Методичні рекомендації щодо створення в інтернатних закладах умов, наближених до родинних Як створити в інтернатному закладі умови, наближених до родинних. Благополуччя і саме життя дитини залежить



Скачати 131,1 Kb.
Дата конвертації13.01.2017
Розмір131,1 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
Методичні рекомендації щодо створення в інтернатних закладах умов, наближених до родинних

Як створити в інтернатному закладі умови, наближених до родинних. Благополуччя і саме життя дитини залежить від дорослих, які її виховують.


Вплив таких чинників, як схвалення і несхвалення з боку батьків, у період дитинства набувають вагому спонукальну силу, яка регулює поведінку дитини і стимулює психічний розвиток.
Яким чином сімейне середовище впливає на формування особистості дитини, на її поведінку? Це питання обговорюється психологами, психотерапевтами.
Психологами з’ясовано, чим менше ласки, турботи і тепла отримує дитина, тим повільніше вона формується як особистість. Дитина може стати повноцінною людиною тільки тоді, коли виростає в природному, повноцінному різновіковому людському середовищі, у постійній спільній діяльності, житті, переймаючи досвід старших поколінь.
Находячись в інтернаті дитина наче прогнозує образ майбутньої сім’ї. Серед важливих первин національної системи виховання та навчання виділяється родинне. Родина, її цінності, складники здорового громадянства є клітиною суспільства. Родина зберігає фізичне здоров’я, формує світосприйняття та духовні традиції, навчає спілкуванню з природою, людьми, прищеплює основи моралі та етики, ставлення до праці. Родина для дитини – школа в мініатюрі. Школа –інтернат створює умови для взаємо розкриття добрих починань і діянь батьків, учителів, усіх друзів школи, а також робить акценти на тому доброму, талановитому, що є в кожній дитині. Така школа дає змогу кожному реалізувати себе, а вчителі допоможуть, щоб талант дитини не пройшов непоміченим. Умови в інтернатних закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, повинні бути наближені до родинних. Так, у Житомирській області в Радомишльській загальноосвітній школі-інтернаті для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування накопичено позитивний досвід функціонування родинних груп, у яких виховуються та проживають діти різного віку з однієї сім’ї під наглядом «вихователів – матерів». В Полтавській області такий досвід напрацьований в Великосорочинській школі-інтернаті та в Гадяцькому спеціальному дитячому будинку.
У родині головним має бути:
підготовка дітей до життя в суспільстві;
навчання дітей;
захист їхніх інтересів;
передача із покоління в покоління культурних і духовних цінностей;
забезпечення якісних стандартів догляду за дітьми і надання допомоги дітям, які їх потребують;
особлива увага інтересам дітей на юридичній основі.
Хоч і є таке ствердження, що вихователі інтернатних закладів навіть при великому бажанні не можуть здійснити рівноцінну заміну сім’ї. Причиною цьому є велика кількість дітей в інтернатних закладах. Є сім’ї, в яких батьки зовсім не займаються вихованням дітей, і таким дітям в інтернат- них умовах створені кращі умови. В ідеалі вихователь інтернатного закладу має бути людиною із природним даром спілкування з дітьми. Емоційний контакт із однолітками формує у вихованців відчуття психологічного благополуччя, впевненості серед однолітків. Вихованці постійно, збираючись у коло однолітків, обмінюються інформацією, яку отримали у спілкуванні із однолітками.
Провідне місце в народній педагогіці посідає родинне виховання, оскільки сім’я – найголовніший виховний осередок, і жодний інший виховний заклад не може рівнятися з нею щодо тривалості, сили й ефективності впливу на дітей. Традиційна українська сім’я це багатодітна селянська родина, де культивуються непорушний авторитет батька і матері, висока моральність, багатогранна духовність відносин, праця.
Доцільно зосередити увагу на створенні в інтернатах системи діагностики, аналізу та прогнозування для моделювання індивідуального розвитку кожної дитини з урахуванням її фізичних та розумових здібностей; адаптувати дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, які потребують корекції розумового та ( або) фізичного розвитку.
Діти, які виростають у неблагополучних сім’ях, відрізняються недостатньою зрілістю, агресивністю, не сприймаються однолітками, що ускладнює їх особистісний розвиток. Виховувати людину, для якої пріоритетом є формування вільної особистості, здатної до міжособистісної взаємодії на гуманістичних засадах, до самовизначення.
При вивченні людини й умов його утворення усього глибше складається переконання, наскільки сильно впливають не слова, а дії близьких осіб на дитину, що розвивається, і наскільки любов до праці, робота і правдивість вихователя сприяють моральному розвиткові дитини.
Протягом усього життя людина вступає в численні контакти на вулиці, на роботі, в школі, театрі та інших громадських місцях. Різні бувають люди, одні люди, одні ввічливі, готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу, а інші - безтактні, неуважні. Часом трапляється, що людина боляче образить незнайомого супутника та ще й дивується: « А що я поганого сказав». Дивується, бо просто не знає елементарних норм етики й загальних правил культурної поведінки. Учні повинні не тільки знати, їх потрібно вчити жити серед людей. Кожна дитина повинна засвоїти моральне правило: « Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитай себе : чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре» (В.Сухомлинський).
Формування уявлень про норми життя в сім’ї, повагу до представників протилежної статі, почуття відповідальності, такту, чесності, правдивості у відносинах всіх членів сім’ї, милосердя. Формування уявлень про норми спільного життя в трудових колективах. Кінцева мета виховання в школі-інтернаті-підготувати її до самостійного життя і праці згідно з нормами, усталеними в суспільстві. Завдання вихователя – виховання правильної морально-етичної поведінки, саме: формування вміння думати про інших, рахуватися з їхніми потребами та бажаннями, вміннями співпереживати.
Більш уваги приділяти індивідуалізації навчання. Важливу роль у реабілітації дітей, як відомо відіграє індивідуальна робота, що дає можливість дитині отримати психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу з урахуванням особливостей її розвитку. Використовувати потенціальні можливості учнів; підходити творчо до впровадження ефективних методів та прийомів навчання, де провідним принципом залишається принцип пелагічного оптимізму, віра в можливості кожної дитини, установка на позитивний результат.
Підготовка дитини-сироти і дитини, яка позбавлена батьківського піклування, до життя в суспільстві – це тривалий соціально-педагогічний процес залучення дитини до системи соціальних взаємин. В умовах інтернатного закладу дана робота розглядається як професійна педагогічна діяльність, спрямована на гармонізацію і гуманізацію відносин особистості з суспільством через педагогізацію середовища дитини. Взаємини педагогів та вихованців – це один з важливих факторів, що впливає на ефективність виховного процесу та соціалізації дітей зазначеної категорії.
Важливо, щоб кожен педагог добре усвідомив думку В.О Сухомлинського про те, що «…в тому і полягає гуманна місія вихователя, щоб найслабкіший учень переживав радість успіху тільки за цієї умови він ваш вихованець: а в сім’ї його радощі стають величезною духовною силою, що зміцнює духовну єдність батька і матері. Батько і мати в тисячу разів більше можуть допомагати вам, коли дитина приносить їм із школи радість, ніж тоді, коли ви викликаєте батьків у школу спеціально для того, щоб вони примусили дитину бути доброю.»
Важливим завданням педагогічних працівників, які беруть участь в освіті і вихованні дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей із функціонально та соціально неспроможних сімей – допомогти вихованцям пройти період адаптації до умов, пов’язаних із зміною зовнішніх обставин і внутрішніх змін.
Достатню увагу треба приділяти попередженню правопорушень та просвітницької роботи. Окремі засоби масової інформації занадто багато часу приділяють ненавмисній пропаганді культу жорстокості й насильства. Зменшити цей негативний вплив можна, а зокрема, формуючи в учнів уміння критично мислити.
Боротьба з ВІЛ/СНІДом віднесена до першочергових завдань, поставлених перед лідерами країн на Самміті тисячоліття ООН. Однією із найгостріших проблем, пов’язаних із поширенням цієї інфекції, є проблема стигматизації («таврування») і, як наслідок – дискримінації людей, які живуть з ВІЛ. Подолання в навчальних закладах проявів упередженості стосовно таких дітей, дотримання прав людини має бути одним із завдань; настав час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може виявитись будь-хто.
Треба звернути увагу на підвищення якісного рівня здобуття освіти дітьми, які виховуються в інтернатних закладах, через запровадження інтегрованого та інклюзивного навчання; створення належних умов їх проживання й виховання; забезпечення системного психолого-педагогічного та соціального супроводу дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.
Суттєвою вимогою до змісту виховної роботи в інтернатних закладах є необхідність урахування цілісного характеру особистості, яка формується. Відповідно, відокремлюються такі складові частини виховного процесу як формування у вихованців моральних знань, переконань, світогляду; моральних почуттів; позитивних рис характеру; розвиток навичок поведінки, які б гарантували дитини адаптацію до життя.
Для дітей, що виховуються в дитячих будинках та інтернатах, характерні одноманітність та регламентованість у стосунках. Обмеженість сфери вибору друзів призводить до психічної й емоційної замкнутості.
Тому , при плануванні виховної роботи закладу, в першу чергу, слід врахувати особливості дітей, їх специфіку.
Вимоги до планування:
Цілеспрямованість.
Послідовність змісту і форм діяльності.
Конкретність і доцільність.
Реальність і розумна насиченість.
Зв’язок із життям суспільства та практичною діяльністю дітей.
Різноманітність змісту і форм роботи.
Орієнтація на реалізацію потреб та інтересів дітей.
Результативність спільної творчості педагогів і вихованців.
Виховна робота в інтернатному закладі має базуватися на принципах системності та послідовності. Тому, для вироблення чіткої системи, розроблено схему виховної роботи, за якою працює заклад.
^ Головною виховною метою, який ставить перед собою кожний виховний заклад є соціальна адаптація учнів

Я як член сім’ї:


А. Моя сім’я :
моє місце в колективі (роль та функції);
члени сім’ї ( групи), їх заняття і обов’язки
міжлічностні відношення (в тому числі способи демонстрації почуттів і правила спільного життя);
свята та сімейні, домашні традиції.

Б. Місце проживання:


домашня адреса;
вигляд та функції приміщень;
речі у квартирі;
види дій, які відбуваються вдома;
турбота про вигляд квартири;
нетипічні ситуації в квартирі;

Я як учень:


А. Моя школа:
назва та адреса школи;
види та функції шкільних приміщень;
шкільні речі;
медпрацівники школи та їх функції;оточення учбового закладу;
структура дня в школі;
шкільні правила та норми;
задачи учня;
шкільні світа і традиції;

Б. Друзі та подруги:


норми сумісного життя в групі;
форми ввічливості;
участь в іграх та роботі;
сусіди й знайомі та їх соціальні ролі;
регіон, традиції, звичаї;
місцева влада;
суспільні організації;
релігіозні общини.

Я в суспільстві:


особисті данні та удостовереніє особистості;
національність та гражданство;
органи державної та церковної власті;
національні кольори та символи.

^ Взаємодія з другими людьми


Здібності і готовність до взаємодії з другими людьми – одно із самих елементарних вимог ефективної соціалізації. Звичайно на кулінарних заняттях за час приготування їжі необхідно вибірати ролі. Навіть, щоб передати солонку та придержати миску, в якій взбивають тісто або розтирають пасту, необхідно взаємодіяти з ровесниками, працювати « рука об руку». Від ініціативи педагога залежить, як будуть створюватися подібні ситуації.
Багато визначенних страв є важним елементом культури: назва та спосіб приготування, використання приправ та особливості сервіровки. Звичайно, знання кулінарного іскуства збагачує та особистість. Італ’янська кухня відрізняється від польської кухні, а російська від української, а кухня Полтавської області не схожа на кухні других регіонів України.
Крім того, практика показує, що кулінарні заняття діти люблять більш всього та звичайно приймають в них участь, даже просять їх організувати. Бажання з’їсти любиму страву часто виявляється достатньою мотивацією для того, щоб приступити до розпізнавальної роботи, мета якої зрозуміла та апетитна.
^ Цивілізований прийом їжі – соціалізація за столом
Вживання самостійно приготовлених блюд – відмінний повод з’їсти їх в доброзичлівій атмосфері. Це стосується правильної подачі блюд, сортировки стола і культури прийома їжі. Многократне повторення цих ситуацій в атмосфері, яка не є треніровкой, але потребує визначених вимог. Створювати культуру поведінки за столом, яка відноситься до важливих елементів соціалізації.
Необхідність в розвитку здібностей відчувати смак та запах диктують самі кулінарні заняття.
Даває цікаву пораду учням з теми кулінарії, ми поступаємо згідно законам розвитку. Може бути, з часом кулінарія стане предметом розмови наших вихованців.
Що необхідно треба зробити, щоб учні свідомо працювали, а їх увага та енергія була направлені на те, що вони роблять? Головна вимога ефективного навчання: матеріал повинен відповідати реаліям та оточенню, в якому живуть учні. Зрозуміла робота та її усвідомлювання народжують враження уміння та самостійності. Ці почуття важливо доповнювати організацією експериментальних уроків, які будуть проводити учні. Вони можуть виконувати роль вчителів-інструкторів, користуюся рецептами в малюнках. Рецепти допомагають працювати учням самостійно. Малюнки допомагають учням направити думки в необхідне русло, звернутися до свого досвіду, припускати подальший хід занять.
Нерідко спостерігається ситуація, коли дитина з особливими потребами відрізняється самостійністю та загальною життєвою практичністю, але при вигляді людей, які завжди його загальною життєвою практичністю він охоче займає пасивну позицію, підкоряється, у нього розвивається добре відомий в літературі « синдром придбаної безпорадності».
Кризові, застійні явища в українському суспільстві сьогодні породжують попит на обдаровану особливість, котра нестандартно мислить, наділену сильною волею і колосальною працездатністю.
Завдання педагога-розвивати в обдарованій дитини працьовитість, цілеспрямованість, вміння завершувати розпочату справу, силу волі, спонукати дитину до самовиховання. Головним в організації навчально-виховної роботи з обдарованими дітьми є додаткові заняття з профільних предметів і вивільнення часу для поглибленої самостійної роботи з книгою, комп’ютером.
Система виховного процесу закладу освіти дозволяє набути навички продуктивного спілкування та реалізації творчих здібностей обдарованих учнів через широку мережу гуртків, курси за вибором, діяльність ради самоврядування.
Головним визнанням держави є те, що для повноцінного і гармонійного розвитку необхідно, насамперед, забезпечити право кожної дитини зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння і підготовкою до самостійного життя в суспільстві.
Немає іншого місця, де б людина, і найперше дитина, почувалися б так надійно захищеними та оточеними затишком, бо сім’я завжди була, є і буде справжньою колискою людства.
І не випадково 15 травня 1994 року за рішенням сесії Генеральної Асамблеї ООН визначено як Міжнародний день сім’ї, бо ж сім’я переживає не кращі часи і потребує уваги й допомоги від урядів, нашого загального існування.
Сім батьківських заповідей

1.Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.


2.Любить її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита.
3.Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.
4.Запамятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати. Ви не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.
5.Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки.

Використана література:

Атаманчук Н.М. Соціально-психологічні аспекти розвитку обдарованих дітей: Матеріали науково-практичної конференції / Н.М.Атаманчук, А.В.Пасічненко. – П.,2007. – 139 с.

Прокопенко Л.М., Ніколенко Д.Ф. Сімейне виховання. Підлітки. / Л.М.Прокопенко , Д.Ф.Ніколенко. – К., 1981.- 144с.

Проблеми сімейного виховання в сучасних умовах розбудови національної школи: Матеріали обласної науково-практичної конференції. - Полтава: 1995р.- 82с.

Сім’я і діти: Програма родинно-національного виховання та навчально-тематичний план педагогічної освіти батьків. - К., 1997.- 56с.

Соціальна та психологічна адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до умов інтернат них закладів: Науково-методичний посібник. – Біла Церква: 2007р. – 95с.

Методичне забезпечення діяльності педагогічних працівників дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів щодо роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку: Науково-методичний посібник: - Біла Церква: 2007р. – 123с.

Орієнтований зміст виховної роботи у спеціальній загальноосвітній школі-інтернат: Програма виховної роботи у спеціальній загальноосвітній школі-інтернат. – І-Ф: ЛІК, 2008р. – 128с.

Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти від 13.05.2009 р.: htt://www.doippo.org.ua

Всеукраїнська нарада «Реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 19 жовтня 2007 р.: htt://www.gov.ua



Пишчек М. Руководство по работе с детьми с умственной отсталостью:
Учебное пособие /М.Пишчек. – С-П, 2006.-238с.
Кононко П.П., Стельмахович М.Г., Уситенко Т.П., Кононко М.П. Концепція нової генерації – української національної школи-родини: Навчально-методичний посібник/ П.І.Матвієнко, Білик Н.І. Всеполтавський посвіт школи-родини. – П: Довкілля – К, 2006р. – С.12-33.
Каталог: soz sax
soz sax -> Методичні рекомендації щодо здійснення соціально-педагогічної роботи та соціально-правового захисту дітей, які потрапили в складні життєві обставини
soz sax -> Методичні рекомендації щодо здійснення комплексної реабілітації учнів (вихованців) у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах
soz sax -> Навчально-методичний посібник «Організація роботи з розв'язання проблеми насильства в школі»
soz sax -> Методичні рекомендації щодо здійснення індивідуального навчання у загальноосвітніх школах
soz sax -> Діяльність соціального педагога в навчальних закладах
soz sax -> Відділ освіти Сквирської райдержадміністрації Методичний бюлетень для використання у роботі директорами шкіл Що потрібно знати про права дитини
soz sax -> Методичні рекомендації для соціальних працівників, державних службовців щодо розвитку сімейних форм виховання


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал