Конкурс «Учитель року 2011»


Тема. Живі струни Лесиної душі. (До 138-річчя з дня народження Лесі Українки)



Скачати 10,03 Mb.
Сторінка24/26
Дата конвертації01.12.2016
Розмір10,03 Mb.
ТипКонкурс
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Тема. Живі струни Лесиної душі. (До 138-річчя з дня народження Лесі Українки).

Мета. Розширити і поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях славетної української поетеси Лесі Українки. Виховувати почуття патріотизму, силу волі, вчити прекрасному, розвивати і інтерес до творчості геніальної дочки українського народу.

Матеріал: портрет Лесі Українки, обрамлений вишитим рушником, книжкова виставка її творів, добірка дитячих малюнків до віршів з циклу «У дитячому крузі». Вірші з циклу «Сім струн». Епіграф виховної години:

Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають,

По рідній, коханій моїй стороні.

Леся Українка



І. Організація класу до роботи.

Сьогодні ми проводимо виховну годину із серії «Славні сини і доньки землі української».



ІІ. Повідомлення теми і мети.

Вчитель.


В лютневий день, в оселі на Волині,

Промінчик блимнув – темінь розітнув

І запалив зорю, що світить всім до нині,

Хто рід свій український не забув.

25 лютого, коли сонце повертало на весну, і вона вчувалася в кожному подиху вітру, коли народжувалися нові мрії, волинський край дав світові дівчинку, яка пізніше прославить не тільки цей край, а й всю Україну, як велика поетеса, як людина, яка жагуче любила рідну землю і плекала надію на її кращу долю.

Погляньте на цей портрет. Високе чоло, розумний погляд очей, що ніби глибокі озера…

Ви відразу впізнали славетну поетесу із сонячним і ласкавим ім’ям – Леся Українка. Саме про неї і піде сьогодні мова. А епіграфом будуть слова Лесі Українки:



Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають,

По рідній, коханій моїй стороні.

Що ж це за струни Лесиної душі? Сьогодні ми торкнемось їх, і вони зазвучать ніжним і мужнім Лесиним співом.



Ведуча. 138 років тому в місті Новограді-Волинському, недалеко від річки Случ, народилася Лариса Петрівна Косач, яка увійшла в літературу під поетичним ім’ям Леся Українка.

Ведучий. Її батько – Петро Антонович Косач – із родини відставного капітана російської армії, дворянин, людина високоосвічена, а головне – добра і порядна. Він завжди захищав інтереси селян і намагався вирішувати справи на їх користь. Леся успадкувала від батька і зовнішні риси вроди, і лагідність характеру, і звички. Вони обоє мали велику силу волі, терплячість, відзначались стриманістю і добротою, поважали людську гідність і гостро виступали проти зла.

Ведуча. Мати Лесі Українки – Ольга Петрівна Косач – теж із дворянської сім’ї, сестра відомого історика і громадського діяча Михайла Драгоманова. Для нас вона відома як українська письменниця Олена Пчілка. Вона дуже багато зробила для того, щоб її діти любили свій народ, його мову, звичаї і традиції. Назавжди врізались у пам'ять Лесі українські сільські краєвиди, пісні, казки, повір’я, розповіді матері про мавку і лісовика.

Оті історії, казки й легенди

Вбирала Леся з материнських вуст.

Відтоді ще, коли була маленька,

Народний впізнавала злотоус.

Ведучий. Ось так серед шумовиння волинського краю, серед добрих і щирих волинян росла маленька дівчинка. Вона нічим не відрізнялась від інших дітей.

Ведуча. Але ні – відрізнялась.

Сценка «Дивна дівчинка» (За Л.Храпливою).



Хата. За хатою починається ліс. Під хатою сидить бабуся, перебираючи сухе зілля. Стежкою біжить Леся.__А_чого_мені_боятися_От_я_читала_в_книжечці_про_русалку,_то_вона_зовсім_не_страшна.__Бабуся.'>Леся.

Бабуся.

  • А куди це ти, дитино, йдеш?

Леся.

  • До лісу бабусю.

Бабуся.

  • До лісу? Ати хіба лісовика чи русалки не боїшся?

Леся.

  • А чого мені боятися? От я читала в книжечці про русалку, то вона зовсім не страшна.

Бабуся.

  • У книжечці, кажеш? А ти хіба читати вмієш?

Леся.

  • Вмію. А хіба що? Всі ж уміють.

Бабуся.

  • Дивна ти, дівчинко! Убрана, як усі люди в селі, і по-нашому говориш, а от читати вмієш. Хто тебе навчив?

Леся.

  • Матуся. Вона і мене, і братчика Михайлика навчила, і книжечки нам спроваджує. Батенько хотів нас у школу віддати, та матуся нас у чужу московську школу посилати не схотіла.

Бабуся.

  • То, кажеш, і мати твоя читати вміє? А чия ти будеш? Щось я тебе ні під церквою, ні на вигоні між дівчатками не бачила.

Леся.

  • Бо я лише недавно із Звягеля приїхала. Я – Косачівна, а звуть мене Леся, он там із двору, знаєте, з-за гаю.

Бабуся.

  • То ти панова донечка! А я й не знала, що з панночкою говорю… Бо як тут пізнати? І одягнена, як усі дівчата і говориш так, як усі… Я думала, що всі пани, прости Боже, лише по-московському говорять.

Леся.

  • Може, інші і по-чужому розмовляють, а нам чого своєї рідної мови соромитися? Ми всі вдома лише по-своєму говоримо: і батенько, і матуся, і Михайлик, і родичі наші Старицькі та Лисенки, і дядько Драгоманов, і тіточка…

Бабуся.

  • Чого це ти так посмутніла нараз, дитино? Отака веселенька була, моя пташка.

Леся.

  • Бо… бо тіточку москалі на Сибір вивезли за те, що по-нашому говорила, що була українкою. Я її так любила…

Бабуся.

  • Бог милостив, дитино! І з Сибіру люди вертаються! А от коли тіточку засудили, то тобі хіба не страшно говорити по-нашому і вдягатися та ще, як кажеш, і книжечки читати?

Леся.

  • Ой ні, бабуню! Нізащо в світі своєї мови не покину! Я читала книжечку про відважного лицаря, що його вже з коня скинули, до землі списом прибили, а він ще кликав: «Убий – не здамся». І писали, як то перших християн на муки посилали, вогнем палили, диким звірам на поталу кидали, а вони таки своєї віри не зрадили. Так і ми ніколи свого не покинемо.

Бабуся.

  • Що ж, дитино, бачу – ти мудра та ще й завзята. Рости велика!

Вчитель.

І той засів, проріс духовним зелом

У дев’ять юних, ще дитячих літ,-

В присвяті – вірші добрій тітці Елі,

Що звавсь «Надія». З ним пішла у світ.

Ведучий. Мріяла бути художником, бо гарно малювала, музикантом, бо мала дар божий до музики, але найбільше в її серце ввійшла поезія, в якій збувалися її мрії і сподівання.

Леся.

Стояла я і слухала весну,

Вона мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла

Вона мені співала про людей,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Ведуча. Леся була веселою дівчинкою. Любила співати і танцювати, не знаючи, що доля не тільки щедро обдарувала її талантом, а й готує їй тяжке випробування.

На Стирі в січні – дивне водосвяття.

О, як цікавив Лесю той обряд….

Тяжких недуг – десятки літ підряд.

6 січня десятилітня Леся разом з братом Михайликом пішла на річку подивитися хрещення води, і в неї дуже померзли ноги. Від того сильно почала боліти права нога, а далі страшна хвороба – туберкульоз охопив увесь організм. Понад 30 років Леся Українка вела непримиренну війну за життя. Хвороба забрала в Лесі щасливе дитинство і юність, не дала змоги навчатися в школі.



Ведучий. Леся дуже страждала від болю, але терпляче і мужньо переносила всі випробування долі. Пам’ятаєте, як при цьому вона говорила?

Учениця.

Що болить? – мене питали,

Але я не признавалась.

Я була малою горда,

Щоб не плакать, я сміялась.

(« Як дитиною бувало…»,Леся Українка)


Учениця.

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі.

(«Хто вам сказав, що я слабка», Леся Українка)



Ведуча. Часом Леся приходила у відчай, але розуміла, що якщо опустиш руки, то кінець, а їй так хотілося жити.

Леся.


Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись

Жити хочу! Геть думи сумні.

Вчитель. Чого навчають нас ці Лесині рядки з поезії?

У кожного в житті – своя зоря,

Вкраїни-неньки ми – єдині діти.

Хто мужній духом – серце не згора,

Вогонь душі завжди для інших світить.

(Григорій Шанко, «Земля батьків»)



Ведучий. Якою ж була Леся? Про це ми дізнаємося з її листів.

«… Коли я активна, я не знаю страху ».

«… Я звикла кінчати розпочаті справи».

«… Я завжди журюся, як почую, що у Вас якесь лихо».



Ведуча. « Я б віддала своє життя без жалю ради тебе», - заявляє Леся матері.

«Я не боюсь гіркої правди…»

«Мої плечі витримають і не таку вагу…»

«Стараюсь нічого зайвого не купувати…»

« Світ іде не до гіршого, а до кращого…»

Вчитель. Ці, на перший погляд, скупі рядки з листів говорять нам багато про Лесин характер. Які б риси її характеру назвали ви, діти?

Ведучий. Леся Українка була щирою українською патріоткою. Хвороба змушувала її багато їздити лікуватися. Це були сотні міст Європи, Азії і навіть Америки, в яких вона побувала як пацієнтка санаторіїв або як туристка. «Дарма, що я білявенька – натура в мене циганська», - не раз жартувала Леся Українка з приводу свого кочового життя, тобто подорожування…

Ведуча. А коли Лесі запропонували поміняти російське громадянство на австрійське ( там, мовляв,значно більше свободи), поетеса відповіла: «Я, звісно, не хочу бути підданою Росії, але в такій же мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою незалежної самостійної України».

Вчитель. Велике почуття патріотизму, безмежна любов до України, її природи, трудового народу, його чудової народної мови, бере свій початок від любові поетеси до «рідного куточка». Близькими і рідними серцю поетеси були: і великі старовинні культурні центри: Київ та Львів; і Чорноморське узбережжя з «живою природою», і Буковина з її «самоцвітною красою» природи «де смереки гомонять високі «, і Зелений Гай на Полтавщині, про яку Леся писала: « … така Україна, що «українішої» й немає». Саме Гадяч, у нас на Полтавщині, було обрано місцем літнього відпочинку Лесі Українки. Свою любов до рідного краю поетеса висловила в рядках: « А в серці тільки ти, Єдиний мій, коханий рідний краю».

Ведуча. Письменниця свято шанувала нашу героїчну історію – козаччину та гетьманщину – все, що з нею пов’язане. У листі зі Львова до матері пише: «Коли вчора на Шевченківській академії хор заспівав «Ще не вмерла Україна, я так аплодувала, що мої долоньки попухли і досі ще болять».

Ведучий. Завжди дбала Леся і про видання кобзарських мелодій. Псевдонім Українка повністю відповідає суті життя поетеси:

«Усе, що тільки залежить чи буде залежати від мене, я зроблю для нашої справи, хоч би се було як тяжко для мене».



Ведуча. А я гадаю, що про Лесю, як про людину і поетесу, найкраще розкажуть її вірші.

Учитель. Дев’ятнадцятирічна поетеса з кожної струни нотного стану від до до сі видобула окремого вірша, де панує цілковита впевненість у перемозі над своїм недугом і взагалі добра над злом.

Ведучий. «Сім струн» - так називається один із циклів віршів Лесі Українки.

Вчитель. Усі добре знають, що Леся грала на фортепіано, але не всі – що Леся починала вчитися грі на бандурі, що вона дуже любила цей народний інструмент. Та тяжка недуга не дала здійснитися мрії. Хай же ці мелодії, що звучатимуть до віршів з циклу «Сім струн», будуть в пам'ять Великій Лесі.

Учні читають вірші з циклу «Сім струн».



  1. До. «До тебе, Україно, наша бездольная мати».

  2. Ре. «Реве, гуде негодонька».

  3. Мі. «Місяць яснесенький».

  4. Фа. «Фантазія! Ти – сило чарівна».

  5. Соль. «Соловейковий спів навесні».

  6. Ля. «Лагідні весняні ночі зористі».

  7. Сі. «Сім струн я торкаю, струна по струні».

До кожного вірша звучить мелодія на бандурі у виконанні викладача музичної школи Дубової Т.П. та учениці класу Яни К..

Вчитель. Весь цикл можна назвати бадьорою життєстверджуючою піснею нашому рідному краю. Сьогодні ми віддаємо честь і шану жінці, яка вміла тішитись навіть «окрайчиком щастя, серед страждань і болю…», яка все життя любила і жила для українського народу.

Леся Українка – геніальна поетеса, мужня і добра жінка. Її шанують і люблять, в неї вчаться і знаходять відповіді на питання сьогодення. А ці Лесині рядки звернені саме до вас, діти:



Тішся, дитино, поки ще маленька,

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенько,

Ще твої мрії ясні

Мрія полине із думкою вкупці

Геть у далекі світи –

Крил не втинай сизокрилій голубці,

Хай вона вільно літа.

Ведуча. Тож ми будемо любити весну і все світле і радісне, що любила Леся і що заповідала любити нам.

Ведучий. Ми будемо достойними синами і доньками тієї України, яку хотіла бачити Велика Леся.

Звучить мелодія до «Лісової пісні» Лесі Українки.

Відділ освіти Диканської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет



Диканська гімназія ім. М.В. Гоголя

Виховна година на тему:



«Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн».

Підготувала вчитель

початкових класів

Диканської гімназії

ім. М.В. Гоголя

Костуренко Любов Олексіївна

Диканька

2010 - 2011



Виховна година

Тема: Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.

Мета: Поглибити знання учнів про значення вогню в житті людини, про небезпеку, яку несе необережне поводження з вогнем. Вчити дітей правильно поводитись з небезпечними предметами, виконувати правила з техніки безпеки. Розвивати кругозір, мислення, пам'ять, спостережливість. Виховувати обережність, уважність, рішучість у прийнятті рішень в екстремальних ситуаціях, виховувати любов до життя, обережне ставлення до свого здоров'я.

Обладнання: Плакати: «Вогонь – друг, вогонь – ворог», «Гра з вогнем – одна з причин пожежі», «Правила поведінки під час пожежі», «Правила користування електроприладами», «Додержання правил пожежної безпеки у лісі і на полі», «Додержання правил пожежної безпеки під час проведення новорічної ялинки». Малюнок «Ці предмети і явища можуть стати причиною пожежі».

Хід виховної години

  1. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя про початок осінніх канікул, про те, що діти часто залишаються вдома самі. Як же безпечно поводитись, щоб не сталося лиха, щоб бути живим і здоровим.

Про це піде мова на виховній годині.



  1. Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Відгадування загадок:

Лісом він котився з ревом,

Їв кущі, траву, дерева.

А коли напивсь води –

Стих і згаснув назавжди

(вогонь)
Живуть у тісній світлиці

Без страху темноти

Хлоп’ята яснолиці –

Вогню малі брати.

І мають душу щедру,

Хоч з дерева вони;

Згораючи дощенту

Вогонь дарують нам

(сірники)

  1. Повідомлення теми і мети виховної години.

На дошці записана тема: «Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн».

Учитель пропонує об'єднатися в 3 групи, обравши лідерів обговорити, що означає тема виховної години – давнє українське прислів’я.



  1. «Мозковий штурм».

Презентація думок щодо теми виховної години.

  1. Слово вчителя.

Учитель підбиває підсумок почутого. Демонстрація плаката «Вогонь – друг, вогонь – ворог».

Вогонь приносить людям користь. Без вогню не було б заліза, не злетіла б ракета, не було б їжі та тепла. Люди взимку мерзли б у квартирах, а діти не ходили б у дитячі садки і школи».

Отже, вогонь і тепло – супутники у нашому житті. Але коли вогонь починає хазяїнувати у квартирі чи на подвір'ї, в лісі чи на полі, - він стає ворогом. Хто ж у цьому винен ?


  1. Допроектна діяльність учнів.

Діти декламують заздалегідь підготовлені вірші.

Вогонь нам служить з тих часів,

Коли первісні люди

Чекали блискавку з небес

Й вогню. Аби він був усюди.

З тієї пори вогонь нам добре служить.

Він потрібен на заводах,

Літаках і параходах…

Руха автомобілі й поїзди.

Отже, без вогню

Ніхто й ніяк не зможе,

Коли який недуг,

Вогонь нам допоможе.
Погляньте, малята, на цей сірничок –

Зелена голівка, жовтенький бочок.

На вигляд – звичайний: тонкий і малий,

Буває він добрий, буває і злий.

Він може зігріти, зварити обід.

Він плавить метал і розпалює лід.

А може і ліс велетенський спалити,

Майно і будинок, і все спопелити.

Малята, ви будьте з вогнем обережні

І вивчить всі правила протипожежні.

  1. Активізація уваги учнів.

Учитель торохтить сірниками в коробці, промовляючи:

  • Сірників сімейка ціла у коробці торохтіла.

  • Ні в неділю, ані в будень з дітьми гратися не будем…

  1. Вивчення правил пожежної безпеки.

Плакат: «Гра з вогнем – одна з причин пожежі».

  • Обговорення ситуації: «Як запалити сірники, може трапитись біда» (робота в парах)

  • Підсумкове слово вчителя.

Плакат: «Правила поведінки під час пожежі».

Від вогню ти не ховайся,

А тікай і клич людей.

101 ти викликай

І адресу свою дай.

Плакат «Правила користування електроприладами».

Гра «Якби був пожежним я…»

(Діти по черзі говорять, що вони б сказали, від чого б застерегли, якби були пожежними)



  • Не можна залишати ввімкнену електропраску.

Електропраска – кожен знає,

У побуті допомагає.

І пам’ятати має кожний,

Що з нею бавитись не можна.

  • Не можна ставити калорифери біля вікон.

Калорифер не вмикати

При фіранці, - каже мати.

Мама вийшла і не знає,

Що вікно уже палає.

  • Не можна вмикати мокрими руками електроприлади.

  • Не можна вмикати одночасно всі електроприлади.

Наказала мама й тато

Все це разом не вмикати;

Бо нагріється розетка,

Спалахне вогнем умить,

А від того й дім згорить.

  • Будь завжди уважним при роботі з електроприладами.

Електрочайник без води нагрівся,

Перегрівся, загорівся.

Пам’ятати треба всім:

Якщо виникла пожежа,

Порятунок в …101! (хором)
Якби я був начальником

Пожежної частини,

То взяв би обіцянку

У кожної дитини:

До рук не брати сірників,

Хоч би яка причина,

Бо це не іграшка для вас,

А справжня, діти, міна…

Плакат: «Додержання правил пожежної безпеки у лісі і на полі»



У дворі, садку чи в лісі

Пам’ятати маєш ти:

Сірники та запальничка,

Факел, вогнище та свічка –

Шлях короткий до біди.

Плакат: «Додержання правил пожежної безпеки під час проведення новорічної ялинки».



Новий рік! Зійшлись малята,

Щоб ялинку прикрашати.

Та ось цим прикрасам – зась !

Глиця щоб не зайнялась.

  1. Формування навичок протипожежної безпеки.

  1. Гра «Телефон 101»

  2. Розігрування поведінки в екстремальних ситуаціях.

Дії учнів у разі виникнення пожежі в школі (ознайомлення з планом школи по евакуації у випадку пожежі).

  1. Узагальнення почутого і вивченого на виховній годині.

Гра «Закінч речення».

  • Найкращий друг пожежі… (вогонь)

  • Під час пожежі треба рятувати найдорожче, що є у людини - … (життя)

  • А для цього треба перш за все… (зателефонувати, набравши «101»)

  • Викликавши допомогу, необхідно братись за … (гасіння вогню)

  • Вогонь можна засипати … (піском, землею, пральним порошком)

  • Першими вступають у двобій з вогнем люди героїчної професії… (принагідно згадати про пожежників-героїв Чорнобильської трагедії)

  1. Підсумок виховної години.

Відповіді дітей у формі:

«Я знав, що…»

«Я переконався, що …»

«Я навчився, як…»

«Я завжди намагатимусь …»

Заключне слово вчителя.



  • У душах людських хай палає тепло,

А вогник хай творить лиш тільки добро !

Нехай вогонь нам завжди служить в житті і побуті і ніколи сам не хазяїнує в наших оселях, на подвір’ях у лісах і на полях.







Робота в групі («Мозкова атака»).


Презентація думки.

Відділ освіти Диканської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Диканська гімназія ім. М.В. Гоголя



Лекція для батьків на тему:





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал