Методичні рекомендації для 5 класу з української мови та літератури, світової літератури, російської мови Для учнів



Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,02 Mb.
Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

Міський методичний кабінет установ освіти

Методичні рекомендації для 5 класу

з предметів філологічного циклу



Черкаси 2013

Укладачі та автори:
Нестеренко Н. В., методист міського методичного кабінету установ освіти

Комар В.І., вчитель-методист загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12

Рецензент:

Косенкова І.А., завідуюча міським методичним кабінетом установ освіти


Верстка:

Коробейник О.І., секретар міського методичного кабінету установ освіти

У збірці представлено методичні рекомендації щодо викладання української мови та літератури, світової літератури, російської мови у 2013-2014 навчальному році в 5 класі, окрім того, оформлення сторінок журналу, календарно-тематичне планування для 5 класу з української літератури, програми для 5 класу філологічного спрямування (новий стандарт).

  Рекомендовано заступникам директора школи з навчально-виховної роботи, вчителям української мови та літератури, світової літератури, російської мови, керівникам  шкільних  методичних об’єднань.




Методичні рекомендації для 5 класу з

української мови та літератури, світової літератури, російської мови
Для учнів 6 – 11-х класів чинними залишаються рекомендації, що містяться у листі Міністерства від 01.06.2012 року №1/9-426 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін» (Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №17-22, 2012 р.).

Українська мова

У 2013-2014 навчальному році вивчення української мови у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392) і затвердженою наказом Міністерства від 06.06.2012 р. № 664.

Пріоритетним завданням для укладачів нової програми стала підготовка школярів до активної життєдіяльності в умовах сьогодення, що потребувало переосмислення усталеної організації процесу навчання української мови відповідно до запитів суспільства, напрямів розвитку мовної освіти й Загальноєвропейських рекомендацій з питань стратегій і тактик формування мовної особистості.

Оскільки українська мова як навчальний предмет є не лише об’єктом вивчення, а й засобом навчання, в сучасних умовах є потреба переорієнтувати процес оволодіння учнями знаннями про мову й формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок на повноцінне засвоєння всіх ліній змісту мовної освіти, визначених Державним стандартом, – мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної (стратегічної).

Визначальною ознакою вивчення української мови за новою навчальною програмою є зміщення акцентів на готовність учня застосовувати здобуті знання й набуті вміння й навички для розв’язання проблем, що виникають у реальному житті. Адже володіння українською мовою, уміння спілкуватися, домагатися успіхів у процесі комунікації є тими характеристиками особистості, які здебільшого визначають досягнення людини практично в усіх галузях життя, сприяють її успішній адаптації до мінливих умов сучасного світу.

Зупинимося на особливостях змісту навчального матеріалу і вимог до рівня навчальних досягнень учнів у 5 класі.



Мовленнєва змістова лінія

Розділ «Поняття про текст» знято у мовній змістовій лінії, тому в мовленнєвій лінії розширено відомості про мовлення поняттям про текст, змістову й композиційну єдність, структуру тексту, ключові слова й відповідно внесено зміни щодо вимог до рівня мовленнєвої компетентності, уточнено види робіт.



Мовна змістова лінія.

Уточнено й змінено вступні уроки. Оскільки розділ про текст знято, то збільшено кількість годин на повторення вивченого в початкових класах (тут і далі: у чисельнику подано стару кількість годин – 9; а в знаменнику нову – 10) і в кінці року (3/6); також збільшено кількість годин на вивчення відомостей із синтаксису й пунктуації (20/23), зокрема на другорядні члени (3/5), речення з однорідними членами (7/8). Збільшено кількість годин на вивчення розділу «Фонетика. Графіка. Орфоепія» (23/27). Знято в 5-му класі з розділу «Лексикологія» матеріал про фразеологію й перенесено в 6–й клас, оскільки п’ятикласники у зв’язку з їхніми віковими особливостями важко опановують це мовне явище. Відбулися деякі зміни у змісті розділу «Будова слова. Орфографія».



За новою програмою з української мови кількість годин розподілено таким чином: (зауважимо, що кількість годин не змінилася, тільки відбувся перерозподіл їх між 6 і 7 класами).



5 клас

6 клас

7 клас

8 клас

9 клас

3,5

(122 год, 10 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)




3,5

(122 год,

6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)


2,5

(88 год,

3 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)


2

(70 год, 4 год.– резерв годин для використання на розсуд учителя)



2

(70 год, 4 год. – резерв для використання на розсуд учителя)



Відповідно до визначеної кількості годин у 5 класі (122 години на рік; 3,5 год на тиждень) кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання залишається незмінною.

Фронтальні види контрольних робіт:



Форми контролю




5

І

ІІ

Перевірка мовної теми*

4


4

Письмо:

переказ

1

1


твір



1

Правопис:

диктант**



1

1

Аудіювання*



1

Читання мовчки*

1



* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної й пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

Вивчення української мови у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:



  • Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Українська мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013.

  • Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Українська мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

  • Заболотний О.В., Заболотний В.В. Українська мова. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2013.

Усі представлені підручники відповідають вимогам нової програми з української мови для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості.

Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів.

При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання й розуміння прослуханого), говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання вголос і мовчки, мовні знання і вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) уміння учнів.



Зразок заповнення сторінки журналу з української мови подано у методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580 (Інформаційний збірник Міністерства. – № 14-15. – 2010. – С. 3-17). Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру із урахуванням специфіки виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використано на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичних оцінок.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) одержав(ла) мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу й усного твору. Для цих видів робіт не відводять окремого уроку, а оцінки виводять один раз на рік і виставляють у колонки без дати.


Українська література

Головною метою вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах є залучення учнів до найвищих досягнень національної літератури і культури, національних і загальнолюдських духовних цінностей, формування комунікативної та літературної компетентностей, розвиток творчих здібностей учнів, виховання в них естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення вмінь самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати такі основні завдання:


  • формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;

  • виховувати повагу до духовних скарбів українського народу, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність, здатність формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, зберігати й примножувати кращі національні традиції;

  • відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням авторської концепції й індивідуального стилю, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

  • давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для повноцінної інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

  • навчати учнів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур та різних видів мистецтв;

  • розвивати усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, критичне, логічне тощо);

  • формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури;

  • виховувати повагу до книги як універсального носія інформації,

  • відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури.

Об’єктом вивчення в курсі української літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо.

У 2013-2014 навчальному році вивчення української літератури у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392) і затвердженою наказом Міністерства від 6.06.2012 р. № 664.

Укладачі нової програми з української літератури максимально враховували потреби та читацькі інтереси сучасних дітей, вирішивши такі задачі: скорочення загальної кількості авторів для кожного класу з метою розвантаження школярів та вивільнення часу для глибшого вивчення конкретних творів; відбір творів лише високої художньої якості; максимальне осучаснення запропонованих творів за рахунок уведення нових; урахування відповідності художніх текстів віковим особливостям учнів; визначення концептів толерантності й патріотизму як основних критеріїв відбору художніх текстів.

У програмі для 5 класу було вилучено тексти, які застарілі, нецікаві для сучасних учнів або ж заскладні для їхнього розуміння й естетичного сприймання. Натомість запропоновано нові сучасні художні твори, написані спеціально для дітей: наприклад, твір Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Програма 5 класу структурована за такими взаємопов’язаними тематично-проблемними блоками: «Світ фантазії, мудрості», «Історичне минуле нашого народу», «Рідна Україна. Світ природи». На рубрику «Література рідного краю» виділено 4 години, які вчитель упродовж року може розподіляти самостійно. Це сприятиме додатковому індивідуальному вибору вчителем текстів для розгляду. До «літератури рідного краю» пропонується включати також художню творчість відомих ровесників учнів, їхніх земляків.

Запропонована кількість часу на вивчення кожного розділу, теми є орієнтовною, учитель може її змінювати (в межах 70 год.). Резервний час може використовуватися для уроків розвитку мовлення, контрольного оцінювання, різних видів творчих та інших робіт (екскурсій, диспутів, семінарів тощо) − на вибір учителя. Ознайомлення з літературою рідного краю відбувається упродовж року.

Необхідно звернути увагу, що текстово вивчаються лише твори, виокремлені у новій програмі півжирним, інші ж лише називаються. Це саме стосується й коротких оглядів перед підтемами. Особливу увагу варто звернути на підрубрику ТЛ (теорія літератури). У шкільному вивченні вона означає лише початкові, доступні дітям знання про певні теоретико-літературні поняття, необхідні при розгляді твору як явища мистецтва слова. До того ж кожне з них зазначається лише один раз, надалі вони лише повторюються, закріплюються − відповідно до вибору й фахової компетентності вчителя.

Вивчення української літератури у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:



  • Авраменко О.М. Українська література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013.

  • Коваленко Л.Т. Українська література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

Представлені підручники відповідають вимогам нової програми з української літератури для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості.
Світова література

Головною метою вивчення світової літератури у загальноосвітніх навчальних закладах є залучення учнів до найвищих досягнень національної та світової літератури і культури, національних і загальнолюдських духовних цінностей, формування комунікативної та літературної компетентностей, розвиток творчих здібностей учнів, виховання в них естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення вмінь самостійно ознайомлюватися зі зразками мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні й духовні цінності.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішувати такі основні завдання:



  • формувати в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури українського та інших народів світу;

  • виховувати повагу до духовних скарбів українського народу та всього людства, расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність, здатність формувати, формулювати й активно відстоювати власну точку зору, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, зберігати й примножувати кращі національні традиції;

  • відпрацьовувати з учнями вміння й навички аналізу художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням авторської концепції й індивідуального стилю, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

  • давати школярам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, потрібних для повноцінної інтерпретації художніх текстів, розуміння головних закономірностей перебігу літературного процесу;

  • навчати учнів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур та різних видів мистецтв;

  • розвивати усне й писемне мовлення школярів, їхнє мислення (образне, асоціативне, абстрактне, критичне, логічне тощо);

  • формувати в учнів потребу в читанні літературних творів, здатність засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури;

  • виховувати повагу до книги як універсального носія інформації,

  • відпрацьовувати навички розрізнення явищ елітарної та масової культури.

Об’єктом вивчення в курсі світової літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо.

У 2013-2014 навчальному році вивчення світової літератури у 5 класі здійснюватиметься за новою навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392) і затвердженою наказом Міністерства від 6.06.2012 р. № 664.

5 клас за новою навчальною програмою розпочинає новий етап літературної освіти – прилучення до читання (5-7 класи), який продовжує етап літературного читання, що здійснювався у початковій школі. У зв’язку із підготовкою школярів до входження в сучасний світ і життя в умовах інформаційного суспільства необхідно залучити сучасні інформаційні технології для формування якостей творчого читача (Інтернет-портали бібліотек, сайти письменників і т.д.).

Згідно з новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти передбачається реалізація чотирьох змістових ліній: емоційно-ціннісної, культурологічної, літературознавчої і компаративної.

З метою підвищення мотивації учнів до вивчення української та іноземних мов у програмі з 5 класу закладено можливість читання художніх творів зарубіжних авторів в українських перекладах і мовами оригіналів (англійською, німецькою, французькою, російською тощо – за умови достатньої підготовленості учнів і вчителя).

У програмі збільшено варіативний компонент (20% – 14 годин із 70 на рік): резервний час (6 годин), уроки розвитку мовлення (4 години), уроки позакласного читання (4 години), коли вчитель може обрати твір із переліку додаткової літератури, розподілити додаткові години у межах розділу або теми, врахувавши свої уподобання, інтереси учнів, особливості й рівень підготовки класу.

Новий розділ «Сучасна література» сприятиме активізації читацької активності учнів, реалізації їх особистісного вибору цікавої книжки. Відповідно до Концепції літературної освіти збережена орієнтація учнів на читання художніх текстів у повному обсязі (у програмі зменшено кількість і обсяг творів, але бажано, щоб учні їх прочитали повністю, що сприятиме формуванню поваги до книги).

У рубриці «Україна і світ» збережено українські культурні цінності в умовах глобалізованого світу, утвердження пріоритетів нашого суспільства: мораль, патріотизм, толерантність, проблеми, знання української мови та іноземних мов, входження в мультикультурний світ.

Вивчення світової літератури у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2013-2014 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством:


  • Ніколенко О.М., Конєва Т.М., Орлова О.В., Зуєнко М.О., Кобзар О.І. Світова література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2013.

  • Волощук Є.В. Світова література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2013.

Представлені підручники відповідають вимогам нової програми зі світової літератури для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів, хоча кожен з них має свої особливості.

У випадках зазначеного у програмі варіативного вибору художніх творів у підручнику для текстуального вивчення пропонується один твір, а решта інших презентуються у рубриці «Літературний навігатор», яка включає стислий анонс творів та запитання і завдання для їх самостійного опрацювання.

Для ефективної реалізації визначених Державним стандартом та навчальною програмою змістових ліній літературної освіти була розроблена система додаткових рубрик: «Словник Мудрої Сови», «Літературна кухня», «Довідка Кота Вченого», «Авторитетна цитата», «Український мотив», «У світі мистецтва».

Як інформаційні розділи, так і художні тексти супроводжуються у підручнику блоками запитань за завдань, серед яких є такі, що розраховані на роботу в парах та групах.



Українська мова і література, російська та інші мови національних меншин в загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням мовами національних меншин

Особливим при реалізації освітньої галузі "Мови і літератури" у нових Типових навчальних планах є запровадження з 5-го класу обов’язкового вивчення другої іноземної мови. У той же час, загальноосвітні навчальні заклади можуть обрати для вивчення замість другої іноземної мови російську або іншу мову національних меншин, враховуючи бажання батьків та дітей та зважаючи при цьому на регіональні особливості, наявність педагогічних кадрів, забезпечення навчальною літературою. У загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням рідною мовою як друга іноземна не може обиратися для вивчення мова навчання – нею може бути будь-яка інша мова національної меншини. Наприклад, у загальноосвітніх навчальних закладах із російською мовою навчання може бути обрано для вивчення кримськотатарську, болгарську, польську та інші мови національних меншин чи іноземну мову або у загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням угорською мовою – російську, польську, румунську та інші мови національних меншин чи іноземну мову.

Рідна мова може вивчатися поглиблено, але за рахунок варіативної складової типових навчальних планів.

У нових навчальних програмах української мови і літератури, російської мови та інших мов національних меншин, інтегрованого курсу "Література" приділено значну увагу проблемі доцільного відбору навчального матеріалу з мови та літератури; більш чіткому викладу державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів; їх вікові можливості; розподілу годин на ту чи іншу тему; розвантаженню і скороченню змісту окремих розділів шляхом спрощення понятійного і термінологічного апарату; усунення надмірної деталізації, врахуванню міжпредметних зв'язків при вивченні мови і літератури взагалі.

Доводимо до відома, що відповідно до нових Державних стандартів базової і повної загальної середньої освіти розробляються Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів із російської та інших мов національних меншин (основна школа).



Українська мова та література

Володіння державною мовою має особливе значення для соціалізації громадян України всіх національностей, успішної їх інтеграції в українське суспільство.

Основна мета вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням мовами національних меншин – допомогти учням опанувати основи грамоти з використанням принципів особистісно зорієнтованої моделі навчання, навчити їх висловлювати думки, грамотно писати і любити українське слово, сприяти розвиткові комунікативних навичок школярів.

Особливістю нових програм з української мови є формування їх змісту з опорою на рідну мову учнів, що дає можливість краще пояснити специфіку звукового ладу, ритмомелодику фрази виучуваної мови, спільне й відмінне у граматичних системах мов, а також формування та розвиток навичок говоріння та аудіювання українською мовою з метою подальшого забезпечення потреб спілкування.

У програмах передбачено, щоб учитель звертав увагу учнів на ті явища і факти української мови, які мають суттєві розбіжності з подібними в рідній, а також на специфічні, властиві тільки виучуваній мові питання культури мовлення.

Вивчення української мови у 5 класах здійснюватиметься за наступними навчальними програмами (з їх змістом можна ознайомитися на веб-сайті МОН України www.mon.gov.ua):



  • Українська мова для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (укладачі: Бондаренко Н.В., Караман С.О., Ярмолюк А.В., Кононенко В.Л., Савченко О. В. ).

  • Українська мова для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням румунською мовою (укладачі: Бабич Н. Д., Гуйванюк Н. В., Тодорюк С. С., Змошу О. С., Фонарюк Т. І.).

  • Українська мова для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням молдовською мовою (укладачі: Свінтковська С.А., Дмитрієв С. В., Могильницька Г. А., Пасат О. О., Бойко О. І., Журавель М. І., Маларьова Н. О.). Програму створено вперше, і вона поступово починає діяти з 1 вересня 2013 року.У 6-9 класах використовується навчальна програма "Українська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням румунською мовою (за ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2005).

  • Українська мова для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням польською мовою (укладачі: Пилип М.Б., Василько З. С., Буткевич Н. В., Пристанська О. І., Бойцун О. М.). Програму створено вперше, і вона поступово починає діяти з 1 вересня 2013 року. У 6-9 класах використовується навчальна програма "Українська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (укладачі: Бондаренко Н. В., Бєляєв О. М., Паламар Л. М., Кононенко В. Л. – Чернівці: Видавничий дім "Букрек", 2005).

  • Українська мова для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладі із навчанням угорською мовою (укладачі: Галас А.М., Гнаткович Т.Д., Бориова Є.Е., Лавер К. М., Лукач А.Ю.).

Звертаємо увагу українських словесників на те, що вивчення української літератури у 5, 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин здійснюватиметься за навчальними програмами та підручниками для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання; у 6 - 9 класах - вчителі працюють за навчальною програмою з української літератури за ред. Івасюк О. М. з урахуванням змін, внесених до неї (див. «Методичні рекомендації щодо реалізації галузевої Програми поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин на 2008/09 роки» від 08.10.08 № 1/9-647), та підручниками цього ж авторського колективу.
Російська мова та інші мови національних меншин

Головна мета вивчення російської та інших мов національних меншин в загальноосвітніх навчальних закладах – надати основи знань про мову, що дозволить забезпечити достатньо високий рівень спілкування та грамотного письма, необхідних для успішної індивідуальної та соціальної діяльності, міжкультурного взаєморозуміння. Ця мета реалізується через головний методологічний принцип – комунікативність навчання.

Вивчення російської мови і літератури у 5 класі буде здійснюватися за наступними навчальними програмами:


  • Російська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (укладачі: Голобородько Є.П., Озерова Н.Г., Михайловська Г.О., Стативка В.І., Давидюк Л.В., Бикова К.І., Яновська Л.Г., Кошкіна Ж.О.);

  • Російська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (укладачі: Баландіна Н.Ф., Синиця І.А., Фролова Т.Я., Бойченко Л.А.);

  • Російська мова: для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (початок вивчення з 5 класу) (укладачі: Курач Л.І., Корсаков В.О., Фідкевич О.Л., Ґудзик І.П. ).

У 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою за умови вивчення російської мови у початкових класах необхідно використовувати навчальну програму авторів Баландіної Н.Ф., Синиці І.А., Фролової Т.Я., Бойченко Л.А., коли мова починає вивчатися вперше з 5 класу – навчальну програму авторів Курач Л.І., Корсакова В.О., Фідкевич О.Л., Ґудзик І.П.. При вивченні російської мови за рахунок варіативної складової типових навчальних планів необхідно користуватися навчальною програмою з факультативного курсу за редакцією Крюченкової О. Ю., навчальною програмою курсу за вибором автора Фролової Т.Я. ( див. на сайті Міністерства).

Порядок вивчення російської мови у 6-9 класах залишається таким, як і в попередні роки. Вона може вивчатися за двома варіантами типових навчальних планів (див. додатки 1 та 2), затверджених наказом МОН України від 23.02.2004 № 132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 № 66. Одним із них передбачено вивчення російської мови (або інших мов національних меншин) як предмета в інваріантній складовій з 1 по 11 клас (по 2 години на тиждень); за другим – за рахунок варіативної складової, починаючи з 1 або 5 класів. В останньому випадку, форми вивчення російської мови (вона може вивчатися як предмет, курс за вибором, факультатив) та кількість годин на її вивчення визначає адміністрація загальноосвітнього навчального закладу, яка формує варіативну складову навчального плану, враховуючи при цьому побажання учнів та їх батьків. У випадку, коли російська мова вивчається за рахунок варіативної частини як предмет, необхідно користуватися навчальними програмами за ред. Баландіної Н. Ф. або Ґудзик І. П., Корсакова В. О., скоригувавши їх зміст на відповідну кількість годин, визначену у робочих навчальних планах загальноосвітнього навчального закладу. Скоригована програма має погоджуватися на засіданні методичного об’єднання загальноосвітнього навчального закладу та затверджуватися директором навчального закладу. У такому ж порядку можуть вивчатися інші мови національних меншин.

У разі обрання російської мови замість другої іноземної в загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням мовами національних меншин можуть бути використані перераховані вище навчальні програми.

Вивчення російської мови за рахунок варіативної частини здійснюватиметься за наступними програмами:



  • Російська мова (курс за вибором). Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. / Т.Я. Фролова. 2010;

  • Программы для средних общеобразовательных учебных заведений с

  • обучением на украинском языке. Русский язык. Факультативный курс. 5-

  • 11 классы / Л.В. Давидюк. 2010.


Інтегрований курс «Література» в загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням мовами національних меншин

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначено, що складовими літературного компонента є емоційно-ціннісна, літературознавча, загальнокультурна і компаративна лінії.

Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів української, світової літератури, а також літератур національних меншин, формування світогляду учнів, їх національної свідомості, моралі та громадянської позиції.

Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями, застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів, розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу, виявлення специфіки літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури, світової літератури і літератур національних меншин, розкриття жанрово-стильових особливостей художніх творів, ознайомлення учнів з основними принципами художнього перекладу.

Культурологічна лінія передбачає усвідомлення творів художньої літератури як важливої складової мистецтва, ознайомлення учнів з основними цінностями світової художньої культури, розкриття особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті, висвітлення зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей, розширення ерудиції учнів, виховання їх загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.

Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів, їх компонентів (тем, мотивів, образів, поетичних засобів та іншого), явищ і фактів, що належать до різних літератур, встановлення зв’язків між українською, світовою літературою і літературами національних меншин, розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах, зіставлення оригінальних творів і україномовних перекладів літературних творів, увиразнення особливостей української культури та літератури на основі світової, демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей української мови.

Зміст літературної освіти з урахуванням вікових особливостей учнів визначає художні твори, літературні явища і факти, розкриває їх ідейно-естетичну своєрідність та значущість в історії української і світової культури, встановлює зв’язки між різними національними літературами, літературою і фольклором, літературою і міфологією, літературою і філософією, літературою та іншими видами мистецтва, передбачає обсяг загальних теоретичних понять, необхідних для розуміння літератури як мистецтва слова, формування вмінь аналізувати та інтерпретувати художні твори в різних аспектах.

Засвоєння учнями літературного компонента сприяє їх залученню до надбань вітчизняного і світового письменства, розвитку стійкої мотивації до читання, потреби у зверненні до художньої літератури протягом життя, збагаченню духовно-емоційного досвіду, формуванню загальної культури, підвищенню рівня володіння українською, іноземними мовами та мовами національних меншин.

Враховуючи, що інтегровані курси “Література» (національної меншини та світова) вивчаються паралельно з українською літературою, особлива увага має бути приділена взаємодії різних культур. Тому доцільно у доступній для учнів формі розкривати контактні, типологічні та генетичні міжлітературні зв’язки, виявляти роль українських письменників і перекладачів у творчості майстрів інших народів. Під час розгляду програмових творів слід підкреслювати також взаємозв’язки літератури з іншими видами мистецтв, зважаючи, що літературний текст як факт мистецтва відображає ознаки конкретної культурної епохи, її філософські концепції. Вивчення літературних творів на тлі широкого культурологічного контексту сприятиме осмисленню фундаментальних цінностей культури.

Вивчення інтегрованих курсів “Література" (національної меншини та світова) у 5 класах здійснюватиметься за навчальними програмами:



  • Література (російська та світова) для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою (укладачі: Исаева Е.А., Клименко Ж.В., Корниенко О.А., Мельник А.О., Храброва В.Е., Мухин В.А., Данилова И.Н.

  • Література (кримськотатарська та світова) для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням кримськотатарською мовою (укладачі: Веліуллаєва А. В., Кокієва Айше, Алієва Л.А., Муртазаєва Г.Е.).

  • Література (молдовська та світова) для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою (укладачі: Силантьєва В.І., Фетеску Л.І., Кьося В.В.).

  • Література (польська та світова) для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з польською мовою навчання (укладачі: Лебедь Р.К., Ліра Л.А., Гандз Л.А.).

  • Література (румунська та світова) для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою (укладачі: Остафій О.Р., Говорнян Л.С., Андрухович О.Г., Герман Д.С., Колесникова Д.О., Ротару Л.М., Сувейко Н.О.).

  • Література (угорська та світова) для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою (автори Браун Є. Л., Бардош Н. С., Зикань Х. І., Кейс М. Ю., Пердук І. Е.)

У пояснювальних записках до чинних програм зазначено, що кількість годин на вивчення розділів і тем є орієнтовною, тому вчитель, виходячи з конкретних умов навчання, має право самостійно здійснювати перерозподіл годин протягом всього навчального року та реалізувати зміст навчання за рахунок резервного часу та інтенсифікації навчального процесу.

Вчителі мають працювати за підручниками та навчально-методичними посібниками, які щорічно зазначаються в «Переліку програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням російською та іншими мовами національних меншин» та «Переліку програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою» для основної і старшої школи, що друкуються на початку кожного навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».



Зразок заповнення сторінки журналу з української мови

(методичний лист Міністерства освіти і науки від 21.08.2010 № 1/9-580, інформаційний збірник Міністерства. – № 14-15. – 2010. – С. 3-17)



Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове і фронтальне опитування; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.

Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання тестового характеру,

Контрольна перевірка з української мови здійснюється фронтально та індивідуально.



Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ і письмовий твір, мовні знання і вміння.

Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос (5 - 9 класи). Для цих видів діяльності не відводять окремого уроку. У I семестрі пропонуємо провести оцінювання 2 видів мовленнєвої діяльності (усний твір, діалог), результати оцінювання виставити в колонку без дати і врахувати в найближчу тематичну. У II семестрі провести оцінювання таких видів мовленнєвої діяльності, як усний переказ і читання вголос. Повторне оцінювання всіх видів мовленнєвої діяльності не проводять.

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15 - 20 хвилин уроку) залежно від характеру виучуваного матеріалу. Решту часу контрольного уроку може бути використано на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання.

Подаємо зразок заповнення сторінки журналу за програмою академічного рівня (2 години на тиждень). Звертаємо особливу увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.



Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт, не відводячи на це окремого уроку. Тематичний бал не підлягає коригуванню (повторне тематичне оцінювання не проводиться і оцінка за повторне тематичне оцінювання не виставляється).

Якщо учень (учениця) був(ла) відсутній(я) на уроках протягом вивчення теми, не виконував(ла) вимоги навчальної програми, у колонку з надписом "Тематична" виставляється н/а (не атестований(а)).



Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок і має бути наближеним до середнього арифметичного від суми балів тематичного оцінювання. При цьому слід ураховувати динаміку особистих навчальних досягнень учнів з предмета, важливість теми (тривалість її вивчення, складність змісту, ступінь узагальнення матеріалу тощо), але завжди на користь учня.

Наприклад, за відсутності однієї тематичної оцінки (учень був не атестований (н/а) з поважної причини) семестровий бал має виставлятися на підставі наявних тематичних оцінок на користь дитини, з урахуванням самостійного засвоєння нею матеріалу попередньої теми, за яку виставлено "н/а".



Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Зразок Орієнтовна схема запису в журналі результатів оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови

N
п/п 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зо-
шит 

 

 

 

 

Діа-
лог
 

 

Усний
твір
 

 

 

 

Зо-
шит 

 

 

 

 

 

Зо-
шит 

 

 

Тема-
тична
 



Брик Ольга 

 

10 

 



 

10 

 

 



 

10 

 



10 

 

10 

 

10 

 



 

10 

10 

 

 

10 

10 

10 

10 



Вакула Інна 



 

 





 

 











 

8 

 

9 



 







9 

 



10 



9 

9 

9 



Вовк Іван 

 

 



 



 



 



 



 



6 

 

7 

 

 

 



 

7 



 

 



7 

7 

7 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



N
п/п 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зо-
шит 

 

 

Тема-
тична
 

I
се-
местр
 

Скори-
гована
 

 

 

 

 

 

 

 

Пере-
каз
усний
 

 

 

Зо-
шит 

 

 



Брик Ольга 



 

10 

 



11 

 

11 

11 

9 

10 

10 

10 

 

 





10 





 

10 

 

11 

10 



 



Вакула Інна 

 

 



 



8 







9 

8 

8 

9 

 

 

 







 



7 



 



 





Вовк Іван 

 



 



 

6 







6 

6 

6 

7 

 

 



 







 

5 

 





 



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




N
п/п 

  

 

 

 

 

 

Зо-
шит 

 

Аудію-
вання
 

Тема-
тична
 

 

 

 

 

 

 

Чи-
тання
вголос
 

 

 

 

Зо-
шит 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зо-
шит 

 

 



Брик Ольга 



 

10 

 



10 

10 

10 



 

9 

10 

 

 

10 





10 

10 

 

10 

 

10 

11 

 

 

11 



 

 



Вакула Інна 

 



 





8 

8 

8 

 



7 

 





9 

 



9 





 



 

 





8 



 





Вовк Іван 



 



 



6 

7 

7 

 

 

6 



 

 

7 



 

7 



 



 







 

7 





 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



N
п/п 

  

 

 

 

 

Зошит 

 

 

Тематична 

II семестр 

Скоригована 

Річна 

ДПА 

Апеляційна 



Брик Ольга 

10 

 

 

10 

11 

10 

11 

10 

 

10 

11 

 



Вакула Інна 



 





9 

8 

9 

8 

 

9 

9 

 



Вовк Іван 

 



 



8 

7 

8 

7 

 

7 

7 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Календарне планування

Орієнтовне календарне планування уроків і контролю за рівнем навчальних досягнень учнів 5 класу з української (рідної) мови розміщено у журналі «Українська мови і література в школі» № 3, 2013 рік, стр. 54.



Календарне планування з української літератури

5 клас

№ уроку

Зміст програмового матеріалу


Кількість

годин


5 - А

5-Б




ТЕМА 1. Вступ.










1

Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово – першоелемент літератури. Початок словесного мистецтва: фольклор і літописи. Художня література як мистецтво слова. Види мистецтв.

ТЛ: образне слово, епітет, порівняння, персоніфікація, фольклор.



1










ТЕМА 2 . Світ фантазії, мудрості.










2

Первісні уявлення про всесвіт і людину Міфи і легенди українців. «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?»,

ТЛ: Фольклор, легенда.



1







3

«Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина», Добро і зло . Їхня роль у житті.

1







4

«Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли і мушлі»

1







5

Народні перекази. «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожців», «Ой Морозе, Морозенку». Лицарство та відвага запорозьких козаків.

Т.Л. Перекази



1







6

Тематика народних казок. Іх різновиди. «Про правду і кривду»

1







7

«Про правду і кривду» Побудова казки, її яскравий національний колорит.

1







8-9

«Мудра дівчина». Народне уявлення про добро і зло в казці.

2







10

«Ох». Аналіз фантастичного і реального, смішного і страшного

1







11

«Летючий корабель». Характеристика казкових героїв.

Т.л. народна казка



1







12

Зв’язне мовлення (у). Докладний переказ уривку з казки від першої особи.

1







13

Позакласне читання. Улюблена народна казка

1







14

Контрольна робота №1. Тест

1










ТЕМА 3. Літературні казки.










15

Іван Франко. Дитинство письменника. І. Франко ­– казкар. (зб. «Коли ще звірі говорили). «Фарбований Лис». Зміст казки, головні і другорядні персонажі.

1







16

Образ Лиса, риси його характеру.

1







17

Особливості літературної казки, її відмінність від народної.

ТЛ: літературна казка; інтонація читання; мова автора і мова персонажів (дійових осіб).



1







18

Василь Королів-Старий. Короткі відомості про письменника і його фантастичні казки. Образи фантастичних істот, створені уявою автора на основі українського фольклору.

1







19

«Хуха-Моховинка». Добро і зло в казці. Світлий, життєствердний погляд на світ. Аналіз зовнішності (портрета) казкових істот. Наскрізний гуманізм казок.

ТЛ: портрет.



1







20

Василь Симоненко. Цікава сторінка з життя митця. «Цар Плаксій та Лоскотон». Казкова історія і сучасне життя. Характеристика дійових осіб твору.

1







21

Різний спосіб життя і поведінки дійових осіб. Значення для розкриття змісту твору назви казкової країни, імен персонажів.

ТЛ: віршована мова, рима, строфа.



1







22

Галина Малик. Повість – казка сучасної дитячої письменниці. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»

1







23

«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Робота над змістом.

1







24

Морально-етичні проблеми в казці: добро і зло, відповідальність за свої вчинки. Вміння долати перешкоди на шляху до мети.

1







25

Елементи незвичайного в повісті. Символіка країни Недоладії та її мешканців. Композиція, особливості мови.

1







26

Зв’язне мовлення (п). Письмова характеристика улюбленого казкового героя.













ТЕМА 4. Із народної мудрості.










27

Загадка як вид усної народної творчості. Розгляд змісту і форми загадки. Види загадок. Вивчити напам’ять загадки (декілька).

1







28

Види загадок. Художні засоби в них (метафора).

ТЛ: загадка, метафора.



1







29

Прислів’я та приказки. Народне уявлення про довколишній світ та його оцінка в прислів’ях і приказках. Вивчити прислів’я напам’ять.

1







30

Виразне читання прислів’їв. Краса і мудрість цього жанру усної народної творчості.

ТЛ: прислів’я, приказки.



1







31

Контрольна робота №2. Відповідь на поставлене питання.

1







32

Позакласне читання. Сучасні українські літературні казки. Марина та Сергій Дяченки. Казки (за вибором).










33

Леонід Глібов. Відомий український поет і байкар. Фольклорна основа його віршованих загадок. Особливості поетичної мови загадок, роль у них казкових елементів, гумору, пестливих слів.

1







34

Життєствердний пафос віршів Л.Глібова. «Химерний, маленький…», «Що за птиця?», «Хто вона?», «Хто розмовляє», «Хто сестра і брат?».

ТЛ: акровірш., порівняння



1







ТЕМА 5. Історичне минуле нашого народу.










35

«Повість минулих літ» - найдавніших літопис нашого народу. Літописні оповіді «Три брати - Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь». «Святослав укладає мир з грекам…». Казкові та історичні мотиви літописних оповідань.

1







36

«Володимир вибирає віру»», «Розгром Ярославом печенігів», «початок нового будівництва в Києві. Похвала книгам». Любов руських князів до своєї землі, їхня сила духу, воля, благородство, сміливість, рішучість, вірність. Значення літописання для нащадків.

ТЛ: літопис.



1







37

Олександр Олесь. Поезії з книги «Княжа Україна», їх зв’язок із літописами. «Ярослав Мудрий».

1







38

Поетична оповідь про минуле нашого народу, князів Київської Русі. «Ярослав Мудрий».

1







39

Напружені епізоди драми-казки «Микита Кожум’яка». Своєрідність побудови драматичного твору. Зв’язок історичного минулого з сучасністю.


1







40

Зв’язне мовлення (у). Виразне читання драми-казки за особами. ТЛ: віршовий ритм, драматичний твір і його будова, гіпербола.

1







41

Контрольна робота №3. Твір «Шанобливе ставлення до історичного минулого»

1










ТЕМА 6 . Рідна Україна. Світ природи.










42-43

Тарас Шевченко. Україна часів Т.Шевченка. Розповідь про поета, його дитинство. С.Васильченко «В бур’янах»

2







44

Картини довколишнього світу, природи в поезіях Т.Шевченка «За сонцем хмаронька пливе», «Садок вишневий коло хати». Вивчити напам’ять.

1







45

Виразне читання поезій Т.Г. Шевченка.

1







47

Павло Тичина. Коротко про поета і край, де він народився. Майстерне відтворення краси природи, вираження життєрадісності, патріотичних почуттів засобами художнього слова у поезіях «Не бував ти у наших краях!», «Гаї шумлять», «Блакить мою душу обвіяла».

1







48

Мелодійність віршів П.Тичини. Розгляд кольорової палітри віршів. Напам’ять на вибір.

1







49

Зв’язне мовлення (п). Художній (письмовий) етюд про природу.

1







50

Євген Гуцало. Основні відомості про письменника. «Лось». Вічне протистояння добра і зла – наскрізна тема світового мистецтва. Розкриття цієї теми в оповіданні. Образи хлопчиків, їхня наполегливість у захисті гуманних переконань.

1







51

«Зірка».Співчуття, милосердя – шлях до перемоги добра.

1







52

«Чарівники», «Журавлі високі пролітають». Дивовижний світ рідної природи.

Т.Л.Оповідання



1







53

М.Рильський. Основні відомості про поета. Його вміння бачити красу рідної природи. «Дощ», «Осінь-маляр із палітрою пишною». Напам’ять 1 вірш (на вибір).

1







54

«Люби природу не як символ…». Єдність людини і природи.

1







55

Позакласне читання творів Є. Гуцала.

1







56

Література рідного краю

1







57

Контрольна робота №4. Тест

1







58

Григір Тютюнник. Коротко про письменника. Ідея неповторності і багатства внутрішнього світу людини в оповіданні «Дивак», Паралельність і єдність двох світів – природи і людини, зображених в оповіданні.

1







59

Допитливий, чуйний, добрий хлопчик Олесь, його жага пізнати загадковий світ природи, вміння фантазувати, уявляти.

1







60

Гідна поведінка Олеся як позиція особистості.

1







61

Микола Вінграновський. Поезія – особливий спосіб вираження почуттів людини. Висловлення поетичною мовою любові до дитини і турботи про неї, батьківського заповіту в поезії «Перша колискова».

1







62

Художні описи природи як вияв патріотичних почуттів автора у віршах «Сама собою річка ця тече…», «Бабунин дощ».

1







63

«Сіроманець». Захоплива і драматична історія про хлопчика й вовка. Приклад гармонії людини і природи. Гуманізм повісті.

1







64

Образ Сашка. Його здатність на самостійні вчинки

1







65

Позакласне читання. Твори українських письменників про природу. О.Олесь «Все навколо зеленіє».

1







66

Контрольна робота №5. Письмова характеристика героя.

1







67

Література рідного краю.

1







68

Повторення та узагальнення вивченого.

1







69

Повторення та узагальнення вивченого.

1







70

Підсумковий урок.

1
























Програма з української мови
5-й клас

(122 год., 3,5 год на тиждень)

(10 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія





п\п


Кіль-

кість


годин

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до

рівня мовленнєвої компетентності учнів



1


24

(заг.)

Відомості про мовлення

Загальне уявлення про мовлення як діяльність; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), їх особливості. Спілкування як важливий складник культури людини. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й письмове, монологічне й діалогічне. Мета спілкування й адресат мовлення; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними й доброзичливими; уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника; заохочувати його до висловлення власної думки, уміти доброзичливо висловити незгоду з позицією співрозмовника; не розмовляти без потреби голосно, не використовувати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення тощо (практично).

Текст як продукт мовленнєвої діяльності. Змістова й композиційна єдність, зв’язність тексту. Тема комунікативна спрямованість, основна думка тексту, мікротема. Структура тексту (вступ, основна частина, кінцівка); абзац. Ключові слова в тексті.

Усна й письмова форми тексту (висловлювання). Простий план готового тексту.

Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність).

Помилки в змісті й побудові висловлювання (практично).

Належність тексту до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового (загальне ознайомлення). Ознайомлення із розмовним, науковим і художнім стилями, сферою їх використання (побутова, соціально-культурна, наукова (навчально-наукова), суспільна, офіційно-ділова).

Типи мовлення (різновиди текстів): розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму.

Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист, особливості їх побудови.


Учень (учениця):

розрізняє такі поняття, як мовлення, спілкування, види мовленнєвої діяльності, монолог, діалог, адресат мовлення; усну й письмову, монологічну й діалогічну форми;

усвідомлює основні правила спілкування, вимоги до мовлення;

визначає істотні ознаки тексту,

тему, основну думку, задум і мікротему висловлення, мету спілкування; належність тексту до певного стилю (розмовного, художнього, наукового), типу (розповіді, опису роздуму) і жанру мовлення (оповідання, відгуку, замітки, листа);



виокремлює в тексті абзаци, мікротеми, тематичні речення;

знаходить мовні засоби зв’язку речень у тексті;

складає простий план готового тексту; знаходить і виправляє помилки в змісті, побудові висловлювання;

аналізує й оцінює текст ( його зміст, форму, задум і мовне оформлення).



2



Види робіт

Сприймання чужого мовлення:

Аудіювання лухання-розуміння)

Особливості аудіювання як виду мовленнєвої діяльності; фактори, що визначають ефективність розуміння почутого.

Слухання-розуміння текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опису окремих предметів, тварин), роздуму; жанрів мовлення: оповідання, замітки, статті, казки, легенди, переказу, пісні, вірша, загадки; прислів’я, приказки.


Читання ( мовчки і вголос)

Особливості читання як виду мовленнєвої діяльності.



Читання мовчки (швидкість, розуміння, запам’ятовування) текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, наукового;

типів: розповідь, опис (зокрема опису окремих предметів, тварин), роздум;

жанрів мовлення: оповідання, замітки, статті, казки, легенди, переказу, пісні, вірша, загадки; прислів’я, приказки.

Робота з книжкою: способи виділення частин змісту в тексті (відступи, підзаголовки тощо). Зміст книжки, журналу. Словникові статті у словниках різних типів.

Виразне читання вголос художніх, науково-популярних текстів різних типів мовлення, що належать до таких жанрів, як оповідання, замітка, стаття, легенда, переказ, казка, прислів’я, приказки, пісня, вірш, байка (вивчення деяких з них напам’ять або близько до тексту для збагачення мовлення). Комунікативна спрямованість читання вголос, зокрема урахування особливостей слухачів, швидкість, виразність читання.



Учень (учениця):



розуміє прослуханий текст, виконує завдання (ділить текст на частини, знаходить указані частини, створює малюнок за текстом, вибирає один із пропонованих варіантів відповіді на запитання за текстом);

розуміє висловлювання інших людей або звукозаписи з одного прослуховування (тривалість звучання незнайомих текстів розмовного й художнього стилів обсягом 400-500 слів - 4-5 хв., наукового стилю обсягом 300-400 слів – 3-4 хв.);

складає первинне уявлення про зміст почутого (що, коли, у якій послідовності відбувається);

прогнозує загальний характер змісту повідомлюваного на основі формулювання теми, основної думки;

визначає адресата, комунікативну мету й мотив висловлювання, причинно-наслідкові зв’язки, зображу-вально-виражальні засоби тексту;

оцінює особливості змісту і форми почутого тексту.

Учень:

читає мовчки відповідно до свого віку незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення зі швидкістю 100-150 слів за хв.;

виділяє й запам'ятовує в прочитаному головне, тему й основну думку тексту, деталі;
добирає заголовки до частин тексту, складає простий план;

ставить запитання до прочитаного, відповідає на них;

виділяє структурні частини тексту, а також окремі його частини, підтеми змісту;

переглядає текст швидко й знаходить у ньому вказані елементи (цифри, слова в лапках, слова, написані через дефіс, виносками, слова, написані з великої літери, набрані курсивом, схеми, таблиці й частини тексту, які до них відносяться, тощо);

оцінює прочитаний текст із погляду новизни, значущості змісту, виразності мовного оформлення тощо.

Учень (учениця):



читає вголос знайомі тексти різних стилів (розмовного, наукового й художнього), типів, жанрів мовлення з достатньою швидкістю (80-120 слів за хв.), плавно, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, ділячи текст на смислові частини, виділяючи голосом ключові слова, прилаштовуючи швидкість, виразність читання до можливостей і потреб слухачів;

оцінює прочитаний уголос текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).













3




Відтворення готового тексту:

Перекази за простим планом.

Говоріння:

Докладні перекази художніх текстів розповідного характеру з елементами опису тварин , роздуму.

Докладний переказ тексту наукового стилю.

Письмо:

Докладні перекази художнього тексту розповідного характеру з елементами опису предметів, тварин.

Учень (учениця):



переказує докладно (усно й письмово) почуті й прочитані тексти художнього й наукового стилів мовлення (обсягом 100-150 слів) за самостійно складеним простим планом, підпорядковуючи висловлювання темі й основній думці, з урахуванням комунікативного завдання, дотриманням композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;

помічає й виправляє недоліки в своєму мовленні;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).

4

Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалоги за поданим початком, малюнками).


Монологічне мовлення

Твори за колективно складеним планом.

Говоріння:

Твори-описи окремих предметів, тварин (зокрема за картиною) у художньому стилі.

Відповідь на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) у науковому стилі.

Відгук про висловлювання товариша.

Твір-оповідання про випадок із життя. Письмо:

Твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі.

Твори-описи окремих предметів, тварин у художньому й науковому стилях.

Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі.

Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.


Учень (учениця):

складає й розігрує діалоги певного обсягу (орієнтовно 6-7 реплік для двох учнів) відповідно до пропонованої ситуації спілкування, зразка, за поданим початком, опорними словами, малюнком, досягаючи комунікативної мети (тривалість діалогу 3-5 хв.);

дотримується теми висловлювання, норм української літературної мови;

використовує репліки для стимулювання й підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).
Учень (учениця):

складає усні й письмові твори з урахуванням мети й адресата мовлення, типу мовлення (зокрема твір-опис окремих предметів,тварин, твір-розповідь і твір-роздум на основі власного досвіду), жанру мовлення (оповідання про випадок із життя, замітка в газету інформаційного характеру, лист, адреса),

підпорядковує висловлювання темі й основній думці;

використовує вивчені мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті;

вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній);

додержується вимог до мовлення та основних правил спілкування;

знаходить й виправляє недоліки й помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань;

оцінює текст (його зміст, форму, задум і мовне оформлення).



Ділові папери. Лист рідним, друзям. Адреса.



Міжпредметні зв'язки. Художній твір і його частини: тема та ідейний зміст художнього твору; розповідь і опис предметів, тварин у вивчених творах; роздуми про вчинки героїв (література); усний опис змісту й художніх засобів у творах живопису, що зображують предмети, тварин;

усна розповідь за змістом жанрової картини про дітей; спостереження за окремими предметами під час малювання з натури (образотворче мистецтво).





Мовна змістова лінія


п\п


Кіль-

кість


годин

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до

рівня мовної компетентності учнів



1

1


Вступ

Значення мови в житті суспільства. Поняття державної мови. Українська мова — державна мова України.



Учень (учениця):

розуміє значення мови в житті суспільства, усвідомлює роль української мови в житті людини й суспільства.

2

10

Повторення вивченого в початкових класах

Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Прикметник. Числівник. Займенник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.

Правопис.

Велика буква і лапки в іменниках.

Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів.

Не з діє­словами.

Правопис -шся, -ться у кінці дієслів. Написання прийменників з іншими частинами мови. Правопис вивчених прислівників. Апостроф. Знак м’якшення.



Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія. Уживання вивчених частин мови як синонімів і антонімів, у прямому й переносному значеннях.

Граматика. Роль вивчених частин мови в побудові речення і висловленні думки. Використання прийменників та сполучників і, та, й, а, але для зв'язку слів у реченні.

Культура мовлення. Розрізнення літера­турної лексичної норми, слів української й російської мов з метою уникнення суржика.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вміння складати й редагувати висловлення на основі власного досвіду.

Учень (учениця):

розпізнає вивчені в початкових класах частини мови, визначаючи їх істотні ознаки;

правильно пише слова з вивченими орфограмами;

розставляє розділові знаки в кінці речення, при звертанні, однорідних членах речення;

розрізняє літературну лексичну норму;

пояснює вивчені орфограми й пунктограми;

знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;

ко­ристується орфографічним і тлумачним словниками;

будує речення з вивченими частинами мови, використовуючи їх у прямому, переносному значенні, як синоніми та антоніми;

оцінює випадки вдалого й невдалого їх використання;

складає усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему з використанням власного життєвого досвіду відповідно до визначеної комунікативної мети.

3

5


Відомості з синтаксису й пунктуації

Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми й речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Словосполучення лексичні й фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично).



Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. (повторення). Окличні речення (повторення).

Правопис. Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично).

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія. Засвоєння нових слів (зокрема власне українських) і фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного й залежного слова.

Культура мовлення й стилістика. Засвоєння словосполучень, у яких трапляються помилки у формі залежного слова; синонімічність словосполучень різної будови.

Інтонування розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень.

Використання розповідних, питальних, спону­кальних, а також окличних речень у вивчених сти­лях мовлення. Синонімічність простих речень різних видів.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь лаконічно формулювати теми усних і письмових висловлювань, переказувати сприйняту інформацію, використовуючи у висновку прислів’я й приказки, давати визначення поняттям.


Міжпредметні зв’язки. Прислів’я, приказки, співвідносні зі словосполученням і реченнями (література).

Учень (учениця):

усвідомлює, що вивчає синтаксис і пунктуація;

відрізняє словосполучення від слова, форми слова й речення;

розпізнає види речень за метою висловлювання, за інтонацією; знаходить межі речень у тексті, частини складного речення, що мають будову простих;

правильно виділяє словосполучення, граматичну основу речення, головне й залежне слово в словосполученні;

правильно інтонує речення різних видів;


розставляє та обґрунтовує розділові знаки в кінці речення;

знаходить і виправляє граматичні й пунктуаційні помилки;

добирає синонімічні словосполучення й речення (різні за будовою);

формулює теми текстів у формі словосполучень і речень;

переказує своїми словами почуте й прочитане, використовуючи прислів’я й приказки;

доцільно використовує в мовленні виразні й синонімічні словосполучення, різні за будовою й метою висловлювання речення, прислів’я, крилаті вислови;

виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, добираючи приклади на підтвердження висловлених суджень.


5

5

Другорядні члени речення: додаток, означення, обставини.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія. Засвоєння нових слів (зокрема власне українських), фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Граматика. Способи вираження означення, додатка й обставин.

Культура мовлення. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь поширювати думку за допомогою другорядних членів речення, давати поширені визначення понять, будувати висловлювання типу роздуму, розповідати короткі історії.

Міжпредметні зв’язки. Епітет, порівняння, пейзаж, літературний портрет, їх зображувально-виражальна роль (література).

Учень (учениця):

розрізняє додатки, означення, обставини;

виділяє другорядні члени умовними позначками;

будує речення, поширюючи їх додатками, означеннями, обста-винами, а також із засвоєними словами в ролі другорядних членів речення;

переказує невеликі художні тексти з елементами опису; складає висловлювання про прочитане, почуте, випадки з власного життя, виражаючи особисте ставлення до навколишнього;

використовує виражальні можливості другорядних членів речення у власному мовленні.

6

8

Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Узагальнювальне слово при однорідних членах речення.

Звертання. Роль звертань у реченні (практично).

Ознайомлення з найбільш уживаними вставними словами (практично).



Складні речення із безсполучниковим і сполучни­ковим зв'язком.

Правопис. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальню­вальних словах у реченнях з однорідними членами.

Розділові знаки при звертанні (повторення). Виділення вставних слів на письмі комами.

Кома між частинами складного речення, з’єднаних безсполучниковим і сполучниковим зв’язком.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія. Засвоєння нових слів(зокрема власне українських), фразеологізмів, прислів’їв, крилатих висловів.

Культура мовлення. Правильне інто­нування речень з однорідними членами, звертаннями і вставними слова­ми й складних речень. Використання звертань і вставних слів у розмов­ному й художньому стилях мовлення. Синонімічність складних речень, складних і простих речень. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати висловлювання типу опису й розповіді, а також діалоги, застосовуючи риторичні засоби для привернення уваги до адресата мовлення.


Учень (учениця):

розрізняє однорідні члени речення, узагальнювальні слова при них, звертання, вставні слова в реченні й складні речення;

усвідомлює стилістичну функцію однорідних членів, звертань, вставних слів у реченні;

правильно інтонує речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення;


розставляє розділові знаки між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, у складному реченні, обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

будує речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами й складні речення й використовує їх у власному мовленні;

оцінює роль однорідних членів, звертань і вставних слів у реченні, а також складних речень у тексті;

будує діалоги на визначені теми й відповідно до запропонованої ситуації, використовуючи виражальні можливості однорідних членів речення, звертань і вставних слів;

складає висловлювання типу розповіді й опису з урахуванням адресата мовлення, використову-ючи різні за будовою (прості й складні) речення.


7

5

Пряма мова. Діалог

Правопис. Розділові знаки при прямій мові.

Тире при діалозі.



Внутрішньопредметні зв’язки:

Лексикологія. Засвоєння нових слів (зокрема власне українських), прислів’їв, крилатих висловів.

Культура мовлення й стилістика. Правильне інто­нування речень із прямою мовою, діалогів. Синонімічність речень із прямою й непрямою мовою. Засвоєння складних випадків слововживання.

Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати повідомлення, що містять висловлювання відомих людей, крилаті вислови як аргументи, брати участь у процесі обговорення певних проблем, у диспутах.

Міжпредметні зв'язки. Звертання, пряма мова, діало­ги в художніх творах (література).

Учень (учениця):

розрізняє слова автора й пряму мову в реченні з прямою мовою;

правильно інтонує речення з прямою мовою;

ставить та обґрунтовує розділові знаки при прямій мові й діалозі;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

оцінює роль зверта