М. Зубков Сучасна українська



Сторінка17/30
Дата конвертації02.12.2016
Розмір9,16 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   30

Водолія, Рака, астероїда, боліда.

  1. Назви тварин, дерев: коня, пса; горіха, ясена.

  2. Назви чітких предметів, речей: барабана, ключа, малюнка, ножа, плаща, портфеля Гале трону).

  3. Назви населених пунктів: Бер­ліна, Відня^ Києва, Житомира, Лондона, Луцька, Львова, Мирго­рода.

о. Інші географічні назви з на­голосом у Р. відмінку на кінцево­му складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ик (-їн): Дінця, Псла, Дністра, Орла, Дніпра, Сиваша, Остра, Пскова, Тетерева, Колгуєва, Пирятина.

  1. Назви мір площі, довжини, ваги, часу, одиниць енергії, напруги та ін.: акра, дюйма, метра, грама, вечора, дня, місяця (але: віку, кварталу, ранку,року), джоуля, люкса, карата, літра, відсотка, байта; назви місяців і днів тиж­ня: жовтня, вівторка; назви гро­шових одиниць: гроша, долара, червінця, фунта, реала, стерлінга, карбованця, шилінга; числові на­зви: мільйона, десятка.

  2. Назви машин та їх деталей: ав­томобіля, автобуса, дизеля, кузова, двигуна, мотора, поршня, шківа.

  3. Терміни іншомовного походжен­ня, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геомет­ричні фігури та їх частини: карни­за, еркера, портика, картуша; ато­ма, катода, квадрата, конуса, радіу­са, ромба, сегмента, синуса, тощо, а також українські суфіксальні сло-ва-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника, числівни­ка Сале: вііду, роду, складу, способу).

  4. Частини тіла, органи: рота, паль­ця, хребта, нігтя, кишківника, шлунка (але: стравоходу, можу).

парку,(гаю, атласу, карава­ну, кодексу, батальйону, вишняку, загалу, інвента­рю, капіталу, каталогу, колективу, лісу, оркестру, реманенту, тексту, рою, тому, сушняку, товару, тріумвірату, комплексу, абзацу, хору (але: табуна, циркуляра).

  1. Назви рослин, кущів, пло­дових дерев: барвінку, буз­ки, буркуну, гороху^ Гале: будяка, вівси), звіробою, мо­лочаю, очерету, чагарнику (але чагаря), щавлю, ячменю; ренету, кальвілю, ренклоду, макінтошу.

  2. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заво­ду, цеху, складу, залу, зам­ку, каналу, шлюзу, метро­політену, коридору, шинку, мезоніну, молу, порогу, па­лацу, поверхи, сараю, тину, універмагу (хоча ангйра та з наголосом на закінченні: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, маяка, сажа).

  3. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозді­лів: інституту, клубу, кооперативу, технікуму, комітету, поштамту, штабу, театру, факульте­ту, деканату, відділу.




  1. Назви явищ природа: вітру, вогню, граду, жару, землетрусу, морозу, холо­ду, інею, снігопаду, припли­ву.

  2. Назви почуттів, відчут­тів та хвороб: болю, гніву, жалю, дуру, страху (але

Примітки:

  1. Без зміни значення слова припу­скаються паралельні закінчення в іменниках: стола і столу, плота і плоту, моста й мосту, паркана й паркану, полка й полку, двора і дво­ру, гурта й гурту (група).

  2. Назви 2-ї частини складених то­понімів мають закінчення від­повідних іменників: Зеленого Гаю, Кривого Рогу, Кам'яного Броду, але Великого Бурлука, Верхньо­го Салтова, Красного Ключа.

& У в а г а! Зміна закінчення впли­ває на значення слова в таких імен-г никах:

акта (документ) у (дія)

Алжира (місто) у (країна)

алмаза (окр. кристал; інстру-
мент) у (мінерал)

апарата (пристрій) — (уста­нова)

бала (од. виміру) — (танцю­вальний вечір) бара (од. виміру) —у (ресторан) більярда (стіл) —у (гра) блока (част. споруди, машини) —

(об'єднання) бора (свердло) —у (хім. елемент) борта (частина одягу) — (ча­стина судна) булата (зброя) —у (сталь)

буряка (одиничне) у (збірне)

вала (деталь машини) —у (на­сип; хвиля) детектива (агент) —у (твір)

джина (дух) у (напій)

духа (у міфології) — (свідо­мість, запах та ін.) екіпажа (ресорний візок) —

(команда) елемента (деталь) —у (абстрак­тне)



звука (термін) —у (в ін. знач.) знака (предмет, сигнал) —у (від­биток, прикмета)

гріха); нежитю, кащлк ґрйпу, кору, тонзиліту тифу (але правця).

  1. Іменники на позначення місця, простору: абзацу байраку, краю,г лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру (але. бугра, горба, хутора, бере­га та зменшені форми на -к: ліска, лужка, майдан­чика, ставка).

  2. Терміни іншомовного по­ходження (хім. або фіз. процеси): аналізу, імпуль­су, синтезу, ферменту;

літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанрі), журналу, міфу, нарису, об­разу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлето­ну (але: дифірамба, мад-

/шґала). 0. Назви видів спорту й танців: альпінізму, баскет­болу, бобслею, боксу, во­лейболу, картингу, слало­му, тенісу, футболу; ва­льсу, галопу, краков'яку, міньйону, менуету, полоне­зу, танку, танцю (але: го­пака, козачка, тропака). 11. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, форма­цій, явищ суспільного жит­тя: авралу, бігу, вантажу, винятку, галасу, дисонан­су, догмату, достатку, екс­порту, ідеалу, інтересу, іспиту, клопоту, колокві­уму, конфлікту, крику, ляпасу, мажору, міражу, мінімуму,

моменту, принципу, прогре­су, процесу, реалізму, рей­су, ремонту, ритму, руху,

каченя (одиничне) — (збір­не)

клина (клинець) — (ділянка землі)

іиста (фанера, залізо) — (рослина)

листопада (місяць) — (про­цес^

магазина (пристрій) у (крам-
ниця)

Манчестера (місто) — (тка­нина)

медіатора (муз.) —у (речовина) органа (част. організму) —

(установа; видання) папера (документ) —у (матеріал)



потяга (поїзд) у Спочуття)

початий (суцвіття) — (в ін.

знач.)


пояса (пасок; талія) —

(просторове) раза (із півтора та дроб. числ.) —



(в ін. знач.) рака (тварина) —у (хвороба) рахунка (документ) —у (дія) реверса (мех.) — (зворотний

бік монети, медалі) рога (предмет) —у (в ін. знач.) Рима (місто) — (держава)



рифа (на вітрилі) у (скеля)

сектора (матем.) — (в ін.

знач.)


стана (техн.) —у (муз. та ін.) терміна (слово) —у (строк) типа (людина) —у (зразок, об­раз)

томата (рослина) —у (припра­ва)

фена (вентилятор) у (вітер)

центра (кола) —у (в ін. знач.)

чина (людина) у (посада)

шаблона (пристрій, креслення) —

(зразок) юаня (грошова од.) — (пар­ламент у Китаї) ячменя (хвороба) —ю (злак)

сорту, спорту, способу, толку, хисті/, ходу, шуму (але: парадокса, пікніка, ривка, стрибка, стусана, тягаря).

12. Складні безсуфіксні


слова (крім назв істот):
водогону, вододілу, світо-
гляду, живопису, мануск-
рипту,^ родоводу, рукопису,
суходолу, трубопроводу,
телефону, телеграфу
(але: пароплава, електро-
воза, телевізора, телетай-
па).

13. Більшість префіксаль-


них іменників (окрім назв
істот): вибою, випадку,
вислову, відбою, заробітку,
затору, запису, опіку, побу-
ту, поштовху, прибутку,
прикладу, усміху.


1І. Назви річок (окрім за­значених у п. 6 на -а, -я), озер, гір, островів, течій, пів­островів, країн, областей, регіонів тощо: Амуру, Бугу, Ґанґу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Райну, Сейму; Бай­калу, Мічигану, Світязю; Монблану, Ельбрусу, Памі-рц; Ямалу, Криму, Херсо­несу, Саричу,^ Юкатану; Кіпру, Сахаліну, Родосу, Криту; Єгипту, Китаю, Іраку, Казахстану; Донба­су, Ельзасу, Кавказу, Сибі­ру, Алтаю, Руру, Караба­ху, Тіролю, Кашміру.

Давальний відмінок однини

Закінчення

Група

Приклади

-ові,

тверда

успіхові (-у), туманові (-у),







директорові (-у), Петрові (-у);

-еві, -у, -ю

мішана та м'яка

плющеві (у), борщеві (-у),




після приголос-

товаришеві (-у); велетневі (-ю),




ного

учителеві(ю), секретареві(-ю),







каменеві (-ю)\

-еві, -ю

м'яка після

добродієві (-ю), краєві (-ю),




голосного та

солов'єві (ю), Андрієві (-ю)




апострофа






Увага! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пи­шуться поряд кілька іменників, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді - -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічеві, Пет­рові Михайловичу Карпенкові, панові директору, доб­родієві професору, товаришеві Голованю Іванові Оле­говичу.

2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спри­чиняти спотвореного значення, закінчення -у (-ю) вжи­вають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із


суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн: Іванову,
Арсеньєву, Андрухіву, Грйшину, Ільїну
та под.;

б) у географічних назвах (із тими ж самими суфікса-


ми): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Харкову та под.;

в) у загальних назвах, якщо закінчення не збігаються


з Р. відмінком: острову, гаражу, гопаку, телевізору та под.

Орудний відмінок однини

1. Закінчення -ом мають:

а) неслов'янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ин, -ін:


Бюловом, Мйртином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -їв (-їв),


-ин, -ін (-їн),
що не відмінюються як прикметники: Азовом,
Голосієвом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яго-
тином, Хотином, Батурином, Берліном.


2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звегін-цевим, Ковалевим (від Ковалів), Лестим, Бабкіним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїнйм.

1^1 Примітки: 1. Із прийменником по в М. відмінку існують паралельні закінчення: по Дніпру — по Дніпрі, але для позначення часу (у значенні після) тільки -і: по обіді, по закінченні.

2. У М. відмінку можливі варіанти закінчень та -і: для географічних назв з основою на г, ґ, к, х: у Владивостоку (Іці), на Единбургу (дзі), у Карабаху (-сі), але тільки у Пе-тербурдзі, у Ляйпциґу, на Люксембургу, у Цюриху.
Кличний відмінок однини

1. Закінчення мають:

а) іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок,


-к(о):
ударнику, синку, батьку, робітнику (робітни-
че), Шевченку;

б) іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвіґу, Джеку,


Жаку, Фрідріху;

в) іменники мішаної групи з основою на шиплячий


(крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;

г) також іменники: діду, сину, тату.



  1. Закінчення мають іменники м'якої^групи: Віталію, учи­телю, Григорію, краю, лікарю, Ігорю (Ігоре), місяцю, розмаю Сале Господи).

  1. Закінчення мають:

а) безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте,
орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;

б) іменники м'якої групи із^ суфіксом -ець: женче (від


жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче —стара
людина Сале: бійцю, знавцю, старцю —жебрак);

в) іменники мішаної групи - власні назви з основою на


шиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Дбвбу-
ше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемоше;

г) географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв),



-ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

ууІ Примітки: 1. Обидва слова набувають форми Кл. відмінка: а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та
імені: брате Петре, друже Миколо, колеґо Грицю,
товаришу Віталію;

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та


прізвища: друже Карпенку, колеґо Петрове, добродію
Комарю, товаришу Гармашу;

в) у звертаннях, що складаються з імені та імені по бать-


кові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.
Таблиця відмінкових закінчень іменників середнього роду II відміни

Від­мін­ки

Однина

Множина

Тверда група

Мішана група

М'яка група

Тверда група

Мішана група

М'яка група

Н.





-е, -я

-а> -І

-а, -і



Р.







, -ей

, -ей

, -ів, -їв

д-







-ам

-ам

-ям

3.

Як у Н. відмінку

Ор.

-ом

-ем, -им

-ем, -ям

-ами, -има, -ьми

-ами, -има

-ями

м.

-•/-У/-ОВІ

-•/-У

-І/-Ю

-ах

-ах

-ях

Кл.

Як у Н. відмінку

В Ор. відмінку однини закінчення -ям мають усі іменники на -я; -им - у географічних назвах із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що відмінюються як прик­метники: Горошине - Горошиним, Котелеве - Котелевим, Михал-кове ~ Михалковим, але ті, що відмінюються не як прикметники, мають закінчення -ом: Бородіном, Орєхово-Зуєвом.

Таблиця відмінкових закінчень іменників III відміни







Множина

Від-

Однина

3 основою

3 ОСНОВОЮ

мінки




на нешиплячий

на шиплячий

Н.

, (-и)





Р.



-ей, (-ів)

-ей

д.



-ям

-ам

3.



-і, (ів)



Ор.



-ями

-ами

м.



-ях

-ах

Кл.

-Є, (-и)

Як у Н. відмінку

  1. В Ор. відмінку відбувається подовження тих приголосних, що стоять між голосними: ніччю, каніфоллю, міддю, сіллю, галуззю, але якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, то подовження не відбувається: більшістю, жовчю, якістю, кров'ю, матір'ю, верф'ю.

  2. Іменник мати у непрямих відмінках уживається із су­фіксом -ір- або -ер-.

Примітки: 1. Частина іменників III відміни, які на-зивають абстрактні поняття, речовину, у тому числі імен­ники любов, нехворощ, фальш, височінь, далечінь, жовч, не мають форм множини.

  1. Іменник мати в Н. відмінку однини має закін­чення ,.а в Р. та 3. відмінках множини - закінчення -ів. Ці закінчення не є властивими для інших іменників цієї відміни.

  2. У Р. відмінку однини іменники III відміни в ху­дожньому та публіцистичному стилях (відповідно до вимови) уживаються також із паралельним закінченням -и: радости, крови, соли та ін.


Відмінювання іменників IV відміни

У таблиці подано відмінювання іменників, що приймають суфікс -ат- (-ят-) в усіх непрямих відмінках, окрім Ор. однини.



Зразки відмінювання

Від­мін­ки

Однина

Множина

н. р.

д.

3. Ор. М. Кл.

курч-а орл-я курчатп-и орлятп-и курчатп-і орлят-і курч-а орл-я курч-ам орл-ям (на) курчат-і ...орлят-і курч-а орл-я

курчат-а орлят-а курчат орлят курчат-ам орлят-ам курчат-а орлят-а курчат-ами орлят-ами ... курчат-ах ... орлят-ах курчат-а орлят-а

Зразки відмінювання іменників, що мають суфікс -єн-

Від-




Однина

Множина

мінки










н.

ім'я

сім'я

імена

р.

імені, ім'я

сімені, сім'я

імен

д.

імені

сімені

іменам

3.

Як у Н. відмінку

Ор.

іменем, ім'ям

сім'ям

іменами

М.

(в) імені

... сімені

... іменах

Кл.

Як у Н. відмінку

Іменник плем'я відмінюється так само, як ім'я.
Відмінювання множинних іменників

Множинні іменники мають закінчення, типові для всіх відмін і груп інших іменників. За характером закінчень їх можна по­ділити на чотири типи.









Типи




Відмінки













І

II

НІ

IV

н.

ножиці

сходи

сани

вила

р.

ножиць

сходів

саней

вил

д.

ножицям

сходам

саням

вилам

3.

Як у Н. відмінку

Ор.

ножицями

сходами

саньми

вилами

м.

(на) ножицях

... сходах

... санях

... вилах

Кл.

Як у Н. відмінку


Родовий відмінок

Закінчення -ів мають іменники: дріжджів, Жигулів, ласощів, обіймів, окулярів, Чернівців та ін.

Закінчення -ей мають іменники: дверей, дітей, людей, гусей, курей, сіней, грошей та ін.

□ - нульове закінчення мають іменники: воріт, грабель Сі граблів), дров, канікул, Карпат, конопель, лещат, ночов, Сум, Черкас, ясел, ясен.


Форми невідмінюваних іменників Не відмінюються

1. Іншомовні загальні назви з кінцевим голосним:

авеню, амплуа, аташе, безе, болеро, Галіфе, денді, динамо, ейре, ему, ембарго, ефенді, жабо, івасі, какао, камікадзе, каное, канте-ле, кашне, кенгуру, ківі, кімоно, колі, круп'є, кюре, леді, макао, мацоні, меню, метро, мікадо, монпансьє, муміє, наці, падре, пе­нальті, пенсне, пері, портмоне, рондо, сальдо, салямі, самбо, сірб-ко, сопрано, сорго, табу, танґо, тире, торі, торнадо, тріо, трюмо, факсиміле, фарсі, фіаско, фойє, фрау, фуете, філе, харчо, шан­соньє, шапіто, шевальє, шосе, шоу та ін.

  1. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголос­ним: анфас, апаш, жакдб, міс, місіс, містрікс, фрейлейн, фрекен та ін.

  2. Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вівальді, Вінчі, Версаладзе, Делоне, Делак­руа, Дюма, Дідро, Камю, Корбюзьє, Кюї, Куїнджі, Ла'нца, Лотяну, Моретті, Мюссе, Пічахчі, Россіні, Руссд та ін.

  1. Іншомовні прізвища на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Суковб, Бураґо, Таракі, Петрових та под.

  2. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антйґуа, Верв'є, Баку{ Гоккайдо, Джагдй, Кіліманджаро, Ко­вентрі, Колорадо, Кутаїсі, Міссурі, Монпельє, Мари, Перу,'Поті, Пуатьє, Тампере, Тарту, Улан-Уде, Урарту, Хонсю, Хуанхе, Цхакая, Чарджоу та на -ово, -іно-, -ино-: Комар6во,М6ніно, Тушино та ін.

  3. Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінце­вим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Даду, Хадхо та ін.

  1. Жіночі власні імена іншомовного "походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Ендебі, Сальді, Кільбіге, Шелеме, Назмі, Янсулд та ін., із кінцевим приголос­ним: Арбйк, Арбинак, Дадар, Джанвт, Мерилін, Мерлін, Мука-рам, Рузагуль та ін.

  2. Жіночі прізвища власне українського походження на о: Кухаренко, Сало, Тягнйрядно, Помагайбо, і на приголосний як українського, так й іншомовного походження: Кдшман, Комар, Маковець, Медведчук, Бордюг, Пінчук, Плахтій, Свистун, Са-мокрйк, Коваль, Чак, Петраш, Макаревич, Моріц, Лисиціан, Ральф та ін.

  3. Слова числівникового різновиду: півдня, півздшита, піввідра, півсвіту, півснопА, півночі, півхліба, пів'яблука та под.




  1. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-зву­кового типу: ЗМІ, НАТО, ПАР, НАН, ХТЗ, ХНУ (але: із жеком, від сніду й под.).

  2. Назви іноземних часописів: «Тайме», «Уніта», «Фіга­ро»-, «Юманіте» та ін.


Особливості використання іменників у ділових паперах

Слід пам'ятати, що ОДС вимагає:



1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однознач­ним іменникам книжного походження: автор, біографія, варі­ант, Габарит, Гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, єство, журі, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон'юнктура, лабораторія, маркетинг, номенклатура, об'єктивність, побор­ник, прецедент та ін.

неправильно

анонімка

Сотняга гривень

заліковка

маршрутка

фарбовка •

кадровик

астматик

хитрун

забудько

пустуха

горбань

ручище

авто

товарняк

водичка злодюга

правильно

анонімний лист сто гривень залікова книжка маршрутне таксі фарбування кадровий працівник хворий на астму хитрий

людина, яка забуває дівчина (жінка), яка пустує людина з горбом (горбата людина) велика, сильна рука автомобіль

потяг, який перевозить вантаж

(вантажний потяг)

вода

злодій


Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного сти­лю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою осно­вою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальни­ми конструкціями.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, поса­ди, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

правильно

викладач хімії касир заводу лаборант відділу

неправильно

бригадир цеху працівник фірми учитель школи


викладачка хімії касирка (касирша) заводу лаборантка (лаборантша) відділу бригадирка (бригадирша) цеху працівниця фірми учителька школи

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенни­ки та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи ста­тусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку ди­ректора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секре­таря комісії Полякову Л. О.



У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур'єва Л. Г. й У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач СШ № 8 Гур'єва Л. Г

Зарахувати на посаду друкаря офсетного друку Козоріну Р. Ю. й Зарахувати на посаду друкарки-референта Козоріну Р. Ю.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, уче­ниця та ін.



Г^Л Примітки

*—* і. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, по­коївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2„ Рахівниця — прилад для лічби (не фах).

3. Збірні іменники, що позначають:


а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тва­рин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: неправильно правильно

акторство гра на кону театру та в кіно

друкарство виготовлення друкарської продукції

поштарі працівники пошти

циркачі працівники цирку

заводчани працівники заводу

городяни мешканці міста


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал