Інтегрований підхід в організації мистецької діяльності дошкільника



Скачати 275,51 Kb.
Дата конвертації03.12.2016
Розмір275,51 Kb.
ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД В ОРГАНІЗАЦІЇ МИСТЕЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

Мистецтво допомагає пізнавати світ, формує духовний склад людей, їх почуття і думки, їх світогляд, виховує людину, розширює її кругозір, будить творчі здібності...

Кожний справжній витвір мистецтва є унікальним.”

Які ви знаєте види мистецтва?

Так, ви вірно відмітили, це живопис, скульптура, архітектура, графіка, декоративно – прикладне мистецтво. Але це ще не все. Доповнення знаходимо у енциклопедії, що зазначена вище: “Як правило, види мистецтва поділяються на просторові і тимчасові. До просторових видів мистецтва відносяться архітектура, декоративно – прикладне мистецтво і образотворче (скульптура, живопис, графіка) мистецтво... До тимчасових видів мистецтва відносять музику, театр, кіно, телебачення, літературу.

Всі види мистецтва розкривають сутність життя, високі естетичні ідеали, але кожен з видів виражає це по різному. Один вид мистецтва від іншого відрізняється за змістом, за засобами вираження, за матеріалом тощо”.

2. Характеристика просторових видів мистецтва.

Коротко охарактеризуємо кожен вид просторового мистецтва.

Архітектура – це мистецтво проектувати та будувати різноманітні споруди, будівлі та їх комплекси. Архітектура створює з геометричних об’ємів замкнуте просторове середовище у вигляді різних споруд (житлових, суспільних, промислових, господарських та інших, які необхідні для життя, праці і відпочинку людини), архітектурних ансамблів і міст. Будь – яка архітектурна споруда створюється з урахуванням трьох основних сторін: функціональної, конструктивної і художньої. Іншими словами “міцність, користь, краса” являються складовими частинами справжнього витвору архітектури. Навіть найрозкішніший палац створюється для того, щоб у ньому жити. Просторове природне середовище, яке оживлено архітектурними будівлями, завжди приваблювала увагу власною виразністю, оскільки створений руками людей упорядкований простір відрізняється не лише утилітарним призначенням, - він відображає устрій життя суспільства, рівень його матеріального і духовного розвитку. Архітектурні форми створюються за принципом вдоволення тих чи інших суспільних потреб людини. Стародавні архітектори вміли на диво вдало “вписувати” свої витвори в навколишню природу. Прикладом того є Софіївський собор та Будинок з химерами у Києві, Костьол Босих Кармелітів у Бердичеві, Софіївський парк в Умані та інші чудові архітектурні споруди. Гармонійно організований міський простір благодійно впливає на людину. І навпаки, одноманітність житлових кварталів, невиразні, схожі один на одного, багатоповерхові будинки, побудовані з стандартних блоків, негативно впливають на психіку, примушують людину відчувати себе самотньо. Архітектура має свою неповторну художню мову. Конструкції, форма і простір, пропорції і ритм, світло і колір утворюють єдність характерних ознак розвитку архітектури – стиль. Стиль архітектури – це, з одного боку, зовнішня форма, художній образ, а з іншого – відбиття уявлень певної епохи.

Коли і як ознайомлювати дошкільників з творами архітектури? Це можна зробити під час екскурсій по місту до історичних архітектурних шедеврів, запросивши екскурсовода, який в цікавій та доступній формі розповість про архітектора і історію будівництва даної споруди, а потім запропонувати дітям на заняттях з конструювання та ручної праці відобразити це у своїх роботах.

Декоративно – прикладне мистецтво за своїм походженням – мистецтво народне: народ створює речі, народ знаходить для них потрібну форму і вираз, народ зберігає знайдену в них красу і всі власні досягнення передає нам у спадщину. Специфіка декоративно – прикладного мистецтва полягає в тому, що твори його в один і той же час мають бути корисні і красиві. Здавна існують на Україні народні художні промисли, з якими ми ознайомлюємо дошкільнят на заняттях з декоративного малювання, ліплення та аплікації, під час гурткової роботи та ручної праці.

Українська народна кераміка дуже різноманітна за своїм зовнішнім виглядом, формами виробів і кольоровою гамою. Основними осередками гончарного виробництва здавна відзначаються Київщина (васильківська кераміка, особливістю якої є крупний живописний багатоколірний мазок рослинного орнаменту з білим контуром та своєрідний пірчастий мазок, який має переходи кольору від більш темного до світлого), Полтавщина (кераміка Хомутца та Опішного), Чернігівщина (чорна, задимлена кераміка з лощеним лінійним декором), Поділля (кераміка Бубнівки та Крішенців небагатокольорова на темно – зеленому або коричневато – червоному тлі з невибагливою плямкою, зигзагом лінії, стрічкою, смужкою), Закарпаття (косівська кераміка, особливістю якої є гончарні вироби з гравірованим малюнком по побіленому черепку і розписом з поливою жовто – зеленою глазур’ю із додаванням невеликої кількості коричневої).

Відомі на Україні і майстри художньої обробки дерева. Найпопулярнішим осередком Закарпаття, для якого, крім різьблення, характерним є випалювання і інкрустація по дереву з орнаментацією суворо геометричного характеру. Особливо відомі вироби Яворівських майстрів: меблі, посуд, дитячі іграшки – забавки, сундуки і ночви.

Писанкарство розповсюджено в усіх регіонах України і відрізняється розписом: кольоровою гамою, орнаментами, технікою розпису.

Килимарство найбільш відомо в Яворові та Коломиї – ліжники з геометричним крупним узором, найчастіше з червоними і зеленими ромбами по білому полю, особливістю ліжників є довгий пухнастий ворс, який ніби розмиває краї малюнка. Ворсові “коці” і без ворсові “килими”. Українські килими завжди відрізнялись чистою і ніжною гамою кольорів. Майстерність українських килимарок була дуже високою, тому цінилися не лише на Україні, але й за кордоном. Кожен регіон відрізнявся орнаментальним візерунком: стримані з геометричним узором та з пишним квітковим декором.

Ткацтво і вишивка розповсюджені на Україні всюди. Ткали тканини для виготовлення одягу, білизни, для прикрашення хати. Ткали з вовни, льону та коноплі. Плахтові тканини мають масу варіантів, але їх об’єднує картатий ритм, невеликий розмір малюнка і багатоколірність. Унікальним промислом було виготовлення тканих і вишитих рушників. Причому вишивка кожного з регіонів відрізнялися кольоровими композиціями і своєрідністю декору. Майже повсюди рушники ткали з білої та червоної пряжі.

В селах України до цього часу існує народний костюм з перевагою світлого колориту. Жінки носили сорочки, гарно вишиті, незшиті юпки – плахти, пане ви, а також фартухи і різноманітні, в залежності від віку жінки, головні убори.

В багатьох регіонах України розписували хати, особливо в Хмельницькій, Одеській, Дніпропетровській, крім Полтавської, де хати не білили. Найбільше славилися майстрині з Петриківки: Г.Лебідь, Т.Пата, Н.Білокінь, Г.Собачко, Г.Павленко – Черніченко та інші.

Світ українських художніх промислів продовжує залишатися цілісним, він має глибокі народні традиції та національну своєрідність.

До образотворчих видів просторового мистецтва відносять скульптуру, живопис та графіку.

Скульптура (ліплення, пластика) – це вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму. Розрізняють круглу скульптуру (статуя, група, бюст) і рельєф. Скульптура одне з найдавніших мистецтв. Ви знаєте твори, які були створені тисячі років тому назад майстрами Єгипту, Індії, Греції, а також і на Україні (зокрема в Софіївському парку в Умані, кам’яні баби в Криму тощо). “Скульптури існують не в умовному, а в реальному просторі, тому так важлива їх взаємодія з ним. Майдани, набережні, парки, меморіальні комплекси, фасади будівель є сприятливим середовищем для скульптури великих форм – монументальної скульптури. Статуї охороняють місто, урочисто зустрічають гостей біля будинків, вінчають собою будівлі, танцюють біля фонтанів, скорботно схиляються над могилами. Ніби зростаючись з будівлею, вони перетворюються в колони (каріатиди, атланти). Станкова скульптура не розрахована на установку в певному місці, не залежить від оточення і частіше за все знаходиться в музейних залах. Її різновид – дрібна пластика: статуетки з порцеляни, теракоти, майоліки. Скульптуру виготовляють з різних матеріалів: каменю, мармуру, дерева, кістки, бронзи тощо”.

Із скульптурою монументальною слід ознайомлювати дошкільників під час екскурсій до пам’ятників видатним людям (Т.Г.Шевченка), із станковою скульптурою та скульптурою малих форм (дрібною пластикою) ознайомлюємо дітей на заняттях з ліплення та під час гурткової роботи, де діти навчаються ліпити з незвичних матеріалів (тирси, снігу, піску, фольги, солоного тіста тощо).

Живопис – це відображення всього багатства і різноманітності оточуючого світу в кольорі. Існує така легенда: одного разу грецький художник, на ім’я Апеллес, написав на картині гроно винограду. Він залишив картину на терасі, і раптом птахи почали злітатися до неї і клювати намальований виноград. Подібний випадок стався з одним художником, коли він працював писарем у пана. На одному з документів намалював від нудьги муху і заніс той папірець на підпис. Коли пан побачив муху, то став зганяти її з аркуша. Але що це?! Муха не летить! Як це так? Знов зганяє і знов той самий результат. Коли придивився, то побачив – муха намальована! Хто так пошуткував? Пан викликав писарчука і запитав: “Чи маєш ти ще малюнки?” “Так, маю”, - відповів він. “Принеси”, - коли малюнки принесли, то побачив пан, що талановитий хлопець. Організував він бенкет, на який запросив найбагатших людей міста, показав малюнки і сказав: “А чи не пора нам мати свого художника? Давайте зберемо гроші і пошлемо його навчатися у Петербург”. Всі з радістю погодилися. Так з’явився як художник Василь Суріков. Його картини “Ранок стрілецької страти”, “Бояриня Морозова” та інші – присвячені подіям минулих століть. Колір – головний зображувальний і виразний засіб живопису. Він має кольоровий тон, насиченість, світлість; він ніби поєднує в ціле все характерне в предметі: і те, що можна зобразити лінією, і те, що її недоступно. Живопис користується світлими і темними кольоровими лініями, мазками і плямами. Живопис розділяють на монументальний (це живопис великих розмірів, який тісно пов’язаний з архітектурою), декоративний (це живопис, який використовується для прикрашення споруд, інтер’єра у вигляді святкових панно, речей), театрально – декораційний (декорації, ескізи костюмів, гриму, бутафорії), мініатюрний (прикрашали рукописні книги та малювали акварельні портрети), станковий (невеликих розмірів, обрамлений рамою, самостійний твір, який розрізняється за жанрами). За технікою виконання живопис поділяється на олійний, темперний, фресковий, восковий, мозаїчний, вітражний, мозаїчний, акварельний, гуашевий, пастельний. Живопис допомагає людині побачити красу світу, яка захована в звичайних речах, виховує увагу до оточуючого, прагнення осягнути його сенс.

Дошкільників можна ознайомлювати як з монументальним, так із станковим живописом. Це можна робити на заняттях з предметного та сюжетного малювання та під час екскурсій до картинних галерей, на виставки робіт місцевих художників, в гості до художників та художньої школи, під час гурткової роботи, де поглиблено можна вивчати акварельну і гуашеву техніки живопису та проводити бесіди про художників різних жанрів і різних художніх шкіл і напрямків. Доречно використовувати матеріали тематичних часописів “Великі художники”.

Графіка – це вид образотворчого мистецтва, в якому зображення дається у вигляді малюнка, який наноситься на будь – яку площину в лінійних формах. Малюнок виконується олівцем, вуглиною або фарбою одного кольору. Малюнок є основою створення образу в інших видах мистецтва – живопису, скульптурі, архітектурі. За технікою виконання розрізняють малюнки оригінальні та друковані. Оригінальні виконуються художником в одному екземплярі. Друковані роблять з кліше відбитком на папері і називають естампами. Існує декілька різновидів естампу. Основними вважають гравюру (на дереві – ксилографія, на лінолеумі – ліногравюра, на металі – офорт) і літографію (відбиток з літографського каменю, на якому зроблений малюнок літографським олівцем і травленням кислотами).

З графікою дошкільнята ознайомлюються на заняттях з малювання олівцем. В дитячому садку діти малюють за сприйняттям, з натури, за уявою, за задумом. Крім олівців дітям варто давати і інші графічні матеріали такі як фломастери, пастель, вуглину, сангіну, кольорові крейди. Це збагачує знання дітей про графіку та її види. З друкованою графікою можна знайомити дітей на заняттях з малювання та під час гурткової роботи. Діти із задоволенням виконують графічні роботи незвичними способами: граттаж (видряпування гострим предметом), монотипія (друкування на склі).

3. Розвиток культури – важлива складова особистісного зростання дошкільника.

В змісті Базового компонента визначена сфера життєдіяльності “Культура”, яка має змістовну лінію “Світ мистецтва”. Саме в цьому розділі містяться програмні матеріали, які “спрямовані на розвиток у дитини естетичного ставлення до світу через ознайомлення з творами як просторових, так і тимчасових видів мистецтва (образотворчого, музичного, театрального, літературного). Кожен з них є важливим для становлення особистості дошкільника, його художньо – естетичного розвитку, виховання основ смаку. Головне завдання, яке вирішує вихователь під час ознайомлення дітей з мистецтвом України – розвинути у дитини сприйнятливість як базову особистісну якість, прищепити здатність “приймати”, “передавати”, “трансформувати”, тобто бути споживачем і творцем культури. А тому послідовність навчально – виховної роботи по ознайомленню дошкільників з мистецтвом має такий вигляд:

Виховання емоційно – чуттєвої сфери;

Засвоєння елементарної інформації;

Оволодіння уміннями та навичками (технічними прийомами, засобами художньої виразності кожного виду мистецтва) Творча самореалізація дитини (образотворення у різних видах художньої діяльності, через різноманітні техніки, в роботі з різним матеріалом).

Отже, мистецьку діяльність дошкільників доцільно організовувати за принципом інтеграції (гармонійного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності – малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди).

Проводячи роботу по ознайомленню дітей з творами образотворчого мистецтва, слід пам’ятати, що діти повинні не механічно, а свідомо уявляти особливості образотворчого мистецтва і відрізняти його від інших, знати спільні та відмінні риси основних видів образотворчого мистецтва, визначати основні жанри станкового живопису (портрет, натюрморт, пейзаж, побутовий жанр), вміти виражати настрій за допомогою лінії, кольору, композиції та ритму. Особливу роль у становленні образотворчої діяльності відіграє розвиток у дошкільників художнього сприймання при ознайомленні з творами живопису, графіки, скульптури, декоративно – прикладного мистецтва. Вважливо звертати увагу дітей на емоційний зміст картини, на засоби, за допомогою яких художник передає настрій героїв, стан природи. Надавати дітям можливість розглядати скульптуру з усіх сторін. Намагатися давати дітям в достатній кількості різних матеріалів, щоб вони мали змогу самим вибирати чим працювати, де виконувати роботу і на яку тему, щоб мали можливість проявити творчість, спираючись на власний досвід.

Дошкільники ефективніше оволодіватимуть мистецтвом створення художнього образу, якщо вихователь буде інтегрувати різні види образотворчої діяльності. Щоб діти змогли це здійснити, потрібно для початку запропонувати варіанти інтеграції. В подальшому вони навчаться самостійно комбінувати різні способи зображення і матеріали, відчують інтерес і зацікавлення до такої роботи.

Отже, головне – це базис особистісної культури дитини, який закладається образотворчим мистецтвом як одним з впливовіших на її свідомість і поведінку.

СВІт мистецтва в життєдіяльності дитини


Світ мистецтва багатогранний, різноманітний, він дивує і захоплює. У дошкільному віці діти сприймають світ серденьком, дотиком своєї вразливої душі. Допитливість дітей виявляється у численних «чому», «навіщо», «для чого», спонукає їх до пошуку причин природних і суспільних явищ, вироблення певних узагальнень.

Щоб діти мали можливість вибирати художні виражальні засоби, в нашому дошкільному закладі № 14 «Дзвіночок» існує вдало обладнана постійно діюча художня студія «Зорепад творчості», керівник студії вихователь із зображувальної діяльності Сокирко Н.В. Цей розвивальний центр відкрито з метою забезпечення різнобічного розвитку особистості дитини, створення сприятливих умов для розвитку творчості особистості дитини, шляхом виявлення задатків, нахилів, здібностей, ранньої обдарованості та впровадження передового педагогічного досвіду, новітніх технологій, особистісно - орієнтованого підходу для самовираження дитиною свого внутрішнього «Я».

Вся площа цієї кімнати поділена за тематичними блоками:

• Фантазуємо разом;

• Жанри живопису;

• Види образотворчого мистецтва;

• Твого народу ремесло;

• Майстри вознесенщини.

Блок «Фантазуємо разом» створено з метою допомогти дітям повірити, що вони здатні фантазувати, вигадувати і втілювати плоди своєї уяви в творчих роботах з образотворчої діяльності.

Блок «Жанр живопису» вміщає в собі картинну галерею за різними жанрами (портрет, пейзаж, натюрморт) з інформаційною довідкою та методичними рекомендаціями. Діти знайомляться з творами видатних художників: І. Шишкін, С. Шишко, І. Левітан, Т. Яблонська, І. Грабар, О. Савасов та інші.

Блок «Види образотворчого мистецтва» допомагає вихователям знайомити дітей з архітектурою, скульптурою. Вся наочність цієї теми зібрана у вигляді альбомів із зображенням архітектурних споруд, скульптури різних форм з інформаційними додатками.

Блок «Твого народу ремесло» вміщує в собі зразки петриківського, опішнянського, косівського та яворівського розписів. Народні художні промисли України подані у вигляді керамічних виробів, дерев’яних скульптур малих форм, декоративно розмальованих панно. Цікавим видом роботи є створення центру «Народна іграшка», де вихователі мають змогу ознайомити малюків з яскравим різновидом декоративно – прикладного мистецтва створеного майстрами Опішні, Косова та Яворівщини. Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з історією її Батьківщини. Вона оригінальна і неповторна, збагачує душу і тішить тіло.

Великий інтерес та цікавість проявили вихователі і батьки в створенні блоку «Майстри вознесенщини», де діти знайомляться з вишивками рідного краю, лозоплетінням, керамічними виробами, та поробками зі шкіри. Чудові витвори майстрів приваблюють і захоплюють малечу, більшість із них цілком доступні дитячому сприйманню, особливо ті, що втілюють традиції митців рідного краю і зустрічаються дітям старших років, оточують їх, прикрашають побут. Яскрава і блискуча кераміка, барвисті вишиванки, чудові.

Різноманітна робота по впровадженню в практику авторських методик, інноваційних технологій: Л. Шульги, Г. Підкурганої, Т. Камарової, О. Дронової, В. Котляр, дає підставу стверджувати, що використання нетрадиційних методів на заняттях образотворчою діяльністю позитивно впливає на розвиток творчих здібностей дошкільників, їх активності, ініціативності.

Допомагає успішно реалізувати програмні завдання, зокрема, формувати у дітей естетичне ставлення до навколишнього світу, вміння розуміти, створювати художні образи, експериментувати з різноманітними інструментами, нетрадиційними образотворчими техніками. Це забезпечує особистісне зростання кожної дитини, розвиває її творчі здібності та сприяє реалізації завдань художньо – естетичного розвитку дошкільнят за вимогою Базової програми.

Визначаючи міру компетентності дошкільників в даному виді діяльності можна зробити висновок: діти володіють технікою роботи олівцями, гуашшю, аквареллю, восковими крейдочками, свічкою, штампують різними матеріалами, самостійно компонують малюнок на аркуші, знають всі кольори спектра. Малювання цими техніками дає змогу дітям побачити злиття з декількох фарб, зумовлює казкові перетворення, збагачує уявлення про колірну гаму, відкриває простір для фантазування.

Дітям подобається поєднувати різні художні матеріали (фарби, клей, сіль, висушений чай, пластилін, свічки). Під час таких занять діти отримують справжнє задоволення, адже вони працюють самостійно і створюють те, що уявляють. За мотивами улюблених казок були створені картини: «Семеро козенят», «Лисичка і журавель», «Колобок» тощо.

Життя дошкільника насичено різноманітною цікавою діяльністю, яка збагачує його естетичні враження та розширює його художній досвід. До такої діяльності можна віднести заняття аплікацією.

Заняття аплікацією розвивають уміння дітей складати візерунки, добирати кольори, відтінки, підкреслювати характер образів кольорами, розвивають емоційну та зорову чутливість дитини.

На студійних заняттях, враховуючи вікові особливості, дошкільнята навчаються складати аплікації з різних форм, вирізувати предмети симетричної форми (посуд, іграшки, дерева), нескладні за сюжетом витинанки (сніжинки, квіти у вазі, овочевий натюрморт, зимові дерева). З цікавістю виконують роботи з аплікації, створені способом обривання паперу (золотий листопад, чарівний ліс, звірі в лісі).

Спостерігаючи за роботою дітей, робимо висновок, що малюки, виконуючи площинну аплікацію, не завжди отримують задоволення від своєї роботи.

Навчившись скочувати маленькі кульки з нарізаних із серветок квадратиків і наклеївши їх на готову форму кошика (крони дерев, силуети пташок та звірів), діти вдало виконують роботи за такими темами: «Весняне сонечко», «Кошик з квітами», «Золота осінь», «Рідна Україна», «Веселі звірята» та інше.

Поряд із заняттям малювання та аплікації, в студії проводяться заняття з ліплення. Ліплення розвиває бажання у дітей творчо мислити, допомагає виховувати цікавість до образотворчої діяльності. На заняттях навчаємо дітей ставити перед собою мету і доводити почату справу до кінця. Це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості. Діти вміють створювати виразні образи з глини, пластиліну, тіста конструктивним пластичним комбінованим способами; ліпити з уявленням прості та складні за будовою предмети з натури. Діти вміють створювати рельєфні картинки та скульптурні композиції за мотивами улюблених казок.

Таким чином, можна зробити висновок, що використання нетрадиційних методів сприяє розвитку активності, ініціативності, творчості. Діючи з різними художніми матеріалами, діти отримують задоволення, у них виникає бажання створювати нові, незвичайні, фантастичні вироби.

«Немає технік цікавих і нецікавих, все залежить від бажання працювати і уміння, яке приходить з часом».

Образотворче мистецтво у своєму вищому вияві – завжди творчість. Тому, займаючись художньо – практичною діяльністю з дітьми, знайомлячи іх з творами мистецтва, ми вирішуємо не тільки задачі художнього виховання та навчання, але і більш глобальні - розкриваємо інтелектуально – творчій потенціал дитини, формуємо життєву компетентніст


РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА В ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ
Світ мистецтва багатогранний, різноманітний, він дивує і захоплює. У дошкільному віці діти сприймають світ серденьком, дотиком своєї вразливої душі. Допитливість дітей виявляється у численних «чому», «навіщо», «для чого», спонукає їх до пошуку причин природних і суспільних явищ, вироблення певних узагальнень.

Щоб діти мали можливість вибирати художні виражальні засоби, в нашому дошкільному закладі № 14 «Дзвіночок» існує вдало обладнана постійно діюча художня студія «Зорепад творчості», керівник студії вихователь із зображувальної діяльності Сокирко Н.В. Цей розвивальний центр відкрито з метою забезпечення різнобічного розвитку особистості дитини, створення сприятливих умов для розвитку творчості особистості дитини, шляхом виявлення задатків, нахилів, здібностей, ранньої обдарованості та впровадження передового педагогічного досвіду, новітніх технологій, особистісно - орієнтованого підходу для самовираження дитиною свого внутрішнього «Я».

Вся площа цієї кімнати поділена за тематичними блоками:

• Фантазуємо разом;

• Жанри живопису;

• Види образотворчого мистецтва;

• Твого народу ремесло;

• Майстри вознесенщини.

Блок «Фантазуємо разом» створено з метою допомогти дітям повірити, що вони здатні фантазувати, вигадувати і втілювати плоди своєї уяви в творчих роботах з образотворчої діяльності.

Блок «Жанр живопису» вміщає в собі картинну галерею за різними жанрами (портрет, пейзаж, натюрморт) з інформаційною довідкою та методичними рекомендаціями. Діти знайомляться з творами видатних художників: І. Шишкін, С. Шишко, І. Левітан, Т. Яблонська, І. Грабар, О. Савасов та інші.

Блок «Види образотворчого мистецтва» допомагає вихователям знайомити дітей з архітектурою, скульптурою. Вся наочність цієї теми зібрана у вигляді альбомів із зображенням архітектурних споруд, скульптури різних форм з інформаційними додатками.

Блок «Твого народу ремесло» вміщує в собі зразки петриківського, опішнянського, косівського та яворівського розписів. Народні художні промисли України подані у вигляді керамічних виробів, дерев’яних скульптур малих форм, декоративно розмальованих панно. Цікавим видом роботи є створення центру «Народна іграшка», де вихователі мають змогу ознайомити малюків з яскравим різновидом декоративно – прикладного мистецтва створеного майстрами Опішні, Косова та Яворівщини. Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з історією її Батьківщини. Вона оригінальна і неповторна, збагачує душу і тішить тіло.

Великий інтерес та цікавість проявили вихователі і батьки в створенні блоку «Майстри вознесенщини», де діти знайомляться з вишивками рідного краю, лозоплетінням, керамічними виробами, та поробками зі шкіри. Чудові витвори майстрів приваблюють і захоплюють малечу, більшість із них цілком доступні дитячому сприйманню, особливо ті, що втілюють традиції митців рідного краю і зустрічаються дітям старших років, оточують їх, прикрашають побут. Яскрава і блискуча кераміка, барвисті вишиванки, чудові.

Різноманітна робота по впровадженню в практику авторських методик, інноваційних технологій: Л. Шульги, Г. Підкурганої, Т. Камарової, О. Дронової, В. Котляр, дає підставу стверджувати, що використання нетрадиційних методів на заняттях образотворчою діяльністю позитивно впливає на розвиток творчих здібностей дошкільників, їх активності, ініціативності.

Допомагає успішно реалізувати програмні завдання, зокрема, формувати у дітей естетичне ставлення до навколишнього світу, вміння розуміти, створювати художні образи, експериментувати з різноманітними інструментами, нетрадиційними образотворчими техніками. Це забезпечує особистісне зростання кожної дитини, розвиває її творчі здібності та сприяє реалізації завдань художньо – естетичного розвитку дошкільнят за вимогою Базової програми.

Визначаючи міру компетентності дошкільників в даному виді діяльності можна зробити висновок: діти володіють технікою роботи олівцями, гуашшю, аквареллю, восковими крейдочками, свічкою, штампують різними матеріалами, самостійно компонують малюнок на аркуші, знають всі кольори спектра. Малювання цими техніками дає змогу дітям побачити злиття з декількох фарб, зумовлює казкові перетворення, збагачує уявлення про колірну гаму, відкриває простір для фантазування.

Дітям подобається поєднувати різні художні матеріали (фарби, клей, сіль, висушений чай, пластилін, свічки). Під час таких занять діти отримують справжнє задоволення, адже вони працюють самостійно і створюють те, що уявляють. За мотивами улюблених казок були створені картини: «Семеро козенят», «Лисичка і журавель», «Колобок» тощо.

Життя дошкільника насичено різноманітною цікавою діяльністю, яка збагачує його естетичні враження та розширює його художній досвід. До такої діяльності можна віднести заняття аплікацією.

Заняття аплікацією розвивають уміння дітей складати візерунки, добирати кольори, відтінки, підкреслювати характер образів кольорами, розвивають емоційну та зорову чутливість дитини.

На студійних заняттях, враховуючи вікові особливості, дошкільнята навчаються складати аплікації з різних форм, вирізувати предмети симетричної форми (посуд, іграшки, дерева), нескладні за сюжетом витинанки (сніжинки, квіти у вазі, овочевий натюрморт, зимові дерева). З цікавістю виконують роботи з аплікації, створені способом обривання паперу (золотий листопад, чарівний ліс, звірі в лісі).

Спостерігаючи за роботою дітей, робимо висновок, що малюки, виконуючи площинну аплікацію, не завжди отримують задоволення від своєї роботи.

Навчившись скочувати маленькі кульки з нарізаних із серветок квадратиків і наклеївши їх на готову форму кошика (крони дерев, силуети пташок та звірів), діти вдало виконують роботи за такими темами: «Весняне сонечко», «Кошик з квітами», «Золота осінь», «Рідна Україна», «Веселі звірята» та інше.

Поряд із заняттям малювання та аплікації, в студії проводяться заняття з ліплення. Ліплення розвиває бажання у дітей творчо мислити, допомагає виховувати цікавість до образотворчої діяльності. На заняттях навчаємо дітей ставити перед собою мету і доводити почату справу до кінця. Це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості. Діти вміють створювати виразні образи з глини, пластиліну, тіста конструктивним пластичним комбінованим способами; ліпити з уявленням прості та складні за будовою предмети з натури. Діти вміють створювати рельєфні картинки та скульптурні композиції за мотивами улюблених казок.

Таким чином, можна зробити висновок, що використання нетрадиційних методів сприяє розвитку активності, ініціативності, творчості. Діючи з різними художніми матеріалами, діти отримують задоволення, у них виникає бажання створювати нові, незвичайні, фантастичні вироби.

«Немає технік цікавих і нецікавих, все залежить від бажання працювати і уміння, яке приходить з часом».

Образотворче мистецтво у своєму вищому вияві – завжди творчість. Тому, займаючись художньо – практичною діяльністю з дітьми, знайомлячи іх з творами мистецтва, ми вирішуємо не тільки задачі художнього виховання та навчання, але і більш глобальні - розкриваємо інтелектуально – творчій потенціал дитини, формуємо життєву компетентність.



У старшому дошкільному віці разом із зв’язністю мовлення у дітей розвиваються такі комунікативні якості, як виразність і образність. Разом з вираженням думки образне зв’язне мовлення відображає відчуття, емоційні й естетичні переживання. Більшість дослідників виразним мовленням уважають таке, яке побудовано так, що самим підбором і розміщенням засобів мови, своєю знаковою структурою воно впливає не тільки на розум, але й на емоційну сферу свідомості й підтримує увагу слухача або читача (С.Рубінштейн, В.Костомаров).
Образності й виразності мовлення набуває тільки при тісному поєднанні роботи думки й щирого почуття з точним добором мовних засобів. При цьому, чим яскравіше й самостійніше думка, тим глибші й щиріші почуття вона викликає, тим точніше необхідно добирати й використовувати виразні засоби мовлення: окремі слова, словосполучення, речення, інтонації.
Процес становлення виразності й образності дитячого мовлення знаходиться в центрі уваги багатьох дослідників. У їх працях наголошується на тому, що зміст своїх думок дитина передає за допомогою простого слова; свій внутрішній стан, свої відчуття, відносини виражає засобами слова, тому вони мають особливу інтонацію, звучання, образність (Л.Виготський, С.Рубінштейн, А.Люблинська).
С.Рубінштейн, А.Леушина, Н.Карпінська відзначають, що виразність мовлення дошкільників відповідно до вікових періодів їх розвитку носить неоднаковий, мінливий характер: від яскравості, експресивності й емоційності в молодшому дошкільному віці до сухості й маловиразності в старшому. На їх думку, для розвитку виразності мовлення у дітей старшого дошкільного віку необхідна систематична й цілеспрямована робота.
Найвагомішими джерелами розвитку виразності дитячого мовлення є твори художньої літератури й усної народної творчості, у тому числі й малі фольклорні форми. Під упливом живого слова художньої літератури й фольклору розвивається естетика мовленнєвої культури дошкільників. За допомогою цих творів у дітей розвиваються вміння тонко відчувати художню форму, мелодику й ритм рідної мови. При цьому ознайомлення дітей з творами літератури й фольклору ґрунтується на прищепленні їм навичок не тільки емоційного сприйняття творів, але й свідомого засвоєння знань про мистецтво слова взагалі. За твердженням Н.Ветлугіної, “естетичне переживання дитини характеризується єдністю емоційного й свідомого”. Переконувати треба не тільки безпосередньо впливом на емоції, художніми образами, звуками, фарбами, поетичним словом, але й звертатися до свідомості дитини, орієнтувати її на самостійне спостереження. Ознайомлення дітей з художніми творами супроводжується роботою з розвитку розуміння ролі художніх засобів у літературному тексті.
Серед розмаїтості всієї виразно-образотворчої системи художньої літератури й фольклору ми виділяємо ті засоби художньої виразності, які найчастіше зустрічаються у творах, що входять до кола дитячого читання. Це, перш за все, звукопис – сукупність прийомів для посилення звукової виразності художнього мовлення. Вона підкреслює численні образотворчі, смислові, емоційні властивості художніх творів. Як рима, так і звуконаслідування є необхідними, обов’язковими властивостями цих творів. Простий і точний підбір імітаційних звукових рядів робить твори літератури дуже виразними, й вони швидко запам’ятовуються. Унаслідок цього вони є тією школою, через яку діти одержують перші уявлення про властивості художнього звукопису, засвоюють особливості поетичної мови.
ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД В ОРГАНІЗАЦІЇ МИСТЕЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ

Велику роль у створенні виразності літературного твору виконують стилістичні засоби художньої виразності. Серед них своєю образністю та поетичністю виділяється метафора. Вона дає можливість дитині сприйняти поняття, зробити його наочним, наділити його певними якостями. Поширеним різновидом метафори є художнє уособлення, що найчастіше зустрічається в казках, піснях, легендах. Персоніфікація через свою алегоричність більшою мірою застосовується в народних казках про тварин і народних піснях. Саме в цих жанрах тварини й предмети персоніфікуються частіше, наділяються здатністю говорити й діяти, як люди. Ще одним різновидом метафори є гіпербола. Порушення в змісті твору реальних пропорцій і співвідношень, яке створюється гіперболою, викликає у дошкільників гумористичні асоціації й образи.

Образний напрям у творах літератури й фольклору має й такий засіб виразності, як порівняння. Воно дозволяє конкретніше, яскравіше й точніше охарактеризувати один предмет або явище за допомогою іншого. Сприйняття дітьми цього художнього тропа розвиває творчі здібності дошкільників до художнього опису, образотворчості в мовленні. Оригінальність думки, її яскравість, образність передає у творах епітет. З його допомогою мова набуває високої естетичної функції. Як орнамент, прикрашають тканину кожного літературного твору зменшувально-пестливі суфікси. При цьому назви предметів, про які йдеться в літературних творах, набувають мелодійності.
Методика зображувальної діяльності в дитячому садку

У формуванні особистості дитини неоціниме значення мають різноманітні види художньо-мистецької діяльності: малювання, ліплення, вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різних конструкцій з природних матеріалів і так далі. Такі заняття дарять дітям радість пізнання, творчості. Відчувши це відчуття одного разу, малюк прагнутиме в своїх малюнках, аплікаціях, виробах розповісти про те, що дізнався, побачив, пережив.

Дитяча образотворча творчість може успішно розвиватися тільки за умови цілеспрямованого керівництва з боку педагога. Таке керівництво можливе у тому випадку, коли вихователь знає, чому і як (програмний зміст і методика) учити дітей, має необхідну підготовку в області мистецтва, сам володіє образотворчими навиками і уміннями.

Образотворча діяльність дошкільників як вид художньої діяльності повинна носити емоційний, творчий характер. І педагог створює для цього всі умови: він перш за все забезпечує емоційно-образне сприйняття дійсності, формує естетичні відчуття і уявлення, розвиває образне мислення і уяву, учить дітей способам створення зображень, засобам їх виразного рішення.

Процес навчання повинен бути направлений на розвиток дитячої образотворчої творчості, на творче віддзеркалення вражень від навколишнього життя, творів літератури і мистецтва.

Ціль кожного заняття – розвивати їх творчі потенціальні можливості.

1. Мета та завдання зображувальної діяльності в різновікових групах дошкільного закладу

У системі суспільного дошкільного виховання групи, укомплектовані дітьми різного віку, називають різновіковими. У таких групах можуть спільно виховуватися діти двох, трьох і навіть чотирьох різних віків.

Різновікові групи типові для сільських і міських малокомплектних дитячих садків, для виховних установ «Школа — дитячий сад», для національних дитячих садків і груп з цілодобовим перебуванням дітей.

У роботі з дітьми різного віку в дитячих садах здійснюють три форми навчання:

* заняття з кожною віковою підгрупою;

* одночасні заняття з віковими підгрупами, але по різних видах діяльності;

* одночасні заняття з віковими підгрупами в одному виді діяльності, але з різним програмним змістом.

Ці форми навчання мають і переваги, і недоліки. Позитивна сторона: вихователь більше, ніж при фронтальному навчанні всієї групи, приділяє увагу деяким дітям, враховуючи їх вікові і індивідуальні особливості. Безпосередній контакт з дорослим полегшує дитині рішення поставленої перед ним задачі. Крім того, поетапний контроль дозволяє педагогові відразу ж вносити корективи до процесу навчання. Негативна сторона: по-перше, під час навчання всі діти знаходяться в групі. Шум, що виникає під час гри, відволікає тих, хто займається. По-друге, вихователь значно більше часу витрачає на заняття з підгрупами, ніж зі всіма дітьми одночасно. По-третє, індивідуальні форми керівництва не формують у дітей навиків роботи в колективі, наприклад уміння самостійно приймати і утримувати учбове завдання, контролювати свої дії.

Навчання по підгрупах доцільно в тому випадку, якщо більшість різновікової групи діти одного віку і декілька дітей — іншого. Тоді вихователь має можливість повністю використовувати традиційні форми і методи роботи з дітьми по образотворчій діяльності.

Друга, поширеніша форма навчання — одночасні заняття з віковими підгрупами, але по різних видах діяльності, скажімо, образотворча і формування елементарних математичних уявлень або розвиток мови.

Така форма, економить час навчання, але завдає труднощів вихователеві. Педагог вимушений постійно приділяти увагу двом групам, що займаються різною діяльністю. Проте рівноцінно керувати обома підгрупами він не може, оскільки заняття по розвитку мови або по формуванню елементарних математичних уявлень вимагають його участі більшою мірою, ніж образотворча діяльність. Тому навчання дітей малюванню, ліпленню або аплікації в цьому випадку відбувається при недостатньому керівництві і контролі з боку вихователя. В результаті скорочується і загальний час занять, більш того, у дітей можуть закріпитися неправильні уміння і навики.

Найбільш ефективна форма організації навчання дітей образотворчої діяльності в умовах різновікової групи — за одною темою заняття в одному виді діяльності, але з різним програмним змістом для кожної вікової підгрупи. Їх перевага — в тому, що вихователь має можливість зосередити свої зусилля на одному виді діяльності. Крім того, полегшується підготовка дидактичних матеріалів і устаткування, скорочується загальний час, відведений в режимі дня на проведення занять.

Аналіз «Програми виховання і навчання в дитячому садку» по зображувальній діяльності показує: впродовж дошкільного дитинства діти зображають одні і ті ж предмети і явища навколишній дійсності, але на різному рівні вирішення образотворчих завдань. Так, яблуко можуть намалювати діти і четвертого, і п'ятого, і шостого, і сьомого років життя. Але якщо чотирилітні діти узагальнено передають його форму і колір, то шестирічні вже відзначають характерні особливості форми і відтінки кольору, відповідні натурі.

Отже, побудова програми по образотворчій діяльності дозволяє в процесі навчання дітей різного віку використовувати зображення одних і тих же предметів і явищ навколишній дійсності, але з різним програмним змістом. Так, завдання навчання на заняттях ліпленням в старшій різновіковій групі по темі «Огірки» можна диференціювати таким чином: дітей п'ятого року життя вихователь знайомить з овальною формою і пропонує виліпити огірки. Діти шостого року життя продовжують освоювати ліплення овочів з натури, добиваючись передачі характерних деталей за допомогою заготовок. (При ліпленні огірків вихователь показує, як зображають поверхню огірків за допомогою заготовок.)

Плануючи заняття по образотворчої діяльності, вихователь може вирішувати програмні завдання для кожної вікової підгрупи по декількох напрямах. По-перше, обмежує заняття одним змістом для всіх вікових підгруп, але висуває різні вимоги до виразної технічної сторони малюнка, ліплення або аплікації. Так, малюючи листя і квіти, молодші діти використовують прийом докладення кисті до паперу навзнаки, старші передають характерну форму певного листя, квітів. На занятті по ліпленню молодші діти просто ліплять пташку, старші передають образ декоративної пташки по мотивах народної глиняної іграшки, використовуючи для її прикраси наліпи. Або ж ліплять декілька пташок у годівниці (одна клює зернятка, інша збирається відлетіти), прагнучи передати схожість з тими птахами, за якими вони спостерігали на прогулянці.

Використовує різні образотворчі матеріали. Якщо молодші діти малюють гуашшю, старші застосовують складніший матеріал — акварель або пастель. Розглядаючи роботи, діти мають можливість пізнавати виразні властивості кожного матеріалу.

По-друге, пропонує малювати (ліпити або виконувати аплікації) різні предмети, об'єкти, що мають певну спільність, логічний зв'язок. Наприклад, дітям третього року життя пропонує малювати яйце, четвертого року — курчат, старшим — курей і півника. Пропонує малювати (ліпити або виконувати аплікації) на одну тему, але варіюючи сюжет: діти третього року життя малюють сніжки і сніжинки, четвертого року — веселих сніговиків, старші — зимові розваги дітей, красу зимової природи і тому подібне Для кожної підгрупи види занять малюванням — наочне, сюжетне або за задумом можуть бути і загальні і різні.

По-третє, пропонує виконати завдання на одну тему, але в різних видах діяльності, відповідних кожному віку. Наприклад, малюючи на тему по казці «Колобок», молодші діти отримують завдання: зобразити ліс і дорогу, по якій котиться колобок; старші ліплять звірів, які зустрілися колобку. Така методика відкриває дітям більш повно художньо-образні можливості кожного виду мистецтва.

По-четверте, розглянуті вище завдання педагог вирішує за допомогою виразних засобів: форми, ритму, об'єму, ліній, композиції, пластичності ліпного образу, силуетів, колірного ладу, гармонії, симетрії. На кожному віковому етапі діти оволодівають виразними засобами по-різному. Тому і програмні вимоги для кожного віку різні. Так, малюючи на тему «Зимовий ліс», вихователь учить дітей п'ятого року передавати в малюнку засніжений ліс, використовуючи форму і ритм, а дітей шостого року — колорит і композицію.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Методика зображувальної діяльності в дитячому садку

(Конспекти занять)

Малювання

Тема: «Пішов дощ і виросли овочі»

Мета заняття: Виховувати у дітей інтерес до занять малюванням.

Дітей четвертого року життя учити ритмом штрихів зображати дощ. Продовжувати учити правильно тримати олівець, несильно стискаючи його.

Дітей п'ятого року життя вправляти в зображенні коротких штрихів. Учити малювати хмари, тучу за уявленням і закрашувати акуратно в одному напрямі з однаковою силою натиску.

Матеріал: Листи паперу із зображенням грядки, іграшки-овочі або зображення овочів на папері, кольорові олівці, іграшковий заєць.

Попередня робота: Догляд за овочами на ділянці, дидактичні ігри з овочами.

Хід заняття...

Ліплення


Тема: «Багато зайчиків веселих — і великих і маленьких»

Мета заняття:

Дітей п'ятого року життя учити конструктивним способом ліпити зайця.

Дітей шостого року життя учити ліпити зайців в русі.



Матеріал: Глина, стеки.

Попередня робота: Ліплення зайців з снігу на ділянці, розгляд скульптури малих форм, що зображає зайців.
Каталог: DNZ
DNZ -> Закону України «Про дошкільну освіту»
DNZ -> Розвиток творчих здібностей, формування естетичних смаків дошкільника
DNZ -> Формування життєвих компетенцій дітей дошкільного віку
DNZ -> Україн а чернівецька область Заставнівська районна державна адміністрація відділ освіти, молоді та спорту
DNZ -> Методичні рекомендації щодо тематичного вивчення стану роботи днз з патріотичного виховання дітей дошкільного віку
DNZ -> Наказ № Про організацію та проведення «Тижня безпеки дитини»
DNZ -> Положення про порядок проведення навчання І перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах,організаціях,підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти І науки України від 18. 04. 2006 №304
DNZ -> Розвиток театральної діяльності
DNZ -> Забезпечення наступності між дошкільним
DNZ -> Дитина в сенсорно пізнавальному просторі


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал