Біологічний вплив радіоактивного випромінювання



Скачати 86,32 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір86,32 Kb.
ТипУрок
Тема уроку: Біологічний вплив радіоактивного випромінювання.
Мета уроку: поглибити знання учнів про радіаційне випромінювання та

його наслідки, щодо дії на живі організми.

Розвивати вміння логічно мислити, самостійно робити висновки.

Виховувати в учнів поняття безпечного поводження під

час надзвичайних ситуацій.

Тип уроку: комбінований.

КМЗ: періодична таблиця, таблиця «Мутаційна мінливість»,

фільм «Аварія на Чорнобильській АЕС».


Структура уроку:

І.Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Вплив радіаційного випромінювання на організм людини.

2. Наслідки радіаційного впливу на організм людини.

ІV. Закріплення та узагальнення знань.

V. Домашнє завдання.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

Хід уроку.

І.Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Використовується інтерактивний метод «Робота в групах».

І група презентує тему «Ізотопи».

ІІ група презентує тему «Джерела радіаційного випромінювання».


ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Вплив радіаційного випромінювання на організм людини.

2. Наслідки радіаційного впливу на організм людини.
1.Викладач фізики. Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть виявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби потрібні роки або навіть десятиліття. Крім того, внаслідок різної проникаючої здатності різних видів радіоактивних випромінювань вони впливають на організм: α- частки найбезпечніші (для них навіть аркуш паперу є непереборною перешкодою); β- випромінювання здатне проходити в тканині організму на глибину 1-2 сантиметри; γ-випромінювання характеризується найбільшою проникаючою здатністю (його може затримати лише товста плита з матеріалів, що мають високий коефіцієнт поглинання, наприклад, з бетону або свинцю).

Викладач біології. Також різниться чутливість окремих органів до радіоактивного випромінювання. Тому, щоб одержати найбільш достовірну інформацію про ступінь ризику, необхідно враховувати відповідні коефіцієнти чутливості тканин при розрахунку еквівалентної дози опромінення:

0,03 – кісткова тканина;

0,03 – щитовидна залоза;

0,12 – червоний кістковий мозок;

0,12 – легені;

0,15 – молочна залоза;

0,25 – яєчники або насінники;

0,30 – інші тканини;

1,00 – організм у цілому.
2.Викладач фізики. Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином. Припустимо, що в організм людини відбувається нормальний процес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть використанні як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під час потрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв’язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромінювання не велика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв’язки відновлюються і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв’язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.

Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індукційованих вільними радикалами, підвищується й у них втягується багато сотень і тисяч молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об’єктом, що опромінюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.

Радіоактивні ізотопи надходять в середину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи розподіляються в організмі людини рівномірно (тритій, вуглець, залізо, полоній); деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій); інші залишаються в м’язах (калій, рубідій, цезій); накопичуються в щитовидній залозі (йод); у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах. На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:



  • 1957рік – аварії в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500кв.км);

  • 1957рік – вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм -90 території, на якій мешкало 0,5млн осіб);

  • 1961 рік – аварія на АЕС Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);

  • 1979рік – аварія на АЕС «Тримай-Айленд» у Грисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров’я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які довгий час проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічних інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забрудненні води, грунти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусії, Росії, де зараз проживає 5 млн.осіб.

Нині радіоактивний стан об’єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках 1-5Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор – 30років. Зараз планується будівництво «Саркофага -2», який повинен вмістити «Саркофаг-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року відбулося закриття Чорнобильської АЕС.

Сьогодні ніхто практично не застрахований від впливу наслідків цієї аварії чи будь-якої іншої аварії на об’єктах атомної промисловості. Навіть віддаленість на сотні і тисячі кілометрів від АЕС не може бути гарантією безпеки.

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування та воді. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання належить до найбільш актуальних.



Викладач біології. Імовірність ушкодження тканин залежить від сумарної дози й від величини дозування, тому що завдяки репараційним здатностям більшість органів мають можливість відновитися після серії дрібних доз.

Проте, існують дози при яких летальний результат практично неминучий. Так, наприклад, дози порядку 100г приводять до смерті через кілька днів або навіть годин внаслідок ушкодження центральної нервової системи, від крововиливу в результаті дози опромінення в 10-50г смерть наступає через один-два тижні, а доза в 3-5 грам загрожує обернутися летальним результатом приблизно половини опромінених.

Знання конкретної реакції організму на ті або інші дози необхідні для оцінки наслідків дії більших доз опромінення при аваріях ядерних установок і пристроїв або небезпеки опромінення при тривалому знаходженні в районах підвищеного радіаційного випромінювання, як від природних джерел, так і у випадку радіоактивного забруднення. Однак навіть малі дози радіації не є нешкідливими і їхній вплив на організм і здоров’я майбутніх поколінь до кінця не вивчено. Однак можна припустити, що радіація може викликати, насамперед, генні й хромосомні мутації, що в наслідок може привести до прояву рецесивних мутацій.

Варто більш докладно розглянути найпоширеніші й серйозні ушкодження, викликані опроміненням, в саме рак і генетичні порушення.

У випадку раку важко оцінити ймовірність захворювання як наслідку опромінення. Будь-яка, навіть найменша доза, може привести до необоротних наслідків, але це не визначено. Проте, установлено, що ймовірність захворювання зростає прямо пропорційно дозі опромінення.

Серед найпоширеніших ракових захворювань, викликаних опроміненням, виділяються лейкози. Оцінка ймовірності летального результату при лейкозі більш надійна, чим аналогічні оцінки для інших видів ракових захворювань. Це можна пояснити тим, що лейкози першими проявляють себе, викликаючи смерть у середньому через 10 років після моменту опромінення. За лейкозами «по популярністю» випливають: рак молочної залози, рак щитовидної залози й рак легенів. Менш чутливі шлунок, печінка, кишечник і інші органи й тканини.

Вплив радіологічного випромінювання різко підсилюється іншими несприятливими екологічними факторами (явище синергизму). Так смертність від радіації в курців помітно вища.

Що стосується генетичних наслідків радіації, то вони проявляються у вигляді хромосомних аберацій ( у тому числі зміни числа або структури хромосом) і генних мутацій. Генні мутації проявляються відразу в першому поколінні (домінантні мутації) або тільки за умови, якщо в обох батьків мутантним є той самий ген (рецесивні мутації), що є малоймовірним.

Вивчення генетичних наслідків опромінення ще більш утруднено, чим у випадку раку. Невідомо, які генетичні ушкодження при опроміненні, проявлятися вони можуть протягом багатьох поколінь, неможливо відрізнити їх від тих, що викликано іншими причинами.

Існують три шляхи надходження радіоактивних речовин в організм: при вдиханні повітря, забруднення радіоактивними речовинами, через заражену їжу або воду, через шкіру, а також при заражені відкритих ран. Найнебезпечніший перший шлях, оскільки:



  • Об’єм легеневої вентиляції дуже великий;

  • Значення коефіцієнта засвоєння в легенях більше високі.

Пилові частки, на яких сорбовані радіоактивні ізотопи, при вдиханні повітря через верхні дихальні шляхи частково осідають у порожнині рота й носоглотці. Звідси пил надходить у травний тракт. Інші частки надходять у легені. Ступінь затримки аерозолів у легенях залежить від дисперсійності. У легенях затримується близько 20% всіх часток; при зменшенні розмірів аерозолів величина затримки збільшується до 70%.
Показ фільму « Аварія на Чорнобильській АЕС».
ІV. Закріплення та узагальнення знань.

Тести


1.Техногенні джерела радіації створені:

а) природно;

б) штучно;

в) як штучно так і природно.

2.Найчутливішим органом людини до радіації є:

а) легені;

б) кісткова тканина;

в) молочні залози.

3.Найпоширеніші ракові захворювання:

а) рак щитовидної залози;

б) лейкози;

в) рак легень.

4.Вкажіть один із шляхів зараження ізотопами:

а) з повітрям;

б) статевим шляхом;

в) користуванням засобами гігієни інших осіб.

5.Радіоактивне випромінювання в організмі викликає:

а) модифікаційну мінливість;

б) мутаційну мінливість;

в) соматичні мутації.


V. Домашнє завдання.

Конспект


VІ. Підбиття підсумків уроку.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал