Homines, dum docent, discunt. Люди, навчаючи, вчаться


Суддя. Слово надається експерту М. Василенку. М. Василенко



Скачати 287,03 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації01.12.2016
Розмір287,03 Kb.
1   2
Суддя. Слово надається експерту М. Василенку.

М. Василенко, доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Василь Шкляр у багатьох відродив віру в українську белетристику. Його роман можна порівняти з романом українця Михайла Стельмаха «Кров людська — не водиця», росіянина Артема Веселого «Россия, кровью умытая», фільмами «Кавалеристи» Джона Форда й «Народження нації» Девіда Гриффіта.

Письменник не тільки створив ряд потужних, зримих, хай і жорстоких та неоднозначних, чоловічих характерів, він дав сучасникам урок безкомпромісної боротьби українських повстанців проти іноземних загарбників.

Своїм романом В. Шкляр частково відродив віру в національну ідею, підтримав ті паростки суспільної свідомості, яку називають Волею, Самозреченням, Патріотизмом. Цього він досягнув безперечним літературним талантом.

В. Шкляра звинувачують у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Це не так, бо, як писав Булат Окуджава,



Каждый пишет, как он слышит,

Каждый слышит, как он дышит,

Как он дышит, так и пишет,

Не стараясь угодить.

В. Шкляр високохудожньо описав дійсний стан речей в історичних реаліях 20-х років минулого століття.



Суддя. Приступаємо до заслуховування свідків від сторони звинувачення. Слово надається О. Красовицькому.

О. Красовицький, генеральний директор видавництва «Фоліо», голова правління Харківської книжкової фабрики ім. Фрунзе. З моєї точки зору, головним моментом у всій цій історії є не те, що Василь Шкляр написав ту чи іншу книжку, де висловив свою точку зору. Так само проблемою не є те, що його видали. Проблема в тому, що Шевченківський комітет, який представляє фактично офіційну точку зору держави, обрав цю книгу як головну книгу року. Тобто позиція держави висловлена цілком однозначно. За наявності інших творів, для преміювання обрали саме ксенофобський твір.

Щоб не бути голослівним, наведу кілька цитат із «Чорного ворона»: кацап’юги; крячконогі, пихаті й нахраписті москалі; у тій колотнечі з вошивою кацапнею; видно, що жид, але жид хороший; жидо-кацапська комуна; зрозумівши, що таке жидо-московська комуна, наш нарід знову візьметься за зброю; то сунула жидівська самоохорона; Болбочан, який без їхньої допомоги розчищає від москалів niв України, Крим.

Увесь твір — це суцільні криваві сцени на кшталт:



«Зойки, стогони, прокльони, брудна московська лайка злилися в суціль ний лемент, що дражливо пах ворожою кров’ю. Коли потрохи розвиднилося, вони побачили, якого чосу завдали москалям. Містечко було всіяне трупами, що, розпластані й скоцюрблені, валяли ся в пилюзі, в бур’янах, попідтинню, на городах, левадах. Один неборака звисав із плоту..., інший десь по дорозі загубив свою голову (видно, наткнувся на шаблю ) й захолов у калюжі смолянистої крові, ще один лежав на купі гною з випущеними кишками».

Мою позицію підтримує значна частина депутатів Верховної Ради та суспільства. Присудження премії завдає удару по репутації України: члени Європарламенту мають намір розглянути цей твір на присутність у ньому ксенофобських настроїв.



Суддя. Від звинувачення слово надається О. Бондаренко.

О. Бондаренко, депутат Верховної Ради України. Книжка, яку написав Василь Шкляр, не становить ніякої літературної цінності, а премію присуджено В. Шкляру тільки тому, що Шевченківський комітет не мав із чого вибирати. Я роман читала, він у мене весь покреслений. Це спроба знайти винних у всіх наших бідах — це жиди й кацапи. У романі автор іноді опускається до вживання нецензурних слів та порнографії.

Суддя. Приступаємо до слухання свідків від сторони захисту. Слово надається В. Яворівському.

В. Яворівський, депутат Верховної Ради України, письменник. В Україні відбулася золота культурна подія: «Чорний Ворон» Шкляра — твір унікальної художньої сили, з потужними деталями, часовим колоритом, глибокою філософією. Цей роман я читав у літаку дорогою до Індії. Поруч було безліч газет, журналів. Уявіть, весь літак спав, а я не міг відвести очей від «Чорного Ворона». Це роман високої художньої вартості.

Суддя. Слово від захисту надається В. Герасим’юку.

Василь Герасим’юк, член Шевченківського комітету, поет. Я, коли чую про ксенофобію в Україні, то ніби перебуваю в театрі абсурду. У нас є роман Шкляра, де є наші герої. Але їх чомусь називають бандитами. Хто їх так називає? Самі українці. Як ми можемо бути ксенофобами, якщо називаємо героїв Шкляра бандитами? У нас є свої герої. Ми повинні бодай знати, де вони воювали, хто за ними полював, і чому їх на їхній території ті, що прийшли, назвали «бандитами», а після них і ми самі їх так почали називати. Яка ж це ксенофобія? Тут усе навпаки. Підстави називати роман Шкляра «ксенофобським» дає тільки наша другосортність. Вона вже в наших генах. Це спадковість. Це очевидні зрозумілі речі.

Суддя. Слово від захисту надається Г. Герман.

Г. Герман, радник Президентуй В. Януковича, керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента. В. Шкляр відображає ту епоху, яка була в історії України, а ми не можемо переписувати нашу історію на догоду тим, кому вона не подобається. Якщо за такі речі, які закидають В. Шкляреві, забороняти роман, то треба було б заборонити й Лесю Українку, всього Грушевського, Шевченка, бо вони теж уживають ту саму термінологію, що й В. Шкляр. Шкляр уживає лексику, яка була актуальна в ту епоху, про яку він пише. Художник не може коригувати деталі епохи, яку він відображає, бо це не його особисті погляди. Це художній твір, а не якесь дослідження. І смішно сьогодні підставляти якісь ідеології під художні романи.

Шевченківський комітет доволі авторитетна інституція, імена, які ми там бачимо, — висока інтелігенція. Є члени комітету, яким роман не сподобався. Наприклад, мені Дмитро Стус сказав, що не голосував за нього, бо йому не сподобався, а Борис Олійник, який, до речі, комуніст, голосував за цей роман, бо йому він сподобався. Роман на задану тему — це з інших часів, тоталітарних, а в демократичному суспільстві письменникам не диктують, яку епоху відображати. Комусь може це подобатися, комусь — ні. Це демократія. Я далека від оцінок твору на предмет ксенофобії.



Суддя. Слово від захисту надається В. Клічаку.

В. Клічак, член Національної спілки письменників України. Хтось може подумати, що «Чорний Ворон» — це ура-патріотичний твір «на потребу». І злякається... Але цей роман насамперед про... кохання. Драматичне і глибоке. Тут дивовижний масштаб особистостей деяких персонажів. Насамперед постать отамана Чорного Ворона. Він мудрий, як одноокий ворон, який невідомо скільки живе на світі. Ця людина веде свою, особисту війну з конкретним режимом. Філософія Веремія як у японського самурая: «Японія програла, але моя війна ще не скінчилася!» Цей Ворон розумів, що в найближчі десятиліття ніякої Української Народної Республіки не залишиться і в пам’ятку. Але це був його вибір: знати, що приречений, однак безстрашно йти до кінця. Про роман Шкляра можна сказати, що це вестерн, роман-притча. А за бажання можна поглянути на нього і як на документальний твір. Адже автор — тут і тепер — дивиться в той час як на кіноекран. Книжка повертає українській мові колоритні обороти. «Мова солов’їна» в автора тут як окремий персонаж.

Роман, без сумніву, блискучий. Чудовий авторський стиль. А ще в романі присутня надія — надія на те, що повернуться вояки армії УНР. Ця надія, власне, довго тримала їх. Бо як же без неї?

Герой зберіг свою душу і залишився вірним головному принципу життя: «Воля України або смерть!», він нікого не зрадив, натомість зрадили його. Він зберіг Україну в собі, залишився вірним їй до кінця. Сам-один. Залишенець. Непереможний. Нескорений. У цьому сила роману.

Суддя. Слово від захисту надається А. Соколинській.

А. Соколинська, журналіст. Казковість, наявна в романі, знімає з нього звинувачення в ксенофобії, залишає його в сфері художньої вигадки, робить «Чорного ворона» легендарним міфом на кшталт давньогрецького Одіссея чи англійського Робін Гуда, гідним внеском до національної культури, до творчих засобів формування самосвідомості. І аж ніяк не історичним документом чи каменем розбрату зі світовою спільнотою.

«Кацапи», які так не сподобалися політкоректним критикам, виглядають у творі штучними та карикатурними, вигаданими колективною підсвідомістю персонажами, українці — епічними героями божественного походження. Тому, я вважаю, і здійнявся такий галас, бо карикатура — то образливо.

Чи треба нам зараз звертати увагу на такі тонкощі? В сучасній невеселій ситуації з українофобськими настроями в Україні, які підтримуються на владному рівні, нам, можливо, не завадить ін’єкція ксенофобії. Коли йдеться про підняття національної самосвідомості, може, варто відкласти на потім дипломатичні реверанси, шлях до Європи?

Суддя. Слово для відповіді надається В. Шкляру.

В. Шкляр, письменник. Увесь галас, що здійняли довкола мого роману «Чорний ворон», — відбувається через ідеологічні акценти. Роман має свій художній рівень, має величезний резонанс у суспільстві. Те, що у творі непривабливо показана московська навала, — закономірність: її не могли в той час сприймати нормально. Це була орда, яка грабувала, вбивала, ґвалтувала. У якому привабливому світлі, та ще й через призму сприймання тодішніх людей, я міг показувати тих загарбників? У тій орді були і росіяни, й башкири, і китайці, й латиші — усілякі найманці, які сунули в Україну з оголошеним дозволом самопостачання. А це означало грабунок, насилля, ґвалтування, масові розстріли... Зрештою, такими вони й були в народній уяві. Але багатьом уже втовкмачено в голови образи «благородних, стійких комісарів», і ці критики хочуть такої літератури, щоб там було потрошку і вашим, і нашим. То тільки Булгакову можна показувати бридких пикатих хохлів, а нам — ні, ми мусимо бути толерантними, щоб, не дай Боже, когось не образити? Якщо хтось хоче побачити красивих загарбників, то хай читає Фурманова.

Я не погрішив супроти правди ніде, просто намагався передати атмосферу і колорит того часу. За кожним моїм епізодом стоїть документ.



Звичайно, й українці були і червоні, і білі, було серед них багато зрадників. Це є і в романі. Але ж мої симпатії не на їхньому боці. Я писав про тих, хто до кінця залишився вірним холодноярському гаслу «Воля України або смерть». Це були козаки з особливого тіста.

Своїм романом, над яким працював 13 років, я відкинув ще один міф про так звану громадянську війну. Українці не починали ту боротьбу самі між собою. Було проголошено Українську Народну Республіку. На неї пішла війною Росія. Отже, ця війна була українсько-російська. Це була наша національно-визвольна війна. Інколи, щоб згладити гострі кути, навіть сучасні історики наголошують, що то була боротьба проти більшовицької Росії.

Суддя. Оголошує вирок суду. (Учні формулюють кілька його варіантів, кожен із яких обґрунтовують).

Домашнє завдання: написати відгук на роман В. Шкляра «Залишенець. Чорний ворон».

Використані й цитовані джерела



Інтерв’ю з Василем Щклярем:

  1. http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/27486/Vasyl_Shklar_1920ti_roky__to_bula_ ukrajinskorosijskavijna

  2. http://www.unian.net/rus/news/news-424210.html

Інтерв’ю з Г. Герман:

  1. http : //www. litgazeta .com. ua/node/1602

«Грядет час воронов, или Открытое письмо нардепу Елене Бондаренко, которая решила, что роман украинского прозаика Васыля Шкляра «не представляет никакой литературной ценности»:

  1. http://www.studgazeta.com.ua/articles/gryadet-chas-voronov-ili-otkrytoe-pismo-nardepu- elene-bondarenko-kotoraya-reshila-chto-roma

Українофоби проти Василя Шкляра на передачі «Велика політика»:

  1. http://www.youtube.com/watch?v=ls1fxXSUrHo&feature=player_embedded

  2. http://lb.ua/news/2011/03/05/87ü98_Farion_ugrozhaet_Bondarenko_zakri.html

Форум «Української правди»:

  1. http://forurr,pravda.com.ua/read. php?2,210152854,210154857

Про роман у періодичних виданнях:

«Українська правда»

http://life.pravda.com.ua/culture/2011/02/28/73842/

«Кореспондент»

http://korrespondent.net/showbiz/1192107-vasil-shklyar-moj-roman-chernyj-voron-ne- antirossijskij

©Л. Коваленко, 2011



11-12’2011
Каталог: ld
ld -> Урок бесіда «Уявна подорож містом (селом, країною)»
ld -> Міський методичний кабінет екскурсія «Спостереження за осінніми змінами у живій та неживій природі»
ld -> Бабуся називає мене брат називає мене сестра
ld -> Наукових праць
ld -> Основний напрямок
ld -> Методичні рекомендації для 5 класу з української мови та літератури, світової літератури, російської мови Для учнів
ld -> Методичні рекомендації до проведення Першого уроку 2013-2014 навчального року для учнів молодшого шкільного віку
ld -> Комунальний заклад “Обласна бібліотека для дітей Черкаської обласної ради Шевченківські лауреати в галузі літератури – наші земляки Біобібліографічний вісник для юних книголюбів віком від 12 до 14 років Черкаси, 2012
ld -> Тема уроку Тема Барви землі (7 год)
ld -> Міський науково – методичний центр м. Кременчука №78 квітень 2013 р


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал