Дячук І. А. На допомогу класному керівникові «Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей»



Сторінка2/2
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,92 Mb.
1   2

ПОДИВИСЬ НА СЕБЕ ОЧИМА ТОВАРИШІВ

Мета. Спонукати учнів до самоаналізу й самооцінки, вчити узгоджувати свої дії з думкою колективу; розвивати прагнення заслужити добру славу, авторитет і повагу.

Вступне слово класного керівника.

Наша виховна година сьогодні дещо незвичайна. Мета її — допомогти кож­ному з вас побачити себе збоку, очима своїх однокласників. Це потрібно у процесі самовиховання, яке, в свою чергу, вимагає самооцінки й самоаналізу. А оціню­вання власних вчинків, досягнень чи недоліків не завжди об'єктивне. Є люди надто скромні, нерішучі, невпевнені у своїй правоті, які недооцінюють власних можливостей. І, навпаки, є такі, що занадто впевнені у своїй безгрішності, правоті, розумі, привабливості. Вони схильні до переоцінки себе, не сприймають крити­ки, неохоче визнають власні помилки, а значить — не роблять потрібних вис­новків, не вчаться на власних помилках. Воно й краще якось видно збоку. Недарма мовиться у народному прислів'ї: "Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом". І, звичайно, корисно буде кожному порівняти, звірити самооцінку з оцінкою його товаришів, колективу, подивитися на себе збоку. Це непросто зроби­ти, бо вголос не все скажуть про вас навіть найкращі друзі. Одні — із вродженої делікатності, щоб не було вам неприємно, інші — зі страху зіпсувати взаємини... А все-таки цікаво знати, що думають про тебе ті, з ким щоденно спілкуєшся, товаришуєш, сперечаєшся чи ділишся. Цікаво знати про себе думку всіх. Бо сло­ва одного можуть бути необ'єктивними, помилковими або й упередженими, але всіх — ні.

Проведемо експеримент у письмовій формі. Кожен зробить це самостійно, не підглядаючи до інших, не заважаючи їм зосередитись, добре все обдумати. Вам буде роздано наперед заготовлені аркуші, на яких по вертикалі записано ваші прізвища та ініціали, а по горизонталі — назви різних звичок, нахилів, рис харак­теру, властивих людям. Ви у кожній графі навпроти прізвища поставте плюс (+), якщо вважаєте, що така риса даному учневі властива, або мінус (-) — якщо ви цього в ньому не вбачаєте. Коли ж, на вашу думку, названа риса в учневі не утвер­джена, але інколи проявляються її ознаки, поставте крапку (.), а якщо не можете дати оцінки, сумніваєтесь, — поставте знак запитання (?). Єдине, до чого я вас закликаю, щоб наш експеримент удався, будьте об'єктивними, справедливими, кого б не стосувалась ваша оцінка — найкращого друга, себе чи того, хто вам не -симпатизує. Пам'ятайте, що про вас також пишуть, а вам же хочеться знати прав­ду, що про вас думають. Жоден з аркушів не буде підписаним, і ніхто: ні я, ні ваші однокласники за плюсами чи мінусами не зможуть розпізнати, чия це робота. Після цього ви здасте аркуш, щоб можна було підрахувати, скільки учнів про кожного з вас думають так чи інакше, і ці результати ви отримаєте для самооцін­ки. Знову ж таки, ваших особистих результатів не знатиме ніхто з товаришів, тільки ви наодинці розгорнете аркуш, даний вам, ознайомитесь із тим, як оцінив вас клас, задумаєтесь над цим, як саме і чому саме так думають про вас одноклас­ники.

II. Самосійна (домашня) робота учнів, заповнення усіх граф напроти кож­ного прізвища учня.

з/п

Риси, звички, нахили.

Прізвища учнів

Доброта, милосердя

Стриманість, врівноваженість

Чесність, правдивість

Жорстокість, садизм

Брехливість, підлість

Відвертість, щирість

Замкнутість, скритність

Хитрість, корисливість

Щедрість, безкорисливість

Товариськість, комунікабельність

Егоїзм

Розум, допитливість

Обмеженість, байдужість

Працьовитість, наполегливість

Лінивство, недбалість

Безвідповідальність

Почуття обов’язку

Вихованість, культура

Ініціативність

Слухняність

1

Адамик І. Ф.





























































2

Бойко Г. І.





























































3
































































III. Опрацювання інформації.

Учитель підраховує з усіх аркушів плюси, мінуси та інші знаки, що стосують­ся кожного учня зокрема. Для себе робить зведену таблицю (це знадобиться для індивідуальної роботи з учнями та їхніми батьками). Кожному учневі роздає ви­писку для самоаналізу.

Зразок виписки.



з/п

Риси, звички, нахили.

Прізвища учнів

Доброта, милосердя

Стриманість, врівноваженість

Чесність, правдивість

Жорстокість, садизм

Брехливість, підлість

Відвертість, щирість

Замкнутість, скритність

Хитрість, корисливість

Щедрість, безкорисливість

Товариськість, комунікабельність

Егоїзм

Розум, допитливість

Обмеженість, байдужість

Працьовитість, наполегливість

Лінивство, недбалість

Безвідповідальність

Почуття обов’язку

Вихованість, культура

Ініціативність

Слухняність

1

Адамик І. Ф.

23

16

19

-

3















































IV. Слово учителя при врученні учням виписки.

Перед тим, як повернути вам аркуші, на яких підсумовано оцінки вас одноклас­никами, я хочу дати вам кілька порад.

  1. Людині потрібно час від часу оглядатися на той слід, який залишає вона, рухаючись по життю. Який він, той слід — глибокий чи ледь помітний, корисний чи шкідливий для інших, задовольняє чи непокоїть вас самих, чи узгоджується з вашим уявленням про людину-особистість? Тому нагоду ви матимете, розгор­нувши аркуш з результатами опитування ваших товаришів. Якщо хтось і був не­об'єктивним у своїй оцінці з певних міркувань, то це не може стосуватися всіх. Ви зрозумієте, якими бачать вас ваші товариші. Проаналізуйте, чи такими ви вважаєте себе самі. Чи чули ви про це від своїх товаришів, сказане у вічі і вголос?

  2. Якщо не все в оцінці вас позитивне — не сприймайте цього з образою, адже вона — поганий помічник для самооцінки та самовиховання. Образа завадить вам об'єктивно оцінити себе, подивитись на себе збоку, без рожевих окулярів і самолюбства. Зрештою, не забувайте, що й ви не все у всіх оцінили позитивно. Будьте вдячними товаришам за вказані недоліки, задумайтесь звідки вони у вас та як їх позбутися.

  3. Якщо у вашому аркуші всі оцінки позитивні — хай це не буде підставою для самозаспокоєння, чи, тим більше, для самовпевненості. Процес самовиховання, самовдосконалення безперервний. Будьте вдячні товаришам за довір'я до вас, за повагу до вашої особистості і подумайте, як поводитися для їх виправдання, щоб вашим друзям ніколи не доводилося у вас розчаруватись. Повірте, що бути на висоті й упасти вниз — ганебніше і болючіше, ніж просто бути внизу.

4. Замисліться, чи подобається вам бути такими, якими бачать вас товариші. Чи відповідає це вашому уявленню про особистість, вашому ідеалу людини? Якщо ні — які риси вашої вдачі цьому заважають? Що варто змінити у вашій поведінці, у вашому ставленні до себе і до людей, на що звернути увагу, над чим потрудити­ся? Так, я не помиляюсь, саме потрудитися. Адже самовиховання — це труд вашої душі, напружена робота серця, нервів. Перемога над собою, над своїми негатив­ними звичками — це велика перемога. І тільки сильні люди здобувають її. Тож я бажаю вам бути мудрими, поміркованими та сильними.

5. Аналіз учнями результатів опитування, зіставлення самооцінки з оцінкою, даною колективом (самостійно, вдома.)

6. Заключне слово класного керівника (наступного дня після самоаналізу учнів).Ви мали можливість подивитися на себе збоку, очима однокласників, з якими навчаєтесь, зростаєте, формуєтесь фізично і морально. Кожна людина прагне до свободи, адже її право — бути вільною у думках і вчинках. Але є суспільні зако­ни, які передбачають не лише права, а й обов'язки, — закони писані і неписані. У них сконцентровано мудрість і досвід людства, набуті віками. їхнє призначен­ня — оберігати людину від падіння, піднімати й утримувати її на тій висоті, де людина — образ Божий. Нехтувати цими законами — значить протиставляти себе людському суспільству, його законам і Заповідям Божим. Чого може очікувати така людина? Того, чого заслуговує — осуду, зневаги, презирства або й покаран­ня. Чи може вона при цьому бути щасливою? Подумайте над цим.

"Усі ми прагнемо любові", — співається в пісні. І це правда. А любов і шану людську треба заслужити. Отож частіше намагаймось побачити себе збоку. Час­тіше запитуймо себе: "А що про мене скажуть люди?".

ДРУЖБА І ПОБРАТИМСТВО

Мета. Сприяти моральному збагаченню підлітків, спонукати їх до роздумів, зміцнювати віру в людину, поглиблювати розуміння справжніх цінно­стей та вимогливість у дружбі й товаришуванні.

І. Вступне слово учителя.

Тему "сьогоднішньої" розмови ви визначите самі, подивившись невеличку сценку, яку приготували юні аматори. Ви побачите й почуєте уривок із п'єси ви­датного українського митця, корифея драматургії і театру — Марка Кропивниць-кого "Дай серцю волю, заведе в неволю". Щоб краще зрозуміти її, послухайте коротеньку історичну довідку.



Учень. Тюрмою народів була самодержавно-кріпосницька Росія, під гнітом якої з часів горезвісної Переяславської угоди перебувала Україна: Український народ терпів подвійний гніт. Перший — соціальний, а другий — національний. Перший — тяжка праця на панів, непосильні податки, темнота і безправ'я, ярмо царської солдатчини. Друга — заборони, накладені на мову, літературу, культуру, заходи, спрямовані на знищення українців як нації.

Всенародним горем була рекрутчина. Той, кому випадало стати рекрутом, або, як казали в народі, "некрутом" чи "москалем", мусив прощатися з мрією про особисте й сімейне щастя. У царській армії потрібно було відслужити 25 років. Отже, йшов у "некрути" молодим і дужим, а повертався немічним стариком. А багатьом і взагалі не судилось повернутися в рідний край. Царська Росія вела загарбницькі війни, тож багатьох солдатів чекали як не смерть, то каліцтво.

ІІ. Сцена з п'єси.

Хата Семена Мельниченка.

Входить Семен (засмучений).

Одарка. Ось і Семен вернувся. А я тут без тебе мало не вмерла! Бачиш — і досі мов пропасниця мене б'є. (Семен мовчки сідає за стіл.)

Що це з тобою, мій голубе? Голова болить? Чому ж ти мене не обіймеш, не приголубиш?

Семен. Я? Ох, Боже милий! Твоя свята воля!

Зачепиха (прокинулась). От і гаразд, що ти, Семене, вернувся. А я задрімала, і сниться мені — буцімто у церкві стою. Ох, Господи милосердний! Завтра вели­кий празник. Сходіть, діточки, до церкви та помоліться Господові. .І я пошкан­дибала б, коли б здужала...

Одарка. Я тобі, мій голубе, завтра щось таке гарненьке подарую.. . Вгадай, що? Не кажіть, бабусю! (Біжить до скрині та виймає вишиту сорочку.) Бач, яка гар­на! (Семен схиляє голову до столу.) Семене, та що це тобі подіялось? Їй-богу, я заплачу!

Семен (тихо, у голосі чутно сльози). Що ж? Так, стало бить, мені на роду написано! (Співає.)

Гей, восени оженився,

А весною зажурився,

Записали у солдати,

Треба жінку покидати...

Одарка. Йому, бач співи в голові. А до мене й не забалака. Чим я тебе прогні­вила? (Входить Іван.)

Іван. Здрастуйте! Помагай Бог вам на все добре! (Одарка смутна виходить від Семена і стає біля печі.) Чого це ви всі мовчите? Поглухли, чи що? Здрастуй­те, кажу вам! (Помовчав.) "Милості просимо сідати!" Спасибі, сядемо! (Сідає.)

Одарка. Сідай у нас, Іване!

Іван. Тоді просиш, як сам сів. Здрастуйте, бабусю! Чи ви ще підскакуєте?

Зачепиха. Підскакую: з печі додолу, а з долу на піч.

Іван. Сором же вам! Такі молоденькі, що тільки б танцювати, а ви все на пе­чі... Злазьте мерщій та потанцюєм! (Танцює і співає.)

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

"А чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

" Сказав "кукуріку!"

Яку тебе, так і в мене

Брови на шнурочку.

А в городі бузина,

А в Києві дядько.

Тим я тебе полюбила,

Що на п'яті перстень.

Чого ж бо ти журишся, Семене? Ще гірше буває!



Семен (схопився). Ох, Іване! Не кажи! Нехай Одарка доки не зна... Я їй потім скажу... Ох, Іване, за що, за що на мою голову таке горе?

Одарка (з ляком). Та що там таке?

Іван. Дуже цікава! А я й забув вам розказати... Чи ви чули Микиту?... Та ви, бачу, й не слухаєте мене? (Підійшов до Семена.) Семене, дай сюди руку (бере його руку). Жаль жінки? Дуже жаль? Еге! Аж сльози в очах заблищали...

Семен. Ох, Іване, коли б ти заглянув у мою душу!...

Іван. Видко, братуха, й по очах. Страшна солдатська шинеля?

Одарка (учувши це). — Ох, матінко! Доленько моя злая! (Ридаючи біжить до Семена й падає йому на шию.)

Боже мій, Боже мій, на кого ж ти мене покидаєш?



Зачепиха. Що там таке? Чого вона голосить?

Іван. Та вона здуру, бабусю! Бачте, Семена назначили у некрути!

Зачепиха. Ох, лихо моє тяжке! У некрути? (Голосить.)

Іван. Отак заспівали! Це наче над мертвяком! Та вгомоніться та послухайте сюди! І, заголосили! Та послухайте-бо! Ну, коли не хочете слухати, то я буду розказувати горшкам. Так слухайте ви, горшки, і ви, кочерги! Назначили Семена у некрути, а я, як почув це, та й кажу собі: у його жінка молода, а у мене ані жінки, ні хатинки! Нехай же Семен зна, що є у його вірний і щирий побратим Іван: піду я за нього в москалі!

Семен і Одарка (здивувались). Що ти кажеш, Іване?

Іван. Та це я з кочергами балакаю. Еге, та й кажу, що піду за нього в москалі! (Семен і Одарка кидаються до Івана.)

Семен. Опам'ятайся, Іване! Моє лихо, мені й одбувать його!

Іван (кричить). Мовчи! (Семен і Одарка обнімають його). Та ну вас! Ще зва­лите з ніг! А ви думали, що Іван вас тільки так любить? Що Іван тільки любить брехати?

Так брате Семене?... Ніколи і ні в чім ти мене не скривдив, від тебе я ніколи лихого слова не чув. Знай же й ти, що в Івана під оцією драною свитиною є серце, гаряче серце! (Втира рукавом очі та сміється крізь сльози). Дурні очі, почали плакати!

Семен і Одарка. Іване, друже! Товаришу вірний!

Зачепиха (хлипа). Спасибі тобі, мій синочку! От і кажуть, що товариство пере­велось!

Іван. Та ну-бо вже, не хваліть, а то перехвалите на один бік. Не рюмсай-бо, Одарко, та давай швидше по чарці, а то й я знов заплачу!

(Одарка частує його.)

Прощай, парубоцтво!.. Прощай, моя пошарпана доле!..Е, та й бравий з мене москаль!

Семен. Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові!

Одарка (подає Іванові сорочку). Нехай буде тобі на спомин.

Іван. Оце так гостинець! Та як же гарно вимережана! За такий подарунок го­диться й поцілувати!

Одарка (цілує його). Чому ж і не поцілувати?

Іван. Ну, та й поцілувала! Неначе вогнем опекла!

Семен. Од щирого серця! (Оплески.)

ІІІ. Бесіда з учнями.

Подякуймо нашим аматорам! їхня гра нам сподобалася. А тепер повернемось до поставленого завдання. Ця сцена повинна вам підказати тему нашої сьогод­нішньої зустрічі. Хто перший правильно визначить тему і аргументує свою думку, — одержить приз за кмітливість.

Слухання міркувань учнів.

Справді, на таку жертву заради щастя іншого може піти тільки справжній друг.



І правий той, хто визначив тему сьогоднішньої бесіди: дружба, товаришуван­ня, побратимство. Друг, товариш — це слова для вас звичні і часто вживані. Так часто, що й перестали вже замислюватись над тим, який глибокий зміст у цих словах. А от слово "побратим" взагалі рідко вживаємо. А в наших далеких предків-козаків воно було у великій пошані.

Послухайте ще один уривок із художнього твору, надзвичайно цікавого, — "При­годи молодого лицаря" Спиридона Черкасенка, адже твір переносить читача в добу козаччини. Герой повісті Павло Похиленко, парубок надзвичайної, богатирської сили, мріяв про Січ, куди пішов і звідки не повернувся його батько. Ставши запо­рожцем, Павло дивував братчиків хоробрістю. В одному з морських боїв, якими уславився гетьман Петро Сагайдачний, Павло врятував від смерті січового писаря Хмеля — майбутнього гетьмана Богдана Хмельницького.
IV. Уривок.

Жбурляю! — почув зненацька ззаду й обернувся. Думки, як сполохані мухи, вісінули врозтіч. Привітно зазираючи йому в вічі, перед ним стояв Зінько Хмель.

Дай я тебе поцілую, — мовив січовий писар і, не чекаючи відповіді, тепло, по-братерському обняв молодика за широкі плечі й поцілував у червоні уста. Павло зачудовано видивився на нього й посміхнувся.

  • Що сталося, пане писарю?

  • Він ще й питає! — здивувався й разом засміявся Хмель. — Ну, пане-брате, тепер і я бачу, що ти сам собі ціни не знаєш, далебі.

  • Якої ціни? — ще більше здивувався Павло, — І що це за речі?

  • Як? Ти навіть не здогадуєшся, за що саме дякую тобі?

  • Далебі, ні, — знизав плечима Павло.

Хмель пильно подивився на нього й теж плечима стенув.

  • Дивно... Коли б я не знав тебе за щирого, безхитрого братчика, то помис­лив би, що ти глумишся з мене, — сказав він. — Допіру врятував мене від наглої смерті і вже забув.

  • Та ти про що? Може про того турка?.. Але ж то пусте, — скривився Павло, — не я, то ти сам дав би собі раду з ним.

  • Хіба на тім світі, дорогий мій. А поки я на цім іще, хочу побратися з тобою, голубе, на віки вічні, поки й життя нашого. Згода?

Дуже глибоко й приємно вразило це Павла; пан писар, старшина й один з пер­ших лицарів — і він, простий козак...Честь неабияка, тож і не дивниця, що він аж розчервонівся від хвилювання й несміливо відповів:

—- Така мені честь, пане писарю, що...



  • Та облиш ці забобони! Кажи — згода?

  • Та як би ні?

  • Маєш хреста?

  • Ото, чия невіра, що не мав би!

  • От і гаразд... Поміняємося ж хрестами на безвічне побратимсво!..

Один і другий розстібнули комір сорочки, подоставали хрести й наділи один на одного, потім обнялися по-братськи й тричі почоломкалися.

Отже... — промовив розчулений Хмель, — нема тепер для тебе пана писа­ря, чи як там іще, а є лише побратим Зінько Хміль, мій брате. Так і зви надалі, як і я тебе.



Молода душа Павлова не тямилася від щастя.

V. Коментар учителя.

Мати побратима — справді велике щастя. Але й не менша відповідальність. Адже, братаючись, люди присягали на вірність до кінця життя. Міняючись хрес­тами, козаки цим самим брали у свідки самого Господа. Зрадити побратима вва­жалося не лише ганьбою, а й великим гріхом, тому козак не братався аби з ким. Лише той, хто в тяжких випробуваннях, у бою з ворогами чи в неволі доказав свою вірність січовому братству, вірі християнській, рідному краю, проявив муж­ність і безстрашність, чесність і людяність, — міг стати побратимом справжньо­му лицарю.

Що й казати, кожному хочеться мати друга і саме такого, який відповідав би вашому ідеалу. Ця потреба особливо відчувається в юності, на порозі якої ви вже стоїте. "Юність без вірної, ідейно багатої дружби убога й порожня", — говорив В. Сухомлинський. І він же сформулював закони справжньої дружби, за якими ви можете перевірити себе, чи здатні ви на справжню дружбу, бо тільки той достоїн мати справжнього друга, хто сам може ним бути. Пропоную послухати:

  • Не залишай друга у біді, поділяй з ним не тільки радощі, але й прикрощі. Відвернутися від друга у важку для нього хвилину — це означає готувати себе до зради.

  • Дружба — це моральне збагачення людини, тому тобі не байдуже, хто твій друг. Не просто надійний і вірний друг, а надійний і вірний у чому — ось що головне. Справжня дружба означає, що вас зв'язують не дрібні інтереси, а велика мета.

  • Дружба — це, насамперед, віра в людину, вимогливість до неї і повинність. Гармонійне злиття цих трьох начал дає щастя духовного спілкування з близькою за духом та ідеалами людиною. Чим глибша твоя віра у друга, тим вищою повин­на бути вимогливість і тим більше ти повинен бути зобов'язаний.

  • Дружба й егоїзм — несумісні й непримиренні. Дружба вчить віддавати ду­ховні сили й багатства. Коли у тебе з'являється вірний і надійний друг — у сто разів зростає твоя зацікавленість у тому, що відбувається навколо тебе, які люди тебе оточують, що в них святе й дороге, що вони люблять і ненавидять.

  • Дружба вчить віддано любити і мужньо ненавидіти. Дружба — це вершина, з якої перед людиною відкриваються найдрібніші деталі доблестей краси, вуль­гарності й потворності. Дружба дає нам пильність до добра і зла. Дружити — значить бути старанним учнем у школі вимогливості.

  • Дружба випробовується в біді та небезпеці. Людина залишається непере­можною у найважчих умовах тому, що вона відчуває плече соратника. Умій жити так, щоб уже в отроцтві та ранній юності пізнавати щастя однодумства, щастя стійкості й непохитності в єдиному строю зі своїми друзями..

  • Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу ідеалів...

  • Вірна дружба немислима без мрії про майбутнє. Умій бачити себе разом зі своїм другом на полі Вітчизни, яке відкривається перед тобою. Хай дружба буде для тебе яскравим світлом, що осяває життя.

  • Дружба виховує відданість високому, ідеальному вже тому, що в дружбі більше віддають, ніж одержують, і по-справжньому одержують лише стільки, скільки віддають; найбагатшим стає найщедріший. Готовність віддати найдорожче в ім'я ідеалу — покласти голову в боротьбі за щастя народу — це величезне мо­ральне багатство, доступне лише тому, хто бачить у житті дещо більше, ніж шма­ток хліба і затишне гніздечко. Справжня дружба вчить ненавидіти корисливість.

  • Соромно самому перед собою — це почуття розвинене в того, хто знає справжню дружбу, вміє бачити себе не лише своїми очима, але й очима друга. Самовиховання, самовдосконалення — це не саморозвиток курчати в яйці під крилом квочки, а складне людське почування й усвідомлення того, що я не сам дивлюся на свою особу. Найбільш здатним до самовиховання стає той, хто має друга, здатного не лише мужньо допомагати, але й мужньо ненавидіти зло.

Бути вимогливим у дружбі — це мати мужність розірвати її, якщо друг зра­джує те, в ім'я чого побудована дружба, — прагнення до високого й ідеального. Відступництво — один з найпідліших кроків, непримиренність, ненависть до нього повинна виховуватися кожним кроком твого життя.

Важко щось додати до законів, сформульованих великим знавцем людської душі, педагогом від Бога. Хочу лише повторити, не раз уже сказане: "Хочеш мати справжнього друга, — учись таким другом бути".
Азбука ввічливості

(година спілкування)

Мета: формувати основи культури спілкування, вчити чітко висловлюва­ти свою думку, вміти вислухати іншого.
1 учень. На що витрачає людина більшу частину свого вільного часу? На перегляд телепередач? Читання книг? Самодіяльність? Самоосвіту? Нині майже 70 відсотків вільного часу люди віддають спілкуванню. Інакше кажучи, витрачають на розмови. Причому, жінки тут значно випереджають чоловіків. За даними досліджень, на телефонні розмови, наприклад, чолові­ки витрачають 3-4 хв., жінки - в середньому 12 хв. Крім того, є нації більш і менш балакучі. В Японії власник телефону користується його послугами 28 000 разів на рік, італієць - 16 000, канадець - 1 750. Найменш балакучий народ - англійці, кожен з них розмовляє по телефону в середньому 531 раз на рік.;

2 учень. З ким розмовляють найчастіше? За даними соціологів, - із ро­весниками. На другому місці - батьки, чоловік, дружина. На третьому місці - колеги. А ось дані українських дослідників: з батьками діти спілкуються (або батьки з дітьми) в середньому годину-дві на день. Багато це чи мало? Значно більше, ніж було раніше, скажімо, у двадцяті роки XX століття.

Учитель. Як впливає на людину байдуже ставлення до її слів, до того, що вона говорить?

Давайте проведемо таку гру-експеримент. Із класу виберемо два учні і надамо їм можливість висловити свою думку про те, як пройшов день іме­нинника. Але попросимо цих учасників вийти з класу на деякий час, а з класом домовляємося реагувати на розповідь учасників. Розповідь першого слухаємо уважно, а розповідь другого грубо перебиваємо, все, що він гово­рить, піднімаємо на сміх.

Учитель. Отак, діаметрально протилежно діє на людину уважність і неуважність до того, що вона говорить. Неуважність не лише образлива, вона губить у ній, можливо, цікаву людину, співрозмовника. Інакше кажу­чи, мистецтво розмови починається з уміння слухати іншого. Воно сповне­не суперечностей і парадоксів. Вміння вести розмову багато в чому зале­жить, як з'ясувалося, від уміння слухати. Але як зробити так, аби те, що говорить інший, вам було цікавим?

3 учень. Щоб було цікаво вам, треба зробити так, щоб ваш співрозмовник говорив про те, що цікаво йому.

4 учень. Абсолютно нецікавих людей, мабуть, немає. Кожен, кого зу­стрічаємо в житті, - своєрідна непрочитана книга. Змусити співрозмовника розкритися, заговорити про те, що для нього важливе, - в цьому й полягає велике мистецтво розмови.

Учитель. У переліку злочинів, які одна людина коїть проти іншої, є обра­за словом. На сьогодні, не вчора, не сто років, а чотири тисячоліття тому склалося це застереження, написане на глиняних табличках у Стародавньому Шумері: «...Не розтуляй вуст, бережи уста, не говори відразу, якщо роздра­тований, бо доведеться ж негайно розплачуватися за необдуману річ».

Від байдужості та жорстокості в слові, що може образити людину, за­стерігали й староіндійські «Закони Ману»: «...навіть у пригніченому стані не можна вимовляти слова, що ранять інших..., не можна виголошувати промов, які страшать когось…».

5 учень. Ще донедавна вважали, що людина - єдина істота, здатна об­ражати інших. Але ця точка зору виявилась хибною.



Американські вчені поставили за мету навчити горилу мови жестів, мо­ви, якою користуються глухонімі. Змалечку горила Коко росла серед лю­дей, які в її присутності не говорили жодного слова. Спілкувалися жестами. І ось настав день, коли Коко спробувала показати пальцями слово-жест. Поступово кількість їх зросла, і незабаром Коко навчилася складати корот­кі й прості фрази. Коли Коко було сім років, вона вже знала 645 жестів. Між горилою та її вчителями відбувалися короткі діалоги. Якось виховате­лька показала Коко її велике фото. Чомусь горилі не сподобався власний портрет, і вона неймовірно розлютилась.

  • Ти птаха, - показала горила жестами.

  • Я не птаха, - заперечила вихователька.

  • Ні, ти птаха, птаха, птаха! - затарахкотіла Коко.

Цей період зацікавив дослідників. Як вони з'ясували, у розумінні гори­ли птаха була істотою нижчого ряду. Отже, назвати когось птахою було рівноцінним тому, що людину обізвати свинею чи собакою.

Це і є форма образи - об'єкт ненависті пов'язати з чимось заздалегідь негативним, неприємним, негідним/За цією ж схемою діє й людина, коли хоче когось принизити, образити.



Учитель. Коли злим словом кривдимо людину, самі не розуміємо своєї жорстокості. Це можемо збагнути згодом, коли вщухають емоції. Але таке може й не настати, і тоді ситуація «зайде в глибину», як колючка в тіло. Отже, найкраще виправити те, що сталося. Але як? Вибачитися. Сказати: «Я дуже шкодую, що так сталося, я помилився, пробачте».

Колись на Русі було прийняти часто просити вибачення один в одного. Людині було морально важко усвідомити, що хтось зачаїв на неї кривду. Просили один в одного вибачення і тоді, коли розлучалися - невідомо, на який час, чи пощастить ще побачитись. У цьому й глибоке значення слова «прощатися»: прощати один одному кривди - навмисні чи мимовільні.

Слухаючи ці слова, подумайте, згадайте, кому ви сказали зле слово, ко­го скривдили. Вибачтеся перед тими, кого образили. Неодмінно. І тоді, вже повернувшись до цих слів знову, ви будете дещо іншою людиною. Значно кращою. Буде добре, коли ви запам'ятаєте:

  1. Бути хорошим співрозмовником - означає вміти добре слухати.

  2. Спілкуючись із людиною, намагайтеся щоразу сказати їй добре сло­во, причому щире.

  3. Важливо не лише те, що говориться, але й як.


Культура поведінки учня

(година класного керівника)

Мета: закріпити у школярів знання і навички елементарних правил пове­дінки та етикету; формувати вміння аналізувати свої вчинки та вчинки інших.

Вчитель. Починаючи розмову про ввічливість, нам треба з'ясувати, що - означає це поняття. Ввічливість - це, насамперед, уміння спілкуватися, це мистецтво людського спілкування, вміння люб'язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю, ви погодитеся зі мною, що не лише дітям, а й дорослим хочеться, щоб до них ставилися їх рідні, друзі уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої, вихованої та доброї людини ставляться саме так. Тіль­ки таку людину всі люблять, поважають, хочуть спілкуватися з нею. І бути ввічливим зовсім неважко. Неважко бути охайним, причесаним і вмитим, щоб людям було приємно на вас дивитися. Звичайно, вихована людина має виконувати не тільки ці правила. їх набагато більше, але якщо ви будете виконувати хоча б ці елементарні правила, то вони стануть початком вашо­го подальшого вдосконалення. Але людина може показати свою ввічли­вість як вчинками, так і словами, вони допомагають нам у цьому. Давайте розглянемо такий випадок.

Заходить вчитель до класу і не вітається з учнями, а відразу говорить: «Сіли, відкрили зошити і пишіть». Звичайно, ви подумаєте, що у людини поганий настрій або вона погано себе почуває. Хоча дуже часто ви вітаєте ся з вчителями по інерції, не задумуючись над значимістю привітання. Або ще такий випадок.

Ти стоїш на перерві та розмовляєш із друзями. Аж раптом тобі хтось боляче наступає на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку, та рап­том чуєш: «Вибач, будь ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити тобі боляче». Злість зразу пройшла, і ти несподівано для себе відповідаєш: «Та нічого, буває». Зразу пройшла біль та образа. Правда ж, буває таке? Значить, потрібні ввічливі слова. Ми бачимо, яку велику силу вони мають. І таких випадків можна навести безліч.

Тепер поділимося на три групи і кожна група одержить завдання (на карточках). А наші гості поставлять вам оцінку.

1 запитання. Дочка їде на день народження до однокласниці. Приміряє дуже красиве та модне плаття.


  • Одягни плаття простіше, - говорить мама.

  • Але чому? - запитує дівчинка.

2 запитання. В електричці жінка розгорнула порцію морозива. Через хвилинку обгортка білою плямою «прикрасила» підлогу під сидінням. «Не­вже і вдома робите так само?» - запитала сусідка. «Електричка не дім, - від­повіла та - і всі так роблять. Подивіться за сидінням, всюди все забито сміт­тям. А що, хіба у вікно викидати? По-моєму, там прибирати складніше». Чи переконала вас жінка у своїй правоті?

3 запитання. Мене запросили на день народження подруги. Гостей було багато. їй подарували багато подарунків, дорогі сувеніри, прикраси. Я подарувала книгу. І ... залишилася без подруги. Вона відвернулася від мене. їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?

4 запитання. Каже учень п'ятого класу: - ...У нашому класі ми часто даємо прізвиська один одному. Дехто з цим веде боротьбу. А чи варто бо­ротися з прізвиськами? Адже ми бачили багато фільмів про індіанців, де вони також там мали прізвиська. Щоб відповіли ви на ці міркування?

5 запитання. Двері у тролейбусі відчинилися. І поки пасажири виходи­ли, один хлопчик прошмигнув у тролейбус і плюхнувся на вільне місце.

  • Мамо! - прокричав він до молодої ще жінки, яка зайшла слідом, - швидше іди сідай!

  • Це ж треба, молодець який, як він про маму турбується. Правильно, синку, так і треба. Щастя такого сина мати, - сказала жінка, яка сиділа поруч. Мама хлопчика відповіла ввічливо посмішкою. А хлопчик під по­глядами дорослих злегка почервонів. Але не всі дивилися схвально. Жінка похилого віку з важкою сумкою у руках, за яку синок щасливої матері ви­явився спритнішим, зі смутком дивилася у бік.

(Поміркуйте над цією ситуацією).

6 запитання. Їхали в тролейбусі хлопці років по дванадцять. Сіли і жваво обговорювали фільм, який щойно подивилися. Фільм про війну.

- А наш гранатою - р-раз! І тому бац!!! Ну, наші молодці!



А поруч стояв сивий чоловік з орденськими планками на піджаку. Сто­яв, бо всі місця були зайняті. Хлопці бачили ветерана, але вдали, що не помічають його.

- А наші з кулемета,та-та-та..!



(Дайте характеристику, як потрібно поводитися хлопцям, і що вони ро­блять не так).

(Обговорення цих життєвих випадків).



Класний керівник. Ви знаєте один одного вже кілька років. Але я впев­нений, що ввічливі слова ви говорили один одному дуже рідко. Ви погоди­теся зі мною, що кожній людині приємно, коли їй кажуть компліменти або просто хороші слова про її зовнішність, риси характеру. І я впевнений, що після нашої сьогоднішньої розмови ви станете більш ввічливими, ні на кого не будете тримати образ, будете вітатися та поважати старших, завжди будете чемними, охайними, не будете прогулювати школу. Даруйте людям ввічливі слова - і в нагороду ви справді побачите «добру посмішку на кож­ному обличчі». На цьому наша година спілкування «Азбука ввічливості» завершується. І на прощання ми кажемо: до побачення!

Свято в королівстві Ввічливості

(Зала святково прибрана. На сцені плакати з написами: «Ніщо не да­ється так дешево і ніщо не цінується так дорого, як ввічливість» М. Сервантес. «Справжня ввічливість виявляється в доброзичливому став­ленні до людей» Ж.Ж.Руссо).

На сцену виходить ведуча.

Ведуча. Здрастуйте, дорогі друзі! Розпочинаємо свято в королівстві Ввічливості!

До нас сьогодні завітають: Королева, принцеса Чемність, Червона Ша­почка і... самі побачите.

(Здалеку лунає музика).

Ведуча. Тихіше, тихіше. Чуєте музику? Значить, на наше свято скоро прийдуть Королева і принцеса Чемність.

(Музика звучить гучніше. Входять Королева і принцеса Чемність).

Королева. Добрий день! Ми раді вас вітати в нашому королівстві. Я думаю, що якщо ви завітали до нас, значить, серед вас немає некультурних, неввічливих, грубих, капризних дітей.

Ведуча. А це ми побачимо під час свята, програма якого різноманітна.

Королева. Ви послухаєте лекцію на тему: «Чи вмієте ви вітатися?»

Принцеса Чемність. А також будуть ігри і пісні.

(Звучить маршова мелодія. Заходить мушкетер).

Ведуча. Шановний мушкетер! Просимо тебе прочитати лекцію! Будь ласка. Наперед щиро дякую.

Королева. Як приємно Вас бачити таким ввічливим. Молодець! Будь ласка, мушкетер. Ми раді Вас послухати.

Мушкетер. З давніх часів і дотепер під час вітання люди обмінюються різними рухами. Декотрі вклонялись, інші падали навколішки і билися об землю лобом. Треті підносили руку до лоба, четверті - торкалися носами, п'яті - показували язик, а на Україні - клали руку на груди і вклонялися. І в наші дні вітаються по-різному: тиснуть руки і просто кажуть добрі слова.

(Знімає шапку).

«Доброго ранку!» - мовлю за звичаєм.

«Доброго ранку!» - кожному зичу я.

«Доброго дня Вам», - людям бажаю.

«Вечором добрим», - стрічних вітаю.

І посміхаються в відповідь люди.



Добрі слова ж бо для кожного любі.

Принцеса Чемність. Молодець! Велике спасибі. Ви гарно нам розпові­ли про привітання.

(На сцену виходить Червона Шапочка і співає пісню «Коли довго, довго по доріжці»)

Червона Шапочка. Привіт! А я запізнилася? Про що ви тут розмовляєте?

Ведуча. Так, ти запізнилась. Ми про ввічливість говоримо.

Червона Шапочка. О-о-о! Я ввічлива! Я дуже ввічлива!

Королева. Ти не вмієш вітатися!

Червона Шапочка. Я? Я не вмію? Я ж сказала «Привіт!». А ось один другокласник вранці наздогнав іншого, вдарив його по спині ранцем, піддів ногою, схопив за ніс і крикнув у вухо «Здоров!».

Королева. Ну, після такого «Здоров!» можна і захворіти.

Червона Шапочка. Ага, а я ж ввічлива?!

Королева. А як, друзі, ви вважаєте, ввічлива Червона Шапочка?

Ведуча. Ввічлива, та не дуже. Хто допоможе Червоній Шапочці?

Принцеса Чемність. Я допоможу їй. Шановна Червона Шапочко, ось Ваші помилки. По-перше, Ви не постукали, це не ввічливо, по-друге, Ви не попросили дозволу зайти...

Червона Шапочка (перебиває). Зрозуміла! Зрозуміла! Зараз виправ­люсь!

(Стукає, але принцеса Чемність знову звертається до неї).

Принцеса Чемність. Ви знову не дослухали, і це не ввічливо. Ви непра­вильно привіталися.

Червона Шапочка. Зрозуміла (стукає). Можна зайти? Добрий день! Вибачте, що запізнилася. Дозвольте зайти.

Принцеса Чемність. Заходьте, будь ласка. Ось тепер Ви були дуже при­ємною і чемною людиною.

Королева. Вітання бувають різні. А чи то уклін, чи слова вітання, чи ла­гідна усмішка. Спільне в них те, що привітання означає: «Ти мені приємна людина. Знай, що я тебе поважаю. Я тобі бажаю всього найкращого: здо­ров'я, миру, радості, щастя». Ось що означають прості слова: «Доброго ранку», «Доброго дня», «Ми раді Вас вітати».

Принцеса Чемність. Поклонившись, ми один одному сказали, хоча бу­ли і незнайомі: «Здрастуйте!». Що особливого ми один одному сказали? Від цього ж на краплину щастя збільшилося у світі! Від цього ж на крапли­ну сонця збільшилося у світі! Від цього ж на краплину радіснішим стало наше життя!

Ведуча. А якщо до цих чарівних слів додати усмішку. Адже усмішка зі­гріває людей, підвищує настрій. Це маленьке диво, яке ми повинні розділи­ти з усіма.

Пісня «Усмішка».

Королева. А тепер я хочу провести гру. Я буду давати вам питання, а ці стрічки з правильними відповідями на мої запитання ви повинні прикласти до промінчика сонця, яке світить сьогодні нам.

(На сцені на аркуші паперу намальоване сонце без промінців).

1. Ви прийшли до школи. Які перші слова ви повинні сказати?

(Доброго дня!).

2. Вам допомогли роздягтися, повісити одяг. Що треба сказати?

(Дякую).

3. Ви йшли по коридорі і випадково когось штовхнули. Що треба сказати?

(Вибачте).

4. Людина зробила добру справу і їй потрібно віддячити. Які слова ви скажете?

(Щиро дякую).

5. Щоб вам із задоволенням допомогла людина, не слід забувати одне дуже гарне словосполучення.

(Будь ласка).

Я дуже задоволена, що ви знаєте слова ввічливості. Але ще одне слово­сполучення ми не назвали, може хтось підкаже... - «До побачення». Бачите, слова коротенькі, ви їх всі чуєте з ранку до вечора. Вони століттями живуть на світі. Пам'ятайте їх усе життя.

Пісня «Вчать у школі».

Принцеса Чемність. Так, саме ці ввічливі слова називаються чарівни­ми. Люди, які їх постійно вживають, називаються ввічливими, чемними. Чемна людина всім приємна, бо вона приносить втіху і хороший настрій.

А давайте проведемо гру, яка називається «Закінчи речення». І ми по­бачимо, наскільки ви виховані. Отже, увага!

  • Розтане навіть льодяна глибина від слова теплого ... (спасибі).

  • Зазеленіє навіть день, коли почує ... (добрий день).

  • За смачний обід і ситий скажем мамі ми ... (спасибі).

Молодці! Мені дуже приємно бути знайомою з такими вихованими ді­тьми.

Ведуча. Вельмишановна Королево, діти часто запитують: «Звідки взя­лися різні правила поведінки?». Часто чуємо від дорослих: «Зніми шапку, коли зайшов до кімнати». «А навіщо знімати шапку?» - не один думав з досадою. Розкажіть, будь ласка, звідки взялося таке правило.

Королева. Ніхто цих правил з голови не придумав. Років із тисячу тому було набагато небезпечніше, ніж тепер. Дорогами блукали, шукаючи здо­бичі, бездомні волоцюги, у лісах ховалися ватаги розбійників. Люди зав­жди ходили озброєні, а ідучи здому в далеку дорогу, одягали на себе коль­чуги, важкі лати, голову ховали під залізний шолом. Але ось на шляху дім, де живе добра людина. Переступаючи поріг, мандрівник знімає свій шолом і несе його в руці. «Я тебе не боюся, - говорить він цим жестом господаре­ві. - Бачиш, моя голова відкрита. Я тобі довіряю. Ти хороша людина, не грабіжник і не зрадник, зненацька не нападаєш».

Ці суворі часи давно минули, але звичай знімати шапку, коли заходиш до кімнати, лишився, тому що це хороший звичай. Знімаючи шапку, ти показуєш господареві, що ти поважаєш дім, у який зайшов, поважаєш лю­дей, віриш у їх порядність, і це їм, звичайно, приємно. (Звучить музика. На мітлі влітає Баба-Яга). Баба-Яга. Добрий день! Можна до вас на свято?



Принцеса Чемність. Якщо Ви ввічливі, знаєте і вмієте поводитись чем­но, то заходьте, бо в нашому королівстві тільки так можна поводитись. Баба-Яга. Я дуже ввічлива. Я хочу вам дати кілька порад. Ведуча. Ну що ж, послухаємо, які може Баба-Яга дати поради про ввіч­ливість.

Баба-Яга.

Не вмивайтеся ніколи і не мийте навіть рук,

Це безкорисне заняття

Нічогісінько не дасть.

Знов замурзаються руки,

Шия, вуха, все-все-все...

То навіщо сили тратить

І даремно гаять час?

Стригтися також не варто,

Та й резону в тім нема,

Бо однаково на старість

Облисіє голова...

Без запрошення йди в гості,

Не вітайся там ні з ким

І нізащо слів «Будь ласка!»

І «Пробачте» не кажи...



Ведуча. На нашому святі таких дітей нема, і нам не потрібні такі поради.

Баба-Яга. Ну добре, добре! Але я не дуже вірю, що у вашому королівс­тві все правильно, всі такі ввічливі. Як би я це перевірила? Ага-а! - Ану хто назве мені більше ввічливих слів? Давайте по рядах від першого до остан­нього і знову спочатку.

(Діти називають ввічливі слова).

Ой, досить, досить. Це ви знаєте! Молодці! Все одно я вам не вірю. Баба-Яга. А дайте мені відповідь ще на такі питання. (Баба-Яга задає питання, діти відповідають. Королева конкретно, в доступній формі доповнює питання).

1. Ти ідеш з товаришем вулицею. Він привітався з незнайомою тобі людиною, зупинився. Чи треба й тобі вітатися?



(Так).

2. Ви увійшли в автобус із задньої площадки і побачили, що біля пе­редніх дверей стоять ваші друзі. Чи треба привітатися з ними, а якщо треба, то як це зробити?

(Побачивши знайомих в автобусі, вітаєте їх, якщо вони вас помітили. Кричати не слід. Слова замінюють жести, усмішка, поклон).



3. Чи можна замість «Добрий день» говорити «Привіт»?

(Друзям можна, вітаючись із старшими, слід говорити «Добрий день»)



4. У шкільному коридорі розмовляють вчителі. Серед них Олег побачив свого класного керівника і, проходячи, сказав: «Добрий день, Ігоре Степа­новичу».

Чи не скажете, якої припущено помилки? Можливо все гаразд?

(Олег вчинив неввічливо. Треба було сказати загальне «Добрий день»).

5. Хто вітається першим, якщо зустрілися молода і старша людина?
Хлопчик і дівчинка? Двоє хлопчиків? Хто подає першим руку?

(Першим вітається молодший із старшим, хлопчик із дівчинкою, але руку подають першими старший і дівчинка. З двох людей одного віку і стану першим вітається той, хто краще вихований).



6. Як повинні заходити в автобус хлопчики і дівчатка, як виходити?

(При вході хлопчик пропускає дівчинку вперед, але виходить він пер­ший і зупиняється поруч, готовий допомогти їй при виході, якщо треба. Мамі, вчительці, іншим дорослим слід подати при цьому руку).



7. Поки батько брав квиток, Миколка захопив зручне сидіння, влашту­вався добре і закричав: «Тату, іди швидше, я тобі місце зайняв!» Батько підійшов, нахилився до синового вуха і сказав: «...». Що сказав батько?

(«Сину, чи не забув ти, що ми з тобою мужчини?»).



Баба-Яга. Ось тепер я бачу, що ви живете в королівстві Ввічливості, а я живу в країні Нечемності. Там усі такі грубі, такі невиховані. Там дуже неприємно жити. Дорогі друзі, допоможіть мені, я також хочу бути ввічли­вою.

Принцеса Чемність. Я знаю, як Вам допомогти. Зараз гурт «Зорепад» заспіває частівки про невихованих дітей, щоб Ви, послухавши їх, змінили свою поведінку.

Частівки

Заспіваєм вам частівки

І веселі, і смішні.

Ви послухайте уважно

Наші успіхи шкільні.

Добрий день - казати треба

Знаєм добре ми це всі.

Одні кажуть все аж зайве,

Інші - ходять, мов німі.

У дівчаток гарні кіски,

Але надто замалі,

І щоб більші виростали,

Ми їх тягнем до землі.

Хлопців треба научати,

Що вони будуть солдати.

А для того, щоб навчати,

Любим їх завжди щипати.

Всім навчитися потрібно,

Щоб одержать оцінку гарну.

А якщо цього не можем,

Умудряємось списать.

У наш час, в який живемо,

Важко завжди щось знайти.

Ми на партах написали:

Меблі треба берегти!

Джентльмени ми всі справжні,

Коли треба чергувать.

Для дівчат звільняєм місце

І не будем заважать.

А коли йдемо в їдальню

Чи вертаємось у клас —

Ви чомусь всі дружно місце

Не звільняєте для нас.

Нас учителька навчає

Бути чесними дітьми,

Щоб ми виросли і стали

Всі хорошими людьми.

Ми частівки заспівали,

Може в чомусь не праві.

Неодмінно станем кращі,

Адже ми іще малі.
Королева. Вельмишановні гості і мої підлеглі! Слухайте наказ мого ко­ролівства:

Мені потрібно зовсім небагато:

Щоб не були ви байдужі до чужого горя,

Назустріч людям серце відкривали,

В житті ви, як піщинка серед моря,

Тепло душі своєї щедро віддавали.

І люди не забудуть відгукнутись.

Знайдете підтримку в друзів у біді,

Вони ніколи не дадуть спіткнутись,

Дорогою прямою у житті ідіть.

Не втрачайте ніколи свою гідність,

Будьте чесними, принциповими з усіма.

Сказати правду в очі майте смілість, Нічого гірше від брехні нема.

В житті керуйтесь правилом святим,

Завжди будьте добрими, а не злими,

Адже посієш зло - збереш нещастя,

А люди прагнуть лиш добра.
Пісня «Хай живе надія».

Принцеса Чемність.

Кажіть ви більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим людям.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи ваших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Кажіть більше ніжних слів,

Комусь всміхайтесь ненароком,

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві.

Кажіть побільше ніжних слів.



Королева. Свято у королівстві Ввічливості завершується. Ми пригадали Вам, як потрібно вітатися, поводитися із старшими, товаришами. Не всі манери поведінки показали, але це і неможливо. Головне - ви повинні пам'ятати: вітатися першими з дорослими, ввічливо прощатися, дякувати за допомогу, виявляти доброзичливе і турботливе ставлення до малюків і старших, не забувати про найрідніших - батьків, бабусь і дідусів, зігрівати їх теплом, піклуватися про них.

Допомагайте всім, не чекаючи, коли вони звернуться за допомогою. Будьте привітними, чемними, скромними, турботливими людьми.



Пісня «На добро і надію».

Пісня «Усмішка».

Посміхнися - стане день ясніш,

І веселка тобі також посміхнеться,

А від цього буде веселіш,

Ще не раз до тебе посмішка вернеться.

Приспів:

І тоді хмаринки всі затанцюють в висоті,

Стрибунець всім дуже дзвінко засміється,

Із звичайного струмка починається ріка,

Ну а дружба - дружба з посмішки почнеться.

Коли сонце посміхнеться всім,

Перестануть з неба падати краплини,

В соннім лісі - впевнені в однім,

Затанцюють сосни, кедри і ялини.

Приспів:

Посміхнися - стане веселіш.

Насміються навіть слон, і равлик, й мишки,

Тож нехай на всій землі ясніш,

Як ліхтарики, засяють нам усмішки.
Пародія на пісню «Вчать у школі».

Кожен з нас, напевно, зна,

Що на світі є слова, в них вимова чарівна,
Бо найкращі ці слова,

Бо найкращі, бо найкращі ці слова.


Ти «спасибі» слово знай,

І його ти промовляй.

Це слівце теж чарівне, теж чарівне.
Треба дякувать за все,

Треба дякувати, дякувать за все.


Кожен день ідем ми в клас,

І вітає вчитель нас,

«Добрий день» звучить щодня, звучить щодня.
Незабутні ці слова,

Незабутні, незабутні ці слова.


І «будь ласка» говори,

Ти його не пропусти,

Бо поможе це тобі, це тобі

Бути ввічливим в житті,

Бути ввічливим, ввічливим в житті,
Ось і пісенька уся

Про чарівні ці слова.

Ти про них не забувай, не забувай,
Коли треба, їх згадай,

Коли треба, коли треба, їх згадай.




ПРО ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ

Мета: Переконати учнів у шкідливості куріння, викликати негативне ставлення до цієї згубної звички.

І. Активізація уваги учнів, створення проблемної ситуації

Учитель. Послухайте, діти, невелике оповідання.

У саду, за дорогою металевою огорожею, було гарно, як у казці. Зеленіла молода травичка, п'янили запахом кущі різнокольорового бузку, жаром палали на клумбах тюльпани. А десь у глибині саду, в затінку розквітлих дерев, змагалися в мистецтві співу пташки. У глибокому кріслі-качалці в холодочку, напівлежала тяжко хвора дівчинка років 12-13. Легенький вітерець пустотливо ворушив її золотисте волосся, ніби намагався розвеселити. Але ніщо, здається, не радувало її: ні розкішний одяг, ні розкрита на маленькому столику книжка, ні навколишня краса, ні чудова музика, записана на модерному магнітофоні.

Раптом звідки не взявся гурт дітлахів, босих, замурзаних, у якомусь лахмітті замість одягу. А тут, як на лихо, слуга виніс на дорогій таці запашну каву зі солодощами й попрямував стежкою до дівчинки. Очі дітей так і прикипіли до підноса, на якому були недосяжні для них ласощі. "От щаслива!" — із щирою заздрістю подумали діти і, налякані грізним поглядом слуги, відійшли від загорожі й почали собі гратися.



Якби вони дивились у сад трохи довше, то були б немало здивовані: дівчинка навіть не торкнулась ласощів, а згодом, кивком голови, відіславши слугу, стала кидати шматки печива собаці, що саме нагодився.

Неподалік гралися діти бідняків. Малюки галасували, сміялися, падали в пилюку й ще більше забруднювали свій одяг, дехто й набивав синяки, але вони, очевидно, нітрохи цим не журились.

"Щасливі... Боже, які вони щасливі!",— подумала дівчинка, і в її блакитних очах відбилися невимовна туга й біль...

Бесіда. Якщо ви уважно слухали, то скажіть:

Що подумали діти про дівчинку? (Щаслива!)


—А дівчинка про дітей? (Щасливі!)

  • Чи можна вважати щасливими дітей, які ростуть у злиднях, упроголодь, не мають пристойного одягу?

  • Кого вам більше жаль: цих дітей чи дівчинку? Чому?

Учитель. Безумовно, не можна вважати щасливими дітей, які виростають у бідності й нестатках.

Але у даному випадку вони таки щасливіші від цієї дівчинки, що купається у розкошах. їх радує весняне тепло, що дозволило нарешті покинути убогі оселі й весело гратись на вулиці, вони мають найбільше багатство — здоров'я, якого не має панночка.

А здоров'я — це неоціненний скарб, це щастя, якого ми недооцінюємо тоді, коли маємо. І багато людей, як не парадоксально, самі є причиною своїх хвороб, самі вкорочують собі життя через деякі шкідливі звички, Ви, напевно, не раз чули про них і можете відповісти, які звички с шкідливими для здоров'я.

(Слухання міркувань учнів.)

Зупинимось сьогодні на характеристиці наслідків куріння. Але перед тим проведемо невеличкий тест. Головна умова — правдивість і щирість відповідей. Підрахунками займеться обрана вами лічильна комісія з 3-х учнів. Отже, вибирайте й записуйте варіанти відповідей на запитання.



1. Чи пробували ви курити?

а) Ні; б) Так.



2. Чи сподобалось вам це?

а) Ні; б) Так; в) Інша відповідь.



3. Як це вплинуло на ваше самопочуття?

а) Ніяк; б) Закашлявся; в) Стало гидко; г) Відчув нудоту, головний біль.



4. Що спонукало вас закурити?

а) Цікавість; б) Не хотілось бути слабаком у компанії;

в) Хочеться швидше стати дорослим.

5. Чи продовжуєте ви це заняття?

а) Ні;

б) Вирішив, що мені ще рано;

в) Так, продовжую;

г) Іноді, в компанії курців.



6. Чи знають ваші батьки про це?

а) Вони не запитують, я не кажу;

б) Я признався і дав слово більше не курити;

в) Я приховав це від батьків;

г) Батьки не забороняють.

ІІІ. Робота лічильної комісії. Члени її підраховують кількість відповідей кожного варіанту, потім оголошують. Результати передають учителю для детальнішого аналізу.

IV. Виступ запрошеного лікаря про згубні наслідки куріння.

У разі, якщо класний керівник не має можливості запросити фахівця, подаємо для нього інформацію з книжки В.М. Ягодинський. «Учням про шкідливість нікотину і алкоголю.»

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, загальна смертність курців перевищує смертність некурців на 30-80%, найбільша різниця припадає на вік 45-54 роки, тобто найцінніший щодо професійного досвіду й творчої активності. Щороку від хвороб, пов'язаних із курінням, помирає близько мільйона осіб.

Які ж це хвороби?

1. Куріння спричиняє обвапнування (склероз) судин і стає одним з найважливіших факторів, які викликають інфаркт міокарда, інсульт, захворювання артерій серцевого м'яза і мозку.


  1. У курців різко підвищена частота захворювання дихальних шляхів: хронічного бронхіту й емфіземи — хворобливого розширення тканини легень. Ці хвороби щороку вбивають десятки тисяч і калічать ще більшу кількість людей.

  2. Найстрашнішою розплатою за куріння є рак легень. 90% усіх випадків раку легень припадає на курців.

Тютюновий дьоготь, якого найбільше назбирується в кінці викуреної цигарки (до речі, деякі підлітки збирають і докурюють недопалки) — страшна отрута, яка, попадаючи в дихальні шляхи людини, спричиняє злоякісний ріст тканин. За статистикою, 100 викурених цигарок впливають так на людину, як рік роботи з токсичними речовинами. Протягом року в легені запеклого курця потрапляє близько кілограма (!) тютюнового дьогтю, в якому міститься один з найактивніших радіоелементів — полоній.

Американський журналіст Марк Уотерс у статті "Людина, яка склала власний некролог" передав вражаючу сповідь чоловіка, знищеного тютюном. Автор цієї статті курив, не звертаючи уваги на заборони лікарів і погіршення самопочуття. Лікар, до якого він змушений був нарешті звернутися, поставив діагноз — рак легені. Не допомогла і негайна хірургічна операція. За кілька днів до смерті журналіст написав свою останню статтю, що викриває злісного ворога людства, — тютюн. Страшно читати той запізні лий зойк про допомогу.

Наслідком куріння може бути і рак нирок, шлунка, печінки, стравоходу, підшлункової залози. Більшість хірургів стверджують, що нікотин є причиною і такого захворювання, як гангрена ніг.

Перелік смертельних хвороб, викликаних курінням, можна продовжувати.

До речі, тютюновий дим, який містить у своєму складі полоній, радіоактивний свинець і вісмут, небезпечний не тільки для тих, хто курить, а й для тих, хто дихає цим димом, насамперед для дітей. Розлади сну й апетиту, порушення діяльності шлунка й кишечника, підвищена дратівливість і, навіть, відставання у фізичному розвитку — ось перелік явищ, причина яких — у пачці цигарок. Масове куріння вкорочує середню тривалість людського життя.

Отже, коли вам запропонують цигарку, запитайте себе: "Що я роблю? Для чого мені отруювати свій організм.." Не бійтесь того, що, відмовившись від куріння, ви втратите повагу своїх ровесників або й старших, на яких так прагнете бути схожими. Навпаки, авторитету вам додасть сила волі, мужність протиставити себе тим, хто в полоні поганих звичок. Цим ви докажете, що ви особистість, а не ганчірка, у вас є своя позиція, свої погляди, і ви не збираєтесь нікого наслідувати.



Домашнє завдання.

Обговоріть це питання вдома з батьками, з дідусем і бабусею. Зіставте їхні міркування з почутим на уроці.


ДИСЦИПЛІНА—ЦЕ ДОБРЕ ЧИ ПОГАНО?

Мета: Виховувати усвідомлення потреби порядку і дисципліни, уміння керуватися почуттям обов'язку, стримувати власні емоції; навчати вести спір спокійно й аргументовано, дотримуватися норм етикету.

Попередня підготовка. Записати на дошці або на спеціальному аркуші визначення:

Дисципліна (лат. — вчення, виховання, розпорядок).

1. Певний обов'язковий порядок поведінки членів колективу, громадян, організацій, що відповідає нормам права й моралі суспільства або вимогам певної організації.

У суспільстві завжди існує загальнообов'язкова дисципліна і спеціальна: дисципліна обов'язкова лише для певної організації (військова, партійна).

Диспут — усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією.

Дискусія — 1) публічне обговорення якогось спірного питання;

2) переносне — спір, суперечка.



І. Створення проблемної ситуації, підготовка учнів до участі в розмові

Учитель.

  • Чи любите ви, коли обговорюються питання дисципліни в класі? Якщо ні, то чому? (Відповіді учнів.)

  • Що таке, на вашу думку, дисципліна?

  • Чи потрібні такі розмови? (Після висловлювань учнів.)

— Із ваших відповідей можна зробити висновок: розмова на цю тему подобається не всім.

Це й зрозуміло, адже у кожного, навіть дуже чемного, трапляються бодай дрібні порушення встановленого порядку.

А кому приємно, коли йому "вичитують", докоряють. Сьогоднішня розмова не стосуватиметься нікого. Наша мета — дійти до висновку: як краще жити, вчитися — з дисципліною чи без неї? Оскільки погляди учнів можуть бути різними, проведемо на цю тему дискусію. Зверніть увагу на дошку, прочитайте, що це таке (чит. мовчки).

Як бачимо, дискусія — не просто суперечка, тим більше не сварка. Тож пригадаємо деякі елементарні правила ведення дискусії.

По-перше, тут нема противників, чи ворогів, є опоненти. Опонент — людина, яка дотримується думки, протилежної вашій. Головна умова ведення наукового спору — повага до опонента. Обов'язково треба вислухати до кінця думку опонента, навіть якщо вона вам не подобається. Просто відповідаючи, заперечуючи те, з чим ви не погоджуєтесь, нічого не доведете. Переконайте присутніх у своїй правоті — і в цьому буде ваша перемога над опонентом. З погляду мовленнєвого етикету навіть говорити "ти неправий", "ти помиляєшся" — неетично. Треба сказати: "дозвольте (дозволь) не погодитись", "у мене на це інший погляд", "я думаю інакше" тощо. Закінчивши дискусію, не виявляйте бурхливої радості від перемоги, подякуйте опоненту за розмову, скажіть, що вам було цікаво поспілкуватися. На дискусію виносяться такі запитання:


  1. Ти прихильник чи противник дисципліни?

  2. Коли, по-твоєму, легше працювати: за наявності дисципліни чи за її відсутності?

  3. Чи не сковує дисципліна особистої свободи, ініціативи?

  4. Чи можна досягнути позитивних результатів роботи, не дотримуючись дисципліни і порядку?

  5. Що допомагає тобі бути дисциплінованим: свідомість чи страх перед карою?

  6. Чи доводиться тобі перемагати власне "Я хочу" в ім'я дисципліни?

  7. Чи можлива дисципліна без страху бути покараним за порушення?

ІІ. Підсумок учителя.

Ви мали можливість висловити свої міркування, погляди. Приємно відзначити що в своїх висловлюваннях більшість учнів (усі) були щирими, відвертими, коректними.

Для чого ми проводили цю дискусію? Найперше для того, щоб кожен переконався: без дисципліни і порядку годі розраховувати на високі результати будь-якої праці. Згадаймо добре відому байку "Лебідь, Щука і Рак". Чому "Хура й досі там"? Бо в зусиллях персонажів немає злагодженості: "Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне у воду".

Уявімо ситуацію на будівництві. Кожен робітник готовий до своїх обов'язків: замісити бетонний розчин, піднести цеглу, а муляр запізнюється. Спізнюється один, а простоюють усі. Люди нервують, адже пропадає їх дорогоцінний час, вони виконають менше роботи, а значить, зменшиться їхній заробіток.

Перейдемо ближче до наших учнівських реалій. Іде урок, учні опрацьовують цікавий, але нелегкий матеріал, а двоє увесь час розмовляють, кидають репліки, відвертають увагу вчителя й учнів, не дають зосередитись. У результаті не лише вони (двоє) не засвоюють теми, а через них і інші недотримують певних знань та вмінь. Учням, які заважають, здається, що вони виглядають дотепними, оригінальними, а насправді демонструють брак вихованості, гідності, самоповаги й поваги до інших.

Якщо ви читали оповідання І. Франка про стару школу ("Отець — гуморист", "Красне писання", "Олівець", "Грицева шкільна наука"), то пам'ятаєте, що дисципліна в тій школі трималася на страху. В основі цих оповідань — правда. Люди старшого покоління, які вчились за панської Польщі, теж згадають оту "палочну" дисципліну. Сучасна педагогіка засуджує такі методи, як антигуманні. Дисципліна має бути свідомою. Не страх, а совість, людська гідність, усвідомлення обов'язку мають бути мотивами самодисципліни. Кожен повинен займатися самовихованням. Це нелегко змусити себе чинити так, як треба, а не так, як хочеться. Для цього мають бути і сила волі, і серйозні мотиви. Подумайте над тим, що самодисципліна — не самоціль. Це засіб для того, щоб стати кращими, розумнішими, авторитетнішими, сформуватися як особистість, здатна досягти мети у житті, стати справжнім громадянином рідної України.



На думку великого педагога В.О. Сухомлинського, справжнім громадянином стає тільки та людина, яка "в роки дитинства й отроцтва оволоділа високим мистецтвом людяності, — навчилася бути відданим сином, відданою дочкою своїх батьків". "Відданість — не безмовна покора, а ... створення радощів для матері і батька." Будемо сподіватись, що ваші батьки матимуть ці радощі, чуючи добре слово про своїх дітей, бачачи ваші успіхи, ваше інтелектуальне та культурне зростання.
ЩО ТАКЕ ЛИЦАРСТВО

Мета. Формувати в підлітків риси чесності, благородства, вірності в дружбі та любові, мужності.

І. Слухання уривка з роману В. Малика "Посол Урус-шайтана".

Арсен ще не знав, що приготував для нього Гамід. Однак у його словах відчув смертельну небезпеку для себе. Обвівши поглядом подвір'я і галереї, він переконався: єдиними глядачами є Гамід і його гість. Отже, затівається криваве видовище... Щоб не застукали зненацька, став спиною до горіха.

"А-а, боїшся! — зареготав Гамід. — А мені казали, що запорожці й самого шайтана не бояться!"

Що йому відповідати? Краще промовчати.



Ліворуч, під вежею, почувся скрип завісів. Стукнули дерев'яні дверцята. Арсен різко повернувся і побачив пругке тіло в'юнкого плямистого барса. Звір вийшов із клітки, вмурованої в стіну фортеці, і зупинився.

По тілу козака пробіг холодок. Он яке видовище приготував для гостя Гамід! Хоче нацькувати лютого голодного звіра на беззбройну виснажену і заковану в кайдани людину! Що робити?

Думка запрацювала блискавично. Плигнути на дерево? Ні, це не врятує. Барс і там дістане. До того ж Гамід зніме з дерева стрілою або кулею. Тікати? Куди? Всі двері зачинені, ворота на замках... Вступати з барсом в єдиноборство? Саме на це розраховує Гамід. Та що це дасть? Голими руками звіра не візьмеш. Хіба схопити каменюку? То вже хоч яка-небуть зброя!... А може, вичікувати? Може, звір і не нападе? Барс ще не бачив людини. Потягнувся, позіхнув, широко роззявивши ікласту пащу, а потім облизався тонким рожевим язиком. Тільки після цього нюхнув повітря, ступив кілька кроків наперед — і зустрівся поглядом з напруженими сірими очима... Зупинився, присівши на задні лапи, ніби роздумуючи, що за дивна істота перед ним. Потім, напевне, вирішив, що це не здобич, яка може наситити його порожній шлунок, бо вже другий день його не годували і він відчував нудотний голод. Правда, людина — небезпечний ворог. Барс це знає. В усякім разі не заєць і не козуля. Навіть не гірський баран. Та вибирати ні з чого. Голод допікає все дужче, і барс зажмурює жовті вузькі очі, щоб краще виважити і розрахувати стрибок.

Арсенові м'язи теж напружилися. Він повільно почав піднімати вгору брудні руки із закрученими довгими нігтями, схожими на пазурі хижака.

Тихо забрязчали кайдани. Звір насторожено підняв вуха, збентежений підозрілим, досі не чуваним звуком.

З галереї долинуло схвильоване дихання Гаміда і Ферхада. Арсен на мить скосив око, глянув угору. Його вразила зловтіха, що світилася в Гамідових очах. Спагія наперед смакував криваву битву звіра і людини.

Барс напружився, готуючись до стрибка. Але стрибнути не встиг. На нижній закритій галереї почулися тупіт, сміх і вереск. Із грюкотом відчинилися двері. З них прудко вибігла молода дівчина в барвистих шароварах. Від швидкого бігу її обличчя пашіло рум'янцем. Пухнасте чорне волосся розвівалося за спиною. Слідом за нею вискочила, сміючись, молодша, тендітніша і кинулась доганяти втікачку.

Гамід і Ферхад схопилися з місць, перелякано закричали:


  • Назад! Назад!

  • О, Аллах акбар, врятуй їх!

Дівчата побачили барса — зупинилися. Пронизливий зойк забринів смертельним жахом. Дівчата кинулись назад, але менша спіткнулася, упала під ноги подрузі, й обидві покотилися по землі.

Барс не довго роздумував, на кого нападати. Звичайно, на того, хто тікає, а не на того, хто рішуче чекає нападу. У повітрі промайнуло його плямисто-жовте тіло.

На галереї заверещав Гамід...



Арсен не встиг обдумати своїх дій. Якась внутрішня сила метнула його вперед, коли звір був у повітрі. Тіла зіткнулися. Удар — і барс покотився по землі. Та за якусь блискавичну мить звір уже схопився і, зрозумівши, що йому не уникнути сутички з нападником, кинувся на нього. Паща звіра люто ошкірилась. Хижо блиснули гострі ікла. Арсен простягнув уперед сковані кайданами руки. Барс, замість того, щоб учепитися зубами й пазурами в живе тіло, ударився грудьми об холодний метал. У ту ж мить ланцюг обкрутився навколо шиї, щосили здавив горло.

Звір дико заревів, заборсався, намагаючись пазурами дістатися до ворога. Щоб не дати йому змоги порвати груди, Арсен подався назад. Барс захрипів, забив задніми лапами об землю..., робив відчайдушні зусилля, щоб дотягнутися лапами до грудей людини. І коли йому щастило, з одягу летіло шмаття, забагрене кров'ю.

Та Арсен уже не відступав. Напружував усі сили, щоб якнайдужче затягнути металеву петлю.

Хряснули кістки. Звір завив од болю і замовк... Знесилений, важко дихаючи, Арсен обіперся спиною об стовбур горіха. Перед очима пливли жовті кола, ноги тремтіли. Хотілося впасти і забути про все.

Але змушений був стояти: до нього наближалися дівчата. Попереду — старша, позаду — молодша. Як погано не почував себе, все ж не міг не відзначити, що подібної красуні, як ця передня, йому ніколи в житті не доводилося зустрічати...

ІІ. Бесіда.

Ви почули уривок із надзвичайно цікавого твору. Як сталося, що хоробрий козак Арсен Звенигора, посол кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка, потрапив у турецьку неволю, та як склалася дальша доля його і врятованої ним красуні, теж полонянки, про це дізнаєтесь, прочитавши цю книгу. Адже вона належить до тих, які залишають незабутні враження на все життя. Рекомендую вам прочитати її. А сьогодні йтиметься про інше. Вчинок Арсена Звенигори не міг вас не схвилювати. Скажіть, як називається такий вчинок? Як можна назвати людину, здатну на такі вчинки?



(Слухання відповідей та міркувань учнів.)

Учитель. Усі ви правильно міркували, називаючи вчинок Арсена Звенигори героїчним, мужнім, сміливим, а його самого — героєм. Враховуйте ще й те, що, ризикуючи життям, козак рятував дочку свого найлютішого ворога, жорстокого і підступного ката. Щоб піти на це, мало бути хоробрим, мужнім, сильним. Потрібно бути ще й лицарем у найвищому розумінні. Поговоримо сьогодні про лицарство. Найперше послухаємо невеличку історичну довідку.

ІІІ. Виступи заздалегідь підготовлених учнів.

1-ий учень. Слово "рицар" по-українськи вимовляється "лицар" у зв'язку з милозвучністю нашої мови, яка полягає в усуненні важких для вимови звукосполучень.

Вимовляючи "рицар", уявляємо середньовічного воїна, обов'язково на коні, закованого в залізні лати, озброєного важким мечем, списом. Становлення рицарства припадає на епоху феодалізму в Західній Європі. Із рицарів формувалася важка кіннота. Військова і політична роль рицарства особливо зросла під час хрестових походів, коли виникла більшість духовно-рицарських орденів (Тевтонський, Лівонський та ін.). У XI—XIII ст. рицарі робили спробу захопити землі слов'ян і народів Прибалтики, але зазнали поразки.

Рицарство мало свою мораль, яка базувалася на християнських законах, вихваляла вірність своєму правителю, дамі серця, мужність, войовничість тощо. Рицарську мораль оспівували трубадури, трувери, мінезингери.

2-ий учень. В Україні лицарями називали себе запорізькі козаки, підкреслюючи цим свої права на волю та військову організацію. У нас уже недавно була виховна година на тему "Ми, українці, — козацького роду". Пригадаймо, яку сувору школу потрібно було пройти, щоб стати справжнім козаком. Але, крім сили, спритності, витривалості, військового мистецтва, лицар повинен володіти високим почуттям патріотизму, бути вірним Батьківщині, січовому братству, вірі християнській. Справжній козак вважав ганьбою, навіть карою Божою, смерть на ліжку, через те у бойовищі не ховався од смерті, а йшов їй назустріч. Честь лицарська — найбільше його багатство. Проявити силу у ставленні до слабшого — для лицаря ганьба. Для слабших, знедолених він оборонець і захисник.

3-ій учень. Запорізький козак — лицар честі й мужній захисник України — на вічні часи став ідеалом для українців. Лицарями без страху й докору, в традиціях козацтва виховувались Українські січові стрільці, воїни Української Повстанської Армії, борці за свободу нашого народу.

У наш час слово "лицар" вживається не як назва людини військової, а як втілення ідеальних рис чоловіка, мужчини сильного, мужнього, інтелігентного, освіченого й благородного, безмежно відданого Батьківщині, народові, Матері й Батькові, галантного у ставленні до жінок.

IV. Заключне слово учителя.

Риси, притаманні справжньому лицарю, безумовно, гідні захоплення й наслідування. Кожен юнак, який хоче стати чоловіком, гідним поваги, має формувати в собі риси лицарства. Але самовиховання — справа не легка. Іноді важче примусити себе, ніж виконати чиюсь волю. Огляньтесь навколо себе, придивіться до поведінки своїх ровесників. Іноді можна побачити, як хлопчики кривдять менших, грубо ставляться до дівчаток та ще й хизуються цим. Думаючи, що цим виявляють свою чоловічу силу, насправді вони виглядають жалюгідними. Тільки боягуз демонструє свою силу на слабшому.

Часто, оцінюючи поведінку мужчини, ми вживаємо слово англійського походження "джентльмен", яке буквально означає "благородна людина". У широкому розумінні — коректна, добре вихована людина. Далебі краще вживати наше українське слово "лицар" і поводитись по-лицарськи.

Отже, щоб виховати себе лицарем, потрібно:



  1. безмежно любити свою Батьківщину, рідну мову, пишатися тим, що ти українець;

  1. нічим не зганьбити честі свого роду і народу;

  1. гартувати своє тіло й дух, зміцнювати фізичну силу, виробляти спритні,; 11-. витривалість;

4) збагачувати й розвивати свій інтелект, загальну культуру й культуру спілкування;

5) поважати батьків, старших людей, шанувати традиції свого народу;

  1. захищати менших і слабших, допомагати немічним, галантно ставитись до дівчат і жінок;

  2. бути вірним у дружбі, дотримуватись даного слова;

  3. бути непримиренним до відступництва, зради, продажності.

Бажаю всім успішно подолати вади свого характеру, стати справжніми лицарями.

ВЧИМОСЯ БУТИ ТОЛЕРАНТНИМИ

(бесіда – тренінг)

Учитель. Дуже часто ми чуємо по відношенню до себе: толерант­на або нетолерантна людина. Що ж таке толерантність? Чи виникають у вас думки та асоціації до слова «толерантність»?

Що таке толерантність? (Застосовується методика асоціативного куща.)

Толерантність


Терпимість Співчутливість Розуміння іншого Щиросердність.


Учитель. Наприкінці уроку ви матимете змогу зіставити ваші асо­ціації з дійсністю. Що ж таке толерантність і яким є розуміння толерант­ності у різних народів?

1-й у ч е н ь . Поняття толерантності в перше почали вживати у ХУШ столітті. У своєму «Трактаті про віротерпимість» видатний французький філософ та письменник Вольтер писав: «Безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети».

Розуміння толерантності не однакове у різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів — як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно і щиросердно ставитися до інших. В арабському світі толерантність — це вміння вибачити, терпимість, співчутливість, а в перському — ще й здатність до примирення.

Поділ людей на толерантних та. інтолерантних (нетолерантних) є досить умовним. Кожна людина в своєму житті здійснює як толерантні, так і інтолерантні вчинки. Але здатність поводитись толерантно може стати ' особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Толерантна людина завжди готова вислухати й зрозуміти інші точки зору.



У ч и т е л ь. Я вас запрошую до спілкування та взаємодії. Але для того щоб наше спілкування було ефективним, пропоную вам ознайомитися з правилами та секретами ефективного спілкування.

Секрети ефективного спілкування

  1. Говори так, щоб тебе почули.

  2. Слухай так, щоб зрозуміти про що йдеться.

  3. Створюй умови для того, щоб ситуація навколо процесу спілкування сприяла комунікації.

  4. Висловлюй свої почуття, не принижуючи іншу людину. Учитель. Дуже часто наші емоції передають наш настрій та почуття.

І тоді всі оточуючі стають заручниками нашого настрою. Зараз ми спробуємо з вами навчитися передавати наші емоції один одному і дамо оцінку вашим почуттям при цьому.

Клас поділяється на групи.

Групи отримують завдання на картках.

Завдання групам: за допомогою міміки передати емоцію (страх, радість, співчуття, єхидство, злість і т. ін.).

Діти вгадують емоції, які демонструють товариші.



Запитання для обговорення:

  1. Чи легко було показувати емоції великій кількості людей?

  2. Чи важко відтворювати чужі емоції?

3. Що ви відчували коли передавали позитивну емоцію?

4. Ваші почуття під час передачі негативної або нейтральної емоції? Учитель. Наші емоції проявляються в певних ситуація і в оточуючих вони викликають певні почуття, які потім виплескуються через емоції у ставленні до вас. Я пропоную оцінити кілька ситуацій і висловити свої почуття, не принижуючи іншу людину.

Ситуації:

  1. Мама сварить тебе за неприбрану кімнату.

  2. Твої друзі пішли у кіно, а тебе не взяли з собою.

  3. Твій друг або подруга попросили у тебе одяг і порвали його.

  4. Батьки сваряться за пізній прихід додому.

  5. Ви з «сердечним» другом чи подругою домовились про зустріч, а вони не прийшли.

Питання для обговорення:

  1. Які висловлювання ви використовуєте у повсякденному житті? Чи по­водите ви себе толерантно?

  2. Чи важко було знайти потрібні слова, щоб пояснити про обставини, що склалися?

  3. Що треба робити, щоб ваші дії оцінювалися, як дії толерантної людини?

У ч и т е л ь. Як ви думаєте: почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами притаманні толерантній людині?

(Думки учнів)



Отже, толерантна людина знає і правильно оцінює себе. її добре став­лення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до ін­ших. Зараз ми з вами спробуємо оцінити дії інших людей під час наступ­ної вправи.

Вправа «Оціни ситуацію»

  1. «Я дуже хвилююсь, коли тебе не має вдома о 11 вечора».

  2. «Ти знову прийшов додому о 11 вечора».

  3. «Ця спідниця дуже коротка. Якщо хочеш тільки цю, то не отримаєш жодну».

  4. «Давай подивимося чи практичною буде ця спідниця. Може ми знай­демо кращу».

Учитель. Ми оцінили вчинки та дії інших людей, оцінили себе в різних ситуаціях. Зараз повернемося до нашого асоціативного куща і проаналізуємо, чи наші асоціації співпадають з вивченим поняттям то­лерантності? (Думки учнів.) Мені цікаво, які емоції переважали під час за­няття. І пропоную вам зібратися з думками, і якщо ви вважаєте, що нічо­го корисного для себе ви не взяли з заняття, то на дереві, що зображене на дошці, намалюйте жовті та коричневі листочки, а якщо навпаки, вас пе­реповнюють позитивні емоції — то зелені.

Учитель робить підсумок заняття залежно від дитячих вражень від уроку.


ХТО СКАЗАВ, ЩО МИ ГІРШІ

(диспут)

Пізнати по-справжньому людину — означає пізнати світ, тому що кож­на людина це світ, який з нею народжується і з нею вмирає.

В. О. Сухомлинський



Учитель. Добрий день, друзі і шановні гості! Ми зібралися сьо­годні разом, щоб спробувати з'ясувати проблеми моральних цінностей та культури сьогодення.

Для обговорення цього питання запрошені учні 9 та 10 класів, а також гості нашого диспуту. Перш ніж розпочати нашу дискусію, давайте звер­немося до історії. Якими, наприклад, моральними цінностями жило суспільство XIX століття?

Яких видатних діячів мистецтва цієї епохи Ви можете пригадати? (Від­повіді учнів)

Як Ви пам'ятаєте з уроків історії, літератури, англійської мови, ця епо­ха існувала, спираючись на загальнолюдські моральні цінності.

Назвіть, будь ласка, відомі Вам цінності, звертаючи увагу на те, що суспільство того часу намагалося жити за законами Книги Книг. (Від­повіді учнів)

Час плине. І золоте XIX століття змінилося кривавим руйнівним XX століттям. Всі ми з вами діти XX століття, яке увійшло в історію як століття великих потрясінь: революція 1905 року, Перша світова війна, ре­волюція 1917 року, Громадянська війна, терор 30-40 років, Друга світова війна, післявоєнний переділ світу, роки застою. Але ми не можемо фарбу­вати XX століття лише чорним кольором. Давайте пригадаємо світлі мо­менти минулого століття. Для нашої країни це перш за все проголошен­ня Незалежності та відродження національних традицій.



Яких видатних діячів мистецтва цієї епохи Ви можете пригадати? (Від­повіді учнів.)

Але й XX століття вже позаду. Ми перетнули межу XXI. І яким воно буде, залежить перш за все від вас. Вам формувати його моральні цінності. Про них ми поговоримо трохи пізніше, а зараз спробуємо дати визначен­ня слову «культура».

Що Ви розумієте під цим терміном? (Відповіді учнів.)

В «Енциклопедії культури» дається таке визначення: слово «культу­ра» походить від латинського «культивувати» або «вирощувати», а саме такому розумінні — «мистецтво землеробства» — воно вживалося до початку до XVIII століття. Пізніше його почали відносити до-людей, які відрізнялися вишуканими манерами, начитаністю, музичністю. На побу­товому рівні слово «культура» і зараз асоціюється з гарним вихованням, відвідуванням театрів і музеїв та художньою ерудованістю.

А система норм і цінностей, яка відрізняє групу від більшості має на­шу «субкультура». Вона формується під впливом таких факторів як вік, ет­нічне походження, релігія, соціальна група і місце приживання.

Спробуйте сформувати свою думку, що до поняття «субкультури».(Відповіді дітей.)

Учитель. Напередодні проведення диспуту ініціативні групі необхідно провести анкетування учнів.

Питання до диспуту

1. Хто впливає на формування Вашого світогляду?

Чому ж сім'я не має домінуючого впливу на формування світогля­ду дитини?

Чому батьки не намагаються зрозуміти проблеми та прагнення своїх дітей?

Батьки в силу різних причин втрачають зв'язок з дітьми. Хто ж займає їх місце?

2. Чому Ви надаєте перевагу у проведені вільного часу?

3. Яким телепередачам Ви надасте перевагу?

  • А які кінокомедії ми дивимося?

  • Хто є головним героєм, взірцем для наслідування?

  • Чи є він позитивним героєм?

То які ж почуття може викликати екранізоване насильство?
Яка музика цікавить Вас?

  • Які почуття вона у Вас викликає, чому Ви її слухаєте?

  • Як можна назвати цих людей?

  • Чи згодні Ви з думками, про вплив музики на їх спосіб життя?

Послухайте вислови людей, які безпосередньо створювали і пропа­гували музику. Френк Заппа, прихильник «важкого року» говорить: «Му­зика впливає на підсвідомість, бажаємо ми того чи ні. Я зрозумів, що рок дійшов до молоді і співпав з ритмом людського тіла. Ніщо і ніхто не може вибити його. Молодь буде нести його з собою усе життя».

Популярний гітарист Едді Ван Холем підкреслив, що «гучний звук і яскраве світло сцени є потужним інструментом впливу на підсвідо­мість». І відомий музикант Джеммі Хендрікс, звертаючись до колег-музикантів підкреслив: «Ви гіпнотизуєте людей, щоб вони повернулися до свого і «тваринного стану», і коли Ви зачіпаєте найбільш слабке місце людини. Ви можете закласти в її підсвідомість все, що хочете». (Відеозаставка), Даний сюжет обірвався на півслові, тому що подальший розвиток подій не співпадає з нашими моральними цінностями. А кожен з Вас повинен зробити свій висновок.

З розвитком науково-технічного прогресу поряд з засобами масової і: інформації знаходиться «Всесвітнє павутиння» — Інтернет.

  • Як Ви вважаєте, Інтернет — це друг, помічник чи іграшка?
    Ми згодні з тим, що Інтернет — це друг і помічник.

  • А чи може він замінити вам «живе» спілкування з книгою,, театром та художніми галереями?

  • Чи не робить вас «не живе» спілкування, пасивними дожиття?

Телебачення і музику ви сприймаєте більше як сторонні глядачі, а комп'ютерні ігри за допомогою віртуальної реальності, роблять вас без­посередніми учасниками подій, вкладають вас в руки зброю і провоку­ють вас на злочин.

  • Чи згодні Ви з цим? (Відповіді учнів.)

Телебачення, Інтернет, гучна музика — все це впливає на ваше здоров'я.

4. Ваше ставлення до здорового способу життя? '

  • Що ви вкладаєте в це поняття?

  • Чи існує для вас проблема «запретний плод сладок»?

  • Чи можна виправдати бажання скоштувати його хоча б раз у житті?

  • А наркотики теж можна спробувати один раз у житті?

Сьогодні ми з вами обговорили багато важливих питань сьогодення.

Не маючи достатнього досвіду різнобічного й критичного оцінюван­ня складних ситуацій сьогодення, визначення моральних мотивів учин­ків людей, підлітки здебільшого сліпо наслідують мінливі, часто далекі від моральності ідеали з «дорослого» життя, у ролі яких можуть виступати ге­рої іноземного низькопробного кіно, «круті» однолітки, багаті й не завж­ди чесні бізнесмени та інші. Найпривабливішими рисами цих «кумирів» для підлітків виступають: зовнішня незалежність, влада, фінансова забез­печеність, можливість безтурботно проводити час і робити все, що зама­неться. Прагнення до самоствердження, характерне для цього віку, пере­творюється в стійке бажання будь-якою ціною мати великі гроші, які є за­порукою всемогутності, успіху, вирішення будь-яких проблем.

Тимчасове «примірювання» дорослих морально-негативних ролей і систем цінностей може перейти у стійку форму поведінки у майбутньо­му. Особливістю таких процесів підліткового наслідування є той факт, що нерідко свідомість не контролює поведінки, а лише слідує за поведінковими актами. При цьому підліток нібито не помічає того, що він сам осо­бисто бере участь у підтвердженні певної системи цінностей, а не лише чинить так, як усі. Однак таке «копіювання» дорослого життя є наслідком не тільки неможливості сучасного суспільства запропонувати юній осо­бистості кращий приклад для наслідування, але і вікових особливостей становлення її моральної сфери. Під останніми ми, передусім, розуміємо неоднозначності в процесі становлення моральної самосвідомості особи­стості підлітка.

Таким чином, для здійснення морального вибору необхідне виконан­ня деяких умов:

  • наявність знань елементарних норм моральності;

  • особиста готовність підлітка до прийняття самостійного рішення.

А для правильного рішення необхідні такі моральні якості як відпові­дальність, справедливість, рішучість, самостійність, воля.

Але всі ці якості спираються на Ваше розуміння «доброти», а кожен розуміє це по-своєму.

Закінчити наш диспут ми б хотіли тестом.


Тест «Моє розуміння моральних цінностей»

(Проводиться тестування)

Інструкція

Вам буде запропоновано три групи завдань, що стосуються мораль­них цінностей. Розв'язуючи їх, ви маєте нагоду перевірити, чи правиль­но розумієте суть понять.

Завдання І

Необхідно вибрати з числа пропонованих варіантів той, що найбіль­ше підходить до даного поняття.

1) Добра людина — це та, яка...:

а) відзначається високими моральними якостями;

б) чуйно ставиться до всього живого;

в) ввічлива;

г) не любить підкреслювати свої достоїнства.

2) Справедливість — це...:

а) об'єктивне, неупереджене ставлення до себе та інших людей,
пов'язане з поняттям невід'ємних прав людини;

б) сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці;

в) сумлінне ставлення до своїх обов'язків;

г) слідування нормам, правилам, канонам поведінки.

3) Відповідальність — це...:

а) постійність у своїх поглядах і почуттях;

б) сукупність рис, що характеризують позитивні якості, честь,гід­ність тощо;

в) усвідомлення людиною своєї громадської ваги;

г) усвідомлений обов'язок відповідати перед своїм сумлінням і су­спільством за кожний вчинок, дію, слово.

4) Працелюбність — це...:



а) дотримання твердого встановленого порядку, який є обов'язковим
для всіх членів даного колективу;

б) завзятість, стійкість, непохитність у досягненні певної мети;

в) потреба спрямовувати фізичну або розумову енергію на створення
або перетворення матеріальних і/або духовних цінностей;

г) сумлінне виконання певної справи.

Завдання II

До поданого слова доберіть з чотирьох запропонованих синонім (ви­брати можна тільки одне слово):

1) відповідальність і...

а) обов'язок;

б) совість;

в) чесність;

г) гордість.

2) працелюбність і...

а) щирість;

б) цілеспрямованість;

в) активність;

г) сила.

3) доброта і...

а) довіра;

б) милосердя;

в) хоробрість;

г) скромність.

4) справедливість і...

а) чесність;

б) неупередженість;

в) тактовність;

г) вірність.

Завдання III

До даного слова доберіть одне протилежне за значенням:

1) добрий і...

а) жадібний;

б) злий;

в)сердитий;

г) чужий.

2) працелюбний

а) розумний;

б)закоханий;

в) лінивий;

г) сонний.

3) відповідальний і...

а) забудькуватий;

б) безвідповідальний;

в) нечесний;

г) лицемірний.

4) справедливий і...

а) немилосердний;

б) невірний;

в) жорстокий;

г) несправедливий.

Обробка результатів

Нарахуйте собі по два бали за варіанти відповідей 1б, 2а, 3г, 4в — у першому завданні; по одному балу — за варіанти 1а, 2в, 3б, 4б— у дру­гому завданні; по одному балу — за варіанти 1б, 2в, 3б, 4г — у третьому завданні.

Інтерпретація результатів

Якщо Ви отримали 15-16 балів, то ваші знання моральних цінностей знаходяться на високому рівні. Ви правильно розумієте сутність основ них моральних цінностей і можете вдало оперувати моральними понят­тями. Хотілося б вірити, що ваші знання знаходять застосування у пов­сякденному житті.

Якщо Ви отримали 9-14 балів, Ви інтуїтивно розумієте сутність мо­ральних цінностей, беручи свої уявлення з реального життя. Але вам вар­то визначити, що означає бути добрим, справедливим, відповідальним, працелюбним.

Якщо Ви отримали 8 балів і нижче, Ви навряд чи розумієте, що таке моральні цінності, але це не свідчить про вашу аморальність. Можливо, варто замислитися над тим, якою людиною ви хочете бути, а не плисти за течією.

Коментар

15-16 балів свідчать про високий рівень розуміння сутності моральних цінностей,

9-14 — про середній

8 балів — про початковий.

Додаток

Анкета

1. Хто впливає на формування Вашого світогляду?


  • Батьки;

  • друзі-однолітки;

  • друзі, що старші за віком;

  • вчителі;

  • засоби масової інформації.

2. Чому Ви надаєте перевагу у проведені вільного часу?

  • Перегляду телепередач;

  • спілкуванню з друзями;

  • читанню книг;

  • відвідуванню диско-бару;

  • допомозі батькам;

  • відвідуванню бібліотек, театрів, кінотеатрів.

3. Яким фільмам Ви надаєте перевагу?

  • Серіалам;

  • мелодрамам;

  • комедіям;

  • бойовикам;

  • трилерам.

4. Ваше ставлення до порнокультури (взагалі).

  • За;

  • проти.

5. Ваше ставлення до ранніх статевих стосунків:

  • За;

  • проти.

6. Ким би Ви хотіли стати за фахом?

  • Лікарем;

  • бухгалтером;

  • економістом,

  • секретарем;

  • стюардесою;

  • військовим;

  • учителем;

  • юристом;

  • шоу - меном;

  • перукарем;

  • офіціантом.

7.Ваше ставлення до здорового способу життя.

  • За;

  • проти.

8.Чи вживали Ви наркотичні речовини хоча б раз у житті?

Так;

ні.




ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ЛЮДИНОЮ

(диспут-роздум)



Обладнання: гасла; правила диспуту; вислів Ж.-Ж. Руссо.

Учитель


Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя єдина,

Очі твої — одні.

Сьогодні усе для тебе — озера, гаї, степи.

І жити спішити треба

Гляди ж не проспи.

(В. Симоненко)

«Пізнай самого себе». Цей вислів приписується афінському філософу Сократу, який жив у V столітті до нашої ери. З того часу пройшло майже дві з половиною тисячі років. Але і сьогодні багато філософів вважають, що головне завдання, яке стоїть перед їхньою наукою,— це дати відповідь на запитання «Хто така людина?».

І зібралися ми сьогодні для того, щоб подумати і висловити свої дум­ки відносно питання «Що означає бути людиною?». У нас є групи, які поділені за місяцями народження. Кожна група придумує назву коман­ди і обирає лідера.

Отже, у нас є чотири групи. Кожен з учасників має право на свою дум­ку. Оскільки світ і людина постійно змінюються, то нас не можуть задо­вольнити тільки ті відповіді, які були знайдені раніше.
І тому кожне покоління людей змушене повертатися до цього питання і шукати до нього свої відповіді. Крім того, людина — це найскладніша з усіх відомих нам істот. І скільки б ми про неї не знали, завжди в ній буде залишатися щось таємниче і непізнане.


    1. Отже, запитання. Сучасна людина. Якою вона повинна бути?

Кожен з нас неповторний; усмішка, зовнішність, жести, навіть малюнок на нашій руці. Ми такі різні, але разом складаємо єдине ціле — людство.

2. Яка головна сила, що об'єднує людей у колектив?
(Піклування людини про людину, відповідність людини за людину.)
В. О. Сухомлинський — видатний педагог, мислитель писав так: «Найпрекрасніші в той же час найщасливіші ті люди, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших».

У мене для вас сюрприз. Яка команда швидше відгадає, що лежить у мене в долоні.

Отже, слухайте.

Це є в кожного.

Це те, без чого вихована людина обійтись не може.

Це нічого не коштує, але дає нам так багато.

Воно збагачує тих, кому ми її даруємо, не збіднюючи нас.

Вона відбирає у нас лише одну мить, але залишається у пам'яті на­завжди.

Вона приносить щастя в дім, породжує людську дружбу, її не можна купити, або взяти у борг чи вкрасти. Про що йдеться? (Усмішка)

Дійсно, діти, це усмішка. Душа мерзне і кам'яніє без неї. Посміхай­тесь, це приносить щастя в дім, породжує людську дружбу.

А як зробити, щоб тебе поважали інші?

Учні інсценізують вірш.

МОДЕРНІЗОВАНА ФРОСЬКА

Сусідка Фрося важна дама:

Фігуру, моду берегла,

І раптом ось — до неї мама

В четвер приїхала з села.

Були обійми, поцілунки

Та балачки про те про се.

(Покіль дочка звільняла клунки

І в холодильник клала все.)

А потім сумно стало Фресці,

Терзалась думкою щомить;

«Ось-ось прийдуть поважні гості

А що ж із мамою робить?»

Не зна ж вона, що згідно моді

Старим тепер, як при біді,

Належить бігти з дому,—й годі,

Коли гуляють молоді.

Прибудуть Жан, Лариска, Тіно:

Вбрання, манери шик і цвіт!

А в мами байкова кофтина,

Спідниця майже до чобіт.

Навіщо друзям тут селянка

У синім очіпку-сачку?

Трясла міщанська лихоманка

Украй знервовану дочку.

Ну що робить? — терзалась досі,

І вмить просяяла вона:

Модернізованої Фросі

Блиснула думка рятівна

Ходімо мамо! — Погукала,

У тихе місце відведу.

Щоб ти без нас відпочивала,

А не куняла на виду


  • Стомилась я, сказати чесно

  • Мені б оце поспати лиш...

  • Та так затишно і чудесно

  • Що, як захочеш, то й поспиш.

  • І догодила мати доньці

В скрутну годину отаку:

На рванім пуфику в кладовці

Сиділа, схована в кутку,

...Пляшки, шампанське для окраси.

А посередині стола

Рум'яний півень і ковбаси

Оті,що мама привезла.



Мускат-вином іскряться склянки,

Дочка гостей своїх прийма!

Є все у модної міщанки

І тільки — совісті нема.



Учитель

Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш.

Коли у радощах вітаєш, зачувши про чужу біду

Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині



Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти.

Скажіть, а самому бути добрим легко? Давайте складемо портрет людини, яку б ми хотіли бачити. Для цьо­го кожен з вас напише по одній якості людини, яка вас захоплює. (Малює сонце, прикріплює промінчики.) Поки групи працюють, послухаємо вірш Ліни Костенко.

І в житті, як на мінному полі

Я просила в цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум .

Люди, будьте взаємно ввічливі!


І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами

Так багато на світі горя,
Люди будьте взаємно красивими.

А ви помітили, що сьогодні були команди, а журі відсутнє. Чому, як ви думаєте?

Так, це тому, що оцінки за вміння спілкуватися поставить вам саме жит­тя. Ви всі різні, неповторні, вам іти своїм шляхам у велике життя. Я бачу серед вас великих економістів, лікарів, науковців, вчителів.

Як досягти успіху? Як зробити, щоб вас помітили, щоб ваша особистість стала неповторною?

Я не можу сьогодні не звернутися до книги відомого американського психолога Дейла Карнегі «Мистецтво спілкування». Вона допомагає бага­тьом людям. У цій книзі велика кількість цікавих думок, але головне вірити в себе намагатися стати краще, вчитися висловлювати свої думки. Якщо ви хочете, щоб вас поважали інші,— навчіться поважати їх.

МИ МАТІР НАЗИВАЄМО СВЯТОЮ

(виховна година)

Зал прикрашений малюнками, плакатами зі словами про матір. В кут­ку — стіл з квітами, хлібом, рушниками. Звучить музика, входять діти.



Ведучий. Мати, мама, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, найкраща, найсимпатичніша, найсміліша. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості.

Ведуча. Нема друга ближчого і ріднішого, ніж мама. Всі наші ра­дості і печалі, мрії і прагнення — разом з нею. І все розуміє щире мате­ринське серце.

Ведучий. Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов'ю до дітей, природи, людей, до усього живого. Від слів неньчиної пісні по­чинали свій шлях поети і композитори, філософи і мудреці.

Учениця (звертається до мами)

Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я ..,

І стояти в замрії берізкою.

Мати співає колискову А. Малишка:

Спи, засни, моя дитино,

Спи моє сонце

Ніч іде в гай, в долини,

Трави


Хай тобі уся ніч насниться,
Що в очах сія,

Будеш завтра в світ дивиться,

Зіронько моя!

Посміхнись до мене, сину,

І зрадію я.

Не хвилину і не дитину —

Я навік твоя...

Ведуча. Хто краще сказав про святість і високе покликання матері, ніж Т. Г. Шевченко?

У нашім краї на землі


Нічого кращого немає
Як тая мати молодая
З малим дитяточком своїм.
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов'ї,

Де шлях в світі лежить в високім житі.

Мій отчий дім! Ти дав мені усе.

Моя Вкраїна, піснею багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим.

Мій отчий дім, даруй мені пісні

І мамине до болю рідне слово.



Дівчина. Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами, увіч­нене художниками.

Д і в ч и н а. У всіх народів, у всі віки жінка-мати була охоронни­цею, добрим ангелом домашнього вогнища. Її мудрість поважали у сім'ї, в її розрадах знаходимо спокій зранене й зболене синівське серце. І сьо­годні ми вдячним словом вшановуємо жінок-матерів, вітаємо усіх зі свя­том, бажаємо добра і здійснення сонячних материнських мрій і надій. Ра­дості вам без меж за успіхи дітей, синівського тепла і доброти!

Разом

Зичим радості ясної два крила,



Аби вам калина довго ще цвіла...

Шана вам і земний уклін дорогі наші матері!

(Низько вклоняються)

Юнак


Скільки не судилося б страждати.

Я благословлятиму завжди

День, коли мене родила мати

День життя, день щастя, день біди.

Дівчина


День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Ласкою проміння із душі.

Юнак

Як мені даровано багато,



Скільки в мене щастя, чорт візьми!

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

Дівчина. Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов'язані у нас з образом найдорожчої людини — матері. А мамина колиско­ва звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

Юнак. Ми звеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, на­труджені материнські руки, які гладили нас по голівці, пригортали у хо­лод і голод, знімали жар з чола пораненого бійця, випікали духмяний хліб. О, святі материнські руки! В неоплатному боргу ми перед ними!

Дівчина. Мати... Материнське серце здатне перейматися болем ди­тини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, со­нечко прихилила б...

Юнак. Говоріть своїм ненькам ласкаві слова щоднини й щогоди­ни, бо хто ж боронить нас від усіх бід та й від самих себе? Недарма в на­роді кажуть:

«Болить у дитини пальчик, у матері — серце…».

Дівчина

Мати впадає — не спить біля сина,



Мліє душею, бо хвора дитина;

Плаче маленький! — Голівка болить... —

Просить маленький: — Мамочко, пить... —

Ручки гарячі до нас простягає,

Мов захистити від болю благає.

Весь, ніби свічка тоненька, горить,

Знову і знову: — Мамочко, пить... —

Любий синочку! Тобі все віддати

З радістю можуть твій батько і мати:

Душу і серце, силу і кров,—

Тільки б ти хворість чорну зборов,

Тільки б піднявся ти знову із ліжка,

Став би на жваві пружинисті ніжки,

Знову побіг би веселий в садок,

Крихітко рідна, любий синок!

Землю піднімемо, серце дістанем,—

Тільки б ти, сину, отак не зів'янув,

Тільки б ти, сину, очей не закрив,

Тільки б ти, жив! Тільки б ти, жив!

1-й у ч є н ь

Ім'я тобі — солдатська мати,

Сльози й біль твої в серці у мене.

Знаю, тяжко сина не чекати,

Вірю в силу твою, рідна нене.



Вчителька. Я розповім вам тільки про одну із тисячі солдатських матерів. У селі на Сумщині жила Рязанецька Єлизавета Павлівна. Щас­лива була мати, бо мала чотирьох синів-красенів: Івана, Федора, Оле­ксандра і Василя. Підросли сини — жити б та радіти. Але почалася війна. Один за одним пішли сини захищати Вітчизну. А для матері настали дні

і ночі чекання.

З одним із синів їй пощастило побачитись. Федір, танкіст, визволяв свій край і заїхав додому. Не було меж материнській радості, а тут уже й прощання. Запам'яталося людям: біжить за танком мати, чорні коси роз­сипались, простягла руки з хлібом і кричить: «Синку, синку, хліб забув!».

Посміхнувся син, а до матері долетіли слова: «Повернуся, мамо..!».

Не повернувся Федір, не повернувся Іван, не повернувся Олександр, не повернувся Василь. Закінчилась війна, а мати ще довго ходила до дале­кої залізничної станції зустрічати синів. І як тільки її серце витримало...

Дівчина


Опустився вечір на крило лелече,

Що в гіллі біліє на високій хаті,

Похилився вечір матері на плечі,

Що іде в дорогу сина зустрічати.

Ой вертай, синочку,

Хоч на старість гляну в очі голубі

Не одну сорочку, не одну сорочку,

Не одну сорочку вишила тобі.



Ведучий. У нас сьогодні почесна гостя: мати, бабуся, ветеран Ве­ликої Вітчизняної війни.

Учениця (подає їй хліб)

У стінах цих сіяє нам святково,

Як сонце, випечений хліб і виплекане слово.

(Бабуся розповідає про свій бойовий шлях.)



Ведуча. Для Вас, шановна Ніно Степанівно, пісня «Два кольори» О. Білаша на слова Д. Павличка.

2-й учень. Мати-трудівниця. Невтомні материнські руки... Не було либонь такого, чого вони б не вміли. І завжди пахне чимось: чи свіжо-випрасуваною білизною, або пшеничним борошном, або гарячим хлібом, а то просто вітряним осіннім полем. Куди б не поїхав, збережи у пам'яті образ матері.

3-я учениця

Я прокидаюся рано

Й зразу, хоч ще не встаю

Тільки з просоння погляну —

Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташина,

З досвіту вік не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,



Щоб не збудити мене. .

Мати — то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

4-а учениця. «Берегти матір — значить піклуватись про чистоту джерела, з якого ти пив з першого свого подиху й питимеш до останньої миті життя: ти живеш людиною й дивишся в очі інших людей як людина лише остільки, оскільки ти назавжди залишаєшся сином своєї матері»,— писав видатний педагог В. Сухомлинський.



Ведучий. Мине десять, двадцять, п'ятдесят років. Загубиться в твоїй пам'яті чимало подій, людей, зустрічей. Але щоб із тобою не трап­лялися в житті, ти завжди повертатимешся у далекий світ свого дитин­ства, до матері.

5-а учениця (читає «Молитву за маму».)


Є в мене найкраща в світі матуся
За неї, Пречиста, до тебе молюся.
Пошли їй не скарби,

А щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку,

Без болю.

6-й учень

Мати піде, в серці лишить рану —

Всохне корінь твій і верховіть.

Заклинаю: бережіте маму!

Діти світу, матір бережіть!

(Звучить пісня «Мамина черешня», муз. Анатолія Горчинського, сл. Миколи Лукова). Діти дарують своїм матусям та бабусям власні вироби.

Росте черешня в мами на городі,

Стара-стара, а кожен рік цвіте,

Щоліта дітям ягодами годить,

Хоча вони не дякують за це.

Приспів:

Мамо, мамо, вічна і кохана,

Ви пробачте, що був неуважний,

Знаю, ви молилися за мене

Дні і ночі, сива моя нене.
Живе старенька мати у господі —

Невтомні руки, серце золоте —

Щодня і дітям, і онукам годить,—

Хоч рідко хто з них дякує за це.


Приспів.
Ну що ж про вдячність забувають люди,

Душа сліпа у щасті, а проте

Вони прозріють, але пізно буде —

Черешня всохне, мати одцвіте.


Тато, мама, я – дружна сім’я

Учасники. Сім'ї дітей, які навчаються в класі, учи­телі. Свято проходить в актовій залі. На стінах висять фоторепортажі «Моя сім'я це...»; малюнки дітей «Вечір у моїй родині»; висловлювання педагогів і психологів про родинне виховання.

Заздалегідь серед дітей проведена анкета, відповіді на яку використовуються в проведені свя­та.



(У залі звучить музика).

Вчитель. Добрий день, шановна дорога родина! Так-так, якраз родина. Я не помиляюсь, бо ми всі, присутні в цьому залі, це одна велика родина — бать­ки, діти, учителі. Ми родина з того дня, як пролунав для нас Перший дзвінок, з того часу, як уперше ми переступили гімназійний поріг. Але в кожного з нас є своя сім'я. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють, тому що ми для них найрідніші — це наші батьки. І ми їх також найбіль­ше любимо, ми без них не уявляємо себе. Від них ми одержали життя. Вони вчать нас людських правил, збагачують наш розум, вкладають у наші уста добрі слова.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає — сім'я, родина.

«Від родини йде життя людини», «Без сім'ї немає щастя на землі», — говорять в Україні.

Прекрасно, коли в сім'ї панує мир і злагода, взаєморозуміння й повага, кохання І вірність, тепло­та й затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через усе своє життя, вони нас ви­ховують, навчають.

Кожен з нас знає, як важко виховати свою дити­ну так, щоб пишатися нею, щоб вона стала поряд­ною, вихованою, доброю людиною. А виховання в першу чергу починається в сім'ї.

У народі кажуть:



  • «У сокола і діти соколята»,

  • «Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — бать­кам кінець»,

  • «Яке дерево, такі ж квіти, які батьки, такі і їх діти»,

  • «Яка сім'я, такий і я»,

  • «Яблуко від яблуньки недалеко падає».

Ось про це важливе питання «Виховання дітей в сім'ї» ми сьогодні з вами й поговоримо.

  • 3 чого й коли починати виховувати дитину?

  • Як виховувати її?

  • Що робити в тій чи іншій ситуації?

Погодьтесь. ці запитання постають перед нами майже щодня. І на багато з них, шановні батьки, мине завжди зможемо й відповісти. Я не думаю, що на всі питання, як виховувати своїх дітей, ми зможемо знайти відповіді й сьогодні. Але я маю надію, що сь­огоднішнє родинне свято зможе в чомусь нам допо­могти. Ось давайте сьогодні й спробуємо перегорну­ти сторінки такої потрібної й цікавої книги сімейно­го виховання.

(Хлопчик читає вірш).

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошколята!

Нічогісінько не знають —

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне: «чому» й «чому»!

  • Ти чому образив Віту?

  • Ти чому отримав двійку?

  • І чому прийшов так пізно?

  • Ти чому в шкарпетках різних?

  • Ти чому такий непослух?

  • Ти чому не стелиш постіль?

  • Ти чому це вірш не учиш ?

  • А чому портфель без ручки?

  • І чому такий сінець?

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи —

Хоч би й дуже захотів.

Треба їх віддать до школи —

Хай питають вчителів.

Вчитель. Отже, перша сторінка нашої книги:

«З чого ж починається виховання?»

З родини.

«Родина», «рід», які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами гілочки на дереві,

Що вже стоїть віки.

Це дерево — наш славний родовід,

Це батько, мати, прадід твій і дід.

Традиційна українська сім'я була великою: під од­ним дахом жило декілька сімей чи декілька поколінь. І кожен член родини знав своїх родичів, пращурів, виховувався на їх прикладі.

Існує така легенда:

Колись давно спитали батька такої благословенної сім'ї, як він так гарно зумів виховати аж 12 своїх дітей: «А я ніяк їх не виховував, я працював, а вони коло мене, я жив, а вони коло мене».

А чи знаємо ми й наші діти своїх пращурів, чи знаємо ми свої сімейні традиції, чи використовуємо їх життєвий досвід?

Ось ми це з вами зараз і спробуємо перевірити.



(Запрошуються сім'ї, у яких присутні бабусі та дідусі, і пропонується їм намалювати дерево свого роду, і розповісти про традиції сім'ї).

У традиційній українській родині чоловік, госпо­дар, був головою дому, особою, що несла юридичну відповідальність за виконання сім'єю її обов'язків пе­ред державою. Слово «чоловік» складається з двох слів «чоло» «віку», отже, звідки й така висока відповідальність. Так було... А що ми маємо зараз?

Напередодні цього свята ми з дітьми провели ан­кету (до якої сьогодні будемо дуже часто повертати­ся). Так от, першим питанням було:

— Як ви гадаєте, хто у вашій сім'ї голова?


(Зачитуються дані анкет).

Раніше батько повинен був уміти робити все й учити синів. Батько виконував і роль домашнього священика, дотримуючись усіх необхідних ритуалів. Йому, годувальнику, належала найперша й найс­мачніша ложка страви в домі. Батько був і суддею в жіночих конфліктах. Кажуть, таких було колись ба­гато...

Але ми знову повертаємось у сьогодення.


  • До кого ви йдете зі своїми секретами?

  • Хто допомагає тобі в навчанні?

— Хто допомагає тобі в інтелектуальному розвитку?

(Зачитуються дані анкет).

Отже, є в нашому класі батьки, яких так оспіву­вали в давнину.



(На сцену запрошуються батьки учнів і пропо­нується їм прийняти участь в конкурсі «Хто швид­ше і правильніше одягне свого сина»).

Але в нашому класі є й такі татусі, які є найдо­рожчими для своїх доньок.



(Запрошуються батьки з доньками і їм пропо­нується зробити дівчатам зачіски маленьких прин­цес. Учениця читає вірш про татусів).

Нехай не ображаються наші батьки, дідусі, бабусі, та найдорожча для дітей — мама! Мама — то ніжність, ласка, тепло; вона нас вчить співати, виши­вати, готувати. Життя починається з колискової пісні, і під спів маминої колискової виростають май­бутні поети й композитори, хлібороби й захисники рідної землі, і просто мудрі, працьовиті люди.

У кожній родині обов'язково є своя улюблена ма­мина пісня...

(На сцену запрошуються тата, мами з дітьми).

Питання до дітей:


  1. Коли день народження у вашої мами?

  2. Які квіти любить ваша мама?

  3. Яку страву готує вона найкраще?

  4. Назвіть найулюбленішу пісню мами.

  5. Чим ти можеш викликати посмішку мами?

Питання до тат:

  1. Скільки років ви вже разом?

  2. Коли день народження вашої тещі?

  3. Якби ваша дружина в лотерею виграла багато грошей, тоді б вона купила:

а) корову;

б) нову шубу;

в) інше (що)?

  1. Назвіть по порядку дні народження ваших дітей.

  2. Чи задоволена вами ваша дружина?

  3. Уявіть собі. Ви прийшли додому раніше від дружини, усе прибрали, наварили, помідори на грядці пропололи. І ось приходить ваша дружи­на. Як вона поведеться:

а) здивується;

б) нічого не помітить, бо так буває щораз;

в) інший варіант (який)?

Питання до мам:

  1. Так яка пісня ваша улюблена?

  2. Яку пісню ви співали своїй дитині?

(Мами співають улюблені пісні. Запрошуються на сцену наступні сім'ї, їм пропонуються завдання).

Уявіть собі, що ви дочка, а ви мами. Дочка пізно прийшла додому, була в подружки, уроки не вивчені, а вона сіла біля телевізора, бо там іде її улюблений мультик. Що ви будите робити?



(Хлопчик читає вірш про маму).

Таким чином, ми побачили, що головну складову виховання: знати своїх дітей, зберігати взаєморо­зуміння у сім'ї — ми знаємо й застосовуємо. Але є й інші складові: заохочення та покарання. Як це питан­ня вирішується в наших родинах?



(На сцену запрошуються наступні сім'ї).

Завдання.

1. Усі ви знаєте картину «Знову двійка». По­кажіть як проходили дії протягом 3-хвилин після нього моменту.

2. Ви звикли бачити в наших місцях таблички, які щось забороняють. А я вас прошу придумати якомога більше табличок, які могли б висіти в місці де дітям усе дозволяється. Наступна складова виховання — виховання прик­ладом.

За даними анкети

спільні справи з мамою...

спільні справи з татом...

А чи знаєте ви мрію своєї дитини, її побажання?



(Запрошуються наступні сім'ї).

Запитання.

Що хоче ваша дитина, щоб ви їй подарували на Новий рік?

Так, ще Ключевський сказав: «Набагато легше стати батькам ніж залишитися ним».

І я так думаю, усі зі мною погодяться. Але я згод­на і з Спінозою. який сказав, що розуміння — поча­ток згоди. І сьогодні ми спробували допомогти вам, шановні батьки, дізнатися щось новеньке для себе про своїх дітей, а дітям — про своїх батьків, ще раз поміркувати над кількома питаннями виховання, поз­найомитися із сімейним життям, традиціями, метода­ми виховання інших сімей нашої великої родини.

Мені хочеться побажати, щоб у наших сім'ях на­завжди поселились любов, повага й статок. Щоб той місточок доброти й любові між батьками й дітьми ніколи не переривався, бо в нас у родині такі чудові, люблячі сім'ї, і кожна з них особлива по-своєму.

І тому ми вирішили в класі провести конкурс на найдружнішу, найспортивнішу, найвеселішу, найталановитішу, найдисциплінованішу, найлюблячішу ро­дину.



(Нагородження сімей медалями).

Сьогодні ми дізналися багато про що, подружи­лись, породичались. І як рід, родина, я впевнена, бу­демо завжди разом радіти з приводу успіхів і суму­вати через невдачі, разом працювати й відпочивати, разом рости й розумнішати. І давайте на прощання заспіваємо нашу улюблену пісню,



Мудрі думки мудрих людей

«Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

Л.Толстой

«Проникливе лише серце: найголовнішого очима не побачиш».

А.Сент-Екзюпері
«Розуміння початок згоди».

«Родина починається з дітей».

П.Герцен
«Набагато легше стати батьком, чим залишити­ ся ним».

В.О. Ключевський
«Не робіть із дитини кумира: коли він виросте, то зажадає жертв».

Ж. Ж. Руссо

«Бережіть сльози ваших дітей, щоб вони могли проливати їх на вашій могилі».

Піфагор
«Відношення між батьками й дітьми настільки важкі і настільки драматичні, як відношення між люблячими».

А. Моруа

«У дитини своє особливе вміння бачити, думати і відчувати; нема нічого дурнішого, ніж намагати­ся підмінити у них це вміння нашим».

Ж.-Ж. Руссо

«Серце матері - це безодня, у глибині якої завж­ди знайдеться пробачення».

О. Бальзак

«Лайкою досягається лише одна третина, а ко­ханням, поступливістю й терплячістю все».

Жан Поль

«Поганий той вихователь дітей, який не пам'ятає свого дитинства».

ШАНУЙМО СТАРІСТЬ

Мета. Виховання людяності, милосердя, співчуття і шанобливого ставлення до людей похилого віку.

І. Мобілізація уваги учнів.

Хто швидше скаже, з якого твору взято уривок?
(Вчитель читає уривок.)

Зосталися три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони втрьох найматися. Аж іде дід, старий-старий, борода біла.



  • Куди це и, дітки, йдете? А вони кажуть:

  • Найматися.

  • Хіба в вас свого хазяйства нема?

— Нема, — кажуть. — Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його мали б.

Тоді дід і каже:



  • Добре! Коли так, то будьте ви мені синами, а я вам батьком. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись.

(З української народної казки "Названий батько ".)

Бесіда.

— Чи звернули ви увагу на те, що в багатьох народних казках героям, які потрапили в скрутне, здається, безвихідне становище, зустрічається стара людина і вказує подальший шлях?

Що ви думаєте з цього приводу?
(Міркування учнів.)

У цьому виявляється народна шана до людей похилого віку, які мають великий життєвий досвід, знання, вміння, щоб передати їх молодшому поколінню. Навіть Бога, Отця Всевишнього ми уявляємо собі білобородим старцем.



Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній людині. Щоб виховати цю рису, дітям розповідали й розповідають різні повчальні історії, казки, легенди. Ось одна із них.

"Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.

Мені важко зрозуміти тих людей, батьки яких нібито добровільно доживають віку в будинках для перестарілих. І, якщо в деяких країнах таке явище вважається нормальним, то наш народ це осуджує. Люди, які всі сили віддали дітям та онукам, на старості літ позбавлені родинного тепла, радості спілкуватися з тими, кого люблять. А скільки втрачають ті діти, що спровадили з дому стареньких батьків, як вони духовно обікрали своїх дітей. Адже бабусина колискова пісня, "дідусева казка, в якої щасливий кінець", їх мудре і лагідне слово — це той золотий засів у дитячу душу, з якого виростає людяність, милосердя, справедливість і щедрість...

Традиційно шанобливе й лагідне ставлення до старих батьків в українських родинах відбито в народній творчості. Старенька мати в пісні — голубка сивенька, сивая зозуленька, горлиця, батько — голуб сизокрилий, тощо. Цю традицію успадкували письменники.

Наш великий Кобзар, у дитинстві наслухавшись від діда Івана розповідей про Коліївщину, розчулено висловлює свою вдячність у поемі "Гайдамаки":

Спасибі, дідусю, що ти заховав

В голові столітній ту славу козачу,

Я її онукам тепер розказав.

Старий бандурист у романі П. Куліша "Чорна рада" — "чоловік божий", його радо вітають у кожній козацькій родині, саджають на почесному місці й побожно слухають його мудре слово.

А з якою теплотою змальовує О. Довженко свого діда Семена Тарасовича в автобіографічній кіноповісті "Зачарована Десна", якими величними, мов святі пророки, зображені діди-перевізники в оповіданні "Ніч перед боєм", Марія Стояниха в оповіданні "Мати". "Діди наші й баби наші", як сказав Остап Вишня, — хранителі історичної пам'яті народу, носії іскрометного гумору, сіячі добра.



У багатьох із вас є бабуся чи дідусь, і ви мали можливість спостерігати, які вони працьовиті, як багато роблять для своїх дітей та онуків. Готуючись до цієї бесіди, ви мали завдання продумати розповідь про свою бабуся чи дідуся.

Послухаємо ваші розповіді. (Виступи учнів.)

А тепер послухайте коротеньке оповіданнячко В.О. Сухомлинського і дайте відповідь на запитання, поставлене в його назві.

Чому в бабусі й дідуся на очах сльози?

На столі маленький радіоприймач. Біля столу — татусь і матуся. У сусідній кімнаті на дивані сидять дідусь і бабуся. Маленька Оленка грається на підлозі плюшевим ведмедиком і дивиться, як татусь, матуся, дідусь і бабуся слухають музику.

Дивна ця музика: здається Оленці, що над відчиненим вікном схилилися чарівні квіти — великі-великі троянди, над квітами літає бджола, в небі сяє сонце і видно далекий степ...

Бачить Оленка, як спалахують в очах татуся й матусі ласкаві іскринки. Доторкнувся татусь рукою до пальців матусі, і лице матусине осяяла лагідна усмішка.



Але чому це бабуся й дідусь такі сумні? Чому на очах їхніх сльози? Невже від троянд, бджоли і сонце плачуть?

— Оленка ще маленька й не може пояснити причини смутку дідуся й бабусі. А як би це пояснили ви?



(Роздуми учнів.)

Учитель. Із ваших міркувань очевидно, що більшість із вас правильно розуміє причину смутку та сліз дідуся і бабусі. Справді, усвідомлення того, що прекрасний світ із сонцем, бджолами й трояндами швидко доведеться покинути, не додає радості.

І від нас з вами значною мірою залежить, якими будуть ці останні роки, а може, місяці, тижні або й дні, які залишилося прожити нашим бабусям і дідусям. Найбільшою радістю для них є любов дітей та онуків. З нею і фізичні болі, на які щедра старість, переносити легше. А свою любов треба доводити не лише словами, а й ділом.

Головне — не вразити необачним, нетактовним словом або вчинком. Поміркуйте над таким випадком:



Маленька Наталочка, задивившись на яскравий гуцульський килимок, який висів над ліжком, запитала: "Бабуню, коли ви помрете, кому дістанеться цей килимок?" Усі в хаті засміялися, в тому числі й бабуся, яка, на щастя, тоді ще чулася в силі й не думала помирати.

Дитяча безпосередність Наталочки розвеселила присутніх у хаті. Та чи до сміху було б, якби подібне питання поставила доросла людина? Нагадаю тим, хто читав оповідання В. Стефаника "Кленові листки", його закінчення, а ті, хто не читав, послухайте, про що в ньому розповідається.

У бідній багатодітній сім'ї народилася ще одна дитина. Мати лежить тяжко хвора, а батько змушений іти в поле, бо треба ж заробляти дітям на шматок хліба. Семенко ще малий, але, як найстарший серед дітей, порядкує в хаті. Він гордий, батько довірив йому важливу справу: коли мати вмиратиме, дати їй у руки свічку, але хлопчик не знає, коли це зробити і запитує в мами.

Уявіть собі, який невимовний біль материної душі викликало запитання її дитини.

Той біль сплодив великі дві сльозини, які покотились з її очей і... замерзли.

Для чого я наводжу вам цей епізод? А для того, щоб нагадати про дуже важливу річ - тактовність у ставленні до старших та недужих.

Великий педагог В.О. Сухомлинський підкреслював: "Треба вміти жаліти людину". На думку вченого, "зневажлива жалість принижує людину, а коли, жаліючи, він прагне допомогти — така жалість облагороджує".

Якнайчастіше спілкуйтесь зі своїми дідусями й бабусями, звертайтеся до них за порадами. їхня мудрість і великий життєвий досвід застережуть вас від багатьох помилок. А з іншого боку, усвідомлення того, що вони вам потрібні, що ви їх любите, що їх думка для вас важлива, — велика радість для людей похилого віку.

Запам'ятайте ще одну важливу річ: зроблене вами добро повернеться до вас сторицею, як і заподіяне зло, черствість, байдужість. Як ви ставитесь до своїх і чужих стареньких, так будуть ставитись до вас, коли доживете до їхніх літ.



Усі, а особливо діти, люблять родинні свята. Згадуйте, як трудяться мама, бабуся, щоб відзначити ваш день народження. І святковий пиріг чи торт, і подарунки — все для вашої радості. А про свої іменини вони за клопотами можуть і забути. Але не маєте права забувати ви. Ваше привітання, ваше добре, ласкаве слово буде найкращим подарунком для дідуся чи бабусі. А ще більшою радістю для них буде почути від інших людей: "Хорошого внука маєте, вихований, уважний, добрий".

Бувають учні, які на людях — сама ввічливість (особливо, коли поряд ті, кому вони хочуть подобатись). А вдома від їх егоїзму, безцеремонності страждають рідні, найдорожчі люди. Чого ж варта така показна вихованість?

"Звісна річ, чим ближча вам людина, тим простіші з нею взаємини: батькові, матері і навіть бабусі й дідусеві ми говоримо "ти". Однак це аж ніяк не означає, що у родинних стосунках ввічливість не обов'язкова, навпаки. Справді, вихована людина, яка поважає і близьких, і самого себе, не зриватиме зла на близьких, не демонструватиме свого поганого настрою в колі сім'ї. Про неї не скажеш, що "встала з лівої ноги", тому й поводиться безконтрольно й нестримано. Саме у сім'ї, серед рідних, де нам легше вибачають, виразніше проглядає, які ми насправді. Отже, звичні слова «дякую", "перепрошую", "на добраніч", "доброго ранку", які ми не забуваємо у спілкуванні зі сторонніми, незамінні для вжитку в сім'ї" (М. Лемберська).



Пам’ятайте, що ваш вчинок, слово, погляд, тон може подарувати радість, а може й зіпсувати настрій.

На закінчення нашої розмови хочу навести вам слова із повчання князя Володимира Мономаха дітям: "Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів".



НАШ РОДОВІД:

ХТО КОМУ

КИМ ДОВОДИТЬСЯ

Із віку у вік, із покоління в покоління складається, пишеться і переповідається історія держави, окремих її регіонів, сіл, міст. Віками складалася й передавалася від діда-прадіда до дітей-онуків історія кожного роду. Та чи знаємо її ми? Чи запам'ятали розповіді старших? Чи шануємо предків, пам'ять про них?

Життя швидкоплинне, не завжди встигаємо подяку­вати батькам, не маємо часу вислухати бабуню і ді­дуся, не привчаємо дітей шанувати старших... Вікова структура суспільства та взаємостосунки, що в ній скла­даються, мають природу: БІОЛОГІЧНУ (зміна поколінь пов'язана з природним життєвим циклом), СОЦІАЛЬ­НУ (розподіл функцій між віковими групами й самі його критерії залежать від соціально-економічної структури суспільства) та ІСТОРИЧНУ (починаючи життя в пев­ний момент, кожне покоління пов'язане спільністю пе­реживань і цінностей, а тому унікальне й неповторне).

Задумаймось! Відшукаймо старі фотографії, з яких дивляться на нас ті, що відійшли з життя, можливо, так і не дочекавшись нашої уваги і вдячності. Розпи­таймо ж про них у родичів і знайомих. Відвідаймо разом із дітьми їхні могили і почнімо писати власний родовід не з примусу, а за покликом серця.



Родичівство — зв'язок між людьми, з наявністю яко­го закон пов'язує виникнення, зміни або припинення прав і обов'язків.

Є два види родичівства: кровне, яке існує між людь­ми, що походять від одного предка, та свояцтво — ро­дичівство за шлюбом, між родичами подружжя.



Елементарну одиницю для вирахування генеалогічної (родовідної) відстані між двома родичами складають ступені кровного (однорідного) споріднення: батьки й діти — родичі першого ступеня кровного (однорідного) споріднення: батьки й діти — родичі першого ступеня, брати й сестри — родичі другого ступеня, брати й сестри батьків — родичі третього ступеня споріднення, діди, баби, онуки — родичі четвертого ступеня спорід­нення.

Рід — ряд поколінь, що походять від одного предка.

Предок — найстарший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (старіший за бабу, діда); переважно у множині — попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів; ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін.

Покоління — нащадки одних батьків, люди близького віку. Часовий проміжок між цими ступенями родичівст­ва — 30 років.

Родовід — історія поколінь певного роду: перелік, запис, що виявляють і ілюструють походження, послі­довність поколінь (генеалогічне дерево).

Родичі, рідня — ті, хто перебуває в спорідненні з ким-небудь.

Родина, сім'я — група людей, що складається з чоло­віка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які жи­вуть разом (під спільним дахом).

Родичі кровні по прямій лінії:

Прапрадід — батько прадіда, батькового або матери­ного діда.

Прадід — батько діда, батькового або материного батька.

Дід, дідусь, дідуньо, дідо — батьків або материн батько.

Дідівщина, дідизна — спадщина від діда.

Дідівство — властиві дідові відчуття родинного зв'язку з онуками.

Прапрабаба — мати прабаби.

Прабаба — мати батькової або материної мами.

Баба, бабуся, бабця, бабуня — батькова або матери­на мати.

Батьки — батько й мати щодо своїх дітей.

Батько-мати — те саме, що й батьки.

Батьківство — кровне споріднення між батьками і його дитиною.

Батько, тато, татусь, неньо — чоловік щодо своїх дітей.

По-батькові — складова частина власного імені лю­дини, що вказує на ім'я батька.

Батьківщина — земля батьків; рідний край.

Батьківщина — рідна країна.

Материнство — кровне споріднення між матір'ю та її дитиною; почуття жінки-матері.

Мати, мама, неня, ненька, матінка, мамця, матуся, мамуся — жінка щодо дитини, яку народила.

Син, синок, синочок — особа чоловічої статі щодо своїх батьків.

Дочка, доня, доця — особа жіночої статі щодо своїх батьків.

Внук, онук — син сина або дочки.

Внучка, онука — дочка сина або дочки.

Родичі кровні по бічній лінії:

Брат, братік, братусь, братунь, братуха — кожен із ... синів щодо інших дітей тих же батьків.

Сестра, сестриця, сеструня — кожна з дочок щодо ін­ших дітей тих же батьків.

Дядько, дядя, дядьо — брат батька або матері.

Тітка, тьотя, тета, вуйна — сестра батька або матері.

Стрий — дядько по батькові, брат батька.

Стрийна — тітка, сестра батька.

Вуйко, вуй — дядько по матері, брат матері.

Племінник, небіж, небож — син брата або сестри.

Племінниця, небога — дочка брата або сестри.

Небожа — зменшене від небіж і небога.

Братан, братанець, братич — племінник по братові, небіж.

Братаниця — племінниця по братові, небога.

Сестринець, сестрінець, сестрич — племінник, син сестри.

Сестриця, сестріниця, сестринка — племінниця, дочка сестри.
Брати і сестри двоюрідні (у перших і других):

Двоюрідні — ті, хто перебуває в родинному зв'язку по дідові або бабі з дітьми їхніх синів і дочок.

Двоюрідний брат, брат у перших — син дядька або тітки.

Вуйчаник — син дядька по матері, двоюрідний брат.

Двоюрідна сестра, сестра у перших — дочка дядька або тітки.

Троюрідні — родинний зв'язок по прадідові або пра­бабі з дітьми їхніх синів і дочок.

Брат троюрідний, брат у других — син двоюрідного дядька або тітки.

Сестра троюрідна, сестра у других — дочка двоюрід­ного дядька або тітки.

Внучатий племінник — син племінника або племінниці щодо дядька або тітки.

Внучата племінниця - дочка племінника або племін­ниці щодо братів і сестер батьків.

Прим.: При кровному спорідненні Церква забороняє шлюби:



  • в лініях прямих (батьки-діти, бабусі-онуки) в усіх ступенях;

  • в лініях бічних (батьки-сестри, дядьки-племінниці) в трьох перших ступенях.


Нерідні батьки та діти

Сини й дочки, брати й сестри можуть бути повнорідними, якщо мають одних батьків, та неповнорідними, якщо мають одну матір або одного батька.



Батьки нерідні — ті, що не перебувають у кровних родинних зв'язках із дітьми.

Вітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дру­жини від іншого шлюбу; нерідний батько.

Мачуха — дружина батька щодо його дитини від ін­шого шлюбу; нерідна мати.

Діти нерідні — ті, що не перебувають у кровних зв'язках із кимось із батьків.

Однокровні, єдинокровні — син або дочка, брат або сестра, які мають із кимось спільного батька, але різних матерів.

Одноутробні — син або дочка, брат або сестра, на­роджені однією матір'ю, рідні по матері.

Пасинок, пасерб — нерідний син одного з батьків, рідний іншому.

Пасербиця — нерідна дочка одного з батьків, рідна іншому.

Зведенята, зведенюки — зведені брати і сестри.

Зведений брат — той, хто доводиться братом, будуча сином мачухи або вітчима.

Зведена сестра — та, хто доводиться сестрою, будучи дочкою мачухи або вітчима.

Прим.: Заборонені шлюби між братом і сестрою, не­залежно від того, повнорідні вони чи неповнорідні.
Свояцтво — родичівство за шлюбом:

Свояцтво — споріднені внаслідок шлюбу; стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дру­жиною і кровними родичами чоловіка, а також між ро­дичами подружжя. Свояцтво буває дворідним, або двокровним, та трирідним, або трикровним.

Свояцтво двокровне набувається через один шлюбний союз, у якому перебувають родичі чоловіка з родичами дружини. У двокровному свояцтві при виявленні його ступенів треба враховувати: а) свояцтво між чоловіком (дружиною) та кровними родичами дружини (чоловіка); б) свояцтво між кровними родичами подружжя. Оскіль­ки чоловік і дружина складають у шлюбі одну плоть, то тесть і теща (батьки дружини) перебувають щодо зятя (чоловіка дочки), а свекор і свекруха (батьки чолові­ка) — щодо невістки (дружини сина) в першому ступені дворідного свояцтва; брати й сестри дружини та чоло­віка — в другому ступені двокровного свояцтва. Коли з'ясовуються ступені свояцтва між кровними родичами подружжя, треба виявити: а) в якому ступені перебуває родич чоловіка щодо нього; б) в якому ступені перебу­ває родич дружини щодо неї, потім кількість ступенів окладається, одержана сума покаже, в якому ступені споріднення перебувають родич чоловіка і родич дружини. Так: між чоловіком і його тестем — один ступінь; між чоловіком і його своячкою (сестрою дружини) — два ступені; між братом чоловіка і сестрою дружини — чотири ступені і т. д.

Трикровне свояцтво встановлюється при наявності двох шлюбних союзів; родичі дружини (чоловіка) одно­го брата (сестри) до родичів дружини (чоловіка) іншого брата (сестри) або родичі першої та другої дружин (чоловіків) одного чоловіка (жінки).

У трикровному свояцтві, яке походить від поєднання через шлюбні союзи трьох родів та прізвищ, ступені свояцьких стосунків вираховуються за тим же способом, що й у двокровному: складаються в загальну суму кіль­кості ступенів.



Наречені — парубок і дівчина, чоловік і жінка, які збираються одружитися.

Наречений — парубок, чоловік щодо дівчини, жінки, з якою має одружитися.

Наречена — дівчина, жінка щодо парубка, чоловіка, з яким має одружитися.

Шлюб — спрямована на утворення сім'ї, історично зумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між чоловіком і жінкою, що встанов­лює їхні права та обов'язки стосовно одне одного та щодо дітей.

Вінчання — шлюб церковний; таїнство з'єднання й освячення шлюбного союзу чоловіка й жінки для благо­словенного народження і християнського виховання дітей.

Подружжя — шлюбна пара: чоловік і дружина. Сто­сунки між подружжям не є родинними.

Чоловік — особа чоловічої статі щодо жінки, з якою перебуває в шлюбі.

Дружина, жінка — особа жіночої статі щодо свого чоловіка.
Батьки чоловіка дружині:

Свекор — батько, свекруха — мати.

Тесть — батько, теща — мати.

Свати — батьки одного з подружжя щодо батьків або родичів іншого.

Сват — батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів іншого.

Сваха, свашка — мати або родичка одного з подруж­жя щодо батьків або родичів іншого.

Зять — чоловік дочки, сестрин чоловік, чоловік зо­виці.

Синова — дружина сина.

Невістка — дружина сина для його батьків, братів, сестер, чоловіків сестер і дружин братів.

Дівер, діверко — брат чоловіка.

Зовиця — сестра чоловіка.

Діверка — дружина дівера.

Свояк, шурин, шуряк — брат дружини, чоловік сво­ячки.

Своячка, своячениця, своякиня — сестра дружини, дружина брата.

Швагер — чоловік сестри.

Швагрова — своячка.

Братова — дружина брата.

Дядина — дружина дядька, дружина батькового бра­та або материного.

Стрий — чоловік батькової сестри, дядько.

Стрийна — дружина батькового брата, тітка.

Вуйна — дружина материного брата, тітка.

Шлюб у свояцтві заборонено:



  • при двокровному свояцтві в перших трьох ступе­нях; в четвертому дозвіл надає Єпархіальний архирей;

  • при трикровному свояцтві — в першому ступені.


Вдівство, сирітство

Вдівство, удівство — нешлюбний стан чоловіка або жінки після смерті одного з подружжя.

Вдівець — чоловік, що після смерті дружини не одружився вдруге.

Вдова, вдовиця — жінка, що після смерті чоловіка не одружилася вдруге.

Сирітство — становище дитини, яка втратила одного або обох батьків.

Кругле сирітство — життя без батька і матері;

напівсирітство — життя без матері або без батька.

Сирота, сиротина, сирітка — дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них.

Сиротюк, сиротючка — хлопчик (дівчинка), що втра­тив батьків або одного з них.
Названі батьки й діти

Названий батько — чоловік, який узяв на вихован­ня, прийняв чужу дитину за свою.

Названа мати — жінка, яка взяла на виховання, прийняла чужу дитину за свою.

Названий син — той, кого взяли на виховання, уси­новили.

Названа дочка — дівчинка, яку взяли на виховання, прийняли за свою дочку, удочерили.

Названий брат — той, із ким хто-небудь побратався; побратим.

Названа сестра — та, з якою хто-небудь посестрився, посестра.
Молочні брати і сестри:

Годувальниця — жінка, яка годує груддю чуже не­мовля.

Брат молочний — син годувальниці щодо чужих ді­тей, яких вона годує, а також ці діти щодо дітей году­вальниці.

Сестра молочна — дочка годувальниці щодо вигодо­ваних нею чужих дітей, а також щодо дочки годуваль­ниці.

Хрещені батьки і діти

Хрещення — релігійний обряд, який відправляють над новонародженими дітьми або дорослими на знак прилучення їх до християнської Церкви.

Духовне споріднення існує між хрещеними батьками і хрещенниками, також між батьками і кумами.

Хрещений батько, хресний тато — чоловік, який бере участь в обряді хрещення в ролі духовного батька; нанашко на Вінниччині.

Хрещена мати, хресна мама — жінка, яка бере участь в обряді хрещення в ролі духовної матері;

Хрещений син — хрещеник, похресник, хлопчик (юнак, чоловік) щодо своїх хрещених батька або ма­тері.

Хрещена дочка — хрещениця, похресниця, дівчинка (юнка, жінка) щодо своїх хрещених батька або матері.

Хрещений брат — той, хто має з ким-небудь спільних батька або матір.

Хрещена сестра — та, хто має з ким-небудь спіль­них хрещених батька або матір.

Кумівство — один із видів духовного споріднення, звичай обрання народженій дитині других батьків; сто­сунки між кумами.

Куми — кум і кума разом (дві, три пари кумів).

Куми стрічні — перші зустрічні, яких запрошують бути кумами.

Кум, кумець — хрещений батько щодо батьків хреще­ника і щодо хрещеної матері; батько дитини щодо хрещених батька і матері.

Кума, кумася, кумонька, кумця — хрещена мати що­до батьків хрещеника і хрещеного батька; мати дитини щодо хрещеного батька і хрещеної матері.

Кумувати — брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків.

Прим.: За церковними канонами при хрещенні по­трібен тільки один свідок: хрещений батько хлопчикові, хрещена мати дівчинці. Другий свідок — данина тради­ції, а, отже, церковними канонами не забороняється укладання шлюбу між хрещеними батьками одного не­мовляти. Тому й не існує духовного родичівства між хрещеним батьком і його хрещеницею та між хрещеною матір'ю та її хрещеником. Але благочестивий звичай забороняє шлюби хрещеного батька з матір'ю хрещени­ка, хрещеної матері з батьком хрещениці, як і хреще­ного батька з хрещеницею, а хрещеної матері з хреще­ником, кума з кумою. На такі шлюби потрібен спеці­альний дозвіл архиєрея.
Старість

Старість — період життя, що настає після зрілості і характеризується ослабленням організму; похилий вік людини.

Старий, старик — чоловік, що прожив багато років, досяг старості.

Стара, стариця — стара за віком жінка.

Анкетування. Тести.

Анкета «Я учень»

Допиши запропоновані речення.



  1. Я думаю, що гарний учень — це той, хто ....

  2. Я думаю, що поганий учень — це той, хто ....

  3. Найбільше я люблю, коли учитель ....

  4. Найбільше я не люблю, коли учитель ....

  5. Найбільше мені подобається школа за те, що ....

  6. Я не люблю школу зате, що ....

  7. Я радію, коли у школі....

  8. Я боюся, коли у школі....

  9. Я не хотів би, щоб у школі....

  1. Коли я був маленьким, я думав, що у школі ....

  2. Коли я неуважний на уроці, я ....

  3. Коли я не розумію що-небудь на уроці, я ....

  4. Якщо я що-небудь не розумію при виконанні домашнього завдання, я ....

  5. Я завжди можу перевірити, чи правильно я ....

  6. Я ніколи не можу визначити, чи правильно я ....

  7. Якщо мені що-небудь необхідно запам'ятати, я ....

  8. Мені завжди цікаво, коли на уроці....

  9. Мені завжди не цікаво, коли на уроці....

  10. Я хотів би, щоб у школі завжди ....

Анкета «Моя сім'я»

I. Дорогий друже! Дай відповіді на запропоновані запитання.



  1. Хто приділяє тобі найбільше уваги в сім'ї?

  2. Кому з рідних ти найчастіше розказуєш про шкільне жит­тя?

  3. Чи розкриваєш ти мамі свої таємниці? Чи можеш з нею спілкуватися як із другом?

  4. Чи карають тебе вдома? Яким чином?

  5. Чи вважаєш ти своїх батьків справедливими?

  6. Що тебе засмучує у стосунках з батьками?

II. Доповни речення.

  1. Найбільше я боюся ....

  2. Найбільше мені не подобається в собі....

  3. Мені сумно, коли ....

  4. Я хотів би бути більш ....

  5. Коли-небудь я сподіваюся ....

  6. Я відчуваю труднощі....

  7. Найбільше мене хвилює ....

  8. П'ять найбільших неприємностей у моєму житті....

  9. Мені потрібна допомога, коли ....

  1. Найщасливіша хвилина в моєму житті....

  2. Я почуваю себе щасливим, коли ....

  3. П'ять найрадісніших подій у моєму житті....

Анкета «Хто твій друг»

Поміркуй над питанням: хто твої друзі. Ними можуть бути бать­ко, мати, брат, сестра, бабуся, дідусь, інші родичі, сусіди, знайо­мий хлопець, дівчина, однокласник, однокласниця, товариш по гуртку, секції, клубу, приятель із твоєї компанії, класний керів­ник, інший учитель, керівник гуртка, секції. А тепер поміркуй і дай відповіді на питання.



  1. Хто вміє правильно оцінити твої вчинки?

  1. Хто може вказати на твої недоліки і до чиєї думки ти при­слухаєшся?

  2. З ким ти порадишся, перш ніж прийняти яке-небудь важли­ве для тебе рішення?

  3. Як ти вважаєш, хто з твоїх друзів може легко подружитися з твоїми однокласниками?

  1. На кого тобі хочеться бути схожим?

  2. Твоє захоплення у вільний від навчання час?

  3. Дай характеристику своїм стосункам із друзями:

а) дуже гарні;

б) гарні;

в) залежать від обставин;

г) погані;

д) дуже погані.

8. Як ти визначиш свій статус серед друзів:

а) людина, яку розуміють і поважають;

б) людина, яку постійно чекають;

в) людина, яка вимушена підкоритися;



г) людина, яку ніхто не розуміє і не любить;

д) людина, яка тиранить усіх навкруги;

є) людина, яка допомагає вирішенню проблем.

9. Чи вважаєш ти, що твої друзі до кінця відверті з тобою?
а)так;

б) ні;

в) важко сказати.

10. Назви три свої найбільші бажання.

Обробка результатів.

Одержані дані дають змогу з'ясувати уявлення учнів про друзів, коло інтересів і захоплень. Аналіз відповідей на питання № 4, 5 до­помагає визначити, хто з оточення впливає на формування особис­тості учнів.



Тест «Чи вмієш ти спілкуватися»

  1. Чи багато в тебе друзів?

  1. Чи довго тебе бентежить почуття кривди, якої тобі завда­ли?

  1. Чи прагнеш ти до нових знайомств із різними людьми?

  1. Чи правда, що тобі приємніше читати книгу, ніж займатися будь-яким іншим заняттям, спілкуватися з людьми?

  2. Чи легко ти встановлюєш контакти з людьми, значно стар­шими за віком?

  1. Чи важко тобі спілкуватися у новому колективі?

  2. Чи легко ти встановлюєш контакти з незнайомими людьми?

  3. Чи легко ти освоюєшся в новому колективі?

  4. Чи прагнеш ти будь-що познайомитися з новою людиною?

  1. Чи дратують тебе оточуючі, чи часто прагнеш побути на са­моті?

  2. Чи подобається тобі постійно бути серед людей?

  3. Чи відчуваєш ти себе незручно, якщо доводиться виявляти ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?

  4. Чи любиш ти брати участь у колективних іграх?

  5. Чи справді почуваєшся незручно серед незнайомих людей?

  6. Чи вважаєш ти, що не завдаси особливого клопоту, якщо створиш конфліктну атмосферу в малознайомій для тебе компанії?

  7. Чи прагнеш обмежити коло знайомих невеликою кількістю людей?

  8. Почуваєш ти себе невимушено, коли потрапляєш у незнайо­му компанію?

  9. Чи правда, що ти почуваєшся досить впевнено і спокійно, коли доводиться говорити що-небудь невеликій групі лю­дей?

  10. Чи багато у тебе друзів?

  11. Чи ти бентежишся, коли до тебе звертаються малознайомі люди?

Обробка результатів.

Підрахуйте кількість позитивних відповідей, кожна оцінюється в 1 бал.



Якщо набрано менше ніж 10 балів. Твій рівень розвитку комуні­кативних здібностей низький. Імовірно, ти замкнута та нетова­риська людина, нові знайомства тебе не приваблюють, ти не прагнеш розширити коло свого спілкування. Тобі не подобаються галасливі компанії, ти надаєш перевагу діяльності на самоті.

Якщо кількість балів дорівнює 1013. Ти маєш середній рівень спілкування, у разі необхідності легко знайомишся з людьми, не втомлюєшся під час спілкування, але при нагоді надаєш перевагу читанню книг або іншим заняттям, не любиш багатослів'я. Час­те спілкування в компанії тебе втомлює. Із задоволенням береш участь в колективних іграх і справах.

Якщо набрано 14 балів чи більше. Це говорить про високий рівень розвитку твоєї товариськості (комунікативних якостей). Для тебе спілкування — нагода розважитися, ти легко сходишся з людьми, часто спілкуєшся і маєш багато друзів. Не боїшся виступати перед великою аудиторією, не втомлюєшся від спілкування.
Анкета «Особливості спілкування молодших підлітків»

  1. Чи легко ти спілкуєшся з людьми?

  2. Чи виникали у тебе конфлікти з товаришами через те, що:

а) вразили твоє самолюбство;

б) ти не врахував думку товариша;

в) друг не прислухався до твоїх побажань.

3. Чи виникали у тебе конфлікти з батьками через те, що:

а) батьки тебе не розуміють;



б) ти не прислухався до поради батьків і вчинив по-своєму.

  1. Чи бували випадки, коли ти був ініціатором конфлікту?

  2. Чи схильний ти з метою уникнення конфлікту погоджуватися з думкою товариша?

  1. Чи береш ти вдома участь у вирішенні сімейних питань?

  2. Чи враховують твою думку батьки? '

  3. Як ти ставишся до вад товаришів?

а) не помічаєш;

б) ввічливо робиш зауваження;

в) дратуєшся.

9. Чи були в тебе конфлікти з товаришами через особливості тво­го характеру? .

10. Чи виникає в тебе час від часу бажання побути на самоті?


Якщо так, то з яких причин?

а) через поганий настрій;



б) щоб зосередитися, вирішити якесь важливе завдання;

в) щоб відпочити в тиші;

г) самотність — риса твого характеру.


  1. Чи потрапляв ти в незвичайну ситуацію?

  2. Чи відчував ти невпевненість у цих ситуаціях?

13. З ким ти більш відвертий та щирий?
а) з товаришами;

б) з батьками;

в) ні з ким.



  1. Чи схильний ти вибачати образу?

  2. Чи аналізуєш ти свої вчинки?

  3. Чи вмієш стримувати особисті почуття й емоції?

  4. Чи вважаєш себе обережною і передбачливою людиною?

  5. Чи вважаєш себе спокійною й урівноваженою людиною?

Анкета «Стосунки в колективі»

  1. Скільки тобі років?

  2. Стать (чол./жін.).

  3. Тобі подобається навчатися у школі?

а) дуже;

б) не дуже; .

в) трішки;



г) не подобається.

4. Як ти почуваєшся у школі?

а) спокійно;

б) весело;

в) нудно;

г) страшно;

д) комфортно;


е) неспокійно;

є) самотньо.



  1. Чи подобається тобі хтось у класі? (Так, ні.)

  2. Якщо так, то що переважає у ваших стосунках?

а) взаєморозуміння;

б) взаємодопомога;

в) співпереживання;



г) повага один до одного;

д) спільні хобі.

  1. Які стосунки склалися у вашому класі?

  2. Які проблеми найбільше хвилюють тебе у взаєминах з одно­класниками?

а) взаєморозуміння;

б) байдужість;

в) повага і довіра;

г) співпереживання;

д) переслідування та висміювання;
е) взаємодопомога.

9. Чи хотів би ти запросити до себе на день народження кого-небудь із учителів? (Так, ні.)

10. Як би ти охарактеризував стосунки між учнями у вашому
класі?

а) дружні, засновані на співпраці, турботі одне про одного та відповідальності за власні вчинки перед колективом;



б)дружні, але не дуже міцні й тривалі;

в)абсолютно байдужі;

г)нещирі: за злагодою приховується утиск з боку сильних;

д) конфліктні: ми весь час сперечаємося та сваримося одне
з одним;

е) різні залежно від ситуації.

11. Найцікавіше тобі зі своїми однокласниками:

а) вчити уроки;



б) відпочивати на природі;

в) брати участь у громадській роботі;

г) захищатися від небезпеки;

д) не спілкуватися; ,
е) проводити вільний час;

є)допомагати тим, хто потребує цього;


ж) обговорювати цікаві події;

з) святкувати свій день народження;

12.Який вислів найкраще відповідає твоїй життєвій позиції?

а) я відчуваю потребу завжди допомагати іншим людям;



б) я готовий відмовитися від власних інтересів заради інших
людей;

в) я намагаюся узгоджувати власні інтереси з потребами та


інтересами інших людей;

г) я допомагаю іншим людям, якщо це не суперечить моїм


інтересам;

д) я намагаюся не турбувати інших людей через особисті


проблеми;

е) я можу співчувати іншій людині, проте марнувати час на будь-яку допомогу не можу;

є) я допомагаю іншим людям, якщо сам маю з цього якийсь зиск;

ж) мене не цікавлять інші люди.

13. Хто має втрутитися й допомогти учневі, якщо він став на хибний шлях: погано вчиться, порушує закони, вживає наркотики тощо?

а) ніхто;

б)однокласники;

в) учителі;

г)батьки;

д) міліція;

е) церква;

є) психолог;

ж) спеціальний працівник;

з) особисто я.


Анкета «Рівень вихованості учнів»

  1. Чи часто ти замислюєшся над тим, як впливають твої вчин­ки на навколишніх? а) так; б) ні; в) іноді.

  1. Чи бували в тебе вияви брутальності? а) так; б) ні; в) іноді.

  2. Чи любиш ти аналізувати свої вчинки? а) так; б) ні;

в) іноді.

  1. Чи перебиваєш ти співрозмовника? а) так; б) ні;

в) іноді.

  1. Чи можеш ти зупинити того, хто занадто самовпевнений? а) так; б) ні; в) іноді.

  1. Чи подобається тобі демонструвати свій авторитет?

а) так; б) ні; в) іноді.

  1. Чи любиш ти допомагати людям? а) так; б) ні; в) іноді.

  2. Чи знаєш ти власні вади? а) так; б) ні; в) іноді.

  3. Чи сваришся часом зі своїми друзями? а) так; б) ні;

в) іноді.

  1. Чи трапляються конфлікти в твоїй сім'ї? а) так; б) ні; в) іноді.

  2. Між ким в твоїй сім'ї найчастіше виникають конфлікти? а) між батьками; б) між тобою і батьками;

в) між членами сім'ї та гостями.

  1. Кого в сім'ї ти наслідуєш? а) матір; б) батька; в) інших чле­нів сім'ї.

  2. Хто з учителів тобі подобається? Чому?


Анкета «Моральні пріоритети»

Закінчи речення.

Добро — це ....

Зло — це....

Підлість — це ....

Совість — це ....

Ненависть — це....

Нахабство — це....

Дружба — це ....

Порядність — це ....

Ворожість — це....

Право — це.... .

Чесність — це....

Обов'язки — це....

Хитрість — це ....

Обробка результатів.

Якщо учні не можуть визначити поняття, необхідно організува­ти роботу з їх вивчення, аналізу, обговорення.



Зміст


    1. Вступ …………………………………………………………..4

    2. Поради класному керівнику………………………. .……….. 5

    3. Психологічні особливості підлітків ………………………...7

    4. Психолого – педагогічна характеристика учня ………….…9

    5. План – схема психолого – педагогічної характеристики класу ……………………………………………………….....12

    6. Орієнтовні форми та зміст виховної діяльності ……….......15

    7. Години спілкування. Диспути. Тренінги ………………….19

    8. Ввічливість як основа вихованості ………………………..19

    9. Зовнішня і внутрішня вихованість людини ………….....…22

    10. Подивись на себе очима товаришів ……………………....27

    11. Дружба і побратимство …………………………………..…31

    12. Азбука ввічливості ………………………………………….38

    13. Культура поведінки учня …………………………….….…41

    14. Свято в королівстві Ввічливості …………………………...43

    15. Про шкідливі звички …………………………………….…53

    16. Дисципліна – це добре чи погано? ………………………...57

    17. Що таке лицарство ………………………………………...60

    18. Вчимося бути толерантними ………………………………65

    19. Хто сказав, що ми гірші …………………………….…….68

    20. Що означає бути людиною ………………………………..76

    21. Ми матір називаємо святою ………………………………79

    22. Тато, мама, я – дружня сім’я ………………………………85

    23. Шануймо старість …………………………………… ...92

    24. Наш родовід: хто кому доводиться?.............……………....97

    25. Анкетування. Тести ………………………………………106


Для заміток

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________





Каталог: files
files -> Відділ освіти Криничанської райдержадміністрації
files -> Звичаї та обряди українців
files -> Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Крохмаль Валентина Федорівна На допомогу молодому вчителю Схвалено радою методичного
files -> Календарно-тематичне планування з української мови для 5 класу
files -> Н.І. Дяченко, Т. В. Ружанська ігрова діяльність на бібліотечних уроках як засіб виховання інтересу до книги, становлення І розвитку читацької компетентності школярів
files -> Юлия Борисовна Гиппенрейтер Продолжаем общаться с ребенком. Так?
files -> Урок Тема Морфологічна будова слова. Засоби словотворення
files -> Робоча програма з української мови для 5 11 класів рівень: загальноосвітній Учитель Герасименко ОленаМиколаївна
files -> Вчити слухати і розповідати; збагачувати словниковий запас дітей


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал