Формування інтелектуальної культури молодших школярів



Скачати 44,24 Kb.
Дата конвертації13.01.2017
Розмір44,24 Kb.
Формування інтелектуальної культури молодших школярів

Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію та практику. Тому навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності й творчості. Розвиток творчих здібностей має бути невід'ємною умовою змісту усіх навчальних предметів початкової школи, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та їхніх творчих можливостей.

Досвід роботи переконує, що проблема духовно-інтелектуального становлення учнів потребує одночасного, поступо­вого та системного застосування усього ансамблю професійних підходів, що існує в арсеналі сучасної педагогіки.

Ціннісний підхід — культивування гуманіс­тичних цінностей, орієнтирів, які втілюють національні й загальнолюдські цінності духовного життя суспільства та становлять одну з його сутнісних основ.

Особистісний підхід — визнання носіями освітнього процесу не учня як такого (індивіда), а його особистості як найви­щого в людині з проекцією в майбутнє: «особистість у минулому — особистість нині — особистість у майбутньому».

Особистісно-ціннісний підхід — стверджен­ня особистості найвищою цінністю буття, навколо якої групується решта суспільних пріоритетів, навіть істина при цьому є не метою, а засобом розвитку особистості.

Середовищний підхід — створення систе­ми потрібних освітніх умов (збагаченого освітнього середовища): усвідомлення цілей діяльності; культивування мо­ральних цінностей, які сукупно спри­ятимуть засвоєнню учнем особистісно і соціально значущих способів діяль­ності, що сприятимуть розвитку його особистості.

Діяльнісний підхід — навчання та вихо­вання в контексті особистісного підходу, тобто породжувати засоби діяльності, формувати суб'єктність учнів у процесі їх залучення до спеціальних, відповід­них цілям і сутності особистісно орієн­тованої освіти психолого-педагогічних технологій. Для того щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень насамперед має оволодіти основними її етапами; ними є: орієнтація — визначення мети — планування — виконання — контр­оль — корекція — оцінювання.

Співчуттєвий підхід — подолання відчу­ження в освіті шляхом створення умов

для присвоєння людиною своєї родо­вої сутності в контексті освітньої праці, коли вона всією своєю сутністю братиме в ній участь. Це станеться лише тоді, коли учень буде суб'єктом діяльності й міжособистісних стосунків у контексті освіти, коли він почне розуміти сутнє як повинність стосовно нього.

Здатність дитини до саморозвитку, її творча ак­тивність — головні умови успішності у подаль­шому житті. Самореалізація особистості дедалі біль­ше залежить від таких якостей як самостійність та критичність мислення, креативність, неординарність у вирішенні різноманітних проблем.

Щоб учень став рівноправним учасником проце­су освіти, необхідно озброїти його техніками та при­йомами, спрямованими на розвиток пам'яті, уваги та образного мислення, сформувати навички дослід­ницької поведінки. Лише за такого розвитку кожна дитина відповідно зі своїми особистими властивостя­ми та здібностями знайде себе і самореалізується. Як розвинути індивідуальні можливості кожної дитини й зберегти її психічне і фізичне здоров'я — ось пробле­ма, над якою завжди замислювались і працювали пе­дагоги.

У своїй діяльності вчителі використовують технологію критичного мислення, розви­ток творчої уяви. Часто на уроках створюють проблемні ситуації і разом з учнями розв’язують їх, використовують інтерактивні методи навчання, у яких раціонально поєднані індивідуальні, групові і фронтальні види роботи; роботу в парах, у малих групах, групах за інтересами; застосовують тестові та різнорівневі завдання, що дають дитині право вибору, учать їх обирати потрібний варіант, учать дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку товариша, узгоджувати їх та доходити до порозуміння.

Працюючи над формуванням інтелектуальної культури учнів, вчителі звертають увагу на формування культури усного та писемного мовлення як засобу вільного спілкування та самовираження. Для цього використовують діалог, монолог, інсценування казок, опис картини;проводять нестандартні уроки, ділові та інтелектуальні ігри, використовують нові інтерактивні технології і прийоми «Мозковий штурм», «Акваріум».

Учителям необхідно навчати дітей працювати з підручником,, словниками, зошитами з друкованою основою; сприяти формуванню вміння опрацьовувати інформацію на підставі аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення тощо; при підготовці до уроків позакласного читання вчити користуватися художньою літературою, енциклопедіями, репродукціями; співпрацювати з шкільною бібліотекою, стимулювати учнів до роботи з комп’ютером. Стимулювати пізнавальний інтерес учнів, практикувати диференційовані домашні завдання та прийоми випереджального навчання. Залучення дітей до виконання творчих завдань та участі в інтелектуальних заходах

На уроках вчать дітей сприймати, розуміти, запам'ятовувати та вико­ристовувати різноманітну інформацію у різних мо­дальностях (зорових, смакових, тактильних тощо), сприяють розвитку у молодших школярів уміння аналізу­вати проблемні ситуації, формулювати гіпотези, ста­вити близькі та дальні цілі, виокремлювати головне, робити узагальнюючі висновки, розв'язувати супе­речності, визначати правильне розв'язання задачі або вирішення проблеми. А найцінніше те, що розвива­ють розумові здібності дітей, процес шкільного навчання стає легким і цікавим, а свої знання школярі успішно використовують у школі на занят­тях і в повсякденному житті.

Тітенко Тетяна Василівна ,

учитель початкових класів

Вербівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Городищенської районної ради



Черкаської області, тел.80982599298

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал