правильну відповідь і відкрити для себе щось нове, а страхом помилитися. Страх покарання за помилки фактично зава­жає дитині вчитися. На жаль, наших дітей зазвичай більше хвилюють оцінки, ніж сам процес навчання. Проте, як показує практика, шкільні оцінки не визначають майбутнє дитини. Крім того, десь у шостому чи сьомому класі в учнів формується стійке переконання, що запам'ятати щось — це й означає навчитися, чогось. Невблаганне прагнення дея­ких учителів змусити учнів заучувати спірну, найчастіше недовідну, інформацію призводить до тогоу що процес мислення підмінюється запам'ятовуванням. Це дуже небезпечна підміна: людина гадає, що вона думає, а насправді тільки відтворює заучені відповіді.



Дозволити собі помилитися нелегко. Коли страх помилок міцно укорінюється у свідомості людини, вона за звичкою реагує на свої про­махи так, що не дає собі можливості вчитися на своїх помилках. На­вчання — це процес дослідження невідомого, здійснення помилок, їх виправлення і пошуку правильних відповідей. Неможливо одразу зна­ти всі правильні відповіді, але необхідно знати, як їх шукати. Тільки відкриваючи для себе щось нове, людина здобуває знання. Школа — це чудовий шанс навчитися добувати інформацію. Уміння робити це швидко й ефективно,— навичка, що буде служити людині усе життя, незалежно від обраної нею професії.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал