Конкурс «Учитель року 2011»


Опис досвіду роботи вчителя початкових класів Диканської гімназії імені М. В. Гоголя Костуренко Любові Олексіївни



Скачати 10,03 Mb.
Сторінка17/26
Дата конвертації01.12.2016
Розмір10,03 Mb.
ТипКонкурс
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26

Опис досвіду роботи вчителя початкових класів Диканської гімназії імені М. В. Гоголя Костуренко Любові Олексіївни

Проблема

«Розвиток критичного мислення на уроках читання»

Вища кваліфікаційна категорія, вчитель-методист, нагороджена знаком «Відмінник освіти України» Педагогічний стаж – 29 років



Диканька

2010 – 2011

Кожного року, коли золотокоса осінь крокує рідним краєм, вона по-особливому бентежить мою душу, тонкими павутинками бабиного літа вплітаючись у думки про школу, про вихованців – сьогоднішніх і далекого 1981 року.

Така вже професія вчителя – бути у постійному пошуку, прагнути зробити навчання цікавим і захоплюючим, здатним будити творчу думку школяра, розвивати і виховувати його як особистість.

Мені, як вчителю, в житті пощастило: на першу вчительку, на педагогічний колектив, у якому працюю, на зустрічі з творчими колегами, на відкриття для себе справжніх постатей учителів-новаторів.

Учителю початкових класів довірений найважливіший період людського життя – дитинство. Саме у молодшому шкільному віці не тільки закладається фундамент знань, а перш за все формується характер і моральні принципи. Моє дитинство проходило в атмосфері доброзичливості, поваги і довіри, яку так добре нам, малим вихованцям, створювала перша вчителька Галина Миколаївна Шалда. Тепер я розумію, що ще в ті далекі роки минулого століття ця вчителька змогла відмовитися від педагогіки авторитаризму.

У даний час кожен учитель повинен мати свою філософію освіти, своє бачення дитини в освітньому процесі. Досвід і практика показали, що в атмосфері гуманності, де цінуються особистісні якості учня – його самостійна думка, схильність до творчого пошуку, завзятість, він починає прагнути до вирішення складніших завдань. Переконливо звучали слова про гуманну педагогіку академіка РАО, академіка АПН України, доктора психологічних наук, професора Шалви Олександровича Амонашвілі на авторському семінарі «Основи гуманно-особистісного підходу до дітей в освітньому процесі» у Кременчуці, учасником якого я була в листопаді 2007 року.

Нижче розповім про основні прийоми, які, на мою думку, сприяють встановленню сприятливої атмосфери в процесі навчання і якими керуюсь у своїй роботі.



Співробітництво – ось та форма спілкування, коли дитина почуває себе не тільки учнем, але й самостійно діючою особистістю. Учитель звертається до неї за допомогою, вони разом намічають шляхи розв’язання тієї чи іншої проблеми. Наприклад, я записую на дошці розв’язання задачі, припустившись помилки, але намагаючись переконати, що задача зроблена правильно. Вислухавши поради дітей, знайшовши правильну відповідь, говорю дітям: «Спасибі. Так, так, я все зрозуміла. Саме в цій дії я пішла помилковим шляхом».

Часто прошу дітей підібрати цікаві завдання з математики чи мови, мотивуючи тим, що у мене для цього немає достатнього часу. А потім підібраний учнями матеріал використовую для колективної та індивідуальної роботи, називаючи тих, хто допоміг мені в цій справі. Учні можуть на вибір вивчати напам'ять вірші, розв’язувати різні за складністю задачі, брати участь у тому чи іншому проекті, мотивуючи при цьому свій вибір. Практикую, щоб діти висловлювали свої думки з приводу того, чи сподобався їм урок, чи можна, на їх думку, зробити його цікавішим. Даю можливість вибрати учням домашнє завдання, а коли у дітей виникають питання пізнавального характеру, інколи говорю: «Зараз точну відповідь не можу дати, треба переглянути книги. А може, хтось із вас теж знайде відповідь на це цікаве запитання і завтра розповість у класі?». А наступного дня обов’язково обмінюємось інформацією.

Другим важливим принципом у своїй роботі вважаю віру в здібності кожного школяра. Часто буває, що доводиться довше від звичайного очікувати потрібні результати, але тим вагомішими вони стають. І я радію, як учитель, коли перший помітний успіх когось з учнів перетворюється у радісну подію для всього класу (це можуть бути колективні овації, привітання і т.п.)

Часто залучаю до співпраці дітей, яким легше дається навчання: «Давай разом допоможемо Колі навчитись розв’язувати ці важкі задачі. Можливо, у тебе, Наталочко, це краще, ніж у мене, вийде».

Важливо систематично прищеплювати школярам думку, що всі вони здібні і мають стати успішними людьми. Але здібності їхні можуть проявлятися в різних галузях. Перед тим, як дати учням нове завдання, завжди попереджаю про можливі труднощі, вказуючи, де саме вони можуть бути, але виражаю надію, що при зосередженні зусиль можна домогтися успіху.

Діти люблять, коли їх хвалять. Наприклад, клас добре справився з контрольною роботою, і я, не стримуючи радості, скажу: «Які ви молодці! Я й колегам показувала ваші зошити. Вони і не очікували, що у вас будуть такі хороші результати. Я вами, діти, пишаюсь».

Важливо тут зазначити ефективність диференційованого підходу до навчання, який увела в свою практику роботи з 1990 року, використовуючи елементи досвіду С. П. Логачевської, Л. П. Дашевської. Адже орієнтування на середнього учня показує, що ті учні, котрим властиве активне сприймання і добра пам'ять, не отримуючи достатньо нової інформації, поступово стають інертними, їхні пізнавальні інтереси зникають. Слабкі ж у навчанні учні не завжди встигають оволодіти потрібною інформацією. Тому доцільніше пропонувати завдання відповідно до рівня знань.

Окремо хотілося б сказати про ставлення батьків до диференційованого навчання. Перш за все з методикою такої організацією навчальної діяльності було ознайомлено їх на батьківських зборах. Не всі одразу зрозуміли перевагу диференційованого підходу, тому я запросила батьків на відкриті уроки, щоб вони мали змогу побачити, як їх син чи донька працюють над вирішенням навчальних завдань. Відтоді батьки стали тісно співпрацювати з учителем і наші відносини завжди базувались на довірі.

Як показує досвід, різноманітні прийоми диференційованого підходу до школярів на уроках забезпечують продуктивніше засвоєння навчального матеріалу, а це – основа глибокого оволодіння знаннями. Сьогодні, як ніколи, ми повинні надавати особливого значення тому факту, що на уроках не можна упускати з поля зору ні талановитого, ні здібного, ні слабкого, ні зовсім відстаючого в навчанні учня.

Великого значення надаю розвитку мотивації навчально-пізнавальної діяльності, становленню відносин співробітництва і взаємодопомоги в процесі навчання, що дає змогу в певній мірі виключити необхідність списувати, доносити один на одного, заздрити один одному.

Третім важливим принципом для роботи вчителя вважаю уміння співпереживати разом з дітьми.

Адже дитина приходить до школи не лише заради засвоєння нових знань і вмінь, але й зі своїм життєвим досвідом, зі своїми захопленнями, зі своїми радощами і прикрощами. Вона приходить як цілісна особистість, не маючи можливості, та й не бажаючи виступати лише в ролі учня. Дитина приходить до школи поспілкуватися з товаришами, вона може бути занурена в сімейні проблеми. Гуманна позиція вчителя і полягає в тому, щоб сприйняти дитину такою, якою вона є, спрямовуючи життя і навчання кожного школяра на пізнання світу і ствердження добра.

Коли все це робити вчителеві? Переконана, що саме урок повинен бути основною, провідною формою організації життя всіх і кожного учня окремо.

«Урок – це акумулятор життя дітей», - говорить Ш. О. Амонашвілі. Тому завжди намагаюсь так спланувати і провести урок, щоб він перш за все виховував, а потім вже розвивав і навчав.

Тепер, коли викладена суть основних трьох принципів, якими керуюсь у педагогічній діяльності, перейду до висвітлення конкретної проблеми, над якою працювала, а саме:

«Виховні і розвиваючі можливості уроків української мови у початкових класах».

Кожного разу, починаючи працювати з першокласниками, ставлю перед собою питання: як же організувати навчальний процес, щоб не згас в очах дітей вогник допитливості, не зникло бажання вчитися. Особливі труднощі в перші дні шкільного життя виникають під час читання і письма. Як же зробити, щоб для шестирічного школяра читання стало шляхом до пізнання, а не важким нудним процесом? Розмірковуючи над цим, у свій час натрапила на цікаву книгу Ш.Амонашвілі «Здрастуйте, діти», пізніше захопилася книгою Валерія Едігея «Вчися читати, малюк». Запропоновані методи і прийоми знайшли практичне втілення і в моїй роботі, і в роботі вчителів творчої групи, якою довгий час керувала. Мною були написані роботи: «Вдосконалення навички читання шляхом розвитку мислення молодших школярів» (Грамота VI обласного ярмарку педагогічних технологій, 1999 рік), «Розвиваючі та виховні можливості уроків читання початкових класів з питань морально-етичного виховання школярів».

У даних роботах пропонується система вправ і завдань, яка побудована на реалізації законів розвитку дитячої психіки на стимулюванні інтересу до читання.

Це й ігри в структурний аналіз слів, коли діти «повертають» розтягнуто сказане вчителем слово, наприклад, доорррооогааа (дорога), або «не повертають», бо слово не закінчене, наприклад, поорртффеее…

Це й ігри «Пригоди зі словом» (гілка – білка – булка – Мурка), «З'єднай «слова» з малюнками» («слова» - це звукові моделі).

Якщо постійно проводити такі вправи (ігри), то шестирічний школяр добре оволодіє способом структурного аналізу слів, і не буде необхідності виділяти «новий» звук у слові, щоб познайомитися з його графічною формою.

Враховуючи проблеми, що склалися в галузі виховання та сучасну орієнтацію на розвиваюче навчання, уроки намагаюся проводити так, щоб поряд з розвитком операцій мислення школяра йшло виховання його як особистості. Практика показала ефективність таких форм роботи:



  • постановка проблемних питань;

  • читання слів-анаграм, текстів-анаграм;

  • читання зашифрованих слів;

  • постановка питань до тексту;

  • ствердження чи заперечення певної думки своїми словами чи рядками тексту;

  • міркування учня вголос по питанню запропонованої теми уроку;

  • написання творів за прислів’ями.

Наведемо приклади:

  1. Постановка на початку року проблемного питання, розв’язання якого потребує активної мислительної діяльності протягом всього уроку. Крім того, учні мають змогу порівняти свої відповіді на початку і в кінці уроку. Наприклад:

  • Мати легкий хліб у житті – це добре чи погано (2 кл., «Легкий хліб» - білоруська народна казка).

  • Чи було на війні місце милосердю ? (2 кл., Ю.Збанацький, «Гвардії Савочка»).

  1. Широке використання народної творчості, зокрема прислів’їв та приказок як засобу морального виховання. Вони посіли чільне місце в читанках, але багато доводиться підбирати і систематизувати по темах самій.

Види роботи:

а) прислів’я чи приказка пропонуються на початку уроку. Після читання твору учні пояснюють значення цього прислів’я, використовуючи сюжет.



  • Де незгода, там часто шкода (4 кл., Л.Глібов, «Лебідь, Щука і Рак»);

б) прислів’я чи приказка можуть бути підтвердженням вивченого на уроці. Наприклад, під час опрацювання естонської народної казки «Їжак і Лисиця» вчитель у кінці уроку пропонує серед прислів’їв, записаних на дошці, вибрати одне – два, які найбільш точно підтверджують ідею казки:

  • Злому добро не роби, бо не подякує.

  • Не зв’язуйся з лихим спершу, та опісля бачить не будеш.

  • Злому не поможе наука і свара, а лиш біда і кара.

  • Доброго довго всі споминають, а лихого ніколи не забувають;

в) дописати прислів’я чи вставити пропущене слово. Наприклад, при опрацюванні латинської народної казки «Вовк і Кіт» (4 кл.) пропоную такі прислів’я:

  • З добрим дружись, а лихого…

  • Зробив добро – не кайсь, вдієш … - начувайсь.

  • Що посієш те й …

г) зразок учнівського твору за прислів’ям.

Червоне яблучко, а в середині черв’ячок.

У нас на вулиці поселились нові сусіди. Їхня дочка Наталя – моя ровесниця. Вона красива, модно вдягнена, у неї багато цікавих книг та ігор. Усім моїм друзям Наталя одразу сподобалась, всі захотіли з нею дружити. Хтось став пригощати дівчинку цукеркою, хтось – пропонувати погратися своєю улюбленою іграшкою, а хтось запрошував до себе в гості. Діти, як могли, допомагали Наталі звикнути до нового місця.

Але згодом ми стали помічати, що нова сусідка не така й гарна, як нам здалося під час першого знайомства. Вона ніколи не ділилася своїми іграшками, була заздрісною, часто вихвалялась. А коли злилась, то взагалі ставала некрасивою.

І тут мені зустрілося прислів’я: «Червоне яблучко, а в середині черв’ячок». Я відразу зрозуміла його зміст. Це ж про Наталю можна так сказати! (4 кл., Таня Н.)



  1. Використання зашифрованих слів (принцип: однакові фігури займають ті ж місця, що й однакові літери) з метою активізації пізнавальної діяльності. Наприклад:

Р З Б І А

Д Б З Р У

--- ?


--- ?

Які ви знаєте прислів’я з цими словами? (Друзі пізнаються в біді).


  1. Використання слів-анаграм.

Прочитати слова, виділити зайве слово, як ви розумієте його значення ?

Б С Е З Е Р Е Д Н Ч І С Т Ь

У Б Г Р І С Т Ь

О В С І С Т Ь

Т Р Х І И С Т Ь

Діти висловлюють свої припущення щодо значення слова совість, а глибше його розуміння одержують після читання тексту В.Нестайка «Руденький».



  1. Використання текстів-анаграм.

При перевірці домашнього завдання пропоную текст-анаграму, що відтворює зміст тексту твору, що готували діти вдома, але з рядом помилок (змістових).

  1. Багаторазове перечитування тексту з метою добирання цікавих запитань для товариша (робота в парах).

  2. Створення малюнків чи серій малюнків до творів, їх озвучення.

Коли учні працюють над такими завданнями, в них формуються морально оцінні судження. А судження, як відомо, в інтелектуально-моральній сфері школяра виступають якісним ступенем у розвитку мислення і є засобом пізнання.

У кожного вчителя роками напрацьовується своя методична система. Але кожного разу, зустрічаючи нових першокласників, ближче ознайомившись із кожним, «приміряю» напрацьоване, щось змінюю, приходять нові ідеї.

Соціальні процеси, які відбуваються в нашій країні та й у світі в цілому, змінили середовище підростаючого покоління. Суспільство перебуває в полоні технократичного мислення з поступовою втратою моральних орієнтирів. І тому хочеться знову звернутися до творчої спадщини В.О. Сухомлинського – видатного педагога-гуманіста 20-го століття, який зазначав, що «…духовний розвиток людини великою мірою залежить від того, як вона в роки дитинства навчилася думати, читати, спостерігати світ, висловлювати свою думку» (Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5-ти т. -К.:”Радянська школа», 1977.-т.4-с.62).

Вважаю, що на сучасному етапі необхідно значно підсилити розвиваючу та виховну функцію уроку, спрямувавши освітній потенціал на формування творчої особистості школяра, яка виховується вільно, але з почуттям відповідальності і любові до рідної домівки, до села чи міста, України.

У ході роздумів прийшла ідея створення проекту «На погостини до дідуся Клима» (Почесна грамота ПОІППО ім. В.Остроградського за кращу роботу XII ярмарку педтехнологій «Творчі сходинки освітян Полтавщини»).

Бо саме проект пропонує застосування системного підходу і цілісної діяльності учнів і вчителя, органічно вплітаючись в контекст сучасного життя. Така організація уроку, а саме створення ситуації розмови з дідусем Климом, сприяє реалізації комунікативного підходу до навчання української мови в початкових класах, що, як відомо, став домінуючим у сучасній методиці і практиці шкільного навчання.

А предмет розмови дідуся Клима із внуком Славком сприяє вихованню найрізноманітніших якостей дитини, формуванню морально-оцінних суджень, яке веде до формування колективно-визнаного зразка поведінки в суспільстві. Завдання сучасної освіти якраз і полягає у всебічному і гармонійному розвитку особистості, яка б високо змогла пронести свої моральні і гуманістичні ідеали та втілити їх у сьогодення України.

У 2009 – 2010 навчальному році впроваджувала в свою роботу досвід вінницького педагога-новатора Іваниці Г. А., яка є послідовницею педагогічної творчості Ш.О.Амонашвілі. Вона – автор зошитів з друкованою основою «Малюй – пиши» (навчання грамоти), за якими і працювали в першому класі. Результатом цієї роботи сала розробка серії уроків «Уроки-подорожі в казкове місто Алфавіт», де поєднались герої проекту «На погостини до дідуся Клима» та казкові герої Сонцезайчик і Краплинка із зошита Г. Іваниці. Особливості цих уроків: тематичність, створення СМС (ситуації мовленнєвого спілкування), що сприяло розвитку мовлення першокласників, вихованню здорового способу життя та загальнолюдських моральних якостей.

Тепер, коли мої другокласники мають певний досвід активного навчання, хочеться спробувати реалізувати одну з навчальних стратегій інтерактивного навчання – методичну систему розвитку критичного мислення на уроках читання, застосування якої викликає інтерес як до читання, так і взагалі до навчання, творчості; сприяє розвитку мислення, пам’яті, допитливості, мовлення; забезпечує доброзичливу атмосферу, що дає можливість дитині заявити про себе в колективі, ставлячись з повагою до думок інших.

Тому в 2010 – 2011 навчальному році працюю над проблемою «Розвиток критичного мислення на уроках читання». Вивчила теоретичні основи розвитку критичного мислення, що є складним процесом отримання інформації, її осмисленням, переробкою, що завершується прийняттям рішення; ознайомилась із структурою цієї методичної системи, що включає різноманітні стратегії, методи, прийоми, «розминки» (ігри), що допомагають сформувати і розвинути критичне мислення як на етапі актуалізації, так і на етапі усвідомлення змісту, а також на етапі рефлексії знань (доповідь «Методична система розвитку критичного мислення на уроках читання» додається).

Важливою умовою успішного долучення дитини до процесу критичного мислення є створення самого середовища мислення, в якому підтримується віра у кожного учня, розвивається впевненість у собі, дозволяється вільно розмірковувати.

Практичне втілення методичної системи розвитку критичного мислення знайшло відображення в запропонованій серії уроків читання в другому класі на тему «Буду я природі другом», які пройшли під девізом «Мову рідної природи розуміти серцем вчусь».

Нехай же щороку золотокоса осінь дарує нам, учителям, наснагу приймати і втілювати в урок такі ідеї, які б долучали наших вихованців до роботи не тільки розумом, а й серцем…

Відділ освіти Диканської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Диканська гімназія ім. М.В. Гоголя


Доповідь на тему:



Методична система розвитку критичного мислення на уроках читання в початкових класах

Підготувала вчитель

початкових класів

Диканської гімназії

ім. М.В. Гоголя

Костуренко Любов Олексіївна

Диканька

2010 - 2011

Сьогодні початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, покликана забезпечити, перш за все, становлення особистості дитини, розвиток нестандартної особистої думки, яка б дала можливість дитині заявити про себе, показати себе в колективі.

Василь Олександрович Сухомлинський зазначав, що майстерність учителя полягає в умінні навчати дітей мислити. Отже, кожен небайдужий учитель повинен зрозуміти, що сьогодні, як ніколи, на перший план виступає виховання розуму дитини при такій організації навчальної діяльності, коли учень почувається спокійно і впевнено.

На сучасному етапі розвитку освіти модель особистісно орієнтованої (гуманістичної) школи – одна з найперспективніших. А вибір навчальних стратегій активного навчання – це чудовий крок на шляху реформування освіти. Методи та прийоми інтерактивного навчання активізують взаємодію між учасниками навчального процесу, дозволяють наблизитись до реальної дійсності, позбавляють напруження, підсилюють інтерес до навчального матеріалу.

Застосування методичної системи «розвиток критичного мислення на уроках читання» дає поштовх розвитку мислення, пам'яті, допитливості, мовлення.

Стратегії критичного мислення, перш за все, викликають інтерес до читання, заохочують до творчого мислення, забезпечують атмосферу поваги до всіх думок.

Критичне мислення – це складний процес отримання інформації, її осмислення, переробки, що завершується прийняттям рішення. Критичне мислення – процес розгляду ідей із багатьох точок зору, відповідно до їх смислових зв’язків, порівняння їх з іншими ідеями.

Розглянемо структуру методичної системи з розвитку критичного мислення.

Для уроків читання характерна триступенева система мислення та навчання – АУР (актуалізація, усвідомлення, рефлексія).



На етапі актуалізації учні встановлюють рівень своїх знань, до яких можна додати нові, а також долучаються до активної навчальної діяльності, коли мають усвідомити власне мислення у власних словах.

На етапі усвідомлення змісту учні читають або ж слухають текст, перевіряють розуміння отриманої інформації в результаті конструктивної діяльності в ланках: учень – учитель, учитель – учень, учень – учень.

На етапі рефлексії учні перетворюють нові отримані знання у свої власні, інтерпретуючи, застосовуючи і поширюючи їх.

План застосування запропонованої методичної системи на уроках читання:


  1. Актуалізація (обговорення перед читанням).

  • групова «мозкова атака» з теми;

  • записування інформації отриманої в результаті «мозкової атаки» на дошці;

  • класифікація інформації.

  1. Усвідомлення змісту.

Мовчазне читання з використанням системи позначок (метод «Поміч»).

  • Підтверджує те, що я знаю;

+ Нова інформація;

? Дивує мене.



  1. Рефлексія.

Учні говорять чи пишуть про вивчене на уроці. Це може бути індивідуально складена таблиця зразка:

1

√ (речі, які я знав(-ла)

+ (речі, про які я дізнався(-лася)

2







3







Або ж робота в групах з наступною презентацією думки (висновку).

Зупинимося на розгляді основних стратегій, методів, прийомів, ігор, які застосовуються на уроках читання.

Стратегія гронування (асоціювання) – це нелінійна форма мислення, що функціонує аналогічно до принципу роботи нашого мозку. Вона стимулює мислення щодо зв’язків з окремими питаннями. Використання такої стратегії спонукає дітей мислити вільно стосовно певної теми. Виділяють наступні етапи гронування:


  • написати центральне слово чи фразу посередині аркуша паперу чи на дошці;

  • записати слова чи фрази, які спадають на думку з приводу обраної теми;

  • коли всі ідеї будуть вичерпані, постаратися встановити (де це можливо) зв’язки між поняттями;

Основні правила, які слід дотримуватись під час гронування:

  • записувати все, що спадає на думку;

  • не задумуватися над правилами написання;

  • не зупинятись доти, поки не мине установлений час, або не будуть вичерпані всі можливі ідеї;

  • якщо раптом «загальмується» думка, можна машинально щось малювати на папері, чекаючи на нову ідею;

  • установити якомога більше зв’язків;

Сенкан (п’ятиряддя) – це вірш, що синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує або віддзеркалює тему.

Правила, яких слід дотримуватися під час складання сенканів:



  • перший рядок – це слово, що позначає тему (зазвичай, іменник);

  • другий рядок – це опис теми, що складається з двох слів (два прикметники);

  • третій рядок називає дію, пов’язану з темою і складається з 3-х слів (зазвичай це дієслова);

  • четвертий рядок – це фраза, що складається з 4-х слів і висловлює ставлення до теми;

  • останній рядок складається з одного слова – синоніма до першого слова. У ньому висловлюється сутність теми або перефразування.

Опорна схема, яку можна використовувати при складанні сенканів:

  1. ------- Тема

  2. ~~~~ ~~~~ Опис

  3. ==== ==== === Дія

  4. ---- ---- ---- ---- Ставлення

  5. Перефразування сутності

Кубування – метод навчання, який дозволяє полегшити розгляд теми з різних сторін.

Використовується куб (довжина ребра 15-20 см.), на кожній стороні якого написано (можна використовувати аркушики-«липучки») вказівку щодо напрямку мислення:



  • опиши;

  • порівняй;

  • установи асоціації;

  • займи певну позицію, вислови своє ставлення з приводу даної теми;

  • знайди застосування;

  • наведи аргументи «за» або «проти»;

Сторони куба (напрямки мислення) можна змінювати залежно від того, з якого боку вчитель хоче, щоб учні підійшли до розгляду даної теми. Необов’язковим є також проходження через всі сторони кубу, адже це залежить від ступеня підготовленості учнів та проблеми, яка розглядається.

Застосовується цей метод як на етапі актуалізації, так і на етапі рефлексії.



Метод передбачення – це припущення про те, що може трапитись на основі того, що відомо, виявлено, усвідомлено. Цей метод можна застосовувати одразу після ознайомлення з назвою твору та його автором, коли учні роблять припущення про що саме розповідатиметься у тексті. Це може бути індивідуальне розмірковування, або ж робота в парах чи групах з використанням «Мікрофона».

Далі текст розподіляється на частини, і учні, читаючи кожну з них, роблять передбачення стосовно того, що трапиться у наступній частині. Після читання наступної частини ці передбачення аналізуються. Зупинки вчитель планує у найбільш інтригуючих місцях, щоб створити ситуацію очікування. Звичайно, результати застосування цього методу у великій мірі залежить від системи запитань, які учитель пропонує учням.

Американські психологи і педагог Блум та його колеги розробили таксономію (впорядковану шкалу) рівнів мислення. Ця таксономія («Ромашка Блума») застосовується з метою багаторівневого опитування – від нижчого рівня до вищого рівня мислення.

Існують безліч класифікацій запитань за типами, але найбільш поширені такі:



  • буквальні (прості) запитання (назвати факти, згадати певну інформацію);

  • питання уточнення:

    • Тобто ти вважаєш, що … ?

    • Якщо я правильно зрозуміла, то … ?

    • Ти справді думаєш, що … ?

  • інтерпретаційні (пояснювання);

    • Чому ?

  • творчі;

    • Як розвиватимуться події далі ?

  • запитання на оцінку (вироблення суджень: добре чи погано, правильно чи неправильно);

  • практичні (як би ви вчинили на місці героя ?).

Використання системи запитань спонукає учнів аналізувати інформацію трансформувати образи, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій в оповіданні.

Зупинимося також на методі передбачення за ключовими виразами, який застосовується для того, щоб викликати в учнів зацікавленість, заохотити до активного читання.

Етапи роботи:


  1. Повідомлення учнів про матеріал для читання (вірш, оповідання, казка тощо).

  2. Ознайомлення з чотирма висловами, що зустрінуться в тексті.

  3. Пропозиція з'ясувати, як ці вислови можуть фігурувати в оповіданні.

  4. Надання часу (3-5 хв.) на обмірковування.

  5. Обмін думками у парах.

  6. Презентація двох-трьох версій того, що може трапитися.

  7. Читання тексту, в якому вжиті ці 4 вислови, частинами, щоб передбачити наступні події і переконатися у своїх припущеннях.

  8. Підведення підсумків про те, як зміст тексту відповідає припущенням (передбаченням) учнів.

Метод передбачення також можна використовувати, беручи замість фраз із тексту прислів’я чи приказки, загадки, певні твердження.

Низка слів наперед – один із прийомів методу передбачення. Учням пропонується короткий перелік слів, виразів із тексту. Потім у парах йде обговорення, як вони можуть бути використані в тексті.

Порушена послідовність – це прийом, коли учням пропонується кілька речень із тексту, записаних у порушеній послідовності. Завдання кожної групи – запропонувати свою послідовність поданих речень. Після читання тексту з'ясовується, яка група правильно передбачила послідовність.

Поширеною на уроках читання є метод взаємних запитань. Це може бути фронтальна робота з класом, коли учні читають 1-2 абзаців тексту, закривають книги, а вчитель ставить кілька запитань. Потім учні продовжують читання тексту, обмінявшись ролями; запитання ставлять учителю. Можна також учителеві запропонувати учням передбачити, які будуть наступні запитання і завдання.

Інший варіант. Об'єднати учнів у групи, дати завдання ставити одне одному запитання та давати відповіді у встановленні черги. Актуальною залишається постановка взаємних запитань під час роботи в парах.

На етапі актуалізації широко використовується постановка проблемних питань, які обговорюються в ході дискусії і заносяться до таблиці «Так – ні»



Аргументи «за»

Аргументи «проти»













Кутки – це вид групової діяльності, що сприяє виникненню дискусії, а також використовує групове навчання для пошуку конструктивних елементів. Використання цього методу сприяє виробленню в учнів бажання висловлювати свої думки і бути здатними їх захистити.

У ході обдумування та обговорювання певної проблеми визначається, які позиції стосовно неї можуть зайняти учні. Учитель пропонує протягом 3-х хвилин зафіксувати на папері коротко докази на користь своєї позиції, а потім оголошує, яка точка зору в якому кутку класу розміщена. Учні розходяться по кутках, і протягом 5 хвилин учасники кожної групи діляться своїми думками, обговорюючи всі аргументи на користь зайнятої позиції. Дискусію відкривають вибрані групами спікери, а продовжують всі члени групи.

Поширеним на уроках читання є метод інтерв’ювання (кореспондент і респондент, з наступним обміном ролями).

Цікавим методом є вільне письмо, зокрема «Крісло автора», це дає змогу учням зрозуміти, що існує більше, ніж одна правильна відповідь на запитання, і що їхні ідеї та способи розв’язання проблеми є всі важливими.

Підсумовуючи прочитаний текст, учитель просить дітей протягом трьох хвилин написати те, що їм спадає на думку про прочитаний твір. Бажаючі читають свої твори для усього класу з «Крісла автора», яке виставляється посередині класу.

Така методика дає учневі впевненість у своєму праві висловити думку вільно, а також у шанобливому ставленні аудиторії до цієї думки.

На етапі рефлексії використовуємо речення з відкритим кінцем. Наприклад:


  • Сьогоднішній урок дав упевненість в тому, що …

І як завжди, улюбленою формою роботи молодших школярів є ігри – розминки, які фізично об’єднують учнів, заохочують до спілкування, сприяють установленню довірливих стосунків між дітьми.

Гра «Так – ні» доцільна як на етапі активізації, так і на етапі рефлексії. Учитель задумує якийсь предмет або явище. Намагаючись відгадати, учні ставлять учителеві такі запитання, на які він може дати відповідь «так» або «ні».

До спини дітей прикріплюються аркушики - «самоклейки» або малюнки предмета, який треба відгадати. Учні працюють у парах, ставлячи один одному такі запитання, щоб стверджувати «так» або заперечувати «ні», намагаючись як найшвидше відгадати слово (наприклад, липка і метелик).



Гра «Кола на воді» вчить добирати слова на певну букву, а потім їх поєднувати в речення, а речення – в текст.

Як бачимо, всі методи технології розвитку критичного мислення, сприяють створенню на уроці атмосфери співпраці та взаємодопомоги, розвитку уміння відстоювати власну точку зору і прислухатися до думки інших. Звичайно, учителеві, готуючись до таких уроків, потрібно чітко спланувати на якому етапі уроку буде використано той чи інший метод, прийом, гру; розробити хронометрах використання часу, продумати можливі варіанти відповідей на запитання не буквального характеру. Текст, запропонований на урок, повинен відповідати можливостям використання певних методів.

Вчитель повинен володіти психологічними прийомами, які б забезпечували створення доброзичливого мікроклімату на уроці, учити співвідносити ситуації з тексту із життєвими ситуаціями, не нав’язувати своєї власної думки.

А після проведення уроку вчитель має проаналізувати не тільки діяльність учня, а й свою, зосередивши увагу на тому, до якого подальшого навчання може привести даний урок. Іще – важливий момент: щоб розвинути критичне мислення не досить проведення окремих уроків із застосуванням даної методичної системи. Кожний урок має стати уроком активного навчання, що забезпечив би інтерес до навчання, до вільного вибору думки, що сприяв би вихованню поваги до всіх інших думок, а значить можливість заявити про себе в колективі і гідно жити в ньому.



Практичне втілення методичної системи з розвитку критичного мислення на уроках читання знайшло відображення в розробці і проведенні циклу уроків у другому класі по темі «Буду я природі другом», що пройшли під девізом: Мову рідної природи розуміти серцем вчусь.
Література

  1. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.,1997.

  2. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.

  3. Телячук В.П., Лесіна О.В. Інноваційні технології навчання в початковій школі. – Х.. Вид. гр. «Основа» .. «Тріада+», 2007.


У даній роботі акцентується увага на важливості перших уроків вивчення букв у плані створення позитивного відношення дитини до навчання, до пізнання оточуючого світу і себе в ньому. Це уроки-мандрівки у казкове місто Алфавіт із захоплюючими зустрічами і дивами, із ненав’язливими повчаннями і веселими пригодами.







Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал