Книга «Виробниче навчання в школі»



Скачати 111,72 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір111,72 Kb.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ

В УМОВАХ МІЖШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ КОМБІНАТІВ
Валентина Богданівна Покришова,

спеціаліст,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Скадовського міжшкільного навчально-виробничого комбінату

Одного разу в наші руки потрапила книга «Виробниче навчання в школі» під редакцією О.М.Русько та М.Й. Розенберга, видана у 1963 році. Вона зацікавила історією впровадження трудового навчання в радянських школах. Як з’ясувалося, такий предмет, як трудове навчання, не завжди викладався в навчальних закладах, а шляхи його уведення прокладалися у суперечливій боротьбі. Постановою ЦК ВКП(Б) від 05 вересня 1931 року «Про початкову і середню школу» було запропоновано широко розгорнути сітку майстерень і робочих кімнат при школах. Через рік після цього, 25 серпня 1932 року, у Постанові ЦК ВКП(Б) «Про навчальні програми та режим у початковій і середній школі» було зазначено: надаючи великого значення становленню трудового навчання в політехнічній школі, визнати за необхідне переробити навчальні програми для того, щоб забезпечити справжнє поєднання навчання з продуктивною працею і вивченням у теорії і на практиці головних галузей виробництва. Виконуючи ці постанови, школи поліпшили викладання основ наук у підготовці учнів до середніх спеціальних та вищих учбових закладів. Але поряд із тим, спостерігалося послаблення уваги з боку педагогічних колективів шкіл до питань трудового виховання, розширення обсягу книжних знань і скорочення годин на трудову підготовку учнів. У 1937 році було припинено діяльність шкільних майстерень, а уроки трудового навчання знято з навчального плану. У російському підручнику педагогіки, виданому у 1948 році, можна знайти таку вказівку: «Загальноосвітня школа не може і не повинна ставити перед собою завдання якої-небудь професіональної підготовки учнів у певній галузі праці». Усе вищеозначене привело до того, що трудове виховання підростаючого покоління було запущене, учнів не готували до праці, до майбутньої практичної діяльності [ 2 ].

Чи не нагадує таке минуле теперішні часи, коли знову зменшується кількість годин на викладання трудового навчання, переоснащуються шкільні майстерні, а їх обладнання здається на металобрухт?

У минулому зменшення годин на трудову підготовку учнів призвело до проблем працевлаштування випускників шкіл. Слід відмітити, що у ті часи з року в рік спостерігалося збільшення кількість випускників середньої школи. Тому розпочалося утворення «прірви» між кількістю осіб, що закінчували школу, та кількістю місць у вищих навчальних закладах. З 1954 по 1957 роки 2,5 мільйони молоді не змогли вступити до вищеозначених закладів і повинні були йти працювати на виробництво. Але тут з’ясувався дуже цікавий факт: випускники шкіл не були підготовлені до життя, не знали сучасного виробництва, не мали практичних навичок виробничої діяльності, і навіть психологічно не були готові до праці, а окремі підлітки просто зневажливо ставилися до трудової діяльності. В рекомендаціях Академії педагогічних наук зазначалось, що вивчення основних принципів виробництва і набуття відповідних практичних навичок має органічно входити у зміст відповідних навчальних предметів. У школах не повинно бути такого предмету, як трудове навчання; слід обмежитись деякими практичними роботами в процесі вивчення загальноосвітніх дисциплін. Але в супереч вищеозначених рекомендацій, у деяких школах почали організовувати майстерні, посилювати роботу учнів у колгоспному виробництві, організовувати гуртки вивчення різних трудових операцій тощо. У вересні 1954 року Міністерством освіти УРСР, як дослід, було впроваджено виробниче навчання у шести середніх школах України, де поряд із вивченням основ наук, передбачалася підготовка кваліфікованих робітників для народного господарства. Як бачимо, саме життя підтвердило доцільність і актуальність цього заходу. В Україні почали створюватися школи з виробничим навчанням. Сутність їхньої діяльності полягала у тому, що учні за три роки навчання у 8-10 класах, окрім вивчення загальноосвітніх предметів, набували певних загально технічних умінь і навичок та водночас оволодівали спеціальністю кваліфікованого працівника промисловості чи сільського господарства.

Саме так було покладено початок створенню учбових закладів нового типу, де учні мали можливість одержати не лише повну загальну освіту, але й набували спеціальності робітників масових професій. На початку 1957 навчального року в Україні кількість експериментальних класів і шкіл з виробничим навчанням зросла до 459, а вже протягом 1958 року їх кількість становила 3074. 128 959 учнів навчалися за шістдесятьма спеціальностями.

У 1974 році вийшла постанова Ради Міністрів СРСР про створення міжшкільних навчально-виробничих комбінатів (МНВК). За чотири роки після прийняття постанови, в Україні їх було створено близько 260 (міського, районного і селищного типів), а до кінця 1982 року кожен старшокласник навчався в МНВК обраній професії.

Згідно зі статистичними даними МОН України озвученими на Всеукраїнському семінарі директорів МНВК у 1987 році на Україні працювало 523 комбінати. Але, починаючи з 90-х років, МНВК почали закривати задля економії коштів на загальноосвітні навчальні заклади: у 1995 році їх залишилось 347, а на початок 2000 року лише 296. Та і зараз їх кількість щороку зменшується.

1 жовтня 2007 року міністр освіти і науки України, Станіслав Ніколаєнко, направив лист головам обласних державних адміністрацій, головам місцевих рад, Голові Ради Міністрів АР Крим, головам міських державних адміністрацій Києва та Севастополя з проханням підтримати на всіх рівнях функціонування діючих та створення у кожному адміністративному районі країни нових міжшкільних навчально-виробничих комбінатів. Для прикладу, розглянемо витяг з цього листа: «Міністерство освіти і науки України інформує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. №1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання" триває процес упровадження в загальноосвітніх навчальних закладах профільного навчання.

У теперішній час організація профільного навчання з трудового навчання ускладнюється через недостатнє забезпечення матеріально-технічних баз кабінетів трудового навчання, шкільних майстерень, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів. На сьогоднішній день повноцінне утримання відповідної матеріальної бази, здійснення висококваліфікованого кадрового забезпечення у більшості випадків є непосильним для окремих загальноосвітніх навчальних закладів. За такої ситуації навчальні заклади йдуть шляхом найменшого опору, обираючи соціально-гуманітарний чи природничо-математичний профілі навчання. При цьому учні, які за своїми нахилами та здібностями зорієнтовані на робітничі професії, не мають можливості зреалізувати свій потенціал, а державі бракує кваліфікованих робітників.

Тому Міністерство освіти і науки України звертається з проханням підтримати на всіх рівнях функціонування діючих та створення у кожному адміністративному районі країни нових міжшкільних навчально-виробничих комбінатів (МНВК).» [ 3]

Незважаючи на розглянуті фактори, реакції з боку уряду не видно ніякої. Нові комбінати не відкриваються, та і фінансування матеріально-технічної бази тих комбінатів, що залишилися, практично немає. Кількість учнів у відповідних закладах зменшується, а разом із тим і кількість напрямів професійної підготовки.

Причин цьому є декілька:

1. Міністерство освіти запровадило державні стандарти професійно-технічної освіти, не враховуючи специфіку діяльності комбінатів. Програмами навчання збільшено кількість годин на вивчення предметів та виробниче навчання, які не можливо виконати в умовах МНВК, адже школи передають педагогічне навантаження у кількості годин 5 (+1) година. Максимальна кількість годин, яку можливо вичитати в комбінаті, складає 540 годин, а Типові навчальні плани підготовки кваліфікованих робітників розраховані на 900-1050 годин. Тому (наприклад, у Херсонській області) комбінатам прийшлось готувати кваліфікованих робітників лише за однією професією – водій автотранспортних засобів. Відповідно до цього, було втрачено ліцензії на підготовку учнів за такими професіями, як то продавець, кухар, кравець, оператор комп’ютерного набору, тракторист тощо. У теперішній час за вищеозначеними спеціальностями (щоб не втратити контингент дітей) здійснюється допрофесійна підготовка учнів на вже існуючій матеріально-технічній базі. Проте це не дуже влаштовує учнів та їх батьків, які хочуть, навчаючись у комбінаті, отримати, в першу чергу, свідоцтво державного зразку. Бо саме воно слугуватиме їм перепусткою у подальшому дорослому житті.

На початку 2010 навчального року учителі комбінатів ознайомились із методичним листом МОН України від 21.08.2010 № 1/9-580 щодо вивчення трудового навчання (технології) та креслення у 2010/11 навчальному році. [ 1] У ньому зазначено, що із цього навчального року навчальні плани для професійного навчання (у тому числі для проходження ліцензування) заклади системи загальної середньої освіти розроблятимуть на основі Типових навчальних планів з підготовки кваліфікованих робітників, які розраховані на 540 годин. Окрім того, у листі наведений перелік професій, за якими може здійснюватися професійна підготовка учнів у системі загальної середньої освіти.

Розглянуті матеріали вселяють надію в педагогічні колективи на те, що маючи програми навчання, збережену матеріально-технічну базу, навчально-методичне забезпечення МНВК знову матимуть змогу проліцензувати освітню діяльність і надавати учням робітничу кваліфікацію.

2. Ліцензування освітньої діяльності на право здійснювати професійну підготовку кваліфікованих робітників є однією з найскладніших проблем, із якою стикаються комбінати у своїй діяльності. Цю проблему почало вирішувати Міністерство освіти і науки України не без участі головного спеціаліста Департаменту дошкільної і загальної середньої освіти МОН України - Сергія Миколайовича Дятленко. Завдяки йому розробляються програми навчання, які за часовим режимом можна використовувати в умовах МНВК, і які дають змогу здійснити ліцензування освітніх послуг з надання професійно-технічної освіти за різними професіями. Вперше у 2009/10 навчальному році була проведена державна підсумкова атестація з технологій.

Але у житті комбінатів існує ще дуже багато проблем, які, на наш погляд, можуть вирішуватися на рівні району. Одна з них - низька профорієнтаційна робота з учнями. Мета її проведення полягає у тому, щоб виявити здібності учнів, їх нахили, підштовхнути до самостійного свідомого вибору майбутньої професії. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» загальноосвітні навчальні заклади повинні забезпечувати психологічну підтримку щодо професійного самовизначення учнів. Ми вважаємо, що формування готовності до трудового життя, конкурентоспроможності на ринку праці, можливості отримання учнями навичок побудови власної освітньої траєкторії, надання особистого вибору щодо профілю навчання в старших класах – одне з головніших завдань сучасної прогресивної школи.

Усім нам відома невтішна статистика про те, що країні не вистачає кваліфікованих робітників. У реаліях життя переважна більшість профільних шкіл обирає, традиційно, суспільно-гуманітарний чи природничо-математичний профілі навчання. Слід відмітити, що профорієнтаційну роботу по залученню дітей до навчання у комбінатах здійснюють методисти з профорієнтаційної роботи, посади яких введені Типовим штатним розкладом вищезгаданих закладів. Згідно своїх посадових інструкцій, методисти повинні проводити профорієнтаційну роботу з усіма учнями тих шкіл, які передають години педагогічного навантаження. Проте, дуже часто відбувається невтішна картина, коли адміністрація шкіл, під різними приводами, не допускає методистів до класних колективів (у тому числі до учнів, якими не обрано технологічний профіль навчання), мотивуючи це тим, що діти вже визначилися із напрямом профільної підготовки. Таким чином, профорієнтаційна робота проводиться лише в тих 9-х класах, які навчатимуться, за попередньою домовленістю, у старших класах за навчальним планом технологічного профілю. Із цього витікає, що кожного року зменшується кількість класів технологічного профілю навчання, а в деяких районах, навіть при наявності МНВК, взагалі такі профільні класи відсутні, тому що школи перерозподіляють години варіативної частини навчального плану.

Як показує аналіз працевлаштування випускників шкіл, існує реальна потреба у поєднанні загальноосвітньої і професійної підготовки (особливо для учнів із малозабезпечених сімей). У якості прикладу наведемо статистику по Скадовському району Херсонської області: більше 70 % учнів сільських шкіл, після закінчення школи, продовжують навчання у професійно-технічних навчальних закладах, а 10 % взагалі залишаються вдома. З 11 випускників типової для району сільської школи, які навчалися в класі гуманітарного профілю, лише двоє вступили до вищого навчального закладу, сім – до закладів професійно-технічної освіти, двоє – залишилися вдома і категорично відмовилися продовжити навчання. Таких прикладів багато і тому виникає питання: а чи здійснювалася в такій школі профорієнтаційна робота, чи були враховані нахили, здібності, бажання учнів?

На нашу думку, якщо і надалі нічого не буде змінюватись, то не потрібен буде і технологічний профіль. Не можливо на базі шкіл організувати повноцінне навчання учнів за означеним профілем та забезпечити різні напрями технологічної підготовки. Якщо, наприклад, у школі є база з підготовки водіїв транспортних засобів, то тільки там і організовується клас технологічного профілю. Всі учні цього класу «змушені» відвідувати уроки технології (навіть якщо у дітей є медичні протипоказання), бо потрібно отримати оцінку в атестат.

МНВК у змозі забезпечити учням право вибору спеціальності та напряму підготовки. Так, в цьому навчальному році, учні 10-х класів можуть навчатися за різними спеціалізаціями, як то технології метало- та деревообробки, кулінарії, швейної справи. Але чи у повній мірі учні 6 годин на тиждень зможуть навчатися за цими програмами, адже за маленької наповнюваності класів (у окремих школах) всі учні повинні вивчати лише одну спеціалізацією. МНВК ж діє як опорна школа з технологічного профілю навчання і може забезпечити більш широкий вибір напряму підготовки.

Останні роки МНВК борються за виживання. Загальноосвітні заклади фінансуються з державного бюджету, а комунальні, до яких відносяться комбінати, з районного. Фінансується лише заробітна плата працівників і витрати на комунальні послуги. Діяльність комбінатів залежить переважно від відношення до себе районної влади. До 2007 року в Скадовському МНВК навчалися лише учні міських шкіл, кількість яких щороку зменшувалася. Представники адміністрації МНВК звернулися до голови районної ради і винесли на розгляд питання про ліквідацію або допомогу комбінату. Хіба вигідно утримувати комбінат, якщо в ньому навчається 190 учнів? Було запропоновано: або ліквідувати МНВК, або розпочати виділення коштів на підвезення учнів з сільських шкіл. Члени депутатської комісії з гуманітарних питань при районній раді одноголосно виступили за продовження діяльності комбінату.

У теперішній час навчанням охоплено 7 сільських шкіл. На 02 вересня 2010 року навчається 274 учні, 181 з них - із сільських шкіл. На підвезення учнів виділяються кошти, передано в оренду легковий автомобіль, обладнано комп’ютерний клас.

Таким чином, враховуючи усе вищезазначене, вважаємо, що такі заклади, як міжшкільні навчально-виробничі комбінати, можуть економити державні і батьківські кошти тому, що учні, закінчивши навчання у комбінаті, отримують робітничу спеціальність без великих державних витрат (адже під час навчання учням не виплачується стипендія, як студентам). Батьківські кошти економляться ще й тому, що дитина знаходиться вдома, їй не треба оплачувати проїзд до місця навчання, а також витрати на проживання та харчування.

На сьогоднішній день перед комбінатами стоять такі завдання:


  • перетворення МНВК в опорні навчальні заклади з технологічним профілем навчання

  • забезпечення широкого вибору учнями напряму професійної підготовки відповідно до їх нахилів, здібностей. Цього можна досягти збільшенням ліцензованих видів професійної підготовки учнів і проведенням якісної профорієнтаційної роботи.

Як будуть далі жити міжшкільні навчально-виробничі комбінати - покаже час. Педагогічні колективи, адміністрації комбінатів роблять усе можливе, щоб такі заклади існували якомога довше.
Список використаних джерел:

1. Методичний лист МОН України «Вивчення трудового навчання (технології) та креслення у 2010/11 навчальному році» № 1/9-580 від 21.08.2010. -http//: www.mon. gov. ua

2. Русько О.М., Розенберг М.Й. Виробниче навчання в школі. – К.: Радянська школа, 1963. – 166с.

3. Лист МОН України головам обласних державних адміністрацій, головам місцевих рад, Голові Ради Міністрів АР Крим, головам міських державних адміністрацій Києва та Севастополя про підтримку діючих та створення нових МНВК - http//: www.mon. gov. ua





База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка