Бібліотечні уроки 1-11 класи Анотація „Люди перестають мислити, коли перестають читати”



Сторінка3/7
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1,69 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7

Тема: Щоденник читача.


Мета: навчити вести “щоденник читача”, визначати жанр твору, головних героїв, коротко передавати зміст прочитаного. Виховувати бажання читати, прививати любов до української літератури.

Обладнання: Книжкова виставка “У світі казок і пригод”, схема “Щоденника читача”, роздатковий матеріал - В.Сухомлинський “Яблунька і літо”, “Купа сміття”.

Хід уроку.

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. Діти, ви вже закінчуєте 4 клас, умієте добре читати. Хтось читає більше, хтось менше. Попереду літні канікули і ви багато прочитаєте цікавих книг, історіями з яких ви захочете поділитися зі своїми товаришами. Але ви мабуть помічали, що з часом забувається прочитане. Так от, щоб цього не трапилося з вами я навчу вас вести “Щоденник читача”.

Для чого він потрібний? - спитаєте ви. А ось для того, щоб можна було будь коли пригадати які книги ви читали, посперечатися з друзями хто з вас більше прочитав, згадати всіх героїв улюбленого твору.

Зараз давайте подивимось схему “щоденника” і вам усе стане зрозуміло. (розглядаємо схему і бібліотекар коментує кожен стовпчик)

ЩОДЕННИК ЧИТАЧА



з/п


Дата

прочитання



Автор, назва книги, жанр

Герої

твору


План твору або

короткий запис



Примітки

1

15.04.06

Народна казка

“Колобок”



Дід, баба, колобок, зайчик, ведмедик, вовчик, лисичка.


Казка про колобка, який утік від діда, баби, зайчика, ведмедика, вовчика, а лисичка його перехитрила і з’їла.




2



24.04.06

В.Сухомлинський

“Яблунька і літо”,


оповідання

Хлопчики Юрко, Мишко, Андрійко.

Оповідання про те, як хлопчики Юрко і Мишко повинні були поливати яблуньку але понадіявшись один на одного, жодного разу цього не зробивши. Поливав яблуньку Андрійко. Яблунька за літо підросла і хлопчикам було соромно.




Практична робота

А зараз щоб ви краще засвоїли цей матеріал зробимо невеличку роботу. Ви всі маєте зошити, за допомогою олівця і лінійки розграфіть сторіночки майбутнього “щоденника”.(діти виконують завдання)

Тепер, щоб ви краще запам’ятали порядок заповнення “щоденника” ми з вами постараємося зробити це разом. У кожного із вас є на парта твір В.Сухомлинського “Яблунька і літо”. (Коментоване читання твору, відповіді на питання:)


  1. Стислий переказ твору

  2. Визначіть жанр твору

  3. Назвіть головних героїв твору

( робимо запис до “щоденника”)

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Самостійне опрацювання твору:



  1. Читання оповідання В.Сухомлинського “Купа сміття”

  2. Запис в “Щоденник читача” Перевірка та обговорення записів.

ІV. Підсумок уроку.

  • Які твори ми читали?

  • Як правильно вести “Щоденник читача”?

Отже, ви тепер побачили і зрозуміли як потрібно вести “Щоденник читача”. Тепер коли ви будете читати твори обов’язково робіть записи в “щоденнику”. А особливо він вам пригодиться коли ви отримаєте завдання на літні канікули прочитати програмові твори. Зробивши записи ви легко й швидко зможете потім пригадати про що читали в тому чи іншому творі.

Домашнє завдання. Прочитати цікавий твір, записати у читацький щоденник.


6 клас

Тема: Вибір книги (урок проводиться в бібліотеці).
Мета: навчити учнів самостійно вибирати книгу та користуватися картотекою ( на практиці ).

Обладнання: книжкові виставки, тематичні полиці, картотека.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ігровий момент: бібліотекар пропонує учневі самостійно, без підготовки, вибрати книгу. Учень довго шукає і знаходить потрібну книгу лише з допомогою бібліотекаря.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. В нашій країні, для вас, діти, видається безліч цікавих книг. Про теперішнє й далеке минуле, про космос і життя морів та історію нашої Батьківщини. Книг дуже багато і прочитати їх всі просто не можливо. Ви приходите і вибираєте собі ту книгу, яка вам найцікавіша і найпотрібніша.

Але як це зробити?

Ми щойно пересвідчилися в тому, що дуже важко вибрати книгу , якщо не знаєш як це правильно зробити.

Бібліотекар звертає увагу учнів на стелажі, бере книгу з полиці і продовжує розповідь.

Перш за все в цій ситуації нам допоможе сама книга та її елементи. Елементи книги це: обкладинка, корінець, сторінки, ілюстрації і титульна сторінка. На титульній сторінці розміщені вихідні дані про книгу. Це: автор книги, її назва, для якого віку вона призначена, коли вийшла з друку і де саме, і яке видавництво її друкувало. А з другої сторони титульної сторінки розміщена анотація на книгу.



Анотація – короткий опис книги, тобто про що в ній розповідається. Саме з цих даних можна скласти уяву про цю книгу, чи вона цікава для вас. Ще є в книзі передмова, прочитавши її ви дізнаєтесь про автора цієї книги, які він ще написав твори. В кінці книги є зміст, він також розповість вам про що вона. Окрім книги, ви ще можете звернутись до книжкових виставок.

Бібліотекар звертає увагу дітей на книжкові виставки.

Книжкові виставки є на різні тематики і про історію нашої країни, і про рідну мову, і про забуті імена в нашій літературі, а також : „Нові надходження”. На цій виставці можна побачити нові книги, які щойно надійшли до бібліотеки. Ще в бібліотеці є каталоги й картотеки, рекомендаційні списки літератури, з їх допомогою можна вибрати книгу.



Картотека – вид бібліографічного посібника, реалізованого в картковій формі. Картотеки розширюють пошукові можливості, розкривають фонд бібліотеки в різних аспектах, дозволяють виділити літературу з найактуальніших тем.

(Бібліотекар показує дітям картотеку і як нею користуватись)

Ще, діти, можна вибрати книгу за рекомендацією бібліотекаря чи свого товариша, який прочитав книгу і вона йому сподобалась.



V. Закріплення матеріалу.

Для закріплення матеріалу бібліотекар ставить дітям кілька запитань.



  1. Що таке анотація? На якій сторінці книги вона розміщена?

  2. Що таке картотека, як її використовують при виборі книг?

  3. Ваші помічники у виборі книг.

Ігровий момент. Після закріплення матеріалу той же учень йде до стелажів, щоб вибрати книгу і це вдається йому набагато легше.

VІ. Підсумок уроку.

Читайте, діти, книги! Книга – це постійний супутник людини, вона супроводжує нас в усьому житті. книга навчає нас рідної мови, вчить відчувати красу слова, усвідомлювати його велику силу. Любімо книгу, відносьмося з повагою до тих, хто творить для нас ці найдорожчі скарби людських знань.



Тема: Періодичні видання. Принцип організації матеріалу і змісту.

Мета: ознайомлення дітей з періодичними виданнями; виховання у дітей бережного ставлення до періодики; всебічний розвиток дитячого кругозору.

Обладнання: виставки літератури „Все про все”, „У гості до журналів”; плакати „Як читати газети і журнали”, „Читаємо разом з батьками”, „Як випускають газету в друкарні”; текст вікторини.

Хід уроку.

Девіз-епіграф.

Читай газети і журнали!



І подолай усі тенета.

Дізнаєшся про всесвіт гарний,

Труди твої не будуть марні.

І. Організаційний момент.

Загадка.

Крила птаха не з пір’їн,



А з паперу і з новин.

Він щодня на диво-крилах

Їх розносить по квартирах.

„За одну лише хвилину

розповім вам всі новини,

щиру правду розкажу”.

(Газета).



ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Бібліотекар. Дорогі діти! Кожен день, в будь-яку погоду, в усі будинки приходять свіжі газети і журнали. З них ми дізнаємося про новини та події, які відбуваються поряд, а також в різних країнах. Де знайшли залізну руду, де побудували завод, які зробили відкриття, яких рекордів досягли спортсмени. Разом з газетами та журналами до нас в будинок приходять незвичайні люди: поети, композитори, вчені, винахідники, мандрівники, політичні діячі та ін. Звідкіля газета так швидко взнає новини? Скажіть, будь-ласка.



(Діти відповідають).

Так, дійсно, в усіх куточках світу, у газети є свої кореспонденти, які уважно слідкують за життям і про саме цікаве негайно повідомляють газети. По радіо, телефону, телеграфу приходять до редакції новини. А наступного дня ці новини з’являються в газеті. Газети та журнали друкують великим тиражем на спеціальних машинах в друкарнях. Тому одночасно свіжі номери періодики читають мільйони людей. Багато людей беруть участь у виданні газет та журналів – кореспонденти, редактори, художники, друкарі та інші люди, які працюють на друкарських та складальних машинах. А ще ті, хто виробляє газетний папір, друкарську фарбу, друкарські машини... А готову продукцію розвозять в усі кінці світу машини, потяги, літаки, пароплави. Коли ви тримаєте у руках свіжий номер газети, одночасно з вами такий же номер читають тисячі людей. Це тому, що газети друкують величезними накладами, у багатьох примірниках.

Бесіда.

1. Скажіть, як ви думаєте, чому газети і журнали називають періодичними виданнями?

2. А чи знаєте ви, що означає слово „газета”?

3. Коли з’явилися перші газети?

4. Які ви знаєте дитячі газети і журнали?

Розповідь дітей.

Учень 1. Перша газета з’явилась у Римі у І ст. до Р.Х., але мало чим нагадувала сучасну. Тогочасна римська держава вела переможні війни проти своїх сусідів. У Римі видавалися закони, обов’язкові для всіх громадян, - про податки, підготовку до військових походів, уведення нового календаря тощо. Але як зробити, аби про ці закони відразу дізнавалися усі римляни? Як повідомити, щоб не затримуючи, вносили до казни гроші та коштовності?

Учень ІІ. Вихід знайшов визначний діяч давньоримської держави Юлій Цезар. Він наказав поставити у центрі міста великі гіпсові плити, на яких записували розпорядження римських властителів, повідомляли про події, що відбувались у місті. Плити виставляли протягом тривалого часу, до початку ІV ст.

Учень. А своє ім’я газеті подарувала дрібна венеціанська монета „гадзетта”.

Колись за таку „газету” можна було добре поснідати, придбати дешевий одяг. Коли у Венеції з’явилися невеличкі дрібно списані сторінки з повідомленнями про різні країни, державних діячів, політику та торгівлю, за них теж платили одну гадзетту. Так народився термін „газета” – друкарське видання.

Учень 4. Перша російська друкована газета „Ведомости” видавалась за Петра І з 1702 р. У газеті було від 2 до 22 сторінок, і всі вони містили повідомлення про військові баталії, виливання гармат, розвиток науки.

Учень 5. Не шовкова сукня, а шовкова газета прославила перукарське місто Пуерто – Макдональдо 1915 року. Редакція газети „Орієнте” почала друкувати своє видання на шовку. Газетярі змушені були вдатися до такого дивацтва, оскільки в місті не було паперу.

Учень 6. У сучасному Парижі виходить багато курйозних газет, серед яких особливою популярністю користується газета „Ласунка”. Вона друкується на еластичному вафельному листку. Прочитавши газету, її можна з’їсти, запивши чаєм.

Учень 7. В Україні перша газета з’явилася у Львові 1749 року. Вона мала назву „Львовский курьер”.

Тепер у всіх країнах світу виходить понад 30 тис. назв газет.

Учень 1. Слово „журнал” у перекладі з французької мови означає „щоденник”. Журнал – це також періодичне видання.

Учень 2. Тодішні журнали вміщували повідомлення про різні події і мало чим відрізнялися від газет. Але, читачів дивували повідомлення, що йшли одне за другим. Наприклад: над Португалією випав вогняний дощ, у південних морях відкрито нові острови, у присутності короля відбулася прем’єра п’єси Ж.Б.Мольєра. Читачі чекали пояснень. Такі роз’яснення вміщували у журналах. З’явились політичні, наукові та літературні журнали.

Учень 3. Перші журнали в Україні з’явилися на початку ХІХ ст. Вони видавалися у Харкові. Серед них сатиричний журнал „Харківський Демократ” (1816), літературно-художній журнал „Український вісник” (1816-1819), „Український журнал” (1824-1825). За виглядом журнал нагадує книгу.

Бібліотекар. Зараз видається багато дитячих та молодіжних журналів. Журнал для дітей та юнацтва засновано українським державним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді.

Бібліотекар. Спробуємо перегорнути сторінку, яка розповіла про історію виникнення газет та журналів. І зупинимось на іншій – познайомимось із українськими журналами і газетами для дітей.

Учень. Я виписала „Зірку”.

Газета знає все:

Як жити і як вчитись

Розкаже вам про це.

Газета „Зірка” побачила світ ще в 1925 році і досі вона є однією із найулюбленіших газет українських дітей.

Учень 2. Газета „Перченя” – найвеселіша газета, з нею до нас приходить гарний настрій, позитивні емоції. Тому і люблять її діти.

Газета „Перченя”

Це друг для всіх.

Газета „Перченя”

Веселий сміх.

Учень 3. Чи читаєш ти „Барвінок”?

Друже мій, читай „Барвінок”,

Передплачуй без вагань.

28 лиш сторінок,

А цікавинок, а знань!
В ньому, вічно молодому,

Все для нас – краси зразок.

Скільки віршиків у ньому!

А малюнків, а казок!

Що краса це барвінкова

Знають юні і малі,

А духмяна рідна мова

Рідні пахощі землі!

А мандрівки, а пригоди,

Серед буднів, серед свят!

Ще й любов’ю до природи,

До звірят і пташенят.

Знайдеш ти й веселі жарти,

Разом ми посміємось.

(Прочитать пильніше варто

- і впізнаєш ти когось!)

А ще хочу я, щоб знав ти,

Що між друзів є твоїх

Барвінчаті космонавти, -

Прочитаєш і про них!

28 лиш сторінок,

А цікавинок, а знань!

Друже мій, читай „Барвінок”

Передплачуй без вагань!

(Д.Білоус)

Учень 4. Перший номер цього журналу побачив світ у січні 1928 року. Тут є рубрики:

„Цікавинки про все на світі”,

„Барвінкова аптека”,

„Історія відкриттів”,

„Усе починалося з колеса” тощо.

„Барвінок” – найкращий журнал у світі!

„Барвінок” подобається всім українським дітям!

Учень 5. Журнал „Друг” – це журнал для тих, хто полюбляє котів. Видається він у Москві.

Учень 6. Для тих, хто цікавиться технікою, виходять такі журнали: „Техніка молоді” – видається з 1933 р., „Світ науки”, „Моделіст – конструктор”.

Учень 7. Для тих, хто хоче працювати з комп’ютером – журнал „Домашній ПК”.

Учень 1. Росте, росте „Соняшник”

На радість малятам,

Виглядають з-під пелюсток

Чорні оченята.

Журнал із сонячним ім’ям –

Кольорове свято.

Недаремно його люблять

Хлопці і дівчата.

Учень 2. Я отримую „12”

З кожного предмета,

Бо дружу я із „Дзвіночком”,

Скажу по секрету.

В ньому все, що треба,

Беру для навчання –

І казки, і вірші,

І оповідання.

Учень 3. Журнал наш „Клас”

Ну просто класний!

Він відкриває світ прекрасний!

Хто „Клас” читає,

Той про все на світі знає.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Бібліотекар. Дуже цікаві видання.

Ми з вами озна йомилися з періодичними виданнями для дітей середнього шкільного віку. І для закріплення матеріалу невелика вікторина:

1. Що таке періодичні видання?

2. Що ми називаємо „рубрикою”?

3. Які дитячі газети ви знаєте?

4. Що означає слово „газета”?

5. Що означає слово „журнал”?

6. Які дитячі журнали ви знаєте? Виписуєте?

V. Домашнє завдання.

1. В бібліотеці взяти журнали, які ми сьогодні не згадували („Пізнайко”, „Однокласник”, „Натураліст”, „Веселі уроки”, „Весела перерва”, газета „Новачок”) і на наступний урок розповісти про цікаві рубрики.

2. Із тлумачного словника виписати значення слів „Газета”, „Журнал”.

VІ. Підсумок уроку.

Бібліотекар. Швидко збіг час і завершилась наша зустріч. Сподіваюсь, що вона для вас була приємною і корисною. Читайте! Хай не буде у вашому житті жодного дня, щоб ви не прочитали хоча б однієї сторінки книги, газети чи журналу!


Тема: Відгук про книгу.

Мета: допомогти учням виробити вміння висловлювати свою думку

про прочитану книгу.



Обладнання: плакат на тему : „Як писати відгук про книгу”, який включає в себе такі запитання :

  1. Про що йдеться в книзі?

  2. Хто головний герой твору?

  3. Чи сподобались вам персонажі твору? Які саме і чим?

  4. Чи вдалося, на вашу думку, авторові відкрити свій задум у творі?

  5. Що не сподобалось у книжці?

Хід уроку .

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Виклад нового матеріалу.

Любі діти, ще з 5-го класу ми привчалися до самостійної роботи з книжкою, до вдумливого читання, до аналізу прочитаного, а також виробляли вміння виступати перед своїми однокласниками з оцінкою твору.

Та зараз ви вже старші на рік і сьогодні ми з вами спробуємо виробити вміння висловлювати свою думку про прочитану книжку. На цю тему у нас сьогодні окреме заняття, на якому я розповім вам , як писати відгук про книгу, і дам домашнє завдання написати відгук про будь яку прочитану вами книгу задану на позакласне читання чи ту, що справила на вас найбільше враження.

Кожний твір, діти, містить у собі заряд ідейної енергії. Кожен твір існує для того, щоб впливати на читача, щоб виховувати його, формувати світогляд, світовідчуття, волю і художній смак.

Поки не прочитана остання сторінка , у вас не припиняється складна робота уяви, пам’яті, думки – і тільки завдяки цій роботі прочитане вами не розпорошується у свідомості окремими кадрами, які одразу забуваються. Лише завдяки цій роботі всі окремі враження, сцени, образи поєднуються в цілісну картину життя. І поки у вашій голові не відбудеться ця важлива робота свідомості, твір можна вважати не прочитаним.

ІІІ. Закріплення нового матеріалу.

( Бібліотекар зачитує зразок відгуку про книгу)

ІІІ. Домашнє завдання.

Отже ваше завдання : уважно прочитати й осмислити всі події, що відбуваються в творі і висловити свою думку про прочитане на папері.

Для того, щоб вам було легше написати цей відгук, перепишіть собі запитання, розміщені на плакаті.

На написання відгуку про книгу дається один тиждень.

7 клас


Тема: Довідковий апарат книги
Мета: ознайомити учнів із довідковим апаратом книги,

розвивати в них вміння користуватися книгою та виховувати

любов до читання.
Обладнання: книги, що допоможуть продемонструвати всі елементи

довідкового апарату.



Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Виклад нового матеріалу

Розповідь вчителя:

Щоб розпочати роботу з книгою, спочатку треба ознайомитись з нею. Це дасть загальне уявлення про основну тему та ідею книги, особливості викладу матеріалу і стиль.

Ознайомлення з книгою слід розпочинати з титульної сторінки, на якій вказане прізвище автора, назва книги , для якого віку вона призначена, коли вийшла з друку і в якому місті та яке видавництво її друкувало.

Читачеві, який багато читає, про авторитетність книги чимало може сказати прізвище її автора тому, що є багато письменників, які завойовують своїми творами любов і визнання читачів. Думка про якість книги не відомого раніше автора складається вже в процесі роботи над нею. Є й такі книги, що створюються великими колективами людей, у них вказують прізвища тих , хто їх впорядкував чи редагував.

Титульна сторінка – це дуже важлива частина книги, бо містить основні відомості про книгу.

Та ще крім титульної сторінки треба ознайомитися з апаратом книги.



Апарат книги – це науково-довідкові матеріали , що автор, упорядник чи редактор книги додають, щоб дати інформацію читачам про зміст і структуру книги, пояснити важкі для сприйняття місця, охарактеризувати описані події й осіб , вказати використану літературу тощо.

Складники апарату книги – це анотація , передмова , вступна стаття , примітки й коментарі , словник важкозрозумілих слів , післямова, біографічна довідка про автора, покажчик , список літератури, резюме, зміст, друкарське оформлення , ілюстрації, схеми і таблиці.

Інформація, яка здобувається при ознайомленні з титульною сторінкою книги, доповнюється анотацією, розміщеною на звороті титульної сторінки.

Анотація – це коротка характеристика книги. Вона дає коротку, але вичерпну відповідь на питання про зміст книги. В анотаціях до художніх творів іноді бувають стислі відомості про автора книги.

Упорядники, редактори, перекладачі або автори пишуть передмови до книги. У них характеризують історичні обставини і факти особистого життя автора, що спонукали до написання книги.

Подібну до передмови роль відіграє в книжці вступна стаття. ЇЇ завдання – підготувати читача до зрозуміння та засвоєння матеріалу. Буває так, що замість передмови в кінці книги розміщують післямову, яку пише упорядник , перекладач, редактор чи сам автор. Післямова за змістом схожа на передмову, її завдання – дати відповіді на запитання, що виникають під час читання, доповнити й показати значення книги в нашому житті.

Резюме іноді подається у наукових збірках в кінці кожної праці – це стислий висновок, перелік її основних положень.

Ще в кінці книги іноді вміщують коментарі. Це слово латинського походження – це додаткові про описані в книзі події, історичних діячів і митців. Коментарі діляться на: історико-літературні, текстологічні, реальні і лінгвістичні , тобто мовні.



Реальні коментарі – фактичні довідки про час і місце описаних автором подій, дають пояснення про згаданих людей чи організації.

Лінгвістичний коментар – це переклад вжитих автором іноземних слів, тлумачення малозрозумілих чи застарілих висловів. Він подається в кінці сторінки під основним текстом чи в кінці книги.

Цінний довідковий матеріал – це авторські і редакційні примітки. Авторські примітки іноді становлять нерозривну частину тексту. Редакційні характеризують різні події, довідки про з’їзди, конференції, наради.



Примітки розміщують або в кінці твору, або внизу сторінок як виноски.

Ще книги мають такі елементи, які допомагають читачеві зорієнтуватись у їхньому змісті, допомагають швидко знайти потрібні відомості. Це зміст та різні покажчики книги.

Зорієнтуватися в матеріалах, вміщених у книзі та знаходити потрібні розділи найкраще допоможе „зміст”. Зміст розташований у кінці книги, а іноді на її початку.

Зміст – короткий ( простий ) план твору, він розкриває основну суть книги.

Деякі книги мають допоміжні покажчики, з їхньою допомогою легше зорієнтуватись у тексті книги.

Є алфавітні покажчики, вони бувають у збірках віршів, коли в них багато творів.



Предметні покажчики орієнтують у термінах і поняттях , ужитих у книзі. У предметнім покажчику в алфавітному порядку дається перелік всіх предметів, понять та термінів, про які йдеться у книзі. Це допомагає швидко знайти відповіді на важливі чи потрібні питання.

Іменні покажчики уміщують у зібраннях творів, збірниках, монографічних дослідженнях. Вони допомагають знайти сторінки, на яких розповідається про певних людей, іноді в них наводяться їхні імена, дати життя та важливі факти біографії.

Ще бувають покажчики географічних назв, періодичних видань, ілюстрацій тощо.

В підручниках і книгах на суспільно-політичні теми часто подаються списки літератури – це перелік основних чи рекомендованих для вивчення праць, які поглиблюють знання. їх використовують при підготовці рефератів , курсових та дипломних робіт.

В книгах велике значення відіграють ілюстрації, малюнки, фотографії, креслення та карти, вони добре доповнюють зміст. Зустрічаються книги майже повністю ілюстровані. Наприклад, у нашій країні велика увага приділяється ілюструванню книг, над цим працюють найкращі художники.



ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу:

  1. Де розміщена титульна сторінка і що на ній вказують?

  2. Що таке анотація?

  3. Для чого в книзі потрібні коментарі?

  4. Які покажчики ви запам’ятали?

ІV. Домашнє завдання.

Напишіть анотацію на щойно прочитану книгу.




Каталог: 11biblioteka
11biblioteka -> Українська література упродовж століть зазнавала тяжких
11biblioteka -> Робочі таблиці ббк для шкільних бібліотек
11biblioteka -> Бібліотечні уроки та бесіди для учнів
11biblioteka -> Сценарій свята книги Зала святково прибрана. Оформлено книжково-ілюстративну виставку „Твій друг книга”
11biblioteka -> Концепція інформатизації мережі бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів україни
11biblioteka -> Бібліографічні джерела
11biblioteka -> Опрацювання документів та організація довідково-бібліографічного апарата шкільної бібліотеки опрацювання документів та організація довідково-бібліографічного апарата


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал