Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012



Сторінка2/8
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Микола Платонович Бажан




Поет і перекладач, літературознавець і критик, державний і громадський діяч, енциклопедист і видавець, Герой Соціалістичної Праці, лауреат двох Державних премій Союзу РСР, Державних премій України, народний поет Узбекистану, академік, заступник голови Ради Міністрів УРСР в 1943– 1948 роках, голова урядових комісій з охорони пам’яток історії та культури України в 1945–1948 роках, голова Спілки письменників України 1953–1959 р., головний редактор «Української Радянської Енциклопедії» (нині вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана) протягом 1958–1983 р. І все це одна людина – Микола Платонович  Бажан. Він народився 9 жовтня 1904 року в Кам'янці-Подільському в сім’ї генерала-топографа. А виріс Микола Бажан в Умані, про яку пам’ятав і згадував все своє життя. Навчався спочатку в Умані, а потім – у Києві. Там познайомився з М. Семенком, захоплювався футуризмом та конструктивізмом. Найголовніше й найцінніше, що встиг створити Бажан протягом цього десятиліття, – книжки поезій “17-й патруль” , “Різьблена тінь”, “Будівлі”, “Дорога”, підсумкова збірка “Поезії”, велика історична поема “Сліпці”.

Пізніші поеми вже творив зламаний, поставлений на коліна митець, який змушений був оспівувати сталінські п’ятирічки й самого "батька всіх народів". За них поет отримує дві сталінські премії, орден Леніна, орден Червоного Прапора, орден Червоного Трудового Прапора, стає членом Президії Верховних Рад СРСР і УРСР, членом Академії наук, речником радянської делегації в ООН, віце-прем'єром України, нарешті, членом ЦК партії. В лютому 1941 року вперше в історії КПУ на київському партактиві звіт на конференції ВКП(б) робить не перший секретар ЦК КПУ (тоді Микита Хрущов), а Микола Бажан.

Разом з тим надалі основний творчий доробок Бажана не у власній поезії, а в перекладах. Це, насамперед, незрівнянний переклад класики грузинського середньовіччя – “Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі (1937).

Під час Великої Вітчизняної війни він редагував газету "За радянську Україну".

Після війни Бажан створив низку книг мемуарної, історико-культурної та публіцистичної тематики. Уявний епізод із життя Шевченка став основою його вірша “Зустріч біля брами” з циклу “Біля Спаської вежі” (1952).

В літературній спадщині Миколи Бажана – сценарій художнього фільму за поемою Тараса Шевченка “Катерина” (1937–1963, не втілений у кіно), статті про поета: “Поет – народу” (1938), “Шевченко – з нами!” (1942), “Всенародна слава Кобзареві” (1961).

У 1961–64 роки Микола Бажан, очолюючи Урядовий республіканський Шевченківський комітет з відзначення 100-річчя від дня смерті і 150-річчя від дня народження Шевченка, відкрив вступним словом Міжнародний форум діячів культури, що відбувся в Києві 1964 року в рамках ювілейних заходів.

У 1965 році став Шевченківським лауреатом за поему «Політ крізь бурю».

З ініціативи і під керівництвом Миколи Бажана, як головного редактора Української радянської енциклопедії (УРЕ), було створено і видано 2-томний “Шевченківський словник” – перше в колишньому СРСР енциклопедичне видання такого типу.

Помер Микола Платонович Бажан 23 листопада 1983 року в Києві. Похований на Байковому цвинтарі. 1984 року на честь поета названо проспект у Києві. На будинку по вул. Терещенківська (в радянські часи – Рєпіна), 5, де він мешкав з 1944 по 1983 роки, встановлено меморіальну дошку.



Твори Миколи Бажана
Бажан М.  Вибрані твори у 2-х т. Т. 1 : вірші та поеми / М. Бажан ; авт. вступ. ст., комент. і прим. Н. Костенко; укладачі: Н. Костенко, А. Слободяник; редкол. Д. Павличко та ін. – К. : Укр. енцикл., 2003. – 605 с.
Бажан М.   Вибрані твори у 2-х т. Т. 2: переклади / М. Бажан ; Укл.: Н. Костенко, А. Слободяник; комент., прим. Н. Костенко; упорядн.-ред. М. Зяблик . – К. : Укр. енцикл., 2004. – 605 с
Бажан М.   Політ крізь бурю: вибрані твори / М. Бажан; вступ. сл. І. Дзюби; упоряд. та післямова М. Сулими. – К. : Криниця, 2002. – 605 с. : фотогр. – (Б-ка Шевченківського комітету).
Що читати про письменника
   Бажан Микола Платонович // Шевченківські лауреати 1962-2001 : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М. Лабінський; вступ. слово М. Дзюби. – К., 2001. – С.31-34.
Велетень, поставлений на коліна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://imi.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=19370. – Назва з екрану.

Голобородько Я.  Поет як символ зміни епох : життєві й творчі устремління Миколи Бажана / Я. Голобородько // Укр. літ. в загальноосвітній шк.. – 2006.– № 2. – С.2-3.


Микола Бажан : // Дивосвіт "Веселки": антол. л-ри для дітей та юнацтва : в 3 т. Т. 2 : українська література / упоряд. та біобібліогр. довідки Б.Й. Чайковського [та ін] ; худож. оформ. М. Пшінки ; упоряд. фотоілюстр. В. І. Зайцевої. – К., 2005. – C. 240.
Жулинський М.   Життєтворні знаки Миколи Бажана / М. Жулинський // Урядовий кур’єр. – 1999. –11 груд. – С.6-7.
Карбованих слів володар: Микола Платонович Бажан // Все для вчителя. – 1999. – №17-18. – С.18.
Лавриненко Ю. Микола Бажан / Ю. Лавриненко // Українське слово: хрестоматія укр. літ. та літ. критики XX ст. У 3-х кн. Кн. 2. / упоряд. В. Яременко; худож. оформл. В.Мельничука. – К., 1994. – 468 – 473.
Лавріненко Ю. А.  Розстріляне відродження: антологія 1917-1933: поезія-проза-драма-есей / Ю. А. Лавріненко; упоряд., передм., післямова Ю.Лавріненко; післямова Є.Сверстюка. – К., 2001. – С. 268-273.
   

Микола Панасович Воробйов

Наш земляк Микола Панасович Воробйов – один із фундаторів літературного об’єднання «Київська школа поезії» та один із лідерів андеґраунду «сімдесятників». Він народився 12 жовтня 1941 р. у с. Мельниківка Смілянського району. Вчився у Чигиринському технікумі бухгалтерського обліку. Саме звідти почав надсилати свої вірші до «Молоді Черкащини», де на поетичні спроби скромного провінціала звернув увагу Василь Симоненко. Потім було навчання в Київському університеті імені Тараса Шевченка, нелегкі роки гонінь за неприхований патріотизм і небажання жити за циркулярами і вказівками згори. Його цькували, не брали на роботу, затримували і робили обшуки у помешканні. Найчастіше працював сторожем або двірником. Але завжди писав, бо цього вимагала його неспокійна душа.

Друкуватись почав після двох десятиліть замовчування у середині 1980-х років.

За збірку поезій «Верховний голос» (1992) нагороджений премією ім. Тичини, за збірку «Іскри в слідах» (1994) – премією «Благовіст», за збірку поезій «Слуга півонії» (2004) – Шевченківською премією.

Твори М. Воробйова перекладені на англійську, португальську, німецьку, сербсько-хорватську, румунську, польську, російську, грузинську мови. Поет брав участь у мистецьких виставках; персональна – в Торонто (1992).


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка