Характеристика поведінки різних типів учителів та учнів учитель-приятель. Тип взаємин: «учитель — учень — нейтралітет»



Скачати 119,4 Kb.
Дата конвертації24.02.2017
Розмір119,4 Kb.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВЕДІНКИ

РІЗНИХ ТИПІВ УЧИТЕЛІВ ТА УЧНІВ

Учитель-приятель. Тип взаємин: «учитель — учень — нейтралітет».

Від учнів він потребує доброго ставлення до себе. Це поблажливий товариш, завжди готовий пробачити (незалежно від можливих наслідків). Такий учитель поводиться безтурботно стосовно учнів і їхніх проблем.

Результат подібного стилю вчительської поведінки — відсутність у дитини почуття відповідальності.

Учитель-мученик. Тип взаємин: «учитель — учень — опіка».

Учитель боїться надати учням будь-якої самостійності.

Від учнів він очікує слухняності. Він хоче тільки служити іншим. Він іде на великі жертви заради дрібниць і завжди виступає з позиції миротворця. Понад усе він боїться конфліктів. Турботливий до нав’язливості, постійно контактує з батьками щодо шкільних справ.

Він постійно відчуває себе винним і звалює на себе чужу роботу. По суті він завжди уникає проявів сильних емоцій, що супроводжують конфлікти. Його позиція згубна для дітей: одних учнів він провокує на маніпуляцію вчителем, в інших формує страх виникнення проблем. (Проблеми дитини так виводять із ладу вчителя, що, коли в дитини щось трапляється, вона не наважується сказати про це і почувається винною.)

Учитель-партнер. Тип взаємин: «учитель — учень — співпраця».

Це людина, яка знає, що немає ніякої, навіть найгуманнішої підстави для утвердження своєї правоти за рахунок іншого. Якщо представники непартнерської позиції можуть сказати: «Я маю рацію, тому що я наділений владою», «Я маю рацію, тому що я розумніший», «Я маю рацію, тому що я кращий», то таке не прийде в голову вчителеві-партнерові, тому що для нього під виразом «Я маю рацію» обов’язково мається на увазі «Ти (мій учень) — не маєш рації».

На уроках — він лідер-натхненник, а не авторитарний керівник. Своє завдання він убачає в тому, щоб навчити дітей залишатися людьми за будь-яких умов. Він готовий повідомляти своїм учням негативні оцінки так само, як і позитивні. Він готовий засмучуватися, гніватися, сумувати так само, як і радіти. Його поведінка підкріплюється словами. Він приймає зміни як невід’ємну частину буття і намагається творчо використовувати їх у своєму житті.

Учитель-начальник. Тип взаємин: «учитель — учень — конфронтація».

Від учнів він вимагає насамперед слухняності. Він схожий на тирана, що постійно підкреслює свою силу, усе на світі знає і вважає себе взірцем чесності. Він усіх звинувачує й тримає у страху. Це — «досвідчений» учитель, що добре знає приховані пороки і таємні страхи своїх учнів (зрештою й своїх колег теж). Він уміло використовує ці знання для підтримування свого авторитету. Він почувається обраним владою, і тому особливо «принциповий». Він вважає, що повинен дати відповідь на будь-яке запитання і з будь-якого приводу мати свою єдину «правильну» позицію. Учитель вимагає беззаперечного виконання всіх його вимог як на уроках, так і в позаурочний час, він постійно невдоволений їхньою роботою зі свого предмета. У розмові з учнями виявляється прихована ворожість, зневага.

Зміна прийнятих у суспільстві стереотипів, будь-які «невизначені» ситуації є болісними для вчителів-начальників. Результати такого стилю вчительської поведінки: конфлікти, образи, «бунт» учнів, відсутність щирості у взаєминах учителя з учнями.

Учитель-комп’ютер. Тип взаємин: «учитель — учень — диктат».

Він жадає від учнів тільки знань, інформації, фактів. Спілкування такого вчителя з учнями офіційне, ділове, йому байдужі проблеми і труднощі учня, його самопочуття на уроці. Це віщун із кам’яним обличчям, що висловлює прописні істини і схожий на робота.

Він вважає, що не тільки в навчанні, а й у вихованні головне — компетентність. Якщо нею хтось і володіє, то це він сам. Його мова багата на безособові речення («Усі знають, що...», «Добре відомо, що...», «Говорять...», «Є думка...»), а займенників першої особи практично немає. Це «закритий», «холодний» учитель.

Результат такого стилю вчительської поведінки: зниження впевненості в собі учнів, відсутність у них позитивних емоцій на уроках (особливо страждає самоповага тих учнів, що стикаються з труднощами в оволодінні предметом) і, зрештою, зниження мотивації до занять даним предметом, навіть відраза до нього, незважаючи на те що такий учитель усе робить «заради свого предмета».

Учень — другий учасник спілкування, він реагує на поведінку вчителя, захищає свої позиції. Яким чином він це робить?

Характеристики поведінки,



спрямованої на привертання уваги

Активна поведінка привертання уваги: учні роблять те, що відволікає увагу вчителя і класу.

Пасивна поведінка привертання уваги: учні демонструють поведінку «кожної години по чайній ложці», тобто всі дії виконують дуже повільно.

Реакція вчителя на обидва типи поведінки:

  • почуття: роздратування й обурення;

  • дії: словесні зауваження, догани, погрози. Відповіді учнів на реакцію вчителя: тимчасово припиняють витівку.

Причини поведінки, спрямованої на привертання уваги:

    1. Діти не навчені просити чи вимагати уваги у прийнятній формі.

    2. Діти часто відчувають дефіцит уваги до себе, почуваються «порожнім місцем». На їхню думку, батьки і вчителі більше уваги приділяють дітям, що поводяться погано.

    3. Учні мають потребу у взаєминах із учителем. (Сильний бік поведінки привертання уваги).

Принципи запобігання поведінці привертання уваги:

      1. Більше уваги приділяти зразковій поведінці.

      2. Навчати учнів просити уваги, коли вони цього потребують.

Характеристики мстивої поведінки учнів

Активно мстива: прямі фізичні й непрямі психологічні акти насильства: учень шкодить усіма силами вчителеві, вихователеві чи обом відразу.

Пасивно мстива: ігноруються будь-які дружелюбні спроби контакту.

Реакція вчителя на обидва типи поведінки:

  • емоції: образа, біль, спустошення на додаток до гніву, обурення і страху;

  • імпульс: негайно відповісти силою або вийти із ситуації (утекти з класу).

Відповіді учня на реакцію вчителя:

  • стиль відповіді — шкодити;

  • дії — витівка триває доти, доки сам учень не вирішить припинити її.

Причини мстивої поведінки:

1. Відображення росту насильства в суспільстві.



2 Розповсюджений засобами масової інформації стиль силового вирішення конфліктів. Сильні сторони мстивої поведінки: учні демонструють високу життєздатність, уміння захистити себе від болю.

Принципи запобігання мстивій поведінці:

1. Будувати стосунки з усіма учнями за принципом турботи про них.

2. Навчати учнів виражати щиросердний біль і страждання в прийнятний спосіб.

Характеристики поведінки,



спрямованої на уникання невдачі

Активна форма поведінки, спрямованої на уникання невдачі: спалах обурення — учень втрачає контроль над собою, коли тиск відповідальності стає надто сильним.

Пасивна форма поведінки, спрямованої на уникання невдачі: відкладання на потім; недоведення справи до кінця; тимчасова нездатність; офіційні діагнози.

Реакція вчителя на обидва типи поведінки:

  • почуття: професійна безпорадність;

  • імпульс: виправдатись і пояснити поведінку учня (з допомогою фахівця).

Відповіді учня на реакцію вчителя:

  • стиль відповіді: залежність;

  • дії: бездіяльність.

Причини поведінки, спрямованої на уникання невдачі:

    1. Стосунки на зразок «червоного олівця».

    2. Необґрунтовані очікування батьків і вчителів.

    3. Віра учня, що йому підходить тільки перфекціонізм.

    4. Акцент на змаганні у класі.

Сильні сторони поведінки, спрямованої на уникання невдачі: учні хочуть успіху — усе робити тільки відмінно, краще за всіх. Але для більшості учнів сильних сторін немає.

Принципи запобігання поведінці, спрямованій на уникання невдачі:

      1. Підтримка учня, щоб його внутрішня настанова «Я не можу» змінилася на «Я можу».

      2. Допомога в подоланні соціальної ізоляції через включення учня у стосунки з іншими людьми.

Характеристики владолюбної поведінки

Активна владолюбна поведінка: спалахи обурення, словесне обурення — учні йдуть на конфронтацію і нагнічують напруженість.

Пасивна владолюбна поведінка: тиха неслухняність — учні обіцяють і чемно відповідають нам, але продовжують робити своє.

Реакція вчителя на обидва типи поведінки:

  • емоції: гнів, обурення, страх;

  • імпульс: негайно припинити витівку з допомогою фізичного впливу (струснути, вдарити тощо).

Відповіді учня на реакцію вчителя:

  • стиль відповіді: конфронтація («Ви мені нічого не зробите»);

  • дії: витівка продовжується, доки сам учень не вирішить припинити її.

Причини владолюбної поведінки:

1. Соціальні настанови змінилися: від панування підпорядкування у рольовому суспільстві минулого до емансипації і рівних соціальних прав.



2. Мода на «сильну особистість» навчає утвердження своєї сили, а не конструктивного підпорядкування.

Сильні сторони владолюбної поведінки: учні демонструють лідерські здібності — уміння незалежно мислити і здатність чинити опір авторитетам.

Принципи запобігання владолюбній поведінці.

    1. Відхід від конфронтації і зниження напруженості.

    2. Передача учневі частини своєї організаторської влади.

Яким чином допомагати учням

робити свій внесок у групові стосунки?

  • Підтримуйте особистий внесок кожного учня у процес поліпшення життя свого класу. Запрошуйте учнів допомагати Вам щодня у вирішенні різних навчальних завдань. Вимагайте, щоб учні висловлювали й обґрунтовували свої думки під час навчального процесу.

  • Надавайте моральної підтримки учням, що намагаються допомогти іншим. (Учнівське репетиторство. Учні виражають визнання і схвалення одне одному. Оплески. Заохочувальні твердження. Письмові побажання. Схвальний кивок.)

  • Мінімізація уваги. (Ігноруйте демонстративну поведінку. Контакт очима. Станьте поруч. Вставляйте ім’я учня в текст пояснення уроку. Надсилайте секретний знак. Надсилайте письмові зауваження. Використовуйте «Я-висловлювання».)

  • Дозволяюча поведінка. (Доведіть до межі демонстративну витівку. Увесь клас приєднається до витівки. «Дозволена квота».)

  • Робіть несподіванки! (Вимкніть світло. Видайте музичний звук. Говоріть тихим голосом. Змініть голос. Говоріть зі стіною (чи з портретом). Тимчасово припиніть вести урок.)

  • Відверніть увагу учня. Ставте прямі запитання. Попросіть про послугу. Змініть діяльність.

  • Звертайте увагу класу на приклади зразкової поведінки. Дякуйте учням. Пишіть імена зразкових учнів на дошці.

  • Пересаджуйте учнів. «Стілець міркування».

Як допомагати учням почуватися впевненішими?

  • Визнавайте помилки нормальним і потрібним явищем. (Розповідайте про помилки. Показуйте цінність помилки як спроби. Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок.)

  • Формуйте віру в успіх. (Підкреслюйте будь-які поліпшення. Повідомляйте про будь-які внески. Розкривайте сильні сторони своїх учнів. Демонструйте віру у своїх учнів. Визнайте складність Ваших завдань. Обмежуйте час на їхнє виконання.)

  • Концентруйте увагу учнів на досягнутих успіхах. Аналізуйте минулий успіх. Повторюйте і закріплюйте успіхи.

  • Робіть процес навчання відчутним. (Наклейки «Я можу». Альбоми досягнень. Розповіді про «вчора», «сьогодні», «завтра».)

  • Відзначте досягнення. (Оплески. «Зірки і наліпки». Нагороди і медалі. Виставки. Позитивна ізоляція. Самовизнання.)

  • Змінюйте методи пояснення. (Використовуйте наочний матеріал і комп’ютерні програми для формування навичок. Навчайте за один раз чогось одного.)

  • Запроваджуйте додаткові методи навчання. (Додаткова допомога від учителя. Допомога компетентних дорослих. Учні-репетитори.)

  • Навчайте позитивно розповідати про себе і про те, що Ви робите. (Класні плакати із «заклинаннями». Шукайте два плюси на кожний мінус. Декларація «Я зможу» перед виконанням завдання.)

Як припинити демонстративні дії учня?

  • Шукайте «витончений відхід». (Визнайте владу учня. Переносьте обговорення запитання. Ведіть записи. Спантеличуйте учнів. Погоджуйтеся з учнем. Змінюйте тему.)

  • Використовуйте подив. (Видаляйте, не виводячи з класу. Видалення до іншого класу. Видалення до спеціального приміщення. Ізоляція в кабінеті шкільної адміністрації.)

  • Установлюйте санкції. (Позбавлення чи зволікання права займатися чимось. Позбавлення чи зволікання права користування предметами. Позбавлення доступу до різних приміщень школи. Припинення взаємодії з іншими учнями. Вимога зустрічі з адміністрацією школи. Вимога зустрічі з батьками. Вимога зустрічі з міліцією. Відшкодування учнем збитків: лагодження, ремонт предметів, речей. Повернення речей або заміна на рівноцінні.)



За книгою О. С. Нурєєва, О. В. Скворчевська «Імідж класного керівника»

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал