Лекція з предмету «Теорія і методика викладання гімнастики»


УРОК ОСНОВНОЇ ГІМНАСТИКИ В



Сторінка2/2
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,49 Mb.
ТипЛекція
1   2

3.2. УРОК ОСНОВНОЇ ГІМНАСТИКИ В VIХ КЛАСАХ.
На уроках гімнастики з учнями середнього шкільного віку по­дається складніший матеріал; вони відзначаються підвищеною вимогливістю і більшим навантаженням; переважне місце займа­ють груповий і фронтальний методи. Під час занять на приладах треба ширше використовувати другі комплекти приладів, допоміж­ні прилади і вправи та інші прийоми, які підвищують щільність уроку і збільшують фізіологічний вплив на організм.

Починаючи з ІV класу, розподіляти учнів на групи найкраще за статтю. Навчальний матеріал також добирають за цим принци­пом. Наприклад, на заняттях з дівчатами велике значення мають танцювальні вправи, вправи з рівноваги, на гнучкість та ін. Впра­ви, які потребують великого напруження і м'язової сили, застосо­вувати на заняттях з дівчатами не слід.

На заняттях з підлітками вправи на силу вже займають значне місце. Учні цього віку люблять змагатися в силі, спритності, швид­кості тощо. Педагог повинен уміло це використати і спрямовувати на підвищення зацікавленості й активності учнів. Змагання слід проводити не лише з окремих гімнастичних елементів, а й з по­єднань і цілих навчальних комбінацій, які заздалегідь розроб­ляють і доводять до відома учнів.

З учнями середнього шкільного віку широко застосовують комп­лексні уроки, до змісту яких крім засобів основної гімнастики включають матеріал з інших розділів навчальної програми з фі­зичної культури (легкої атлетики, рухливих та спортивних ігор, лижного спорту тощо). Завдання комплексних уроків — всебічний фізичний розвиток і підготовка до складання нормативів.


3.3. УРОК ОСНОВНОЇ ГІМНАСТИКИ В XXІ КЛАСАХ.
На заняттях з учнями старших класів в основному використо­вують методи, які застосовують і на заняттях з дорослими. У цьому віці ще більше проявляються статеві відмінності, які обов'язково треба враховувати. Для дівчат більш властивими є прагнення до м'якості, виразності і граціозності рухів, тоді як юнакам більш властиве бажання проявити силу, сміливість та інші якості.

Учні старшого шкільного віку під час занять намагаються бути самостійними, що треба всіляко використовувати.

Одним з основних завдань фізичної підготовки учнів старших класів є їх всебічний фізичний розвиток і складання нормативів. Тому в цих класах також широко застосовують комплексні уроки.

У навчальній програмі для учнів старших класів займають значне місце вправи на гімнастичних приладах. Треба вимагати, щоб гімнастичні вправи учні цього віку виконували чітко.

Домінуючим методом у проведенні занять з цим контингентом є груповий. Учнів розподіляють на невеликі групи (відділення) по 5—6 чол., якими керують груповоди з числа кращих учнів. Дівча­та й юнаки займаються окремо. Поряд з груповим методом треба широко використовувати також індивідуальні завдання.

Велике значення має підготовка із старшокласників громад­ських інструкторів, які повинні вміти організувати і провести комплекси ранкової гігієнічної гімнастики, виробничої гімнастики та інші заходи з фізичної культури. Свої навички громадські інструктори використовують на заняттях з учнями молодших кла­сів і своїх товаришів.



3.4. СЕКЦІЙНИЙ УРОК СПОРТИВНОЇ ГІМНАСТИКИ, АКРОБАТИКИ І ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ.
Секційні заняття відрізняються від звичайних шкільних уроків насамперед тривалістю і кількістю занять на тиждень. Якщо шкільні уроки проводять два рази на тиждень по 45 хв. кожний, то секційні заняття можна планувати 2—4 рази на тиж­день по 90—120 хв. Кількість занять і їх тривалість залежать від рівня фізичної і технічної підготовленості учнів, їх віку та інших факторів.

Останнім часом у спорті помітно проявляється тенденція до омолодження. Це перш за все стосується гімнастики. Вже не ви­нятком, а скоріше правилом є те, що 15-річні дівчатка і 17-річні юнаки стають майстрами спорту міжнародного класу. Це свідчить про те, що вони почали тренування в ранньому віці. Понад десять років тому виник і став дуже популярним термін — рання спор­тивна спеціалізація, тобто профільовані заняття вибраним видом спорту, починаючи з раннього віку. Спостереження і наукові до­слідження показали, що спортивну спеціалізацію з гімнастики мож­на успішно починати з 8—9 років.

Тепер існує такий розподіл на групи за віковим принципом: під­готовча група — учні III—IV класів, молодша — V—VIІ класів, середня — VIIІ—IХ класів, старша — X—XІ класів.

Основним змістом занять з підготовчою групою є програмний матеріал середньої школи. Для учнів ІІІ—IV класів при успішному засвоєнні шкільної програми додатково дають матеріал з програми секційних занять для молодшої групи. Заняття молодшої, серед­ньої і старшої груп проводять за програмою для секцій шкільних колективів фізичної культури, а також за класифікаційними про­грамами юнацьких і дорослих розрядів.

Методику проведення секційних занять з різними групами бу­дують з урахуванням вікових особливостей учнів і загальних закономірностей процесу навчання. Зміст навчально-тренувальних занять залежить від періоду тренування й основних завдань.

Безумовно, на секційних заняттях оволодіння руховими навич­ками і підвищення спортивної майстерності займають важливе місце, але не треба забувати про всебічний фізичний розвиток учнів і створення належної бази для дальшого спортивного вдо­сконалення.

На всіх етапах секційних навчально-тренувальних занять основ­ну увагу слід приділяти оволодінню так званою «школою рухів». Вже з перших занять треба вимагати від учнів точності, виразності і чіткості у виконанні вправ, чіткого підходу і відходу від приладу. Усе це дисциплінує учнів, виховує в них почуття відповідальності до виконання вправ, почуття краси і рухової естетики.

Значне місце в підготовці юних гімнастів і особливо гімнасток займає хореографічна підготовка, яка відіграє провідну роль на заняттях із спортивної гімнастики, акробатики і художньої гім­настики. Саме хореографічна підготовка спрямована на оволодін­ня «школою рухів», яка є запорукою досягнення високої спортив­ної майстерності.

Структура секційних занять мало чим відрізняється від струк­тури звичайного шкільного уроку, про який ми розповідали вище. Секційні заняття також складаються з трьох частин: підготовчої, основної і заключної. Але в зв'язку із збільшенням тривалості заняття до 90 і 120 хв. відповідно збільшується і тривалість кожної частини.

На секційних заняттях слід неухильно додержуватися загаль­новідомих дидактичних принципів: послідовності, систематичності, доступності та ін. Першим ступенем підготовки, що забезпечує перехід учнів різного віку (починаючи з початкових класів) до занять спортом, є заняття основною гімнастикою. У процесі цих занять розв'язують завдання загального всебічного фізичного роз­витку дітей, формування основних рухових навичок і оволодіння основами техніки будь-яких вправ. Але педагог повинен пам'ятати, що для підготовчої і молодшої груп вправи, які потребують вели­кого м'язового і нервового напруження, протипоказані. Оцінюючи роботу юних гімнастів, треба перш за все вимагати чіткого, м'яко­го і виразного виконання будь-якої вправи. Виховання почуття краси рухів, уміння м'яко, без зайвого напруження виконувати вправу є найголовнішим завданням початкової підготовки юних гімнастів.

Відомо, що учні підготовчої і молодшої груп швидко оволоді­вають складними руховими навичками, які потребують спритності і високої координації рухів. Дітям цього віку також властива від­сутність почуття страху. Тому вони з великим задоволенням вико­нують різноманітні вправи, що потребують прояву спритності і сміливості. У середній і старшій вікових групах обмежень у виборі засобів майже немає, але, добираючи вправи, треба враховувати індивідуальні особливості кожного учня. У цьому віці виразніше проявляються статеві відмінності між хлопцями і дівчатами, тому при доборі засобів фізичного виховання їх обов'язково треба врахо­вувати.
4. ОРГАНІЗАЦІЯ, ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ГІМНАСТИКИ В РЕЖИМІ НАВЧАЛЬНОГО ДНЯ.
Гімнастика в режимі навчального дня відіграє дуже важливу роль у зміцненні здоров'я, проведенні активного відпочинку і під­вищенні працездатності учнів. Для цього використовують різнома­нітні форми її організації, з яких основними є: гімнастика до за­нять, фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, організовані перерви, заняття в групах подовженого дня тощо. Перелічені фор­ми не стосуються урочних і мають свої особливості щодо їх орга­нізації і проведення.

Гімнастика до занять. Завданням цієї гімнастики, яку проводять щодня протягом 7—10 хв. перед початком уроків, є підготовка учнів до успішного навчання.

Учнів виводять на відкрите повітря незалежно від пори року, аби тільки не було дощу, хуртовини або морозу нижче —15°. Якщо погода несприятлива і заняття проводять у приміщенні (спор­тивному залі чи в класі), то перед цим добре його провітрюють.

Гімнастика до занять складається з комплексу різноманітних фізичних вправ, які охоплюють м'язи верхніх і нижніх кінцівок, тулуба, серцево-судинну і дихальну системи. Як правило, до ком­плексу включають 7—9 вправ. Бажано, щоб кожний клас (або група паралельних класів) мав своє місце для проведення гім­настики. Недоцільно з'єднувати більше трьох класів, бо це значно ускладнює керівництво. Загальне керівництво гімнастикою до за­нять здійснюють учитель фізичного виховання і лікар школи. Для безпосереднього проведення гімнастики залучають: у молодших класах — піонервожатих, учителів молодших класів або актив старших школярів. У середніх і старших класах гімнастику про­водять піонервожаті, учителі і фізкультурні активісти.

Для забезпечення ефективного фізіологічного впливу на орга­нізм учні повинні добре знати всі вправи комплексу. Найкраще вивчати їх організовано на уроках з фізичного виховання.

Бажано, щоб вправи виконувались потоком одна за одною. Під час показу обов'язково треба користуватися дзеркальним методом. Щоб учні синхронно виконували вправи, треба чітко і голосно під­раховувати. Одним комплексом можна користуватися 10—15 днів, а потім поступово поновлювати, замінюючи щоразу 1—2 вправи.

Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи. Тривале сидіння в одній позі за партою під час уроків або за столом під час вико­нання домашніх завдань і розумове напруження стають причиною втоми та зниження уваги учнів. Через втому м'язів учні починають сутулитися, спостерігаються застійні явища в окремих ділянках, зокрема в тазу, нижніх кінцівках тощо. Зменшується приплив кро­ві до мозку, знижується активність, загальна і розумова праце­здатність, псується постава. У найактивніших учнів просто не вистачає терпіння висидіти за партою, що часом виливається в пору­шення дисципліни. У класі виникає шум — перша ознака того, що діти стомилися. Внаслідок цього ефективність уроку знижується. Усю свою увагу вчитель спрямовує на заспокоєння учнів і перестає стежити за правильністю сидіння їх за партою, за збереженням правильної постави. Це особливо помітно в початкових класах, бо для учнів молодшого шкільного віку тривале сидіння є незвичним, і вони потребують активної рухової діяльності.

Найбільш дійовим засобом розв'язання цього питання є фізкультхвилинка (1—2 хв.) у середині уроку. У першому і другому класах доцільно проводити її навіть двічі після кожних 15 хв. уроку.

Виконання фізичних вправ зумовлює збудження в корі головно­го мозку, спричинюючи таким чином короткочасний відпочинок стомлених від напруженої розумової праці ділянок головного моз­ку. В основі цих явищ лежить учення І. М. Сеченова про активний відпочинок, тобто чергування одного виду діяльності з іншим. Фізкультхвилинки активізують клас у цілому, благотворно впли­вають на відновлення працездатності, підвищують ефективність навчального процесу.

До комплексу фізкультхвилинки включають: у молодших класах — 3—4 вправи, а в старших — 5—6 вправ. Це найпростіші рухи руками, тулубом, ногами, які не потребують складної координації і впливають на основні групи м'язів.

Перед проведенням фізкультхвилинки треба добре провітрити клас, відчинивши вікно або кватирку. Через деякий час (10— 12 днів) комплекс треба поступово оновлювати, замінюючи 1—2 вправи. Слід пам'ятати, що фізкультхвилинки позитивно вплива­тимуть лише тоді, коли вони добре організовані і методично пра­вильно проведені. Комплекс вправ будують за такою схемою. Перша вправа має охоплювати переважно м'язи спини і плечового пояса (типу потягування і на випростання хребта). Друга впра­ва — для м'язів верхніх кінцівок і третя — для м'язів нижніх кін­цівок. Зміст комплексу фізкультхвилинки обов'язково треба узгоджувати з характером уроку. Вправи виконують стоячи за партами або в проходах. Розміщувати учнів треба так, щоб вони не заважали один одному. У молодших класах фізкультхвилинку проводять учителі-класоводи, а в старших це можна доручати учням, які мають відповідну підготовку (під контролем учителя).

Після уроків у групах подовженого дня під час виконання до­машніх завдань проводять фізкультпаузи, які тривають 8—10 хв. Проводять їх для активного відпочинку. До комплексів фізкультпауз, крім загально розвиваючих вправ, можна включати рухливі ігри, стрибки, метання, долання перешкод тощо. Добираючи фізич­ні вправи, треба зважати на вік і зацікавленість учнів. Умови, при яких виконуються домашні завдання, дають змогу збільшити час активного відпочинку порівняно з фізкультхвилинками на уроках і виконати більшу кількість фізичних вправ. Фізкультпаузи можна проводити на відкритому повітрі в усі пори року. Це ефективний засіб підвищення уваги, працездатності, активності учнів і кра­щого засвоєння ними навчального матеріалу. Пояснення вправ має бути коротким і зрозумілим, а показ — чітким і дзеркальним.


5. ОРГАНІЗАЦІЯ, ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РАНКОВОЇ ГІГІЄНІЧНОЇ ГІМНАСТИКИ В ПІОНЕРСЬКОМУ ТАБОРІ.
Десятки тисяч школярів різного віку щороку проводять літні канікули в піонерських таборах, які стали для них улюбленим місцем цікавого і змістовного відпочинку після напруженого на­вчального року. У системі організації відпочинку дітей у піонер­ському таборі фізичне виховання, зміцнення здоров'я і фізичне за­гартування займають провідне місце. Серед різноманітних засобів фізичного виховання і форм організації та проведення занять особливо популярні: ранкова гігієнічна гімнастика, прогулянки, екскурсії, робота фізкультурних гуртків, змагання, підготовка до фізкультурних вечорів тощо.

Ранкова гігієнічна гімнастика (зарядка) є обов'язковою для всіх, хто відпочиває в таборі. Проводять її безпосередньо після сну (протягом 10—15 хв.). Щоденне виконання «зарядки» сприяє розв'язанню гігієнічних і оздоровчих завдань, а також вихованню дисциплінованості, організованості, волі, прищепленню позитивних звичок. Відразу після підйому всі діти біжать на майданчик або на галявину і шикуються в одну шеренгу за зростом (вони запам'я­товують свої місця з перших днів роботи кожної зміни). Це дає можливість у дальшому економити час на організацію. Якщо в таборі відпочивають діти різного віку, то ранкову гімнастику про­водять окремо по групах так, щоб різниця у віці дітей становила не більше 3-х років. Для кожної групи відводять окреме місце, щоб вони не заважали одна одній. Проводить ранкову гігієнічну гім­настику фізкультурний керівник або піонервожатий. Спочатку діти виконують легкий біг (40—60 сек.), а потім — комплекс з 8—10 загально розвиваючих вправ. Вправи добирають так, щоб охопити різні групи м'язів верхніх кінцівок і плечового пояса, тулуба та нижніх кінцівок і щоб вони давали певне навантаження на серце­во-судинну і дихальну системи. Закінчується ранкова гімнастика також легкою пробіжкою, яку поступово сповільнюють і перехо­дять на ходьбу. Після цього всі діти приймають водні процедури. Для більшої емоційності ранкову гімнастику треба проводити під музичний супровід (баян, акордеон або магнітофонний запис). Музика має бути бадьорою, життєрадісною і зрозумілою дітям.


6. ОРГАНІЗАЦІЯ, ЗМІСТ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ З ГІМНАСТИКИ.
У розв'язанні завдань, які стоять перед фізичним вихованням! дуже велике значення мають самостійні форми занять. Середі них найважливішими є: ранкова індивідуальна гімнастика, вико-1 нання домашніх завдань за вказівкою вчителя або тренера, індщї відуальні тренування і заняття атлетичною гімнастикою. Переліче-; ні форми використовують у тісному поєднанні так, щоб вони допов-$ нювалч одна одну.

Індивідуальна ранкова гігієнічна гімнастика («зарядка») є важливою формою фізичного виховання в сім'ї. Вона сприяє зміцненню здоров'я, надає бадьорості, підвищує настрій, поліпшує; працездатність на цілий день. Крім цього, щоденне виконання ранкової гімнастики виховує в дітей організованість, волю і наполегливість.

Проводять індивідуальну гімнастику зразу після сну. Комплексі складається з 6—8 вправ, які охоплюють якомога більше груп м'язів, серцево-судинну і дихальну системи.

Для учнів початкових і середніх класів комплекси «зарядки» найкраще організовано вивчати на уроках фізичної культури під керівництвом учителя фізичного виховання. Учні старших класів мають самостійно добирати вправи для комплексу залежно від їх стану здоров'я, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості.

Фізичне навантаження регулюють кількістю повторень вправ, інтенсивністю їх виконання, зміною вихідних положень та іншими прийомами. Через 10—15 днів комплекс поступово поновлюють замінюючи 1—2 вправи. Виконання ранкової гімнастики контролюють батьки.



Виконання домашніх завдань за вказівкою вчителя. Під час проведення уроків учитель вивчає індивідуальні особливості учнів. Деякі учні відстають у розвитку якихось якостей (сили, спритності, витривалості тощо) або не встигають оволодіти якимись вправами шкільної програми. Щоб ліквідувати це відставання, самих тільки шкільних уроків з фізичного виховання буває замало і вчитель дає домашні завдання. Щоб підвищити почуття відповідальності учнів до виконання, домашні завдання записують у щоденники. Це правило особливо стосується учнів початкових класів. Домашні завдання можна виконувати ранком, відповідно збільшуючи час гігієнічної гімнастики до 20—30 хв. (а інколи й більше), або вдень після закінчення уроків для активного відпочинку. Виконання домашніх завдань контролюють також батьки.

Індивідуальні тренування є дуже важливим методом підвищення ефективності навчально-тренувального процесу. Не всі учні мають однакові здібності, одні засвоюють вправи швидше, інші повільніше. Для підвищення успішності учнів широко використовують індивідуальні форми тренувань. Наприклад, хтось з учнів може виконати вправу, бо в нього погано розвинута та чи інша групі м'язів. Учитель допомагає йому розробити спеціальний комплекс вправ для її зміцнення. Потім учень індивідуально виконує цей комплекс. Другий приклад: учень (чи учениця) не може виконати «шпагат» або «міст» через недостатньо розвинуту гнучкість. Такі учні мають індивідуально тренуватися для розвитку цієї якості. Вправи для індивідуальних тренувань розробляє вчитель або тренер.

Під час індивідуальних тренувань учні оволодівають також складними гімнастичними вправами (стойка на руках, переворот убік тощо). Але, здійснюючи принципи індивідуальних тренувань, треба уважно стежити, щоб запобігти травматизму, фізичному перевантаженню тощо.

Контроль за проведенням індивідуальних тренувань здійснює вчитель або тренер.

Заняття атлетичною гімнастикою. Останнім часом атлетична гімнастика стала дуже популярною формою занять. З школярів нею можуть займатися лише учні старших класів. Атлетична гім­настика — це заняття з гантелями, гирями, еспандерами, гумовими амортизаторами тощо, які проводять для збільшення сили м'язів і гармонійного розвитку форм тіла. Під час занять атлетичною гімнастикою вчитель повинен уважно стежити, щоб не було одно­бічного розвитку м'язів якихось груп, щоб у роботу активно вклю­чались серцево-судинна і дихальна системи. Атлетична гімнастика ефективна лише в поєднанні з іншими формами занять.
7. МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД НА ЗАНЯТТЯХ З ГІМНАСТИКИ.
Музика на заняттях з гімнастики відіграє важливу роль у ство­ренні позитивного емоційного стану учнів, доброго настрою і під­вищенні зацікавленості учнів. Музика є також дійовим засобом виховання естетичних смаків, почуття ритму, виразності і краси рухів. Характер музики має відповідати характеру рухів. Напри­клад, під ходьбу використовують маршові твори, під час виконан­ня загально розвиваючих вправ краще використовувати музику на дві або чотири чверті, а під час стрибків доцільно програвати музику типу польки, галопу тощо.

Крім того, музичний супровід ознайомлює учнів з такими понят­тями, як ритм, метр, мелодія, музична форма тощо, тобто допо­магає їм засвоїти музичну грамоту, виховує музичний смак і під­вищує загальну культуру.

Найбільш простими і доступними вправами, за допомогою яких розв'язують завдання музичного виховання учнів, є різноманітні танцювальні вправи, виконувані у вигляді танцювальних кроків (галопу, польки, вальсу та ін.). Саме в танцювальних вправах най­виразніше проявляється характер рухів відповідно до характеру музичного твору. Досить порівняти плавні рухи вальса, яким від­повідає плавне звучання вальсової музики, із задирливою полькою, галопом і т. д.

Музичний супровід має велике значення під час проведення стройових вправ, пов'язаних з пересуванням, а також загально розвиваючих вправ. Загально розвиваючі вправи під музику треба виконувати на два або чотири рахунки. Закінчується виконання вправ разом із закінченням музичної фрази. Педагог під час рахунку наголосом дає зрозуміти, що вправа закінчується.

Музичний репертуар треба добирати відповідно до вікових особливостей учнів. Серйозної музики малюки можуть не зрозуміти, тому вона не збудить відповідних позитивних емоцій. Для учнів початкових класів найдохідливіша музика — це марші та пісні маршового типу тощо.
8. ПІДГОТОВКА І ВИХОВАННЯ ГІМНАСТІВ У ДЮСШ.
Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) стали справжньою кузнею спортсменів високого класу. Перед ДЮСШ стоять такі завдання:

а) підготовка спортсменів вищих розрядів, громадських інструк­торів і суддів із спорту для організації спортивно-масової роботи в загальноосвітній школі і за місцем проживання;

б) підготовка відданих радянській Батьківщині всебічно розвинених юних спортсменів, активних будівників комуністичного суспільства;

в) надання всебічної організаційної, методичної і практичної допомоги загальноосвітнім школам з тих видів спорту, з яких спеціалізується ДЮСШ.

Відділення ДЮСШ з видів спорту створюють з урахуванням місцевих умов, спортивної бази і тренерських кадрів.

Комплектують ДЮСШ з числа здібних учнів загальноосвітніх шкіл, які успішно склали навчальні нормативи, установлені про­грамою. У спортивні школи приймають дівчаток з 8 років, а хлоп­чиків — з 9 років. Підставою для зарахування в ДЮСШ є сумарні дані про стан здоров'я, фізичний розвиток, результати спостере­ження тренера за руховою діяльністю учня на уроках фізкультури в загальноосвітній школі, результати контрольних іспитів, інтерес до занять, успішність у загальноосвітній школі і згода батьків. Це так званий перший етап відбору. Другий етап відбору триває близько двох років і полягає в спостереженнях за успішністю, за тим, як здійснюється початковий прогноз про здібності юних гімнастів.

Останнім часом до ДЮСШ почали ставити високі вимоги. Випускники цих шкіл мають скласти нормативи кандидата в майст­ри спорту або майстра спорту. Щоб здійснити це, треба старанно відбирати найобдарованіших дітей, чому сприяють спеціальні нормативи, розроблені лабораторією спортивної орієнтації і відбору Всесоюзного науково-дослідного інституту фізичної культури.

Дітей, які навчаються в ДЮСШ, треба всіляко залучати як громадських інструкторів для керівництва гімнастичними гуртками в загальноосвітніх школах, палацах культури, табо­рах відпочинку тощо.

У ДЮСШ діти займаються по 3—4 рази на тиждень (6— 16 год залежно від віку і технічної підготовленості).

Головною дійовою особою ДЮСШ є тренер. Тренери несуть відповідальність за підготовку спортсменів високого класу, за пра­вильне проведення навчально-тренувальної і виховної роботи. Перед розв'язанням завдань з підвищення спортивної майстерності юних гімнастів тренери мають постійно піклуватися про зміцнен­ня здоров'я дітей, їх гармонійний фізичний розвиток, про вихо­вання громадян, гідних нашої Батьківщини.


9. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ГІМНАСТИКИ І ЙОГО ОБЛАДНАННЯ.
Заняття з гімнастики можна проводити в приміщенні і на від­критому повітрі. Кліматичні умови на Україні дають можливість займатися гімнастикою на відкритому повітрі майже півроку. Тому бажано, щоб кожна школа на своєму подвір'ї мала гімнастичний майданчик, обладнаний приладами. Загальне планування майдан­чика і розміщення приладів здійснюють залежно від розмірів по­двір'я і наявності інвентарю. Планувати майданчик треба так, щоб усі прилади можна було розставити зручно і компактно, щоб обо­в'язково були місця для проведення загально розвиваючих вправ, стрибків, ігор, для виконання вільних вправ тощо. Якщо школа не має гімнастичних приладів заводського типу, їх можна виготовити в шкільних майстернях силами учнів.

На обладнаному шкільному майданчику мають бути:

а) гімнастичне містечко з підвісними приладами (кільця, кана­ти, жердини, драбини, трапеція), гімнастичною колодою, стінкою, перекладиною;

б) бруси для хлопчиків і дівчаток;

в) переносні прилади: гімнастичний козел і кінь, гімнастичні лави, набивні м'ячі, булави, скакалки, місточки для стрибків, стойки для стрибків та ін.;

г) місця для опорних стрибків;

д) місця для виконання вільних вправ; є) гімнастичні мати.

Приблизно такий самий інвентар повинен бути і в гімнастично­му залі. Бажано мати декілька комплектів гімнастичних приладів.

Основою гімнастичного майданчика є гімнастичне містечко. Складається воно з двох стояків-колод діаметром 250 мм і заввишки 5,85 м, міцно закопаних у землю (на глибину до 1,8 м). Поверх них кладуть горизонтально дерев'яну колоду такого само­го діаметра у вигляді перекладини. До перекладини за допомогою спеціальних гачків прикріплюють підвісні прилади: канати, жер­дини, драбини, кільця тощо. До одного з стояків кріплять звичай­ну перекладину, яку можна ставити на будь-яку висоту. До другого стояка монтують гімнастичну колоду для рівноваги. Щоб довше зберегти частини стояків, закопані в землю, їх треба обсмолити або трохи обпалити на вогні.
10. ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ.
1. Гімнастика. За ред. І. А. Бражника. К-, «Радянська школа», 1962, с. 423—453.

2. Качашкін В. М. Методика фізичного виховання (переклад з російської). К-, «Вища школа», 1971, с 152—220.

3. Теория и методика гимнастики. Под ред. В. И. Филипповича. М., «Просвещение», 1971, с. 184—212.

4. Жалій А. ГГ., НедільськийТ. В., СокуренкоН. Ф. Фізичне ви­ховання учнів 1—3 класів у групах подовженого дня. К., «Радянська школа, 1972, с 52—78.



5. Гусак Ш. 3. Физкультурные праздники и вечера в школе. М., «Просве­щение», 1965.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал