Бібліотечні уроки 1-11 класи Анотація „Люди перестають мислити, коли перестають читати”



Сторінка5/7
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,69 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7
Тема: Писемні пам'ятки України

Мета: розширити знання учнів про історію української писемності,

прищепити любов і повагу до культури і науки.



Обладнання: книги: „Слово о полку Ігоревім”, „Повість временних літ”

та „Енеїда”.



Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. Кожна освічена і культурна людина повинна знати свою історію, витоки писемності свого народу.

Писемність – сукупність графічних знаків і орфограм , які застосовуються в мові чи в ряді мов, що користується однією системою письма.

Перше слов’янське письмо з’явилось в ІХ столітті нашого літочислення. А перший слов’янський алфавіт створили брати Кирило і Мефодій у 862 році. Кирило був освіченою людиною , знав грецьку, латинську, слов’янську, арабську, єврейську та давньоруську мови. Він працював бібліотекарем і викладав філософію. Мефодій був таким же освіченим.

Нажаль оригіналів праць Кирила і Мефодія не знайдено та ми маємо численні копії-переклади богословських книг та переписи оригінальних творів. Це твір Кирила – „Слово про перенесення мощів преславного Климента” та книга Мефодія „Гімн на честь Дмитра Слунського” та інші, які є визначним внеском у загальнослов’янську культуру.

Та „Панонські легенди”, розповідаючи про життя і подорожі Кирила, повідомляють дуже цікавий факт. Кирило, що проживав у Херсонесі знайшов Євангеліє і Псалтир руською мовою і чоловіка, який говорив тією ж мовою. Кирило, спілкуючись з ним, почав говорити й писати тією мовою.

Це свідчить про те, що слов’янські племена в ІХ столітті мали своє письмо, а Кирило вдосконалив чи видозмінив деякі букви і їх графіку та все ж він мав взірець давньоруського походження для створення абетки. Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності та літератури і в цьому їхня заслуга.

Найвидатніша пам’ятка літератури Давньої Русі – „Слово о полку Ігоревім”. Нажаль автор геніальної повісті-поеми залишається невідомим. Та вчені приходять до висновку, що автор „Слова о полку Ігоревім” чудово знав історію, географію, природу, військову справу та мову сусідніх народів. Це могла бути досвідчена , літня людина.

Наслідком цієї праці стала книга „Пахощі Бонових слів”. Нам вже відомо хто такий Боян. Автор цієї книги прийшов до висновку, що „Слово о полку Ігоревім”, Остромирове Євангеліє та „Ізборник Святослава” були написані староукраїнською мовою.

Найдавніший літописний твір – „Повість временних літ” – це зведені в одне ціле і розміщені в певному порядку історичні розповіді, документи та закони. Повість була написана приблизно 1113 року, ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. В ній розповідається про розселення слов’ян, про утворення в них держави та про перших руських князів. В „Повісті временних літ”, яку переписали пізніше, було розміщено твір під назвою „По учення дітям” Київського князя Володимира Мономаха.

Важливе місце серед літературних пам’яток часів Київської Русі належить житійним творам. Житіє - біографія сьогодні – це твір, в якому йдеться про життя, страждання чи подвиги людей визнаних церквою як святих.

Наприклад: „Житіє Володимира”, „Житіє Ольги”, „Про святого і блаженного Агапіта”. Літописання продовжувало розвиватися. Так звані „Козацькі літописи” розкривають нам епізоди боротьби українського народу за своє визволення: „Літопис Самовидця”, „Літопис Самійла Величка” та ін.

Опрацьовуючи історичні матеріали, автори „Козацьких літописів” виявляли свій літературний хист. Стиль написання то простий, то вишуканий, а сама побудова сюжету, використання прислів’їв та приказок і метафоричність літописів говорить про те, що це не лише історичні пам’ятки, а й твори художньої літератури.

Вважалось, що першодрукарем на Україні був Іван Федоров і першою друкованою книгою – його „Апостол”. Та виявися цікавий факт про те, що у Німеччині в бібліотеці Тюбінченського університету зберігається книга Юрія Дрогобича, надрукована українською мовою під назвою:

„Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету”. Вона була надрукована через 45 років після винайдення Йоганом Гутенбергом книгодрукування і задовго до появи Івана Федорова на Україні. Та все ж І.Федоров зробив свій внесок у розвиток української культури і літератури. Випустивши книгу „Апостол”, що була видана в Москві, слідом за нею було надруковано „Буквар”. Він складався з двох головних частин: „Абетки” і додаткових матеріалів читання і вивчення на пам’ять. Ця пам’ятка нашої літератури („Буквар”) досі зберігається в оригіналі в бібліотеці Гарвардського університету. А „Острозька біблія”, надрукована також Федоровим, знаходиться в Конгресовій бібліотеці США. І ще по одному оригіналу цих видань зберігається в Канаді в Єпархіальному музеї в місті Едмонті.

Ще хочеться сказати про видатних діячів української літератури таких як: Григорій Савич Сковорода, Іван Вишенський, Іван Петрович Котляревський, Іван Іванович Огієнко та ін.

Спадщина Г.Сковороди стала підсумком давньої української словесності і провіщення нової української літератури. В поетичній збірці „Сад Божественних пісень”, у прозовій збірці „Байки харківські”, у філософських трактатах та діалогах Сковорода постає перед нами носієм гуманістичного світогляду, творцем оригінальної філософії, людиною всебічно обдарованою, спраглою до знань та пізнання істини. Його називають українським Сократом, народним любомудром.

Іван Вишенський – гордість давнього слов’янського письменства на Україні. Він народився на Львівщині, був високоосвіченою людиною. Жив на Афоні, який на той час був центром православного Чернецтва на Сході. Прийняв чернецтво і поселився в печері, звідки посилав на Україну свої послання. Всього відомо їх 20. Найвидатніші : „Обличеніє диявола-миродержця”, „Послання к утекшим от православ’я єпископам”, „Порада о очищению церкви”. Іван Петрович Котляревський, більше як 200 років тому, явив Україні творіння своєї душі і серця – безсмертну „Енеїду”. Він не міг мовчати, коли українська душа стогнала , продана своїм же „благородним дворянством”.

Мав заговорити народ, своєю мовою, про своє підневільне життя, але говорити про це, сміючись, не втрачаючи своєї гідності. Поема „Енеїда” – безсмертна пам’ятка нашої літератури, вона живе і буде жити.

Огієнко Іван Іванович – видатний вчений, громадський діяч, поет, прозаїк, критик і мовознавець, публіцист і видавець, ректор Українського народного університету, православний митрополит Польщі, Канади – автор сотень книг, тисяч наукових праць. Все своє життя (прожив 90 років)

Іван Огієнко пише статті і окремі твори. До еміграції за кордон у Львові вийшли з друку його праці : „Чистота і правильність української мови”, „Український православний словник”, „Історія українського друкарства”.

Слід вдуматись в слова – одкровення Огієнка, в які впродовж поколінь вчитувались наші одноплеменці за кордоном : „Європо, вільний світе – чи українці не люди, що їхні святині оскверняють без перерви?”; „Гине мова – гине народ!”; „Народ, що легко скидає своє і пристає до чужого, ніколи сильним не буде!” та ін.

Ще хочеться згадати про дуже цікаву пам’ятку нашого народу – „Велесову книгу”. Це пронумеровані дощечки, на яких вирізано текст. Розповідають вони про життя правослов’янського народу у давні часи, коли ще на території України проживали кочові племена – скіфи, кіммерійці і сармати. Це були дуже давні язичеські часи.

Але про цю пам’ятку ми поговоримо іншим разом.



ІІІ. Підсумок уроку.

Запитання:



  1. Коли з’явилося перше слов’янське письмо?

  2. Які писемні пам’ятки нашої країни ви знаєте? Їхні автори.

  3. Назва та автор першої друкованої книги.

  4. Назвіть одних з перших українських письменників і мислителів.



Тема: Бібліотечно-бібліографічні покажчики, списки рекомендованої літератури.

Мета: дати поняття про бібліографію, її призначення, ознайомити учнів з

бібліографічними покажчиками; розвивати уміння і навики складати списки рекомендованої літератури; виховувати любов до книги.



Обладнання: бібліографічні покажчики, картотека газетно-журнальних статей,

тематична картотека, зразки списків рекомендованої літератури.


Хід уроку

І. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово бібліотекаря.

Цікаво було б підрахувати, скільки ви вже книг перечитали. Здається безмежну кількість. У тім, ще не всі. І це прекрасно, бо скільки ще попереду відкриттів й звершень.

Усі ми не раз чули про те, що потрібно любити книги, берегти їх. Але крім цього, книга повинна стати вашим вірним другом, помічником, тому потрібно навчитися правильно нею користуватися. Мандрівник, що потрапив до незнайомого міста або країни обов’язково користуватиметься довідником-путівником. Такі дороговкази існують й у країні книги. Це каталоги, картотеки, що містять потрібну інформацію про будь-яку книгу – прізвище, ім’я, по батькові автора, анотацію, видавництво, місто й рік видання, прізвище перекладачів, редакторів, художників, коректорів, обсяг книги, тираж – вихідні дані. Також у пошуку потрібної інформації нам допомагають рекомендовані бібліографічні списки і покажчики літератури.

З кожним роком у всьому світі зростає кількість друкованої літератури. Їх так багато, що навіть за все життя їх не можна перечитати. Та засмучуватись не варто, адже прочитати всі книги не можливо і не обов’язково.

Головне орієнтуватись у цьому морі книг, зуміти вибрати те, що найбільше цікавить. А допоможе нам у цьому бібліографія.

Що ж таке бібліографія? Більше двох століть розум допитливих бібліографів шукає відповідь на це запитання.



2. Повідомлення учнів-бібліографів.

1 учень. Більше двох століть розум допитливих бібліографів шукає відповідь на

це запитання. Почну з красивою легенди. Згадаємо легенду про Аріадну, дочку крітського царя Міноса. За переказами стародавніх греків, на Кріті, „Острові таємниць”, розміщеному далеко у Середземному морі, був збудований палац-лабіринт з величезною кількістю приміщень і заплутаних ходів, де жило чудовисько, напівлюдина-напівзвір – Мінотавр. Багато гідних і хоробрих юнаків намагалися з ним боротися. Але жоден з них не зміг знайти зворотного шляху із заплутаного лабіринту. Вдалося це лише Тесею.

Мудра Аріадна вручила своєму коханому меч і клубок ниток. Перемігши Мінотавра, за напрямом розпутаної нитки, Тесей легко відшукав зворотній шлях із лабіринту.

2 учень. Розміри книжкових багатств, які постійно збільшуються, для сучасного

читача є аналогічним лабіринтом. Щоб не збитися з дороги і знайти правильний шлях до знань, і учень, і вчений, як легендарний Тесей, повинні володіти чарівною ниткою пізнання.

Саме такою ниткою в лабіринті книг є бібліографія.

Слово „бібліографія” має давньогрецьке походження „бібліо” – книга, „графо” – пишу. Спочатку, приблизно у V ст. до н.е., бібліографами називали людей, які переписували книги.

Після краху античного світу це слово зникло. А з’явилося знову тоді, коли винайшли книгодрукування – тоді бібліографами стали називати типографів. І тільки в першій половині ХVІІ ст. французькі вчені почали користуватися цим словом у тому значенні, яке існує і досі - „книг опис”, за аналогією слів „географія”, „біографія”.

Російський бібліограф Анастасович першим дав визначення бібліографії як науці. А на першій емблемі цієї науки були викарбувані слова „Ключ до всіх знань”.

У грецькій міфології існує 9 муз мистецтва. Наприклад: - Терпсіхора – муза танцю; Мельпомена – муза театру. А французький вчений Лон шан назвав бібліографію десятою музою, яка вміє заполонити розум і душу людини.

3. Словникова робота.

Бібліотека – заклад, де зберігаються та видаються книги для тимчасового користування, читання, ще власне зібрання книжок.

Бібліографія – науковий, систематизований опис книг та інших видань. Список літератури (книжок і статей) на яку-небудь тему або з якої-небудь галузі знань.

Каталог – (грецьке – список) – системний перелік книг, картин, музейних експонатів та інших предметів, складений для полегшення їх розшуку.

Анотація – (лат. зауваження, примітка) – коротка характеристика книжки або її частини. Вона розташовується на обороті титульної сторінки.

Анотація складається з частин, які вказують: а) кому адресована книга; б) призначення; в) короткий зміст.

Покажчик – довідкова книжка, або довідковий список, доданий до книжки, дисертації тощо.

Бібліотекар. Завдання бібліографії не тільки вести опис книг, а й ознайомлення з

їх змістом, вибір і рекомендація читачам найкращих книг. З бібліографією ви вже зустрічалися і багато разів, але мабуть, не підозрювали цього.

Взагалі списки „Що читати влітку”, картотеки в бібліотеці (показ картотек, перелік книг, що радять читати вчителі).

Пригадайте, в яких газетах та журналах ви зустрічали списки або бесіди про книги? Правильно? Це газета „Новачок” та журнал „Однокласник”. Щоб вибрати цікаву книгу для читання, знайти потрібну літературу для підготовки до уроку чи твору, скласти для себе список книг на обрану тему – це можна зробити за допомогою бібліографічних покажчиків.

По формі і зовнішньому вигляді бібліографічні покажчики схожі на звичайні книжки. Проте коли відкриємо і почнемо читати, відразу помітимо різницю – їх неможливо читати, тому що це перелік книг.

Пишуть бібліографічні покажчики не письменники, а працівники наукових бібліотек – бібліографи. Бібліографічні покажчики – це книги про книги. За змістом ці покажчики є різні. Одні з них рекомендують літературу з різних галузей знань – це універсальні бібліографічні покажчики.

Та все ж таки більшість їх є тематичні, тобто рекомендують літературу з певної теми.

4. Практична робота.

Пропоную вашій увазі рекомендований бібліографічний покажчик „Світ гармонії і краси, який розрахований для учнів 7-8 класів.

До покажчика включено кращу науково-популярну, науково-художню та художню літературу про образотворче мистецтво та архітектуру. Покажчик складається з п’яти розділів.

Книжки першого розділу „Мистецтво дивитись і бачити” розкривають перед вами таємниці живопису, графіки, скульптури, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва. Вони розміщені за принципом від загального до конкретного.

Другий розділ „Лінія і колір” присвячений живопису та графіці і має підрозділ „Майстри живопису та графіки”. Розміщення книжок тут – від загального до конкретного, а в підрозділі – за хронологією життя і діяльності митців.

Наступний розділ „Образи скульптури” розповідає про засоби художнього вираження і жанри скульптури. Він включає підрозділ „Майстри різця”. Література розміщена в тому порядку, що і в попередньому розділі.

Чарівний світ архітектури відкриють вам книжки четвертого розділу „Слово про архітектуру”. Література тут розміщена за алфавітним порядком.

З книжок останнього розділу „Сонячні барви декоративно-прикладного мистецтва” ви дізнаєтесь про народні художні промисли, творчість майстрів та народних умільців. Література розміщена за алфавітним порядком.

Для тих, хто зацікавиться образотворчим мистецтвом і захоче спробувати в ньому свої сили, в покажчику вміщено додаток „Для допитливих і кмітливих”.

Глибше зрозуміти кращі зразки вітчизняного образотворчого мистецтва допоможе вам додаток „Альбоми”, де зібрано видання, що розповідають про художні зібрання музеїв, в основному України, а також альбоми, присвячені творчості вітчизняних майстрів живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.

Для зручності користування вміщено допоміжні покажчики, такі як „Алфавітний покажчик авторів та назв книг”, „Алфавітний покажчик імен митців” та „Список діячів радянського образотворчого мистецтва – Героїв Соціалістичної Праці, про яких розповідається в покажчику”, а також „Нові книги, що не ввійшли до покажчика”.

Покажчик „Письменники Черкащини” познайомить вас із письменниками рідного краю.

Бібліографічний покажчик складається з трьох розділів в межах яких матеріал систематизовано за алфавітом прізвищ письменників. Подаються найважливіші відомості з життя і творчості письменників, а також список літератури, яка ширше розкриває життєвий і творчий шлях письменника та його зв’язки з Черкащиною. В кінці подано іменний покажчик.

Покажчик розрахований на широке коло читачів. Ми з вами познайомились з деякими бібліографічними покажчиками.

Як же користуватися ними?

Насамперед уважно прочитай передмову. З неї дізнаєшся з яких розділів складається покажчик, яка література до нього включена. Заглянь також у зміст, це полегшить тобі знайти потрібний матеріал. Подумай, в якому розділі слід шукати потрібну літературу, у ньому є перелік збірки і довідкові книги, які допоможуть вибрати книгу і розібратися в ній. На сторінках покажчика є такі дані про книгу: автор, назва, анотація, тобто коротка розповідь про книгу. На останніх сторінках в алфавітному порядку подані автори і назви всіх книг, названих в покажчику.

Бібліографічні списки можна помітити на сторінках газет, журналів, коли читаємо цікаві розповіді про нові книги, поради що можна читати. Якщо постійно слідкувати за пресою, придивлятись у їх бібліографічні відділи, то завжди можна знати про всі новинки у світі книг.

Неодноразово можна прочитати рекомендовані бібліографічні списки у науково-методичній літературі, навчальних підручниках і посібниках. З ними, ви, безперечно, зустрічаєтесь і звертаєте увагу дуже часто.

У довідковій літературі також є бібліографічні списки. А чи звернули ви увагу на те, що в них коротко розповідається про щось, а в кінці є список додаткової літератури, щоб розширити ваші знання.

В яких енциклопедіях ви зустрічали ці списки?

Так, звичайно, у дитячій енциклопедії. Вона створена спеціально для вас. Кожен її том присвячений окремій галузі знань і закінчується розділом „Що читати?”. Наприклад в т.10 Дитячої енциклопедії „Література і мистецтво” у рекомендованому бібліографічному списку „Що читати з літератури?” запропоновано літературу про письменників, художників, композиторів, акторів.

Отже, за допомогою бібліографічного рекомендаційного списку покажчика, ви зможете вибрати собі потрібну книгу для читання; орієнтуватись у величезному книжковому морі.

5. Бесіда з учнями:


  1. Як побудовані бібліографічні покажчики?

  2. Які ви знаєте види покажчиків?

  3. Чим відрізняється покажчик від тематичного каталогу?

  4. Які бувають списки рекомендованої літератури?ІІІ. Підсумок уроку.

ІV. Домашнє завдання.

Скласти рекомендаційний список літератури „В світі цікавого”, „Шукачам пригод та фантастики”.




9 клас


Тема: Необхідність та практичність картотек.

Мета: з’ясувати роль періодичних видань у суспільному житті; познайомити учнів з фондом періодики.

Розглянути картотеку газетно-журнальних статей.



Обладнання: систематичні картотеки газетно-журнальних статей.

Хід уроку

І.Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. Періодичні видання містять дуже багато корисної і цікавої інформації. Щоб можна було скористатися цією інформацією у будь який час для цього у бібліотеках створюється система картотек. Кількість їх залежить від кількісного складу, потреби, обсягу і змісту бібліотечних фондів, а також від складу читачів бібліотеки, їх запитів та рівня інформаційної роботи бібліотеки. Наша шкільна бібліотека веде кілька картотек.(Розглядається схема “Картотеки шкільної бібліотеки”)

Найбільш популярними серед читачів є тематичні картотеки на такі теми: “Картотека хрестоматійних творів зарубіжної літератури”, “Картотека хрестоматійних творів української літератури”, “На допомогу вчителям-предметникам” та багато інших.

Як створюється картотека і для чого вона потрібна? Картотеки вміщують бібліографічні описи статей із газет, журналів, книг на різні теми. Коли до бібліотеки надходять періодичні видання бібліотекар уважно перечитую кожну статтю, і якщо стаття несе в собі інформацію яка може бути використана у навчанні та для інших потреб на таку статтю заводиться каталожна картка. Запис картки каталогу відрізняється від запису картки картотеки:

Картка в каталозі:


  • автор

  • назва книги

  • вихідні дані

  • головні елементи

Картка в картотеці:

  • автор

  • назва статті

  • адреса статті (назва і дата виходу періодичного видання)

Наприклад:

Яворницький Д.І.

Із української старовини: Наук.-худож.кн..: Для серед. та ст. шк. віку / Пер. з рос. Ю.О.Іванченка; Мал. М.С.Самокиша та С.І.Васильківського. – К.: Веселка, 2001. – 176с.: іл.

Кульчицький С.

Голодомор-33: Чому і як? // Дзеркало тижня. – 2006. - №45 (624). – 25 листопада – 1 грудня

Після цього картки розміщуються в картотеках відповідно до тем і розділів картотек.

Отже, тепер ви зрозуміли, що при написані реферату чи доповіді на задану тему можна користуватися не тільки систематичним каталогом, а і картотеками що є у бібліотеці. Але, знайшовши потрібну статтю в картотеці, треба зорієнтуватися, де знаходиться фонд періодичних видань і за адресою статті знайти її в газеті чи журналі. Зазвичай у бібліотеках фонд періодичних видань відокремлюється чи виділяється. Газети в основному залі зберігаються 2 роки, журнали – 5. Якщо стаття виходить за ці рамки, то газети і журнали передаються до книгосховища. І щоб отримати потрібну статтю необхідно заповнити бланк-замовлення за яким бібліотекар відшукає її у книгосховищі. При заповненні потрібно буде згадати навички бібліографії.

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

А тепер, щоб засвоїти матеріал, ви користуючись системою картотек, повинні будете зробити бібліографічну підбірку (список) статей на теми за вибором :

“Місто в якому я живу”

“Давні промисли та ремесла нашого народу”

“Історія книгодрукування”

“Новорічні свята”



ІV. Домашнє завдання.

Зробити бібліографічну підбірку “Історія Шполянського краю”



Тема: Історія виникнення та види каталогів.

Мета: познайомити дітей з історією створення каталогів, довести його значимість в бібліотеках та важливість вміння ним користуватися.

Обладнання: каталоги шкільної бібліотеки.
Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар.Ви всі бували в бібліотеці, чи в нашій шкільній, чи у міській. Всі бачили і знаєте скільки там знаходиться книг. Жодна людина не може прочитати всі книги, що знаходяться в бібліотеці, видаються у нашій країні. Жоден бібліотекар на в змозі запам’ятати всі книги що є. Але ж бібліотекар повинен швидко і якісно обслуговувати своїх читачів. Тому на допомогу бібліотекарю приходять каталоги.

Каталог – слово грецького походження, означає перелік – книг, рукописів, музейних експонатів.

Потреба створювати каталоги виникла відразу після того, як почала розвиватися писемність. Перший каталог – перелік книг на глиняних табличках – знайдений археологами при розкопках одного з міст стародавнього Шумера. За часів стародавнього світу Ашурбанапал, один з останніх ассірійських царів, зібрав в своїй столиці Ніневі багату бібліотеку шумерських та вавілонських літературних творів та наукових трактатів. Перевага цієї бібліотеки не тільки у великій кількості “глиняних книг”, зібраних царем. Вперше в історії книги підбиралися та розставлялися по розділах, враховуючи зміст (тобто систематизувалися за темами – зародження систематичного каталогу). Посланці царя їздили по всій країні, розшукуючи в храмах стародавні таблички, списували їх для царської бібліотеки. Цар уважно слідкував за поповненням бібліотеки. Книги не тільки збиралися і зберігалися, на глиняних табличках вказувалася назва твору, кімната і полиця на якій він зберігався. Таким чином – це був своєрідний каталог, складений 25 віків тому.

Одна із перших бібліотечно-бібліографічних праць була створена поетом та вченим, головою Олександріївської бібліотеки Калі махом (310-240 рр. до н.е.). Його “Каталог писателей, просиявших во всех областях, и трудов, которие они сочинили” складався з 120 томів.

Бібліотека Багдадського халіфа Візир-ас-Сахіда нараховувала близько ста тисяч книг. Більшу частину життя він провів в воєнних походах і його завжди супроводжував караван з книгами. Причому верблюди йшли по порядку літер алфавіту, і караванник-бібліотекар міг швидко знайти потрібну книгу. Це був свого роду каталог – алфавітний.

В епоху Відродження гуманіст та вчений Конрад Геснер (1516 - 1565) створив знамениту “Загальну бібліотеку” – працю в якій враховано і описано більше 15 тисяч видань по всіх галузях науки трьох тисяч авторів. Ця праця по праву вважається вершиною серед інших бібліотечних праць того часу. На звороті титульної сторінки звернення до читачів, яке закінчується такими словами: “Не для себя, а для общих знаний я это составил. Так ведь, пчелы, и вы не себе готовили мед!”

Перші каталоги являли собою списки-переліки книг, які зберігалися в бібліотеці. Із зростанням книжкового багатства такі списки не могли задовольнити ні бібліотекарів, ні читачів. Тому на початку ХІХ ст. З’явився новий вид каталогу –картковий, який існує і понині. Залежно від способу групування карток каталоги поділяються на алфавітні, систематичні, предметні.

В алфавітному каталозі картки групуються у алфавітному порядку.

Систематичний каталог розкриває фонд бібліотеки за змістом. У ньому всі картки розташовані за певною логічною системою знань (згідно таблиць УДК або ББК). Всередині цих розділів – за алфавітом прізвищ авторів або ж назв книг.

Предметний каталог – це каталог, в якому картки з бібліографічним описом різних видів друкованої продукції групуються за змістом, але не за галузями знань, а за предметами чи питаннями, яким вони присвячені.

Чим більша кількість книг у бібліотеці, тим більші каталоги. Каталожні картки розташовуються в каталожних ящиках, які містяться в каталожних шафах.

У нашій бібліотеці така шафа одна, але є бібліотеки де каталоги займають цілі зали. Тому дуже важливо вміти користуватися каталогом. Бо коли ви закінчити школу і поступите до ВНЗ то користуватися бібліотекою прийдеться дуже часто. І хоч зараз великі бібліотеки комп’ютеризовані та пошук потрібної книги чи інформації все одно починається із каталогів.

Не знаючи структури каталогу, принципу розміщення каталожних карток у ньому, шифру, книгу знайти в бібліотеці неможливо.



Отже на сьогоднішньому уроці ми розглянули що таке каталог, його види, призначення, необхідність при роботі в бібліотеці. на наступних уроках ми більш досконало познайомимося із видами каталогів і навчимося ними користуватися.


Каталог: 11biblioteka
11biblioteka -> Українська література упродовж століть зазнавала тяжких
11biblioteka -> Робочі таблиці ббк для шкільних бібліотек
11biblioteka -> Бібліотечні уроки та бесіди для учнів
11biblioteka -> Сценарій свята книги Зала святково прибрана. Оформлено книжково-ілюстративну виставку „Твій друг книга”
11biblioteka -> Концепція інформатизації мережі бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів україни
11biblioteka -> Бібліографічні джерела
11biblioteka -> Опрацювання документів та організація довідково-бібліографічного апарата шкільної бібліотеки опрацювання документів та організація довідково-бібліографічного апарата


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал