Черкаський обласний інститут міністерство освіти І науки україни головне управління освіти І науки черкаської облдержадміністрації післядипломної освіти педагогічних



Сторінка26/26
Дата конвертації01.12.2016
Розмір7,34 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26

Автор. Ледве-ледве поблагословила:

Мати. Бог з тобою.

Автор. Та як мертва, на діл повалилась... Обізвався старий батько:

Батько. Чого ждеш, небого?

Автор. Заридала Катерина та бух йому в ноги.

Катерина. Прости мені, мій батечку,

Що ж я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий!



Батько. Нехай тебе Бог прощає

Та добрії люди;

Молись Богу та йди собі – Мені легше буде.

Автор. Ледве встала, поклонилась,

Вийшла мовчки з хати;

Осталися сиротами старий батько й мати.

Пішла у садок вишневий, Богу помолилась,

Взяла землі під вишнею, на хрест почепила, промовила:

Катерина. Не вернуся! В далекому краю,

В чужу землю, чужі люде мене заховають.

А своєї ся крихітка наді мною ляже

Та про долю, моє горе чужим людям скаже...

Не розказуй, голубонько, де б ні заховали,

Щоб грішної на сім світі люди не займали.

Ти не скажеш... ось хто скаже, що я його мати!

Боже ти мій, дитя моє, де ж мені сховатись?

Заховаюсь, дитя моє, сама під водою,

А ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою,

Безбатченком....

Автор. Пішла селом, плаче Катерина.

На голові хустиночка, на руках дитина.


Знову дійство проходить в хаті на вечорницях

5 дівчина. Ой, дівчата, що ж я вам розкажу! Знаєте про кого? Про багачку Проньку, що величає себе Пронею Прокопівною. Думає, що вона так потрібна Голохвастову. А він за Галею все одно ввивається!

6 дівчина. Тільки хто зна, чим воно все скінчиться. У Проньки посаг великий, грошей багато. А Голохвастов на гроші ласий.

1 дівчина. Як за двома зайцями поженеться, жодного не впіймає.

2 дівчина. Тихіше, он же вони.
Інсценізація уривка з твору М.Старицького «За двома зайцями»

Химка. Тут під брамою якийсь панич стоїть, я й забула... Чи пускати?

Проня. Та це ж мій жених Голохвастов. Куди ж його вести, в хаті такий мотлох. Химко, Химко, прибирай швидше в хаті! (З відчаєм). Господи, чи все ж у мене на своїм місці? Що ж його одягнути? Чи шалю, чи мантилю? Не знаю, що мені більше до лиця? Чи може і те, і друге? Так, нехай баче! А як у мене серце тіпається! Як би його прийняти: чи ходячи, чи сидячи, чи стоячи? Ні, краще лежачи! Ей, Химко. Проси!

Химка. Чого просити?

Проня. Панича клич.

Химка. Так би й сказали! (До панича) Бариня лягли і просють.

Заходить Голохвастов

Голохвастов (кашляє). Честь імєю, одрикамендуватись у собственнім вашім дому! Горю, палаю от щастя, милая мамзеля, што вижу вас.

Проня. Ах, це ви? Банджур. А я так зачиталась! Мерсі, што прішлі!

Голохвастов хоче закурити

Проня. Химко, Химко, вагню! (закурюють). Ваша папіроска шкварчить!
Голохвастов. Ето в груді моєй шкварчить!

Проня. Что?

Голохвастов. Од любві!

Проня. Ах, что ви?

Голохвастов. В груді моєй Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку і серце!

Проня. Ой, я так стривожена...так сталось несподьовано....я...я... Вас.... ви знаєте....чи ви мене не обманюєте? Чи любите? Я ще молода, не знаюсь у цім ділі...

Голохвастов. Ви нє вєрітє? Так знайтє ж, шо я рєшітєльно нікого нє любив, не люблю і не любитиму окромя вас!

Проня. Так дуже любите? (схиляється до нього). І я вас дуже люблю! Душка мой (дає руку, щоб поцілував). Я согласна ....буть вашою половиною. От только спросіть благсловенія... папонько... мамонько... (вибігає з кімнати)
Вечорниці. Сидять хлопці.

1 хлопець. А хто бачив коваля Вакулу?

2 хлопець. Та він голову втратив через ту Оксану. Десь поїхав шукати золоті черевички, як у самої цариці...
Інсценізація уривка з твору «Ночь перед Рождеством» М.Гоголя

Оксана. (перед зеркалом). Что людям вздумалось расславлять, что я хороша? Разве черные брови и очи мои так хороши, что уже равных им нет на свете? Что ж тут хорошего в этом вздернутом к верху носе? И в щеках? И в губах? Будто хороши мои черные косы? Ух! Их можно испугаться вечером, они, как длинные змеи, обвились вокруг моей головы! Я вижу теперь, что я совсем не хороша. Нет! Хороша я! Ах, как хороша! Чудо! Какую радость я принесу тому, кому буду женою! Как будет любоваться мною мой муж! Он не вспомнит себя! Он зацелует меня насмерть!

Співає пісню «А я мила, чорнобрива»

Вакула. Чудная девка! Сейчас стоит, глядясь на себя в зеркало, и не наглядится, и еще хвалит себя вслух!

Оксана! Да, парубки, вам ли я чета! Вы поглядите на меня, как я плавно выступаю, у меня сорочка шита красным шелком. А какие ленты на голове! (Повернулась, увидела Вакулу ). Зачем ты пришел сюда? Разве хочешь, чтобы выгнала тебя за дверь лопатой?

Кузнец. Не сердись на меня, мое серденько. Позволь хоть поговорить, хоть поглядеть на тебя.

Оксана. Хто ж тебе запрещает, говори и гляди!

Кузнец. Чудная, ненаглядная Оксана, позволь мне поцеловать тебя!

(прижимает к себе, Оксана отталкивает его).

Оксана. Что тебе еще хочется?

Кузнец. Не любишь ты меня, а я тебя люблю, так люблю, как ни один человек на свете не любил и не будет любить.

Оксана. Любишь, говоришь? Что ж, выйду за тебя замуж, если ты, кузнец Вакула, принесешь те самые черевички, которые носит царица!

Кузнец. Смейся, смейся, Оксана! А я достану тебе черевички, или ты меня больше не увидишь. (выходит).

Оксана. Вакула! Ну что ж я наделала, глупая! Ведь я люблю его!
Вечорниці. Господиня з дівчатами.

Господиня. Дівчата, а де це Карпо з Мотрею та Лаврін з Мелашкою? Без них ніколи вечорниці не обходились. Може щось сталось?

Хлопець 3. А ви хіба не чули? Сміху було на все село. Кайдашиха Маруся з Мотрею за яйця посварилися, а Карпо з Лавріном побилися, а в тій сварці Мотря деркачем вибила Кайдашисі око.

Господиня. Ось до чого доводять сімейні сварки! Вчіться, дівчата і хлопці, коли оженитесь, щоб так не сварились, а жили в мирі і злагоді!
Інсценізація уривка з твору «Кайдашева сім´я» І. Нечуя-Левицького

Мотря злазить із драбини із кошиком. До неї підходить Кайдашиха.

Кайдашиха. Оддай мені яйця, злодійко

Мотря. Це моя курка знесла.

Кайдашиха. А хіба твоя курка їх позначила, чи що? Як не вернеш, то я піду у волость.

Мотря. Як про мене йдіть і поза волость. Ти змія люта, а не свекруха! Буду я чортова дочка, коли не розіб’ю тобі кочергою голови.

Кайдашиха. Хто? Ти? Мені? Своїй матері? Карпе! Ти чуєш, що твоя Мотрунька говорить на мене? То це ти говориш мені, своїй матері? Карпе! Візьми вірьовку та повісь її в сінях на бантині, бо як не повісиш, то я їй сама смерть заподію.

Мотря. Карпе, візьми налигача та прив’яжи свою матір на вигоні, мов скажену собаку, нехай на неї три дні собаки брешуть, нехай на неї три дні вся громада плює. Вона мене або отруїть, або зарубає.

Кайдашиха. Що ти кажеш? Щоб мене мій син, моя кров, та прив’язував налигачем серед вигону? Ось я візьму мішок та надіну тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш. Ти злодійка, ти покрала у нас яйця!

Мотря. Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене й мою працю цілий рік, я на тебе робила, як на пана панщину.

Кайдашиха. А чом же ти не кидала мене, коли тобі було в мене погано?

Мотря. Овва!, через таке паскудство та оце б тікала за границю! Ти злодюга, ти відьма!

Кайдашиха. Хто? Я? Я відьма? Я злодійка? Осьна тобі (дає дулю)
Мотря віником вдарила свекруху межи очі.

Кайдашиха. Ой лишечко, виколола проклята зміюка око!

Мотря. Одривай, Карпе, хату, бо я тебе покину з твоєю матір’ю і твоїм іродовим кодлом!!!

Кайдашиха. У волость її, розбишаку! В тюрму її!!!

Вибігають.
Вечорниці. Господар з господинею.

Господиня. Доки ми з вами тут веселились, наші дівчата наварили вареників.

Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти,

Вареники непогані,

Вареники у сметані,

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білолиці, круглолиці.

Із дорідної пшениці.

Пригощайтесь, шановні гості!



Дівчата розносять вареники, а всі співають пісню «Зеленеє жито»
Заходить дядько.

Дядько. Добрий вечір вашій хаті. Як у вас весело! А чи не бачили моєї жінки? (Молодиця в цей час ховається за гостей).

Господиня. Не бачили! Не було її тут! А яка ж у вас жінка?

Дядько. (по п´яному витупує)

Моя жінка знакомита,

Задрипана ззаду свита,

І на ногу налягає,

І на плечах горбик має.

А на носі така булька,

Як за десять грошей кулька.

Ззаду свита з реп´яхами –

Ото жінка моя сама!




Молодиця (виходить із-за гурту).

А щоб тебе бог побив, п´яниця нещасна! І тут мене знайшов!

А щоб тобі язик відсох! І таке на мене наговорюєш!

Чи ти сватав мене вночі? Чи вилізли тобі очі?

Було б свататись удень – розпитатися в людей.

Наші люди не татари, усе б тобі розказали.

Де у мене горбик, де у мене булька.

Що у людей муж, як муж,

А в мене свистулька.

Дядько. Та не казися, краще й мене запроси на вечорниці.

Молодиця. Та вже заходь.

1 дівчина. А що це так смачно пахне? Чи не час нам калиту з печі виймати?



Господиня. А й справді, ми ж мало не забули, що сьогодні свято калити. Ану, хлопці, хто Калиту почепить? (Вказує на хлопця, що той буде Калитинським).

Дівчата несуть на червоній стрічці Калиту і тричі примовляють: «Сонце заходить, а Калита сходить». Хлопці прив´язують Калиту до палиці таким чином, щоб можна її було дістати тільки зубами, як добре підстрибнути.
2 дівчина. А нашая калита та й з маком і медом.

Йди до ней, кусай її ззаду і спереду.

Йди до неї, кусай її, сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її і назад вертайся.

Як вдалося відкусить – пари сподівайся.



Калитинський. Хто перший до калити їде?.

Коцюбинський. Я. Здоров, Калитинський.

Калитинський. Здоров, Коцюбинський. Чого приїхав?

Коцюбинський. Калиту кусати.

Калитинський. А я буду по писку писати.

Коцюбинський. А я вкушу.

Калитинський. А я впишу.
(Всі хлопці підходять по черзі, того, хто не вкусив, Калитинський маже сметаною).

3 дівчина.

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились.

І здається, все пройшло.

Ні, так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить.




Господиня. От поволі затихають наші вечорниці. Не забудьте ви дороги у наші світлиці. Хай любов і щире слово душу вам зігріє. Пам´ятайте вечорниці у ніч на Андрія.

Хлопці. Запам´ятаємо.

Дівчина 6.

Нехай наша хата всім буде багата:

І хлібом, і сіллю, й великим добром,

Хорошими дітьми й міцненьким здоров´ям,

І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.

Іще вам бажаєм, щоб ви не хворіли,

Душею і серцем були молоді,

До рідного краю любов´ю горіли

І користь приносили рідній землі.

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!




Звучить пісня про Україну.

1 ведучий. Ну от і закінчились наші вечорниці. Добре, що діти наші повертають до минулого.

2 ведучий. Рідними їм будуть батьківські пороги, і люди, і пам´ять. У людині повинно щось жити високе і світле.


1 ведучий. На всі світи й віки ти озирнись,

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила, і гріла,

Ввійшла життям у душу і у тіло.

Живила серце соком на порозі,

Водою й хлібом з житньої зорі.



2 ведучий. Не дай же їм сліпим метеоритом

Хай ще гарячим пролетіть над світом,

Не дай умерти серед нас, живих.

Хоч скільки б там не обсідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почалися.






Яковенко І.М., керівник

драматичного гуртка
РІЗДВЯНИЙ ВЕРТЕП
Українська хата. Піч, Стіл, накритий скатертиною. На столі святкова вечеря.

У кімнату входить гурт хлопців та дівчат:
Уч. 1 Добрий день!

Ми щедро бажаємо в році новому

Щастя і миру вашому дому.

Радісно жити, край веселити!!!



Уч. 2 Давно це було. Ще тоді, коли над нашими людьми панував змій-ненажера. Забаг він заволодіти дівчиною Щедрівкою. Знала та дівчина пісень силу-силенну. Почув змій, що красна Щедрівка у піснях його неславить, підстеріг її, вхопив за пишні коси і поволік по ярах та скелях, горах та долинах. Де зронила Щедрівка сльозину, там заколосилася пшениченька, а де капнула кровинкою – там травиця виросла. Жив у той час відважний юнак Коляда. Побачив він, що змій збиткується над бідною дівчиною, і рушив виручати її. Схопив юнак змія, прив’язав поганця до кінського хвоста, розвіялися змієві кості по всіх-усюдах.

З того часу люди щедрівчиними стравами святкові столи на зимові свята вистеляють, а з дівочої пшениченьки смачну кутю варять. І живуть Коляда з Щедрівкою серед людей, піснями звеселяють їхні серця.



Уч. 3.Хай стелить зима білий сніг по стежках,

Прикрасить нам землю на свята.

Хай прийдуть з колядками в хату до нас,

Веселих нам свят побажати.



Уч. 4 . Благослови нас, господар,колядку проспівати,цей дім звеселяти.
Колядка «Ой чи є , чи нема пан-господар дома»

Уч. 5 Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака!



Уч. 6 Коляда, Коляда, у віконце загляда.

Коляда, дайте, дядьку, пирога.

Як не дасте пирога, візьму вола за рога,

Виведу за поріг та викручу правий ріг.

Буду рогом трубити, а воликом робити.

З Святим вечором будьте здорові!!!


Уч.7 Колядин, Колядин, а я в батька один.

У новенькім кожушку, винесіть пампушку.

Коротенька курточка, дайте мені бубличка!!!
Козовід. Дозвольте козі у вашій хаті поскакати? Станьте у рядок, я Козу веду.
Уч. 8 Ой, візьмися, козю, в боки, покажи нам свої скоки,

Скоч, козюню, до полиці, чи нема там паляниці.

Скоч, козуню, до стола,чи нема там пирога.

Уч. 9 Де Коза ходить, там усе родить,

Де Коза хвостом, там жито кустом,

Де Коза дійкою, там жито міркою,

Де Коза ногою, там жито копною,

Де Коза рогами, там жито стогами,

Де Коза буває, там все проростає.



Козовід. Тиць, бриць, коза впала, нежива стала.

Лежить і не дише, хвостиком не колише.

Ой, що ж нам робити, щоб кізоньку оживити. Та така ж добра тварина була, і розумна, і не вибаглива до харчів. Хто ж їй поможе?

Уч. 10. Треба лікаря шукати.

Лікар. Ось я, лікар, кров вливаю, виливаю, свої і чужі болячки виліковую. Що у вас тут сталося?

Козовід. Коза захворіла. Врятуєте?

Лікар. Спробую! (слухає Козу, робить їй укол). Овва! Надії на одужання жодної – мусите козу дорізати. А як – ні, то щоб коза встала, треба три куски сала. Крім того треба дуду брать, козі жили надувать.

Коза. Ой, не треба, легше мені!

Всі. Ожила наша кізонька!

Коза. Я коза періста, маю років триста.

Всім у ріднім краю бажаю врожаю.

Коза ходить, добро носить, цьому дому щастя просить.

Уч. 11 А ще ми хочем щедрувати, щедрівочку заспівати. Дозволяєте?
Щедрівка «Добрий вечір, пане господарю»

Уч. 12 Щедрівочка щедрувала

Та в віконце заглядала:

-Що, бабусю, напекла?

Неси швидше до вікна!

Не щипай, не ламай, а по цілому давай!

Уч. 13 Я дівчинка маленька, спідничка червоненька,

Чобітки козлові, будьте із святом здорові!!!



Уч. 14 Щедрик-ведрик, дайте вареник,

Грудочку кашки, кільце ковбаски.

А ще мало, дайте сало.

А я донесу, давайте і ковбасу!



Уч. 15. Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Хай вам буде рік добрий, а вік довгий!

Сійся, родися жито – пшениця, всяка пашниця!

На щастя, на здоров’я, на Новий рік,

Щоб вам у новому році було краще, ніж торік.

Щоб родило у землі, і щоб хліб був на столі.

І на полі, і в стодолі, щоб добра було доволі.



Уч. 16. Сію на вас жито, щоб було добре жити!

Ще й пшеницю яру, щоб завжди були в парі.

Сиплемо на вас просо, щоб було краще, ніж досі!

Сиплемо на вас овес, щоб вами гордився рід увесь!



Уч. 17. Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Щоб вам від ваших діток

Була потіха, а нам за це

Грошей півміха.

Уч. 18. Зичим вам на новий рік, щоб щасливим був ваш вік,

І не кашляти ніколи від Миколи до Миколи.

Щоб вам з роси і з води пішли статки і гаразди.

Щоб вас Бог в опіці мав, всі напасті відвертав.

Щоб не знали вже розлуки ваші діти, ваші внуки.

Уч. 19 Дай же, Боже, в добрий час, щоб добро гостило в вас!

Сійся, родися жито, пшениця, горох, чечевиця і всяка пашниця.

Внизу корениста, згори колосиста,

Коноплі по стелю, сорочка – по землю,

А льон – по коліна, аби в вас, хрещених,

Голова не боліла.

Щоб на майбутній рік було краще, ніж торік,

Щоб всього було доволі – і в коморі, і у полі.



Уч. 20 Засіваєм зірочками, щоб пишались діточками.

Онуками і ріднею, українською землею.

З неба срібних зірочок вашим дітям в кулачок.

Засіваєм місяченьком, хай життєва доріженька

Рушниками квітчається, цвіт-барвінком клечається.

Засіваєм сонцем ясним - З Новим роком, з новим щастям!



Уч. 21 Час нам, браття, вирушати в далеку дорогу.

А на кінець заспіваєм всім на хвала Богу!

Щоб були ви всі здорові, хай щастить завжди і всюди,

Хай шанують вас всі люди.

В мирі, щоб всі проживали, горя й лиха щоб не знали.

Уч. 22. Спасибі за пісню і щирість,

За ваші усмішки ясні.

Хай радість прийде в вашу хату,

Щасливими будуть хай дні.

Будьте всі здорові та веселі, щоб міцніла ваша сила.

Щоб вам завжди таланило,

Щоб кожна ваша справа

Була для вас цікава.

Хай зірка різдвяна на небі не гасне,

Хай рік буде славний, хай родить все рясно!




Уч. 23. Добрі люди, прощавайте!

В гаразді ви проживайте!

Хай минає вас все лихо,

Хай сидить біда вже тихо.

Щоб біди ви більш не мали,

Недостатків не зазнали!

Щоб в усьому вам щастило,

Щоб вам жити було мило!

На потіху всій родині

І на славу Україні.




Щедрівка «Нова радість стала»



1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка