Лекція тема : Надзвичайні ситуації соціально-політичного та військового характеру



Скачати 159,97 Kb.
Дата конвертації17.12.2016
Розмір159,97 Kb.
ТипЛекція
Лекція

ТЕМА 2.: Надзвичайні ситуації соціально-політичного та військового характеру
Мета: - ознайомити студентів з причинами виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час;

- формування морально-психологічної готовності та спроможності студентів виконувати покладені на них завдання, переборювати труднощі та небезпеку у надзвичайних ситуаціях, витримувати навантаження;



- довести уражаючі фактори ядерної зброї та сучасних звичайних засобів ураження, осередки ядерного, хімічного та біологічного ураження.
Навчальні питання:

1. Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру.

2. Надзвичайні ситуації воєнного характеру

Студенти мають знати:



  • причини виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час;

  • уражаючі фактори ядерної зброї та сучасних звичайних засобів ураження, осередки ядерного, хімічного та біологічного ураження.

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

Тероризм. Ядерна, хімічна, бактеріологічна, звичайна зброя.

Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: лекція

Обладнання: наглядні посібники (комплект плакатів), підручники «Захист Вітчизни», «Допризовна підготовка».


Структура заняття

  1. Організаційний момент - 2 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

  1. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  1. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  2. Підсумок заняття – 5 хв.

  3. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття

  1. Організаційний момент – 2 хв.

    1. Шикування групи в одну (дві) шерен­ги черговим групи, перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладача (тренування декілька раз – в разі потреби ).

2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.
II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

Які терористичні акти та війни відбувалися у світі протягом останніх років?



III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
1. Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру.

Надзвичайні ситуації соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об'єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна тощо), викрадення чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у гро­мадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Тероризм — загроза людству XXI сто­ліття. 11 вересня 2001 р. світ був шокований зухвалими терористичними актами в Нью-Йорку та Вашингтоні, скоєними підручними Усама бен Ладена (керівник терористичної ор­ганізації «Аль Каїда»). Цього дня пілоти-смертники спрямували захоплені пасажирські літаки на башти-близнюки Всесвітнього тор­говельного центру, які були символом прогресу і могутності Америки, а також на Пентагон. У результаті загинуло близько 7 тис. лю­дей, багато будинків було зруйновано, особливо престижний діловий район Нью-Йорка Манхеттен. За кілька тижнів американці почали отри­мувати листи, отруєні збудниками сибірки — страшної інфекційної хво­роби. США охопила справжня панічна лихоманка. Після цього уряд ужив рішучих заходів щодо знищення центрів світового тероризму.

Тероризм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей чи погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Будучи різновидом організованої злочинності, тероризм може поставити під сумнів увесь процес подальшого розвитку людства. На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок.

Тероризм є злочином проти людства. Обов'язковими елементами, які характеризують тероризм, є:


  • наявність насильства (зазвичай збройного) або його загрози;

  • заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров'ю людини, або матеріальних, моральних збитків;

  • позбавлення або загроза позбавлення життя людей.

Часто ми спостерігаємо телефонний тероризм або його наслідки. Телефоні погрози стосуються, як правило, великого скупчення людей, коли повідомляється про нібито мінування вокзалів, кінотеатрів, адміністративних будинків, шкіл тощо. За твердженням працівників міліції, здебільшого до подібних витівок схильні підлітки, які мають на меті зірвати таким чином заняття в школі. Телефонне хуліганство і телефонний тероризм — це злочини, за які передбачено кримінальну відповідальність. Зокрема, згідно з Кримінальним кодексом України, за такі витівки стягують значний грошовий штраф або позбавляють волі на термін до 5 років. За неповнолітніх платять батьки, про що варто пам'ятати і дорослим, і дітям. За останніми науковими дослідженнями голосу у фоноскопічних лабораторіях, навіть за незначними записаними фразами можна встановити стать, вік, масу, стан здоров'я, регіон проживання, національність тощо. Цих даних достатньо для того, щоб встановити особистість жартівника, який у подальшому заплатить і за проведення цієї доволі дорогої експертизи.

Починаючи з кінця XX ст., у світі збільшилася кількість випадків захоплення заручників. Заручник — фізична особа, яка захоплена й утримується з метою спонукання державного органу, підприємства, установи чи організації або окремих осіб здійснити якусь дію чи утриматися від здійснення якоїсь дії як умови звільнення особи, що захоплена й утримується.



Рекомендації фахівців, що робити до, під час і після захоплення вас заручником у транспортному засобі:

- одягайтеся нейтрально, не зловживайте ювелірними прикрасами, яскравим і коротким одягом;

- не загост­рюйте розмови з незнайомими людьми на теми політичного, релігійного характеру;

- не носіть із собою релігійних символів;

- на візитних картках менше «гучних звань»;

- не реагуйте на провокаційну чи зухвалу поведінку терористів, не удавайтеся до дій, що можуть привернути їхню і увагу;

- продовжуйте спокійно сидіти, ні про що не питаючи й не дивля­чись в очі терористам, бажано підкоритися їм беззастережно;

- перш ніж пересунутися чи відкрити сумочку, запитуйте дозволу;

- при стрілянині ля­гайте на підлогу або ховайтеся за сидінням, але нікуди не біжіть;

- у подібній ситуації місця біля вікна служать кращою схованкою, ніж місця в проході;

- іноді трапляється нагода врятуватися, перебуваючи біля виходів, розгляньте варіанти втечі через аварійні виходи;

- постарайтеся визначити точне число терористів;

- якщо вдається симулювати симптоми хвороби, з'являється мож­ливість звільнитися в результаті переговорів: часто в ході переговорів теро­ристи звільняють жінок, дітей, літніх і хворих людей;

- звільнені заручники мають повідомити якнайбільше деталей: число загарбників, у якій частині транспортного засобу вони перебувають, яку зброю мають, число пасажирів і їхнє розташування, моральний стан терористів;

- сховайте документи і мате­ріали, що можуть вас скомпрометувати;

- віддайте особисті речі, яких вима­гають терористи;

- тримайте під рукою фотокартку родини, дітей, іноді це може зворушити злочинців;

- не впадайте в паніку, краще подумайте, як знайти вихід зі становища; постарайтеся зрозуміти наміри терористів, щоб оціни­ти можливості для вчинення опору;

- спробуйте з'ясувати, налаштовані вони рішуче чи можливий діалог;

- може трапитися, що загарбники здадуться, аби не мати справи зі спеціальними антитерористичними підрозділами;

- уникайте необдуманих дій, тому що в разі невдачі можна поставити під загрозу власну безпеку і безпеку інших пасажирів;

- постарайтеся визначити можливих помі­чників серед пасажирів;

- організуйте почергове постійне спостереження за діями терористів;

- намагайтеся зайняти себе: читати, писати, грати чи розмо­вляти із сусідами.
2. Надзвичайні ситуації воєнного характеру

Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і схо­вищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибу­хівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Якщо у XXI ст. виникнуть війни, вони будуть короткочасними, по­дібними до тих, під час яких планувалось застосування ядерної зброї. Після низки випробувань ядерної зброї, моделювання обстановки, що виникла внаслідок її використання, та ряду техногенних катастроф на ядерних об’єктах, зокрема на Чорнобильській АЕС, людство зрозуміло, що ядерна війна призведе до зникнення цивілізації взагалі. Тому загроза миттєвого ядерного знищення, очевидно, втратила свою гостроту, хоча в жодному разі не виключається.

Усе більше уваги приділяється розробці високоточної зброї, що змогла б уражати будь-яку ціль на полі бою. Для цього використовуватимуть артилерію, бомбові удари, ракети, які несуть як звичайні боєголовки, так і ядерні, а також лазерні пристрої великої потужності. Така зброя може знищувати ракети, які щойно запущені, живу силу та бойову техніку на полі бою. Спрямовані лазером та оснащені комп'ютерами, ракети практично зі стовідсотковою точністю потрапляють у ціль; такі сучасні види зброї, як бомби об'ємного вибуху, кулькові бомби, бомби зі стрілоподібними елементами, міни, запальні суміші, сучасна вогнепальна зброя, призведуть до масових санітарних втрат, серед яких будуть переважати тяжкі поранення та ураження, що потребують тривалих термінів лікування.

На сьогодні зберігся доволі умовний поділ зброї на звичайну, до якої належить вогнепальна (як кульова, так і вибухової дії), запалювальну та зброї масового ураження (ядерна, хімічна, біологічна або бактеріологічна). За певними характеристиками до неї наближаються сучасні види так званої звичайної зброї.



Ядерна зброя — це зброя масового ураження вибухової дії. Уперше застосована американцями наприкінці Другої світової війни, коли на японські міста Хіросіму і Нагасакі були скинуті атомні бомби (потужність однієї з них становила 20 кілотонн), у наслідок чого потерпіло понад 53% міського населення. У Хіросімі з 255 тис. мешканців у перший день загинуло 45 тис. і поранено 91 тис. осіб.

Уражаючі фактори ядерної зброї:

  • ударна хвиля,

  • світлове випромінювання,

  • проникна радіація,

  • радіоактивне зараження місцевості

  • електромагнітний імпульс — викликають різні за характером і тяжкістю ушкодження.

Ударна хвиля виникає внаслідок того, що в центрі вибуху утворюється великий, у десятки мільярдів атмосфер, тиск повітря. Зона майже миттєво охоплює і стискає тіло людини, відкидає його швидкісним натиском повітря, крім того, з великою швидкістю летять уламки стін будівель, дерева, каміння, скла та інші предмети. У людей будуть спостерігатися різні травми: розриви, розчавлення, вивихи, переломи, значні кровотечі, ушкодження внутрішніх органів та інші травми від механічної дії уламків.

Тяжкість опіків у потерпілих залежить від температури вибуху, яка досягає мільйонів градусів. Унаслідок дії світлового випромінювання ядерного вибуху в тих, хто залишився живими, можуть виникати опіки відкритих ділянок тіла, тимчасова сліпота й опіки очей, а також опіки від полум'я пожеж.



Дія проникної радіації зумовлюється потоком γ-променів і нейт­ронів із зони ядерного вибуху; що триває лише перші 10-15 с. Біологічна дія проникної радіації проявляється залежно від кількості поглинутої тканинами організму радіаційної енергії, її розподілу в часі й способу: опромінення. При одноразовому опроміненні дозою 1-2 грей (Гр) розви­вається гостра променева хвороба І ступеня (легка форма), 2-4 Гр — II ступеня (середньої тяжкості), 4-6 Гр — III ступеня (тяжка форма) і дозою понад 6 Гр — IV ступеня (украй тяжка форма).

Радіоактивне зараження місцевості виникає здебільшого після на­земних ядерних вибухів. Джерелами його є осколки від поділу ядер, час­тина ядерного заряду, що не прореагувала, та наведена радіоактивність. Площа зараженої місцевості залежить від потужності вибуху та інших чинників. Люди отримують радіоактивне зараження як від зовнішнього опромінення, так і від внутрішнього, що виникає внаслідок потрапляння радіоактивних речовин в організм при вживанні заражених продуктів харчування та води, а також при диханні зараженим повітрям, може та­кож розвинутись променева хвороба та ураження шкірних покривів.

Електромагнітний імпульс призводить до виникнення наведених електрострумів, тому з ладу буде виходити вся сучасна теле- і радіоапаратура, порушиться на певний час зв'язок, можуть спостерігатися функціональні розлади в організмі людини

Хімічна зброя. Під час Першої світової війни, 22 квітня 1915 p., німці застосували небачену зброю, наслідки застосування якої жахнули світ. Цього о 3 год. 30 хв. біля бельгійського міста Інд німецька армія вперше в історії застосувала хімічну зброю.

Не готові ні технічно, ні психологічно до таких дій, солдати протилежної сторони поспішно покидали бойові позиції, гинули і корчились, уражені газом. Фронт було прорвано. У першій хімічній атаці німці ви­тратили 180 т хлору, випускаючи його з балонів протягом п'яти хвилин на ділянці фронту протяжністю 6-8 км. У результаті хімічної атаки отруєння отримало 15 тис. солдатів французької і канадської армій, 5 тис. бійців загинуло. Що ж таке хімічна зброя?



Хімічна зброя застосовується для масового ураження людей, зараження місцевості, споруд, техніки, води та продуктів харчування. Основу хімічної зброї складають отруйні речовини, які відповідають визначеним технічним вимогам, мають певні фізико-хімічні та надзвичайно токсичні властивості, що забезпечують найбільшу бойову ефективність при використанні.

Основними засобами доставки отруйних речовин до місця призначення є:

- авіаційні хімічні бомби й касети,

- керовані й некеровані хімічні снаряди або ракети,

- артилерійські хімічні снаряди та міни, хімічні фугаси, термічні й механічні генератори аерозолів, а також шашки, гранати і патрони, які зберігаються в спеціально обладнаних сховищах під осо­бливим контролем.

У результаті застосування отруйних речовин (ОР) утворюються осередки хімічного зараження — територія, на якій присутні люди, розташовані бойова техніка, транспорт, джерела водопостачання, продукти харчування й інші об'єкти, що були піддані дії хімічної зброї.

Ураження особового складу може відбуватися від дії: а) парів первинної хмари зараженого повітря, які виникають у момент використання хімічних боєприпасів; б) парів вторинної хмари зараженого повітря, що утворюються при випаровуванні летких речовин із зараженої ділянки місцевості; в) крапельно-рідинних отруйних речовин.

Площі зараження первинною і вторинною хмарами зараженого повіт­ря значно перевищують площу зараження в місці вибуху хімічних боєпри­пасів. Залежно від тривалості зараження місцевості різними типами ОР, осередки хімічного ураження поділяють на два типи: стійкі й нестійкі. Для створення стійких осередків застосовують крапельно-рідинні ОР. Розроб­лено кілька класифікацій отруйних речовин, в основі яких лежать імовір­ність їх використання в сучасній війні, тактичне призначення, характер токсичної дії, стійкість.

Широко застосовують табельні отруйні речовини (ті, що прийняті на озброєння), резервні й обмеженого призначення.



Згідно з тактичним призначенням, ОР поділяють на такі групи:

♦ ОР смертельної дії;

♦ ОР, що призводять до тимчасового розладу діяльності організму (цей поділ доволі умовний, тому що ОР смертельної дії в малих дозах мо­жуть діяти як такі, що тимчасово виводять організм із ладу, а у великих дозах вони проявляють смертельну дію);

♦ ОР, що на короткий час виводять організм із ладу (подразливі та сльозоточиві).



Відносно стійкості ОР поділяють на дві групи:

а) стійкі; б) нестійкі.

Поширеною є класифікація за токсичною дією на організм людини. За нею, виділяють шість груп ОР:

1. Нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, речовини типу Ві-ікс (Vх) абоVх-гази.

2. Шкірнонаривної дії: іприт, люїзит.

3. Загальноотрутної дії: синильна кислота, хлорціан.

4. Задушливої дії: фосген, дифосген.

5. Подразливої і сльозоточивої (лакріматори) дії: хлорацетофенон, Сі-ес(СS), Сі-Ар (СR), адамсит.

6. Психохімічної дії: Бі-зет (ВZ).

У ряді держав розроблені й удосконалюються нові види хімічного озброєння — так звані «бінарні» хімічні боєприпаси, що складаються з двох компонентів, із яких окремо кожний нетоксичний або малотоксичний і може вироблятись на звичайному хімічному заводі. Зберігання на складах і транспортування таких речовин доволі безпечне. Тільки після пострілу снаряда або запуску ракети відбувається змішування обох речовин і утворення високотоксичної ОР. Проводяться експерименти щодо змішування кількох типів ОР, синтезуються нові ОР, зокрема з використанням токсинів та отрут різних представників фауни та флори, а також відходів виробництва.



Бактеріологічна (біологічна) зброя. До бактеріологічної, або біологічної зброї (БЗ) належать боєприпаси та інші технічні пристрої, які комплектують із бактеріальних чи біологічних засобів, призначених для ураження людей, тварин та рослин. Такими засобами можуть бути збудники інфекційних хвороб (особливо небезпечних інфекцій) та бактеріальні токсини, суміші декількох видів мікробів чи токсинів.

Бактеріологічна зброя здатна викликати масові санітарні втрати, адже збудники хвороб і токсини проникають у негерметизовані приміщення й уражають там людей будь-якої пори року. Застосовують бактеріологічну зброю за допомогою авіабомб, виливних пристроїв та генераторів аерозолів, контейнерів із комахами, тваринами, ракет, снарядів та інших пристроїв.

Ураження відбувається при вдиханні аерозолів (дрібнодисперсні си­стеми, на їх твердих або рідких частинах адсорбовані хвороботворні мікроорганізми), а також під час надходження в організм збудників або токсинів аліментарним (під час уживання їжі), контактним і трансмісивними шляхами (через комах).

Із відомих на сьогодні кількох сотень, збудників інфекційних захворювань на європейському театрі воєнних дій можна використати як бактеріологічну зброю понад тридцять, як-от: чума, натуральна віспа, сибірка, пситакоз, туляремія, бруцельоз, лихоманка Ку, жовта лихоманка тощо, а також рецептури з ботулінічним токсином, який належить до ніших біологічних отрут.

Розробки в цьому напрямі тривають у спеціальних лабораторіях із застосуванням такого сучасного методу, як генна інженерія, коли непатогенним мікроорганізмам надають властивостей особливо небезпечних збудників. На збудник, створений цим методом, не впливають наявні в медицині лікарські препарати, і це створює загрозу для людства в мирний час при випадковому потраплянні такого збудника за межі лабораторії.

Звичайна зброя. Незважаючи на наявність зброї масового уражен­ня, триває розробка й надходження на озброєння армій звичайних засобів ураження, які мають значну вбивчу силу, підвищену дальність і велику точність ураження цілі. Збільшилася щільність вогню під час сучасного бою. Тривалий час використовується малокаліберна куля (5,45 мм, 5,60 мм) з початковою швидкістю понад 1000 м/с (модифікація автомата Калашнікова, американська гвинтівка М-16).

Потрапляючи в тіло людини, така куля спричиняє значні деструктивні зміни, рве м’які тканини й порожнисті органи, великі судини, нерви, трощить кістки, змінює при цьому напрямок руху, тому рановий канал має зигзагоподібний хід із рваним вихідним отвором і масивними ушкодженнями

Накопичено і випробувано авіаційні бомби та касети, які споряджені, крім вибухівки, великою кількістю готових уражаючих елементів — кульок, конусів, пластмасових (рентгенонеконтрастних) стріл, голчастих елементів. У корпуси кулькової бомби впресовано кілька сотень зазначених вище вражаючих елементів масою 0,7-1,0 г, які розташовані на відстані 5 мм один від одного. Під час вибуху кульки розколюються на скалки неправильної форми й летять з великою швидкістю, спричиняючи в тілі людини численні ураження багатьох життєво важливих органів, що вкрай небезпечно для життя пораненого.

IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Які основні радіаційно небезпечні об'єкти для населення є на те­риторії України?

2. Чим небезпечні аварії на атомних електрос­танціях?

3. Перерахуйте заходи попередження радіаційного ураження.

4. Чим уражаються люди під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах?

5. Що необхідно знати для попередження ураження отруйними речовинами? Наведіть приклади.

6. Які причини тероризму і чим він небезпечний?

7. Які види зброї можуть бути використані під час ведення бойових дій у сучасних умовах?

8. Охарактеризуйте вражаючі чинники ядерної зброї.

9. У чому полягають особливості використання хімічної зброї?

10. На які групи поділяють отруйні речовини за токсичною дією на організм людини? Назвіть представників кожної групи.

11. Чим небезпечна біологічна зброя? Як відбувається ураження нею?

12. Які особливості застосування і враження людини сучасними видами звичайної зброї?

V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.

VI. Домашнє завдання – 5 хв.



Підручник «Захист Вітчизни» ст..232-249.

Підручник «Допризовна підготовка» ст..279-296.


Каталог: lek GO
lek GO -> Лекція тема 7: Законодавча база щодо охорони здоров’я людини
lek GO -> Лекція тема 11: Медична допомога при порушенні здоров’я людини
lek GO -> Лекція тема 8: Основи здоров’я людини
lek GO -> Лекція тема : Вступ. Надзвичайні ситуації Мета
lek GO -> Тема : Організація цивільного захисту навчального закладу
lek GO -> Лекція тема 9: Поняття про інфекційні хвороби. Профілактичні заходи. Імунітет
lek GO -> Лекція тема 12: Основні правила транспортування хворих І постраждалих


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал