Гра «Поле чудес»



Скачати 112,38 Kb.
Дата конвертації02.12.2016
Розмір112,38 Kb.
Дікун С.М., вихователь ГПД, ЗНЗ№ 35 м. Чернігова.
Гра «Поле чудес».
Діти, запрошені на гру, сідають на пронумеровані місця. Деяка кількість номерів написана на лотерейних квитках і захована в пластикових упаковках з кін дер-сюрпризу. Вони знаходяться в прозорій ємності, щоб діти бачили їх і не сумнівалися в чесності у виборі гравців.

Щоб стати учасником гри, необхідно пройти відбірко вий тур. Одна дитина дістає по черзі три перші кін дер-сюрпризи. Це і є перша трійка. Наступні гравці вибираються аналогічно.

В перервах між трійками ведуча дає інформацію про рослину, яку відгадали гравці.

Використовує наочність.
Обладнання. Барабан, табло, акваріум, номера.
Шановні діти, ми раді вітати вас у затишних стінах нашої бібліотеки. Я хочу запропонувати вам відому всім гру «Поле чудес».

На нашому полі будуть ті ж самі правила, як і на телевізійному шоу. Ви всі їх добре знаєте. Але про правила потім.

А зустрілися ми, щоб поговорити про світ природи. Тому, що кожну хвилину, кожну мить ти спілкуєшся з навколишнім світом. І, мабуть, ви вже встигли помітити: все, що нас оточує, перебуває в нерозривному взаємозв’язку: живі організми повністю залежать від неживої природи. Та й у самій живій природі все пов’язане одне з одним. Ви також є невід’ємною частиною велетенського Всесвіту.

І хотіла б я розпочати наше Поле чудес з казки. А чому з казки? А тому, що в дитинстві все починається з казки.


А придивись, будь ласка,

У лісі всюди казка.

Вона блукає лісом.

Прислухайся, будь ласка,

У лісі всюди казка.

(Сергій Бабій)
ЩО ТАКЕ ЛІС?

Одного разу художник вирішив намалювати ліс. «Що таке ліс? – розмірковував він. – Звісно ліс – це дерева».

І він намалював дуби, ялини, сосни, кущі ліщини, зелену траву і яскраві квіти. А в куточку картини він намалював маленького чоловічка з довгою бородою – дідуся-лісовичка. Бо ж який це ліс без лісовичка?

Повісив художник свою картину на стіну, помилувався нею і кудись поїхав.

Коли за деякий час він повернувся, то на картині побачив лише чорні сухі стовбури дерев.

- Що трапилося з лісом? Чому він пропав? – жахнувся він.

- Ти забув намалювати гриби. – озвався дідусь-лісовичок. – Без грибів не буде лісу.

Художник взяв пензля й намалював знову дерева й кущі, траву, квіти, а серед трави – гриби. Проте ліс продовжував усихати.



  • Це тому, що в твоєму лісі немає комах, - зауважив лісовичок.

Художник знову взявся за пензля і на квітах та листячку з’явилися яскраві метелики і моторні жуки.

- Ну, нарешті все в порядку – вирішив художник і ще раз помилувався картиною – знову кудись поїхав.

А коли він невдовзі з’явився – то не повірив власним очам: на місці розкішного килима квітів і трав була лише оголена земля. І дерева теж були голі неначе взимку.

Художник підійшов ближче і вжахнувся. Весь ліс було вкрито товстим шаром гусені та жуків.

Навіть лісовичок з острахом відсунувся на край картини і вигляд мав дуже засмучений.

- Це ти в усьому винний! – заволав художник – Ти наказав мені намалювати комах, а вони з’їли весь ліс! Що ж робити? Невже я ніколи не зможу намалювати справжній ліс?

- Ніколи, - мовив лісовичок, - якщо не намалюєш птахів. Тому, що справжній ліс не може існувати без птахів.

Художник не сперечався, взяв пензлі, фарби. Він знову намалював дерева, кущі, траву і квіти. Під деревами і у траві він хитро замаскував гриби, на листя посадив метеликів, бджіл і бабок, а на гілках з’явилися веселі птахи. Працював він довго. Та коли йому здалося, що роботу закінчено, лісовичок мовив:

- Мені затишно у цьому лісі. Однак я не хочу. Щоб він знову загинув.

- Але чому ж він тепер може загинути? Адже в ньому все є!

- Не все, - сказав лісовичок. – Намалюй жабу і ящірку.

І художник намалював жабу та ящірку. І ще різних звірів.

Він закінчив роботу, коли на дворі було темно. Художник хотів запалити світло, аби побачити, що ж у нього вийшло, та раптом почув якійсь шерехи, форкання, тріск гілок.

- Ось, нарешті, це справжній ліс, - почувся із темряви голос дідуся-лісовичка. Тепер він буде жити. Тому що тут є все: і дерева, і гриби, і квіти, і тварини. Це – ліс.

Художник запалив світло і уважно подивився на картину.

Але лісовичок десь подівся.

А може, він просто причаївся у траві або сховався у кущах. Може, він заліз на дерево і його не видно було серед листя. Та він міг заховатися в лісі де завгодно. Адже там живуть тисячі й тисячі мешканців, яких неможливо побачити! Але всі вони неодмінно знаходяться в лісі.

(Юрій Дмитрієв)

Діти! Ця казка є доказом того, що в світі природи все тісно пов’язане одне з ним і не може існувати навіть без однієї, самої крихітної частинки. В природі все закономірно.

І зараз ми з вами за допомогою нашої гри дізнаємося, хто ж живе в лісі, і що росте в лісі, а також пізнаємо багато цікавого про світ тварин і рослин, яких ви добре знаєте. Тож почнімо нашу гру.

Умови гри.


  1. Учасник має назвати літеру тільки в тому випадку, якщо зроблений хід на полі й стрілка показує, наприклад, 10 балів. Якщо буква названа правильно, то учасник отримує 10 балів і продовжує гру далі.

  2. Якщо стрілка показує «Банкрот», всі бали «згорають» і хід переходить до наступного гравця.

  3. Якщо стрілка показує на «0», хід переходить до наступного гравця.

  4. Якщо стрілка показує на «+», учасник має право відкрити одну букву, яку забажає.

  5. Якщо стрілка показує на «+2», гравець може попросити допомогу у глядачів. Той з глядачів, хто першим піднесе руку, може назвати лише одну букву.

  6. Якщо учасник береться назвати слово відразу і називає неправильно, він виходить з гри, якщо правильно – стає переможцем.

  7. Якщо глядачі ведуть себе зухвало, викрикуючи літери або підказуючи, з учасника знімаються всі бали, які було набрано до цього.


ВІДГАДАЙ СЛОВО
1. Мова йде про хижого звіра. Він розумний, спритний і витривалий. До здобичі вони підкрадаються, наздоганяють або підстерігають у засаді. В лісовій хащі ці хижаки рухаються безшумно, ніби тінь. (Вовк)

Вовки в природі виступають санітарами. Полюючи, вони ловлять хворих і ослаблених тварин, сприяють тим самим оздоровленню всього стала.

Своє житло – лігво – ці хижаки будують серед коренів дерев у густих, непрохідних хащах недалеко від води. Один раз на рік (весною) вовчиця народжує вовченят.

Через місяць вовченята вже їдять м’ясо. А вже восени вовченята полюють разом із зграєю, навчаючись премудростей життя у дорослих вовків. Живуть ці хижаки до 15 років.

(Запитання до залу, глядачів)

Що означають вислови:



  • Ходить, як побитий вовк.

  • Боїться, як вовк кози.

Хто назве найбільшу кількість прислів’їв та приказок про вовка.

  1. Скільки вовка не годуй, а він в ліс дивиться.

  2. Вовка бояться – в ліс не ходить.

  3. Вовка ноги годують.

  4. Дружба з вовком вилазить боком.

  5. З вовком жити – по-вовчому вити.

  6. Нюхом вовк ситий не буде.

  7. Про вовка промовка, а чорт пана несе.

  8. І вовк свої вовченята любить.

Вовчиці дуже опікуються своїми вовченятами, причому не тільки власних, а й чужих. Якщо їм зустрінуться беззахисні вовченята, які втратили батьків, вони обов’язково їх нагодують, напоять, навчать полювати. Чого, на жаль, не зустрінеш серед людей.
2. Хижий птах. Розмах крил – понад півтора метра. Важить він близько трьох кілограмів. Лапи дуже міцні, кігті довгі й гострі. Почути можна його всюди – і в лісі, і в степу, і в пустелі, на рівнинах і високо в горах.

Свої жертви вони підстерігають, їхньою здобиччю можуть стати зайці, глухарі. А звичайна їжа – миші та інші дрібні гризуни, яких вони ловлять на льоту, жаби. (Сова).

«Пернаті коти» так називають інколи сов. Зоологи вважають, що сова бачить тільки вночі, а вдень вона сліпа. Сови – єдині птиці, у яких обоє очей розміщені поряд, а не по бокам голови, як у інших птахів. Вона і голову може повертати як завгодно і без зайвих зусиль побачити власну спину. Тим більше, деякі сови можуть повертати голову на 200 градусів.

Слух теж феноменальний: в 50 разів гостріший, ніж у людини.

Оперення сови влаштоване так, що гасить звук, і тому сова з’являється безшумно, як тінь.

Одна сова за літо з’їдає таку кількість мишей, які можуть знищити тонну зерна.


ГРА З ЗАЛОМ

Плоди якого лісового дерева були первісним людям першим хлібом? (Жолуді).

Вони багаті на крохмаль, білок, жири, вітаміни. Кору і листя дуба використовують у медицині.

3. Це дерево називають деревом чотирьох справ:



перша – світ осіяти,

друга – крик втихомирити,

третя – хворих зцілювати,

четверта – дотримуватися чистоти.

(Береза)

В давнину, коли не було електрики, селянські хати освітлювалися скіпою (лучиною). А скіпу брали березову – вона гарно горить, майже без кіптяви. Це – перша справа.

Всім відомий вислів: скрипить, як немазане колесо. Він залишився з того часу, коли єдиним транспортом був віз. А змазували колеса дьогтем, виготовленим з кори берези. Це – друга справа.

А хворих чим лікували? Відваром з березових бруньок. Вони заспокоювали біль, загоювали рани. Це – третя справа.

Ну, а четверта справа пов’язана з постійним прагненням людини до чистоти. Які найкращі банні віники? Ну звісно ж березові.

Але це не все. Діти, скажіть, а яку ще користь люди отримують від берези?

Народні умільці вирізали з берези різні іграшки, скульптури, ложки, посуд для зберігання їжі і молока. Багато століть назад, коли ще люди не знали паперу, її заміняла береста. Інколи на стовбурі берези або на її корінні з’являються нарости. З них виготовляли шкатулки, табакерки. Вироби вважалися дорожчими за срібло.

Нині з берези роблять фанеру, меблі. Береза – це і метиловий спирт, оцет, ацетон.

А березовий сік? Всі ви знаєте, що за чудовий напій березовий сік. Але таке задоволення коштує рослині дуже дорого. Через рану в живі тканини дерева можуть проникнути шкідливі мікроорганізми. Дерево може захворіти і загинути …

То я думаю, що краще відмовити собі в задоволенні, аніж поранити білокору красуню. Не занапастити, а повсюди, де можна, потрібно садити берези, щоб ви могли з повним правом сказати вслід за чеховським героєм (лікарем Асторовим): «Коли я саджаю березу і потім бачу, як вона зеленіє і гойдається від вітру, душа моя наповнюється гордістю».
4. Назва квітки. Стародавні германці і скандинави вважали її квіткою сонця, що сходить. Про неї існує багато легенд. Вона була колись емблемою доктора медицини.

Деякі вчені вважають, що саме через листки квітка отримала своє ім’я – вони схожі на вуха лані. В Росії – називають «заячими вухами» (Конвалія).

- Діти, хто з вас знає легенди про конвалію?

У народів Західної Європи існувала думка, що конвалії – це помешкання крихітних лісових чоловічків – ельфів.

Інші вважали, що це намисто красуні Білосніжки, яке вона загубила, коли втікала від злої мачухи.

Дехто казав, що конвалії – це ліхтарики гномів.

За християнським повір’ям конвалії – це горючі сльози Богородиці, які вона проливала, стоячи біля хреста розіп’ятого сина. Сльози ці, падаючи на землю, перетворювалися в чисті чудові квіти, які відцвітаючи, ставали червоними, схожими на кров, краплинками-плодами.

Конвалія добре відома, як лікарська рослина. З давнини і по наш час вона широко використовується в медицині.

В Англії з квітів конвалії виготовляли еліксир під назвою «золота вода». Він продавався в золочених або посріблених флаконах і використовувався як заспокійливе, проти головного болю, і навіть проти інфекційних хвороб, вона особлива корисна при хворобах серця і кровообігу.

Але треба пам’ятати, що вся ця рослина отруйна як для людини, так і для тварин і птахів, але деякі дикі тварини (лисиця, плямистий олень) їдять ягідки конвалії без жодної шкоди для себе.

У перекладі з латинської мови назва конвалії означає – «Лілія долин, що цвіте в травні».
5. Це величаве дерево, яке інколи досягає 40-метрової висоти, а інколи 80-метрової. Зустрічається повсюди – від західного до східного кордону нашої країни. На латинській мові означає – скала. Можливо, назване так тому, що дивувало, вражало людей своєю можливістю рости на голих скелях, а можливо тому, що вважали його твердим і неприступним, як скеля. Це дерево може виносити будь-які випробування, які іншим не під силу. Одне, що лякає його – це темрява. Йому потрібно багато світла і сонця.

(Сосна)

«Дерево-скала» на багато що здібна. Завдяки своєму довгому корінню сосна скріплює сипучі піски дюн на морському березі, не дає весняним паводкам і дощам розмивати грунт. Сосни – берегині вод.

Зараз із сосни отримують тисячі різних матеріалів: целюлозу, замінники шкіри, шовку.

А з смоли отримують скипидар, каніфоль – без якої не зробиш мило, і папір не буде держати чорнило.

З кори виготовляють дубильні речовини.

Із соснового насіння отримують цінне імерсійне масло.

І звісно, не забуті лікувальні можливості хвої, вона служить джерелом вітамінів. Навіть соснове повітря – цінність. У нього є гарна властивість очищати повітря від бактерій, робити його здоровим. І тому здавна санаторії для лікування легеневих хвороб намагаються будувати там, де багато сосен.


6.В деяких місцевостях цю траву вважають овочевою рослиною, а японці навіть вирощують її.

Весною вона смачна і корисна – їдять листки і черешки. А восени їдять коріння – гурмани запевняють, що воно смачніше за моркву.

Ця рослина – хороша їжа для скотини, її силосують і заготовляють на зиму. Нею цікавляться медик. Вони підтвердили цілющі властивості рослини, відкриті дуже давно народом. (Лопух)

Лопух. Назва цієї рослини походить від слова лоп – листок. А в народі його називають: лепух, лепух – тому, що постіно липне, прилипає до чого-небудь. Але є ще одна назва в лопуха. «Ведмідь-трава» - неофіційна його назва. Цю назву лопух отримав дуже давно, ще в античні часи. І незрозуміло чому. Може тому, що лопух – великий, сильний як ведмідь. А може тому, що люди уже тоді знали властивості лопуха накопичувати з осені запаси на зиму, як роблять це ведмеді. Але все таки схожого не дуже і багато:



  • ведмідь накопичує жир, а лопух – поживні речовини;

  • ведмідь тримає свої запаси під шкірою, а лопух – в корінні;

  • але саме головне – жир допомагає ведмедю перезимувати, а лопуху потрібні запаси для того, щоб ранньою весною він уже міг би викинути листя і завдяки тогорічнім запасам він починає рости не по днях, а по часах;

  • використовують лопух і для технічних потреб: виготовляють олію, оліфу та мило.

Але якась ніби неповага до рослини в нас є – росте на пустирях і в різних забутих місцях.

А скільки нехороших слів чує лопух на свою адресу, коли люди знімають з одягу його крючкуваті, ціпки «собачки».


Конкурс «ВІДГАДАЙ, З ЯКОГО ДЕРЕВА ЛИСТОК»
Заключне слово.

Людина, здається, всевладна: вона може створити дивовижні машини і нові сорти рослин; може відновити зруйновані землетрусом міста; вона сягнула космосу і змінює вигляд планети. І тільки одного вона поки що зробити не змогла – створити новий живий організм або відтворити втрачений.

Зараз вже ні в кого не виникають сумніви, що природу потрібно охороняти. Але поняття «природа» дуже масштабне. І ми з вами, якщо і хотіли б, не можемо охороняти всю природу одразу, але ми можемо бережно відноситися до всього живого, що нас оточує, оберігати, рятувати окремих представників живої природи.

І ви багато чого можете зробити для рослинного і тваринного середовища, якщо станете на захист конвалії або білого латаття, чарівного метелика або чорного вужа. Бажаю вам успіхів! Всього найкращого! До побачення.






База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка