М. Зубков Сучасна українська



Сторінка12/30
Дата конвертації02.12.2016
Розмір9,16 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   30

Увага! Не пишеться знак м'якшення в таких словах: дяк, кутя, мадяр, нюанс, попадя; Касян, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна; Дяченко, Дячук, Касяненко, Касянчук, Третяк, Уляненко, Улянчук.

Уживання апострофа Апостроф пишеться

після 6, п, в, м, ф та р

перед я, ю, є, ї

б'єф, риб'ячий, комп'ютер, П'єта, уп'ятьох, В'єтнам, в'юн, м'яч, прем'єр, мереф'янський, торф'яний, ф'ючерсний, Кир'ян, сузір'я

після префіксів та слово­твірних частин, що закін­чуються на приголосний, перед я, ю, е, ї

возз'єднання, з'явитися, об'єднати, під'їхати, дит'ясла, ін'юрколегія, пів'ящика, пів'юрти, Мін'юст, пан'європейський, між'ярусний, транс'європейський, пост'ядерний













Увага! Апостроф не пишеться в усіх похідних від цих слів, коли відсутній звук й і немає твердої, розділь­ної вимови.



Подвоєння відбувається в таких випадках:

1. Коли збігаються два однакових приголосних:

а) на межі префікса й кореня: вважати, ввічі, ввічливий,


віддаль, оббігати, піддашшя, піввійська, роззброї-
ти;

б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, закон-


ний, корінний, туманний;

в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник, приймен-


ник
(але священик);

г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся,


зрісся, обвйсся, пасся;

д) на межі двох частин складноскорочених слів: деффак


(дефектологічний факультет), міськком (міський ко-
мітет), юннат (юний натураліст).

  1. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здо­ровенний, силенний, численний.

  2. У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): невблаганний, незрівнянний, не­скінченний Гале довгожданий, полонений).

А. У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов'янсь­кого походження: благословенний, блаженний, божествен­ний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасен­ний (але: свячений, хрещений).




  1. В іменниках на -ість і прислівниках, утворених від прик­метників із подвоєними нн: здійсненність, невблаган­ність, невинність, невпинність, непримиренність, ста­ранність, численність; здійсненно, невблаганно, невинно, невпинно, непримиренно, несказанно, старанно, числен­но.

  2. В іменниках старослов'янського походження: богоявлен-ня, вознесення, воскресіння, спасення, усікновення, ус­не ння й под.

  3. У таких словах, як: бовван, гаття, лляний, овва, пан­на, ссати.

Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наве­дених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці.

1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються,
коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього


роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на
-я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля,
знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя,
а та-
кож у похідних від них.

Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові-
чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком
Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат-
тя, суддя (але: кутя, свиня, попадя);

в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини


III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на
один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю,
міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;

г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зран-



ня, попідвіконню, попідтинню;

д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити


(литися): ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється,
ллються
та похідних.

2. Подовження не відбувається:

а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані,


даний
(але: данник, подання);

б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду НІ відміни


м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між
двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю,
фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю,
молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.

Викладене вище правило стосується також слів: пе­редмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський (від Поділля), трипільський (від Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від Філіппіни).



1. Спрощення відбувається:

а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву-


косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді
середні проривні д, т випадають):

ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями

з (д) н проїзд - виїзний, об'їзний, проїзний

с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний

с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість

с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина

р (д) ц серденько - серце, серцевина, серцевий

А також у звукосполученні с(л)н випадає л: масло — масний, Масниця;

б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су-
фіксом -ну- та закінченням (випадає к):

з (к) н брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н тиск - тиснуло, тиснути, тисне

Винятки:


стл кістлявий, пестливий, хвастливий

стн шістнадцять, зап'ястний, хворостняк

стс шістсот, буквалістський

скн випускний, вискнути, рискнути, тоскно

При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них залишаються проривні т, к.


2. Спрощення не відбувається:

а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві при­голосні:



аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент - парламентський

-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист - нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський

б) у групах приголосних:



стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,

пустка - у пустці,

хустка - у хустці.

Зміни приголосних при їх збігу
1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин


(а):
донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко-
зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць-
кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина
Сале га-
лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський -


Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет-


ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща-
ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни:


вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити
- прощу, прощаю, прощаєш
і т. ін. (але: простиш, про-
стять
і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати,


бряжчу, бряжчиш
і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко,


-ук:
Васько - Ващенко, Ващук, Іськд - Іщенко, Іщук,
Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко,
Водолазький - Водолажченко.


0


Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні

Суфікс

Змінюються




або групи




на

Приклади

приголосних










г ж

-ськ(ий)

-зьк(ий) -дзьк(ий)

Кривий Ріг - криворізький Рига - ризький

3 (ДЗ)







Прага - празький Запоріжжя - запорізький Париж - паризький Кавказ - кавказький француз - французький Лодзь — лддзький

к

ц


-ськ(ий)

-цьк(ий)

турок - турецький Ніцца - ніццький

ч







грек - грецький Суец - суецький Вінниця - вінницький Гадяч - гадяцький

с

-ськ(ий)

-ськ(ий)

Одеса - одеський

X







волох - волоський

ш







чех - чеський Сиваш - сиваський латиш - латиський

©Винятки: банґкдкський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йдркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи­на, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

0


Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-горддка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий):


дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче;
вузький - вужчий, вужче
Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;





в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню-
ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без-
печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло-
ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний,
сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око-
лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).







Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал