Дружба з книгою це свято (до Всеукраїнського дня бібліотек)



Скачати 110,15 Kb.
Дата конвертації18.12.2016
Розмір110,15 Kb.
Тема: Дружба з книгою – це свято (до Всеукраїнського дня бібліотек).

Мета : розкрити значення книги як найважливішого засобу людського пізнання, впливу, її роль у людському житті; ознайомити з історією виникнення книги, книгодрукування, найдавнішими та сучасними бібліотеками; професією бібліотекар; формувати читацьку самостійність.

Хід свята

Вчитель: Доброго дня! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек – цього вічно живого храму душі й науки.

Символічно, що саме 30 вересня, в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книги та бібліотекарі. Тож сьогодні ми віддаємо їм шану.


1. Сьогодні свято храму книг,

                        Бібліотеки славне свято.

                        Зібрались ми у залі цім,

                        Щоб теплих слів сказать багато.


2. Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека,

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.


3. Вклоняюсь низько до твоїх порогів

Моя відрадо, тут життя моє,

До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,

Я серце залишаю тут своє.


4. Якщо забракне серцю таємниць,

Захочеш доторкнутися святого,–

Пройди поміж тісних рядів полиць,

Торкнися книги – джерела усього.

5. Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.

6. Тож сьогодні ми вітаємо нашу хранительку книг - Марію Юхимівну, яка присвятила бібліотечній справі своє життя, яка багато років тому переступила поріг бібліотеки і залишила назавжди в ній своє серце.

7. У цей святковий осінній час
Прийміть побажання найкращі від нас!
Хай легко працюється, гарно живеться,
І доля хай щастям до Вас посміхнеться,
Хай люблять вас рідні, шанують хай люди,
Хай сонячним ранок для вас кожен буде!

(Діти вручають квіти)

8. Скільки книг в нашій книгарні.

Книги різні, дуже гарні,

От краса, якби ти зміг

Прочитати, друже, їх!
9. Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.


10. Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.


11. Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброго навчать –

Працювати, і учитись,

І Вітчизну шанувать.



/Сценка-мініатюра з книгою та Незнайком. З палацу виходить Книжкова царівна/

Книга: Доброго дня, любі друзі, я почула, що ви вшановуєте сьогодні дім, де я живу та моїх володарів – бібліотекарів, тож я не забарилася. Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо поступаєте несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.

Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і уроків нема. І вчити математику не треба. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…

Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.

Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?

Книга: Якщо так, тоді повідай мені, чи знаєш ти історію винайдення книги, коли була створена перша бібліотека?

(Незнайко чухає потилицю)

Незнайко: Ні, я не знаю нічого.

Книга: Друзі, чи могли б ви розповісти Незнайкові про це?

12. Так, книго, саме до сьогоднішнього свята ми підготували цікавий бібліотечний урок.



(Презентація)

1. Давним – давно на Землі не було таких книжок, як зараз, бо люди їх не вміли виготовляти.

“ Сторінками ” найдавніших книг служили стіни печер, камені, глина, листя та кора дерев, шкіра.
2. Першими сторінками книг були стіни печер, камені. Гострим предметом чи різнокольоровою глиною на стінах печер людина малювала зображення тварин, на яких вона полювала, сцени із життя племені. Ці перші малюнки людей вчені називають кам’яними книгами.
3. Одна з найстаріших книг на камені – закони вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 р. до н.е.), що складаються з 282 статей, висічених на чорних базальтових стовпах, які були споруджені у всіх містах його могутньої держави.
4. Згодом з’явилися “книги з глини” – глиняні таблички. Глина була дешевим та загальнодоступним матеріалом. Її спеціально замішували, робили табличку і писали доки глина була ще сирою. Оскільки в жаркому кліматі таблички сохли скоро, то писати доводилося швидко, одразу записуючи увесь текст.
5. Берестяні книги виникли у нас на Русі в ХІ столітті. Для їх виготовлення брали кору берези - берест, кип’ятили його, зшкрібали внутрішній шар кори, а потім обрізали по краях, надаючи правильної форми. Пройшовши таку обробку , берест ставав еластичним і м’яким.
6. Стародавні єгиптяни винайшли більш зручний письмовий матеріал - папірус.

У далекій Африці, на берегах річок простягнулися зарослі болотяної рослини – папірусу, що сягали у висоту до чотирьох метрів. Стебло папірусу очищали від тонкої кори, до волокнистої серцевини, розрізали на тонкі довгі пластинки, складали і склеювали їх. Мокрі листки пресували, а потім відполіровували рівними ракушками і отримували тонкий, крихкий, світло-коричневий письмовий матеріал, який закручували в трубочку.


7. У місті Пергамі північно-західній частині Малої Азії – в II ст. до н.е. навчилися виготовляти пергамент (це вид необробленої шкіри).

Матеріал для письма готували з овечої чи козлячої шкіри. Він виявився значно кращим від попередніх . Його можна було різати, згинати, складати в зошити, зшивати в книги. На пергаменті стали писати з обох сторін. Окремі аркуші зшивалися, і в такому вигляді вони були схожими на книги, які є зараз. Така книга була великою і дуже важкою. Для виготовлення однієї книги потрібно було забити ціле стадо тварин.


8. Вперше папір був виготовлений із вторинної сировини, кори чи бамбука в Китаї у 105 р. н.е. Він виявився дешевшим і легшим за інші письмові матеріали.
9. Перші книги писали вручну. А це було дуже довго і важко – одну книгу переписували іноді кілька років. Минуло ще багато часу, поки з'явилися друковані книги.
10. Нове життя книг почалось, коли винайшли друкарський верстат. Батьком книгодрукування вважається німецький майстер Йоганн Гутенберг. Зробив він свій винахід у 1450 році. Його книги стали дешевими та зручними.
11. Першу книгу в Україні надрукував у 1564 році Іван Федоров, на це в нього пішов майже рік.
12. Іваном Федоровим було надруковано перший “ Буквар ” і книгу “ Апостол ”.
13. Так виглядає сучасний друкарський станок.
14. Феномен електронної книги швидко перевернув поняття книги як такої… Сьогодні цей диво-пристрій став загальнодоступним у світі читачів. Чимало країн вже позбавило своїх школярів важелезних ранців, запровадивши у школі електронні підручники.
15. Місце, де зберігаються книги називається БІБЛІОТЕКА.

Слово “ Бібліотека грецького походження – “бібліо” – книга, а “тека” – зберігання.


16. А ось, яку легенду ми знайшли про першого бібліотекаря.

17. «Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче, а ще звелів посадити кожному синові на його могилі по жолудю.

18. Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на полицю як пам’ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей.

19.Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.

20. Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий пагінець, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав швидко рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни та пішов вгору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

21. Багато весен і зим сплили з того часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батькової книги дало міцні ростки. Ті знання передавались із покоління в покоління, збагачувались новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічнозеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавицями».

22. Така легенда - легенда про юнака – бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

23. Перші бібліотеки з’явились дуже рано – в Стародавній Греції та Римі ще в 6 столітті до нашої ери. Їх називали “ Притулок мудрості ”. Але користуватися ними могли тільки багаті, заможні люди, для простих людей бібліотеки були зачинені.

24. Створювались бібліотеки і в Київській Русі. В часи князювання Ярослава Мудрого у Києві при Софіївському соборі засновується перша на Україні бібліотека. На думку дослідників, вона налічувала близько 950 томів рукописних книг. На превеликий жаль книги з бібліотеки Ярослава Мудрого не дійшли до нас. Після захоплення Києва Ханом Батиєм у 1240 році доля їх не відома.

25. Зараз в Україні діє понад 60500 різних бібліотек. Найбільша з них – це Державна історична бібліотека України у м. Києві

26. Перша в Україні бібліотека для дітей була заснована 1909 року в Києві бібліотекарем-вчителем Дорою Доброю (сьогодні це Київська обласна бібліотека для дітей).

27. «Якщо пошукаєш у книгах мудрості уважно,

то знайдеш велику користь для своєї душі» так писав Нестор-літописец. Тож, читайте!
Розумнішайте!!!

Книга: Дякую вам. Ось бачиш, Незнайку, скільки цікавого діти довідались з книг.

Незнайко: Я обіцяю, що тепер буду відвідувати бібліотеку щодня і читати книжки.

Книжка:

Я – книга, я – товариш твій,

Користуватись мною вмій.

Я чиста, гарна і приємна,

Тож, друже, будь зі мною чемний.

Погані звички забувай.

Мене не рви, не ображай.

Я вас сьогодні всіх вітаю

І хочу в казку відвести.

Чарівні двері відкриваю –

Тож, любі діти, хай щастить!

13. Благословен той день і та година,

Коли найперш додумалась людина

Вогонь душі і мисль свою крилату

Сховати в книгу для нащадків.

Живи в віках, премудра книго!

14. Ти є найвищеє творіння

Людського розуму й душі,

Ти промінь серця невгасимий,

Джерело знань для всіх віків.

15. Іван Франко —

Вкраїни мудрий каменяр —

Про книгу вічну так сказав:

«Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труда мав досить,

Дивнії перли виносить»

16. Зникають царства й племена,

Вмирають люди і народи.

Та невмируща книга лиш одна.

О, мудра книго! Ти ж є чисте

Проміння наше золоте,

Ти освіщаєш розум й серця,

Життя ти твориш весняне.


17. Бібліотека – море книг.
Бібліотека – храм науки.

Переступай її поріг,


Бери скарби нетлінні в руки.
Вони – це згусток давнини,
Вони – це всіх епох розмова,

Вони прийшли із давнини


Як наша виспівана мова.

Вчитель:

Є вираз: «Скажи мені, з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто

ти». З таким же правом можна сказати: «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу

тобі, хто ти».

Людина, яка вміє і любить читати — щаслива людина. Круг неї завжди

багато-багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі ці — книги.

Читайте не поспішаючи, щоб не втратити дорогоцінного змісту книг.
Читайте, вбираючи в себе все, перебуваючи в гущі тих

подій і обставин, що ними сповнена книга, стаючи немов би свідком і

навіть учасником. Лише тоді перед вами відкриється створений

письменником великий чарівний світ. Вчіться у героїв книжок любити нашу рідну землю — її лани й ліси, її міста і села, її небо і ріки, її мову і мистецтво.


Читайте, читайте, читайте! Частіше відвідуйте бібліотеку! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали навiть однiєї сторiнки з нової книги.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал