Методичні рекомендації щодо організації профільного та до профільного навчання



Сторінка1/3
Дата конвертації12.02.2017
Розмір2,74 Mb.
  1   2   3
Допрофільне і профільне навчання в умовах впровадження нових Держстандартів

Зміст


  1. Зміст та принципи допрофільного і профільного навчання…..

  2. Психологічне забезпечення профільної освіти ………………..

  3. Ефективність факультативних занять, курсів, спецкурсів

у профорієнтації школярів……………………………………….

  1. Методичні рекомендації щодо організації профільного

та до профільного навчання…………………………

  1. Впровадження до профільного і профільного навчання

в КЗШ № 57…………………………………………

  1. Практична реалізація до профільного і профільного навчання

В КЗШ № 57 через систему факультативів, спецкурсів, курсів

за вибором ( розробки занять)...................................................



1. Зміст та принципи допрофільного і профільного навчання.

У реформуванні середньої освіти в Україні в даний момент найактуальнішою проблемою є впровадження профільного та допрофільного навчання.

Законодавче закріплення профільності старшої школи в Україні є прогресивним кроком у напрямку забезпечення її варіативності, широкої диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту освітнім запитам та інтересам учнів.

Допрофільна підготовка - система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або інших шляхів продовження освіти). Поняття «допрофільна освіта» є новим для вітчизняної педагогічної науки та практики. Уперше воно з'явилось і «набуло права» в Концепції профільного навчання у старшій школі.

Згідно з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації - введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі. Допрофільна підготовка має здійснюватись також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

В умовах профільного навчання старшокласнику треба зробити життєво важливий вибір. У той же час відомо, що дев'ятикласники мають серйозні труднощі при виборі профілю навчання у старшій школі. Дуже часто вони роблять свій вибір під впливом випадкових факторів. Наприклад, за компанію з товаришами або за порадою дорослих, які переоцінюють можливості дітей. Іноді школярі попадають під вплив засобів масової інформації та суспільних стереотипів.

Саме тому головна мета допрофільної підготовки - формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти.

Основна ідея допрофільної підготовки - створення освітнього простору, яке сприяє самовизначенню учнів середньої ланки школи через організацію курсів за вибором, інформаційну роботу та профільну орієнтацію.

Головні завдання допрофільної підготовки:


  • розвиток широкого спектра пізнавальних і професійних інтересів, освітніх компетенцій, які забезпечують успішність у майбутній професійній діяльності;

  • виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів; формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної та професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі;

  • надання психолого-педагогічної допомоги при придбанні учнями уявлень про життєві, соціальні цінності, у тому числі пов'язаних із професійним становленням.

Відповідно до Концепції профільного навчання допрофільна підготовка здійснюється у 8 - 9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння усвідомленому вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Формами реалізації допрофільної підготовки є: активні та інтерактивні уроки (інтелектуально-творчі ігри, діалог, дискусія, екскурсія - залучення учнів до відвідування станцій технічної творчості, юних натуралістів тощо), практикуми, лабораторні роботи курси за вибором, лабораторні заняття, майстерні, творчі проекти, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі, факультативи, предметні гуртки, секції, виставки, конкурси, наукові товариства учнів. Доцільно застосовувати змагання, імітаційне моделювання, трибуну лідера, дослідницьке проектування, винахідництво тощо. Це сприяє прискоренню самовизначення учня, розкриттю його природних здібностей, прояву ініціативи, розвитку творчості, орієнтації на певну сферу професійної діяльності.

Допрофільна підготовка учнів 8 - 9 класів основної школи буде успішною за умови дотримання педагогами таких основних принципів:

1) особистісно-орієнтована спрямованість усіх складових підготовки;

2) варіативність і свобода вибору учнями курсів за вибором (завдяки цим принципам має відбутися самовизначення учнів, формування їхньої особистої відповідальності за зроблений вибір; учні повинні мати можливість відвідувати курси за вибором з різних профілів навчання);

3) поглиблення і розширення змісту освіти;

4) забезпечення умов для самореалізації і усвідомлення старшими підлітками своєї індивідуальності;

5) індивідуалізація навчально-виховного процесу (нечисленні групи, індивідуальні навчальні плани);

6) активність школярів (самовизначення щодо майбутнього профілю навчання відбуватиметься через конкретні проби евристичного характеру);

7) відкритість системи допрофільної підготовки (проведення атестації і комплектування профільних класів незалежними експертами).

Профільне навчання — вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів іздібностей учнів істворення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

Мета профільного навчання —забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних іпрофесійних інтересів, нахилів, здібностей іпотреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

- виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

- формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

- забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною, середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.

Профільне навчання ґрунтується на таких принципах:

- фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами);

- варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення);

- наступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним навчанням, професійною підготовкою);

- гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);

- діагностнко-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з метою їх обґрунтованої орієнтації на профіль навчання).


2. Психологічне забезпечення профільної освіти

Профільна освіта намагається поєднати програми для підліткового та юнацького віку. З одного боку, у період шкільного навчання психічний розвиток ще не завершений, тому необхідно забезпечити різноманітність і універсальність змісту освіти. З іншого боку, цю універсальність доводиться поєднувати із завданнями професійного самовизначення, властивого юнацтву й ранній дорослості.

Введення профільного навчання є одним з основних напрямів модернізації освіти. Основна мета профільного навчання - розвантажити шкільні програми й надати школярам можливість поглибленого вивчення тих предметів, які їх більше захоплюють і будуть необхідні для вирішення їхніх подальших життєвих планів.

Принцип індивідуалізації в профільних класах передбачає:



  • тривалу підготовку засобами освіти до широкого вибору учнями старших класів типу профільної освіти;

  • реальну можливість зміни ними профілю на будь якому етапі профільного навчання;

  • самостійне визначення завдань своєї базової, варіативної й профільної осівіти з урахуванням своїх (і родини) можливостей і виявлених здібностей, змін життєвих і професійних планів.

Рання професіоналізація та спеціалізація знань припускає вибіркове навантаження на окремі сторони психіки дитини. Без грамотного психологічного супроводу ці обставини можуть призвести до нерівномірності інтелектуального й особистісного розвитку дітей. Тому одним із найважливіших завдань психологічного супроводу є моніторинг і своєчасне усунення можливих факторів виникнення нерівномірності розвитку дітей та підлітків

Сьогодні ситуація склалася так, що підлітки часто здійснюють вимушений вибір профілю подальшого навчання. В умовах несамостійної професіоналізації звичайні вікові завдання підліткового віку виникають перед учнями в спотвореній формі Наприклад, завдання формування часової перспективи перед дитиною взагалі не ставиться, оскільки в більшості випадків це завдання за неї "вирішують" батьки. В результаті не формується часова перспектива і - як наслідок - втрачається навчальна мотивація в даний момент. Тому одним із завдань психологічного супроводу профільного навчання є профорієнтація.

Відомо, що люди різняться своїми індивідуальними особливостями, це означає, що вони будуть більш успішними в певних видах діяльності й навчання, ніж інші. Ця обставина перетвориться на завдання вступної діагностики, що дозволяє прогнозувати й усувати можливі труднощі в навчальній діяльності.

Отже, психологічний супровід профільного навчання передбачає три завдання:



  1. моніторинг і своєчасне усунення можливих нерівномірностей розвитку учнів;

  2. поглиблену профорієнтацію учнів; психологічну діагностику при відборі учнів у профільні класи

Моніторинг і своєчасне усунення відхилень у розвитку учнів

У цьому підході до профільного навчання виходимо з положення Д.Ельконіна про те, що рушійною силою психічного розвитку є не форма, а зміст навчання.

Це значить, що без спеціальної корекції профільне навчання може призвести до однобокого психічного розвитку. Для того, щоб усунути ці небажані побічні ефекти, необхідно систематично відслідковувати розвиток старшокласника у процесі профільного навчання.

Для досягнення цієї мети використовують два класи методів - тести інтелекту й тести досягнень:



  • тести інтелекту здебільшого спрямовані на вимірювання рівня розвитку логічних операцій на основі різного інтуїтивно підібраного змісту,

  • тести досягнень дозволяють оцінити конкретні знання й навички учнів безвідносно до рівня розвитку логічних операцій.

Таким чином, ми маємо окремо діагностику розвитку й окремо діагностику навчання.

Поглиблена особистісно орієнтована профорієнтаційна робота з учнями

Профорієнтаційна робота з учнями у профільному навчанні має свої специфічні риси. Одна з особливостей полягає в тому, що більшість профільних класів уже так чи інакше, вільно або вимушено вибрали певну спеціалізацію навчання.

В більшості випадків підліток має вже готовий план навчання у ВНЗ й професіоналізацію. Така форма професійного самовизначення "ззовні” може призвести до пасивності, втрати мотивації навчання, зниження інтересу до власної особистості й розмитості самосвідомості.

Іншою крайністю є передчасне обмеження світогляду й самосвідомості старшокласника, пов'язане з вузько утилітарним ставленням до освіти.

Профільне навчання найефективніше в тих випадках, коли немає часу на навчання в процесі роботи. Для сучасних "короткоживучих" професій необхідні вже підготовлені кадри, готові відразу приступити до роботи. Це значить, що вибір повинен бути усвідомленим, самостійним.



Маємо парадокс: з одного боку, часу на вибір немає, з іншого боку - цей вибір повинен бути вільним, усвідомленим, самостійним.

Підліток, що опинився під подвійним тиском, найчастіше не здатний знайти адекватний вихід без психологічної допомоги. Це означає, що профорієнтаційна робота повинна бути обов'язковим і значним за часом компонентом будь-якого профільного навчання. Причому особистісно орієнтована профорієнтаційна робота повинна стати не тільки завданням психологічної служби, але й універсальним компонентом освітнього процесу.

Профорієнтаційну роботу варто спрямувати на розвиток особистісної активності учнів, переробку некритично засвоєних від дорослих професійних планів та оцінок. За умови проведення такої роботи профільне навчання дає можливість формувати чіткий життєвий план, досягти високого рівня професіоналізму на ранніх етапах становлення кар'єри й відповідає запитам сучасного суспільства. Практика психологічного супроводу профільних класів дозволяє узагальнити результати самих різних спостережень й експериментів і по-новому подивитися на сучасне дитинство і його періодизацію.

Для методичного забезпечення організації поглибленної профорієнтаційної роботи обласний науково-методичний центр психології і соціології освіти розробив для практичних психологів "Картку професійної спрямованості", яка містить перелік діагностик та алгоритм діагностичної діяльності.

Результати психологічного супроводу профільних класів

Соціальна ситуація розвитку дітей, що навчаються в профільних класах, полягає в тому, що суспільство в особі батьків і вчителів висуває дитині суперечливі вимоги включитися в процес професіоналізації, удосконалюватися в одному напрямку й мати універсальні знання, набори особистісних рис. Залишаються невичерпаними мотиви підліткового періоду, спрямовані на спілкування з однолітками.

Ця специфічна соціальна ситуація розвитку породжує низку діяльностей, спрямованих на розв'язання протиріччя. Такими специфічними діяльностями є форсоване навчання й особливі захоплення.

Особливі захоплення відрізняються від "хобі-реакцій", описаних у психіатрії А.Лічко, трьома ознаками: у свідомості учня вони пов'язані з його професіоналізацією; вони забезпечують тісне змістовне спілкування із групою однолітків, а не відривають від нього; підлітки прагнуть до суспільно значимої реалізації свого захоплення. Захоплення дозволяють вирішити протиріччя, закладене в соціальній ситуації дітей. З одного боку, стає можливим продовження спілкування з однолітками, а з іншого боку - інтенсивне навчання й професіоналізація. Здебільшого захоплення мають універсальний характер! Найяскравішим прикладом є захоплення комп'ютером або окремими навчальними предметами - засобом реалізації професій. Ця провідна для нового вікового періоду діяльність приводить до виникнення новоутворень. Таким унікальним новоутворенням виявляється, наприклад, псевдопрофесійний світогляд, що є особливим варіантом "почуття дорослості" і виникає усередині діяльності особливих захоплень.

Псевдопрофесійний світогляд являє собою набір стереотипів мислення, переживання й поведінки, які характерні для професіоналів певної галузі.

Цей світогляд відрізняється яскравою виразністю й стає центром особистості підлітка.

Для того, щоб підліток активно долучився до профільного навчання, необхідно зацікавити його предметом вивчення, створити проблемні ситуації, які б дали можливість учневі стати суб’єктом навчального процесу, відчути свою значущість при вивченні предметів, передусім на уроках української мови та літератури.

3. Ефективність факультативних занять, курсів, спецкурсів



у профорієнтації школярів

Перед сучасною школою стоїть завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості, буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сьогодні світ ставить доволі високі вимоги до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по - справжньому компетентна особистість.

Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання та освіти «компетентність спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність», спираючись на певну суму знань і систему ціннісних орієнтацій, що дозволяють їй судити про предмет та способи своєї діяльності. Потреби суспільства окреслюють коло необхідних компетентностей у громадян. їх наявність має забезпечити освіта. Учні та їхні батьки саме й чекають від освіти, що вона допоможе їм у майбутньому житті тим, що протягом навчання у школярів будуть сформовані життєві компетентності.

Але й дитина як суб'єкт - об'єкт освіти і майбутня компетентна особистість, в цьому процесі не перебуває осторонь.

Кожна дитина має усвідомлені (та й неусвідомлені) природні духовні потреби, які вимагають негайного або поступового задоволення, втілення в якійсь сфері переживань, почуттів чи діяльності.

Але для того, щоб духовна потреба змогла реалізуватися, доводиться вчитися, аби стати компетентним у жаданій сфері. Так виникає необхідність у формуванні певних компетентностей. Саме на успішність задоволення природних потреб учнів, що зробить їх компетентними , і сподіваються діти та їхні батьки. Навчання, фактично, й присвячено цьому процесу.

Частині учнів замало часу на уроці, щоб задовольнити свої навчальні інтереси, а також поглибити рівень знань з питань профорієнтації. Це викликає необхідність у проведенні позаурочних форм роботи. Одними з найбільш ефективних форм роботи з питання профорієнтації учнів є факультативи та спецкурси.

Для подальшого вдосконалення навчально - виховного процесу, поглибленого вивчення профілюючих предметів і розвитку профорієнтаційних запитів учнів важливе значення має впровадження факультативних занять.



Факультатив (jiaT.facultatis - необов'язковий) - навчальний курс, не обов'язковий для відвідування. Факультативні заняття впроваджено в шкільну практику як форму диференційованого навчання.

Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні посібники.

За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з поглибленого вивчення навчальних предметів (позапрограмове поглиблення знань з метою вступу до вищого навчального закладу); з вивчення дисциплін; з вивчення додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи.

Кожен з видів факультативу може поділитися залежно від дидактичної мети на теоретичні, практичні, комбіновані.

Теоретичні факультативи організовують для поглибленого вивчення окремих тем, розділів, висвітлення складних теоретичних проблем, узагальнення й систематизації знань. Структура теоретичних факультативів передбачає обґрунтування актуальності теми, теоретичного й практичного значення питань, що розглядаються, створення проблемних ситуацій. Розкриття проблеми здійснюють у формі викладу матеріалу

вчителем, виступів учнів з рефератами, доповідями. Теоретичні факультативні заняття проводять у формі лекцій, семінарських занять, науково - теоретичних конференцій.

Практичні факультативні заняття проводять для формування пошукових навичок і вмінь у процесі розв'язування технічних задач.

Структура практичних факультативних занять передбачає постановку завдань, обґрунтування їх актуальності, практичного значення; розв'язування задач та конкретизацію результатів роботи, обговорення результатів, підбиття підсумків заняття.

Комбіновані факультативні заняття проводять у формі науково - практичних конференцій, комбінованих, лекційно - практичних, семінарсько

практичних , практичних уроків. їх структура залежить від дидактичних завдань і допускає різноманітне поєднання компонентів. На початку заняття учні самостійно розкривають опрацьовані теоретичні питання, потім індивідуально виконують дослідження. Під час результатів роботи учні підбивають підсумки заняття загалом.

Факультативи доручають, як правило, найдосвідченішим педагогам. Можливе запрошення для ведення факультативів фахівців з вищих навчальних закладів, наукових інститутів.

Перед факультативними заняттями ставляться також завдання: забезпечити поглиблене вивчення предмета, обраного самим учнем, відповідно до його інтересів; розвинути індивідуальні здібності учнів через повніше знайомство з науковими поняттями, познайомити з елементами теорії, започаткувати елементи науково - дослідної роботи; готувати до освіти і самоосвіти в обраній галузі знань, до майбутньої професії.

Невелика кількість школярів у факультативній групі (орієнтовано - 15) дає змогу приділити кожному з них більше уваги, краще організувати самостійну роботу, здійснювати індивідуальний підхід.

Таким чином, слід зазначити, що факультативні заняття дійсно стають у великій нагоді під час профорієнтаційної роботи .

Профільне навчання вимагає зміни ролі суб’єктів навчально - пізнавального та виховного процесу. Оскільки в організацію освітнього процесу впроваджується діяльнісний підхід, кожен суб'єкт повинен вміти організувати роботу, а також повинен виконувати роль консультанта і партнера співпраці:


  1. Вчитель і учень повинні виконувати роль суб’єктів навчально - виховного процесу.

  2. Вчителю не слід забувати, що учень - це особистість, яка має свою життєву позицію, а також право на її відстоювання.

  3. Під час уроку повинен вестися діалог (вчитель - учень) із застосуванням інтерактивних форм і методів навчання.

  4. Якщо ви відчуваєте, що учень помиляється у своїх судженнях, не намагайтесь його виправити авторитарними методами. Зробіть усе необхідне, щоб дитина сама зрозуміла свою неправоту і свідомо підійшла до усунення недоліків.

  5. Дитина - особистість повинна максимально розкривати свої можливості і здібності, а завдання вчителя - всіляко сприяти цьому.

  6. Вчитель повинен вчасно виявити і докласти максимум зусиль, щоб розвинути літературні можливості і творчі нахили учнів.

  7. Під час проведення уроків вчителю слід більше уваги приділяти роботі над свідомим усуненням учнями власних помилок, а також помилок своїх однокласників.

  8. В процесі роботи у профільному класі вчитель повинен більше уваги приділяти роботі з додатковими матеріалами, підготовленими як самим вчителем, так і його учнями.

Керуючись цими порадами, на нашу думку, вдасться більш ефективно сприяти процесу оптимізації навчання у профільних класах.

4.Методичні рекомендації щодо організації профільного та допрофільного навчання

Організація допрофільної підготовки

  • Забезпечення психолого - педагогічного супроводу допрофільної підготовки та профільного навчання.

  • Розроблення методичних рекомендацій для вчителів - предметників, які викладають у профільних класах.

  • Анкетування учнів щодо вибору профілю навчання.

  • Анкетування батьків з питань профілізації навчання.

  • Вивчення мотивів вибору школярами майбутнього профілю навчання.

  • Проведення роз’яснювальної роботи та поширення інформації серед учнів та батьків про напрями профільного навчання.


Модель формування критичного мислення учнів на уроках у класах допрофільного навчання

Застосування інноваційних технологій



  • науково-дослідницька робота;

  • проектна методика;

  • технологія ситуативного моделювання;

  • опрацювання дискусійних запитань;

  • елементи ігрових технологій.

Використання методів і прийомів

  • асоціювання;

  • читання з передбаченням;

  • порушена послідовність;

  • читання з передбаченням;

  • взаємоопитування;

  • взаємонавчання;

  • творчі ігри.

ПОРАДИ

вчителю української мови та літератури щодо роботи у профільиому класи

Головна мета сучасної освіти - створити умови для формування всебічно розвиненої особистості, спроможної повноцінно функціонувати в умовах сучасного суспільства. Школа покликана формувати у дитини здатність до самостійного наукового пізнання, розвиток творчих здібностей, формування навичок самоосвіти.

Інтереси школярів, їхні здібності і потреби, доступність навчання вимагають п: ирокої диференціації, яка є основним принципом навчання в Європі.

Основне завдання диференціації - побудувати навчально - виховний пронес, створити оптимальні умови для розвитку можливостей, пізнавальних інтересів, нахилів, здібностей учнів.

Ефективним механізмом доручення учнів з певними нахилами до серйозного підходу до реалізації своїх здібностей є відкриття профільних класів. Найголовніше у викладанні в профільних гуманітарних класах - навчити учнів глибоко особистісно сприймати художній твір, формувати на прикладах творів художньої літератури інноваційну особистість, пристосовану до життя у сучасному світі. Як виявити дитину для навчання у класі гуманітарного профілю:


  • Провести анкетування щодо вияву нахилів учнів.

  • Виявити дітей з здібностями до гуманітарних дисциплін.

  • Виявити читацькі інтереси учнів .

  • З'ясувати, чи бажають учні навчатися у профільному класі.

  • Ознайомити дітей із особливостями навчання у класі гуманітарного профілю.

  • Сприяти власній літературно – творчій діяльності



5.Впровадження до профільного і профільного навчання

в КЗШ № 57

В КЗШ № 57 допрофільне і профільне навчання реалізується через систему факультативів, курсів за вибором і спецкурсів.

Допрофільна і профільна спеціалізація в КЗШ № 57 визначається шляхом аналізу багатьох чинників: інтересів учнів, побажань батьків, матеріально - технічною та науково – методичною базою навчального закладу, кваліфікацією педагогів. В нашій школі в викладаються наступні факультативи, курси за вибором і спецкурси: основи інформатики, культура життєвого самовизначення, наукові дослідження (історія), основи наукових досліджень (українська мова), уроки української мови для поглибленого вивчення, сучасні офісні технології, сучасні процеси виробництва, ділове українське мовлення.

КЗШ № 57 тісно співпрацює з вищими навчальними закладами, а саме з КНУ КДПІ. Співпраця організована за наступними напрямками:

-профорієнтаційна робота,

- організація дослідницької діяльності,

- надання консультацій для організації навчально – виховного процесу,

- проведення навчальних занять (спецкурсів) з питань написання та оформлення дослідницьких робіт.

Допрофільне та профільне навчання в КЗШ № 57 здійснюється з 2008 року 9 клас КЗШ № 57 поглиблено вивчає українську мову. Допрофільне навчання в цьому класі здійснюється за рахунок додаткових ходин та спецкурсів. Одним з таких спецкурсів є основи наукових досліджень (українська мова), який викладає Шарманова …… , …… На заняттях учні разом з викладачем займаються дослідницькою діяльністю, результатом якої є написання творчо – пошукових робіт. Ці роботи учні захищають на секціях МАН. Наприклад учениці КЗШ № 57 Зайцева Наталя та Рожевська Вікторія ……. Також учні беруть активну участь у конкурсах різних рівнів відповідно до профілю навчання, а саме:


  • міська науково – дослідницька конференція «Пектораль», актуальні питання розвитку науки, культури літератури в Україні – Мальцева Аліна, Оришка Надія;

  • міський конкурс науково – дослідницьких робіт «Лінгва» - Леміш Валерія;

  • мовно-літературний конкурс ім.Т.Г.Шевченка – Афанасьєв Олексій (3 місце),

  • конкурс знавців української мови імені Петра Яцика,

  • шкільні та районні олімпіади.

Також учні КЗШ № 57 відвідують спецкурс наукові дослідження (історія), який викладає Шамне Анжеліка Володимирівна, ………

З 2012 – 2013 навчального року 10 клас КЗШ № 57 навчається за технологічним профілем комунального закладу «Міжшкільне навчально – виробниче об’єднання». Учні 6 годин на тиждень навчаються в НВК. Вони опановують такі професії як швачка, оператор комп'ютерного набору, водій категорії С, художня обробка деревини, майстер манікюру, маляр – штукатур. Навчання по кожній професії здійснюється за держстандартом професійно – технічної освіти.



6.Практична реалізація до профільного і профільного навчання

В КЗШ № 57 через систему факультативів, спецкурсів, курсів

за вибором ( розробки занять).

Розробка заняття факультативу «Сучасні офісні технології», тема «Керування комп'ютером та засобами операційної системи», вчитель Жданович С.М.

Тема. Керування комп'ютером засобами операційної системи .

План

1. Запуск Linux.

2. Елементи робочого столу.

3. Вибір та активізація об'єктів.

4. Вікна та робота з ними.

5. Налаштування робочого столу та панелі.

6. Вимикання комп'ютера.

Теоретичні відомості

1. Запуск Linux. Щоб увійти в ОС Linux, необхідно зареєструватися. Для цього кожний користувач системи повинен мати власний обліковий запис — ім'я (інша назва логін) та пароль. Ці дані можна одержати в адміністратора системи найголовнішої особи в системі, яка має системне ім'я root. Використовувати ОС Linux можна у двох режимах:

• графічному;

• командному (інші назви текстовий, консольний, термінальний).

Часто користувачі надають перевагу графічному режиму. Для них створено декілька різних графічних оболонок. Найпопулярніші KDE та Gnome. Під час реєстрації користувач може вибрати відповідний режим роботи, вид графічної оболонки та мову її інтерфейсу для спілкування із системою.



2. Елементи робочого столу. Після успішної реєстрації на весь екран розгорнеться вікно, яке називається робочим столом (Рис.1).





Рисунок 1.1. Сільниця KDE

Рисунок 1.2. Сільниця Gnome

Робочий стіл (інша назва стільниця) - це тло, на якому розміщені піктограми-картинки об'єктів. Столів може бути декілька. У стандартному виконанні на столі внизу є панель з кнопками. Перша кнопка - системна (стартова) кнопка відповідної графічної оболонки.

Головні об'єкти ОС - файли та каталоги. Сукупність цих об'єктів утворює файлову систему комп'ютера. Піктограми графічно репрезентують об'єкти і також є об'єктами. Вони мають вигляд підписаних мініатюрних картинок. Підпис — це назва піктограми. Назву піктограмі дає користувач. Картинку, назву та її розміри можна змінювати. В графічних оболонках дії з об'єктами зводяться до дій з їхніми піктограмами.

Одним із видів піктограм є посилання (ярлики). Посилання мають стрілку в правому нижньому куті. Посилання - це короткі файли, де записано шлях до виконуваних файлів певних програм, інших файлів, каталогів чи спеціальних системних служб (сервісів). Для кожного об'єкта можна створити декілька посилань і зручно їх розмістити у файловій системі. Активізація посилання активізує власне об'єкт. Вилучення посилання не призведе до вилучення об'єкта. Посилання слугують для швидкого запуску програми чи відкривання каталогу з будь-якого місця файлової системи.

Для доступу до файлової системи користувача слугує піктограма Домівка. За замовчуванням під час її активізації у KDE автоматично запуститься програма Konqueror, яка призначена для навігації у файловій системі. У Gnome для цього призначено програму Nautilus. Ці програми є аналогами Провідника з ОС Windows. Під навігацією розуміють послідовність дій відкривання і закривання каталогів з метою переходу до потрібного.

3. Вибір та активізація об'єктів. Щоб виконати будь-яку дію над об'єктом, його насамперед потрібно вибрати. Вибрати (виокремити) об'єкт за допомогою миші просто — достатньо навести покажчик миші на об'єкт і клацнути над ним лівою клавішею миші. Активізувати об'єкт можна одним із способів:

• двічі клацнути лівою клавішею миші над піктограмою об'єкта чи його посиланням;

• клацнути правою клавішею миші над піктограмою чи посиланням та вибрати команду Відкрити за допомогою...;

• вибрати для запуску потрібну програму з меню;

• виокремити піктограму об'єкта та натиснути на клавішу Enter.

Якщо об'єкт — це каталог, то його активізація означає відкриття каталогу, якщо програма, то його активізація веде до запуску програми на виконання, якщо файл, то файл відкриється програмою, в якій він був створений.



4. Вікна та робота з ними. Засобом відображення інформації в графічному інтерфейсі є об'єкт — вікно (рис. 2).

Над об'єктами чи графічними елементами вікна визначені певні дії (їх вивчатимемо далі), які можна виконати різними способами за допомогою:



1) головного меню;

2) панелі інструментів;

3) контекстного меню.





Рисунок 2.1. Вікно програми Konqueror

Рисунок 2.2. Вікно програми Nautilus

Контекстне меню об'єкта містить команди, визначені лише над вибраним об'єктом. Щоб отримати контекстне меню елемента, треба клацнути над ним правою клавішею миші.

Розміри вікна можна змінювати — збільшувати чи зменшувати. Для цього покажчик треба навести на межу вікна, клацнути лівою клавішею миші й, не відпускаючи її, перетягнути межу в потрібному напрямку. Щоб змінити розміри відразу в двох напрямках — горизонтальному та вертикальному, - курсор треба навести на один із кутів вікна і перетягнути межі вікна. Змінити розміри вікна, зокрема вручну (що знадобиться, коли не функціонуватиме миша), можна засобами системної кнопки вікна, яка є у рядку заголовка.

Перемістити вікно на екрані можна методом перетягування заголовка вікна або засобами системної кнопки.

Вікно можна згорнути до вигляду кнопки на панелі (мінімізувати), розгорнути на весь екран (максимізувати), надати йому попереднього вигляду (повернути у попередній стан) чи закрити, клацнувши на відповідній кнопці у рядку заголовка у верхньому правому куті або скориставшись системною кнопкою. Якщо двічі клацнути над заголовком вікна, то на екрані залишиться заголовка.

Закрити вікно можна декількома способами:

1) клацнувши на кнопці закривання;

2) двічі клацнувши на системній кнопці;

3) натиснувши комбінацію клавіш Alt + F4;

4) виконавши команду головного меню Вихід.

Щоб закрити мінімізоване вікно, треба навести покажчик миші на його кнопку на панелі, клацнути правою клавішею (викликати контекстне меню) і вибрати команду Закрити.

На екрані водночас може бути декілька вікон. Однак лише одне з них є активним. Рядок з його назвою має інший (насиченіший) колір, ніж рядки заголовків неактивних вікон. Активне вікно завжди розміщується поверх інших вікон.

Щоб упорядкувати відкриті вікна, треба в контекстному меню столу виконати одну з команд Упорядкувати вікна чи Вікна уступами. Зазначимо, щоб отримати контекстне меню столу, потрібно клацнути над вільним простором столу правою клавішею миші. Меню робочого столу містить такі команди: Створити, Закладки, Повернути, Вставити, Підказка щодо столу, Виконати команду..., Налаштувати стіл, Упорядкувати вікна, Вікна уступами, Вирівняти піктограми, Упорядкувати піктограми, Поновити стіл, Замкнути екран, Вийти.



5. Вимикання комп'ютера. Розглянемо правила вимикання комп'ютера. Під час роботи в ОС Linux комп'ютер вимикати відразу не можна. У ліпшому випадку не збережеться виконана робота, а у гіршому — відбудеться руйнування системи.

Для вимикання (перезавантаження) комп'ютера в середовищі Gnome слід клацнути кнопку , далі вибрати необхідне, а потім ще раз підтвердити. Комп'ютер буде вимкнено.



Якщо під час сеансу роботи необхідно відлучитись на деякий тривалий час, то немає потреби вимикати комп'ютер. Можна скористатися коандою Заблокувати екран. Тепер, щоб повернутись у робочий режим, користувач має ввести відомий лише йому пароль.
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка