Бібліотечні уроки 1-11 класи Анотація „Люди перестають мислити, коли перестають читати”



Сторінка6/7
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема: Алфавітний і систематичний каталоги

Мета: ознайомити з будовою каталогів, визначити призначення каталожних карток; вивчи­ти шифр книги, його елементи; навчитися складати замовлення на книж­ку за алфавітним каталогом; про­аналізувати розташування каталожних розділювачів в каталозі, їх важли­вість під час пошуку книг.

Обладнання: каталоги, каталожні картки, таблиця розділів СК.

Хід уроку

І. Організаційний момент.На минулому уроці ви ознайомились з поняттям каталог, почули історію виникнення каталогів. Пригадайте, які ви знаєте каталоги? Чим вони відрізняються?

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар.Каталоги складаються з каталожних карток. Кожну книж­ку, яка надійшла до бібліотеки, описують на картки, зазначаючи ім'я автора, назву книги, її тираж, рік видання, назву видавництва, місце, де вона була надрукована, кількість сторінок, вартість. На картці можуть бути вказані та­кож прізвища авторів передмови, зазначено, вітчизняна ця книга чи пере­кладена і хто її перекладав. Іноді на картці є короткі відомості про зміст кни­ги (анотація).

У лівому верхньому кутку зазначено так званий шифр книги, під яким вона розміщується на книжковій полиці.У шифрі вказується розділ, у якому книжку треба знайти на полиці. Книжки на полицях розставлені за розділами (темами). Розділи такі ж, як і в систематичному каталозі, тому що каталог відповідає фонду. Отже, перша цифра шифру на картці означає її місце на стелажі, останні цифри та літери відображають підрозділи (як у каталозі).

Далі в шифрі вказується авторський знак. Перша літера — початкова літера прізвища автора книги, а якщо його немає — початкова літера на­зви книги. Цифра означає позицію автора в алфавітному ряді. Якщо карт­ка стоїть у систематичному каталозі, то головну роль у шифрі книги ві­діграє верхній рядок, де вказано розділ, у якому її треба шукати на поли­ці. В алфавітному каталозі — нижній рядок, де за першою літерою карт­ка ставиться в алфавітний ряд.

Якщо відомі автор та назва твору, то визначити, чи є книга у фонді, можна за допомогою алфавітного каталогу.

Усі картки в такому каталозі розташовані в алфавітному порядку за прізвищами авторів. Звісно, що тут поруч можуть бути картки на буквар та солідну наукову працю, а по сусідству з іменами письменників та вче­них, відомих в усьому світі, ім'я письменника-початківця.

(Демонструється алфавітний каталог)


ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

- Як розташовуються в каталозі картки, якщо трапляються книги ав­торів з однаковими прізвищами? (За алфавітом літер ініціалів.)

- Як розташовуються в каталозі картки, якщо немає автора? (За пер­шою літерою книги.)

- Як розташовуються в каталозі картки, якщо початок назви книги одна­ковий (наприклад: «Вивчення в школі хімії», «Вивчення в школі фізики»)?

за колективним автором: назва установи, партії, держави.
Бібліотекар аналізує відповіді учнів, підводить підсумки.
Далі демонструється будь-яка каталожна шухляда.


Звертається увага, що, крім каталожних карток, у каталозі для швид­кого пошуку використовуються так звані каталожні розділювачі. Вони є центральні — з назвою літер алфавіту, лівосторонні та правосторонні — допоміжні, з назвою груп літер, або виділення автора — персони (персоналії)

Ознайомимось тепер з систематичним каталогом, який є провідним каталогом у бібліотеках. Перед тим, як розглянути поняття СК, назвіть, будь ласка, своє хобі.

- Мабуть, кожному з вас своїх особистих знань для занят­тя вашою справою не вистачає, і тоді ви звертаєтеся до літератури. З кож­ним роком навчання в шкільній програмі з'являються нові предмети, від­повідно, розширюється коло книг, які потрібно прочитати. А ще й рефе­рати, творчі роботи... Як же зорієнтуватися в книжковому фонді бібліоте­ки? Як дізнатися, яка література є в бібліотеці з галузі знань, що вас ціка­вить? На допомогу приходить СК.

- Пригадаймо із попередніх занять, що таке СК?



( Систематичний каталог — це бібліотечний каталог, у якому картки з бібліографічним описом книг розміщені за галузями знань від­повідно до певної системи бібліотечно-бібліографічної класифікації. Він інформує про те, які видання з тієї чи іншої галузі, з того чи іншого пи­тання є в шкільній бібліотеці, допомагає учням використовувати їх для засвоєння знань, для самоосвіти.)

(Учням пропонується порівняти АК та СК. Для цього показати скриньку АК та СК). Для дітей молодшого і середнього шкільного віку роздільники мо­жуть бути кольоровими та ілюстрованими. Кольоровими можна зробити і розділові картки відділів СК.

Роздільники в СК, як і в АК бувають: центральні, лівосторонні, правосторонні.

Основні розділи (ті, що перелічені на плакаті) позначаються на цен­тральних роздільниках, підрозділи - на лівосторонніх та правосторон­ніх.

На розділових картках усі необхідні дані записуються чітким бібліо­графічним почерком чорною тушшю або друкуються на друкарській ма­шинці. Це робиться для того, щоб будь-який читач міг розібрати напи­си в каталозі.

Як же вести пошук літератури за допомогою СК?



На сучасному етапі дуже часто і учні, і вчителі цікавляться темами, пов'язаними з комп'ютером (робота з ним, мови програмування, комп'ю­терні обчислення та ін.).

Для того, щоб ознайомитися з літературою з цих питань, треба чітко визначитися, у якій галузі знань належить вести пошук. Звертаємося до таблиці з переліком розділів СК. Для нашого пошуку підходить розділ З — «Техніка, технічні науки».

Шукаємо в каталожній шафі шухляду, де зібрано літературу третьо­го розділу.

Звернемо увагу, що в третьому розділі за центральним роздільником багато правосторонніх та лівосторонніх роздільників, які вказують на багатогалузевість великого розділу техніка. Тут є енергетика, радіоелектроні­ка, фотокінотехніка, транспорт, машинобудування, будівництво тощо.

Крім основного розділу, нам треба ознайомитися з підрозділами і зна­йти потрібний: 32 — за цим підрозділом розташовуються картки з опи­сом літератури з нашої тематики. Тут не одна книга. Тепер, дізнавшись, що література, яку ми шукаємо, в бібліотеці є, треба знайти її на стелажі.

Для цього складається замовлення на книгу (книги) за аналогією до бланку-замовлення в АК, бо всі дані про книжку запам'ятати важко, а картки з каталогу виймати не можна. Далі треба зорієнтуватися серед фонду бібліотеки, де саме роз­міщена література для вашого віку.

Якщо ми працюємо з каталогом для учнів 7—9 кл., то і пошук тре­ба вести серед літератури цієї вікової категорії. Знайти потрібні стелажі допомагають їх паспорти, на яких указується читацьке призначення (для якого віку читачів зібрані тут книги) та перелік розділів із показом стрі­лок —> <—, які вказують, з якого боку стелажа знаходиться та чи інша література. Знаходимо потрібний стелаж, стаємо з того боку, на який ука­зує стрілка. Шукаємо потрібний розділ і за роздільником знаходимо по­трібну книжку.

Як бачимо, у пошуку існує прямий зв'язок СК і книжкових полиць: найраціональніший шлях добору літератури — від каталогу до стелажа.

Для швидкого пошуку в СК за роздільником пропонується ставити до ЗО карток. Якщо літератури більше, вводиться новий роздільник уже як підрозділ.

Усі картки розставляються в каталожних шафах у шухлядах, які ма­ють ярлики з відомостями про наповнення кожної з них. Якщо в одній скриньці зібрано записи кількох відділів, то їхні індекси та найменуван­ня позначають на ярлику. Якщо ж у шухляді містяться записи видань ба­гатьох відділів, то записують індекси і найменування першого та остан­нього відділів (наприклад: 2—65 Природничі науки — Економіка).

Усі шухляди розставляють послідовно за каталожними індексами і нумерують. Над шухлядами каталогу робиться підпис «Систематичний каталог».

Користування каталогом економить час. Щоб навіть «похапцем» про­глянути, для прикладу, тисячу книг, розташованих на полицях, потрібно декілька днів. Тисячу карток у невеликій дерев'яній шухляді можна про­глянути за одну-дві години. Звичайно, робота з каталогом вимагає вмін­ня та навиків.

V. Підсумок уроку.

СК має важливе значення як у роботі бібліотекаря, так і для читачів. Завдяки СК шкільний бібліотекар може безпосередньо об­слуговувати читачів, проводити інформаційну та довідково-бібліографіч­ну роботу із книгокористувачами, масову роботу (організовувати вистав­ки, огляди літератури, презентації книг, керувати читанням); читачі ма­ють змогу самостійно підібрати потрібні книги.

10 клас

Тема: Методи самостійної роботи з книгою

Мета: навчити учнів користуватися навчальною, довідковою та додатковою літературою. Писати та оформляти реферати, доповіді, конспекти.

Обладнання: довідники, словники, картотека, пам'ятки

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Як користуватися навчальною, додатковою і довідковою літературою?

1. Використовуючи навчальну, довідкову і до­даткову літературу, уточніть, що саме вас ціка­вить.

2. Подумайте, де найбільша можливість одержати відповідь на запитання, що вас цікавить: у підручнику, довіднику чи додатковій літературі.

3. Насамперед використані є підручник., потім — довідник, а тоді — додаткову літературу.

4. Відкриваючи книгу, спочатку прочитайте зміст і покажчик термінів, назв.

5. Залежно від мети використайте такі види читання:

читання-перегляд , коли книжку перегляда­ють швидко, зупиняючись на окремих: сторінках (мета такого перегляду — перше ознайомлення з книгою, одержання певного уявлення про зміст);

вибіркове читання, або неповне, коли читають не весь тексі, а тільки потрібні місця;

читання з різних видів запису прочитаного.

6. Відшукавши у книзі потрібний розділ, па­раграф чи сторінку, не обмежуйтесь побіжним поглядом, а випишіть потрібну для себе інфор­мацію, виділіть основне, складні, план прочита­ного.

Форма ведення записів.

План — це короткий перепік проблем, що розглядаються в книзі. Він може бути простим, якщо в ньому зазначені .лише основні запитання або складним, якщо поруч з основним є до­даткові запитання.
Виписки — це цитати (дослівне відтворення думок автора книги/, або короткий. близький до дослівного. виклад змісту погрібного уривку тексту. Виписувати з книги теоретичні поло­ження, статичні, хронологічні дані можна як у процесі читання, так і по його завершенні. Цитату обов'язково брані у лапки, а на кожну виписку1 давати посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, каталожних картках або перфокартах.

Конспект — це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Він має бути набагато менший, ніж сама книжка чи стаття. Під час конспектування не слід зловживати ско­роченням слів, а якщо скорочувати їх. то за за­гальними правилами; думки слід викладати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускати повторень. Коли використовуються цитати, обов'язково зазначається сторінка, з якої вона виписана. Особливо важливі думки в конспекті варто підкреслювати. Бажано залишати поле для додаткових записів.

Тези — стислий виклад основних ідей прочи­таної книги.

Анотація — коротка характерне прочитаного, яка дає загальну уяву про його виклад, зміст та призначення. Скласти її краще після прочитання всієї книги.

Резюме — короткий заключний виклад науко­вого повідомлення.

Реферат — короткий виклад змісту книги, на­укової роботи або результатів вивчення Наукової проблеми в письмовому викладі або у формі публічного виступу.

Як писати реферат.


  1. Вивчити тему.

  2. Підібрані літературу:

а) документи, першоджерела;

б) монографії, довідники, збірники;

в) газетні та журнальні матеріали.


  1. Ґрунтовно вивчити літературу. Читаючи книги, необхідно робити виписки цитат, основних думок.

  2. Скласти список розділів, який може і бути планом реферату.

  3. Продумати план реферату, можливе його розширення.

  4. Систематизувати опрацьований матеріал.

  5. Остаточно продумати та уточнити план реферату. Обов'язково включити в план актуальність темп і її значення.

  6. Написати реферат.

  7. У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.

10.Бібліографічний опис джерела списку літератури подається за такими правилами:

• для книг слід вказати прізвища та ініціали авторів, назву книги, підзаголовкові дані, місце і назву видавництва, рік видання, кількість сторінок;

• для журнальних статей зазначають прізвища та ініціали авторів, повні назви статей, назву журналів, роки, номери, томи, випуски, сторінки;

• для статей із книг та неперіодичних збірників повинні бути зазначені прізвища та ініціали авторів, назви статей, видань, у яких вміщені статті, місця видань, видавництва, роки видань, сторінки.

Тобто потрібно згадати попередні уроки, а саме бібліографічний опис книги, книжної статті, журнальної статті.

ІV. Домашня завдання. Написати реферат

Тема: Комп’ютерна бібліотека (інтегрований урок – діалог)

Мета: допомогти зрозуміти дітям, що оволодіння основами

інформаційної культури підготує їх до будь – якого виду

пізнавальної діяльності, забезпечить здатність жити в

інформаційному суспільстві.



Обладнання: комп'ютер, довідникова література, дискети, диски.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Бібліотекар. Початок ХХІ ic. ознаменувався прямуванням світового співтовариства до відкритого інформаційного простору, створення якого означає відсутність будь-яких перешкод в отриманні інформації, впевненість щодо її якості і достовірності. У цьому напрямі розвивається інформаційна політика й нашої держави, що передбачає закладення основ для вирішення таких значних завдань, як формування єдиного інформаційного простору України та її входження до інформаційного простору. Головними напрямами цієї політики є забезпечення доступу до інформації, створення національних систем і мереж інформації, забезпечення ефективності її використання.

На рівні держави розроблено відповідну правову базу, що регулює інформаційні відношення: це закони України «Про інформацію», «Про національну програму інформатизації», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» та ic. На виконання доручення Кабінету Міністрів України до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» колегія Міністерства культури і мистецтв України прийняла постанову від 27 травня 2003 року «Про середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності в галузі культури і мистецтв на 2003-2007 роки». У ній визначаються такі основні напрямки розвитку інноваційної культури суспільства: впровадження інформаційних технологій у бібліотечну справу; створення інтегрованих електронних каталогів і баз даних для наукового обліку і широкої популяризації історико-культурного надбання України; використання інформаційних ресурсів бібліотечних фондів у навчально-виховному процесі і системах дистанційного навчання; створення доступних через мережу Інтернет електронних бібліотек.

Реалізуючи свою головну стратегічну мету, відповідно повинна розвиватись і діяльність бібліотек України для дітей, пріоритетами якої залишаються: розвиток особистості, здатної самостійно і вільно мислити й діяти в умовах інформаційного суспільства; формування у дітей сучасного світогляду; розвиток творчих здібностей і навичок самостійного пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості; виховання покоління, здатного ефективно працювати і навчатися протягом життя, тобто, розробка політики запровадження послуг для дітей відповідно до потреб суспільства, що базується на знаннях суспільства, що навчається. Отже, освіченість, інтелект, творчий потенціал особистості стануть провідною силою в інформаційному суспільстві, тому ми з вами всіма доступними формами бібліотечної роботи захищаємо і створюємо умови для реалізації права дитини на само висловлювання. Це передбачає свободу пошуку, отримування і передачу інформації та різних ідей.

Вчені прогнозують, що наступне століття стане епохою тріумфу індивіда, пріоритету особистості як основи життєдіяльності суспільства. Це буде людина з високою внутрішньою культурою, яка потребуватиме безперервного вдосконалення своїх творчих здібностей. Адже всі ми добре знаємо, що саме в дитинстві формується світогляд людини, закладаються основи її інтелекту і комунікабельності. Сучасні діти пізнають світ за книгами, і тому дитяче читання належить до загальнонаціональних проблем, від його стану залежить духовне здоров’я майбутньої нації. Тому і вирішальна роль у цій проблемі відводиться саме дитячій бібліотеці як унікальному інституту дитинства. А основна унікальність дитячої бібліотеки полягає: по-перше, у цінності дитини й підлітка, які читають; по-друге, у відповідному спеціальному зібранні дитячої літератури; по-третє, у створенні інформаційно-бібліотечного поля для дітей.



ІІ. Повідомлення теми уроку.

Бібліотекар. Друзі! Вам пощастило жити в час небувалого злету науково – технічного прогресу, жити у столітті інформації. Що ми розуміємо під словом „інформація”?

Учень. Ми оточені інформацією завжди: коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Запитання, відповіді, прохання, посмішки, рухи – все це є передавання інформації. Взагалі, необхідність висловлювати і передавати інформацію привела до появи мови, писемності, мистецтва; викликала до життя книгодрукування, телебачення, обчислювальну техніку.

Бібліотекар. Технічний прогрес приніс нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування. А разом з ними – нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.

Соціально – економічний розвиток суспільства, його демократизація в звичайній мірі залежить від пізнання, аналізу світових суспільних процесів. Саме цьому сприяє всесвітня комп’ютерна мережа.

В індустрії інформаційних послуг підвищується роль бібліотеки, як найдоступнішої ланки суспільства. Інформаційно – просвітницька, культурно – творча, комунікативна, саморозвиток особистості – такі функції присутні у віртуальній реальності, і такі ж функції виконують бібліотеки.

Вчитель інформатики.

1. Що таке „Інтернет”?

2. Пошукові системи Інтернет? Методи пошуку інформації.

3. Як підключитися до мережі Інтернет?

4. Що таке електронна бібліотека?

5. Користування групою новин в Інтернет?

6. Користування оглядачами.

7. Орієнтація в пошукових серверах.



ІV. Підсумок уроку.

Тестові завдання.

І Прізвище, ім’я, по-батькові___________________________________________

1. Яка програма використовується для перегляду веб-сторінок в Інтернет?

a) Microsoft Word;

б) Far;


в) Excel;

г) Microsoft Internet Explorer;

д) Rambler.
2. Яка із наведених послідовностей дій є вірною і найбільш повною щоб відкрити веб – сайт за адресою: http://www.ароrt.ru

а) запустити програму перегляду, ввести адресу сайту в полі ‘»Адрес», натиснути Enter;

б) запустити програму перегляду, вибрати пункт меню «Сохранить как…»,ввести адресу сайту в полі «Имя», натиснути Enter;

в) запустити програму перегляду і ввести адресу в будь-якому вільному полі вікна;

г) запустити будь-яку програму, ввести в вільному полі потрібну адресу, натиснутиEnter;

д) запустити програму перегляду, ввести адресу сайту в полі ‘»Адрес».

3. Які із указаних адрес веб-сайтів в Інтернет є вірними:

a) http://www.google.com

б) http:/www. Google. Com

в) www.google.com.

г) http://com

д) http://www,google,com

5. Які із вказаних адрес електронної пошти є не вірними?

А) about.microsoft.com

б) about.microsoft.com@

в) about@microsoft.com

г) @about

д) @misrosoft.com



V. Домашнє завдання

За даними однієї з пошукових систем в комп’ютерній бібліотеці Інтернет знайти інформацію про:

А) комп’ютерну мережу;

Б) книгу;

В) бібліотеку.

Тема: Бібліографія. Анотація

Мета: навчити учнів працювати з бібліографічним апаратом бібліотеки, різними

джерелами інформації; формувати в школярів глибокі знання про книгу, про видову різноманітність друкованих джерел; навчити школярів працювати з науковою, технічною та іншою літературою, складати список літератури та анотацію до книги; розвивати увагу, пам’ять, мислення, зв’язне мовлення; виховувати любов до книги.



Обладнання: підручник з української мови для 10 класу, каталоги й картки,

бібліографічні покажчики, довідники, художні книги.


Хід уроку

І. Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель. Відомий український письменник І.Франко писав:

Книги – морська глибина;

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Справді, кожна людина з дитячих років вчиться, засвоює нагромаджені людством протягом багатьох століть знання. Всі ці знання зберігаються на сторінках книг – колись рукописних, а тепер – друкованих та написаних на магнітних носіях.

З кожним роком у всьому світі зростає кількість друкованої літератури. Книг дуже багато, тому треба навчитися орієнтуватися в цьому морі книг, зуміти вибрати те, що найбільше цікавить. У цьому нам допомагають картотеки, а також допоможе бібліографія.

Бібліотекар. Слово „бібліографія” походить від двох грецьких слів „бібліон” –

книга і „графо” – пишу. Ще в І ст.н.е. воно означало працю переписувача книг, в наш час терміном „бібліографія” називають область діяльності по підготовці і передачі інформації про твори друку. Люди, які впорядковують ці списки літератури, називаються бібліографами.

В Україні „описування книг” (бібліографія) почалася пізно. Її основоположником треба вважати М.Комарова – літературного критика, етнографа, лексикографа. В 1883 р. в альманасі „Рада”, що його видав М.Старицький, було надруковано „Бібліографічний покажчик нової української літератури (1783-1883)” – перший звід українських книжок. Пізніше Комаров продовжив свою роботу; склав бібліографічний покажчик матеріалів до вивчення творів Т.Шевченко, С.Руданського, І.Котляревського, М.Лисенка, покажчик „Українська драматургія” тощо, заклавши цими працями міцну підвалину під науку української бібліографії. На Західній Україні подібну роботу виконував Іван Левицький, який почав збирати бібліографію українською мовою з 1877 року, автор „Української бібліографії Австро-Угорщини” в трьох томах та інших бібліографічних видань.

Вчитель. Робота з книгою розпочинається з попереднього знайомства з нею – з її

довідковим апаратом (вихідними даними та анотацією).

Бібліографія – це перелік книг, журналів, статей із вказівкою вихідних даних; покажчик літератури. Вихідні дані вміщуються на титульній сторінці та на її звороті, а також на останній сторінці книги. У вихідних даних зазначаються прізвище та ім’я автора (авторів), прізвища редакторів, художників, коректорів, обсяг книги, тираж. Вказується також адреса видавництва та друкарні, де виходить книга, а також рік видання.

ІV. Закріплення набутих знань, формування вмінь і навичок.

Вчитель.


  1. Зараз ми спробуємо зробити бібліографічний опис книжки. (У кожного учня на столі своя книга) за правилом-орієнтиром.


Правило-орієнтир

  1. Відкрийте книжку на першій сторінці і знайдіть прізвище та ініціали автора. Запишіть їх на каталожну картку від першої вертикальної лінії друкованими літерами.

  2. Знайдіть назву твору і запишіть її на другій лінійці від другої вертикальної лінії.

  3. Знайдіть підзаголовки (якщо є), чи жанр твору та запишіть через дві крапки після назви з великої літери.

  4. Знайдіть вихідні дані книжки, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Запишіть це, користуючись зразком. Знайдіть авторський знак і номер відділу. Запишіть за зразком.

(учитель показує зразок).

2. Вправа 166 з підручника.

3. Скласти з усіх картин учнів каталог.

4. Як користуватися каталогами с.95.

Бібліотекар. Завдання бібліографії – це не тільки опис книг, а й ознайомлення з їх

змістом, вибір і рекомендація читачам найкращих книг. Адже недарма емблемою бібліографії в сиву давнину був ключ, а визначення її звучало, як „ключ до всіх знань”.

Бібліографічні покажчики за формою і зовнішнім виглядом схожі на звичайні книжки. Але це не звичайний текст, а перелік книг, написаний працівниками бібліотек – бібліографами.

За допомогою бібліографічних покажчиків можна вибрати цікаву книгу для читання, знайти потрібну літературу, скласти для себе список книг на обрану тему.

За змістом ці покажчики є різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це універсальні бібліографічні покажчики. Але більшість їх тематичні, тобто рекомендують літературу з певної теми.

(Бібліотекар демонструє учням різні види бібліографічних покажчиків)



Як користуватися бібліографічним покажчиком?

Насамперед уважно прочитай передмову. З неї зізнаєшся з яких розділів складається покажчик, яка література до нього включена. Заглянь також у зміст, це полегшить тобі знайти потрібний матеріал. Подумай, в якому розділі слід шукати потрібну літературу, у ньому є перелік збірки і довідкові книги, які допоможуть вибрати книгу і розібратися в ній. На сторінках покажчика є такі дані про книгу: автор, назва, анотація, тобто коротка розповідь про книгу. На останній сторінках в алфавітному порядку подані автори і назви всіх книг, названих в покажчику.

Бібліографічні списки можна помітити на сторінках газет, журналів, коли читаємо цікаві розповіді про нові книги, поради що можна читати. Якщо постійно слідкувати пресою, придивлятись у їх бібліографічні відділи, то завжди можна знати про всі новинки у світі книг.

Неодноразово можна прочитати рекомендовані бібліографічні списки у науково-методичній літературі, навчальних підручниках і посібниках. З ними, ви, безперечно, зустрічаєтесь і звертаєте увагу дуже часто.

У довідковій літературі також є бібліографічні списки. А чи звернули ви увагу на те, що в них коротко розповідається про щось, а в кінці є список додаткової літератури, щоб розширити ваші знання.

Вчитель. Одним з важливих елементів довідкового апарату книги є анотація.

Анотація – це короткий огляд змісту книги, статті часто з критичною її оцінкою. Вона складається з:


  1. Опису бібліографічних ознак книги (автор, назва і т.д.);

  2. Короткого змісту книги, найчастіше з рецензією на зміст;

  3. Вказівок, кому ця книга адресована.

Анотація здебільшого вміщується на звороті титульної сторінки і служить для попереднього ознайомлення читача зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки книги і короткі відомості про автора.

Впр. 167 з підручника (зразки анотацій)



V. Підсумок уроку.

Бібліотечна вікторина.

  1. Що означає слово каталог? Звідки воно до нас прийшло?

(каталог – „список”, „опис”, „перелік” книг. Це слово прийшло з Давньої Греції).

  1. Що таке анотація?

(коротка узагальнена характеристика книжки).

  1. Де розташована анотація?

(на зворотному боці титульного аркуша)

  1. Хто є основоположником української бібліографії?

(М.Комаров)

  1. Які відомості друкуються на обкладинці?

(автор, заголовок, серія)

  1. Хто такий „бібліофіл”?

(людина, яка любить книжки)

  1. Що означає термін „бібліографія”?

(бібліографія в перекладі з грецької – книг описання. Складається з двох грецьких слів: „бібліо” – книга; графія – пишу)

VІ. Домашнє завдання.

Скласти анотацію на художню книгу.




11 клас
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка