М. Зубков Сучасна українська



Сторінка7/30
Дата конвертації02.12.2016
Розмір9,16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30

Термін (від латин іегтіпиз — кордон, межа, кінець)

галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й од­нозначно відображає систему понять цієї галузі [34, с. 224].

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви — своє­рідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви — одиничне.

До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, гео­графічні назви та назви рослин, звірів і под.



Професійна лексика

Професіоналізм» — слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповіда­ють нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різно­манітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни — це, як правило, абстрактні поняття, то професіона­лізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті пред­мети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:
кок — кухар; камбуз — кухня; кубрик — кімната
відпочинку екіпажу; бак — носова частина корабля;
чалитися — приставати до берега; ходити в море —
плавати; компас, Мурманськ, рапорт
тощо.


  1. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, тор­говельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

  2. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, боч­ка, петля, піке та ін.

  3. Професіоналізми користувачів ПК:

мама — материнська плата; клава — клавіатура; ски­нути інформацію — переписати; вінт — вінчестер (жорсткий диск накопичення інформації).

5. Професіоналізми музикантів:

фанера — фонограма; ремікс — стара мелодія з новою обробкою; розкрутити (пісню, ім'я) — розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному не­офіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важли-ау номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають леталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття і у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писем­ній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначе­них для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори з ме­тою створення професійного колориту, відтворення життєдіяль-яості певного професійного середовища у своїх творах.

В ОДС професіоналізми використовують із певними засте­реженнями.

Канцеляризми — слова й мовленнєві звороти, що позбавляють «образності, емоційності та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення, наприклад:

восени й узимку — в осінньо-зимовий період хвилюватися — переживати стан занепокоєння зголодніти — відчувати потребу в харчуванні.
Використання неологізмів та запозичень

Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предме­ти, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова професійного жарґону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтува­тися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.

Неологізми першої групи доцільно використовувати в діло­вій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), теле­факс, супутникова інформація, фінанси, прогрес, політика, демо­кратія, бюджет, баланс, авізо, бандероль, бланк, шифр, номер, серія, комп'ютер, робот та ін.

Неологізми другої групи не варто вживати в офіційній діловій нові, якшо в ^крзднськ.і.% нові е їхні тлряні відтловіда\жи. усталеного традиційного значення.



авторитет повага, пошана, вага

анархія безладдя

З Зубков М. 65


звертання

підстава, мотив, обґрунтування, доказ

набір

рівновага

обмін

справа, діяльність обговорення

вада, недолік, хиба, ґандж (-у),

упущення, пошкодження, брак переважати дослід, спроба виключний особливість виборці

тотожний, рівнозначний, однаковий відшкодування, оплата, покриття угода

погоджувати

стислий, короткий, небагатослівний

обмежувати

запобіжний

перевага, виключне право

першість, переважне право

продовження (подовження)

відтворювати

ознака, риса, прояв, знак

доброчинець, попечитель, меценат

апеляція аргумент асортимент баланс бартер бізнес дебати дефект

домінувати експеримент ексклюзивний екстраординарність електорат ідентичний компенсація конвенція координувати лаконічний лімітувати превентивний прерогатива пріоритет пролонгація репродукувати симптом спонсор

Декілька порад щодо вживання неологізмів, іншомовних слів у діловій мові та в науковому стилі:

а) не слід використовувати іншомовні слова, якщо в укра-
їнській мові є їхні прямі відповідники;

б) треба використовувати іншомовні слова лише в тому зна-


ченні, у якому вони зафіксовані в сучасних словниках,
а якщо є синоніми — добирати потрібні найточніші
відповідники, виходячи з контексту;

в) не можна використовувати в одному документі (тексті)


іншомовне слово та його український відповідник.

Перевага надається державній мові, що значною мірою полег­шить ведення діловодства й допоможе уникнути небажаних двозначностей і помилок.




Розділ II

Документування в управлінській діяльності
Організаційні документи
Посадова інструкція — правовий акт, що видається устано­вою, закладом з метою регламентації організаційно-правового ста­ну працівника, його обов'язків, прав, відповідальності та забез­печення оптимальних умов для його ефективної праці.

Посадові інструкції розробляються на кожну посаду, яка пе­редбачена штатним розкладом.

Текст посадової інструкції містить такі розділи:


  1. Загальне положення.

  2. Посадові обов'язки.

  3. Права.

  4. Відповідальність.

  5. Взаємини.

Розділ «Загальне положення» містить: найменування поса­ди з позначенням структурного підрозділу; кому безпосеред­ньо підлеглий працівник; порядок призначення на посаду та звільнення з посади; перелік нормативних, медичних та інших документів, якими керується працівник на конкретній посаді; кваліфікаційні вимоги (рівень освіти, стаж роботи); вимоги, що висувають робітникові стосовно спеціальних знань.

Розділ «Посадові обов'язки» встановлює конкретний зміст діяльності працівника, перелічує види робіт, які виконує праців­ник даної посади та характер його дій («керує», «готує», «за­тверджує», «розглядає», «виконує», «забезпечує», «відповідає» тощо).

Розділ «Права» закріплює повноваження працівника, які за­безпечують виконання покладених на нього обов'язків: право приймати певні рішення, давати вказівки з конкретних питань, самостійно підписувати (візувати) документи в межах нада­ної йому компетенції, право звертатися із пропозиціями до керів­ника; репрезентувати від імені підрозділу чи закладу в інших організаціях, та межі цього представництва; право брати участь у нарадах, де розглядаються питання, що стосуються його ком­петенції; право робити запити щодо необхідної для роботи


67

інформації (статистичної, економічної та ін.), а також право вимагати виконання певних дій від інших працівників.

Розділ «Відповідальність» визначає критерії оцінювання роботи та міру персональної відповідальності працівника. Крите­ріями оцінки є об'єктивні показники, що характеризують якість і своєчасність виконаної роботи. Відповідальність робітника визначається згідно з чинним законодавством і може бути дис­циплінарною або адміністративною.

Розділ «Взаємини» окреслює: від кого, у який термін і яку інформацію, отримує працівник; кому, яку й у який термін її надає; із ким узгоджує проекти документів, які готує; із ким спільно здійснює їх підготовку та інші питання його інформа­ційних взаємозв'язків з іншими підрозділами, особами, органі­заціями, установами.

Обов'язковими реквізитами посадової інструкції є:



  1. Підпорядкування міністерству (для державних).

  2. Повна назва організації.

  3. Найменування структурного підрозділу.

і. Назва документа, число, дата та місце укладання.

  1. Заголовок до тексту.

  2. Підпис керівника структурного підрозділу, розшифрування підпису.

  3. Затвердження (підписується керівником або його заміс­ником — куратором даного підрозділу, якщо йому нада­но це право).

  4. Віза (накладається керівниками залежних підрозділів та юридичною службою, а також іншими посадовими осо­бами, від дій яких може залежати її виконання).

  5. Дата затвердження.

Час дії посадової інструкції починається від дати її затверд­ження.

Інструкція — правовий акт, що містить правила, які регулю­ють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони структурних підрозділів, служб, філій, посадових осіб.

Текст інструкції складається з розділів, які мають заголов­ки, що поділяються на пункти та підпункти, пронумеровані арабськими цифрами. Текст інструкції повинен починатися з роз­ділу «Загальні положення», де викладено мету та причини ви­дання документа, сфери (межі) розповсюдження (дії), підстави й розробки та інші відомості загального характеру. У тексті

■струкції використовують слова «повинен»-, «належить», «не­обхідно», «не припускається», «забороняється» та под.

Інструкція оформляється на загальному бланку організації. Заголовок до інструкції містить визначення об'єкта чи коло питань, на які розповсюджуються її вимоги, наприклад: «Інструк­ція про ведення бухгалтерського обліку в установі».

Інструкція підписується, затверджується та візується анало­гічно до посадової інструкції.

Документи інструктивного характеру «Правила» та «Поло­ження» близькі до попередніх за змістом, призначенням та оформ­ленням.

Розпорядчі документи

Накази

Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

Наказ видається на підставі й для виконання чинних за­конів, постанов і розпоряджень уряду, Президента, Верховної Ради, наказів і директивних вказівок вищих органів. Отже, він має як розпорядче, так і виконавче значення.

Накази охоплюють широке коло питань із виробничої і на­вчальної діяльності: організація праці (навчання); добір і роз­становка кадрів; трудова (навчальна) дисципліна; заохочення до праці (навчання) тощо.

За призначенням усі накази поділяються на накази щодо особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (орга­нізаційні, із питань основної діяльності).

У наказах щодо особового складу оформляють призначен­ня, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників. Ці накази укладаються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо.

Серед організаційних наказів розрізняють:

— ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підпри­ємства);

— на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів; такі накази видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяль­ності установ (організацій), затвердженні планів тощо. Потрібно розрізняти специфіку укладання й оформлення наказу, пам'ятаючи, що він складається з констатуючої та розпо­рядчої частин. Однак у наказах, що видаються на виконання ухвал керівних (вищих) органів, часто не пишуть констатуючу частину. Замість цього подають посилання на номер і дату вищо­го розпорядчого документа. Констатуючої частини може також не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують роз'яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках текст наказу складається з параграфів. Реквізити


  1. Назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних).

  2. Повна назва організації, установи.

  3. Назва документ*,

  4. Індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (посередині).

  5. Дата укладання (ліворуч).

  6. Назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа (праворуч).

  7. Заголовок «про...».

  8. Текст:

констатуюча частина містить такі складові: вступ (за­значається причина видання наказу); доведення (ви­кладаються основні факти); висновок (указується мета видання наказу). Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатуючій частині вказується назва, номер, дата й заголовок до тексту розпорядчого документа, а та­кож передається зміст певного розділу статті доку­мента вищого органу (установи), який є підставою для видання конкретного наказу;

- розпорядча частина починається словом «Наказую» і складається з пунктів, що поділяються на такі скла­дові: дія, термін виконання та відповідальність за ви­конання. Кожний пункт наказу нумерується арабсь­кими цифрами.

Текст викладу розпорядчої частини повинен мати нака­зову форму. Зокрема, кожний пункт починається з дієслова в інфінітивній формі («Зарахувати», «Призначити», «Здійснити», «Наголосити», «Звільнити» та ін.). Якщо ж фактові надається значення більше, ніж особі, тоді вживається пасивна форма («Грубі порушення виявле­но...»); активна форма вживається для вказування на ініціатора певної дії («...завідувач навчальної частини зобов'язаний...»).

Як виконавець указується назва організації, підрозділу, службова особа із зазначенням у Д. відмінку посади, прізви­ща та ініціалів. Якщо в одному пункті перелічуються де­кілька осіб, то їхні прізвища вказуються за абеткою. Якщо в розпорядчій частині значна кількість пунктів, то її оформляють у вигляді таблиці.

В останньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконан­ням наказу (відповідно до службової ієрархії).



  1. Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання (службова записка, рапорт, заява тощо).

  2. Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).

  3. Візи (якщо є) «Проект наказу внесено...», «Проект на­казу погоджено...»

Проект наказу погоджується:

  • із заступником керівника установи (підприємства);

  • з куратором питань, які зазначені в документі;

  • з керівником структурного підрозділу, якого стосується пункт наказу;

  • з юристом організації, який засвідчує узгодження наказу із чинними правовими актами та розпорядженнями ке­рівних установ.

Окрім обов'язкових реквізитів, накази щодо особового складу залежно від їх змісту укладаються за певними вимогами. 1. У наказах про призначення, зарахування на роботу вказу­ють:

  • на яку посаду;

  • до якого структурного підрозділу (відділу);

  • вид прийняття (переведенням, відповідно до контрак­ту, на постійну, тимчасову роботу або роботу за суміс­ництвом);

  • особливі умови (із прийняттям матеріальної відпові­дальності, зі скороченим робочим днем та ін.);

  • умови платні (відповідно до штатного розкладу).

2. У наказах про переведення на іншу роботу зазначають:

— з якої посади на яку;

- — вид, термін (постійно, тимчасово);

— мотивування (реорганізація, скорочення, ліквідування підрозділу, дільниці, філії та ін.).



3. У наказах про надання відпустки вказують;

а) вид відпустки:



  • основна, тарифна;

  • додаткова, за тривалий стаж роботи на одному підприємстві; у зв'язку із зупиненням виробницт­ва чи реорганізацією підприємства; як винагорода чи заохочення;

  • навчальна, академічна;

  • у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; хворо­бою; лікуванням; післяопераційною реабілітацією; пологами (декретна) тощо;

  • без збереження заробітної плати, за сімейними об­ставинами; за власний рахунок;

б) загальна кількість робочих днів;

в) дата (з якого числа, місяця, року до якого числа, місяця,


року включно);

г) період, за який надається відпустка (для основної, та-


рифної та додаткової).

4. У наказах про звільнення зазначають:

  • дату звільнення;

  • мотивування (вихід на пенсію; власне бажання; по­рушення закону, статуту підприємства; ліквідування організації, установи та ін.) із зазначенням відпо­відної статті КЗпП чи інших кодексів, законів, стату­тів.

Начальник чи інспектор відділу кадрів або посадова особа зобов'язані ознайомити зі змістом наказу осіб, прізвища яких фігурували в документі, а ті повинні розписатися в оригіналі, зазначивши дату ознайомлення.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання керівни­ком установи, закладу, підприємства.

Зразки:

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Каразіна

Наказ Л6 94-ВК

17.10.2002 м. Харків

про зміни у штатному розкладі

1. ЗАРАХУВАТИ:

1.1 Біленко Ларису Глібівну на посаду викладача історії
України з 17.10.2002 з окладом відповідно до штатно-
го розкладу.


Підстава — заява Біленко Л. Г.

1.2 Кардаша Григорія Юрійовича на посаду старш. лаборан-
та каф. соціології за сумісництвом з 18.10.2002 з окла-
дом відповідно до штатного розкладу.


Підстава — заява Кардаша Г. Ю.

2. ПЕРЕВЕСТИ:

Вєтрову Ганну Іллівну, вахтера гурт. № З, на посаду гардеробниці навч. корпусу з 19.10.2002 до 30.03.2002 у зв'язку з капітальним ремонтом гуртожитку. Підстави: 1) доповідна записка коменданта гурт. № 3 Фе-сенко С. О.;

2) заява Вєтрової Г. І.

3. НАДАТИ:

3.1 Беремесенкові Антону Олександровичу, водієві ванта­жівки ГАЗ-53, тарифну відпустку з 20.10 до 21.11.2002 (на 24 робочі дні) за період роботи.

Підстави: 1) графік відпусток;

2) заява Беремесенка А. О.

3-2 Завалій Валерії Корніївні, доц. каф. української мови, декретну відпустку з 19.10.2002.

Підстава — заява Завалій В. К.

4. ЗВІЛЬНИТИ:

Комар Олександру Михайлівну, проф. каф. історії Ук­раїни, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту з 11.10.2002. Підстави: 1) контракт від 26.08.99; 2) заява Комар О. М.
Ректор (підпис) Г. Б. Лобан

Харківське акціонерне виробниче об'єднання цегельний завод № З

Наказ № 134-ВК

04.10.2003 м. Люботин

про зміни у складі осіб, відповідальних за газове господарство

Для виконання вимог «Правил безпеки в газовому госпо­дарстві заводу»

НАКАЗУЮ:


  1. Відповідальним за безпечну експлуатацію котельної та сушильного цеху й дотримання «Правил безпеки в газовому господарстві заводу» призначити старш. майстра котельної Панасюка В. А.

  2. Відповідальним за випробування рятувальних засобів з-ду призначити інженера цеху № 1 Грошина Т. П.

3. Наказ за № 16-ВК від 17.09.98 відмінити.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на голов. інже-
нера з-ду Середу С. О.


Директор (підпис) /. М. Литвак
Витяги з наказів

Витяг із наказу — це документальна копія будь-якої части­ни оригіналу наказу (без зазначення слова «Копія»). Це доку­мент, який крім бланка може укладатися й на чистих аркушах паперу формату А4 або А5 залежно від обсягу тексту із зазна­ченням таких відомостей:



  1. Назва міністерства, відомства, якому підпорядкована орга­нізація, установа (для державних).

  2. Повна назва організації, установи.

  3. Назва документа.

  4. Дата укладання оригіналу.

  5. Номер наказу.

  6. Місце укладання наказу.

  7. Заголовок до тексту оригіналу або номер пункту розпо­рядчої чи постановчої частини та її назва («про...»; НА­КАЗУЮ:; ЗАРАХУВАТИ:).

  8. Текст констатуючої чи розпорядчої частини.

9. Посада керівника, його прізвище та ініціали (без підпису). 1С. Позначка про завірення копії.

  1. Посада особи, яка укладала й завірила витяг, її підпис, ініціали та прізвище.

  2. Дата укладання витягу.

Зразки:

Міністерство легкої промисловості України Полтавська фабрика панчішних виробів Витяг із наказу

89-ВК від 17.05.2003 м. Полтава



: ПЕРЕВЕСТИ:

2.3. Калюжного Йосипа Варфоломійовича, старш. бухгал­тера, на посаду голов. бухгалтера ф-ки з 19.05.2003 з по­садовим окладом згідно зі штатним розкладом.

Підстава: заява Калюжного Й. В.

І еректор Єгоренко Б. О.

: оригіналом згідно:

тспектор ВК (підпис) 3. Л. Коліушко

і.05.2003

Міністерство освіти і науки України Харківський державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди Витяг із наказу

274-ВК від 05.12.2003 м. X



м. Харків

ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ:

Вировець Ользі Євгенівні, завідувачеві кафедри політології міологічного ф-ту, доценту, за багаторічну сумлінну працю, \идну наукову й педагогічну діяльність, активну участь л громадському житті ун-ту та у зв'язку з 55-річчям із дня вродження.

Підстава: подання декана соціологічного ф-ту від

). 11.2003. Ректор

З оригіналом згідно:

Секретар

24.12.2003

Артеменко І. С.

(підпис) О. М. Аксьонова



Розпорядження

Розпорядження — правовий акт управління державного колегіального органу, що видається в межах компетенції, нада­ної посадовій особі. Видається одноособово керівником або ко­легіальним органом для вирішення оперативних поточних пи­тань і є обов'язковим для всіх кому він адресований. Як правило, цей документ має обмежений термін дії і стосується вузького кола осіб.

Розпорядження та наказ за правовим статусом рівнозначні документи й можуть видаватися нарівні одне з одним. У цьому випадку в тексті слово «НАКАЗУЮ» заміняють його відповід­никами: «ВИМАГАЮ», «ДОЗВОЛИТИ», «ДОРУЧАЮ», «ЗА­БЕЗПЕЧИТИ», «ЗОБОВ'ЯЗУЮ», «ПРОПОНУЮ». На відміну від наказу, який може стосуватися загальних, усеохоплюючих питань, розпорядження частіше висвітлює конкретні питання, що стосуються як усього колективу, так і окремих підрозділів та ланок його роботи.

Реквізити

І.Герб України (для державних організацій).


  1. Назва міністерства, якому підпорядкована організація (для державних).

  2. Повна назва органу управління, що видає розпорядження.

  3. Назва документа та його номер. - - - ■

  4. Дата видання.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка