Конспект лекцій для студентів спеціальності „Автоматизація технологічних процесів та виробництв денної та заочної форм навчання



Сторінка1/6
Дата конвертації22.01.2017
Розмір1,32 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5   6



НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ВИДАННЯ

Основи підприємництва. Конспект лекцій для студентів спеціальності „Автоматизація технологічних процесів та виробництв” денної та заочної форм навчання.

Комп'ютерний набір та верстка: Романюк Р.В.

Редактор: Л. Тиха
Підписано до друку ″ 1 червня 2006 року

Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарн Таймс. Ум. друк. арк. 5,25 . Обл.-вид. арк 5 .

Тираж 30 прим. Зам. 2335


Редакційно-видавничий відділ

Луцького державного технічного університету

43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75.

Друк – РВВ ЛДТУ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
для студентів спеціальності „Автоматизація

технологічних процесів та виробництв”

денної та заочної форм навчання

Редакційно-видавничий відділ

Луцького державного технічного університету

Луцьк 2006

УДК 334.72

ББК 65.01.Я7

Д 69
Основи підприємництва. Конспект лекцій для студентів спеціальності „Автоматизація технологічних процесів та виробництв” денної та заочної форм навчання // В.Ю.Дорош. – Луцьк: РВВ ЛДТУ, 2006. – 84 с.

Укладач: Дорош В.Ю., асистент


Рецензент: Лещук В.П., к.е.н., доцент


Відповідальний за випуск: Лещук В.П., к.е.н., доцент

Затверджена науково-методичною радою ЛДТУ

протокол № ___ від " __ " ___________ 2006 р.

Рекомендовано до друку Радою факультету обліку та фінансів ЛДТУ

протокол № ___ від " __ " ___________ 2006 р.

Розглянуто на засіданні кафедри фінансів

протокол № ___ від " __ " ___________ 2006 р.


ІV. Список рекомендованої літератури
1. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №20.

2. Закон України "Про підприємства в Україні" // Нове законодавство України, випуск 2. - К., 1992.

3. Закон України "Про оплату праці" // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17.

4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" // Галицькі контракти. – 2002. – №1-2.

5. Основні положення про склад витрат виробництва на підприємствах і організаціях // Галицькі контракти, грудень, 2003.

6. Положення про порядок віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу).

7. Авденко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия, - М: Экономика, 1995.

8. Бизнес-План // Под ред. Попова В.М. - Чебоксары. 2000.

9. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: навчальний посібник: – Львів: Сполом, 1999.

10. Воеводин С.А. Экономический механизм управления промышленным производством. - К.: Вища школа, 1999.

11. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств // За ред. Шкарбана - Тернопіль: ТАНГ, 2004.

12. Економічний словник-довідник // За ред. Мочерного С.В. - К.: Феміна, 2002.

13. Економіка підприємства // За ред. Вихруща В.П. -Тернопіль, 2004.

14. Економіка підприємства // За ред. Покропивного С.Ф. в 2 т. - К.: Хвиля - Прес, 2002.

15. Павлов В.І. Основи підприємництва (терміни бізнесу): навчальний посібник, т. 2. – Луцьк: Надстир'я, 1998.
З
18

82
МІСТ

ВСТУП
ТЕМА 1. Сутність та основи виникнення і розвитку підприємництва
ТЕМА 2. Підприємницька ідея та механізм її втілення
ТЕМА 3. Бізнес – планування
ТЕМА 4. Технологія застосування власної справи
ТЕМА 5. Організація власного бізнесу
ТЕМА 6. Менеджмент
ТЕМА 7. Маркетинг
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

3


3

Вступ
Метою навчальної дисципліни є оволодіння студентами загальних економічних принципів і положень при прийняті рішень створення й освоєння нових машин, при вдосконаленні автоматизованих процесів і вміння науково обґрунтовувати розробки.

Завдання навчальної дисципліни: навчитися проводити економічний аналіз автоматизованих процесів, приймати економічно обґрунтовані рішення.

Предметом дисципліни є вивчення й оцінка діяльності підприємств, їх виробничих підрозділів, інших явищ і показників, які впливають на ефективність їх діяльності.

Дисципліна „Основи підприємництва” є продовженням дисципліни „Економіка підприємства” та „Організація і управління виробництвом”, також тісно пов’язана з інженерними дисциплінами.

Вимоги до знань і вмінь студентів: студенти повинні навчитися аналізувати діяльність підприємства з економічної точки зору, планувати його ефективну діяльність з урахуванням особливостей економічної ситуації в країні, вміти проводити економічне обґрунтування засобів автоматизації., при цьому приймати найбільш оптимальне рішення. Вивчаючи даний курс, необхідно враховувати особливості автоматизованого виробництва.

При вивчені курсу передбачено два види контролю: поточний та підсумковий.

Поточний контроль здійснюється шляхом опитування на практичних заняттях, розв’язання практичних та тестових завдань.

Підсумковий контроль для студентів проводиться у формі екзамену.

Конспект лекцій розроблений для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання. Також можуть бути використані інженерами машинобудівного виробництва й іншими спеціалістами, які займаються питаннями ефективної організації, планування та регулювання діяльності машинобудівних підприємств, і тими, кого цікавлять наукові підходи до організації виробництва в ринкових умовах господарювання.

1
4


0) виконання практичних досліджень;

11) аналіз і перевірка результатів практичних досліджень;

12) складання звіту за програмою досліджень.
ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Збір первинних даних шляхом практичного дослідження пов'язаний з більш значними витратами грошей і часу, ніж при теоретичному дослідженні. Проте, для нового підприємства практичні дослідження дають інформацію, яка відрізняється більшою повнотою і точністю. Первинні дані - це інформація, яка збирається впер­ше і є унікальною для певного проекту. Для отримання точних результатів необ­хідно, щоб первинні дослідження проводилися досвідченими фахівцями.

Методи досліджень. Існує цілий ряд методів проведення первинних дослід­жень. Однак найбільш поширеними у практиці маркетингових досліджень є:

- Опитування. Це найпоширеніший метод досліджень ринку, який може проводитися різними способами: шляхом особистої бесіди, інтерв'ю, поштою, по телефону або факсу.

- Спостереження. При проведенні дослідження методом спостереження суб'єкти дослідження (наприклад, покупці у супермаркеті) не знають, що за ними спостерігають, тому поводяться природно.

- Ринковий експеримент. Використовується для перевірки всіх аспектів планованого бізнесу в ситуації, близькій до реальної. При виборі сфери діяльності для ринкового експерименту слід віддавати перевагу сферам діяльності, типовим для того району, в якому заплановано продавати товари або послуги. Цей метод дослідження не є вирішальним, бо дві абсолютно однакових сфери діяльності знайти неможливо. Необхідно, щоб всі чинники були перевірені за один раз, оскільки вартість повторного подібного експерименту дуже висока. Для того, щоб перевірити ринок, можна започаткувати нову справу і вести її без відриву від своєї основної роботи.

Доцільно користуватися комбінацією методів дослідження, оскільки у цьому випадку можна отримати найбільш достовірні дані про ринкове середовище.

81

покупців; методи купівлі; час купівлі; пункт прид­бання; загальний розмір ринку; тенденції розвитку ринку; конкуренти. Крім того, дослідження ринку зменшують вірогідність краху і дозволяють перевірити міс­цевий ринок перед тим, як починати новий бізнес. В деяких випадках досліджен­ня ринку можуть забезпечити лідируюче становище за об'ємом продажів.

Існує два методи дослідження ринку:

1) теоретичне (аналіз вже наявних даних, зібраних для інших цілей або іншою організацією). Джерелами теоретичних даних є:

- внутрішнє теоретичне дослідження (є найзручнішою відправною точкою для будь-якої діючої справи. Аналіз показників діяльності самого підприємства за попередні періоди часто дає корисну інформацію про тенденції розвитку ринку);

- зовнішнє теоретичне дослідження (одним з найбільших постачальників інформації про ринки є уряд. Інші джерела цієї інформації - комерційні дослідницькі організації, торгові структури, банки).

2) практичне (пов'язане зі збором первинних даних про діяльність місцевого ринку або про перспективний ринок. Практичне дослідження передбачає проведення досліджень по конкретних напрямах, пов'язаних із діяльністю конкретного підприємства, або збір попередніх замовлень від потенційних покупців).

Кожний з цих видів дослідження ринку має свої достоїнства і недоліки: пе­ревагою теоретичного дослідження є його дешевизна і швидкість, а недоліком - наявність зайвої інформації, швидке „старіння” даних, доступність для конку­рентів; перевагою практичного дослідження є відсутність зайвих даних, конфі­денційність, оперативність, а недоліками - великі витрати коштів і часу.

Теорією і практикою маркетингових досліджень вироблено ряд вимог до ус­пішної програми маркетингового дослідження. Так, за розподілом витрат коштів та часу програма дослідження повинна відповідати такій структурі: підготовчі робо­ти - 30%; збір інформації - 30%; аналіз і складання звіту - 30%; перевірка - 10%.

Структурно програма дослідження повинна включати послідовні кроки, які відповідають основним етапам реалізації програми. Пропонується така структу­ра програми дослідження:

1) визначення, яка інформація потрібна;

2) в якій формі інформація буде найкориснішою;

3) чи існує інформація в даний час якщо так, то де і в якій формі;

4) як можна отримати необхідну інформацію;

5) якщо отримати її в готовому вигляді не можна, як краще її зібрати;

6) скласти графік збору інформації;

7) які ресурси (фінансові і людські) є в наявності;

8) виконання теоретичних досліджень;

9) аналіз даних теоретичних досліджень;

Т
80
ЕМА 1. Сутність та основи виникнення і розвитку підприємництва

1. Основні функції підприємництва та комплексна характеристика його сучасної сутності.

2. Організація суспільного виробництва та його структура.

3. Сутність економічної системи.

1. Основні функції підприємництва та комплексна характеристика його сучасної сутності.

Сучасне розуміння сутності підприємництва значною мірою розкривається у працях теоретиків постіндустріального суспільства, яке, на їх думку, повинно прийти на зміну сучасному капіталістичному. Так, американський соціолог Вільям Ростоу (1916) зазначав, що серед чинників економічного зростання важливу роль відіграватиме схильність людей до інновацій та матеріальних удосконалень. Французький теоретик постіндустріального су­спільства Раймон Арон (1905–1983) стверджував, що притаманне такому суспільству раціоналізаторство супроводжуватиме дух науковості, прогресу, раціонального управління, економічного розвитку та демократії.

Враховуючи це, а також характеристику підприємництва Й.Шумпетером та іншими економістами, можна виділити такі найважливіші його функції: новаторська, організаційна, господарська, соціальна та особистісна.

Новаторська функція – сприяння процесу продукування нових ідей (технічних, організаційних, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових послуг тощо.

Організаційна функція – впровадження нових форм і методів організації" виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та контроль за їх виконанням.

Господарська функція – найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція – виготовлення товарів і послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

О
5


собистісна функція – самореалізація власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи. Так, внаслідок опитування дрібних компаній Великобританії з'ясувалося, що переважна більшість їх (понад 80%) головним стимулом своєї підприємницької діяльності вважає не особисте збагачення, а можливість відчути себе незалежним і мати задоволення від власної праці.

Звичайно, ці дані потребують уточнення, оскільки відчути себе незалежним у підприємницькій діяльності можна за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.

На основі всебічної характеристики головних функцій підприємництва можна дати комплексне визначення його сучасної сутності.

2. Підприємництво – самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків, та самореалізації власної мети.

Поняття ”підприємництво” не слід ототожнювати з поняттям „бізнес”, яке є більш ємким і передбачає будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь.

Виходячи з цього, підприємцю мають бути притаманні певні риси, пов'язані з його відповідними функціями. Він повинен:

- вбачати в людині головне джерело підвищення ефективності роботи підприємства, нових ідей; сприяти формуванню лідерів і новаторів, стимулювати у них виправданий ступінь ризику; формувати економічне мислення, постійно здійснювати пошук нових можливостей, бути ініціативним та ін.;

- вміти об'єднати людей для досягнення спільної мети; надихати співробітників, приділяти значну увагу прагненням людей, їх духовним якостям; домагатися того, щоб цінності фірми були в центрі уваги працівників, вміти переконувати їх;

- бути професійно підготовленим для пошуку оптимальних варіантів розвитку підприємства, підвищення його ефективності; постійно орієнтуватися на ефективність і якість, здійснювати систематичне планування; прагнути до всебічної інформованості, йти на розумний ризик; впроваджувати форми і системи заробітної плати, які сприяють економії ресурсів (сировини, електроенергії, палива, зменшення ручної праці); надавати підрозділам певну автономію, прагнути до простоти управління; вміло поєднувати автономію з жорстким централізмом та ін.;

- постійно орієнтуватися на потреби споживачів, підвищення якості продукції та послуг, які надають згідно з чинним законодавством; сплачувати податки; не забруднювати довкілля; оптимально поєднувати індивіду­альні, колективні й суспільні інтереси; відповідати за свої вчинки;

- діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити в успіх справи, бути наполегливим і гнучким, розвивати свої творчі, організаторські здібності тощо.

- це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Основними принципами, за якими здійснюється підприємництво, є:

1) вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

4
6
) способи подачі реклами (інформація про СПД; про конкретні потреби, які може задовольнити СПД; інформація адресується до визначеного чи необмеженого кола споживачів).

ЦІНА.


Ціна є останнім елементом структури маркетингу. Часто ціну вважають голо­вним, якщо не єдиним, чинником в маркетингу і збуті товарів (це певною мірою вірно у період економічного спаду). В деяких випадках важливість ціни з цієї при­чини може підвищуватися, проте успіх в маркетингу заснований тільки на такому поєднанні всіх чотирьох елементів його структури, яке найбільш ефективно вра­ховує і задовольняє усі вимоги ринку.

Рішення, що приймаються у сфері ціноутворення, є не просто результатом виз­начення витрат на виробництво товару і подальшої надбавки з отриманням розд­рібної ціни. Цей метод не враховує два дуже важливих аспекти ціноутворення:

1) ціну, яку виставляють конкуренти;

2) скільки бажає чи спроможний платити ринок.

Необхідно також визначити ступінь гнучкості цін: чи застосовувати політику незмінної ціни, система знижок, яку роль відіграватиме ціна у просуванні товару. Таким чином ціна, товар, просування і розподіл є інструментами маркетингу, які має в своєму розпорядженні кожна компанія. І кожне підприємство використо­вує те або інше поєднання цих елементів залежно від рівня ефективності марке­тингової системи та кон'юнктури ринку.

СІМ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ МАРКЕТИНГУ.

1. Практикою ефективного маркетингу вироблено кілька простих і незмінних правил маркетингу, які є запорукою успішного бізнесу:

2. Уважно ставитись до потреб покупців.

3. Опиратися тільки на зібрані факти, а не на припущення.

4. Завжди працювати за планом маркетингу, не залишаючи нічого на волю випадку.

5. Постійно оновлювати інформацію про ринок і про конкурентів.

6. Не випускати на ринок нові товари І послуги без ретельного дослідження і планування стратегії поведінки на ринку. Не збільшувати обсяг продажів без достатнього оборотного капіталу.

7. Завжди порівнювати витрати з результатами.
МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ.

Ефективні маркетингові рішення повинні базуватися на ретельному дослід­женні ринку, зборі, аналізі і використанні інформації. Зважаючи на складність су­часних ринків, збір інформації необхідно здійснювати за певним планом. Роз­глядаючи дослідницьку діяльність в контексті маркетингу, необхідно виходити з того, що мета будь-якої дослідницької програми полягає в отриманні інформації, яка дозволить мати відомості по таких пунктах: об'єкт купівлі на ринку; цілі при­дбання товару; характеристика


79

пов'язана із цими чотирма елементами, які дістали назву 4-Р „чотири пі” (за першими буквами англійських назв цих елементів). Ретельне опрацьовування цих елементів є основою для формування ефективного плану маркетингу СПД.

ТОВАР.

Відносно товарів (робіт, послуг) СПД необхідно прийняти рішення щодо таких пунктів:



- споживчі властивості товару;

- вказівки та інструкції з його використання;

- обслуговування товару (хто і коли це повинен робити?);

- гарантійні терміни на товар;

- форма та упаковка товару;

- фірмовий знак (бренд ), під яким товар піде на ринок;

- обсяги та асортимент товару.

Необхідно також з'ясувати, з яких причин споживачі будуть купувати цей то­вар: одних примусить це зробити їх соціальне становище, іншим сподобається форма, третім - упаковка, четвертим - термін служби та інші споживчі якості. У багатьох випадках причини придбання можуть бути нелогічними.

РОЗПОДІЛ.

При вирішенні питання розподілу і збуту товару необхідно враховувати такі чинники:

- місця та торгові точки, де покупці переважно придбають аналогічний товар;

- використання каналів збуту, якими користуються конкуренти;

- використання послуг посередників (агентів, дистриб'юторів, консигнаторів тощо);

- взаємодія з оптовими і роздрібними трейдерами;

- безпосередній вихід на споживача;

- бажані масштаби збуту продукції;

- торгова мережа (продавати товар у всіх торговельних точках чи тільки у деяких );

- рівень обслуговування необхідний для товару в пункті його реалізації;

- критерії і способи роботи агентів і дистриб'юторів;

- методи їх стимулювання.

ПРОСУВАННЯ.

Тут необхідно враховувати такі чинники:

1) наявність належним чином оформлених будівель із добре виконаними вивісками, які інформують про вид діяльності підприємства;

2) найменування, адреса і вид діяльності підприємства на власних транспортних засобах;

3) професійне враження, яке справляють співробітники підприємства на клієнтів при спілкуванні по телефону, при особистій бесіді в офісі і т. д.

2
78


) залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва з дотриманням чинного законодавства;

4) вільне наймання працівників;

5) залучення й використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

6) вільний розподіл прибутку, який залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

7) самостійне здійснення підприємцем (юридичною особою) зовнішньоекономічної діяльності;

8) використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

Підприємницька діяльність – праця індивіда, заснована на розвитку особистісних чинників, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату е господарській діяльності, на отримання економічної вигоди і насамперед привласнення додаткового продукту.

Підприємництвом не вважають виконання будь-якого завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистісного чинника і права на свободу такої діяльності.

Особистісні чинники підприємництва – особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання І досвід, становище в суспільстві, права тощо. Основними завданнями, які необхідно вирішити на початку підприємницької діяльності, є:

- вибір сфери та масштабів діяльності;

- вибір місця розташування підприємства, компанії;

- вибір форм підприємницької діяльності та назви фірми;

- фінансування та інвестування.

Підприємництво – один з важливих чинників соціально-економічного прогресу. Тому суспільство зацікавлене в цивілізованому підприємництві, яке повинне мати правову підтримку у таких основних формах:

1) надання свободи підприємницької діяльності;

2) надання підприємцю статусу комерсанта;

3) створення умов для відкриття і реєстрації підприємства.

За вибору форми підприємництва беруть до уваги масштаб діяльності, форму відпові­дальності підприємця, можливості отримання кредитів, рівні оподаткування, можливий обсяг реалізації продукції та ін. Основними суб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб (в акціонерних компаніях, кооперативах) і держава (відповідні органи).

Л
7


юдське суспільство виникло понад 3 млн. років тому і пройшло у своєму розвитку декілька етапів, які називають економічними системами, суспільно-економічними формаціями, типами суспільств тощо. Кожному з них був притаманний певний тип організації суспільного вироб­ництва, на одному з яких виникає підприємництво.
2. Організація суспільного виробництва та його структура.

СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО У МЕЖАХ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

В основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, житло тощо, тобто повинні їх виробляти. Із самого початку людського суспільства окрема особа не могла вижити у боротьбі з природою. Тому люди об'єднувалися у первісну общину для спільного збирання дарів природи, полювання, а пізніше – у родову общину для спільного ведення землеробства і скотарства. Отже, виникає певна форма об'єднання людей для їх спільної діяльності у межах певної структури, тобто організації спільного виробництва.

Перший в історії людства первіснообщинний лад та притаманний йому суспільний спосіб виробництва проіснували до IV–ІІІ тис. до н.е. (тобто до періоду виникнення класового суспільства і держави).

Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно отримало назву суспільного виробництва, двома сторонами якого є продуктивні сили і виробничі відносини (або відносини економічної власності).

Продуктивні сили означають передусім дію людини на природу. Природа не дає в готовому вигляді необхідних для існування суспільства матеріальних благ, тому люди у процесі праці повинні постійно впливати на речовини природи і перетворювати їх на необхідні для себе блага, а отже вступати у відношення з нею. Так, за сучасних умов на виготовлення продукції вартістю 1 долар людство витрачає в середньому майже 1 т природних ресурсів.

Продуктивні сили – це насамперед люди (основна продуктивна сила), засоби праці (річ або сукупність речей, якими людина діє на речовину природи) та предмети праці (речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, обробляючи її. Крім того, до сучасної системи продуктивних сил належать наука, використовувані людьми сили природи (сонце, вітер, морські та океанські припливи, ядерна енергія та ін.), інформація, форми і методи організації виробництва.

Окремі елементи продуктивних сил ще називають чинниками виробництва, тобто використовувані у процесі виробництва ресурси (людські, природні та ін.). З урахуванням цього можна дати визначення продуктивних сил.

Продуктивні сили – чинник, який забезпечує перетворення речовини природи відповідно до потреб людей і створює різноманітні блага (матеріальні, духовні).

Для того, щоб ця складна система на рівні як господарського комплексу

я
8
к реалізація наявних товарів (робіт, послуг), тоді як маркетинг - ні що інше як процес пошуку споживачів виробленого продукту, задоволення їх потреб, збереження наявної клієнтури.

Маркетинг - це визначення і задоволення потреб покупця з отриманням прибутку та/або досягнення мети діяльності СПД. Це - поставка потрібного то­вару в потрібне місце в потрібний час за потрібною ціною, у потрібних кількос­тях і т. д., які повною мірою задовольняють потреби споживача вироблюваного продукту і дозволяють виробити стабільну клієнтуру того чи іншого суб'єкта під­приємницької діяльності.

Мета маркетингу - максимальне задоволення потреб покупця: якщо спожи­вача щось не задовольняє - товар, продавець, ціна, доставка та ін., то це свідчить про те, що була проведена недостатня робота з маркетингу. Якщо на ма­лому чи середньому підприємстві налагоджена ефективна система маркетингу - це підприємство є зорієнтованим на ринок („дивиться на речі з точки зору покуп­ця”). Це не означає, що для проведення ефективного маркетингу потрібно володі­ти значними академічними знаннями з теорії маркетингових досліджень, науково обґрунтованими принципами і методами маркетингу. Звичайно, такі знання ко­рисні, але першоосновою успішного маркетингу є таке правило: „якісно ро­бити прості речі і вважати своєю метою задоволення потреб споживачів”. Успіх малого чи середнього підприємництва залежить від його зорієнтованості на ри­нок, на те, що думають покупці, замовники, споживачі виробленого продукту.

Для організації ефективного маркетингу необхідно передусім визначити спря­мованість підприємницької діяльності - зорієнтована вона „на товар” (виробниц­тво) чи „на ринок” (споживачів)? Якщо діяльність СПД зорієнтована на товар, основ­на увага приділяється внутрішньогосподарській діяльності; діяльність зосереджена на виробництві якісного продукту з мінімально можливими витратами; СПД постійно шукає шляхи збуту товару. При орієнтації підприємницької діяльності на ринок увага сфокусована на зовнішньогосподарській діяльності, діяльність зосереджена на визначенні потреб споживачів, підприємство виробляє продукт, який задовольняє потреби покупців краще, ніж будь-яка з існуючих альтернатив. Однак орієнтація на ринок пере­дбачає передусім його дослідження, що і становить сутність маркетингу.


СТРУКТУРА МАРКЕТИНГУ ВКЛЮЧАЄ ЧОТИРИ ЕЛЕМЕНТИ:

1) Товар (Product) - виробництво виробів і надання послуг, необхідних споживачам;

2) Розподіл (РІасе) - вибір каналів і методів збуту;

3) Просування (Promotion) - інформування споживачів про пропоновану продукцію;

4) Ціна (Price) - розробка правильної стратегії ціноутворення. Величезна кількість управлінських рішень, які доводиться приймати СПД так чи інакше


77

Завдання фінансового менеджменту полягає у визначенні розміру дивідендів кожного поточного року так, щоб мак­симально залучити кошти і разом з тим не допускати надмірного переведення прибутку СПД у форму дивідендів.

Лізингові операції також набувають останнім часом широкого застосуван­ня у практиці здійснення господарської діяльності. Суть цих операцій полягає у залученні до господарської діяльності засобів виробництва без набуття титу­лу власності на ці засоби. В лізинговому договорі власник майна (лессор) доз­воляє використовувати свою власність лізеру (користувачу) протягом певного, обумовленого контрактом, часу. Останній зобов'язаний здійснювати періодичні виплати лессору, підтримувати обладнання у робочому стані й страхувати його на власний ризик. Є два типи лізингових операцій: з повною амортизацією і з час­тковою амортизацією обладнання. Лізинг з повною амортизацією (капітальний лізинг) передбачає, що лізер сплачує лізинговій компанії протягом встановлено­го часу всю суму, витрачену нею на купівлю об'єкту, тобто продажну ціну плюс адміністративні видатки і процент, незалежно від того, одержує прибуток лізер чи ні. Лізинг з частковою амортизацією устаткування (оперативний лізинг) ви­ходить з того, що строк контракту менший за економічне життя активів. За вста­новлений час оренди лізингова компанія одержує лише частину своїх витрат, пов'язаних з функцією лессора. В результаті після закінчення строку угоди зали­шається непокритою частина вартості обладнання, яку лессор може повернути продажем обладнання чи новою орендою.

Таким чином, професійний фінансовий менеджмент створює широкі можли­вості для управління коштами СПД, залучення додаткових джерел фінансування, досягнення максимальної прибутковості СПД з урахуванням можливих ризиків та загроз ринкового середовища.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал