Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012



Сторінка7/8
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Корнейчук Александр Евдокимович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrono.ru/biograf/korneichuk.html.– Назва з екрану.


Корнійчук Олександр (1905 - 1972) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.ua. – Назва з екрану.

Корнійчук Олександр Євдокимович // Шевченківські лауреати 1962-2001 : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М.Лабінський; Вступ. слово М.Дзюби. - К. , 2001. – С. 257-259.

 Музика В. Подорож у недалеке, але вже забуте минуле / В. Музика
// Урядовий кур'єр.
2004. 24 квіт. С.8-9.

Поліщук В.   "Хто з вас піде проти своєї історії?" : [Корнійчук Олександр] / В. Поліщук // Голос України. – 2009. – 8 квіт. – С.14.

Іван Ле (Мойся Іван Леонтійович)

Іван Ле народився у 1895 році в родині безземельного грабаря-заробітчанина в селі Мойсенці Чорнобаївського району. Свою трудову діяльність він починав на будівництві шляхів, старанно і наполегливо освоював усі премудрості професії, і навіть попри те, що не мав спеціальної освіти, був призначений десятником, а згодом – і техніком дільниці. Тож про принади і складності інженерного фаху знав не з чужих вуст.

За плечима Івана Ле була й участь у Першій світовій та громадянській війнах.

Слід зауважити, що писати Іван Ле почав ще до війни. Перші його публікації з’явилися 1913 року – в черкаській газеті “Приднепровье”. Після повернення з фронту він друкував свої статті, оповідання і навіть вірші російською та українською мовами у газеті “Золотоніські вісті”.

Однак справжнім початком своєї професійної літературної діяльності Іван Ле вважав день 15 лютого 1925 року, коли в газеті “Більшовик” побачило світ його оповідання “Змичка”. У той час він уже був студентом факультету інженерів шляхів Київського політехнічного інституту, на робітфак якого був зарахований у 1922 році. Проте цікавився не лише навчанням. Саме він став ініціатором створення “Групи молодих письменників КПІ”, до складу якої увійшли любителі літератури з усіх факультетів інституту.

Дуже багатим на події виявився для Івана Ле 1927 рік. Саме того року побачила світ його перша збірка “Юхим Кудря”. Крім того, 1927 року з його ініціативи було створено Київську філію Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). У березні вийшов у світ перший номер видання цього письменницького об’єднання – “Літературної газети”, яку також редагував Іван Ле. Газеті судилося довге життя – вона і сьогодні залишається органом Спілки письменників України, лише трохи змінено її назву – сучасні читачі знають її як “Літературну Україну”. А ще Іван Ле був першим редактором газети “Київський політехнік”.

Закінчуючи інститут, Іван Ле вже цілком сформувався як письменник і журналіст. Утім, інженерний фах Івана Ле допомагав йому й у справах суто літературних. Бо, якби не рік стажування в Фергані на іригаційному будівництві, читачі не отримали б дуже популярного свого часу “Роману міжгір’я”, який звинувачували в певній етнографічності й тематичній обмеженості. Роман мав шалений успіх, недарма ж витримав понад сорок видань і був перекладений більш як на десяток мов. Він одразу зробив свого автора широко відомим і популярним.
...У 1940 році вийшов друком перший історичний роман Івана Ле “Наливайко”, присвячений обставинам і учасникам селянсько-козацького повстанського руху кінця XVI ст. Ті події не знайшли достатнього висвітлення в тогочасній історіографії, хоча й залишили слід у народній пам’яті. Тож роман був сприйнятий з особливою цікавістю. Він був першим із задуманого письменником епічного циклу історичних творів під загальною назвою “Україна”, до якого мали ще увійти романи “Хмельницький”, “Мазепа”, “Залізняк”, “Кармалюк”, “Шевченко” і “Народ”. Однак написання другого тому циклу – широко відомого згодом роману “Богдан Хмельницький”, за який письменник узявся ще 1939 року, розтяглося в часі більш як на двадцять років.

Уже написані розділи роману були втрачені під час Великої Вітчизняної війни. В ній Іван Ле, як військовий кореспондент, брав участь майже з перших днів. У ті роки літературна творчість відійшла для письменника на другий, якщо не на третій план. Ле не тільки працював як інструктор фронтового радіомовлення, а потім – кореспондент “Известий”, але й брав безпосередню участь у боях. У складі стройових армійських частин він пройшов гірку путь відступу від західних кордонів держави до Волги, а потім здолав і зворотній шлях – до Австрії та Югославії. Його численні кореспонденції, статті, нариси і новели друкувалися на сторінках фронтової і центральної преси, виходили невеличкими збірочками. Значно пізніше про свої фронтові дороги Іван Леонтійович розповів у книзі “Іспит вогнем. Нотатки військового кореспондента”.

Перші повоєнні твори письменника також були присвячені його сучасникам. Але невдовзі Іван Ле повернувся до, можливо, головної праці свого життя. Перша книга роману “Богдан Хмельницький” була закінчена в 1957 році, друга – в 1963, а третя – в 1965.

Слід визнати, що Іван Ле взагалі був “дуже радянською” людиною, і це не могло не відбиватися у його творчості. Але при всьому цьому, прозу Ле й сьогодні (а він пішов з життя у 1978) читають і люблять.

Твори письменника


Ле Іван.   Роман міжгір'я / І.Л. Мойся ; АН УРСР; упоряд. і приміт. М.А. Ігнатенка; вступ. ст. З.С. Голубєвої. – К. : Наук. думка, 1986. – 670 с. : 1 портр. – (Бібліотека української літератури. Радянська українська література).
Ле Іван.   Хмельницький : іст.роман. В 3-х кн. Кн.1 / І.Л. Мойся; Худож.Б.Й. Бродський. – К. : Дніпро, 1978. – 446 c. : ілюстр.
Ле Іван.   Хмельницький : іст.роман. В 3-х кн. Кн. 2. / І.Л. Мойся; Худож.В.Й. Бродський. – К. : Дніпро, 1978. – 407 c. : ілюстр.
Ле Іван.   Хмельницький :іст.роман. В 3-х кн. Кн. 3 / І.Л. Мойся; Худож.В.Й. Бродський. – К. : Дніпро, 1978. – 427 c. : ілюстр.

Що читати про письменника

Голубєва, З.С. Іван Ле / З.С. Голубєва // Ле І. Роман міжгір'я. – К., 1986. - С.5-24.

 Килимник О.В. Незабутні зустрічі / О.Килимник // Килимник О. З вершини літ. - К., 1988. – С.120-132.

Ле Іван (Мойся Іван Леонтійович) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.ck.ua. . – Назва з екрану.

Ле Іван // Шевченківські лауреати 1962-2000 : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М. Лабінський; вступ. слово М. Дзюби. – К., 2001. ­– С. 291-292.

Стефанович Д. Іван Ле – перший редактор “Київського політехніка” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://kpi.ua/newspaper/715-8.php. – Назва з екрану.



Олександр Левада
Олександр Левада – відомий український письменник, поет, драматург, публіцист і критик.

Народився 26 листопада 1909 року в с. Кривчунці Жашківського району. Дитячі та шкільні роки провів на Таращанщині, в селі Лук’янівка. Закінчивши школу в 1930 р. вступив до Маслівського аграрного технікуму, в якому провчився до 1932 року, потім навчання у Вінницькому педінституті. Друкуватися почав у 1928 році.


У вінницький період життя (1933-41 рр.) відкривається нова грань його таланту: він пише ліричну комедію "Ой у полі нивка". У 1939-40 рр. працює над поемою "Чернишевський".
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка