«Харчові добавки та е-числа» 10-19 ст



Скачати 356,41 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації01.12.2016
Розмір356,41 Kb.
  1   2
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Вище професійне училище №24



Розробила викладач

хімії і біології

Корецького ВПУ-24

Романюк Ольга Володимирівна

Корець 2012

Зміст

Вступ 1 ст.




  1. Структура та типи уроків 3-4 ст.




  1. Інтегровані медоди навчання 5 ст.




  1. Особливості уроку в училищі 6-9 ст.




  1. Конспект уроку на тему «Харчові добавки та Е-числа» 10-19 ст.



  1. Між предметні зв’язки 20 ст.




  1. Технічні засоби навчання 21 ст.

Висновки 22 ст.


Список використаної літератури 23-24 ст.
Додатки

Структура та типи уроків


Урок – основна навчальна ділянка навчально – виховного процесу на якій

вчитель щоденно здійснює освіту,

виховання і всебічний розвиток учнів.

В.О. Сухомлинський


Спільна діяльність вчителів; учнів визначає форму організації знань на данні теми. В даному випадку форма організацій теоретичного вивчення по предмету « Хімія» є урок. Для навчання учнів по даній темі проводять ? годинні уроки теоретичного заняття.

Головного складового частинного процесу підготовки спеціалістів є урок.

Урок повинен бути ефективним для педагога і цікавим для учнів, він повинен максимально враховувати специфіку кожного навчального предмету, основні вимоги до уроку можна розділити на п’ять основних груп:


  1. виховні

  2. навчально – технологічні

  3. психологічні

  4. організаційно педагогічні

  5. вимоги по техніці безпеки та гігієни

Виховні вимоги до уроку в основі своїй становлять формування на кожному уроці, не залежно від спеціальності, загально – людських цінностей.

Навчально – психологічні вимоги найбільш значущими є:

Чітке і правильне формування кінцевих результатів, правильної постановки завдань уроку, оптимальна структура навчального матеріалу.

Психологічні вимоги – постійне врахування особливостей учнів.

Організаційно – педагогічні вимоги - передбачають дотримання чіткої організації навчального процесу, творчий підхід до роботи.

Вимоги техніки безпеки - передбачають дотримання вимог техніки безпеки проти пожежного захисту і виробничої санітарії.

Урок – це основа і серцевина навчально – виховного процесу.

Для проведення уроку можна використовувати різноманітні інтегровані методи навчання. Сучасна дидактика пропонує різноманітну типологію уроків:

- урок нових знань

- урок узагальнення і систематизації знань

- урок контролю, оцінки і корекції знань

- комбінований урок

- нестандартний урок.

Ця класифікація ( окрім останньої) за основною дидактичною метою дає можливість чітко визначити головне завдання уроки і його структуру, послідовність і взаємозв’язок таких основних елементів, як перевірки знань, вивчення нового програмного матеріалу, закріпленого нового, контроль за ходом засвоєння, узагальнення і практичне засвоєння знань, постановки домашнього завдання.

Урок нових знань може мати таку структуру :


  • перевірка відвідування і готовності до уроку

  • повідомлення теми і мети завдань уроку

  • мотивація навчальної діяльності учнів

  • сприйняття і первинне усвідомлення учнями нового матеріалу

  • осмислення знань і їх практичне значення, узагальнення і систематизація.

  • підведення підсумку уроку

  • пояснення д\ з .

Рольові та ділові ігри – інтегровані методи навчання.

Активні форми і методи навчання сприяють розвитку пізнавальної і розумової діяльності учнів,зумовлюють їх інтерес до матеріалу,що вивчається,забезпечують високий ступінь спонукальної активності.

Критерії активності методів навчання і особливо імітаційних ігрових такі: високий ступінь спонукальної активності учнів,тривалість цієї активності,розробка творчих самостійних рішень,постійний взаємозв’язок,наявність імітаційної моделі.

Характерні ознаки навчальних (ділових) ігор такі: наявність виробничої проблеми,мети,завдань,скорочення масштабові години,розподіл і розігрування ролей,наявність ситуацій,що послідовно розв’язуються,формування самостійних рішень учнів,врахування можливих перешкод,об’єктивність оцінок і результатів гри,підбиття підсумків.

Подібні навчальні ігри є одним із шляхів досягнення високої результативності навчально-пізнавальної діяльності. Це прогресивна форма викладання матеріалів предметів між якими існують між предметні зв’язки.

Тому вчителю потрібно володіти величезним талантом любові до дитини,безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все,до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу,яскравість розуму,свіжість вражень, сприятливість почуттів – без цих якостей праця педагога перетворюється в муку. В.О.Сухомлинський.

Особливості уроку в училищі


Училище – специфічний учбовий заклад не тільки по своїй структурі, але й по організації поурочної діяльності. В училищі учні окрім вивчення загальноосвітніх предметів, здобувають знання по своїй професії - вивчаючи спецдисципліни. Урок на виробництві подається як логічний ланцюжок між теоретичними знаннями і виробничим навчанням. Органічний зв'язок уроку з попередньою і наступною роботою учнів поза уроком на основі дидактичних ігор - незамінний компонент навчально-виховної роботи вчителя. Введення ігрових елементів передбачає гнучкість методики викладання,отже вимагає від учителя знань, вмінь, навичок, а також творчого підходу до ведення уроку.

Ігровий момент на уроці - це не тільки навчальна проблема, а в значно більшій мірі проблема виховна. У грі використовуються найбільш барвисті відомості, які викликають в учнів певні почуття. Через таку захоплюючу роботу учня ми вводимо в світ природи, навчаємо цінувати глибину і обсяг знань, необхідних для її пізнання.

Використання ігрових елементів відкриває перед вчителем необмежені можливості урізноманітнювати структури уроків, збагачувати їх відповідними зв’язками між поясненням нового матеріалу в класі і самостійною роботою учнів над новими поняттями і термінами. Внаслідок таких занять учні набувають можливості самостійно орієнтуватися в навчальному матеріалі, привчаються відповідати нестандартними фразами і запитаннями. Для прикладу в організаційній частині узагальнюючого уроку вчитель може використати ігрові моменти для забезпечення готовності учнів до уроку. Для цього можна провести колективну гру відгадування тематичного кросворду. Проводячи перевірку знань вчитель не тільки перевіряє, що вивчив учень, але й готує його до наступної роботи на уроці. Тут можна використовувати ігрові завдання , які б стимулювали до с/р над вивченим матеріалом. При вивченні нового матеріалу можна використати гру для відновлення в пам’яті учнів термінології раніше вивченого. Забезпечується свідоме сприймання і міцні знання учнів, посилюється пізнавальна активність, що важливо при самостійному розв’язанні завдань учнями.

При систематизації та узагальнень знань вчитель може використати ігровий момент для виділення головних думок теми та встановлення логічних зв’язків між ними. Це сприятими більш повному усвідомленню дітьми опрацьованої теми. На якому б етапі уроку ми не використали ігровий момент, він повинен бути короткий, не більше 3 – 5 хв , і ефективним.

Такого роду індивідуально-колективні ігри можуть бути виконані і при повторенні матеріалу перед узагальнюючою лекцією побудованою на повторенні раніше вивченого, перед с/р контрольною. Але якого б типу не був урок, - ігровий елемент використовується , як засіб впливу на учнів у напрямках:


  1. розвитку пізнавальних можливостей і їх здібностей

  2. емоційного приймання навчального матеріалу

  3. активізацій і збудження розумової діяльності на основі підвищення інтересу до предмету.

  4. Розвитку умінь та навичок самостійної розумово праці.

Цілеспрямоване використання в практиці вчителя ігрових елементів підвищить ефективність навчання.

Методика викладання теми


Дана тема є узагальнююча та закріплююча. Вона є дуже цікавою у методичному плані. Зміст матеріалу забезпечує більш широке застосування дедуктивного підходу і послідовне застосування принципу наочності. В учнів до цього часу вже накопичено певний досвід – вони володіють багатьма теоретичними поняттями курсу. Це дозволяє встановлювати нові зв’язки між властивостями речовини та їх будовою. Майже на кожному уроці можна висувати гіпотези, ставити проблеми, які спонукають учнів активно мислити. Це дає можливість втілювати ідеї розвиваючого навчання.

Учитель повинен організувати навчальну роботу учнів таким чином, щоб всі основні знання дати учням в ході уроку, тільки таким чином можна забезпечити високий рівень і уникнути перевантаження учнів.

Головне - допомогти учням усвідомлювати кінцеву мету своєї роботи та бачити шлях, яким їм потрібно буде пройти.

На першому уроці даю визначення, що таке органічні речовини, їх загальні формули, фізичні властивості. На другому уроці вивчаємо вміст жирів, білків, вуглеводів, вітамінів у продуктах харчуваннях. На слідуючому уроці знайомлю учнів з визначенням , що таке харчові добавки та Е – числа. Тема дуже цікава і актуальна на сьогоднішній день. При вивчені визначення харчові добавки можна використати таблиці з Е – числами. Їх шкідливими і позитивними властивостями. Використовую також презентацію, де на прикладах харчових продуктів показує наявність тих чи інших Е – чисел. На закріплення даної теми можна використати відеофільм про харчові добавки, де розповідається про досліди над щурами, які відбувалися завдяки харчуванню сухариками, чіпсами, тобто тими продуктами , які багаті на Е – числа і як це все відображається на здоров’ї тварин. Цей приклад досить ефективно діє на використання учнями в подальшому житті різних харчових добавок.


Обгрунтування форми організації заняття і методи вивчення теми


Форма організацій занять впливає з цілі, задачі змісту кожного уроку теми, які викладені на попередніх уроках. В даному випадку формою організації теоретичного вивчення по предмету « Хімія» - є урок. На уроці учні одержують уявлення про предмет, формують їх значення про майбутню професію, тому урок основа і серцевина навчально – виховного процесу.

Урок повинен бути ефективним для педагога і цікавим для учнів. Цей тип уроку включає в собі повідомлення теми, мети і т.д з моєї методичної розробки .

Урок є головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника і його вихованців, які вступають на перші щаблі життя.

Організаційна форма заняття обґрунтовується тим, що по програмі встановлюється час і місце заняття, режим, постійна група постійна група учнів з якими проводяться заняття, вибирається тип уроку, форми і методи навчання.

Структурні моменти уроку не завжди обов’язкові. Протягом усього уроку вчитель активізує роботу учнів і використовує наглядні посібники , технічні засоби навчання. При вивченні даної теми можна використати презентацію про Е – числа.

Тема уроку: Харчові добавки та Е-числа

Мета заняття: показати учням значення харчових добавок, їх необхідність та небезпеку для організму.

Навчальна мета: узагальнити та розширити знання про органічні речовини: жири, білки, вуглеводи, вітаміни.

Виховна мета: формувати самостійність мислення учнів, колективної роботи в поєднанні з самостійністю мислення учнів.

Розвиваюча мета: формувати вміння учнів порівнювати, аналізувати, логічно мислити.

Тип заняття: комбінований.

Навчально-матеріальне забезпечення: комп’ютер, роздатковий матеріал, дошка, етикетки продуктів харчування.

Між предметні зв’язки: біологія, технологія приготування їжі.

Хід уроку



  1. Організаційний момент

  2. Перевірка домашнього завдання

  3. Актуалізація опорних знань учнів

  4. вивчення нового матеріалу

План

  1. Визначення терміну харчові добавки

  2. Класифікація харчових добавок

  3. Характеристика харчових добавок

  4. Негативні наслідки використання харчових добавок

  5. Узагальнення та систематизація знань учнів

  6. Підведення підсумків уроку, оголошення оцінок

  7. Домашнє завдання: конспект уроку про харчові добавки.


Етап перевірки домашнього завдання

Самостійна робота «Знайди відповідність»

Речовина

Характеристика

1 Білки

А Естери (складні ефіри) гліцеролу та вищих кислот

2 Жири

Б Вуглевод, мономер

3 Глюкоза

В Речовини різної хімічної будови, необхідні для життєдіяльності людини

4 Сахароза

Г Полімери, мономерами яких є амінокислоти

5 Вітаміни

Д Дисахарид із класу вуглеводів

Відповідь:

1

2

3

4

5

Г

А

Б

Д

В


Етап засвоєння нових знань

1. Визначення терміна «харчові добавки»

Останнім часом ми почали інтенсивно цікавитися тим, що ми їмо і п’ємо. І це не дивно — нам хочеться, як можна довше отримувати задоволення від цього життя. У суспільстві почалися суперечки про те, що ж це таке харчові добавки та що вони несуть: користь чи шкоду.



Харчові добавки — природні або синтезовані речовини, що цілеспрямовано вводяться в продукти харчування з метою надання їм необхідних властивостей (наприклад, органолептичних, технологічних). Вони не вживаються безпосередньо у вигляді самостійних компонентів їжі.

Зараз уже неможливо уявити жоден продукт із тривалим терміном зберігання без наявності у його складі харчових добавок. Такі харчові добавки, як сіль, спеції, прянощі використовуються людством з давніх часів, проте, широке їхнє вживання почалося наприкінці XX ст. і досягло найбільшого використання в наші дні.

Усі фахівці погоджуються з думкою, що виробництво харчових добавок буде лише зростати швидкими темпами. У зв’язку з цим, виникає необхідність створення нових хімічних технологій, щоб забезпечити потреби людства.

2. Класифікація харчових добавок

Додавання харчових добавок до продуктів прискорює процеси виготовлення, зберігає зовнішній вигляд та якість продуктів при зберіганні.

Залежно від призначення виділяють чотири великі групи харчових добавок:

1. Речовини, що регулюють смак продукту (ароматизатори, смакові добавки, що підсолоджують речовини, регулювальники кислотності).

2. Речовини, що поліпшують зовнішній вигляд продукту (барвники, стабілізатори кольору, вибілювачі).

3. Речовини, що регулюють консистенцію та формують текстуру (загусники, гелеутворювачі, стабілізатори, емульгатори).

4. Речовини, що підвищують збереження продуктів та збільшують терміни їх зберігання (консерванти, антиоксиданти).

Кожна харчова добавка має свій цифровий код з індексом Е, що гарантує перевірку на безпеку та може використовуватися за потреби лише у встановлених дозах. Використання харчових добавок має бути обов’язково вказано на упаковці.

Згідно із системою кодифікування харчових добавок, усі вони розподілені на групи:

Е100–Е182 — барвники;

Е200–Е280 — консерванти;

Е300–Е391 — антиокиснювачі (антиоксиданти);

Е400–Е481 — стабілізатори, емульгатори, загусники;

Е500–Е585 — регулювальники кислотності, розпушувачі;

Е600–Е699 — підсилювачі смаку та аромату;

Е700-Е899 — запасні індекси для іншої можливої інформації;

Е900–Е999 — глазуруючі агенти, підсолоджувачі, піногасники;

Е1000-Е1521 — емульгатори, герметики, ферменти, вологозатримувачі.



У багатьох споживачів сформувалося чітке переконання, що всі харчові добавки — це шкідливі речовини. Незважаючи на те, що багато харчових добавок мають синтетичне походження, їх використання в харчовій промисловості дозволяється лише після тривалих випробувань, у ході яких визначається допустима добова норма та відсутність небезпеки для здоров’я людини при тривалому вживанні.

3. Характеристики харчових добавок

Функціональні класи

Характеристика

Кислотоутворювачі

Підвищують кислотність та (або) надають їжі кислий смак

Регулятори кислотності

Змінюють (регулюють) кислотність або лужність харчового продукту

Речовини, що перешкоджають злежуванню і грудкуванню

Знижують тенденцію часток харчового продукту прилипати один до одного

Піногасники

Запобігають або знижують утворення піни

Антиокиснювачі

Підвищують термін зберігання харчових продуктів, захищають від псування, що викликане окисленням, (наприклад, згіркненням жирів або зміною кольору)

Наповнювачі

Речовини, що збільшують об’єм продукту, не впливаючи помітно на його енергетичну цінність

Барвники

Підсилюють або відновлюють колір продукту

Речовини, що сприяють збереженню забарвлення

Стабілізують, зберігають або підсилюють забарвлення продукту

Емульгатори

Утворюють або підтримують однорідну суміш двох або більш незмішувальних речовин (наприклад, масло та вода) в харчових продуктах

Солі, що емульгують

Взаємодіють з білками сирів з метою запобігання видалення жиру при виготовленні плавлених сирів

Ущільнювачі (рослинних тканин)

Роблять (або зберігають) тканини фруктів та овочів щільними й свіжими

Підсилювачі смаку та запаху

Підсилювачі смаку; модифікатори смаку; добавки, що сприяють розварюванню

Речовини для обробки муки

Речовини, що додаються до муки для поліпшення її хлібопекарських якостей або кольору

Піноутворювачі (спушувальні добавки, аераційні добавки)

Створюють умови для рівномірної дифузії газоподібної фази в рідких і твердих харчових продуктах

Гелеутворювачі

Текстурують їжу шляхом утворення гелю

Глазуруючі речовини

Речовини, які при змазуванні ними зовнішньої поверхні продукту надають блискучого вигляду або утворюють захисний шар

Вологоутримуючі агенти

Зберігають їжу від висихання, нейтралізують вплив атмосферного повітря з низькою вологістю

Консерванти

Підвищують термін зберігання продуктів, захищаючи від псування, викликаного мікроорганізмами

Пропеленти

Гази, що виштовхують продукти з контейнерів

Розпушувачі

Речовини або суміші речовин, що сприяють життєдіяльності дріжджів; звільняють газ та збільшують у таких спосіб об’єм тіста

Стабілізатори

Дозволяють зберігати однорідну суміш речовин у харчовому продукті або готовій їжі

Підсолоджувачі

Речовини, що надають харчовим продуктам і готовій їжі солодкого смаку

Загусники

Підвищують в’язкість харчових продуктів


4. Негативні наслідки вживання харчових добавок

Харчові добавки, що мають мутагенні, канцерогенні й токсичні ефекти офіційно заборонені на території України: фарбники Е121 (цитрусовий червоний) та Е123 (амарант), консервант Е240 (формальдегід). З 2005 року заборонені також консерванти E216 та E217.





Небезпечні харчові добавки

Номер небезпечного «Е»

Барвники

Е102, Е110, Е120, Е124

Канцерогени

Е103, Е105, Е110, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е153, Е210, Е211, Е213–Е217, Е231, Е232, Е240, Е251, Е252, Е321, ЕЗЗО, Е431, Е447, Е900, Е905, Е907, Е952, аспартам

Мутагенні та генотоксичні

Е104, Е124, Е128, Е230–Е233, аспартам

Алергени

Е131, Е132, Е160Ь, Е210, Е214, Е217, Е230, Е231, Е232, Е239, Е311–Е313, аспартам

Небажано вживати астматикам

Е102, Е107, Е122 —Е124, Е155, Е211–Е214, Е217, Е221–Е227

Небажано вживати людям, чутливим до аспірину

Е107, Е110, Е122–Е124, Е155, Е214, Е217

Негативно впливають на печінку та нирки

Е171–Е173, Е220, Е302, Е320–Е322, Е510, Е518

Порушують функції щитовидної залози

Е127

Призводять до захворювань шкіри

Е230–Е233

Подразнюють кишечник

Е220–Е224

Спричинюють розлад травлення

Е338–Е341, Е407, Е450, Е461, Е463, Е465, Е466

Спричинюють неправильний розвиток плоду

Е233

Заборонено вживати немовлятам та маленьким дітям

Е249, Е262, Е310–Е312, Е320, Е514, Е623, Е626–Е635

Впливають на рівень холестерину в крові

Е320

Руйнують вітаміни в організмі

Е220 (В1), Е222–Е227 (В12), Е320 (D), Е925 (Е)


Узагальнення і закріплення знань

6.1. Лабораторний дослід № 7

  1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка