М. Зубков Сучасна українська



Сторінка22/30
Дата конвертації02.12.2016
Розмір9,16 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   30

1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в авто­біографії, заяві, службових записках).

неправильно

Я пропоную усунути п. Куліша В. Д. з посади лаборанта, яку він обіймав, у зв'язку з його неодноразо­вими порушеннями своїх службових обов'язків і перевести його на...

правильно

Пропоную усунути п. Куліша В. Д. з посади лаборанта у зв'язку з неодноразовим пору­шенням службових обов'язків і перевести на...

Прономіналізація — (від лат. ргопотіпа) займенниковий.

Ним, Пінчуком О. В., було Пінчуком О. В. було залу-

залучено до своїх розробок... чено до розробок.^ Я особисто сам перевірив... Я перевірив ...

2. Слід уникати вживання займенників:

  • із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

  • складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякйй-такйй, хтозна-який, хто-небудь і под.;

  • усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, тою, у всім, на чим і под.

3. Треба використовувати тільки нормативні форми за-
йменників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів:


тієї розробки

і. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку.
неправильно

на моїм сей захід у кожнім

которий день поспіль був відсутній якийсь час у чиїм

свойого зобов'язання воно сталося випадково невідь-скільки часу сі продукти цеї ночі

казна-який звіт абичим завершили котрогось із присутніх тая нарада тії розробки

правильно

на моєму

цей захід

у кожному

котрий день поспіль

був відсутній деякий час

у чийому

свого зобов'язання це сталося випадково невідомо скільки часу ці продукти цієї ночі

невідомо який звіт невідомо чим завершили декого із присутніх та нарада

неправильно

мною запроваджено нами запропоновано ними привезено вами доведено

правильно

я запровадив ми запропонували вони привезли ви довели

5. Уникати двозначності, що може виникнути: а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов'язаний:


неправильно

Значна кількість учених взяла активну участь

?' секційних засіданнях, х виявилося багато. Пенсіонерка мешкає в аварійній квартирі, її треба відремонтувати.
правильно

У багатьох секційних засіданнях взяла участь значна кількість учених.

Аварійна квартира, у якій мешкає пенсіонерка, потребує ремонту.

б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим:



неправильно правильно

Лаборант Горобець В. О. Голова зборів

внесла пропозицію. Головуючий відхилив пропозицію

з нею не погодився. лаборанта Горобець В. О.

в) якщо замість особового займенника вжито присвійний:



неправильно правильно

Моїм отриманим,завданням Я отримав завдання...
було... Завдання, що я отримав...

г) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:



неправильно

Він своїми руками відре­монтував свою машину. Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції.

правильно

Він власноруч відремонтував особисту машину. Директор запропонував присутнім прокоментувати їх пропозиції.

д) якщо вжито зворотний займенник із неконкретним спів­віднесенням:

правильно

Комісія запропонувала надати послуги адміністрації в розслідуванні НП.


неправильно

Комісія запропонувала адміністрації взяти на себе функції щодо розслідування НП.

е) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним імен ником:



неправильно правильно

Цими гіллями закрили канаву. Цим гіллям закрили канаву.

ж) якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка: неправильно правильно



Усією групою пішли Група в повному складі пішла

на заняття. на заняття.

Виконано за однією моєю Виконано за умови або

умовою. Виконано лише за умови.

6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присут­ності тих, про кого йдеться.

Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені органі­зації, установи, закладу— Нагадуємо..., Надсилаємо..., Повідом­ляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Ад­міністрація повідомляє..., Ректорат просить..., Об'єднання інформує...).

Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю..., Про­поную..., Наказую...).

Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залу­чаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.

Нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії: Ви, колеґо, зачекайте, будь ласка. Мати надіслали листа. Вам, пане професоре, зателефонують з Одеси.

П7І Пам'ятайте: використання чи невикористання за-*—^ йменників змінює тональність ділових текстів, може підси­лювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимо­ги, прохання, поради тощо.

Увага! Запам'ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях:

неправильно правильно

Дякую Вас. Дякую Вам.

Пробачте мене. Пробачте мені.

На котру годину призначили... О котрій годині призначили...

Скільки годин? Котра година?

Властивий для нього. Властивий йому.

Характерний йому. Характерний для нього.

ТелеаЬонував до нього. Телефонував йому.

Вибачити його. Вибачити йому.

Кепкувати над ним Кепкувати з нього.

Окремі учасники. Деякі учасники.

Правильний наголос у займенниках — це не тільки культу­ра мовлення, а й засіб уникнення двозначності.

У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наго­лос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того.

7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мов­ленні додержуватися Р. чи 3. відмінків їх ніж присвійного займенника їхній.



неправильно правильно

їхнє обладнання їх обладнання

Надійшли їхні пропозиції Надійшли їх пропозиції
Реалізовано їхню продукцію Реалізовано їх продукцію
Оглянуто їхній об'єкт Оглянуто їх об'єкт

ДІЄСЛОВО

Дієслово — самостійна частина мови, що означає дію або стан чи процес і відповідає на питання що робити?, що зробити? У систему дієслова входять такі форми:

а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, малювати,
сміятися;

б) форми в дійсному, умовному та наказовому способах:


прочитаю, малюватимуть, сміялися, прочитав би, малюва-
ла б, сміявся б, прочитай, малюйте, смійся;

в) дієприкметник: прочитаний, малюючий, битий;

г) безособові форми на -но, -то: прочитано, мальовано, бито;

д) дієприслівник: прочитавши, малюючи, сміючись.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. У них розрізняють дві осно­ви: основу інфінітива й основу теперішнього часу. Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінна або незмінна й виступає тим чи іншим членом речення.
Перехідні й неперехідні дієслова

1. Після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений імен­ником у 3. відмінку без прийменника: зустрічати (кого?) друзів, кладуть (що?) асфальт, розглянувши (що?) проект, готуючи (що?) вечерю, виконано (що?) розпорядження, нагороджено (кого?) воїна.

Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти і в Р. відмінку без прийменника:

а) якщо перед дієсловами є частка не: не розроблено (чого?)


заходів, не проклали (чого?) колії, не посадили (чого?)
дерев, не запросили (кого?) депутата;

б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його


частину: принеси сіль (усю), принеси солі (частину), роз-
вантажити цемент
(увесь), придбав цементу (частину).

  1. До неперехідних належать дієслова, що не мають при собі такого додатка: іти, працювати, дякувати (кому?), турбува­тися (про кого, що?).

  2. Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то пере­хідними, то неперехідними: малює картину, вишиває рушник, співає пісню - перехідні; Юрась малює і пише, а Ганна виши­ває і співає - неперехідні.


Види дієслова

Дієслова можуть означати дію завершену й незавершену. За­лежно від цього вони поділяються на дієслова доконаного та недоконаного виду.



1. Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або
одноразовість дії і відповідають на питання що зробити? що
зробив? що зроблю?
(прочитати, прочитав, прочитаю).

Дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посивівши - на кінець дії; моргнув, гукнете, допомо­жуть, ударивши - на одноразовість дії.

Лише доконаний вид мають дієслова із префіксами від-, за-, на-, по-, про-, роз-: відговорйти, віднести, заговорити, занести, наговорити, нанести, поговорити, понести, прого­ворити, пронести, розговорити, рознести.

2. Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок, ні
на кінець дії або ж означають повторювану дію та відповідають
на питання що робити? що робив? що роблю? що буду роби-
ти?
(рити, рив, рию, ритиму, буду рити).

Дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо, розглядуваний, сіяний, сидячи - не вказують ні на початок, ні на кінець дії; стукати, моргав, гукаєте, відвідуючи, ударяючи - указують на повторюваність дії.

Лише недоконаний вид мають дієслова: бродити, володіти, гидувати, гордувати, грабувати, змушувати, зоріти, імпонува­ти, квартирувати, лихоманити, літати, марити, морозити, намагатися, піклуватися, потребувати, прагнути, силкувати­ся, тріумфувати.

3. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за
допомогою різних засобів:

а) додаванням і відкиданням префіксів: світити - засві-


тити, дружити - подружити, вабити - привабити;

б) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів: повто-


рювати - повторити, допомагати - допомогти, грюка-
ти - грюкнути, кінчати - кінчити;

в) чергуванням звуків у корені: збирати - зібрати, надсила-


ти - надіслати;

г) зміною наголосу: розкидати - розкидати, скликати -


скликати, вслухатися - вслухатися;

д) зміною коренів: брати - взяти, ловити - упіймати, за-


ходити -
зайти.

4. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконано-
го, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфік-
сом -ува- переважно іншомовного походження: воєнізувати,
гарантувати, інтенсифікувати, наслідувати, організувати,
телеграфувати, яровизувати,
а також веліти, женити.
Змінювання дієслів у теперішньому

часі та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особо­вих закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.




1. До І дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -е (-є), а в 3-й особі множини - закінчення -уть (-ють)

Особа

Однина

Множина

1-ша

пиш-у

малю-ю

пйш-емо

малю-ємо

2-га

пйш-еш

малю-єш

пйш-ете

малю-єте

3-тя

пйш-е

малю-с

пйш-уть

малю-ють

Особа

Множина

1-ша

хбд-имо

мовч-имд

стоїч-6

2-га

хбд-шпе

мовч-шпе

стоїте

3-тя

хбд-ять

мовч-ать

стоять




Примітка. За такими зразками відмінюються й діє­слова доконаного виду в майбутньому часі.

Проста форма цих дієслів утворюється додаванням префікса до форми теперішнього часу: читаю - прочитаю, кажу - скажу, глянемо - розглянемо, будують - збудують, їду - поїду. Рідше вживаються безпрефіксні дієслова доконаного виду (переважно зі значенням одноразової дії): гукну, крикну, сяду, гляну й под.

3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти, повісти та префіксальні похідні від них. Дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни.

Особа

Однина

1-ша

2-га


3-тя

дам

даси

дасть

їм

їси

їсть

повім

повіси

повість




Особа

Множина

1-ша

2-га


3-тя

дамб

дасте

дадуть

імб

їсте

їдять

повімо повісте

1^1 Примітка. У 3-й особі множини дієслово повісти * та похідні від нього не вживаються, їхнє значення пере­дається іншими словами: повісти, розповісти - розка­жуть, доповісти - повідомлять тощо.

4. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має
форму є. Лише в художній літературі вживаються також ар-
хаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єсй, єсть, єсте, суть.

У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І діє­відміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.



5. Для особових форм дієслова характерні такі особливості:
а) ненаголошені е (є) та и (ї) в закінченнях звучать майже

однаково, а передавати слід голосний за належністю до дієвідміни: пишемо, читаємо, сушите, стоїте;

б) буквосполучення -шся у 2-й особі однини читається як
[с'с'а] - учишся, пнешся, смієшся; буквосполучення -ться
у 3-й особі однини й множини - як [ц'ц'а] - учиться,
учаться, сміються;

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково


мають у кінці звук ']і робить, просить, бачить, гоїть;

г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: біжимо,


будуємо, говоримо;
форми без кінцевого о (біжим, будуєм,
говорим)
припустимі лише в поезії та в розмовній мові.

1Примітка. Чергування постфіксів -ся, -сь у діє­словах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед на­ступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлююся з документацією, перед голосним — на -сь: двері відчинились одразу, колись навчалась у Сорбонні.

ІВинятки: — дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спа­ти - до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові;

  • дієслово сукати може належати як до І дієвідміни (сукаю, сукаєш, сукає...), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...);

  • іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення, можуть на­лежати до різних дієвідмін (слати - стелю, стелеш... стелють і стелити - стелю, стелиш... стелять).

)Увага! При дієвідмінюванні відбувається чергуван­ня приголосних в особових формах:

а) у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах


однини і множини теперішнього чи майбутнього часу,
якщо є чергування в 1-й особі однини - Г>Ж, 3)Ж, к>ч,
х>ш, с>ш, т>ч, ст>щ, сющ
(могти - можу, мазати
маж і), пекти — печу, колихати — колишу, чесати -
чешу, хотіти - хочу, засвистати - засвищу, по-
лоскати - полощу);

б) у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі


однини - д>дж, т>ч, з>ж, с>ш, зд>ждж, ст>щ (води-
ти - воджу, тремтіти - тремчу, возити - вожу,
просити - прошй, їздити - їжджу, мостити -мощу).
Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебити, забити і под.), у якому г чергується з ж в усіх особових формах: бігти - біжу, біжиш, біжить, біжать (вибігти -вибіжу, вибіжиш і под.).
Творення форм майбутнього часу недоконаного виду

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають про­сту (історично - складену) і складену форми. Відмінюються вони за такими зразками:



Особа

Однина

1-ша

2-га


3-тя

казатиму

казатимеш

казатиме

буду казати будеш казати буде казати




Особа

Множина

1-ша

2-га


3-тя

казатимемо казатимете казатимуть

будемо казати будете казати будуть казати

  1. У простій формі після т перед м завжди стоїть и (кінце­вий голосний неозначеної форми).

  2. Складена форма утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з інфінітивом недоконаного виду.

3. Проста і складена форми мають однакове значення.
Творення форм наказового способу

  1. Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду утворюються від особової форми дієслова (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай (про)жив-е' -хай (про)жив-уть, нехай спить — нехай сплять.

  2. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішного часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення або -ить: пйш(е), підкресл(ить), помірку[(й)е], пробач(ить), а потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо-
бові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть;
підкресли, підкреслімо, підкресліть;
ці закінчення збе-
рігаються й тоді, коли наголос переходить на префікс:
випиши, випишімо, випишіть;

б) приголосні д, т, з, с, л, н, ц, після яких зникає ненаго-


лошений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо,
тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;

в) зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м,


ж, ч, ш, щ, р:
поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо,
сипте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.

Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, у 2-й особі множини - закінчення -те.



3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, хоча зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так живу або щоб я так жив (як формула божби).

Закінчення дієслів наказового способу

Число

Особа

Під наголосом та після збігу приголосних

В інших випадках

Однина

2-га



-(ь) □

Множина

1-ша

-імо

-(ь)мо

Множина

2-га

-іть

-(ь)те

Дієслова пити, бити, вити зберігають кореневий голосний -и: пий, бий,г вий. ^Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте, а доповісти, розповісти - доповідай, розповідай.

Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливо­му звертанні до однієї особи: Порадьте, учителько, будь ласка.


Безособові дієслова

Ці дієслова, змінюючись за способами й часами, не змінюються, проте, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду та означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смер-
кає, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеть-


ся, кортить;


в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.

Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових ре­ченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи Ор. відмінках.
Безособова предикативна форма на -но, -то

1. Незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: на­писаний - написано, забитий - забито, зроблений - зроблено, розглянутий - розглянуто.

Ця форма, як і безособові дієслова, уживається в ролі при­судка в безособових реченнях. При ній не буває підмета, але є прямий додаток, виражений 3. (чи Р.) відмінком без приймен­ника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі роботи розгляну­то, помилок не помічено.



2. Використовувати форму на -но, -то треба замість пасивних
дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення, наприклад: Усім надано рівні можливості.



Слід писати: Постанову прийнято одноголосно; а не По­станова прийнята одноголосно; але: Бійці були виснажені після важкого бою.

3. Безособова форма виражає дію, минулу недавно: Останній
урок
закінчено, книжки здано. Якщо ж ідеться про давно
закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово
було або буде: На нашому подвір'ї було посаджено кущі
калини й горобини; Незабаром
буде пущено нову лінію
метрополітену.


Дієприкметник
Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикмет­никовими, а саме:

  • як і дієслово, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (ак­тивний);

  • як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа.




  1. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зу­мовлену дією того самого предмета: камінь лежить - лежачий камінь -(недоконаний вид); дерево засохло — засохле дерево (доконаний вид).

  2. Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зу­мовлену дією іншого предмета: контролюють ситуацію -контрольована ситуація (недоконаний вид); застосували ме­тод - застосований метод (доконаний вид).

Пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дівчинка вдяглії­ся - удягнута дівчинка, бабуся посміхнулася - усміхнена ба­буся.

3. У межах кожного з них (активного чи пасивного) за
ознаками часу розрізняють форми теперішнього і минулого
часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають.
Творення і правопис дієприкметників

  1. Активні дієприкметники минулого часу на -лий (-а,-е) доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: змарні(ти) -змарнілий, опа(сти) - опалий, спочй(ти) - спочилий, мерзіти) - мерзлий. Суфікс -ну-, як правило, випадає: засох-ну(ти) - засохлий, промбкну(ти) - промоклий.

  2. Активні дієприкметники теперішнього часу на -чий (-а, -е) недоконаного виду творяться від основи 3-ї особи множи­ни теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- {-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач-(-яч-) (від дієслів II дієвідміни) і родових закінчень -ий, -а,

-є: квітну(ть) - квітнучий, співаю(ть) - співаючий, зітхй-ю(ть) — зітхаючий, лежа(ть) — лежачий. Ці форми в су­часній українській мові мають обмежене вживання.

не можна говорити й писати:

навчаючий сина батько поважаюча себе людина говорячий промову депутат виконуючий пісню співак

треба говорити й писати:

батько, який навчає сина людина, яка себе поважає депутат, який виголошує промову співак, який виконує пісню

Слід писати й говорити: завідувач, а не «завідуючий»; ко­мандувач, а не «командуючий». Однак можливий вислів викону­ючий обов'язки, оскільки вислів має значення іменника.

0

Примітка. Форми на -лий недоконаного виду ма­ють значення прикметників, порівняйте:



недоконаїшй вид

доконаний вид

синію-ч-ий

посйні-л-ий

сивію-ч-ий

посйві-л-ий

лежа-ч-ий

залежа-л-ий


3. Пасивні дієприкметники обох видів утворюються від ос­нови інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н-, -єн- (-єн-), -т-

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а (-я), -ува-


(-юва-), -овува-,
то до неї додається суфікс -н- {-ий, -а,
-є, -і):
писа(ти) - писаний, чита(ти) - читаний,
посія(ти) — посіяний, розпиля(ти) - розпйляний,
зігнаХти) - зігнаний; оспівува(ти) - оспівуваний, за-
гбюва(ти) - загоюваний, застосбвува(ти) - за-
стосовуваний;
суфікс -ува- (-юва-), якщо наголос пе-
реходить на перший голосний, змінюється на -ова-:
роздруку ва( ти) - роздрукований, реконструював ти) -
реконструйований, соЬормулюва(ти) - сформульований,
запрограмува(ти) - запрограмований.
Відповідні ро-
сійським пасивним дієприкметникам на -ом(ьій), -ем(-ьій)
форми в українській мові мають прикметникове значен-
ня: невидимий, незримий, одержимий і под.;

б) якщо основа інфінітива закінчується на голосні -и, -і (-Ї)


або приголосні, то формотворчим є суфікс -єн- (-єн-);

при цьому кінцеві голосні основи випадають, а приго­лосні здебільшого зазнають змін:



узгоди(ти)

змуси(ти)

пилососи(ти)

запрягСтй)

пек(тй)

врази(ти)

верті( ти)

пустй(ти)

заспокоїСти)

загоііти)

узгбдж(у) -

змуш(у) -

пилосбш(у) -

запряж(у) -

печ(у) —

враж(у) —

верч(у) —
пущ(у)


заспок6[й(у)] -

заго[й(у)] -
узгоджений


змушений

пилосошений

запряжений

печений

вражений

верчений

пущений

заспокоєний

загоєний

Перед цими суфіксами після губних з'являється -л-

вловй(ти) купй(ти) зробй(ти) зломй(ти)

вловлСю) купл(ю) зробл(ю) зломл(ю)

вловлений куплений зроблений зломлений

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -р, то до такої основи (переважно односкладової), як правило, додаєть­ся суфікс -т- {-ий, -а, -е, -і): припну(ти) - припнутий, взу(ти) - взутий, розбй(ти) - розбитий, нагрі(ти) -нагрітий, взя(ти) - взятий, м'я(ти) - м'ятий, вйтер-(ти) - витертий. Від дієслів з основою інфінітива на -оро-, -оло-, а також із суфіксом -ну- можуть утворюватися паралельні форми дієприк­метників із суфіксами -т- і -єн-: пороти - поротий і порений, колоти - колотий і колений, молоти - молотий і мелений; стйсну(ти) - стиснутий і стиснений; верну(ти) — верну­тий і вернений; замкну(ти) - замкнутий і замкнений; кй-ну(ти) - кинутий і кйнений; усуну(ти) - усунутий і усуне­ний; зігну(ти) — зігнутий і зігнений.

| Л Увага! У пасивних дієприкметниках -н- не подвою­ється: зроблений, намальований, зав'язаний, натхнений та ін.

4„ Дієприкметники із часткою (постфіксом) -ся не утворю­ються. Якщо ж активний чи пасивний стан твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися - розчервонілий, намерзтися - намерзлий, зажуритися - зажурений, усміхну­тися - усміхнений, утомитися - утомлений, купатися ~ купа­ний.
Відмінювання і вживання дієприкметників

і. Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи.

Відмінки

Однина

н. р. д.

3. Ор. М.

розквітлий

розквітлого

розквітлому

як у Н. або Р.

розквітлим

(на) розквітлому

(розквітлім)

розквітле

розквітлого

розквітлому

розквітле

розквітлим

...розквітлому

(розквітлім)

розквітла

розквітлої

розквітлій

розквітлу

розквітлою

...розквітлій



Відмінки

Множина

н.

розквітлі

р.

розквітлих

д.

розквітлим

3.

яку II. абоР.

Ор.

розквітлими

М.

...розквітлих

  1. Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) та пасивні (на -ний, -тий) уживаються без обмежень - нарівні з прикметниками: Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділо­му від дощів сіряку (О. Гончар).

  2. Активні дієприкметники недоконаного виду на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) уживаються рідко й без залежних слів: Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб). Не бійся гостя сидячого, а бійся гостя .стоячого (Н. те.).

Штучними сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх
ужито із залежними словами: Нудьгуючими від пересичення
очима дивився він на село; Не бійся гостя, сидячого за столом,
а бійся стоячого біля дверей. ,

їх доцільніше замінити:

а) лідрядним означальним реченням: Не бійся гостя, який
сидить за столом,
а бійся гостя, який стоїть біля
дверей;

б) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичен-


ня очима дивився він на село.


Дієприслівник
Дієприслівник — особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію або стан, що супроводжують іншу дію або стан, названі дієсловом і відповідає на питання що робивши? що роблячи?

1. Дієприслівники доконаного виду творяться від основи
інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши
(після голосних), -ши (після приголосних). Дієслово ставить-
ся в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши:
подумав+ши, оглянув+ши, підбіг+ши.

Дієприслівник доконаного виду означає таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної, і відпо­відає на питання що зробивши?



2. Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи
теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів
-учи- (-ючи-) від дієслів І дієвідміни та -ачи- (-ячи-) від дієслів
II дієвідміни. Дієслово ставиться у 3-й особі множини теперіш-
нього часу й замість -ть додається -чи: думаю(ть) - думаючи,
терпля(ть) - терплячи, гуркотя(ть) - гуркотячи.

У корені дієприслівника теперішнього часу зберігаються всі ті особливості, які виникають при творенні дієслівних форм 3-ї особи множини теперішнього часу.

Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною, і відповідає на питання що роблячи?

3. Дієприслівники утворюються також від дієслів, які закін-
чуються на -ся (-сь): задивляючись, посміхаючись (недокона-
ний вид), задивившись, посміхнувшись (доконаний вид).

Дієприслівниковий зворот — дієприслівник із залежними від нього словами (словом). Активно використовується в ОДС, особливо в кліше, і сприяє більшій чіткості й стислості виражен­ня думки.



®

0

Увага! Слід відрізняти дієприслівники недокона­ного виду від близьких за звучанням активних дієприк­метників у Н. (3.) відмінку множини, які відповідають на питання які? й мають закінчення -і: Раптом увімк­нулися всі гучномовці, заглушуючи два співаючі хори.

Примітка. Дієприслівник уживається лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонаймен­ше дві дії.



Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх фор­ми: активізувати, дезінформувати, деномінувати, добираєть­ся, домінувати, дрейфуючи, знаменувати, подається, регла­ментувати, символізувати, формулюючи й т. ін.).

неправильно

важити

рихтуватися

балакати

слабувати

договорюватися

поспівати

пришедші

позичати

відчитуватися

повідати

тикати сидя

шоферувати сипонути

правильно

зважувати

збиратися

говорити

хворіти

домовлятися

устигати

які (що) прийшли

авансувати

звітувати

розповідати, повідомляти,

інформувати говорити «ти» сидячи

працювати шофером насипати

2. Уникати умовного способу:

неправильно

Підприємства змогли б вико­нати замовлення, якби...

правильно

Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо...

Виконавець повідомив би Вас Завчасне повідомлення вико-
завчасно, коли б... навця можливе лише


за умов...

  1. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.

  2. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та под. уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є цюрма на -ти, а не на -ть:

неправильно правильно

говорить говорити

запроваджувать запроваджувати

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи од-
нини, але неприпустиме використання коротких форм:

неправильно правильно

допомага допомагає

оббіга оббігає


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал