Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку



Сторінка23/25
Дата конвертації01.12.2016
Розмір7,26 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ
ПЕРШОГО УРОКУ – 2013


(старша школа)
Новий навчальний рік, який за традицією починається 1 вересня, в освітніх закладах області буде ознаменований урочистостями, присвяченими Дню знань. За ініціативи Департаменту освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Перший урок у школах області проходитиме за єдиною темою «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття!» Адже всі краяни готуються до відзначення у 2014 році важливих подій в історії Черкащини – ювілею області – 60-річчя та 200-річчя від дня народження Великого Генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Черкащина – душа української землі – подарувала світові цілу плеяду «велетнів духу», серед яких відомі науковці, композитори і художники, мислителі і письменники, полководці і державні діячі, спортсмени, співаки, театральні діячі. Але серед сотень найвідоміших українців, наших земляків, чільне місце, безперечно, належить Тарасові Шевченку – першорядному генієві українського народу. Вже друге століття поспіль людство не перестає вражати геніальність Кобзаря, його багатогранна унікальна спадщина. Суть цієї феноменальності спробував розкрити сучасний український письменник В.Базилевський: «Шевченко – явище унікальне… Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява й найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього. Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба над головою. Він вершина парості родового дерева, виразник і хранитель народного духу».

Сучасній молоді, яка стоїть на шляху морального вибору, формування рис характеру, становлення світогляду дуже важливо допомогти у виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно, відповідально та ефективно реалізувати громадянські права й обов'язки. Тому метою проведення Першого уроку є: розуміння феномену Великого Кобзаря; виховання любові до рідного краю; пробудження національної самосвідомості; формування і розвиток почуття гордості за свій народ, край, Батьківщину; узагальнення знань історії, культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів; готовності здобувати якісну освіту і розумними справами збагачувати рідну землю.

Під час підготовки до проведення Першого уроку рекомендуємо кожному педагогу пам’ятати одну з пріоритетних вихідних позицій, визначених у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки: «Система освіти має забезпечувати формування особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя у постійно змінюваному, конкурентному, взаємозалежному світі».

Все починається в житті з малого… Патріотичне, громадянське виховання дитини розпочинається в сім’ї, родині, із перших сходинок пізнання світу у дитячому садочку і продовжується все життя. І тому вже на Першому уроці лейтмотивом можуть звучати слова Кобзаря із вірша «І Архімед, і Галілей…»:
І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.
Адже коли всі справи творять у мирі та любові, взаєморозумінні і підтримці – то буде щастя і добробут. І тому із першого уроку навчальний рік має розпочатися променем любові, підтримки, розуміння і поваги, як заповідав Великий Кобзар.

У процесі підготовки Першого уроку необхідно детально продумати його зміст, форму, етапи, можливість залучення видатних людей краю, представників інтелігенції, батьківську громадськість, а ще – можливості краєзнавчих музеїв, шкільних бібліотек тощо.

Серед форм проведення Першого уроку ми пропонуємо такі:


  • усний журнал-естафета;

  • літературно-краєзнавча подорож;

  • турнір знавців рідного краю;

  • бесіда-екскурсія;

  • тематична вікторина;

  • календар (історичний, літературно-художній);

  • віртуальна екскурсія;

  • тематичний альбом;

  • літературно-художні композиції та ін.

У класних кімнатах, шкільних бібліотеках доцільно оформити стенди, інформаційні куточки, організувати виставки, огляди літератури – відповідно до теми Першого уроку.

Ми переконані, що належний рівень підготовки і проведення Дня Знань і Першого уроку у 2013/14 навчальному році сприятиме формуванню патріотичних почуттів юних громадян, мобілізації сучасних освітніх ресурсів у справі засвоєння школярами істинних життєвих цінностей: духовно-моральних, гуманістичних, культурних, громадянських.



Наталя Степанова,

методист Черкаського ОІПОПП
Коли б не Він, той люди б нас не знали.

Коли б не Він, про нас не чув би світ…

О. Кобець
ОРІЄНТОВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПЕРШОГО УРОКУ У 2013/14 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ
Мета уроку:


  • поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

  • розкрити образ митця як людини могутньої волі та незламного духу;

  • формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

  • виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

  • осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.


Основні навички: після уроку учні зможуть:

  • показати велич постаті Тараса Шевченка;

  • оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

  • розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

  • набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.


Обладнання до уроку:

  • портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

  • «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка;

  • кольоровий папір, нитки, маркери, ножниці.


У вступі

Достатньо велика за обсягом спадщина Тараса Григоровича Шевченка заслужено посідає одне з почесних місць на «українському Парнасі». Протягом вже багатьох десятиліть читачі захоплюються його поетичним талантом, вмілістю у використанні чудових скарбів народної української мови, поціновувачі живопису – майстерністю його пензля, а «Кобзар» став настільною книгою у кожному українському домі. І разом з тим – безнастанно дивуються з разючих контрастів у творчості майстра, в його біографії – переплетінню талану і випробувань.

Справді, як поет Тарас Шевченко починає виступати в різноманітних, здавалося б, майже взаємно виключаючих поетичних жанрах, немовби в різних стильових манерах. Його «живописне слово» стрімко переходить до численних новаторських спроб – воно будить націю від летаргічного сну, в який загнала її «мачуха люта», адже його поезії мають виразну, різко підкреслену суспільно-прогресивну спрямованість.

Генії належать людству. Та все ж таки кожен із них насамперед є син свого народу, син землі, яка його народила, дала силу й снагу для високого польоту.

Земля Черкащини – рідний край Шевченка – давши світові генія, бережно прийняла його прах у своє материнське лоно. Народжений у мальовничому куточку Звенигородщини через неповних 50-т років поет похований над Дніпром, не високій горі, які у народі називають Тарасовою, як він сам і заповідав.

Хто хоче зрозуміти поета, писав великий Гете, той повинен йти на його Батьківщину. Стосовно до Шевченка ці крилаті слова набувають особливої значущості. Адже у світовій практиці не так вже й багато діячів, які так кровно зв’язані із своєю землею, як Кобзар.



Питання для обговорення:

як ви вважаєте: звідки черпав наснагу Шевченко?

чи можна, на вашу думку, розєднати Шевченка і Черкащину? Свою відповідь обгрунтуйте.
Створення сенкана:

1-й рядок – іменник – Черкащина

2-й рядок – прикметник – мальовнича, велична

3-й рядок – активність, дія – дала життя, виплекала, надихнула

4-й рядок – фраза, яка виявляє ставлення до теми – земля Великого Тараса, колиска козацького духу, серце України

5-й рядок – асоціація до теми – рідний край



Методичний коментар:

сенкан – п’ятирядковий вірш – східний стиль написання віршів, проте освоїти його зовсім не складно.

Сенкан допомагає узагальнити інформацію, схоплювати складні ідеї та формулювати їх декількома словами. Як правило, на його написання багато часу не потрібно, його пишуть всього кілька хвилин.

Дійсно, Великий Кобзар був дуже тісно повязаний із своєю землею. На підтвердження цих слів є витяг із листа. написаний поетом до чернігівського губернатора Гесе: «Мені здається, що якби моя Батьківщина була найбіднішою на землі, то й тоді вона б здавалася б кращою за Швейцарію і всі Італії. Ті, які бачили хоч раз нашу Батьківщину, кажуть, що бажали б жити і померти на її пречудових полях, що ж говорити нам, її дітям. Треба любити і пишатись своєю прекрасною матір'ю».


Питання для обговорення:

як би ви пояснили вислів «справжня любов до Батьківщини – це....»

На допомогу учителю!

Справжня любов до Батьківщини – це не лише знання її історії, географії, мистецтва, вікових традицій і, безумовно, мови. Словами української поетеси Галини Черінь це звучить так:



На світі стільки різних мов,

Як квітів у гаю,

А рідна мова – то любов,

Отож люби свою!

Люби її, бо твій народ

За неї зводить бій

Крізь барикади перешкод –

За свій державний стрій.

І ти, мій, друже, поможи,

Учися і читай –

І всім знайомим розкажи

Про наш чудовий край.

Вона, живучи довгі роки далеко від рідної землі, зуміла зберегти як найвищу цінність – любов до рідного слова.



Людинi притаманно мрiяти. Якщо вона далеко від рідної домівки – вона мріє повернутися до батьківського дому, щось не ладиться у житті – мріє про краще майбутнє. Мрiя не дає спокою у життi, не дозволяє стояти на мiсцi, кличе вперед...

Так і Кобзар, страждаючи все життя сам, болюче вiдчуваючи страждання свого народу, він мрiяв спочатку про звільнення із кріпацтва, з часом про кар’єру художника, у засланні – про рідну неньку-Україну, а взагалі – про свiтле i радiсне її майбутнє.



Неоднаково було йому:

Як Украïну злiï люди

Присплять, лукавi, i в огнi

Їï окраденою збудять...

«Менi однаково...»
Тому i проклинав поет «отих царiв, катiв людських», панiв рiзних гатункiв, усiх, хто несе горе народовi, i кликав «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить хиренну волю».

Повиннi порватися кайдани, повинна правда прийти на землю:



...бо сонце стане

I оскверненну землю спалить.

«О люди! Люди небораки!»
Вiрив Тарас у невмирущий дух народу, знав, що не можна знищити його, як не мiг Зевс примусити скоритися Прометея. Без волi немає щастя – вважав Шевченко:

...де нема святоï волi,

Добра не буде там нiколи.

«Царi»
Тому так зворушливо змальовує вiн мрiю-сон нещасноï крiпачки, якiй уявляється, що ïï син:

I уродливий, i багатий,

Уже засватаний, жонатий...

На вольнiй, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волi;

I на своïм веселiм полi...

«Сон»
Тому i славить генiальний поет украïнського народу синiв Кавказу, що вiдстоюють свою незалежнiсть:

Борiтеся – поборете!

Вам Бог помагає.

За вас правда, за вас слава

I воля святая.

«Кавказ»
I мрiє Кобзар про часи, коли «розкуються незабаром закованi люди» («I мертвим, i живим...»), коли не зостанеться «i слiду панського на Украïнi» («I вирiс я на чужинi»). Тодi «у селах, у веселих i люди веселi» житимуть, тодi «спочинуть невольничi утомленi руки i колiна одпочинуть, кайданами кутi» («Iсаïя. Глава 35»).

I забудеться срамотна

Давняя година.

I оживе давня слава,

Слава Украïни.

«I мертвим, i живим...»
Вiльний народ оживить природу, оживить свою душу, шануватиме своïх героïв, свою iсторiю, свою правду. Так чи iнакше, але не слiд чекати, поки хтось нашу iсторiю нам розкаже. I свою солов'ïну мову народ пiднесе над свiтом як прапор свого духовного багатства, бо неприродно ж, коли:

... усi мови слов'янського люду –

Всi знаєте. А своєï

Дастьбi... Колись будем

I по-своєму глаголать...

«I мертвим, i живим...»
Вiн мрiяв про сiм’ю вольну, нову, де:

...буде син i буде мати,

i будуть люде на землi,

де простеляться шляхи вiльнi i широкi:

...I пустиню опанують

Веселiï села.

«Iсаïя. Глава 35»
Мав Тарас i особистi мрiï. Хотiлося йому з милою дружиною у маленькiй хатинi над Днiпром дожити вiку:

Я тiльки хаточку в тiм раï

Благав i досi ще благаю,

Щоб хоч умерти на Днiпрi,

Хоч на маленькiй горi...

«Не молилася за мене»
Не збулася ця мрiя Шевченкова. Та збулася iнша: з любов'ю i шаною згадує вiльна Украïна «незлим тихим словом» свого сина. Немає неволi в Украïнi, у повний голос звучить ïï мова. Гордi ïï сини пишаються своïм героïчним минулим i намагаються впевнено дивитися в майбутнє. Але по переду ще ой як багато роботи

Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сiять, не ждать

I посiяне жать

Роботящим рукам.

«Молитва»
Колективна творча справа


Учням пропонується подумати над своїми мріями і записати їх на невеличких паперових метеликах (кольоровий папір, ножиці, нитки заготовлені заздалегідь). Кожна дитина має прикріпити свій метелик чи на ватман чи за ниточку до соснови.



За бажанням можна мрії озвичити.

Метелик – символ душі у давніх греків. У багатьох релігіях символізує здатність перевтілюватися у красу, радість і пропагує безтурботне життя.

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка