Методика роботи з дитячою книжкою 7 методика читання та розповідання творів художньої літератури дітям



Скачати 232,81 Kb.
Дата конвертації19.01.2017
Розмір232,81 Kb.
ТипКнига



ЗМІСТ


ВСТУП

3

1. ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ТВОРАМИ

4

2. МЕТОДИКА РОБОТИ З ДИТЯЧОЮ КНИЖКОЮ

7

3. МЕТОДИКА ЧИТАННЯ ТА РОЗПОВІДАННЯ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДІТЯМ

10

3.1. Принципи методики читання та розповідання творів для дітей до 3 років

10

3.2. Методичні основи при читанні та розповідання творів художньої літератури для дітей до 5 років

13

ВИСНОВОК

19

ЛІТЕРАТУРА

20


ВСТУП

Художня література - могутній діючий засіб розумово та естетично морального виховання дітей, що робить величезний вплив на розвиток і збагачення мови. Художня література збагачує емоції, виховує уяву, дає дитині прекрасні зразки літературної мови. Ці зразки різні за впливом: у розповідях діти пізнають лаконічність і точність слова; у віршах уловлюють музичну наспівність, ритмічність мови, у народних казках перед дітьми розкривається легкість і виразність мови, багатство мови гумором, живим і образним вираженнями, порівняннями.

Книга вчить спостерігати, мислити, збагачує почуття дитини, сприяє формуванню її характеру, закладає фундамент майбутнього світогляду. Кращі твори художньої літератури допомагають формувати в дітей моральні риси майбутнього громадянина. Слухаючи оповідання, дитина живе життям героїв, стає учасником подій, співчуває позитивному героєві, засуджує зло. Літературні твори допомагають виробити відповідне ставлення до явищ довкілля, вчинків людей.

Художнє слово допомагає зрозуміти красу звучної рідної мови, воно вчить дитину естетичному сприйняттю навколишнього й одночасно формує його етичні (моральні) уявлення. Засобами художнього слова, ще до школи, до засвоєння граматичних правил дитина освоює граматичні норми мови в єдності з його лексикою. З книги дитина вивчає багато нових слів, висловлювань, його мова збагачується емоційною і поетичною лексикою. Література допомагає викладати своє відношення до прослуханого, використовуючи порівняння, метафори, епітети, інші засоби образної виразності, володіння якими у свою чергу, служить розвитку художнього сприйняття літературних творів.

Читання і розповідання літературних творів дітям є важливим засобом як розвитку мовлення, так і їхнього естетичного виховання. Вплив літературних творів на розумовий, моральний та естетичний розвиток дитини залежить від добору відповідних творів, розуміння їх, уміння вихователя керувати процесом сприймання.

1. ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ТВОРАМИ


Читання оповідань, віршів уводить дітей у широкий навколишній світ, знайомить із дійсністю. Книга – джерело знань. Вона допоможе дитині познайомитися з історією Батьківщини в поетичній чи прозовій формі.

Літературні твори несуть дитині радість, захоплюють змістом, силою впливу художніх образів, виразністю мови, музикою віршів. Книга відкриває перед дитиною світ явищ, не доступних безпосередньо досвіду, допомагає їй орієнтуватись у довкіллі, пізнавати дійсність. Художня література розповідає про життя і працю людей (твори М.Коцюбинського «Десять робітників», Т.Коломієць «Хліб», О.Донченка «Голубий гвинтик», «Золоте яєчко»).

У ході ознайомлення дітей з художньою літературою вихователь повинен вирішувати такі завдання:

- виховувати любов до художнього слова, бажання запам'ятовувати і читати вірші рідною мовою;

- виховувати повагу і бережливе ставлення до дитячої книги, вміння користуватися книгою, виховувати інтерес до книги, бажання мати власні книги;

- виховувати вміння слухати і розуміти зміст прочитаного, не перебивати читача, бажання сприймати зміст художніх творів на слух;

- виховувати оцінювальне ставлення до героїв дитячої книжки.

Добираючи художні твори для читання, вихователь має керуватися такими вимогами до них.

Основна вимога - художні твори не повинні бути перекладними. Перекладний твір допускає вживання слів окремих зворотів тієї мови, якою він був написаний. Тому зовсім недоцільно читати в дошкільному закладі твори А. Барто, С.Маршака, К.Чуковського на українській мові, діти добре їх знають російською мовою.

Художній твір повинен сприяти моральному, патріотичному, естетичному вихованню, прищеплювати позитивні якості поведінки.

Висока художня майстерність твору - це захоплюючий сюжет, виразна художня форма, жива, багата мова, яскраві образи героїв. У творах для дітей мають бути народні образні вирази, прислів'я, приказки, вдало вплетені в текст. Недоцільно читати твори з полегшуючими, «дитячими» словами.

Улюбленими книгами дошкільників є твори із захоплюючими сюжетами, динамікою подій, що інтригують дитину, спрямовують її увагу на сприймання їх змісту. Це твори І.Франка, М.Коцюбинського, Ю.Збанацького, М.Вінграновського, Д.Павличка та ін.

Простота й ясність композиції досягається конкретністю зображення героїв, чіткою, зрозумілою зав'язкою, послідовністю розгортання подій, яскраво вираженою кульмінацією і несподіваною розв'язкою, з якої можна вивести певне моральне правило, моральну позицію.

Діти дошкільного віку на кожному віковому етапі (молодша, середня, старша групи) мають свої специфічні особливості розвитку психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява). Дітей знайомлять також із творами своїх місцевих, регіональних письменників.

Певні вимоги ставлять і до героя дитячої книжки. Дошкільник повинен мати свого улюбленого героя, якого міг наслідувати, хотів би бути схожим на нього. Для цього дитині потрібен герой-одноліток.

Герой дитячої книги має бути діяльним, брати активну участь у житті суспільства. Такі герої Н.Забіли (Ясочка, Катруся), О.Донченка (Софійка) та ін.

У дитячого героя повинні бути ті самі риси характеру. що й у сучасних дітей. Діти не люблять занадто дисциплінованого, слухняного, позитивного ідеального героя.

У житті таких не буває. З дитячим героєм повинні траплятися ті самі неприємності і пригоди, що і з дитиною. Тому діти із захопленням розповідають про Буратіно, Незнайку, Вереду.

Дитячий герой повинен бути показаний у розвитку. Від першого знайомства з ним до останньої сторінки книжки герой підростає, долає свої негативні якості, дізнається про щось нове.

Зміст ознайомлення дітей некорінної національності з творами українських письменників наводиться у варіативних програмах з розвитку мовлення та відповідних розділах програм навчання та виховання дітей у дошкільному закладі. Крім того, вихователь сам може добирати нові твори сучасних письменників, які відповідатимуть педагогічним вимогам, віку дітей, порі року.

Добираючи для читання твори у старшому дошкільному віці, слід обов'язково враховувати регіон, в якому розташовано дошкільний заклад. Наприклад, дітей Галичини, Буковини знайомлять із творами Ю.Федьковича, І.Деркача, І.Блажкевич, С.Пушика, Марійки Підгірянки, Віри Багірової; на Закарпатті - твори В.Духновича, С.Жупанина; на Львівщині - О.Сенатович, В.Лучука, І.Кравченко; в Запоріжжі - твори П.Ребра, на Рівненщині - Л.Пшеничної тощо.

Тому вихователі дошкільних закладів кожного регіону самі складають тематичний перелік художніх творів для кожної вікової групи. При цьому обов'язково слід передбачити твори усної народної творчості, класиків, відомих сучасних поетів та письменників і твори місцевих літературних митців, узгоджуючи їх з темами занять з розвитку мовленнєвої речі.

2. МЕТОДИКА РОБОТИ З ДИТЯЧОЮ КНИЖКОЮ
Художні твори широко використовуються в роботі з дітьми. У кожному дошкільному закладі повинен бути створений книжковий фонд. Це зібрання творів для дітей різних письменників: «Кобзар» Т.Шевченка, твори Л.Глібова, Лесі Українки, М.Коцюбинського, І.Франка, П.Тичини, А.Малишка, Н.Забіли. Робота з дитячою книгою проводиться в кількох напрямах: а) ознайомлення з дитячою книгою на занятті; б) бесіда про письменника, ознайомлення з портретом письменника, окремими виданнями його творів; в) виставки творів письменників у куточку книги; г) літературні ранки, вечори, зустрічі з дитячими письменниками.

Насамперед дітей знайомлять з українським письменником-класиком Т.Г.Шевченком.

Український народ дуже любить свого поета, бо він усе життя хотів, щоб той жив вільно, щасливо. У Києві є пам'ятник Тарасові Шевченку, є його музей. (Показує ілюстрації). Поет давно помер і похований у Каневі над Дніпром. Але в народі він житиме вічно. Живуть і його вірші. Вони звучать по радіо, їх учать діти у школі і в дошкільних закладах. Українці шанують свого улюбленого поета, прикрашають його портрет рушниками, квітам.

Сьогодні ми послухаємо кілька віршів Шевченка й один з них вивчимо напам’ять. Сідайте ближче до мене, будемо розглядати малюнки і слухати вірші.

Вихователь читає вірш «Тече вода з-під явора», поясняючи деякі слова: пишається (рос. красуется), гай (рос. роща), качаточка (рос. утята). Фізкульт-хвилинка.

Повідомивши, що багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику, вихователь дає прослухати пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...» або «Думи мої? думи мої...». Потім діти заучують вірш поета «Встала весна...» пояснюється слово: уквітчала (рос. украсила зеленью, цветами).

Аналогічно проводяться заняття-бесіди щодо ознайомлення дітей з творчістю Лесі Українки, І.франка, М.Коцюбинського, Н.Забіли.

У старших групах дошкільних закладів доцільно провести два-три заняття-розглядання дитячої книжки одного письменника або кількох його видань. Для такого заняття потрібно мати шість-вісім примірників однієї книжки. Заняття проводиться з невеличкою групкою дітей - до 12 чоловік. Діти сидять по двоє за столами. Вихователь повідомляє, що сьогодні в гостях у дітей українська книжка, й пропонує подивитися на неї.

Наприклад, розглядання збірки «За сонцем хмаронька, пливе...» з творів Т.Г.Шевченка.

У випускній групі можна розглянути книжку «Козак Голота». На початку заняття вихователь розповідає дітям про Запорізьку Січ, запорізьких козаків. Пропонує розглянути обкладинку книги. Діти розглядають зовнішній вигляд козака Голоти: вуса, оселедець, одяг, шаблю, рушницю. Вихователь читає текст, читання супроводжується розгляданням посторінкових ілюстрацій. Завершується заняття слуханням у запису пісні про козака Голоту.

У куточку книги періодично влаштовують виставки дитячих книг. Вони можуть мати тематичний характер, наприклад, до Дня 8 березня, «Україно моя. Батьківщино моя», «Мова рідна, мова солов'їна», можуть бути присвячені письменнику. Якщо виставку присвячено пам'яті письменника або виставляються твори сучасника, в куточку книги вміщують портрет письменника, дитячі книжки - видання його творів, ілюстрації.

У старшому дошкільному віці проводять літературні ранки та вечори, присвячені творчості письменників. Мета їх - виховати любов до рідного слова, повагу та інтерес до художньої літератури, закріпити в дітей знання художніх творів, активізувати рідне мовлення, викликати радісний, бадьорий настрій. Літературні ранки та вечори - це своєрідні свята національної книги, це пропаганда художнього слова серед батьків.

Літературні ранки в жодному разі не повинні перетворюватися на самоціль. Це підсумок тематичного читання художніх творів. Так, упродовж перших двох кварталів дітям читали твори Т.Г.Шевченка, заучували вірші, знайомили з портретами та життєвим шляхом кобзаря, а в березні, напередодні дня народження поета, проводять літературний ранок.

Літературні ранки присвячують творчості й сучасних поетів та письменників: Н.Забілі, П.Вороньку, Г.Бойку, місцевим поетам. Якщо літературне свято присвячено творчості місцевого письменника, бажано запросити його в гості, на зустріч з дітьми.

Ранки чи вечори проводять у залі. Залу прикрашають портретом письменника, вишитими рушниками, виставкою творів, ілюстрацією, декорацією для інсценування творів письменника. У літературних святах беруть участь дорослі (працівники дошкільного закладу), батьки, запрошені гості та діти. Їх проводять у музичному супроводі (фортепіано, баян, та інші народні інструменти). Діти й дорослі вдягають національні костюми.

Літературні ранки та вечори будуються за такою структурою:

- вступне слово вихователя про життя та діяльність письменника;

- розглядання портрета, книг;

- бесіда про книги, знайомі твори; літературна вікторина;

- читання дітьми віршів, розповідання казок; участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника);

- ігри дітей, театралізація чи драматизація творів письменника;

- інсценізація творів письменника.

Літературні ранки проводять один-два рази у квартал тривалістю 30-40 хв. Літературна вікторина за змістом оповідань Н.Забіли. Діти впізнають героїв творів «Сорока-білобока», «Про дівчину Маринку і руду кішку», «Дванадцять місяців», «Про Ясочку». Літературна вікторина проводиться у вигляді інсценування і театралізації (уривків) творів Н.Забіли.

3. МЕТОДИКА ЧИТАННЯ ТА РОЗПОВІДАННЯ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДІТЯМ


3.1. Принципи методики читання та розповідання творів для дітей до 3 років
З 1,5 років для розвитку мови дитини, потрібно проводити заняття з використанням художнього слова - знайомити з мініатюрними творами народної творчості, з доступними для дітей авторськими творами. На основі ритміко-мелодійної структури мови прислів’я, віршах, відбувається раннє сприйняття звукової культури мови, коли фонетика ще не сприймається. Ці художні твори передають інонаціональне багатство рідної мови, характерне співучість голосних звуків, м'якість приголосних, своєрідність вимови. Вони вирішують такі задачі як розвиток слухової уваги, розуміння мови, розвиток артикуляційного слухового апарат, звуконаслідування, активізації словника з використанням звуконаслідуванню - у прислів’ях, пісеньках при показі і назві різних предметів. При цьому розвиваються слухове сприйняття, мовний подих, голосовий апарат, уточнюється артикуляція, виховується уміння чітко та правильно вимовляти слова, фрази.

У цьому віці вихователь працює з дітьми, як індивідуально так і групами по 2 - 6 чоловік. Перед заняттям вихователі готують наочні матеріали, що передбачаються використовувати під час читання (іграшки, муляжі, картина, портрет, набори книжок, з ілюстраціями для роздачі дітям).

Щоб читання і розповідання було навчальним - необхідно дотримуватися правила, а саме діти повинні бачити обличчя вихователя, а не тільки слухати голос. Тому одна з задач - навчити дітей слухати читця чи оповідача. Тільки навчивши слухати чужу мову, діти одержують здатність запам'ятовувати її зміст і форму, засвоювати норми літературної мови. Тому вихователь, читаючи по книжці, повинний навчитися дивитися не тільки в текст, але і час від часу - на обличчя дітей, зустрічатися з ними очима, стежити за тим, як вони реагують на читання. Уміння поглядати на дітей під час читання дається вихователю в результаті наполегливих тренувань, але навіть самий досвідчений читець не може читати новий для нього твір "з листа", без підготовки. Тому перед заняттям вихователь робить інтонаційний розбір твору ("дикторські прочитання") і тренується в читанні вголос.

Малятам вихователь в основному читає напам'ять – прислів’я, приказки, невеликі вірші, розповіді, казки, а розповідає - тільки прозаїчні художні твори (казки, повісті, розповіді).

Читання і розповідання художньої літератури проводиться строго за визначеним планом (приблизно 1 раз у тиждень у кожній віковій групі), у якій враховуються суспільно-політичні події та період року.

Основне правило організації занять по читанню, розповіданню дітям літературних творів - емоційна піднесеність читця і слухачів. Мажорний настрій створює вихователь - на очах дітей дбайливо звертається з книгою, з повагою вимовляє ім'я автора, декількома вступними словами збуджує інтерес малят до тому, про що збирається читати або розповідати. Барвиста обкладинка нової книжки, що вихователь показує дітям перед початком читання, теж може виявитися причиною їхньої підвищеної уваги.

Діти вимагають управління в слуханні - вид і голос оповідача повинний говорити, що в дану хвилину мови йдеться про зворушливе або смішне. Текст веселого характеру вихователь читає, не перериваючи себе (коментарі допускаються тільки при читанні пізнавальних книг). Усі слова, розуміння яких може викликати у дітей нерозуміння, потрібно пояснювати на початку заняття.

Після 2 років (1 молодша група дошкільників) вихователь організовує читання книг з ілюстраціями, із залученням уваги дітей до картинок. При нескладному тексті і простих картинках можна читати текст, супроводжуючи читання показом картинок чи вести розповідь своїми словами. На наступних заняттях вихователь спонукує дітей не тільки розглянути картинки, але і розповісти про те, що написано в книзі. Він може також допомогти малятам згадати свою розповідь із приводу тієї чи іншої ілюстрації. При утрудненнях, дитина звертається до вихователя. У даному випадку має місце спільна діяльність дорослого і дитини. Книги сприяють установленню контактів між дорослими і дітьми, так і між самими дітьми. Важливо, щоб дитина могла звертатися до вихователя і поза заняттями. Про зміст книг можна говорити й у їхню відсутність - це розвиває пам'ять, змушує дитину міркувати.

Слухання і наступне відтворення коротких розповідей, віршів, народного прислів’я, пісень - дітьми третього року життя - особливо важливо для систематично-організованого розповідання, що привчає уважно слухати, розуміти і самостійно розповідати.

Спочатку та сама розповідь повторюється кілька разів - як на тому самому занятті, так і через невеликі інтервали в 2-3 дня. У наступному, зберігаючи основний зміст, розповідь треба ускладнювати. Ускладнення може йти в різних напрямках: збільшується кількість дій - виконуваних персонажами, описується місце дії, розігруються взаємини, що складаються між персонажами.

Для того, щоб навчити дитину розуміти розповідь і самому вміти пере розповідати, потрібно організовувати спільне розповідання. Спочатку варто спонукувати дитину повторювати за вихователем слова і фрази - потім задавати питання й учити відповідати на них, пізніше - просити його розповісти самостійно. У цьому випадку вихователю потрібно самому вести розповідь слідом за дитиною, повторюючи те, що він сказав, і обов'язково, додаючи пропущене.

3.2. Методичні прийоми при читанні та розповідання творів художньої літератури для дітей до 5 років

Якщо в задачах роботи з розвитку мовленнєвої мови у молодшій групі на перше місце ставилося звуконаслідування, то надалі - ця робота над вимовою з розвитком мовного слуху, подиху, голосу, артикуляційного апарата, дикції.

Робота вихователя з дітьми 3 років оперується вже не на здатності усвідомлено наслідувати, а на свідомому відношенні дітей до звукової сторони слова і будується на послідовній обробці основних звуків рідної мови. Тому як методичні прийоми, вже використовують мовний зразок, завчання напам'ять (віршів, загадок, і т.п.). Для створення навиків використовуються словесні ігри, скоромовки, загадки, вірші, розповіді, казки.

У молодшому дошкільному віці мова ситуативна, починається уміння викладати думки, але зустрічаються помилки в плані подальшої роботи з дітьми - у навчанні розмовної мови в молодшому дошкільному віці. Для дітей цього віку треба організувати велика підготовчу роботу.

Якщо при ознайомленні з літературними творами на третьому році життя важлива підготовча робота в плані уміння слухати, відповідати, вставляти в розповідь вихователя слова, фрази, коли задача ставиться навчити сприймати спочатку текст, потім підводити дитини до самого твору. То вже у 4-ому віці - треба починати з простого відтворення добре знайомої казки, побудованої на повторі, переходячи до переказу маленьких розповідей (у підготовці важлива драматизація, індивідуальна робота).

Перед первинним читанням літературного твору не слід робити установку на запам'ятовування. Важливо виразно прочитати, інтонаційно виділяючи діалоги персонажів (допомога у визначенні відносин до героїв і подій). Бесіда по змісту і формі художнього твору включає постановку вихователем продуманих питань (на розуміння), з'ясування того, як автор описує явище, з чим порівнює, що більше всього запам'яталося, що незвичайно - для цілісного сприйняття (єдність змісту і форми) - 4-5 питань.

Перед повторним читанням - установка на уважне прослуховування і запам'ятовування. У переказі твору дітьми важлива художньо-образна мова, якщо на занятті читається кілька казок (розповідей), то діти вибирають і переказують одну за бажанням, або діти придумують продовження до прочитаного тексту, чи складають розповідь за аналогією, чи здійснюють драматизацію.

Сприйняття художньої літератури розглядається як активний вольовий процес, що припускає не пасивне споглядання, а діяльність, що утілюється у внутрішньому сприянні, співпереживанні героя, в уявленому перенесенні на себе "подій", в уявній дії, у результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі. Найчастіше діти не розуміють його переживань і мотивів вчинків. Емоційне відношення до героїв яскраво виявлено і розмальовано, спостерігається тяга до ритмічно-організованого складу мови.

Важлива частина професійної підготовки вихователя - завчання напам'ять художніх творів, призначених для читання дітям і розвиток навичок виразного читання. У групі молодшого дошкільного віку для кращого читання чи розповідання - вихователь поділяє слухачів навпіл.

Методика художнього читання і розповідання дітям розкрита в монографіях, методичних і навчальних посібниках. Основними методами ознайомлення з художньою літературою є:

1) читання вихователя по книзі і напам'ять (дослівна передача тексту, коли читаючий, зберігаючи мову автора, передає усі відтінки думок письменника, впливає на розум і почуття слухачів; значна частина літературного твору читається по книзі).

2) розповідання вихователя - відносно вільна передача тексту (можлива перестановка слів, змісту їхнього тлумачення), що дають можливість залучення уваги дітей;

3) інсценування - засіб вторинного ознайомлення з художньою літературою.

4) завчання напам'ять.

Вибір способу передачі художнього твору (читання чи розповідання) залежить від жанру твору і вікової групи слухачів. У методиці розвитку мови традиційні 2 форми роботи з книгою в дитячому саду - читання і розповідання, завчання віршів на заняттях і використання літературних творів, творів усної народної творчості поза занять.

На одному занятті читається один твір і 1-2 з тих, котрі діти вже чули раніше. Багаторазове читання творів у дитячому саду обов'язково. Діти люблять слухати вже знайомі, що полюбилися їм розповіді, казки, вірші. Повторення емоційних переживань не збіднює сприйняття, але веде до засвоєння мови і, отже, до більш глибокого осмислення подій, вчинків героїв. Вже в молодшому шкільному віці у дітей з'являються улюблені персонажі, дорогі для них твори, тому їх радують кожна зустріч з цими персонажами.

Діти, звичайно, можуть не всі розуміти у тексті твору, але перейнятися почуттями, вираженими у ньому, вони повинні відчути радість, сум, гнів, жалість, а потім і повагу, жарт, глузування і т.п. Одночасно з засвоєнням почуттів, відображених у художній літературі діти засвоюють і мову. Така основна закономірність засвоєння мови і розвитку мовного чуття (почуття мови).

Читати виразно - значить виражати інтонацією усе відношення до того, про що читаєш, оцінювати зміст емоційного впливу, яке читається зі сторони. У ранньому віці ще не розуміючи мову, діти оцінюють характер її емоції і відповідно реагують на неї. Тому виразне читання - це і спосіб довести всю гаму емоцій, і спосіб розвитку й удосконалювання почуттів дитини.

Визначений рівень розвитку емоційної сфери психіки дітей того чи іншого вікового ступеня, досягнутого засобами інтонації - дозволить вихователю допомогти дітям засвоїти виразні засоби лексики і граматики (морфологія і синтаксис).

При підготовці до дикторського прочитання тексту вихователь стає в положення слухача даного тексту, намагається передбачати що, саме може заважати слухачу, шукає засоби полегшення сприйняття: сила його голосу, темп мови, наголоси й емоційне висвітлення голосу.

Починаючи з молодших груп необхідно підводити дітей до розрізнення жанрів. Вихователь повинний обов'язково називати жанр літературного твору. Звичайно, поглиблення розуміння специфіки жанрів, їх особливостей відбудеться в більш старшому віці. У молодшій групі діти, чуючи назви жанрів, просто його запам'ятовують.

Необхідно уникати неправильних виражень ("розповім казочку, віршик"). Назви жанрів повинні даватися чітко і правильно. Казки розповідаються, розповідь читається, вірші читаються і заучуються. Різні літературні жанри вимагають різного характеру передачі. Казки дітям четвертого року життя треба переважно розповідати, а не читати по книзі - це підсилює емоційний вплив, що, у свою чергу, сприяє кращому розуміння основного змісту казки. Коли вихователь дивиться не в спину, а на дітей, він як би розмовляє з кожною дитиною і цим виховує дуже важливе уміння слухати і розуміти монологічну мову.

Якщо казка по змісту невелика, можна розповісти її два чи навіть три рази, можна повторити тільки самі яскраві місця. Після розповідання рекомендується запропонувати дітям згадати найбільш цікаві моменти і повторити їхніми словами.

Наприклад, після прослуховування казки "Маша і ведмідь" можна запитати: "Що говорив ведмідь, коли хотів з'їсти пиріжок? " - діти, наслідуючи вихователю, низьким голосом відповідають: "Сяду на пеньок, з’їм пиріжок". Вихователь: "А що, Машенька відповідала ведмедю? " - спонукує їх згадати слова: "Бачу, бачу! Не сідай на пеньок, не їш пиріжок! ". Повторюючи ці слова, діти краще засвоюють зміст казки, учаться інтонаційно передавати слова її героїв, і нехай поки повторюють інтонації вихователя. Це закладає основи самостійного розвитку в більш старшому віці.

Після слухання казки "Кіт, півень і лисиця" можна повторити пісеньки діючих облич. А щоб діти привчалися відповідати на питання вихователя по змісту, він викликає дитину і пропонує повторити пісеньку персонажа.

Народні казки дають зразки ритмічної мови, знайомить з барвистістю й образністю рідної мови. Діти легко і швидко запам'ятовують такі образи, як петушок-золотой гребінець, коза-дереза і т.п. Повторення пісеньок діючих облич народних казок, імен героїв закріплює ці образні слова у свідомості дітей - вони починають використовувати їх у своїх іграх.

Для читання дітям рекомендуються невеликі розповіді і вірші, - виховання в маленьких слухачів доброго почуття, позитивних емоцій. Їх нескладний зміст, близький особистому досвіду дитини, виражений в простій і доступній формі: суміжна рима, короткі віршовані рядки. Повторюючи їх, діти уловлюють співзвучність рядків, музикальність вірша, легко сприймають,... а потім і запам'ятовують усі вірші. Дітей четвертого року життя особливо залучають віршовані твори, які відрізняються легкою римою, ритмічністю, музикальністю. При повторному читанні діти уловлюють зміст вірша, затверджуються в почутті рими і ритму, запам'ятовують окремі слова і висловлювання - тим збагачуючи свої почуття.

На даному етапі велике значення має виховання звукової культури мови - при читанні віршів потрібно навчити дітей не поспішати і чітко вимовляюти кожне слово. У дітей є звичка ставити наголоси на словах, що римуються, тому вихователь особливо точно повинен розставити логічні наголоси і домогтися, щоб і діти розказували вірш правильно.

Після читання розповідей і віршів, зміст яких близько і доступно кожній дитині, можна нагадати дітям аналогічні факти з їхнього власного життя. Наприклад, прочитати вірша Є. Блашніної "От яка мама", вихователь може поставити запитання як саму дитину наряджала мама на свято. Нехай відповідаючи на питання, діти будують свої висловлення тільки з одного двох простих речень - це вже підготовка до навчання розповідати.

Звичайно, багато питань дітям задавати не слід - два, три питання, що з'ясовують, як вони зрозуміли зміст твору, які слова запам'ятали і як цей зміст співпадає з особистим досвідом дитини.

Протягом року дітям повторно читають знайомі розповіді, казки, вірші і ритмічні рядки з казок, для того, щоб поетичні образи краще засвоювалися і не забувалися. Запам'ятовування віршів і казок виявляє велику увагу на розвиток словника дитини. Треба прагнути до того, щоб слова, почуті дітьми на занятті, входили в їхній активний словник. Для цього варто частіше повторювати їх у найрізноманітніших сполученнях, інакше дитина сприйме нові слова просто як сполучення звуків, не осягнувши їхнє значення. Задача вихователя - навчити дітей розуміти слова, що вони вимовляють, показати, як їх можна вживати в сполученні з іншими словами.

У практиці роботи іноді зустрічається такий підхід до ознайомлення з художньою літературою: вихователь виразно, емоційно читає казку чи вірш і на цьому ознайомлення закінчується. Діти, можливо, і добре розуміють зміст прочитаного, але читання не розвиває їхньої думки - зміст твору і слова, що вони почули, швидко забуваються. Звичайно, важливо дотримуватися почуття міри, але робота над художньо-літературним твором з подальшим повторенням слів і висловлювань, щоб діти запам'ятали і засвоїли, дуже необхідно.

Якщо після кожного заняття повторювати, закріплювати нові слова, підносити їх у найрізноманітніших сполученнях - діти будуть краще засвоювати лексику і лад рідної мови.

Особлива увага треба приділяти формуванню граматики правильної мови, стежити, щоб, відповідаючи на питання, по змісту літературних творів, діти використовували словами в правильній граматичній формі. Таким чином, читання та розповідання художньої літератури впливає на всебічний розвиток мови: звукову культуру мови, граматичний лад, словник. Вже з молодшого дошкільного віку закладаються основи розвитку зв'язної мови, необхідні для наступного сприйняття більш складних творівв, для подальшого розвитку мови.

ВИСНОВОК

Знайомство дитини з художньою літературою починається з рівня читання та розповідання усної народної творчості – прислів’я, пісень, потім він починає слухати казки. Глибока людяність, моральна спрямованість, живий гумор, образність мови - особливості цих фольклорних творів-мініатюр. Нарешті, діти слухають авторські казки у доступній формі - розповіді.

Народ - неперевершений вчитель мови дітей. Ні в яких інших художніх творах, крім народних, немає такого педагогічно-ідеального розташування важко-вимовляючи звуки, такого продуманого зведення поруч слів, що ледь відрізняються друг від друга по звучанню ("був би тупогуб, тупогубенький бичок, у бика була губа тупа"). Тонкий гумор дразнилок, лічилок - ефективний засіб педагогічного впливу, гарні "ліки" від упертості, капризів, егоїзму.

Подорож у світ казки розвиває уяву, фантазію дітей, спонукує їх самих до творчості. Виховані на кращих літературних зразках у дусі гуманності діти й у своїх розповідях і казках виявляють себе справедливими, захищаючи скривджених і слабких, караючи злих.

Естетичні, і особливо моральні (етичні) образи, діти повинні винести саме з художніх творів (необхідно готувати хід роботи для засвоєння змісту дітьми). Вихователь повинен пам'ятати - зайві моралізування, із приводу прочитаного приносять велику, частіше непоправну шкоду, "розібране" за допомогою безліч дрібних питань твір, відразу втрачає в очах дітей усяку цікавість, інтерес до нього пропадає. Потрібно цілком довірятися виховним можливостям художнього тексту.

Дітям дошкільного віку вихователь в основному читає напам'ять (вірша, розповіді, казки). Розповідаються тільки прозаїчні твори (казки, розповіді, повести). Тому важлива частина професійної підготовки - завчання напам'ять художніх творів, призначених для читання дітям, розвиток навичок виразного читання - способу доведення до всієї гами емоцій, розвиток і удосконалювання почуттів дитини.



ЛІТЕРАТУРА

1. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 2002. – С. 34-56.

2. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – С. 106-174.

3. Богуш А,М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. – С. 34-198.

4. Ветлугина Н.А. Общие вопросы художественного творчества ребенка // Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. --М.: Педагогика, 1972.-С. 5-48.

5. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / Укл. А.М.Богуш. - К.: ІЗМН, 1997. – С. 19-58.

6. Волков И.Ф. Литература как вид художественного творчества: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1985. – С. 45-97.

7.    Выготский Л.С. Воображение й творчество в детском возрасте: Психолог. Очерк: Книга для учителя. -М.: Просвещение, 1991. – С. 56-87.



8. Гурович Л.М. Ребенок и книга: Книга для воспитателя детского сада. Под редакцией Логиновой В.И. - М., Просвещение, 1992 – С. 10-55.

9. Українське народознавство в дошкільному закладі. Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – Запоріжжя, 2005. – С.12-23.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал