Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012



Сторінка8/8
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

В роки Великої Вітчизняної війни Олександр Левада написав п'єсу "Шлях на Україну". По війні створює роман про війну "Південний Захід" (1948), "Балканський щоденник" (1946), комедії "Серце і долари" (1948), "Марія" (1951), драму "Остання зустріч" (1956).

Олександр Левада – автор 12 збірок п'єс, поезій, повістей, публіцистичних творів. Письменник активно працював в галузі кінодраматургії. За його сценаріями поставлені фільми "Українська рапсодія", "Ескадра повертає на захід", "Берег надії", "Родина Коцюбинських".

За сценарій картини "Родина Коцюбинських" Олександр Левада удостоєний Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка.

Олександр Левада нагороджений орденами Леніна (двома), Жовтневої революції, Вітчизняної війни двох ступенів, Трудового червоного Прапора, Червоної зірки та медалями.

Після війни - заступник міністра культури УРСР, секретар правління Спілки письменників України.

Помер 16 грудня 1995 року.

Твори письменника

Левада О. Лист до матері за Дніпро : вірш / О. Левада. // Рядки, обпалені війною. – К., 1995. – С.65

Левада О. Ріки невпинна течія : повість/ О. Левада. – К.: Рад. письменник, 1989. –223с

Левада О. 10 квітня 1944 року / О. Левада. // За Радянську Україну : зб. худож. та худож.-док. творів про визволення Радянської України від німецько-фашистських загарбників / упоряд. Б.І. Силін. – К. 1974. – С. 234.

Що читати про письменника

Левада Олександр [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kinokolo.ua. – Назва з екрану.

Левада Олександр Степанович // Шевченківські лауреати 1962-2001 : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М. Лабінський; вступ. слово М. Дзюби. – К., 2001. ­– С. 292-293.


Левада Олександр [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kulture.tarascha.org.ua. – Назва з екрану.
Михайло Кузьмович Наєнко
Наєнко Михайло Кузьмович – відомий український літературознавець, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Т.Шевченка. Заслужений діяч науки і техніки України. Він народився 21 листопада 1938 р. в с. Гуляйполі Катеринопільського району. Трудову діяльність розпочав у рідному селі. Після закінчення філологічного факультету Київського університету працював педагогом Київського державного музичного училища імені Р. Глієра , у журналах «Знання та праця», Українська мова і література в школі», потім – в Інституті літератури імені Т.Шевченка та Національному університеті імені Т. Шевченка. Михайло Кузьмович досліджує проблеми історії і теорії літератури, зокрема – української літератури ХХ століття, історії українського літературознавства. Він – автор близько 500 публікацій, серед яких 19 видань монографічного типу: «Жовтневі крила нове­лістики» (1980), «Краса вірності. У творчому світі Олеся Гончара» (1981), «П’ятиліття українського роману» (1985), «Романтичний епос» (1988, 2000), «Григорій Косинка» (1989), «Одержимість» (1990), «Наука і кон’юнктура» (1993), «Спогад про красу вірності» (1998), «Історія українського літературознавства» (2001, 2003), «Інтим письменницької праці» (2003), «Художня література України» (2005, 2008), «Український літературний романтизм» (2006, словацькою мовою), «Іван Франко: тяжіння до модернізму» (2006) та ін. Один із авторів підручників та академічних видань: "Українська література", "Історія української літератури"; підготував і видав зі своїми передмовами фундаментальні праці з історії літератури Д. Чижевського, С. Єфремова, Ю. Лавріненка.

Михайло Наєнко також є співавтором академічної «Історії української літератури ХХ ст.», яка відзначена Шевченківською премією в 1996 році.


Твори письменника
Наєнко М. «М’ятежний геній» літератури і жертва комуністичного божевілля / М. Наєнко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vitchyzna.ukrlife.org/11_12_08naenko.html. – Назва з екрану.
Наєнко М. Шістдесятництво: в історії і в сучасності / М. Наєнко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_smf&Itemid=26&topic=484.0. – Назва з екрану.
Що читати про письменника
Наєнко Михайло Кузьмович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovoichas. in.ua/_private/red/najenko.h. . – Назва з екрану.
 Наєнко Михайло Кузьмович [Текст] // Шевченківські лауреати 1962-2001 : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М. Лабінський; вступ. слово М.Дзюби. – К., 2001. – С. 373-374.
Наєнко Михайло Кузьмович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://who-is-who.com.ua. – Назва з екрану.

Володимир Григорович Рутківський




Прозаїк, поет, публіцист Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 р. в селі Хрестителеве Чорнобаївського р-ну на Черкащині в родині вчителів. Після середньої школи навчався в Одеському політехнічному інституті, а також на Вищих літера-турних курсах у Москві, які закінчив у 1975 р. Працював апаратником на Одеському суперфосфатному заводі, згодом – літпрацівником багатотиражки, кореспондентом та редактором Одеського облтелерадіокомітету, відповідальним секретарем Одеської обласної організації НСПУ.

Літературну діяльність Володимир Григорович розпочав як поет, видавши збірки „Краплини сонця” (1966), „Плоти” (1968), „Повітря на двох” (1973), „Рівновага” (1976), „Знак глибини” (1987). Він також є автором книг прозових творів: повісті „Ганнуся” (1977), повістей-казок „Бухтик з тихого затону” (1981), „Гості на мітлі” (1988), „Намети над річкою”, „Канікули у Воронівці” (1989), книги нарисів „Земля майстрів” (1985), повісті-легенди „Сторожова застава” (2001), роману у трьох книгах „Сині Води” (2004).

З 1969 р. В. Рутківський став членом Національної спілки письменників України.

Слава прийшла до Рутківського досить пізно: довгі роки його твори не друкувалися, видавництва знаходили різні причини для відмови. Тож зараз Володимир Григорович багато працює над створенням нових книжок для дітей, ніби-то надолужуючи той втрачений час, коли йому ставилися перешкоди. Так, нещодавно в світ вийшли історичний роман „Джури козака Швайки” (2007), повісті „Потерчата” та „Характерники” (2008).


Володимир Рутківський удостоєний кількох літературних відзнак, зокрема, премії ім. Лесі Українки (в 2002 р. за повість-легенду „Сторожова застава”), премії ім. М. Трублаїні та ім. В. Близнеця "Звук павутинки". У 2012 році Володимир Григорович став лауреатом Шевченківської премії за історичну трилогію "Джури".
Твори письменника
Рутківський В. Як складають вірш / В. Рутківський // Дивосвіт „Веселки”: антол. л-ри для дітей та юнацтва: в 3 т. Т. 3. - К., 2005.– С.267-270.
Рутківський В. Шурхотун / В. Рутківський // Зоряний дощ: проза для дітей та юнацтва. Кн. 3. – К., 2007. – С.34-37.
Рутківський В. Вогонь до вогню : друга частина трилогії "Сині Води"/ В. Рутківський. – К.: Джерела – М., 2004. – 189 с.
Рутківський В.Г. Гості на мітлі : повісті-казки / В. Рутківський – К.: Веселка, 1988. – 288 с.
Рутківський В. Двобій з тінню: перша частина трилогії "Сині Води": роман / В. Рутківський. – К.: ТОВ "Джерела М", 2004. – 189 с.
Рутківський В. Джури козака Швайки : [перша кн. з трилогії "Джури"] / В. Рутківський. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2007. – 432 с. : ілюстр.
Рутківський В. Джури-характерники : [друга кн. трилогії "Джури"] / В. Рутківський. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2009. – 447 с. : ілюстр.
Рутківський В..Джури і підводний човен : заключ. ч. трилогії "Джури" / В. Рутківський. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 400 с. : ілюстр.
Рутківський В. Потерчата : дит. сповідь перед дорослими, які так нічому й не навчилися : повість / В. Рутківський. – Одеса : Астропринт, 2008. – 159 с. : портр

Рутківський В. Стріли під сонцем : третя частина трилогії "Сині Води"/ В. Рутківський. – К.: ТОВ "Джерела М", 2004. – 188 с.

Що читати про письменника
Безуглий В.  "Книгою року ВВС-2011" став історичний роман одесита Володимира Рутківського "Сині Води" / В.Безуглий // Нова Доба. – 2012. – 5 січ. - С. 19.
Володимир Григорович Рутківський: "Яке то неймовірне щастя - бути просто людиною!" : біобібліограф. нарис / Державний заклад "Національна бібліотека України для дітей"; уклад.: Н. О. Гажаман. – К., 2009. – 78 с.
Володимир Рутківський: [біогр.] // Дивосвіт „Веселки”: антол. л-ри для дітей та юнацтва: в 3 т. Т. 3. – К., 2005. – С.267.
Володимир Рутківський / авт.-упоряд. В. Коваленко // Криничка : антол. творів письмен. Черкащини для дітей та юнацтва. Т. 1 / авт.-упоряд. В. Коваленко. – Черкаси, 2009. – С. 395-402.
Володимир Рутківський: [біогр.] // Зоряний дощ: проза для дітей та юнацтва. Кн. 3. – К., 2007. – С.32.

Володимир Рутківський: [біогр.] // Письменники Радянської України. 1917–1987: біобібліогр. довід. – К., 1988. – С.520.
Гаврош О. Джура української літератури: Володимир Рутківський наверстує час – виходять дві нові книги дитячого письменника з Одеси / О. Гаврош // Україна молода. – 2008. – 5 листоп. – С.10.
Гаврош О. Володимир Рутківський: "Москва друкувала ті мої твори, які забракували в Києві": доросла розмова з дитячим письменником / О. Гаврош // Дзеркало тижня. – 2008. – № 35. – С.11.
Килимник Ю.   Письменник з Черкащини став лауреатом Шевченківської премії / Ю. Килимник // Прес-Центр. – 2012. – 15 лют. – С. 5.
Килимник Ю.    Уродженець Чорнобаївщини став переможцем конкурсу "Книга року-ВВС" / Ю. Килимник // Прес-Центр. –2011. – 28 груд. – С. 5.
Рутківський Володимир Григорович // Волинець Л. М. Письменники Черкащини : біобібліограф. покажч. / Л. М. Волинець, М. Ф. Пономаренко, М. І. Пшеничний. – Черкаси, 1990. – С.54-55.
   
Василь Андрійович Симоненко


Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935р. в селянській сім'ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було важким, голодним. Зростав Василь без батька, який залишив сім'ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь і бабуся:

В мене була лиш мати

Та був іще сивий дід, –

Нікому не мовив “тату”

І вірив, що так і слід, –

так згадував майбутній поет у поезії “З дитинства”. Його дитячі враження лягли в основу багатьох поезій. І коли у вірші “Жорна” згадує, як “материнські руки тягли за ручку камінь без кінця”, то і його дитячим рукам випало молоти на жорнах борошно на хліб насущний…

Бабуся і дідусь дуже любили свого кмітливого внука. Їхню любов та турботу пам'ятав Василь до останніх днів свого короткого життя. Може і не дивно, що дідова смерть глибоко потрясла тодішнього восьмикласника, викликала більші роздуми про суть життя, які згодом вилилися у вірш “Дід умер” та оповідання “Дума про діда”. Так само вірш “Баба Онися” присвячений нелегкій життєвій долі простої бабусі (вони з дідом Федором втратили трьох синів і всю любов до дітей перенесли до внука)

Від матері Ганни Федорівни та від діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтолиму жагу знань. Дід не вчився у школі, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.

Василь ходив до школи далеко, аж за дев'ять кілометрів. “Як на мої чотирнадцять років, то це не так уже й мало”, – згадує письменник в оповіданні “Дума про діда”.

Писати хлопець почав ще у шкільні роки, вміщував вірші у шкільній стіннівці.

У 1952 р. Василь Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету, де водночас із ним навчався Ю. Мушкетик, В. Шевчук, Т. Коломієць, С. Тельнюк.

Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, мрії про майбутнє. Щоб якось полегшити своє матеріальне становище, а ще, мабуть, щоб набути газетярського досвіду, практики журналістської роботи, Симоненко працює секретарем в університетській багатотиражці.

У роки навчання В. Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. На перших курсах університету мало хто з однокурсників чув його поезії. Потів він почав активно працювати у вузівській літературній студії, де його обрали старостою.

По закінченні університету Василь працює в газеті “Черкаська правда”, потім - у “Молоді Черкащини”, власним кореспондентом “Робітничої газети” , як журналіст, він сміливо вторгався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

Не втратили своєї цінності й на сьогодні його статті та відгуки на літературні твори, кінофільми та театральні спектаклі.

Друкує В. Симоненко й вірші, проте ті його твори, в яких порушувалися гострі проблеми тогочасності, висловлювалися найглибші думки , на сторінках партійно-комсомольської преси, звичайно не могли бути опубліковані. Та й ті поезії Симоненка, як і всіх шістдесятників, які були надруковані, офіційна критика всіляко намагалася притлумити, оббрехати, звинуватити їх автора у гріхах, починаючи від формалізму і кінчаючи українським буржуазним націоналізмом.

Смерть Василя Симоненка була першою жертвою на шляху відродження тоталітарної системи в Україні.

Після його смерті, у 1964 р, . вийшла друга збірка поезій “Земне тяжіння”

У 1965 р. вийшла збірка його новел “Вино з троянд”. Через три роки по смерті вийшли “Поезії”, де вміщено вірші з попередніх збірок і 20 ще не опублікованих творів. А потім – мовчанка, наче й не було Симоненка і його творчості.

Тільки у 1981 році вийшла збірка “Лебеді материнства”, а в 1984 р. ще одна збірка –“Поезії”, яку видали друзі поета. В другій половині 1980-на початку 1990 рр. в журналах було опубліковано невідомі твори поета. Він прийшов до нас провісником нової доби України. Короткий спалах його життя став незгасною зіркою його поезії.

Василь Симоненко належав до поетів шістдесятників. За суттю своєю шістдесятники були новаторами, які прагнули поставити нашу літературу в рівень світової культури. Вони по-новому підходили до конструювання художніх образів, поетизуючи, зокрема, реалії, що їх принесла науково-технічна революція, досягнення в розвитку космонавтики, атомної енергії, різних галузей науки. Особливо яскраво ці нові якості мистецтва слова розкрилися у творчості І.Драча, М.Вінгроновського, Ліни Костенко, Дмитра Павличка.



Високе звання лауреата Шевченківської премії Василю Симоненку було присвоєно у 1995 році посмертно .за збірки поезій та прози «Лебеді материнства», «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде» .

Твори письменника
Симоненко В.А.   Твори : В 2-х т. Т.1 : поезії; проза / В.А. Симоненко; упоряд. Г. Білоус. О. Лищенко. – Черкаси : Брама-Україна, 2004. – 423 с. : фотогр.
Симоненко В.А.   Твори : В 2-х т. Т.2 : статті. рецензії, нариси, виступи, листи, автографи, документи / В.А. Симоненко; авт.-упоряд. Г.Суховершко та ін. – Черкаси : Брама-Україна, 2004. – 319 с. : фотогр.
Симоненко В.А.   Вибране / В.А. Симоненко; упоряд. текстів, підгот. комент., прим. та навч.-метод. матеріалів Г. Кирпи і Д. Чередниченка. - К. : Школа, 2008. - 252 с. - (Шк. хрестоматія).
Симоненко В.А.     Маленькі сонця / В.А. Симоненко; худож. оформл. Хілько С., Галицька О. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2005. – 123 с.
Симоненко В.А.   Берег чекань / В.А. Симоненко; вибір і комент. І. Кошелівця. – 2-е вид ; доп. – К. : Наукова думка, 2001. – 246 с. : портр.
Симоненко В.А.   На схрещених мечах : вибрані твори / В.А. Симоненко; передм. О. Гончара; упоряд., післямова і комент. В. Костюченка. – К. : "Пульсари", 2004. – 382 с. – (Б-ка Шевченківського комітету).
Симоненко В.А.    Ти знаєш, що ти - людина : вірші, сонети, поеми, казки, байки / В.А. Симоненко – К. : Наукова думка, 2001. – 294 с. – (Б-ка школяра).
Симоненко В.А.   У твоєму імені живу : зб. / В.А. Симоненко; упоряд. та післямова В. Яременка; передм. О. Гончара; худож. оформл. М. Стратілата; упоряд. фотоіл. матеріалу Д. Че-редниченка. – 3-тє вид. – К. : Веселка, 2003 .– 381 с. : іл., фотоіл. – (Шк. б-ка). – Бібліогр.: с.339.
Симоненко В.А.   Цар Плаксій і Лоскотон / В.А. Симоненко; упоряд. та передм. Л. Ліщинської. – К. : Школа, 2007. – 175 с. – (Хрестоматія школяра).

Документи про письменника:
Симоненко Василь Андрійович. Твори : У 2 т. Т. 2: статті; рецензії; нариси; виступи; листи; автографи; документи біографічного характеру / упоряд. Г.В. Суховершко, П.М. Жук, Т.А. Клименко, С.І. Кривенко. – Черкаси: Брама-Україна, 2004. – 320 с.
Горовий М.    Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину [Текст] / М. Горовий // Земля Черкаська. – 2005.– 14 (19) січ. – С.1.
Жук П.  Василь Симоненко. Наш біль і гордість[Текст] / П. Жук // Молодь Черкащини. – 2007.– 18 січ. – С.19.
Кошелівець, І. У хороший Шевченків слід ступаючи... [Текст] // Симоненко В. Берег чекань. – К., 1973. – С.7-59.

Левицька О.   Голос совісті / О. Левицька // Порадниця. – 2008.– 8 трав. – С.8 – 9.
Пам'яті Василя Симоненка // Симоненко В. У твоєму імені живу. – К., 1994. – С.296 – 338.
Пахаренко В.    Симоненків заповіт / В. Пахаренко // Молодь Черкащини. – 2004.–28 жовт. –С.7.

Симоненко Василь Андрійович // Шевченківські лауреати 1962-2001 [Текст] : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М.Лабінський; вступ. слово М. Дзюби. - К., 2001. – С. 485 – 488..
Симоненко Василь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ar-buz.narod.ru/ukrlit.files/Symonenko_Vas.htm. – Назва з екрану.
Смолянський, Ю.   Василькове дитинство : оповідання про відомого українського письменника Василя Симоненка / Ю. Смолянський // Новачок. – 2004.– 20 квіт., 6, 12, 25 трав., 1, 8 черв.

Тихолоз, Б.    Метеор щирості : світлий реквієм Василеві Симоненкові до недожитого 70-ліття / Б. Тихолоз // Дивослово. – 2005.– №1. – С.50 – 51.
 Шитова Л.   "Я воскрес, щоб із вами жити" / Л. Шитова // Нова Доба. – 2004.– 31 серп. – С.4 – 5.
Шквар Г.    З редакції він пішов у вічність і безсмертя / Г. Шквар // Черкаський край. - 2005.– 6 січ. – С.3.
Шквар Г.    З рутини поет не проріс би... / Г. Шквар // Черкаський край. – 2009.– 21 січ. – С.4.
Шквар Г.    Кімната-музей Василя Симоненка знову відчинила двері / Г. Шквар // Черкаський край. - 2005.- 12 січ. - С.1,2.
Шквар Г.   У променях слави поета так солодко грітися всім / Г. Шквар // Черкаський край. – 2005.– 14 січ. – С.1,2.
Шквар Г.    Поет, якого маємо ще відкривати й відкривати ] / Г. Шквар
// Черкаський край. – 2008.– 16 січ. – С.3.
Михайло ФедотовичСлабошпицький


Народився Михайло Федотович Слабошпицький 1946 року в с. Мар'янівці на Шполянщині. В 1971 році закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Працював у пресі. Був головним редактором газет і журналів. Обирався секретарем правління Київської організації Спілки письменників України.

Автор понад двох з половиною десятків різножанрових книжок. Серед них — казки, оповідання й повісті для дітей, літературні портрети Василя Земляка, Павла Загребельного, Романа Іваничука, документалістика й публіцистика, біографічна проза. Найвідоміші його твори: роман-есе «Марія Башкирцева», роман-колаж «Никифор Дровняк із Криниці», біографічна повість «Українець, який відмовився бути бідним» (Петро Яцик), збірка біографічних нарисів «Не загублена українська людина». Особливої популярності набула його книжка художніх оповідей з національної історії «З голосу нашої Кліо».

Лауреат дев'яти літературних премій (імені Олександра Білецького, Лесі Українки, Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського, братів Лепких тощо). Активно займається громадською діяльністю. Був першим головою секретаріату Української всесвітньої координаційної ради. Нині виконавчий директор Ліги українських меценатів, один із засновників міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика та головний редактор видавництва «Ярославів Вал».



За роман-біографію «Поет із пекла» (Тодось Осьмачка) в 2005році був удостоєний Національної премії України ім. Т. Шевченка.
Твори письменника:
Слабошпицький М.Ф.  Озеро Олдан : повість, оповідання / М.Ф. Слабошпицький; худож. Л. Ільчинська. – К. : Веселка, 1990. – 120 c. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.  Папуга з осінньої гілки: оповідання та казки / М.Ф. Слабошпицький; худож. Л. Гармиза; передм. А. Дімарова. – К. : Веселка, 1992 . – 143 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.    З голосу нашої Кліо : події і люди укр. історії / М.Ф. Слабошпицький; худож. О.І. Мікловда. – К. : Довіра, 1993. – 255 с. : ілюстр. - (Підруч. для тих, кому у школі нудно)

Слабошпицький М.Ф.     Норвезький кіт у намисті : оповідання та казки / М.Ф. Слабошпицький; мал. О. Міщенка. – К. : Веселка, 1996. – 127 с. : ілюстр.


Слабошпицький М.Ф.     Українець, який відмовився бути бідним / М.Ф. Слабошпицький ; худож. оформл.О. Коспи. – К. : Рада, 1994. – 174 c. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.    Українські меценати : нариси з історії української культури / М.Ф. Слабошпицький; худож. О. Тернавська. – К. : Ярославів Вал, 2001. –327 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.   Тодось Осьмачка: літ.профіль; Никифор Дровняк із Криниці:роман-колаж (фрагмент) / М.Ф. Слабошпицький. – К. : Рада, 1995. – 142 c
Слабошпицький М.Ф.    Чи далеко до Африки? : оповідання та казки / М.Ф. Слабошпицький; худож. Г.Макієнко. – К. : Ярославів Вал, 2003. – 159 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.    Марія Башкирцева : роман-есе / М.Ф. Слабошпицький. – К. : Махаон-Україна, 1999. – 268 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.   За гамбурзьким рахунком: читацькі маргіналії та варіації на тему Павла Загребельного / М.Ф. Слабошпицький. – К. : Ярославів Вал, 2004. – 222 с.
Слабошпицький М.Ф.    25 поетів української діаспори / М.Ф. Слабошпицький. – К. : Ярославів Вал, 2006. – 727 с. : портр.
Слабошпицький М.Ф.    Хлопчик Валь : оповідання та казка / М.Ф. Слабошпицький; Худож. Н. Аксьонова. – К. : Веселка, 1989. – 32 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.    Пейзаж для Помаранчевої революції : хроніка-колаж / М.Ф. Слабошпицький; передм. В.А. Загорій. – К. : Ярославів Вал, 2005. – 260 с. : фото.
Слабошпицький М.Ф.  Казки / М.Ф. Слабошпицький; худож. А. Джанік’ян. – К. : Махаон-Україна, 2006. – 90 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.     Гілка ялівцю з Сааремаа: худож.- публіцист. книга : для серед. та ст. шк. віку / М.Ф. Слабошпицький ; худож. А. Ливень. – К. : Веселка, 1988. – 251 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.   Душі на вітрах : повість : [для серед. та ст. шк. віку] / М.Ф. Слабошпицький; худож. Т.А. Лазарєва ; [передм. А. Я. Шевченка]. – К. : Молодь, 1991. – 223 с. : ілюстр.
Слабошпицький М.Ф.    Славко й Жако: оповідання та казки / М.Ф. Слабошпицький; худож. Н.П. Аксьонова. – К. : Веселка, 1985. – 31 с. : ілюстр.
Що читати про письменника:

Бурбан В.    Культурологічні студії Михайла Слабошпицького / В. Бурбан // Культура і життя. – 2006.– 16 серп. – С.4.
Визначено лауреатів Шевченківської премії // Літературна Україна. – 2005.– 24 лют. – С.1.
Найуспішніші столичні черкащани : [добірка матеріалів] // Нова Доба. – 2009.– 28 квіт. – С.1, 4-5.

Поліщук В.    Подвижник із Мар'янівки : до 60-річчя Михайла Слабошпицького / В. Поліщук // Черкаський край. – 2006.–28 лип.– С.7.
Поліщук В.    Лауреат Симоненківської премії 2003 року – Михайло Слабошпицький / В. Поліщук // Черкаський край. – 2003. – 10 січ. – С.2.
Про Національну премію України імені Тараса Шевченка : Указ Президента України, 8 берез. 2005 р.// Урядовий кур'єр. – 2005.– 11 берез. – С.2.
Слабошпицький Михайло Федотович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org. – Назва з екрану.

Василь Миколайович Шкляр
Народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району. Згодом родина переїхала до м. Звенигородка, де Василь із срібною медаллю закінчив десятирічку. Навчався на філологічному факультеті Київського та Єреванського університетів.

В 1988-1998 роках займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках».

Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників – з 1999 року.

В 2000–2004 роках – головний редактор видавництва ”Дніпро”.

Автор більше десяти прозових книжок, серед яких найвідоміші: «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003). Особливий резонанс викликав роман Шкляра «Чорний ворон». Він відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках.

Роботи В. Шкляра перекладено шведською, болгарською, вірменсьою, російською мовами. 

Лауреат багатьох літературних премій:

1999 – «Золотий Бабай», за кращий гостросюжетний роман (роман «Ключ»)

 2001 – «Коронація слова-2001», перша премія в номінації «Роман» за роман «Елементал»

 2003 – «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «за найкращу україномовну фантастику» (КиївКону-2003, роман "Ключ").

 2011 – Національна премія України імені Т.Г. Шевченка за роман «Чорний ворон».

Твори письменника:
Чорний Ворон : роман / Василь Шкляр. – К. : Ярославів Вал, 2009. – 352 с. – (Українська Кліо).
Кров кажана : роман / Василь Шкляр. – Л. : Кальварія, 2003. – 220 с.
Ключ : роман / Василь Шкляр. – Л. : Кальварія, 2001. – 207 с.
Елементал : роман / Василь Шкляр. – Л. : Кальварія, 2001. – 160 с. – (Коронація слова).

Ностальгія : роман, новели / Василь Шкляр. – К. : Молодь,1989. – 253 с.


Праліс (Тінь сови) : роман / Василь Шкляр. – К. : Молодь, 1986. – 214 с.
Перший сніг : повісті, оповідання / Василь Шкляр. – К. : Рад. письменник, 1977. – 228 с. : ілюстр.
Що читати про письменника:

Бравада О.   "Чорний Ворон" злетів на найвищий щабель визнання / О. Бравада // Прес-Центр. – 2011. – 16 лют. - С. 3.


Василь Шкляр // Дивосвіт "Веселки" : антол. л-ри для дітей та юнацтва : в 3 т. Т.3. К., 2005. С.624.
Василь Шкляр / авт.-упоряд. В. Коваленко // Криничка : антол. творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва. Т. 2 / авт.-упоряд. В. Коваленко. Черкаси, 2009. С. 163-167.
Вівчарик О.    Василеві Шкляру на Черкащині вручили народну Шевченківську премію : [17 квітня у Холодному Яру письменнику Василю Шкляру було вручено народну Шевченківську премію] / О. Вівчарик // Нова Доба. – 2011. – 19 квіт. – С. 2.
Волинець Л.    Літературна географія Шевченкового краю / Л. Волинець, М. Пономаренко, М. Пшеничний // Краєзнавець Черкащини : вип. 3. – Черкаси, 1992. – С. 23-32.
Кобиляцька В.   Василь Шкляр напише про таємницю перепоховання Богдана Хмельницького / В. Кобиляцька // Молодь Черкащини. – 2009. – 9 груд. – С.8.
Титаренко Л.   Василь Шкляр : [17 квітня у Холодному Яру письменнику Василю Шкляру було вручено народну Шевченківську премію] / Титаренко, Лідія // Голос України. – 2011. – 19 квіт. – С. 7.
Шквар Г.   Василь Шкляр: "Чорний ворон" міг народитися лише на Черкащині" / Г.Шквар, К. Кривопишина // Черкаський край. – 2011. – 28 квіт. – С. 6.
 Шкляр Василь Миколайович // Волинець Л. М. Письменники Черкащини : біобібліографіч. покажч. / Л. М. Волинець, М. Ф. Пономаренко, М. І. Пшеничний. – Черкаси, – 1990. – С.68.

КЗ «Обласна бібліотека для дітей»

Черкаської обласної ради

Шевченківські лауреати

в галузі літератури – наші земляки

Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років


Склала Ткач Л.О.

Відповідальна за випуск Бондаренко В.С.

Комп’ютерну верстку та набір здійснив відділ довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування Черкаської обласної бібліотеки для дітей

257002 м.Черкаси, вул.Кірова,24

Тираж 50 прим.




1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка