Дячук І. А. На допомогу класному керівникові «Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей»



Сторінка1/2
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,92 Mb.
  1   2
Дячук І.А.

На допомогу

класному керівникові

«Ціннісне ставлення дітей до сім’ї, родини, людей»

2010 рік


Дячук І.А. – класний керівник та вчитель етики Денисівської ЗОШ І-ІІ ступенів Білогірського району


Рецензенти:

Наголюк Н.М. – методист Білогірського РМК
Схвалено радою РМК. (протокол №5 від 25 березня 2010 р)

Даний посібник містить розробки годин спілкування, тренінгів, диспутів, анкет тощо.

Створений з урахуванням психологічних особливостей дітей.

Адресований класним керівникам, а також може бути використаний вихователями навчальних закладів та вчителями етики.





Учителю!

Володарю майбутнього у часі,

Летиш – мети яскравої крильми,

Щоби Оксанки, і Ганусі, і Юрасі

Зростали гідно справжніми людьми.

Щоб не забули хто вони і звідки,

Щоб од зірок верталися назад…

Зі стежки в школу так далеко видко:

Твоя турбота – це людинний сад!

Вступ

Освіта потребує нових підходів та методів, докорінної перебудови навчально-виховного процесу. Нова модель освіти в Україні покликана переорієнтувати навчально-виховний процес на становлення духовно здорової творчої особистості, здатної продуктивно мислити, вирішувати проблеми сьогодення і майбутнього.

Складний процес виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей дітей. Це психолого-педагогічні спостереження, анкетування, бесіди, виховні години, диспути, зустрічі, години спілкування, КВК.

Першоосновою розвитку дитини як особистості є виховання в сім’ї. Батьки несуть відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей. Головними завданнями роботи школи і сім'ї є пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків, організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини дома. А форми роботи з батьками різні. Це і лекції, бесіди, «круглі столи», дискусії, родинні свята, конкурси...



Метою програми виховання є ство­рення ефективної системи виховної діяльності класного керівника та гуманістичної виховної системи класного колективу. Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

  • дотримання принципів виховання, визначених концептуальними за­садами національної програми;

  • організація виховного процесу в класному колективі та з батьками на засадах проективної педагогіки

• створення програми виховання

для кожного класу з урахуванням власних педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а та­кож результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

  • наповнення програми виховання змістом відповідно до вікових особ­ливостей учнів;



  • задоволення базових потреб осо­бистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах ЗНЗ;

  • реалізація у процесі роботи особистісно-орієнтованого, діяльнішого, системного, творчого та компе­тентнішого підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;

  • оптимальне поєднання форм ор­ганізації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;

  • створення належних умов для осо­бистісного зростання кожного ви­хованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

  • співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими гро­мадськими організаціями;

  • інтеграція зусиль батьківської громади, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Виховання – це творчість, це найвища коштовність про яку класний керівник повинен постійно дбати. А його процес – стежина по якій людина піднімається до вершин морального благородства.

ПОРАДИ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ

  1. Батьки учнів часто вельми далекі від педагогіки, а тому вчи­тель (класний керівник) має налагоджувати стосунки з ними на осно­ві систематичних спостережень та організації педагогічного всеобучу для них.

  2. Аналізуючи свою роботу з батьками, згадайте, чи продумуєте ви роботу з ними, наскільки ваші зустрічі і бесіди корисні для них. Чи проводите ви на початку навчального року батьківські збори з поряд­ком денним «Як батьки мають допомагати дітям у навчанні?». Який зміст ви вкладаєте в свої поради? Чи викликає у батьків ваших вихо­ванців бажання звертатись до вас за порадами і приходити на батьків­ські збори?

  3. При підготовці батьківських зборів заздалегідь слід продумати порядок денний, зміст інформації і настанов, з якими виступите перед батьками. Економте свій час і час батьків.

  4. Перш ніж розпочати батьківські збори чи бесіду, намагайтеся добрими жартами створити атмосферу взаємної довіри.

  5. Не намагайтеся виправдати себе, учителів, школу, критикуючи учнів та їхніх батьків. Пошук розумних заходів впливу і ваша добро­зичливість допоможуть вам знайти спільну мову з батьками і позитив­но вплинути на навчання та виховання їхніх дітей.

  6. Зв'язок з батьками учнів має бути постійним, а не від випадку до випадку і не тільки тоді, коли в класі трапилася надзвичайна подія.

  7. Перш ніж звернутись до впливу батьків, з'ясуйте, наскільки і в чому вони авторитетні для учня, що самі учні знають про своїх бать­ків і як ставляться до них.

  8. Запрошуючи батьків до школи, повідомте їм причини виклику, це позбавить їх від зайвих хвилювань і дозволить підготуватися до бесіди з вами.

  9. Частіше запрошуйте батьків для того, щоб похвалити учня, це дає хороший виховний ефект. Нехай запрошення до школи не викли­кає в батьків думку «Що він там знову скоїв?».

  10. Інколи бесіду з батьками доцільно вести в присутності учня.
    А як робите ви? У яких випадках і чому?

  11. З якою метою ви відвідуєте своїх вихованців та їхніх батьків удома? Чи знаєте ви умови життя і виховання кожного учня?

  12. Не надавайте надто великого значення і не картайте батьків за незначні порушення учнями дисципліни на уроках. Придивіться уважніше до дій і методів педагогічного впливу своїх колег на уроках і виробіть єдині вимоги з урахуванням індивідуальних особливостей учнів свого класу.

  13. На зборах батьків може йтися про роль особистого впливу батька в сім'ї, про створення нової традиції в школі, традиції вихо­вання дітей на прикладі батьків.

  14. Майте завжди при собі щоденник педагогічних спостережень. До нього корисно включити: адреси учнів, домашні і службові те­лефони їхніх батьків; дати дні народження учнів, з якими важливо їх привітати. Занотовуйте у щоденнику свої спостереження, успіхи і невдачі — це допоможе вам у виборі правильних дій щодо вихован­ня учнів.

Психологічні особливості підлітків

Підлітковий вік — складний відповідальний період становлення особистості, в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. Наприклад, не одразу підлітки усвідомлюють, що волю загартовує і навчання, що відкрите визнання своїх помилок свідчить про сміливість, що усві­домлення своєї провини — крок до відповідальності.



Саме у цьому віці відбувається перехід від дитинства до отроцтва і юності і пов'язані з цим переходом зміни в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. В. Сухомлинський назвав цей період другим народженням людини. "Першого разу народжується жива істота, другого разу — громадянин, активна, мисляча, діюча особистість, що бачить уже не тільки навколишній світ, а й саму себе. Першого разу людина заявляє про себе криком: "Ось я, дбайте, турбуйтесь, не забувайте про мене ні на хвилину, бережіть, сидіть, затамувавши подих, біля моєї колиски". Вдруге народившись, людина заявляє про себе зовсім інакше: "Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв'язуйте кожен мій крок, не сповивайте мене пелюшками нагляду й недовір'я... Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене водили за руку".

У цей час яскраво виявляються прагнення до самостійності і властивих дорослим форм поведінки. Стосунки з дорослими, зокрема з батьками й педагогами, стають складнішими, особливо, коли старші не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитись до нього, як до дитини.

"Я найбільше боявся, — зізнається великий педагог, — що не помічу, не зумію зрозуміти, коли в дитині народжується підліток".

Нерозуміння цього часто створює складні ситуації. Частішими стають, порівняно з молодим шкільним віком, прояви негативізму, неслухняності та інші порушення норм поведінки. На цьому етапі бувають кризи, але вони не є неминучими. З одного боку підлітки непримиренні до зла, прагнуть справедливості, "готові вступати в боротьбу з найменшим відхиленням від істини, а з другого боку — не вміють ще розібратись у складностях життя, не знають, у чому ж істина. Друга суперечність полягає у прагненні підлітка бути хорошим і небажанні, щоб його виховували; третя — у прагненні показати себе, самоутвердитись і невмінні це зробити; є глибока потреба в пораді, допомозі — і водночас небажання звернутись до старшого. Ці та інші суперечності підліткового віку не є чимось фатальним. Умілою виховною роботою вони згладжуються, послаблюються, а невмілою — загострюються, приводять до конфліктів.

Особливо впливає на духовне життя підлітків такий фізіологічний процес, як початок статевої зрілості. Його вплив на мислення, емоції, взаємовідносини з дорослими і ровесниками — величезний.

Статева зрілість скоріше наступає у дівчаток. В. Сухомлинський радить батькам і вихователям: "... бережіть дівчаток у цей період від нескромних, занадто цікавих, а інколи й розбещених поглядів дорослих. Нескромний, "оцінюючий" погляд дорослого дівчинка переживає як щось дивне, не зовсім зрозуміле, але водночас вона здогадується (більше відчуваючи, розуміючи), кого в ній бачать і розглядають, і це спочатку збуджує в ній сум'яття, а потім — думку про взаємовідносини статей. Від юнака і зрілого чоловіка вимагається моральна вихованість, щоб "не помічати" змін, які відбуваються в організмі дівчинки. Якнайменше розмов про любов, про статеве життя, якнайменше підвищеного інтересу до статевого дозрівання дівчинки, якнайбільше людяності, сердечності, чуйності й чутливості у взаємовідносинах між членами колективу (сім'ї) — ось у чому передумова правильного статевого виховання".

Статева зрілість хлопчиків починається на 2 роки пізніше.



У підлітковому віці як у хлопчиків, так і у дівчаток прискорюється ріст організму. Інтенсивне збільшення фізичної сили позначається на поведінці. Відчуваючи приплив сили, вони прагнуть продемонструвати міць своїх м'язів, а часом навіть переоцінюють свої можливості.

У підлітків спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи і маси тіла. Мускулатура серця і його об'єм збільшується вдвічі, а діаметр судин залишається вузьким. Отже, серце не може постачити потрібну кількість крові до різних ділянок організму, зокрема, до мозку. Ця недостатність викликає порушення серцевої діяльності. Але при правильній організації праці й відпочинку, занять фізкультурою, дотриманні гігієнічних норм такі явища не виникають.

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в само­повазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З'являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об'єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей.

Проте наприкінці підліткового віку виникає потреба в життєвому самовизначенні, спрямованості на майбутнє, визначенні свого життєвого шляху, майбутньої професії. Ця потреба конкретизується в новій соціальній позиції, яка розгортається на наступному віковому етапі.
Психолого-педагогічна характеристика учня

Характеристика учня — це узагальнення педагогічного і пси­хологічного спостереження. Практика спілкування на заняттях, у позаурочний час, протягом трудових справ, знання сімейних стосунків, друзів дає змогу класному керівнику визначити тип харак­теру, потенційні здібності, пізнавальні інтереси та спрогнозувати мотиви поведінки в тій чи іншій ситуації.



І. Загальні відомості про учня

  1. Прізвище, ім'я, по батькові.

  2. Стать.

  3. Вік.

4. Стан здоров'я та фізичний розвиток (фізично здоровий; часто хворіє; фізично розвинений; має хронічні захворювання).

5. Загальний розвиток:



  • особливості мислення, рівень абстрактного мислення (аналіз, синтез, виявлення причинних зв'язків тощо);

  • інтереси, потреби, особливості характеру, індивідуальні реакції на події;

  • особливості пам'яті та процесу запам'ятовування, тип ін­телекту та професійні можливості;

  • здатність до довготривалих трудових навантажень.

6. Умови сімейного виховання:

  • склад сім'ї (повна, неповна (хто з батьків виховує: мати/ батько); неблагополучна сім'я);

  • хто із членів сім'ї має найбільш позитивний/негативний вплив (мати, батько, сестра, брат);

  • загальна атмосфера в сім'ї (доброзичлива, тепла, конф­ліктна);

  • взаємини з матір'ю (близькі, довірливі, відчужені);

  • взаємини з батьком (близькі, довірливі, відчужені);

  • взаємини з іншими членами сім'ї (добрі, погані).

7. Ставлення до навчання, праці:

  • успішність (які оцінки переважають, з якого предмета отримує найвищі бали);

  • організованість і старанність у навчальній роботі, здат­ність працювати самостійно.

II. Загальна характеристика основних видів діяльності

  1. Діяльність, якій учень надає перевагу: навчальна, трудова, ігрова, суспільно-політична, спортивна, художньо-естетич­на, конструкторсько-технічна, туристична, дослідницька робота в різних галузях.

  2. Рівень успішності (які бали переважають). Навчальні пред­мети, до яких учень виявляє найбільшу зацікавленість, до яких — байдужий. Дисципліни, які викликають труднощі при вивченні. Ставлення до спроб допомогти з боку одно­класників, учителя.

  3. Підхід до вивчення навчального матеріалу (ставиться сві­домо, займається системно, механічно «зазубрює», не ви­вчає).

  4. Ставлення до інтелектуальної або практичної діяльності (ці­кавиться, ставиться байдуже).

5.Роль при виконанні справ (ініціатор, організатор, активний виконавець, пасивний учасник).

6. Діяльність, якій надає перевагу у вільний час (читання, про­гулянки на вулиці, зайняття вдома, спілкування з друзями, азартні ігри, допомога по господарству, перегляд телепере­дач, комп'ютерні ігри, зайняття в гуртках, спортивних сек­ціях).



III. Дисциплінованість та навички культури поведінки

  1. Загальна характеристика поведінки (поводиться спокійно, стримано, не контролює свої емоції).

  2. Виконання шкільного режиму (дотримується правил по­ведінки, порушує їх навмисно чи через недбалість, найбільш типові порушення дисципліни).

  3. Виконання вимог і розпоряджень учителів (виконує за пер­шою вимогою, за бажанням чи примусово).

  4. Чемність у спілкуванні з учителями, шкільною адміністра­цією, будь-якими дорослими.

  5. Володіння навичками культури поведінки.

  6. Ставлення до літніх людей і молодших за себе (поступається місцем, з повагою ставиться до дівчат, старших, людей по­хилого віку тощо).

IV. Загальна характеристика спрямованості особистості

Соціальні потреби особистості (потреба в спілкуванні, нових вра­женнях, самоствердженні, визнанні, у здійсненні контролю та вла­ди над іншими, навчанні, колективній праці, громадській діяль­ності).



V. Місце особистості в колективі

1. Становище у колективі (чи користується повагою й автори­тетом серед товаришів класу, чим зумовлені стосунки, які склалися, чи задоволений своїм становищем у колективі).



2. Становище, яке прагне зайняти.

  1. Ставлення до товаришів по класу (поважає, байдужий до них, часом конфліктує з різних причин, виявляє агресію, виступає ініціатором сварок).

  2. Роль, яку відіграє у житті класу (активний член колективу, сторонній спостерігач).

VI. Характерні особливості особистості

  1. Спрямованість рис характеру (принциповість, працьо­витість, безкорисливість, скромність, егоїзм, справед­ливість, чуйність, відвертість).

  2. Інтелектуальні риси (спостережливість, практична спрямо­ваність розуму, допитливість).

  3. Вольові риси (упевненість у власних силах, дисципліно­ваність, ініціативність, особиста організованість, самостій­ність, зібраність, самовладання, хоробрість, наполегливість чи впертість).

  4. Емоційні риси (веселість, пригніченість, бадьорість, аморф­ність).




  1. Риси, що виражають ставлення до діяльності (добросовіс­ність, працездатність).

  2. Риси, що виражають ставлення до самого себе (упевненість, вимогливість, самокритичність, самозакоханість).

VII. Моральні цінності

  1. Відданість Батьківщині, повага до Державного Герба і Гім­ну України.

  2. Повага до людини та її прав, свободи вибору.

  3. Усвідомлення себе як громадянина Землі, турбота про еко­логічну безпеку.

  4. Расова і національна терпимість, повага до інших народів та їхніх культур.

  5. Відданість сім'ї, повага до батьків, до кожної людини як особистості.

  6. Наявність у стосунках з людьми турботи, поваги, довіри.

  7. Відчуття відповідальності за все, що відбувається навколо; політична культура та толерантність.


План-схема психолого-педагогічної характеристики класу

  1. Загальні дані про учнів: вік, стать, особливості фізичного розвитку і здоров'я.

  2. Соціально-психологічні параметри сім'ї та особливості сімейного ви­ховання учнів.

1. Психологія сімей:

а) за кількістю дітей у сім'ї;

б) за мірою повноти сімей;

в) за наявністю старших членів сім'ї, котрі проживають разом (одно-багатопоколінні сім'ї);

г) за ступенем гармонійності внутрісімейних стосунків;

ґ) за стилем родинного спілкування (авторитарні, демокра­тичні чи конфліктні сім'ї);

д) за характером ставлення до дитини (зацікавлені, турботливі, тривожні, відчужені, безконтрольні тощо).

2. Типові проблеми внутрісімейних стосунків і виховання дітей одного віку.
III. Особливості внутріколективних взаємин учнів і характер педагогіч­ного спілкування.

  1. Психологічна структура класного колективу (аналіз ділової і неділової підструктур, проведений на основі соціометричних даних).

  1. Диференціація та інтеграція в колективі (характеристика соціометричного статусу учнів, характер взаємодопомоги, наявність ціннісно - орієнтаційної єдності, психологічна сумісність характерів, відповідність оцінок і самооцінок учнів, згуртованість класу, рівень домагань у нав­чальній та інших видах діяльності).

  1. Товаришування і дружба в класі (наявність і характер симпатій, ділове співробітництво, групи за інтересами).

  2. Рівень соціальної та моральної зрілості класного колективу (став­лення до навчання, сформованість активної життєвої позиції, відпові­дальність, почуття обов'язку, громадська активність).

  3. Особливості спілкування вчителя з учнями (наявність індивіду­ального підходу, його психолого-педагогічна доцільність, труднощі, про­блеми).

  1. Характеристика творчого потенціалу класу (у навчальній, позанавчальній та виховній сферах).

  2. Загальні висновки і психолого-педагогічний прогноз подальшого розвитку колективу.


Ставлення до сім’ї, людей, родини.

«Всі дорослі були спочатку дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає». Постійно нагадуймо ці крилаті слова Антуана де Сент – Екзюпері.




Усвідомлення цінностей соціального спілкування:

• розуміння особистих, родинних, громадянських, національних та загальнолюдських цінностей;

• вміння співпрацювати з іншими, працювати в групі та в колективі, прощати та просити пробачення

Засвоєння сімейних, родинних та суспільних цінностей:

• критичного ставлення до поведінки людей;

• єдності слова і діла;

• активної моральної життєвої позиції;

• ідеалів сім'ї, родини, відносин у колективі;

• духовно-моральної культури особистості




Критерії

Виховні досягнення

Сформованість духов­но-мораль­ної культури особистості (чуйність, чесність, правдивість, справед­ливість, гідність, ми­лосердя, то­лерантність, совість, тер­пимість, ми­ролюбність, ввічливість, делікатність, тактовність.

Знання та розуміння особистих, родинних, громадянських, наці­ональних та загально­людських цінностей. Вміння співпрацювати з іншими, працювати в групі та в колективі. Вміння прощати і про­сити пробачення. Єдність моральної сві­домості та поведінки. Єдність слова і діла. Активна моральна жит­тєва позиція. Усвідомлення ідеалів сім'ї, родини


Орієнтовні форми та зміст виховної діяльності



  1. Морально-етичні бесіди «Дякуй старшим зате, що вони повчають тебе», «Ніколи не забувай, що ти живеш серед людей».

  2. Колективне ігрове спілкування «Дружба — це...».

  3. Міні-твір «Я і мій ідеал».

  4. Години спілкування «Десять запо­відей людяності», «Золоте правило людяності», «Як сподобатися лю­дям».

  5. Тренінги «Спілкуємося та діємо»; «Вчимося правильно спілкуватися».

  6. Ігрова програма «Скарбничка муд­рості».

  7. «У добрі справи ти вклади прекрасні прояви душі».

  8. Гра «Асоціація на ярлики».

9. Рольова гра «Не робіть моїх помилок».

10. Години спілкування: «Маленька людина та великий світ» , «Як сподобатися людям?», «Різні люди — різ­ні погляди», «Тлумачний словник ввічливих слів», «Добро — це коло, всередині якого є краса», «Для мами завжди ласкаві слова», «Слово — не горобець, вилетить — не впійма­єш», «Хочеш мати друга — навчись другом бути».

  1. Ігрові тренінги «Знову познайо­мимося», «Мистецтво дарувати».

  2. Колективне ігрове спілкування «Чарівний стілець».

  3. КТС «Складання еталону поведінки мого однолітка».

  4. КТС «Чи поможуть вітаміни всім нам вчитися відмінно».

  5. Родинне свято «Берегиня нашого дому».

  6. Концертна програма «Мамам лю­бим, мамам милим».



  1. Години спілкування «Людей я буду любити, добро й милосердя чи­нити», «Я зичу вам доброго дня!», «Людина починається з добра».

  2. Акція «Милосердя» (допомога оди­ноким людям, інвалідам; концерт для учнів шкіл-інтернатів, дитячих будинків).

  3. Тренінг «Ні — шкідливим звич­кам!».

  4. Випуск стінгазети «Я та моє здо­ров'я».

  5. «Час спілкування з цікавими та шанованими людьми» — бесіда, пошукова робота.

  6. КТС «Моє генеалогічне дерево».

  7. Зустрічі «Моє рідне село», «Мої земляки», «Дідусеві нагороди».

  8. Свята «Цілую бабусині втомлені руки», «Найкращі дні для наших матерів — це ті, коли щасливі їхні діти», «Дідусю, дідусю, тобою гор­джуся...», «Благословіть, батько й мати, косу заплітати».

  9. Агітбригада «Хай вогонь в серцях палає, а пожежі не буває».



1. Екскурсії «їх подвиги в пам'яті віч­ні», «Будь гідним пам'яті батьків», «Безсмертним подвигом своїм вони прославили Вітчизну», «Як ми дійшли до перемоги», «Доля однієї людини», «Знати, щоб пам'ятати» (про долю остарбайтерів та в'язнів концтаборів).

  1. Години спілкування «Дівчина з ко­сою, як трава з росою».

  2. Бібліографічні тематичні огляди «Героїчне минуле народу», «Це — пам'ять серця», «Через віки пам'ять проростає».

  3. Історико-літературні експедиції «Минуть роки, минуть віки, а по­двиг житиме завжди», «Цього ні­коли не забути».

  4. Трудові сюрпризи «Поспішаймо до оселі ветерана», «Даруймо радість людям», «Ветеранам праці — наша допомога».

  5. Години спілкування «Права дитини на папері та в житті», «Дружба від­дана не зламається», «Закон і ми», «Вбережи себе», «Родина — від батька до сина».

  6. Родинні свята «Все починається з родини», «Захоплення моїх бать­ків», «Бабусині рушники».

  7. Спортивні родинні змагання «Тато, мама, я — спортивна сім'я».

  8. Акції «Даруймо книгу», «Моя іграшка — тобі» (допомога дітям з багатодітних та малозабезпече­них родин, дітям у дитячі садочки, інтернати).

  9. Виставка творчих робіт: «Мій справжній друг», «Краще добрим бути».

  10. Школа лідерів.

  11. Тренінги «Як стати лідером», «До­поможи невпевненому в собі».

  12. Творчі зустрічі із представника­ми влади «Від учня до керівника», «Я був колись дитиною».

14.Зустрічі з цікавими людьми «В дитинство своє повернусь», «Захоплення мого дитинства», «Все починалося з мрії».



  1. Години спілкування «Що означає бути Людиною?», «Собори наших душ», «Що таке людське серце?», «Твій справжній друг хто він?», «Чи вміємо ми бути вдячними?», «Ти живеш серед людей», «Буду­вати життя, чи пристосовуватись до обставин?».

  2. Колективне ігрове спілкування «Чарівний стілець», «Чому людині

буває самотньо?», «Уроки добрих справ», «Розкажи мені про мене», «Дисципліна — свобода, чи необ­хідність?».

  1. Свята «Що внутрішня, що зовнішня краса тобі одній дарована, люди­но!», «Батько і мати — два сер­ця гарячих, що нам дають надію й тепло», «Зачарувала ти мене, за­ворожила...».

  2. Тренінги «Народження істини, а не загострення стосунків», «Взаємо­розуміння: На чому воно ґрунту­ється?».

  3. Вікторини «Сторінками книги ре­кордів Гіннеса», «Вони були пер­шими», «Вони — відкривачі».

  4. Ігрові програми «Ви вам вклоня­ємось, жінки», «Творимо разом, діємо разом!».



  1. Години спілкування «Любов до ближнього — джерело величі лю­дини», «Діалоги з Д. Карнегі», «Від­крийте чарівні двері добра і довіри», «Дружно люди візьмуться — гори здадуться», «Насолода спілкуван­ня — основна ознака дружби», «Лю­бов'ю дорожити вмійте», «Дитин­ство людського кохання — де воно?».

  2. Колективне ігрове спілкування «Конверт дружніх запитань», «Кон­верт життєвих ситуацій», «Людина скрізь», «Чарівний стілець», «Про­блема на долоні», «Колектив по­чинається з мене», «Цінності моєї родини».

  3. Колажі «Портрет мого колективу», «Я і ми», «Мої вчителі, старші друзі та наставники», «Жити та спілкува­тися з ними — одне задоволення».

  4. Ігрові програми: «Ми — різні, ми — рівні», «Жінки в міфах, легендах, переказах», «Він і вона», «Гумор-шоу», «Симпатія з 1001 погляду».

  5. Диспути «Чи кожна людина гідна поваги», «Ким бути чи яким бути», «Особистість та колектив: чия думка вагоміша?».

  6. Вечір «Батько і мати — два сонця гарячих».

  7. Колективні творчі справи (КТС): «Жива газета», прес-конференція.

  8. Вікторини «Марафон ерудитів», «Ерудит-лото», «Три мудреці», «Ерудит-тир».

  9. Інтелектуальні ігри «Таємниці та пригоди слова»,


Години спілкування. Диспути. Тренінги

У виховані немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед пелюсток, що творять красу квітки.

У вихованні головне: і урок, і розвиток різнобічних інтересів дітей поза уроком, і взаємовідносини у колективі.
Ввічливість як основа вихованості

Обладнання: художні фотопортрети дітей; аркуші чистого паперу; кар­тки із ситуаціями; таблички «Ввічливість», «Тактовність», «Делікатність», «Коректність», «Люб'язність», «Чемність».
ХІД ЗАНЯТТЯ

Вітання.

На дошці висить портрет маляти.



Учитель. Перед вами портрет маляти. Уявіть собі, що ви не просто хлопчики і дівчатка, а всемогутні феї і чарівники, яким дана сила зробити цю дитину прекрасною Людиною. У вас є можливість обдарувати її найкращими якостями. На кожен ряд видається по «чарівній крейді», пере­даючи яку з рук у руки, ви можете написати ці якості на дошці.

Учні працюють по рядах.



У ч и т є л ь. Ви чудово впоралися зі своїм завданням, молодці! Який прекрасний портрет вихованої людини в нас вийшов! Якби насправді мож­на було так виховувати дітей!

Але давайте повернемося до сьогоднішнього дня. Для нашого уроку я підготувала ще два дитячих фотопортрети: на одному зображена дівчин­ка, на іншому — хлопчик. Розгляньте їх уважно... Як ви думаєте, це вихо­вані добрі діти? А в чому це виражається?

Свої відповіді учні пишуть на аркушах.



Аналізуючи письмові відповіді дітей, вчитель акцентує увагу, що на картинках зображені добрі, виховані діти. їхня вихованість виявляється в доброму ставленні до оточуючих людей і природи. Це небайдужі діти. Вони охайні, стежать за собою. З такими дітьми хотілося б дружити...

Учитель. З усього сказаного випливає, що вихованість — якість особистості, у якій органічно поєднані етичні норми поводження і спіл­кування, культура зовнішності і побутова культура. Завжди в основі ви­хованості як якості особистості закладений прояв поваги і доброго став­лення до людей і навколишнього світу.

Наша розмова про вихованість вимагає ще багато відповідей, напри­клад, на такі питання:

  • Чому треба прагнути бути вихованим?

  • Що в першу чергу відрізняє виховану людину?

  • У чому виявляється ввічливість?

(Відповіді і міркування учнів.)

Як ви розумієте вираз «Ніщо у світі не дається так дешево і не ці­нується так дорого, як увічливість»?



У своїх відповідях можете спиратися на виконане домашнє завдання, зокрема, на ваш словничок етичних дій, що супроводжують ваш режим дня.

Міркування учнів.



У ч и т е л ь. Як вирішити проблему: чи треба бути ввічливим стосов­но людей, яких ми не поважаємо або з якими перебуваємо у конфлікті?

(Відповіді дітей.)

Слід звернути увагу, що ввічливість має деякі тонкі відтінки, які виявляються відповідно до обставин або ситуацій.

Коректність — дещо підкреслена, офіційна ввічливість, іноді трішки сухувата.

Чемність — увічливість шаноблива, наприклад, стосовно старшого.

Люб'язність — увічливість, у якій виявляється прагнення бути приєм­ним і корисним іншому.

Учням пропонується придумати й інсценувати ситуації, у яких би ви­являлися коректність, чемність, люб'язність. (Робота в групах.)

Учитель. Чудові інсценівки! І як точно ви визначили свої відтінки ввічливості, молодці! Скажіть, а на що ви спиралися у виборі ситуацій?

(Відповіді учнів.)



Учитель. Уміння зрозуміти почуття і настрій оточуючих, постави­ти себе на їхнє місце, уявити, як відгукнуться в душах інших наші слова і вчинки, в етиці визначає таке поняття, як тактовність.

Уміння побачити стан іншої людини і не помітити її незручності, випад­кової помилки, фізичних недоліків визначається поняттям делікатність.

З позицій знань про тактовність і делікатність обговоримо ситуації.



Ситуація 1. Діти зібралися на шкільне свято веселі й ошатні. В усіх був піднесений настрій в очікуванні виступів і наступного «вечора ласунів», до якого кожний приніс різні солодощі. Лише Оля прийшла на свято у своє­му звичайному шкільному одязі і без солодкого. Вона намагалася трима­тися осібно. її обличчя було чимось засмучено, погляд погаслий, плечі опущені. Серед своїх однокласників на цьому святі вона відчувала себе «білою вороною»...

Як можна допомогти дівчинці?

Ситуація 2. У їдальні черговий акуратно ніс підніс з компотом до сво­го столу. Він робив маленькі кроки, напружено спостерігаючи за повни­ми склянками, щоб компот не розплескався. У двох кроках від мети йо­го підштовхнув високий, незграбний старшокласник, що квапився вийти з їдальні. Рівновага порушилася, і значна частина компоту вилилася на підніс і на штани хлопчика. Від образи у носі по-зрадницьки защипало, па очі навернулися сльози, а обличчя покрилася червоними плямами знія­ковілості. Поруч голосно пирснула першокласниця-реготуха, і всі погля­ди однокласників схрестилися на черговому. Хлопчик був готовий прова­литися крізь землю.

Як повинні вчинити товариші хлопчика?

Ситуація 3. Пропонується для обговорення ситуація з життя класу.

Усі відповіді, що пролунали, хочеться об'єднати під гаслами: «Хай жи­ве ввічливість! Хай живе вихована людина!».

Цікаво дізнатися вашу колективну думку — хто з учнів вашого класу може вважатися вихованою, увічливою людиною і може подавати при­клад для інших дітей?

Проводиться гра «Світок» по рядах.



Учитель зачитує сувої.

  • Дуже приємно, що в класі пролунало багато імен ваших одноклас­ників. Сподіваюся, що з кожним днем цей список можуть поповнювати нові імена, і допоможуть вам у цьому тактовність і делікатність, корект­ність і люб'язність, чемність і галантність, а головне — величезна праця виховання душі.

Щоб претендувати на звання Людини з великої букви, кожний з вас повинен намагатися побачити і зрозуміти цей світ, повинен прийняти його своєю тонкою душею і чуйним серцем, виховати себе і знайти своє місце в ньому.
Зовнішня і внутрішня вихованість людини

Обладнання: плакат з висловленням Шекспіра, картки із ситуаціями, роздруковані екземпляри правил Аліні Гольдникової на кожну парту.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вітання.

Учитель. Сьогоднішнє наше заняття я хочу почати із загадки з кни­ги Людмили Альошиної «Про ввічливість, про такт, про делікатність».

«Якщо ви здорові — ви маєте незліченне багатство! Щоб зберегти йо­го, скористуйтеся порадою: регулярно вживайте ліки, що я перевірила на собі. Прекрасно допомагають. Ці ліки не продаються в аптеках. Не рос­туть серед трав і квітів. їх не можна купити і не можна зробити. Вони не­вловимі, невагомі і не видимі для очей. Але мають чудодійну силу — ство­рюють чудовий настрій, вселяють бадьорість, оптимізм.

Роблять людину привабливою, приємною і симпатичною... В особи­стих відносинах вони роблять дива, знімають образи, недомовки, усува­ють безладдя. Роблять відносини легкими і простими». — Що це заліки? (Відповіді дітей.)

«Ліки ці — слова. Так-так слова — ліки, що йдуть від серця. Нехай у серці народжуються добрі, гарні і світлі слова».



Спробуйте, діти, застосовувати ці ліки у своєму житті: і зі своїми близь­кими, і з друзями, і з оточуючими.

Класові пропонується гра «Чарівні слова». Дошка ділиться на три рівних частини. Учням видаються три шматочки крейди, по одному на ряд. Передаючи одне одному крейду, учні повинні записати на своїй половині дошки за п'ять хвилин якнайбільше «чарівних» слів.



Які слова можна було сказати мамі сьогодні вранці? А сусідові по парті, вчителеві в школі, своєму другові? Пошук повсякденних виразів: «Чим тобі допомогти? Як ти себе почуваєш?» і т. ін.

У ч и т е л ь. І всі слова при цьому мають доброзичливий тон.

— Діти, як ви можете пояснити висловлення Вільяма Шекспіра (пла­кат).

Не слід думати, начебто різкий тон є свято прямодушності і сили». (Шекспір)

Обговорення висловлення із залученням прикладів з життя класу.



Учитель. «Добре слово лікує, зле — калічить», — говорить народна мудрість. У медицині існує думка, що грубе, жорстоке й образливе слово й інші форми нешанобливого ставлення до людини є тією іржею, що роз'їдає її нервову систему. Медики стверджують, що перелом кістки анітрошки не серйозніше, ніж травмована нервова система.

Увічливе, уважне і доброзичливе ставлення до інших людей виявляєть­ся й у вчинках, і в словах, а також у тоні розмови з ними. Недостатньо бу­ти добрим, треба ще виявити доброту так, щоб вона була прийнята і зро­зуміла іншим людям.

Звернемося до книги Б. В. Бушелєвої «Поговоримо про вихо­ваність».

«Краса — сестра добра і розуму».

Мені знову доводиться починати з автобуса. Нічого не поробиш, дуже вже виразно тут виявляються особливості поводження і манери людей.

Ситуація 1. Отже, автобус стояв на кінцевій зупинці, коли в нього ввій­шов молодий, у робочому одязі чоловік, який, очевидно, дуже втомився після нічної зміни. Він важко опустився на переднє сидіння. Потім, ко­ли вільних місць уже не залишилося, у салоні з'явилася бабуся з госпо­дарською сумкою, з якої визирав смугастий кавун. Бабуся мовчки встала біля кабіни водія, зітхнула. Поїхали. Хлопець покрутився на своєму міс­ці, теж зітхнув і запитав:


  • Куди тобі їхати, бабка?

  • А до Вокзальної, синку, до Вокзальної.

  • Сідай вже, якщо їдеш. І чого вам, пенсіонерам, вдома не силить­ся? А?

Він неохоче піднявся, схопився за поручень і завис над бабусею як жи­вий докір совісті.

Етичний розбір ситуації (з погляду стосунків між людьми).

— Що людина зробила? Поступилася місцем. Добре.



  • Чому він це зробив? Напевно, розуміє, що старій жінці стояти важ­ко. Або просто звик так чинити. І те, й інше непогано.

  • Як він це зробив? А зробив він це некрасиво. І цінність його вчин­ку стала незначною.

Учитель. Уже не вперше я намагаюся переконати вас: для людини вихованої дуже важливо не тільки те, що зробити, але й як.

Ви привіталися. ЯК? Зробили послугу. ЯК? Сказали людині гірку прав­ду. ЯК? Відмовилися через якусь вагому причину виконати прохання. ЯК? Визнали свою провину. АЛЕ ЯК?

На собі кожний відчув — це не дрібниці — ЯК.



Ситуація 2 (її можна інсценувати)

Коля,— говориш ти старшому братові,— наш клас піде в неділю в похід. Дай мені, будь ласка, твій компас. Я буду з ним дуже обережний.

Буває так:

Компас? А місяць з неба не хочеш? Чи мало кому чого треба. Отри­май свій, тоді і бери.

І так буває:

Компас? Розумію. Шкода, звичайно, але в цю неділю нічого не вий­де: адже ти знаєш, що в нас заняття географічного кружка і без компаса мені ніяк не обійтися. Давай я покажу, як можна зробити саморобний.



Етичний розбір ситуації

Отже, зовнішній прояв людини, то, як оформлено ЇЇ поводження, має важливе значення для оточуючих, впливає на їхній настрій, внутрішній стан. Виходить, вихованість виявляється як у змісті вчинку, так і в його формі. Добре ставлення до людей повинне бути красиво оформлено при­вітністю, сердечністю стриманістю, достоїнством.

Ви чули вираз «естетика поводження» ?

Узагалі ж, естетика — наука про прекрасне. Коли говорять «естетика поводження», підкреслюють тим самим, що поводження повинне бути красивим. Не тільки правильним. Не тільки розумним. Але й обов'язко­во красивим.

Некрасиво сидіти, розвалившись за партою. У такій позі важко сприй­мати матеріал уроку. І етикет вважає таку позу непристойною. Покажіть, як треба правильно сидіти. Молодці, стежите за своєю поставою, красива постава допоможе надовго зберегти здоров'я і красиву фігуру.

Давайте подивимося на своє поводження збоку й оцінимо його з по­зицій естетики поводження (інсценування).

Ситуація 3. По дорозі до школи два приятелі обговорюють учорашній фільм за участю Джекі Чана. Вони так розмахують руками і навіть нога­ми, що тротуар стає тісним. Але що подумають оточуючі люди, які не чу­ють, про що говорять хлопчики?

Ситуація 4. Побувала одна дівчинка на виставці собак і розповідає із захопленням, кого вона там бачила: провела пальцями від обличчя — зо­бразила довгу морду колі, помахала долоньками біля скронь — ось як у сетера вуха бовтаються, ось така смішна приплющена мордочка була в пекінеса, а ось так незграбно виглядало щеня чау-чау.

Ситуація 5. Дві подружки діляться враженнями про нові моделі одя­гу з модного журналу.

(Коментарі учнів.)



Учитель. Зверніть увагу, ми увесь час використовуємо слова: не­красиво, смішно, несмачно, неохайно. Саме так виглядає поводження лю­дини низької культури, поганого виховання. Вихована людина своє доб­ре ставлення до людей виражає красивими формами поводження: зібрані­стю, привабливими манерами, достоїнством, спокоєм. Коротше кажучи, вихована людина — красива.

Дуже часто нам не вистачає саме естетичної виразності в нашому по­водженні, повсякденному спілкуванні з людьми. Спробуйте самі визна­чити вади в естетиці поводження одне одного в процесі гри.

Гра «Замри» проводиться в такий спосіб: 1-й ряд, потім 2-й і 3-й по команді «Замри» застигають на 30 с у тому положенні і з тим виразом на обличчі, як їх спіткала команда вчителя. Інші повинні запам'ятати позу і вираз обличчя дітей, що завмерли. Потім оцінюється, що і чому, на їх­ній погляд, було зайвим, некрасивим, неестетичним. [Вичленувати вира­зи очей, пози, жести, міміку]

Учитель. Відомий педагог Мединський писав: «Поза і рухи, жести і міміка людини є досить точними зовнішніми показниками вихованості, стриманості, підтягнутості і уміння людини тримати себе або, навпаки, її розбещеності, розхитаності і нестачі культурності».

У зв'язку з цим пропоную для обговорення веселі правила польської письменниці Алині Гольдникової

На кожну парту роздаються екземпляри правил. Учні читають і коментують правила.

Зовсім не обов'язково використовувати руки для ілюстрації того, про що говориш.

  • Соромитися того, що в тебе є руки, не потрібно, і немає необхід­ності постійно ховати їх у кишені, особливо під час розмови. Це сприй­мається як неповага до співрозмовника.

  • Не варто використовувати руки для постійних перевірок, чи добре сидить на тобі плаття, чи не з'їхала набік краватка, чи на своєму місці ніс.

  • Перетворюватися з будь-якого приводу на вогнедишний вулкан просто-напросто безглуздо.

Деякі види мавп у хвилини збудження б'ють себе кулаками в груди, злий собака ричить і скалить зуби, рвучкий кінь б'є копитом, слон розма­хує хоботом. Людина зобов'язана володіти собою — на те вона і людина. У ч и т є л ь. Як ви думаєте, діти, наскільки серйозно все те, про що ми з вами говорили сьогодні? — Чому важливо прагнути в собі сполучення внутрішньої і зовнішньої вихованості?

Так, саме тут закладене справжнє ставлення до людей, уміння кон­тролювати своє поводження. Відсутність зовнішнього контролю над со­бою веде до легкодумства, а легкодумство — невміння замислюватися над своїм поводженням і ставленням до оточуючих — іноді важко обходить­ся іншим.

Наприкінці уроку кожен учень одержує пам'ятку.

Пам'ятка


Вихованою, увічливою людиною не народжуються, а стають. Від вас потрібне уміння самим стежити за собою, розуміти, як треба поводити­ся в різних випадках, самостійно намагатися виправити погане у своєму характері і поводженні. І запам'ятайте! Вихована людина навіть у темряві і на самоті залишається вихованою!
  1   2


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка