Літературний альманах я для тебе горів, український народе



Скачати 149,13 Kb.
Дата конвертації02.01.2017
Розмір149,13 Kb.
Літературний альманах

Я для тебе горів, український народе….

(до 80-ти річчя з дня народження В.А.Симоненка)

Слайд 1

Вступне слово директора школи.

Слайд 2

Ведучий 1.Сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо людині, поету, землякові, Василю Андрійовичу Симоненку, все життя якого проходило під гаслом «Я для тебе горів, український народе!».

Ведучий 2. Його називають символом національного пробудження, сурмачем епохи, витязем молодої української поезії, одним із кагорти письменників шістдесятників.

Слайд 3


Ведуча 1. Я українець, от і вся моя автобіографія - писав Симоненко. Протягом короткого життя письменник написав поезії провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за її долю, прагнення, щоб його Україна-ненька була незалежною державою.

Ведучий 2. Він прожив коротке життя – неповних 29 років. Як зірка яскраво засяяв на небосхилі і швидко погас у ніч з 13 на 14 грудня 1963 року. Але життя поета продовжується в його поезії, бо вона близька своїми мотивами і сьогоднішньому читачеві. 

(фото з Євромайдану)

Слайд 4-11

10 клас

Задивляюсь у твої зіниці


Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!


І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!


Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,


Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,


Чуєш - битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,


Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,


Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,


Хай сичать образи - все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено

Слайд 12


Виходить хлопець, читає автобіографію Симоненка

Делія М., 11 клас

Я Василь Андрійович Симоненко, народився 8 січня 1953 року у селі Біївці Лубенського району Полтавської області. Мати-Щербань Ганна Федорівна працювала в колгоспі з дня його заснування і до осені 1957 року. Батько Симоненко Андрій Леонтович залишив сімю, коли мені не було й року, з того часу шляхи наші не сходилися.

Ведучий 1.

Батько його був той козак, що все гуляє, і коли він пішов із сім’ї, Ганна Федорівна повернула собі дівоче прізвище Щербань.

Ведучий 2.

Здавалося, вона мала б викреслити свого чоловіка з пам’яті, проклясти його, але цього не зробила. І до кінця життя була вірна своєму першому коханню Андрієві.

Ведучий 1. А потім нагрянула війна. Мати із сином вистояли та все чекали, що батько повернеться.

Ведучий 2. Він повернувся з війни, але не в сім’ю.

Слайд 13
Ведучий 1. Найпершими учителями і порадниками маленького Василя були матір та дід Федір, що так гарно вмів вишивати та розповідати про історичне минуле українського народу.

Ведучий 2. А так хотілося мати батька, «…ну, нехай би смикнув за вухо, хай нагримав би раз чи два, все одно він би тата слухав і любив би його слова…»  



Слайд 14

З ДИТИНСТВА




(6 , 8 клас)

У мене була лиш мати,
Та був іще сивий дід,—
Нікому не мовив «тату»
І вірив, що так і слід.

Був певен, що батько лишній,


Крикливий, немов сусід,
Коли заставав на вишні,
На мене кричав, аж блід.

Та боляче б’ється, думав,


Не пустить гулять на став,
І тому не знав я суму,
Щасливим собі зростав.

І лиш як минули роки


І я непомітно зріс,
Мені часто кидалось в око,
Як сину сусід той ніс

То нові штанці святкові,


Сорочку, що так до лиця,
Або чобітки з підковою
Приносив йому од шевця.

Але мене й це не вабило,


Бо заздрити, знав, не слід,
І звавсь за обновки «бабою»
У мене малий сусід.

Я вірив, що краще всього


Пісні, які знав дідусь.
Вмощусь на коліна до нього
І в очі йому дивлюсь.

А він вимовляє, виспівує


Гарячі прості слова —
І все давниною сивою
В очах моїх ожива.

Мелькають червоні жупани,


Вирує, кипить Дніпро,
І Байда стріляє в султана,
Підвішений за ребро.

І грізні полки Богдана


Шляхетську орду женуть,
А з півночі десь за бураном
На поміч стрільці ідуть.

Несуться зі свистом-гуком


Богунці у всі кінці...
І я затискую руку,
Мов шабля у тій руці.

І плачу, було, й сміюся,


Як слухаю ті пісні...
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені...
Ведуча 1.

Зерна любові до рідного краю, засіяні у Василевій душі, дідом та матір’ю швидко проростали, зволожені чистою материнською сльозою, зігріті променями сонця, що ледве пробивалося через віконця, наповненої сирітством та убогістю рідної хати. Ця хата, яка збереглася до наших днів, будила найтепліші згадки у поета: 

Ведучий 2

Ти приймала і щастя, і лихо

Поважала мій труд і піт,

Із-під сірої, теплої стріхи


Ти дивилася жадібно в світ.

Тепер ця хата славнозвісна. Тут розташований музей В. Симоненка.

А на горі Лисак видніється кладовище, де похований перший учитель і мудрий наставник Василя - рідний дід Федір.

Люди - прекрасні..."(Читає Мантрова – 11 клас) під музику


Люди  -  прекрасні.
Земля  -  мов  казка.
Кращого  сонця  ніде  нема.
Загруз  я  по  серце
У  землю  в'язко.
Вона  мене  цупко  трима.
І  хочеться  
Бути  дужим,
І  хочеться  так  любить,
Щоб  навіть  каміння  байдуже
Захотіло  ожити
І  жить!
Воскресайте,  камінні  душі,
Розчиняйте  серця  і  чоло,
Щоб  не  сказали
Про  вас  грядущі:
-  Їх  на  землі  не  було... 

Слайд 15
Ведучий 1. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет».П'ять класів Василько закінчив у Біївцях, а решту - у сусідніх селах Єнківці і Тарандинці. А це... 9 кілометрів лише в один кінець.


Ведучий 2. Повоєнні зими були люті та сніжні. А пальто у Василька -пошарпане, а чоботи - діряві... Проте ніколи, ні разу він не запізнився на урок.

Слайд 16


Ведучий 1.Коли учителі запитували хлопця, чи не важко йому, то він весело відповідав: "Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як вертаюся, то всі пісні переспіваю".
Слайд 17

Ведуча 2 .На уроках він був серйозний — аж занадто. У класі виділявся, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, розумом. Навіть, учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень".

Слайд 18 (відео)
Ведучий 1. Закінчивши школу-десятирічку із золотою медаллю, Слайд 19 Василь 1952 року вступає на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка Слайд 20

Ведучий 2. Разом з Василем навчалися Юрій Мушкетик, Микола Сом, Валерій Шевчук, Борис Олійник. Під час навчання в університеті Василь пише багато віршів, стає активним членом літературної студії.

Слайд 21
Ведучий 2. Наприкінці 1956 року разом зі своїм однокурсником Станіславом Буряченком Василь приїхав до Черкас на переддипломну практику в газеті «Черкаська правда». Їм пощастило не тільки тим, що в газеті був чудовий творчий колектив, а ще й тим, що там були вільні посади літпрацівників.
Ведучий 2. Хлопців офіційно зарахували до штату редакції. А до Києва вони їздили тільки на екзамени та писати і захищати дипломні роботи.
Ведучий 1. У високого, чорнявого, із глузливими очима Василя часто закохувалися дівчата. Та й він закохувався, але все це було якось несерйозно, легковажно.

Слайд 22


Ведучий 2. Друзі-практиканти запримітили молоде вродливе дівчисько Люсю, кур’єра обласної друкарні і почали залицятися до неї. Так з’явилися рядки поезії…ВОНА ПРИЙШЛА

(Під піаніно і флейту)

Читає Делія 11 клас
Вона  прийшла  непрохана  й  неждана,
І  я  її  зустріти  не  зумів.
Вона  до  мене  випливла  з  туману
Моїх  юнацьких  несміливих  снів.
 
Вона  прийшла,  заквітчана  і  мила,
І  руки  лагідно  до  мене  простягла,
І  так  чарівно  кликала  й  манила,
Такою  ніжною  і  доброю  була.
 
І  я  не  чув,  як  жайвір  в  небі  тане,
Кого  остерігає  з  висоти...
Прийшла  любов  непрохана  й  неждана
Ну  як  мені  за  нею  не  піти? 

Ведучий 1. Перелити в чарівну поезію своє п’янке солодке почуття любові він міг, а от зізнатися соромився. Та й Станіслав крутився завжди біля Люсі.

Ведучий 2. Одного разу вони були втрьох і Василь сказав: Люся, Люся, я боюся, що влюблюся…Станіслав сприйняв це як жарт, а Люся відчула, що в його словах приховується вітер мрій та неспокою.

Ведучий1. Через місяць вони одружилися. Симоненку було тоді 22 роки. Своїм одруженням багато кого здивував. Він – майстер журналістики, поет, а вона звичайна кур’єрка. Та почуття у Василя було справжнє і сильне і він віддався йому сповна.

Слайд 23

Ведучий 2. Незабаром народився син – Олесь, отримали квартиру, невеличку двокімнатну на останньому поверсі з видом на Дніпро, а з балкону можна було полюбуватися панорамою Черкас.

Ведучий 1.Саме тоді до нього в Черкаси приїхав Батько. Василь привітав, щиро пригостив, запросив переночувати, а вранці сказав: «А тепер батьку бувайте здорові, ви пізно прийшли, я в дитинстві вас виглядав щодня».

Ведучий 2. А от стареньку матір забрав до себе з Бієвець. Ганна Федорівна продала хату, зібрала нехитрі пожитки і переїхала до Черкас. В одній кімнаті жив Василь з дружиною, а в іншій Василева мати та онук Олесь.

Слайд 24

Ведучий 1. З 1957 року Василь Симоненко працює в редакціях газет «Черкаська правда», потім «Молодь Черкас», власним кореспондентом робітничої газети.

Ведучий 2. З будинку № 345, що на бульварі Т.Шевченка щодня він поспішав на нелегку журналістську службу. А вечорами у щоденнику занотовував окрайці своїх думок, із туману до нього у мріях з’являлися йому лебеді рожеві «Лебеді материнства», а іноді він прислухався до тиші і в безодні небес чув перші акорди грому. Cаме з такою назвою у 1962 році вийшла його перша збірка «Тиша і грім».

Слайд 25 (відео матері)

Слайд 26

Виступ бандуристів. Пісня «Виростеш ти сину…»
Слайд 27

Ведучий 1.Твори Симоненка дратували тогочасну владу, друкувати їх означало йти на конфлікт із системою. Та все ж Симоненка читали. Його вірші виходили в Часописах самвидаву, створеного письменниками і журналістами – шістдесятниками. Їх переписували, вивчали напам’ять, цитували. Був у його поезії той стрімкий подих волі, який не перекрити ніякими заборонами і залякуваннями.

Слайд 28

Ведучий 2.Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Його учасниками стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... 


Слайд 29 (відео Живий голос Симонека)
Ведучий 1.Поетичним шедевром є вірш Симоненка «Ти знаєш, що ти людина?» , де він говорить про швидкоплинність життя протягом якого кожнен повинен встигнути покохати, зробити добрі справи, поспішати жити.
Ти знаєш що ти людина ? Якименко Ю.Д.
Ведучий 2. Найкращим пам'ятником поетові було б видання і перевидання його творів. За життя Симоненка побачили світ лише 2 його книги. Збірка поезії «Тиша і грім» і казка «Цар Плаксій і Лоскотон».

Ведучий 1. Після смерті поета 1964 року була надрукована збірку "Земне тяжіння". 1966 року побачила світ наступна книжка - "Поезії" . А потім 15 років тривало замовчування поета в Україні.

Ведучий 2 . І лише 1981 р. – з’явилася збірка "Лебеді материнства".Та Симоненко ніколи не сумнівався в правильності вибору і його рядки про свою дорогу з’явилися невипадково:

Ведучий 2.

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок….

Є тисячі ланів, але один лиш мій.

І що мені робить, коли малий зажинок

Судилося почать на ниві нерясній…

Слайд 30

Ведучий 1. У казці добро завжди перемагає зло. А у казці Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон» красива країна, де ллються сльози - Україна. А оптимістичний фінал казки дає надію, що колись і ця країна стане щасливою.

Слайд 32

Виступ учнів 5-6 класу.


Ведучий 1. В останній рік життя у Симоненка залишається єдиний вірний, незрадливий друг - папір. Поет розпочинає свій до болю чесний і трагічний "Щоденник»

Ведучий 2. "Втрата мужності - це втрата людської гідності, котру я ставлю над усе. Навіть над самим життям. Але скільки людей - розумних і талановитих - рятували своє життя, поступаючись гідністю і, власне, перетворювали його в нікому не потрібне животіння. Це найстрашніше".

Слайд 33

Ведучий 1. Василь Симоненко займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій.


Ведучий 2. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу.
Ведучий 1.У той час за участю Василя було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті. 

Ведуча 2. У щоденнику Лесь Танюк описував потрясіння Василя Симоненка, коли вони ходили між соснами Биківнянського лісу, під ногами буквально вгиналася земля на братських могилах, а неподалік місцеві безтурботні хлопчаки грали у футбол… чиїмось білим черепом, простреленим наскрізь кулею.

Слайд 34

Ведучий 1. 23 грудня 1962 р. Симоненко написав “Пророцтво 17-го року”, де прямо заявив про винуватців небаченої жорстокості й сіячів пустоголової байдужості в незміцнілих молодих душах.

Слайд 35

Ведучий 2. Після появи Меморандуму та оприлюднення перших висновків розслідувань Клуб творчої молоді влада почала всіляко переслідувати. Василь Симоненко змінився… Коли йому закидали, що він схожий на Дон-Кіхота, у відповідь насуплено лунало:

- Я - ніяк не Дон-Кіхот. Я ж не з вітряками воюю… Воюю зі злом. Реальним злом.

Ведучий 1. Збереглися уривки з тогочасного інтерв’ю Василя Симоненка редакції «Літературної газети», яке так і не було надруковане:

Ведучий 2. Простота — це, насамперед, правда. A правда, як відомо, завжди насичена почуттям і думкою. Бездумної, холодної правди в природі не існує.Очевидно, для того, щоб по-справжньому любити поезію, треба, передусім, не зраджувати правді, красі й думці.

Ведучий 1.Хай живе критика! Але без упередження до шукань, без заборони поетові лишатися самим собою. Хай живе нещадна, але розумна критика, бо той, хто не здатний сприймати об’єктивні зауваження — літературний мрець, і ніяке штучне дихання не воскресить його.

Ведучий 2. Наша доба страшна для плаксунів; для борців вона прекрасна. Нашому поколінню, як, до речі, і всім іншим генераціям людства, теж не дано третього: або бездумно плескатися в хвилях буденщини, або ставати капітанами кораблів у океані життя. Навряд чи хтось мріє про долю тріски»
Ведучий 1. Ще у студентські роки Василь написав вірш, що став пророчим для нього.
"Не докорю ніколи і нікому Пантелейчук, 10 клас

Не  докорю  ніколи  і  нікому,


Хіба  на  себе  інколи  позлюсь,
Що  в  двадцять  літ  в  моєму  серці  втома,

Що  в  тридцять  —  смерті  в  очі  подивлюсь.

Моє  життя  —  розтрощене  корито,
І  світ  для  мене  —  каторга  і  кліть...
Так  краще  в  тридцять  повністю  згоріти,
Ніж  до  півсотні  помаленьку  тліть.

Ведучий 1. Точкою останнього відліку для Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах.

Ведучий 2. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився.

Ведучий 1 На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого журналіст пред'явив редакційне посвідчення. А далі...

Ведучий 2. Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього він помирає у черкаській лікарні за офіційною версією нібито від раку нирок.

Слайд 36


Ведучий 1. У вірші «Поет», що був опублікований лише в 1988 році, є такі промовисті рядки: Не піддавшись заробітку легкому, Я не прислужував ніколи і нікому….

Ведучий 2. А поетичні шедеври «Ти знаєш, що ти людина», «Де зараз ви, кати мого народу?», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці» - ніби фрагменти однієї виболеної думи про долю народу, синівську відданість йому, готовність до самопожертви задля його визволення й розквіту.


Ведучий 1. Як для Черкас похорон був велелюдним.

Ведучий 2.Старенька вчителька із Лубен назвала Василя Симоненка рідним синочком Шевченка. Хтось поклав у труну видані за життя дві книжечки - “Тиша і грім” та казку для дітей “Цар Плаксій та Лоскотон”; останню поет написав для сина за одну ніч. Та Микола Сом вихопив збірки, аби віддати їх сину Олесю зі словами:

- Сьогодні ми ховаємо Симоненка, а не його поезію.

Ведучий 1. Поет пішов у вічність, після нього залишилися старенька хата у Бієвцях на Полтавщині, спогади українських літераторів і тепла зворушлива поезія.


Минуле не вернуть Богодиста С.П.

Про Симоненка відео


Ведучий 2.У 1995 році Василя Симоненка було посмертно удостоєно Національною премією ім.Тараса Шевченка.

Ведучий 1. У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка.

Ведучий 2. 1965 року на громадських засадах створено музей в селі Біївці в хаті, де народився поет.

Ведучий 1. У 1999 році у Києві ім'ям поета названа вулиця.

Ведучий 2. 25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні присвячену поету.

Ведучий 1. 17 листопада 2010 року у місті Черкасах на вулиці Фрунзе, біля палацу одружень був відкритий пам'ятник поетові. Автор монумента — Владислав Димйон.


Ведучий 2. Поета народжують гнів і любов. Великий праведний гнів проти приниження людини, знищення її людської гідності.

Ведучий 1. Як сліпучий метеорит, на мить спалахнув на небосхилі українського письменства Василь Андрійович Симоненко, щоб навіки увійти в безсмертя.

Ведучий 2. Він жив, любив і ненавидів, страждав, творив і згорів за рідну землю, за людей , тому Батьківщина повік не забуде його.

Ансамбль бандуристів. Пісня «Про Україну»





























.
Каталог: Nakazi
Nakazi -> №з/п Речі, матеріали, придбані за кошти батьківського комітету Кошти (грн) батьківськи кошти
Nakazi -> Наказ №176 Про організацію проведення медогляду працівників школи
Nakazi -> Наказ №294 Про атестацію педагогічних працівників Великобурлуцького району у 2014/2015 навчальному році
Nakazi -> Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку I. Загальні положення
Nakazi -> Наказ №102 c про підсумки І  ш етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів у 2015  2016 навчальному році
Nakazi -> Наказ №14 Про участь у ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів у Харківській області у 2013/2014 навчальному році


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал