Категорії з курсу „менеджмент адміністративні методи управління



Скачати 137,82 Kb.
Дата конвертації06.02.2017
Розмір137,82 Kb.
КАТЕГОРІЇ З КУРСУ „МЕНЕДЖМЕНТ"

  1. Адміністративні методи управління — система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яка використовується для організації й координації об'єктів управління з метою виконання визначених завдань.

  2. Асоціація (лат. аввосіо приєдную, з'єдную) — добровільне об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.

  3. Аудит — системний процес отримання та оцінювання об'єктивних даних про економічні дії та процеси, що відбуваються на підприємстві, їх відповідність певному критерію та доведення наслідків перевірки до зацікавлених користувачів.

  4. Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обгрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

  5. Бюджет (англ.ЬисІ£еІ торба, гаманець) — фінансове і бухгалтерське вираження поточних планів підприємства.

  6. Бюджетний контроль — аналітичний інструмент, який передбачає порівняння реальних результатів із плановими, відображеними у бюджеті: аналіз розбіжностей; інформування керівництва про результати аналізу: розроблення рекомендацій щодо регулюючих заходів; оцінювання результатів роботи керівників, відповідальних за різні бюджети.

  7. Бюджетування — метод розподілу між підрозділами організації ресурсів, необхідних для реалізації визначених цілей.

  8. Вертикальний поділ праці формування рівнів управління, що забезпечує координацію управлінської діяльності.

  9. Винагорода — все те, що людина вважає цінним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

  10. Влада — можливість впливати на поведінку інших людей.

  11. Вплив — поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншої людини.

  12. Виробнича структура — групування конкретних завдань у межах виробничих підрозділів (цехів, дільниць), які між собою пов'язані єдиним технологічним ланцюгом.

  13. Горизонтальний поділ праці — утворення в організації підрозділів, які спеціалізуються на різних видах діяльності.

  14. Група (колектив) — дві особи чи більше, які мають спільну мету і для її досягнення взаємодіють між собою таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно

. перебуває під їхнім впливом.

  1. Дані — неопрацьовані цифри і факти, що відображають окремі аспекти стану керованої та керуючої системи ї зовнішнього середовища,

  2. Делегування повноважень — передавання прав щодо прийняття рішень з вищого рівня до нижчого.

  3. Департаментизація (йерагйг ділити) — розподіл організації на підрозділи.

  4. Економічні методи управління — система економічних важелів і заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої мети І забезпечення єдності інтересів суспільства, підприємства та окремих працівників.

  5. Етичні норми — система загальних цінностей і правил, яких повинні дотримуватися працівники фірми для забезпечення її позитивного іміджу і створення передумов для підприємницького успіху.

  6. Ефективність системи менеджменту — показник, що характеризується співвідношенням витрат на здійснення управлінських функцій і результатів діяльності організації.

  7. Зовнішнє середовище — сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних шституцшних структур та Інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

  1. Індивід (лат. іпйічійиит неподільне) — конкретна людина, представник певної соціальної групи.

  2. Інновація (англ. іппоуа(іоп) — нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.

  3. Інституціоналізм — сукупність теоретичних концепцій, які досліджують вплив інституцій на функціонування економічних систем та організацій.

  4. Інформація — повідомлення, яке дає змогу усунути невизначеність знань користувача про стан об'єкта та розвиток подій.

  5. Керівник — індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що в ньому працюють.

  6. Керівництво (управління) — процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.

  7. Компетенція (лат. сопреіо відповідаю, належу) — сукупність повноважень і обов'язків органу управління, у межах яких він має право і зобов'язаний діяти самостійно.

  8. Комунікативна схема — спосіб, за допомогою якого працівники команди (робочої групи) спілкуються між собою.

  9. Комунікаційна мережа — сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформації, створеної суб'єктом управління для прийняття обгрунтованих рішень і доведення їх до виконавців.

  10. Комунікаційний канал — шлях, яким передається інформація.

  11. Комунікаційний процес — процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.

  12. Комунікаційні перешкоди — спотворення інформації, які ускладнюють сприйняття, спричиняють часткову чи повну її втрату.

  13. Комунікація (лат. соттипісаііо зв'язок) — передавання інформації від однієї особи до іншої (інших).

  14. Консорціум (лат. сотогііит співучасть, спільність) — тимчасове об'єднання промислового і банківського капіталу для здійснення спільного великого господарського проекту; учасниками консорціуму можуть бути не лише фірми, а й держави.

  15. Контролінг (англ. сопІгоШп§)— система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності через систему управління прибутком підприємства.

  16. Контроль — елементі чинник управління економічними суб'єктами, процесом, який полягає в нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям тощо.

  17. Контроль виконання виробничої програми (реалізації проекту) — інструмент оперативного управління, який передбачає складання планів-графіків реалізації програми (проекту) за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквідацією відхилень від планів-графіків.

  18. Контролювання — вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів її діяльності і внесення необхідних коректив у разі відхилення фактичних результатів від запланованих.

  19. Конфлікт — відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами або групами); зіткнення інтересів чи поглядів.

  20. Концерн (лат. соп разом, сегпеге розрізняти) — статутне об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі для здійснення спільної діяльності, що характеризуються єдністю власності та контролю.

  1. Корпорація (лат. согрогаїіо зв'язок) — об'єднання господарюючих суб'єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

  2. Лідерство (англ. Іеаа'ег вести, керувати) — здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам груп

  3. Маркетингова стратегія — стратегія, спрямована на визначення і врахування вимог зовнішнього середовища до діяльності організації.

  4. Менеджер — фахівець, який професійно займається управлінською діяльністю в конкретній галузі функціонування підприємства.

  5. Менеджмент (англ. тапа§е управляти) — вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед організацією цілей.

  6. Методи управління — способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи загалом, необхідні для досягнення визначених цілей.

  7. Міжособистісні комунікації — спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород тощо.

  8. Місія (лат. тіззіо доручення) організації — чітко окреслена основна мета, що визначає сенс існування організації в суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації.

  9. Мотив (лат. тоуео штовхаю, рухаю) — спонукальна причина дій і вчинків людей.

  10. Мотивація — це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукають до діяльності, задають межі і форми діяльності, і спрямовують цю діяльність на досягнення певних цілей.

  11. Мотивування — вид управлінської діяльності, спрямований на спонукання себе та інших працівників організації до діяльності, що забезпечує досягнення визначених цілей.

  12. Неформальна група — спонтанно утворене об'єднання людей, які вступають у взаємодію для досягнення певних цілей.

  13. Норма керованості — допустима кількість виконавців, які підпорядковуються одному керівнику.

  14. Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — виробничо-господарська організація та її зовнішнє оточення.

  15. Оперативне (поточне) планування — планування роботи на короткі проміжки часу, в процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства і відбувається їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, не передбачених тактичними планами.

  16. Організаційна ефективність (лат. е^есііуиз виконання, дія) (ефективність організації) — здатність організації існувати і досягати визначених цілей з найвигіднішим співвідношенням результатів і витрат.

  17. Організаційна культура — сукупність норм, цінностей, традицій, поглядів, припущень, які часто не підлягають формулюванню і бездоказово приймаються й поділяються всіма членами колективу.

  18. Організаційні комунікації — комунікації, які виникають між організаціями, а також між підрозділами, рівнями, ланками всередині організації.

  19. Організація (грец. ог^апоп поєднання) — це соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.

  20. Організування — вид управлінської діяльності, спрямований на формування структури управління організацією, встановлення в ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення визначених цілей.

  21. Параметри ефективності — найважливіші параметри функціонування системи, що дають змогу оцінити якість вирішення проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей.

  1. Планування — вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.

  2. Потреба — фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.

  3. Правові методи управління — сукупність способів дій суб'єкта управління за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.

  4. Прибуток — сума, на яку сукупні доходи організацій перевищують сукупні витрати за певний період.

  5. Прийняття рішення — творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

  6. Принципи управління — правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує і розвивається система менеджменту організації.

  7. Предмет менеджменту — система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керованої системи у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.

  8. Проблема — це розрив між бажаним станом (насамперед цілями) об'єкта управління і його фактичним станом.

  9. Пропускна спроможність каналу — обсяг інформації, який може бути переданий через нього за одну комунікативну сесію (тобто за один прийом).

  10. Психологічна угода — сукупність очікувань особи щодо її внеску в організацію і того, що організація надаватиме їй взамін.

  11. Результативність системи менеджменту — здатність виконувати управлінські функції таким чином, щоб організація могла досягати намічених цілей, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища.

  12. Реінжиніринг (англ. геещіпеегіп&) — комплексне оздоровлення корпорацій, управлінське відродження з реконструкцією всіх елементів, у т. ч. системи людських мотивацій і стимулів.

  13. Ресурси (фр. геззоигсез — допоміжний засіб) — природні, сировинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, які можуть бути використані організаціями для виготовлення товарів, надання послуг, одержання певних результатів

  14. Ризик — ситуативна характеристика діяльності, що поєднує невизначеність її результату і можливі несприятливі наслідки в разі невдачі.

  15. Синергія (грец. зупег§оз той, що діє разом) — зростання ефективності діяльності внаслідок інтеграції, злиття окремих частин цілого в єдину систему.

  16. Система (грец. зузіета утворенім, складання) — сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

  17. Система контролю якості — сукупність органів контролю, засобів і методів контролювання рівня якості продукції на всіх етапах її створення.

  18. Система менеджменту — сукупність взаємопов'язаних елементів організації, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем для досягнення поставлених цілей на основі оптимального використання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів.

  19. Соціально-економічна система — система, яка органічно поєднує соціальний, економічний і технічний елементи.

  20. Соціально-психологічний клімат — система відносин між членами організації у процесі виробництва і поза ним.

  21. Соціально-психологічні методи — сукупність специфічних способів дії на особисті стосунки і зв'язки між членами колективу, а також на соціальні процеси в ньому.

  22. Стиль керівництва — звична манера поведінки керівника щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації.

  23. Стимули — спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами.

  24. Стратегічне планування — планування на перспективу, яке вказує напрям дій для

забезпечення реалізації місії підприємства.

  1. Стратегія виробництва — стратегія, спрямована на налагодження виробничого процесу фірми, її функціонування на стадіях стабільності або зростання.

  2. Структура апарату управління — розподіл влади і відповідальності між управлінськими працівниками.

  3. Структура організації — упорядкована сукупність стійко взаємопов'язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

  4. Структура організації — логічні відносини рівнів управління і функціональних одиниць, побудованих у такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.

  5. Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управлінських дій.

  6. Суб'єкт управлінської діяльності — особа, що реалізує управлінські відносини.

  7. Тактичне планування — планування на середні проміжки часу, в межах яких відбувається реалізація конкретного управлінського рішення з визначенням необхідних для цього ресурсів.

  8. Технологія — спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).

  9. Управління за цілями — метод, згідно з яким кожен працівник організації від найвищого до найнижчого рівня має чіткі цілі, що забезпечує досягнення цілей організації загалом.

  10. Управління запасами — вид управлінської діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів ресурсів, необхідних для виготовлення продукції згідно із запланованими обсягами її виробництва.

  11. Управлінська ситуація — форма сприйняття навколишньої дійсності, спосіб її розподілу на смислові утворення, які визначають поведінку суб'єкта й характеризуються відносинами складових елементів.

  12. Управлінське рішення — результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

  13. Фінансова стратегія — процес формування і використання фінансових ресурсів, необхідних для реалізації базової стратегії фірми.

100. Фінансовий аналіз — аналітичний інструмент оцінювання фінансових результатів
діяльності підприємства, спрямований на виявлення резервів поліпшення використання
його основних і оборотних засобів, власних і залучених грошових коштів.

101. Фінансовий контроль — контроль, який полягає в нагляді за використанням
коштів, що надходять у фірму (виручка від реалізації продукції, акціонерний капітал),
перебувають у її розпорядженні (поточні активи, нерозподілений прибуток) та
виходять за її межі (оплата витрат, сплата податків).

  1. Фінансово-промислова група (ФПГ) — об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей господарства, очолюваних банком, який розпоряджається капіталом підприємств, що входять до нього, і координує всі сфери їх діяльності.

  2. Формальні групи — об'єднання людей в межах організації, створені за рішенням вищого керівництва для виконання певних виробничих або управлінських функцій.

  3. Холдинг (англ. по1сііп§— тримати, затримувати) — специфічна організаційна форма об'єднання капіталу, що припускає створення материнської і дочірніх компаній (перша володіє контрольним пакетом акцій других).

  4. Ціль — бажаний стан об'єкта або бажаний кінцевий результат діяльності

Каталог: olderfiles
olderfiles -> Міський методичний кабінет екскурсія «Спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі»
olderfiles -> Наукових праць
olderfiles -> Державний стандарт початкової загальної освіти Згідно із Законом України «Про загальну середню освіту»
olderfiles -> Розділ ІІ. Наша зірочка Даша Бондарчук
olderfiles -> Історія держави І права України у 2-х томах том І
olderfiles -> Формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку народознавчими засобами 2010 р. Укладачі
olderfiles -> Першотравнева райдержадміністрація відділ освіти методичний кабінет
olderfiles -> Задача на спільну роботу. Мета: Забезпечити засвоєння учнями вміння розв’язувати задачі на спільну роботу
olderfiles -> Методичні рекомендації до організації і проведення уроків узагальнення і систематизації знань учнів на початок навчального року


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал