Лекція тема 12: Основні правила транспортування хворих І постраждалих



Сторінка1/4
Дата конвертації25.02.2017
Розмір0,55 Mb.
ТипЛекція
  1   2   3   4
Лекція

ТЕМА 12: Основні правила транспортування хворих і постраждалих
Мета: - навчити основним способам перенесення постраждалих при різних травмах;

- навчити надавати першу медичну допомогу хворим та перенесення постраждалого одним, двома рятівниками;

- виховувати особистісні моральні якості, які підвищували б рівень самооцінки, гідну поведінку з оточуючими.

Навчальні питання:

1. Способи транспортування хворих.

2. Способи перенесення хворих.

3. Правила перенесення постраждалих на носилках у різних умовах.

Студенти мають знати:



  • принципи надання першої допомоги;

  • основні способи транспортування хворих;

  • способи перенесення хворих;

  • правила перенесення постраждалих на носилках у різних умовах.

Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: лекція.

Обладнання: укомплектована медична сумка.

Структура заняття



  1. Організаційний момент - 2 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

  3. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  4. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  5. Підсумок заняття – 5 хв.

  6. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття



  1. Організаційний момент – 2 хв.

Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладачу (тренування декілька раз – в разі потреби ).
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання.



2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу: теоретичні питання – 15 хв.; практична робота – 35 хв.
Вступ

Найвища цінність суспільства – людина, її життя і здоров’я. Проте, з кожним роком стає все більше факторів, що негативно впливають на життєдіяльність людей. Біді краще запобігти, ніж боротися з її наслідками, часто трагічними. Але якщо все ж таки стається нещасний випадок або виникло важке захворювання, що загрожує життю – необхідно надати першу медичну допомогу. Велике значення в комплексі заходів першої медичної допомоги – якнайшвидше транспортування потерпілого до лікарського закладу. Транспортувати потерпілого слід не лише швидко, але й правильно, тобто в положенні найбільш безпечному для хворого згідно з характером захворювання або видом травми.

Для транспортування потерпілого найкраще користуватись спеціалізованим транспортом; за його відсутності, транспортування повинне здійснюватися за допомогою будь-яких доступних в конкретній ситуації засобів пересування. В найбільш несприятливих умовах потерпілого доводиться переносити на руках, на спеціалізованих або імпровізованих ношах, на брезенті тощо. Транспортування може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Особа, яка надає допомогу, зобов’язана забезпечити правильне перенесення потерпілого, перекладання його з одного транспортного засобу на інший, надати медичну допомогу в дорозі, проводити заходи з попередження ускладнень, котрі можуть виникнути в наслідок транспортної іммобілізації, через вібрації та з інших причин.
1. Способи транспортування хворих.

Основні способи транспортування хворих і постраждалих.



Коли надається перша допомога, необхідно керу­ватися такими принципами:

• керівництво з надання першої допомоги повинна здійснювати одна людина;

• надання допомоги проводиться спокійно, без зайвого поспіху, впевнено;

• особливу обережність слід проявити у випадках, коли потрібно виймати потерпілого з-під автомобіля, уламків від обвалів тощо; невмілі дії за таких обставин посилю­ють муки та поглиблюють тяжкість ушкоджень;

• потерпілого вкладають у безпечне місце, ослаблюючи тісні елементи одягу, пояс, комірець, краватку, ремінь;

• після надання першої допомоги, потерпілого без за­тримок направляють до найближчого лікувального закладу;

• за неможливості надати першу допомогу на місці при­годи, потрібно негайно доправити постраждалого до най­ближчого лікувального закладу.

До основних способів транспортування хворих на­лежать: наземний, повітряний, водний транспорт, який може бути санітарним і пристосованим.


Положення постраждалого (хворого) при транспортуванні

Для попередження ускладнень під час транспортування постраждалого слід перевозити у певному положенні відповідно до виду травми. Дуже часто правильне положення рятує життя пораненого та, як правило, сприяє найшвидшому одуженню.

Найчастіше постраждалих транспортують у лежачому положенні з декількома варіантами, що залежить від характеру травми або захворювання. Транспортують поранених у лежачому положенні на спині, на спині із зігнутими колінами, на спині з опущеною головою та припіднятими нижніми кінцівками, на животі, на боку у фіксовано-стабілізованому положенні.
У лежачому положенні на спині транспортують постраждалих з пораненням голови, пошкодженнями черепа та головного мозку, хребта та спинного мозку, переламаними кістками таза та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати усіх хворих, в яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або непритомністю, навіть короткочасною, хворих з гострими хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини (апендицит, защемлення грижі, проривна виразка і т.д.).

Постраждалих та хворих, що знаходяться у непритомності, транспортують у лежачому положенні на животі, з підкладеними під лоба та груди валиками. Таке положення необхідне для попередження асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати у сидячому положенні, а деяких тільки у сидячому та напівсидячому положенні.

При транспортуванні у холодну пору року потрібно прийняти заходи для попередження охолодження постраждалого. Особливу увагу у цьому відношенні потребують поранені з накладеними артеріальними джгутами, постраждалі, що знаходяться у непритомному та у шоковому стані, з відмороженнями.

У період транспортування необхідно проводити постійний нагляд за хворим, слідкувати за диханням, пульсом, зробити все, щоби при блювоті не виникла аспірація блювотиння у дихальні шляхи. Дуже важливо, щоби людина, що надає першу допомогу своєю поведінкою, діями, розмовами заспокоював психіку хворого, надавав впевненості у тому, що все добре закінчиться.


2. Способи перенесення хворих.

Способи перенесення хворих:

  • на руках,

  • на плечах,

  • на спині,

  • однією чи двома особами з використанням носильних лямок,

  • на санітарних ношах та підручних засобах.

Перенесення на собі та на руках здійснюються у випадках відсутності або неможливості використання штатних і підручних засобів.

Перенесення на собі

Одна людина може переносити постраждалого «на руках по­перед себе» підхопивши під спину та стегна (хворий тримається за шию) (рис. ) , «на плечі» головою назад , коли постраждалий дуже слабкий і непритомний (рис. ). Якщо він у змозі триматися, то його переносять «на спині» тримаючи за ноги (хворий трима­ється позаду за плечі) (рис.). Такі способи вимагають великої фізичної сили і використовуються при перенесенні на малі відстані.



Перенесення постраждалого на руках двома рятуваль­никами

Якщо постраждалий періодично непритомніє, то його пере­носять на замку із трьох рук (рис.). При такому способі перенесення вільна рука рятувальника захоплює плече іншого для за­побігання падінню постраждалого назад під час перенесення.

Якщо постраждалий у свідомості, його переносять «на зам­ку» із чотирьох рук (рис.), а постраждалий тримається рука­ми за шию рятувальників.

Перенесення постраждалого на носилковій лямці

Носилкові лямки призначені для витягування постраждалих з вузьких просторів, важкодоступних місць - зруйнованих будин­ків, ям, транспортних засобів, а також для полегшення перене­сення постраждалого на собі та на ношах.

Носилкові лямки бувають штатні та імпровізовані.

Штатна носилкова лямка Ш-4 являє собою брезентовий ре­мінь довжиною 3,5 м і шириною 65 мм, який має на одному кінці металеву пряжку. На відстані 1 м від пряжки нашито брезентову накладку, що дає можливість пропустити через неї вільний кінець ременя та закріпити його на пряжці.

Імпровізовані носилкові лямки виготовляють із 2 або З по­ясних ременів, парашутної стропи, автомобільного буксирувального канату, шматка брезенту, простирадла, складеного у вигляді кільця або вісімки.

Застосовувати носилкову лямку НЕ МОЖНА при переломах таза, стегна, хребта, плеча або передпліччя.

Щоб полегшити роботу, носилкову лямку важливо правиль­но скласти і підігнати. Для складання лямки кільцем вільний (хо­довий) кінець лямки пропустити через пряжку. Довжина кільця правильно підігнаної лямки, складеної кільцем, повинна дорівнюватися довжині однієї випрямленої та іншої, зігнутої в ліктьовому суглобі під прямим кутом, руки (рис.). Для складання лямки вісімкою вільний кінець пропустити під брезентову накладку і за­кріпити його в металевій пряжці. Фігура, що утвориться із двох з'єднаних між собою петель, нагадує цифру 8. Розмір петель лямки, складеної вісімкою, повинен дорівнюватися довжині випрям­лених на рівні плечей рук (рис.).

Перенесення на лямці, складеної "кільцем" зручне тим, що у рятувальника залишаються вільними руки, і це дозволяє йому триматися за поручні при підйомі або спуску по сходах.

Для цього одну половину лямки пропускають під сідниці по­страждалого, а іншу — по спині на рівні пахвових западин, щоб утворилися дві петлі (рис.). Носій лягає поруч спиною до по­страждалого, просовує свої руки в ці петлі і надягає їх собі на плечі. Вільним від "кільця" кінцем лямки зв'язує петлі в себе на грудях, домагаючись гарної фіксації постраждалого. Потім рятувальник поступово перевалює постраждалого до себе на спину (рис.) і встає спочатку рачки, потім на одне коліно та у весь зріст.

Перенесення за допомогою "вісімки" одним рятувальником не можна використовувати для постраждалих з переломами кі­сток верхніх і нижніх кінцівок, таза і хребта.

Петлі лямки, складеної "вісімкою", надягають на ноги постраждалому, котрий сідає на перехрест лямки (рис. 66, а). Рятувальник надягає вільні петлі собі на плечі і приймає постраж­далого на спину, який сам повинен триматися за плечі рятуваль­ника (рис.).

Перенесення за допомогою "вісімки" двома рятувальниками способом "поруч" проводиться в такій послідовності. Рятувальники стають поруч і надягають по одній петлі "вісімки" так, щоб пере­хрест лямки перебував між ними на рівні тазостегнового суглоба. Петлі повинні лежати в одного носія через праве, а в іншого - че­рез ліве плече. Постраждалого саджають на перехрест лямки в та­кій послідовності: рятувальники стають на коліна і ставлять свої вільні коліна поруч, укладають на них перехрестом лямки, потім саджають постраждалого та одночасно підводяться (рис. ).

Перенесення на носилках

Носилки забезпечують функціонально вигідне положення постраждалого, полегшують перенесення, завантаження, виван­таження та перекладання постраждалого. Перенесення постраж­далого на носилках здійснюють 2-3-4 особи. Носилки бувають штатні та імпровізовані (рис.).



Санітарні ноші (рис. 2.2) мають стандартні розміри: довжина — 221,5 см, ширина — 55 см, висота — 16 см, маса — до 10 кг. Зберігають і переносять їх згорнутими.

Ноші розгортають одночасно дві особи. Розтягують ремені, за ручки розсовують у боки бруси та розправляють полотнище. Потім коліньми натискають на розпірки до появи клацання та перевіряють, чи добре закриті замки розпірок. В узголів'я кладуть подушку чи м'який підруч­ний матеріал. При згортанні нош обоє носіїв одночасно відкривають засувки замків, підтягують розпірки на себе, напівскладають ноші та перевертають їх ніжками догори, при цьому полотнище провисає на бік, протилежний ніжкам. Потім здвигають бруси остаточно, ставлять ноші на ніжки, складають полотнище в три складки та закріплюють ременями.



Імпровізовані носилки виготовляють, за відсутності спеці­альних, з жердин, дощок, стовбурів тонких дерев, зв'язаних лиж, одягу, ковдри, брезенту, плащ-намету, на морозі - зі змочених і заморожених спальних мішків і наметів. Носилки із одягу виго­товляють, ввернувши рукава та застебнувши. У рукава вставля­ють жердини.

Носилки повинні бути міцними. На них необхідно підкласти що-небудь м'яке (одяг, сіно, солому та ін.).



Правила роботи з носилками:

- відрегулювати носилки для створення функціонально ви­гідного положення під час перенесення;

- у холодну пору року, до укладання постраждалого на но­силки, укласти ковдри, якими після укладання вкривають його, або укласти постраждалого в спальний мішок-кокон (рис. 69);

- носилки поставити поруч з травмованою стороною тіла;

- два носії стають на коліно зі здорової сторони тіла, обережно підводять під постраждалого руки і за командою піднімають його;

- у цей час 3-й та 4-й носії підводять носилки під постражда­лого;

- 1-й та 2-й носії обережно опускають постраждалого на но­силки;

- у вузьких місцях підведення носилок здійснюється з боку голови або ніг.


3. Правила перенесення постраждалих на носилках у різних умовах.

Правила перенесення постраждалих на носилках у різних умовах

Уклавши постраждалого на носилки, подають команду "По місцях!", за якою один рятувальник стає біля голови, інший – біля ніг, а командир ланки та вільний рятувальник - з боків. Той, хто став біля головного кінця носилок, стає обличчям до постражда­лого, а той, що до ніг, - спиною до нього. Команда "На лямки!" зо­бов'язує надягти петлі "вісімки" на ручки носилок, якнайближче до полотнища.

За командою "Піднімай!" плавно піднімають носилки, пере­віряючи правильність припасування лямок і захоплення руками ручок носилок. Потім за командою "Уперед!" починають рух (не в ногу).

Постраждалих звичайно переносять ногами вперед. У випад­ку крутого підйому варто переносити головою вперед (рис.). При цьому завжди потрібно намагатися зберегти горизонтальне положення носилок, для чого піднімають один з кінців носилок. При спуску з гори носії приймають положення, зазначеного на рис.

Для подолання невисокої перешкоди (огорожа, зруйнована стіна, віконний проріз) двома носіями вони повинні поставити но­силки на землю, стати з обох боків носилок, широко узятися ру­ками за бруси, підняти обережно носилки з постраждалим і опу­стити передній кінець носилок на перешкоду. Після цього один носій тримає задній кінець носилок, а інший долає перешкоду та приймає носилки. Піднявши носилки, носії проносять їх над перешкодою і опускають на перешкоду з іншого боку. Після цього другий носій долає перешкоду, бере свій кінець носилок, і вони обоє продовжують рух.

Перед рухом краще знову опустити носилки на землю, як це було зроблено до подолання перешкоди, та знову скористатися лямками.

При перенесенні вчотирьох носилки на землю можна не опу­скати, треба тільки зупинитися перед перешкодою і дати можли­вість звільнитися від лямок носієві, що йде спереду, для того, щоб він міг перелізти через перешкоду та прийняти носилки. Потім усе виконується так само, як і з двома носіями.

Такими ж способами здійснюють подолання канав, щілин та інших перешкод, але в цьому випадку кінці носилок ставлять на край перешкоди.

У ході перенесення може виникнути необхідність повернути­ся навкруги, не ставлячи носилки на землю. Це може бути в тому випадку, коли неможливо розвернутися у вузькому проході для повернення назад. Після зупинки носій, що йде спереду, першим виконує поворот навкруги. Для цього він виставляє убік власне коліно, обережно опускає на стегно ручку однієї сторони носи­лок, рукою, що звільнилася, перехоплює іншу ручку, змінює по­ложення другої руки і повертається обличчям до другого носія. Дочекавшись повного повороту першого носія, другий носій вико­нує той самий прийом, і за командою старшого вони продовжують рух (рис.). Якщо застосовувалися лямки, то їх знімає з ручок носилок кожний носій окремо перед поворотом навкруги.
V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.



Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.419 - 420.

  1. Коденко Я.В., Основи медичних знань. К., Арт-освіта, 2007.

  2. Чуприна О.В., Основи медичних знань. К., 2006.

  3. Завьялов В.Н., Медико-санитарная подготовка учащихся. М., Просвещение, 1988.

  4. Яцина Г.С., Перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях. Харків, Форт, 2008.

  5. Навроцька Г.Т., Це треба знати всім. К., Дошкільник, 1998.

  6. Нейко С.М., Долікарська допомога вдома. К., Здоров’я, 1980.







Каталог: lek GO
lek GO -> Лекція тема 7: Законодавча база щодо охорони здоров’я людини
lek GO -> Лекція тема 11: Медична допомога при порушенні здоров’я людини
lek GO -> Лекція тема 8: Основи здоров’я людини
lek GO -> Лекція тема : Вступ. Надзвичайні ситуації Мета
lek GO -> Лекція тема : Надзвичайні ситуації соціально-політичного та військового характеру
lek GO -> Тема : Організація цивільного захисту навчального закладу
lek GO -> Лекція тема 9: Поняття про інфекційні хвороби. Профілактичні заходи. Імунітет


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал