Міський науково – методичний центр м. Кременчука №78 квітень 2013 р



Сторінка13/20
Дата конвертації01.12.2016
Розмір5,68 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   20
Тема: Арабська народна казка «Синдбад-мореплавець» (3-я подорож).

Мета: дати уявлення про всесвітньо відому збірку казок «1000 і одна ніч» і місце в ній циклу казок про Синдбада-мореплавця, початкові відомості про національний колорит, показати, як оспівується людський розум, мужність, винахідливість, жага пізнання світу; розвивати творче мислення, фантазію; виховувати повагу до традицій, звичаїв та культури народів Близького Сходу.

Обладнання: збірка казок «1000 і одна ніч», ілюстрації до них, фотографії культових споруд Багдада, карта світу, текст казки «Синдбад- мореплавець».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку

Світ – корабель, розум – вітрило,

думка – кермо, отже, стань до керма,

тоді побачимо, на що ти здатний.

Турецьке прислів’я.

Все, що людині судилося,

неодмінно трапляється з нею,

і ніхто не знає, що чекає її попереду.

Східна мудрість.

І. Організаційний момент

ІІ. Вступне слово вчителя

Друзі, сьогодні ми вирушаємо до чарівного світу арабських казок. Світ цей незнайомий вам, але я впевнена: подорожі до нього будуть такими захоплюючими, що ви з вдячністю згадуватимете цього навіть тоді, коли станете дорослими. Як це робить і відома українська поетеса Ліна Костенко.

Звучить фрагмент сюїти М. Римського-Корсакова «Шахаразада». Учитель читає вірш Ліни Костенко.

Затишно дітям в пазусі казок.

Отак би й слухав про царя Салтана

Або про те, як весело козак

обманював турецького султана.

Про карих коней з полуменем грив,

про чаклуна, що все на світі може.

І хто б там що кому не говорив,

а згине зло і правда переможе!

Той у Яги царівну відбере,

той кам'янисте поле переоре.

Кощій Безсмертний непремінно вмре,

і всі безглуздя роздум переборе.

Лише борись, а щастя не втече.

Не схаменися - півжиття позаду.

І вдень, і ніч, і тисячі ночей...

Спасибі Вам за цю Шехерезаду.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Щоб вирушити у подорож, нам необхідно з’ясувати, що то за казки, які іменуємо арабськими; чому саме таку назву моє збірка цих казок, коли вона була створена.



IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

  1. Показ вчителем країн Арабського Сходу (Індія, Персія, Сирія, Туреччина, Ірак, Єгипет)

  2. Повідомлення «істориків»

У V столітті нашої ери на Аравійському півострові, що омивається Середземним, Червоним та Аравійським морями, жили осідлі хлібороби й кочівники. їхні племена об'єдналися на основі релігії іслам. Засновником арабської держави став Мухаммед, якого назвали пророком, заступником Аллаха на землі, а головним містом стала Мекка.

Користуючись слабкістю своїх сусідів — Візантії та Ірану, араби завоювали великі простори — від Піренеїв до кордонів Індії і створили державу Халіфат. У завойованих країнах дуже швидко поширився іслам. Скрізь розпочали будувати мечеті — будинки для щоденної молитви та вежі — мінарети. Вони оздоблювалися кольоровим каменем, орнаментом на кам'яних панелях і стали чудовими пам'ятками давнього мистецтва.

Велику майстерність виявили араби і при будівництві заміських замків — резиденцій халіфів, що прикрашалися розписами.

У XII столітті почався розквіт склоробства. Його центрами були Алеппо й Дамаск. Тут виготовлялися скляні кубки, чашки, пляшки, які розписувалися побутовими і фантастичними сценами, декоративними написами.

Далеко за межами держави славилися єгипетські лляні й шовкові тканини, іранські килими, парча і шовк, книжкові ілюстрації — мініатюри.

Окремі галузі науки у Халіфаті: філософія, медицина, астрономія, математика — досягли високого рівня і дали чимало відкриттів, праць, винаходів, якими й зараз пишається людство. Отже, культура, мистецтво у давньому арабському світі були високорозвиненими.



  1. Розповідь вчителя про Шахерезаду і збірку «1000 і одна ніч».

Розповідають, що в давні часи жив собі цар Шагріяр. Мав він незліченні багатства, розкішні палаци, тисячі рабів і невільниць. Але дружина не шанувала його, і Шагріяр наказав скарати її. Відтоді втратив він спокій, перестав спати ночами, став іще жорстокішим, ніж раніше. Він зненавидів усіх жінок, звелів своєму міністрові-візиру щодня приводити до нього дівчину, і кожній полонянці стинали голову.

Так минуло три роки, і люди, які мали вродливих дочок, тікали з краю Шагріяра світ за очі, рятуючи їх од неминучої смерті.

Якось цар наказав візирові привести в палац нову красуню. Поблукав той містом і, не знайшовши жодної дівчини, подався додому. А у візира було дві дочки: старша — Шагразада, менша — Дуньязада. Шагразада помітила, що батько засмучений, і, дізнавшись про причину його печалі, сказала:

— Віддай мене цареві! Може, я врятую від смерті інших дівчат.

А з Дуньязадою Шагразада домовилась, що та в певний час прийде до палацу, розшукає сестру й скаже умовні слова.

Так і сталося. Дуньязада прийшла до палацу, знайшла Шагразаду, яка вела бесіду з царем, і мовила:

— Сестро, ну ж бо розкажи нам щось цікаве, аби швидше минула ніч.

— Залюбки розкажу, якщо дозволить мені великий цар! — відповіла Шагразада, а Шагріяр зрадів, бо мучився безсонням.

Перша оповідь Шагразади захопила царя. Ніч пролетіла, як одна мить. А коли вранішні промені сонця торкнулися землі, Шагразада урвала свою розповідь на

найцікавішому місці! І цар того ранку вперше не звелів стратити невільницю.

Увечері Шагразада знову опинилася у жорстокого царя, й знову розповідала казки до самого ранку, і знову обірвала їх на найцікавішому місці.

Тисячу ночей, майже три роки, розповідала Шагразада царю Шагріяру чудові казки. А коли настала тисяча перша ніч, вона закінчила свою останню казку, і цар сказав їй:

— О Шагразада, я звик до тебе і не звелю стратити тебе навіть тоді, коли ти не зможеш розповісти більше жодної казки. Не потрібно мені нових дружин, жодна дівчина у світі не дорівняється до тебе.

Так, врятувала казкарка Шагразада своє життя і життя багатьох дівчат, яких би напевно стратив цар Шагріяр, якби не заслухався казками розумної дівчини.



  1. Доповіді «літературознавців».

Ось що розповідає арабська легенда про те, звідки взялися чудові казки «Тисяча і одна ніч».

Хто насправді створив ці казки, де і коли це було — ми не знаємо і, мабуть, ніколи не дізнаємося.

З давніх-давен на вулицях, площах і базарах Індії, Персії та Єгипту мандрівні казкарі розповідали захоплюючі історії.

З давніх-давен ходили до арабів з різних країн каравани верблюдів з дорогоцінним товаром — відбірним зерном, м'якими тканинами і блискучими коштовностями. Окрім зерна і тканин, погоничі везли з собою ще один, найдорожчий товар, який не треба було в'язати в тюки і вантажити на верблюдів.

Еони везли чудові казки своєї країни.

Арабські казкарі переробляли ці казки по-своєму і розказували їх на майданах, у будинках і кав'ярнях Багдада — головного міста арабської держави. 

Казки про дарів і вельмож, про воїнів і бойовища розповідали у палаці правителя арабів — халіфа — і в будинках його найближчих осіб; казки про багатших купців, про їх мандрівки до чужих країв, про торгівлю і пригоди розповідали в міських кав'ярнях, де вечорами збиралися багдадські купці. І зовсім інші казки переказували на майданах і базарах носильникам, рибалкам, водоносам — простому людові. Це були різні кумедні історії про спритників і хитрунів, про те, як осоромились обдурені ними суддя, купець або чиновник.

Близько тисячі років тому ці казки були вперше записані зі слів оповідачів. 8 того часу їх багато разів переписували, додавали нові казки, старі переробляли.

Пройшло одне століття, за ним — друге. Багато довелося пережити за цей час Багдадові — Місту Світу, як його називали араби. Часто виходили за його стіни загони воїнів, щоб боротися з іноземними ворогами. У тринадцятому столітті незліченні полчища монголів — мешканців азіатських степів — напали на володіння халіфа. Марно намагалися араби відбити натиск ворога. Ніхто не міг устояти перед кіннотою монголів: вершники, озброєні списами, як вихор, налітали на арабів і нарешті увірвалися до Багдада.

Вщент розграбували вони місто, всі книги, які знайшли, кинули у хвилі ріки Тигр. Немало, мабуть, загинуло тоді і казок.



Вулиці та базари Багдада спорожніли, все життя в ньому завмерло. Навіки перестав Багдад бути Містом Світу, містом веселощів і радості, і не лунали більше на берегах Тигру голоси казкарів.

Далеко від Багдада, в іншому місті відродилися знову казки «Тисячі і одної ночі». Разом із втікачами, які врятувалися від монголів, прийшли ці казки на береги Нілу, у Єгипет, уже давно завойований арабами. У столиці Єгипту Каїрі були свої казкарі. Вони розповідали людям багдадські казки, але переробляли їх на свій лад. Вони додали багато нових подробиць, зрозумілих і цікавих для каїрців.

До казок, привезених із Багдада, оповідачі долучили і свої, місцеві казки. їх почали записувати для того, щоб не сподіватися лише на пам'ять. Майже кожний казкар уклав собі велику книгу казок., В одній були одні казки, у іншій — інші, але всі книги починалися розповіддю про царя Шагріяра і Шагразаду. Тому вони і в давні часи називалися так, як тепер: «Тисяча і одна ніч».



Понад сто років тому, коли в передмісті Каїра, Булаці, відкрилася перша арабська друкарня, у ній надрукували один із збірників казок «Тисяча і одна ніч». Інші збірники не збереглися, ми не знаємо, які там були казки. Але ті казки, що дійшли до нас, мабуть, найцікавіші...

  1. Опрацювання схеми №1



1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   20


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка