Формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді



Скачати 215,36 Kb.
Дата конвертації02.01.2017
Розмір215,36 Kb.
ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

І. Стан здоров'я дітей та молоді в Україні

Конституція України визнає життя і здоров'я людини найвищи­ми соціальними цінностями. Відповідно до Основного Закону, держава несе відповідальність пе­ред людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно вирішува­ти завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства і країни в цілому.

1991 року в Україні набула чинності Конвенція ООН про пра­ва дитини. Виконання її умов, а також положень Всесвітньої дек­ларації про забезпечення вижи­вання, захисту і розвитку дітей вимагає від Української держави, всього суспільства цілеспрямо­ваних дій щодо створення спри­ятливих умов для життя дітей та молоді, оскільки стан фізичного, психічного, соціального і духов­ного здоров'я підростаючого по­коління є інтегральним показни­ком суспільного розвитку, дієвим чинником впливу на економічний, культурний, оборонний потенці­ал країни.

З метою поліпшення здоров'я населення в Україні здійснено відповідні практичні кроки: прий­нято ряд законів і підзаконних актів щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб, порядку пра­вового регулювання питань, пов'я­заних із поширенням СНІДу; організовано Центр планування сім'ї при Інституті педіатрії, аку­шерства і гінекології АМН України, 45 обласних, міських центрів пла­нування сім'ї, що забезпечують доступність медичних послуг, спря­мованих на збереження репродук­тивного здоров'я, в першу чергу, дітей та молоді. Особливою ува­гою оточено потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи; роз­вивається мережа соціальних служб для молоді, збільшується обсяг та різноманітність соціаль­них послуг для них, створюються нові типи спеціалізованих соціаль­них служб: консультативні пункти, кризові стаціонари, школи батьків­ської підтримки тощо.



Незважаючи на це, серед мо­лоді продовжують поширюватися такі негативні явища як наркома­нія, зловживання алкоголем, курін­ня, що відбуваються на фоні над­мірного психоемоційного наванта­ження, безладних статевих сто­сунків, нераціонального харчуван­ня, гіподинамії та інших складових нездорового способу життя.

Так, за даними Міністерства охорони здоров'я України в останні десять років зареєстровано підви­щення рівня захворюваності й по­ширення серед молоді хвороб крові та кровотворних органів, но­воутворення, сечостатевої та кістково-м'язової систем та крово­обігу; почастішали ускладнення вагітності, пологів і післяпологово­го періоду, вроджені вади розвит­ку. Залишається високим рівень захворювань, що передаються статевим шляхом.

Соціальне небезпечною про­блемою став СНІД (ВІЛ-інфекція): за темпами розвитку цієї епідемії Україна посідає одне з перших місць у світі. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих наркоманів — особи віком від 15 до 30 років; спостерігається зростання ВІЛ-інфекції серед наркоманів - підлітків і дітей.

В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров'я підлітків, насамперед, внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших пси­хотропних речовин.

Низький рівень здоров'я моло­дих людей, що призиваються на службу до Збройних Сил України, є свідченням негативних тенденцій у ставленні молоді до власного здоров'я: придатними до військо­вої служби визнається 74—76% юнаків, а кількість тих, хто отри­мує відстрочку за станом здоро­в'я, постійно збільшується.

Окрім того, низький стан здо­ров'я молоді спричиняється падін­ням суспільної моралі, значним соціальним розшаруванням насе­лення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією ста­тевих стосунків, раннім початком статевого життя, на що також не­гативно впливають засоби масо­вої інформації.

Школа, трудові колективи, сім'я — найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров'я дітей та молоді — недостатньо викори­стовують свої можливості через брак практичного досвіду та нерозробленість відповідних вихов­них технологій.

II. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мо­тивації на здоровий спосіб жит­тя у дітей та молоді

Методологічною основою фор­мування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є гуманістична модель ос­віти, сутність якої полягає у ство­ренні сприятливої соціокультурної ситуації, готовності до формування у них суспільне значущої смислоціннісної життєвої стратегії.

Рівень цієї готовності характе­ризується здатністю дітей та мо­лоді перетворювати зовнішні ви­моги на внутрішні спонуки, мо­тиви поведінки з пробудженням їх самосвідомості і відповідаль­ності за власну культуру здоро­в'я.

Поняття «здоровий спосіб жит­тя» розглядається у співвідношен­нях тріади: здоров'я — здоровий спосіб життя — культура здоро­в'я.

Здоров'я за визначенням ВООЗ — це стан повного фізич­ного, душевного (духовного) та со­ціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров'я розглядаєть­ся не лише як ресурс, а як мета життя. За Національною програ­мою «Діти України» визначено чо­тири аспекти здоров'я: фізичне, психічне, духовне, соціальне.

Поняття «здоров'я» нерозрив­но пов'язане із поняттям «здоро­вий спосіб життя» як сценарій жит­тєдіяльності, спрямованої на збе­реження та покращання здоров'я людей.

Результатом сформованості здорового способу життя є куль­тура здоров'я як інтегративна якість особистості і показник ви­хованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок фор­мування, відтворення та зміцнен­ня здоров'я і характеризується високим рівнем культури поведін­ки стосовно власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Методологічним підґрунтям Концепції є діяльнісний і систем­ний підходи до формування пози­тивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Діяльнісний підхід вимагає культивування дієвої позиції осо­бистості з метою власного станов­лення й розвитку її морального і духовного самовдосконалення.

Системний підхід передбачає цілісність у практичній діяль­ності, що спрямована на комплек­сну реалізацію здорового спосо­бу життя.

Базовими принципами фор­мування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді є:

  • принцип науковості і дос­тупності знань, адаптація відпо­відних наукових знань для усіх ла­нок освіти з врахуванням особли­востей різних вікових категорій;
    взаємозв'язок науки про здоров'я з практичним досвідом;

  • принцип системності і наскрізності означає, що процес формування здоров'я людини, природних та соціальних умов його збереження і зміцнення організується як системний педа­гогічний процес, у логічному зв'яз­ку всіх його етапів; спрямовуєть­ся на гармонійний і різнобічний розвиток особистості;

  • принцип неперервності та практичної цілеспрямованості передбачає наступність у реалі­зації напрямів та етапів цієї робо­ти на різних освітніх рівнях; охоп­лює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється у різних соціальних
    інститутах, у навчальній та позакласній виховній роботі;

  • принцип інтегративності передбачає синтез теоретичних, емпіричних і практичних знань у цілісній картині про здоров'я та здоровий спосіб життя;

  • принцип відкритості перед­бачає систематичне поповнення, оновлення, вдосконалення знань про здоровий спосіб життя;

- принцип плюралізму уможливлює варіативність ав­торських проектів, планів і про­грам на основі інваріантного рівня знань для різних, відносно само­стійних типів навчальних закладів із врахуванням потреб, інтересів і нахилів усіх суб'єктів навчально-виховного процесу (учнів, сту­дентів, вихователів, вчителів, вик­ладачів, батьків);

принцип превентивності означає, що виховні впливи дер­жави, всіх виховних інститутів, на основі врахування інтересів особи­стості та суспільства, спрямову­ються на профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівсь­кої молоді, на допомогу та їх за­


хист, вироблення неприйняття до негативних впливів соціального оточення. За таких умов забезпе­чуватиметься система заходів еко­номічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медич­ного, інформаційно-освітнього ха­рактеру, спрямованих на формування позитивних соціальних на­станов, запобігання вживанню наркотичних речовин, різних про­явів деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формуван­ня навичок безпечних статевих стосунків;

  • принцип гуманізму перед­бачає орієнтацію на підростаючу особистість як вищу цінність, вра­хування її вікових та індивідуаль­них особливостей, задоволення фундаментальних потреб вихо­ванця (у розумінні, пізнанні, прий­нятті, справедливому ставленні до неї); вироблення індивідуаль­ної програми її розвитку; стиму­лювання розвитку в особистості свідомого ставлення до своєї по­ведінки, діяльності, життєвих ви­борів;

  • принцип цілеспрямова­ності, який утверджує спрямо­ваність на досягнення основної
    мети — підвищення ефективності функціонування власного організ­му і свідомого позитивного став­лення до нього.

Критеріями формування пози­тивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є:

  • на рівні фізичного здоро­в'я: прагнення до фізичної доско­налості, ставлення до власного
    здоров'я як до найвищої соціаль­ної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотри­мання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

  • на рівні психічного здоро­в'я (психологічного комфорту):
    відповідність пізнавальної діяль­ності календарному віку, розви­неність довільних психічних про­цесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідли­вих звичок;

  • на рівні духовного здоро­в'я: узгодженість загальнолюдсь­ких та національних морально-ду­ховних цінностей, наявність пози­тивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

  • на рівні соціального здо­ров'я (соціального благополуч­чя): сформована громадянська
    відповідальність за наслідки не­здорового способу життя, соці­альне орієнтована комунікативність, доброзичливість у став­ленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Формування здорового спосо­бу життя, культури здоров'я, підвищення їх виховних можливо­стей потребує максимальної ува­ги до мотиваційної сфери дітей та молоді у прагненні бути здоро­вими. Мотивація на здоровий спосіб життя — це система ціннісних орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлен­ня і зміцнення здоров'я.

III. Суб'єкти спільної діяль­ності та цільові групи з форму­вання позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Суб'єктами спільної діяль­ності з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб жит­тя є:

управління (відділи) освіти і науки, охорони здоров'я обласних (міських, районних, районних у місті) державних адміністрацій;

органи місцевого самовряду­вання та самоорганізації населен­ня, батьківська громада;

науково-дослідні інститути АПН України та АМН України, на­вчальні заклади різних типів та рівнів акредитації, відповідні ме­дичні установи, обласні інститути післядипломної педагогічної осві­ти; дитячі та молодіжні громадські організації, благодійні фонди, со­ціальні служби для молоді;



засоби масової інформації.
Основним завданням суб'єктів спільної діяльності з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді є кон­солідація зусиль щодо здійснення державної політики у сфері охоро­ни здоров'я, спрямованої на за­безпечення прав громадян на якіс­ну і доступну медико-санітарну до­помогу та створення умов для формування здорового способу життя.

В основу виконання цього зав­дання покладено міжгалузевий комплексний підхід у діяльності держави, всіх її інституцій до збе­реження та зміцнення здоров'я кожної людини, незалежно від віку.

У рамках Концепції доцільно виділяти такі цільові групи: діти дошкільного віку; учні загально­освітніх та вихованці позашкільних навчальних закладів; учнівська та студентська молодь; вихователі дошкільних навчальних закладів; вчителі, класні керівники, вихова­телі груп продовженого дня та шкіл-інтернатів, шкільні психоло­ги, соціальні педагоги; викладачі вищих навчальних закладів усіх типів та рівнів акредитації, кура­тори, соціальні психологи; бать­ківська громадськість.

IV. Мета, стратегії та зав­дання Концепції формування позитивної мотивації на здоро­вий спосіб життя у дітей та молоді

Метою Концепції є створення умов для зміцнення фізичного, психічного, соціального і духовно­го здоров'я, психологічного ком­форту та соціального добробуту дітей і молоді шляхом визнання пріоритету здорового способу життя як основного чинника збе­реження та зміцнення здоров'я, утвердження свідомого ставлення та громадянської відповідальності за власне здоров'я.

Стратегії Концепції:

  • надання пріоритетності про­блемі формування здорового спо­собу життя дітей і молоді в усіх ланках освіти;

  • гуманізація та демократиза­ція відносин учасників навчально-виховного процесу, забезпечення у навчальних закладах сприятли­вого психологічного мікроклімату та відповідного інформаційно-предметного середовища;

  • розширення Національної мережі шкіл сприяння здоров'ю, впровадження їх досвіду в практи­ку роботи дошкільних, загально­освітніх, позашкільних, професій­но-технічних, вищих навчальних закладів;

  • залучення учнівської та сту­дентської молоді до активної участі у просвітницькій та волонтерській роботі з пропаганди здорового спо­собу життя в середовищі однолітків;

  • підтримка, розвиток націо­нальних та родинно-сімейних традицій здорового способу життя та виховання здорової дитини; широ­ке залучення батьків до цього про­цесу;

  • послідовне формування культури здоров'я педагогів як необхідної умови розвитку пози­тивної мотивації в учнів та сту­дентів на здоровий спосіб життя.

Концепція спрямована на вико­нання таких завдань:

  • створення у навчальних зак­ладах усіх типів та рівнів акреди­тації цілісної системи формуван­ня позитивної мотивації на здоро­вий спосіб життя;

  • розробка і впровадження в практику роботи навчальних зак­ладів сучасного моніторингу діаг­ностики і корекції стану здоров'я дітей і молоді;

  • впровадження у навчально-виховний процес особистісно орієнтованої моделі формування в учнів і студентів навичок здорово­го способу життя, вміння прийма­ти оптимальні рішення щодо збе­реження і зміцнення власного здо­ров'я у різних життєвих ситуаціях,
    зокрема, екстремальних;

  • удосконалення форм і ме­тодів формування здорового спо­собу життя;

  • формування у дітей та мо­лоді негативного ставлення до шкідливих поведінкових звичок, посилення ефективності ме­ханізмів подолання залежності від них;

  • забезпечення якісної підго­товки і перепідготовки педагогіч­них кадрів, здатних формувати у дітей та молоді позитивну моти­вацію на здоровий спосіб життя;

  • визначення пріоритету у пе­дагогічній роботі з батьками і громадськістю формування позитив­ної мотивації на здоровий спосіб життя.

V. Зміст, форми і методи формування позитивної моти­вації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді. Організова­не навчання та самоосвіта

Формування здорового спосо­бу життя є за своєю сутністю системоутворювальним проектом, який спрямований на діагностику, корекцію функціонального, психо­фізіологічного та духовно-мораль­ного стану людини.

Системність полягає у взаємо-погоджених знаннях, уміннях та навичках, сформованих у дітей та молоді, які забезпечують необхід­ний рівень їх працездатності, мо­ралі та духовності. Для цього не­обхідні знання основних положень фізіології, психології людини, со­ціології, інших суміжних дисциплін, які в сукупності дозволять реалі­зувати необхідні здоров'язберігаючі, здоров'язміцнюючі, здоров'яформуючі технології щодо свідомого ставлення до власного здоров'я і проявлятися у відпо­відних позитивних вчинках і діях.

Вказане свідчить про до­цільність формування таких знань про:

  • фізичне здоров'я: організм людини як біологічна система; органи і системи життєзабезпе­чення, їх функції і здоровий стан; фізіологічна діяльність, біохімічні процеси і здоров'я; гігієна тіла; гігієнічні нормативи; рух і здоро­в'я; генетичне здоров'я; репродук­тивне здоров'я; статеве вихован­ня; профілактика хвороб, що пе­редаються статевим шляхом і
    СНІДу; культура харчування; фізична гармонія тіла;

  • психічне здоров'я (психо­логічний комфорт): індивід, осо­бистість, індивідуальність; психіка людини; індивідуально-типологічні особливості людини; емоції, по­чуття, воля, свідомість; сфера пізнання; самосвідомість, само­оцінка, саморегуляція, самоактуалізація, самовиховання; основні психічні процеси, їх вплив на здо­ров'я; мотивація поведінки і
    ціннісні орієнтації; психологія спілкування; стрес, психотравма; девіантна поведінка; попереджен­ня шкідливих звичок; психологіч­на самодопомога; резерви пси­хічних можливостей людини; вплив засобів масової інформації та мистецтва на психічне здоро­в'я людини;

  • духовне здоров'я: здоро­в'я в системі загальнолюдських цінностей; духовність людини як основа здоров'я; духовні вчення про здоров'я; ідеал здорової лю­дини; духовні цінності і засоби розвитку духовності; здоров'я в системі життєвих цінностей наро­ду; традиції культури здоров'я ук­раїнського народу; національні особливості формування здоров'я; календарні народні свята і здо­ров'я;

  • соціальне здоров'я (со­ціальний добробут): людина як елемент соціуму; наслідки антропоцентричного ставлення до на­вколишнього середовища; етика родинних зв'язків; соціальні по­треби та інтереси; мотивація по­ведінки; соціальне забезпечення життєво важливих потреб; соці­альна адаптація; ергономічні ас­пекти формування здоров'я; асо­ціальна поведінка; популяційне здоров'я; здоров'я нації; держава, право і здоров'я, права і обов'яз­ки громадянина у ставленні до власного здоров'я та здоров'я оточуючих; шкідливий вплив наркогенних речовин на здоров'я; попередження соматичних та інфекційних захворювань, хвороб, що передаються статевим шляхом і СНІДу; здоровий спосіб життя; культура здоров'я.

Ефективність процесу форму­вання позитивної мотивації на здо­ровий спосіб життя залежить від відповідної спрямованості вихов­ного процесу, форм та методів його організації. Серед форм і методів процесу формування по­зитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль на­лежить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії,! сприяють форму­ванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До них та­кож належать соціальне проекту­вання, метод відкритої трибуни, ситуаційно-рольова гра, соціаль­но-психологічний тренінг, інтелек­туальний аукціон, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, гра-драматизація тощо.

Доцільно застосовувати тра­диційні методи: бесіда, диспут, лекція, семінар, роз'яснення, пе­реконання, позитивний і негатив­ний приклади, методи вироблен­ня звичок, методи вправ, контро­лю і самоконтролю, створення гро­мадської думки тощо.

Застосування цих методів сприяє утворенню у дітей та мо­лоді адекватної моральної само­оцінки, організації дієвої роботи з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, пере­будові і зміні асоціальних форм у їхній поведінці на соціальне зна­чущі; підтримці, посиленню позитивних моральних спонук, активі­зації їх проявів чи загальмуванню негативних мотивів, зниженню їх сили, утриманню дітей та молоді від прояву деструктивної мотивації на здоровий спосіб життя.

З нетрадиційних, для педагогі­ки, методів ефективно діють мето­ди «педагогічної психотерапії», а саме: саморегуляції, педагогічно­го аутотренінгу, рефлексотерапії. Ці методи створюють певну єдність і доповнюють один одного.

Організоване навчання здійснюється у дошкільних, за­гальноосвітніх, позашкільних, про­фесійно-технічних, вищих на­вчальних закладах, у закладах післядипломної педагогічної осві­ти за умови вирішення таких ос­новних завдань:

  1. участь у реалізації держав­них стандартів початкової, серед­ньої, вищої освіти та відповідного комплексу нормативних, навчаль­но-методичних, інших документів, які регламентують та унормовують організацію навчально-виховного процесу під керівництвом педа­гогів;

  2. організація навчання дітей та молоді з використанням тради­ційних та інноваційних форм і ме­тодів.

Самоосвіта базується на не­обхідності людини формувати, зберігати та зміцнювати власне здоров'я з використанням на­вчально-методичної бази та тех­нічних засобів, що забезпечують самостійне навчання.

Самоосвіта можлива за таких умов:

1) наявність освітньо-профе­сійних та освітньо-наукових про­грам підготовки дітей та молоді доведення здорового способу жит­тя з конкретними методичними рекомендаціями та коментарями;

2) наявність доступної наукової та навчально-методичної літера­тури з цієї проблеми у бібліотеках, книжкових магазинах, електронних підручниках, в Інтернет, електронних засобах масової інформації;

3) розгалужена мережа кон­сультативних пунктів з надання практичної допомоги в оволодінні знаннями, уміннями та навичками з формування, збереження та зміцнення власного здоров'я під керівництвом педагогів, мето­дистів та психологів.

Самоосвіта дітей та молоді з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя здійсню­ватися також за участю держав­них, комерційних телевізійних і радіопрограм.


Каталог: files
files -> Відділ освіти Криничанської райдержадміністрації
files -> Звичаї та обряди українців
files -> Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Крохмаль Валентина Федорівна На допомогу молодому вчителю Схвалено радою методичного
files -> Календарно-тематичне планування з української мови для 5 класу
files -> Дячук І. А. На допомогу класному керівникові «Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей»
files -> Н.І. Дяченко, Т. В. Ружанська ігрова діяльність на бібліотечних уроках як засіб виховання інтересу до книги, становлення І розвитку читацької компетентності школярів
files -> Юлия Борисовна Гиппенрейтер Продолжаем общаться с ребенком. Так?
files -> Урок Тема Морфологічна будова слова. Засоби словотворення
files -> Робоча програма з української мови для 5 11 класів рівень: загальноосвітній Учитель Герасименко ОленаМиколаївна


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал