Академія педагогічних наук україни система контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи



Сторінка3/7
Дата конвертації01.12.2016
Розмір2,57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Вправа 123 Задача 107

Дату, назву роботи та її вид (вправа, словниковий диктант1 тощо) учні записують, починаючи з 2-го класу початкової школи. У 4 класі дату виконання роботи з мов записують словами, з математики — на розсуд учителя.

У зошитах для контрольних робіт, що виконуються в класі, учні пишуть дату, вид завдання і заголовок тексту.

Запис учнями виду роботи (словниковий, попереджувальний диктант) здійснюється за вказівкою вчителя (за функціональною потребою).



Наприклад:

23 грудня

Диктант

Зима


12 квітня

Математичний диктант


Під час виконання письмової роботи учні повинні додержувати абзаців.

Необхідно стежити, щоб учні дотримувалися однакових інтервалів між словами, дописували кожен рядок до кінця, орієнтуючись на правила переносу, не виходячи за межі рядка.

Якщо потрібно виправити помилку, учень має закреслити неправильно написану літеру чи цифру навкіс (справа наліво) і замість неї зверху написати потрібну літеру чи цифру. Якщо треба замінити слово, словосполучення, речення чи приклад у ході виконання роботи, то те, що підлягає заміні, слід закреслити тонкою горизонтальною лінією, а не брати в дужки, оскільки дужки є пунктуаційним знаком, і далі записати правильно.

Виправлення (закреслення та поновлення) написаного робити ручкою, а не олівцем.



ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ З МОВ

У період навчання грамоти учні 1-го класу виконують навчальні завдання в зошиті з друкованою основою (зошити для письма і розвитку мовлення), де подано зразки написання літер, їх поєднань, окремих слів і речень, а також вправи на розвиток мислення і мовлення школярів.

У 2-4-х класах на уроках української та російської мов паралельно із звичайним зошитом використовують зошити з друкованою основою (один із зошитів), рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

Зошит з друкованою основою використовують як на уроці, так і під час виконання домашніх завдань. Після опрацювання теми за підручником зошит з друкованою основою перевіряють, виконання завдання оцінюють.

Щоб навчити першокласників орієнтуватись у розлініюванні зошита та для виконання індивідуальних, диференційованих вправ і завдань, починаючи з листопада 1 класу, можна паралельно практикувати виконання окремих завдань у шкільних зошитах з таким самим розлінуванням.

Для виконання різноманітних завдань, пов'язаних з мовним аналізом (креслення схем речень, звуко-складової структури слів, «друкування» тощо), першокласники ведуть окремий зошит у клітинку з графічною сіткою № 5.

У 3 класі на уроках української (російської) та іноземної мов протягом усього півріччя учні продовжують писати в зошитах у дві лінії з контрольними похилими (зошит з графічною сіткою № 1) або в зошитах у дві горизонтальні лінії без контрольних похилих (зошит з графічною сіткою № 2). У 2 півріччі краще підготовлені учні поступово переходять на письмо в одну лінію. Повний перехід усього класу на письмо в одну лінію може бути закінчений наприкінці 3 класу або в 1 півріччі в 4 класі. Висота малих літер становить близько 4, 0 мм.

У період навчання грамоти (в 1 класі) дату виконання завдань, слова «Класна робота» та «Домашня робота» учні не пишуть. У цей період між завданнями класної і домашньої робіт учні залишають по два робочі рядки для записів чи поміток учителя.

Записи на новій сторінці зошита учні починають робити з першого рядка.

Початок запису тексту і його заголовок виконують на одній сторінці. Якщо залишаються вільні рядки на сторінці, то їх використовують для виконання інших завдань на розсуд учителя.

Між датою і назвою роботи (класна, домашня), між назвою та видом роботи, а також між видом роботи та заголовком рядок не пропускають.

Між заключним рядком тексту однієї письмової роботи і наступної слід пропускати два робочих рядки (для відокремлення однієї роботи від іншої та для виставляння оцінки).



ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ З МАТЕМАТИКИ

Навчальні вправи чи інші письмові завдання з математики учні виконують у зошитах у клітинку.

У 1 класі дату виконання робіт учні не записують.

Дату, назву роботи та її вид (задача, математичний диктант тощо) учні записують, починаючи з 2-го класу (назву виду завдання учні записують за функціональною потребою – на розсуд учителя).

Запис дати і виду роботи розмішують посередині робочого рядка, наприклад:

12 квітня

Класна робота

Задача 231

У той період (див. вище), коли учні не записують дату виконання роботи, між класною і домашньою роботами пропускають чотири клітинки для зауважень, поміток учителя.

Запис математичних завдань слід розпочинати на другій повній клітинці зверху та другій клітинці від поля чи згину сторінки зошита.

Між записом дати, назви роботи та її видом у зошитах з математики пропускають одну клітинку.

Між заключним рядком завдання однієї письмової роботи і початком наступної в зошитах з математики слід пропускати чотири клітинки.

Цифри і літери пишуть у клітинці зошита похило. Кожну цифру, знак і літеру записують в окремій клітинці. Для написання дужки у виразах з дужками також відводять одну клітинку.

У 1—4-х класах пропонується писати цифри висотою в одну клітинку, у 1 —2-х класах писати малі літери висотою в одну клітинку, а в 3—4-х класах — 2/3 клітинки. Великі літери в усіх класах пишуть заввишки в півтори клітинки.

Математичні вирази можна розміщувати в рядку або в стовпчик.

Між виразами відстань добирають довільно, але з додержанням симетрії та економії паперу.

У 1-му класі розв'язання задачі учні записують у вигляді виразу.

Допускаються різні форми запису розв'язання задачі:

2 + 3 = 5 (ящ. ) або 2 ящ. + 3 ящ. = 5 ящ.

Для полегшення пошуків способів розв'язання задачі пропонується записувати текст задачі коротко, використовуючи різноманітні форми: малюнок, схему, таблицю, граф, умовні позначення, орієнтуючись, на істотні опорні слова тексту.

Типовою помилкою вчителів є приділення надмірної уваги навчанню учнів робити короткий запис тексту задачі. Це забирає багато часу на уроці для відпрацювання механічної навички, тоді як значно важливіші вправи аналітичного та синтетичного характеру, на порівняння, уміння міркувати, робити висновки й узагальнення — навички, необхідні людині в повсякденному житті.

Найменування одиниць величини пишуть повністю у запитанні задачі, після словесного запису числа, наприклад:

В одному кошику 12 кг яблук, в іншому — 15 кг. Скільки кілограмів яблук у двох кошиках?

Після чисел найменування пишуть скорочено:

• без крапки: 2 мм, 3 см, 4 дм, 5 м; 7 г, 6 кг, 9 ц, 10 т; 12 с, 13 хв, 14 год;

• крапка ставиться після скороченого найменування грошової одиниці: 15 грн.;20 к.

Одиниці швидкості скорочено записують так: 60 м/с (або 60 м за 1 с), 12 км/год (або 12 км за 1 год).

Одиниці площі: 23 см2, 54 м2 (висота цифри «2» біля літери — 1/2 клітинки. Читається: 23 квадратних сантиметри, 54 квадратних метри.

Назви предметів біля цифри записують скорочено, за правилами скорочень: 40 в. (40 відер), 10 ябл. (10 яблук).

У відповіді до задачі назви предметів пишуть повністю:

у бочку налили 40 відер води.

Після закінчення навчання грамоти вводиться короткий запис відповіді задачі, наприклад: 5 кг цукру; 40 відер води.

Повну відповідь рекомендується записувати, починаючи з 3(2)-го класу. Якщо розв'язання задачі записано без пояснень, то відповідь бажано записувати повними реченнями. Повну відповідь слід будувати за загальними правилами побудови речень (відповідей на будь-яке запитання).

Якщо запис розв'язання задачі був з поясненням (повним чи коротким), то відповідь можна записувати коротко.

Зразки записів пояснень та відповідей:

7 + 3 = 10 (з. ) — у лінійку і клітинку.

Відповідь: 10 зошитів.

Відповідь: у мішку залишилося 50 кг цукру.
Відповідь: на 3 т більше.
Відповідь: посадили 20 дерев.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПЕРЕВІРКИ ПИСЬМОВИХ РОБІТ

Систематичний контроль і перевірка якості виконання письмових робіт — важливий стимул розвитку грамотності і писемного мовлення учнів.

У 1—4 класах кожну учнівську роботу з української (російської), іноземної мов і математики, як правило, перевіряють та оцінюють.

Перевірка ведення зошитів є засобом формування в учнів навичок чіткого, охайного, каліграфічного і грамотного письма.

Учитель повинен систематично (до наступного уроку) перевіряти та оцінювати якість виконання письмової роботи учнями, оскільки це дає йому можливість визначити рівень їхніх знань, умінь і навичок і планувати навчально-корекційну роботу на діагностичній основі.

Оцінки за класні та домашні робити в класний журнал виставляють вибірково (для всіх учнів одночасно — тільки за окремі роботи), оцінки за контрольну, самостійну роботу (контролюючого характеру) — щоразу.

Потрібно щомісяця оцінювати якість ведення зошита учнем. Підсумкову оцінку за ведення зошита виставляють в окрему графу класного журналу та в зошиті з поміткою «За ведення зошита». Тематичний облік знань необов'язковий.

Усі контрольні письмові роботи, зокрема диктанти, перекази твори, а також самостійні роботи навчального і контрольного характеру слід перевіряти до наступного уроку.

Перевірку слід закінчувати роботою над помилками (колективною чи самостійною).

Письмову роботу над помилками виконують у зошитах для контрольних робіт після їх перевірки, а продовжують закріпленням правильних написань, дій на наступних уроках у робочих зошитах.

Кожен вид помилок як з мови, так і з математики потребує від учителя відповідного способу виправлення.

Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку (для практичного вправляння) дає зразок правильного їх написання. Погана каліграфія свідчить про неусвідомлення учнем алгоритму дії під час написання літери (звідки починати, куди вести, де закінчити), тому під час роботи над графічними помилками варто запропонувати учням аналітичні вправи для по елементного аналізу та синтетичні — на конструювання різних літер з однакових елементів тощо). Таким вправлянням необхідно приділяти якнайбільше уваги на початковому етапі навчання письма, бо виправити набуту школярами неправильну графічну навичку практично неможливо.

Помічену в слові (в обчисленнях) помилку чи неправильно вжите слово вчитель перекреслює, а саме виправлення має зробити учень, користуючись орфографічним, перекладним чи тлумачним словниками, правилом у підручнику або порадившись з учителем, з кимось з однокласників.

Під час формування графічних навичок потрібно не тільки підкреслювати неправильну форму літери чи цифри, а обов'язково поправити їх, показуючи цим, де саме учень припускається помилки, неправильність нахилу показувати похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.

Стилістичні і лексичні помилки підкреслюють у тексті хвилястою лінією, а в процесі роботи над ними найтиповіші колективно обговорюють, внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюють шляхом розгляду різноманітних пропозицій, потім записують у зошит. Після цього школярам пропонують зробити решту виправлень самостійно чи в парі з однокласником.

Пунктуаційні помилки вчитель виправляє власноруч, але в процесі їх опрацювання вимагає від дітей аргументованого пояснення надписаних чи дописаних пунктуаційних знаків на основі правил чи наведення відповідних прикладів.

За такої організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, у разі потреби користуватися довідковою літературою, насамперед — словниками.

До виправлення помилок у письмових роботах учнів учитель має підходити диференційовано: у зошитах сильніших учнів ставити помітку на полі в рядку, в якому допущено помилку; у середніх — можна підкреслити слово з помилкою, а саме виправлення пропонується зробити учням самостійно. Виправляти повністю записи потрібно в зошитах слабких учнів. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду.

Помічену в обчисленнях помилку вчитель тільки підкреслює, а учень повинен правильно обчислити й виправити її. У зошитах школярів, які самостійно не можуть виправити неправильний результат обчислення, учитель може закреслити його і зверху написати правильний.

Виправляти неправильний результат по написаному не дозволяється.

Якщо учень помилився під час розв'язування складеної задачі в доборі першої дії чи в обчисленнях у ній, треба запропонувати, щоб він правильно розв'язав усю задачу і заново переписав її розв'язання.

Якщо задача розв'язана правильно, але нечітко (невдало) сформульовано одне — два запитання, чи пояснення, варто підкреслити цей текст і запропонувати учневі правильно його сформулювати і записати заново.

Усі записи, зроблені вчителем в учнівському зошиті (виправлення помилок, підкреслення, зразки письма, оцінка, фрази типу «Правильно», «Уже значно краще» тощо) повинні бути виконані чітко й охайно червоним чорнилом або пастою, мають бути взірцем для учнів. Пропуски помилок, неохайне виправлення, недбало написані зразки літер, цифр, слів затримують розвиток грамотності учнів.

Розпочинати вести щоденники рекомендується в 3 (залежно від готовності учнів) під керівництвом учителя-класовода.

Форму запису в щоденнику розкладу уроків та змісту домашнього завдання вчитель подає на дошці.

Записи вчителів в учнівських щоденниках мають бути коректні і сприяти співпраці з батьками.

Записи в щоденниках роблять лише ручкою.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ПРЕДМЕТІВ ІНВАРІАНТНОЇ ЧАСТИНИ НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ



УКРАЇНСЬКА МОВА

В основі розробки критеріїв і норм оцінювання досягнень молодших школярів з рідної мови лежить функціональний підхід до шкільного мовного курсу, який передбачає таке співвідношення мовної теорії і мовленнєвої практики, за якого пріоритетним є розвиток навичок мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма. Вивчення мовної теорії, формування знань про мову підпорядковуються завданням розвитку мовлення.

З огляду на зазначене об’єктами перевірки та оцінювання є:


  • мовленнєві уміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письма;

  • знання про мову й мовлення, мовні уміння й навички;

  • орфографічні та пунктуаційні навички;

  • графічні навички письма і якість ведення зошитів.

У 1-2 класах використовується словесне оцінювання і визначаються лише рівні засвоєння знань та сформованості умінь і навичок школярів (початковий, середній, достатній, високий).

У 3-4 класах оцінювання навчальних досягнень учнів з мови здійснюється за 12-бальною шкалою: початковий рівень – від 1 до 3 балів, середній – від 4 до 6 балів, достатній – від 7 до 9 балів, високий - від 10 до 12 балів. Для визначення того чи іншого балу в межах одного рівня вчитель бере до уваги незначні відхилення від окреслених критеріїв того чи іншого рівня та більшу чи меншу кількість помилок, допустимих для відповідного рівня.



І Оцінювання умінь і навичок мовленнєвої діяльності

  1. Слухання і розуміння прослуханого (аудіювання)

Перевірка аудіативних умінь здійснюється фронтально у 1 класі на кінець року, в 2-4 класах – в кінці кожного семестру.

Перевіряються вміння: сприймати на слух незнайомий текст і розуміти в 1 класі з одного-двох прослуховувань, а в 2-4 класах з одного прослуховування:

1-2 клас

3-4 класи

  • елементи фактичного змісту (хто, що, де, коли, як);

  • запам’ятовувати послідовність подій.

  • фактичний зміст;

  • причиново-наслідкові зв’язки;

  • основну думку висловлювання.

У 1 класі для перевірки якості сформованості аудіативних умінь можна використовувати уривок казки або оповідання і кілька пронумерованих малюнків-ілюстрацій, прикріплених на дошці. Учні мають знайти той малюнок, який відповідає змісту сприйнятого на слух тексту, і записати на аркуші паперу його порядковий номер.

У 2-4 класах учитель читає незнайомий учням текст, а потім пропонує тести, що складаються із запитань з варіантами відповідей. Учні вислуховують кожне запитання та варіанти відповідей до нього, обирають один із варіантів і записують номер запитання і поряд – номер відповіді (1.2).

У 2 класі учням пропонують 4 запитання з двома варіантами відповідей, у 3-4 класах – 8 запитань з двома варіантами відповідей. Запитання мають стосуватися фактичного змісту, послідовності подій, головної думки.



Матеріал для контрольного завдання: зв’язний текст художнього стилю відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту (і відповідно тривалість звучання) орієнтовно визначається так:



Клас

Обсяг тексту

Тривалість звучання

в хвилинах



1

80 – 100 слів

до 1 хвилини

2

120 – 200

1 – 2

3

220 – 300

2 – 3

4

320 – 400

3 – 4


Одиниця контролю: у 1 класі – рівень самостійності у виборі малюнка-ілюстрації до прочитаного тексту (уривка), в 2 – 4 класах – правильність виконання тестових завдань.

Оцінювання: якість розуміння сприйнятого на слух тексту (уривка) визначається за чотирма рівнями:


Клас

Рівень

Бали

Критерії оцінювання аудіативних умінь

1

Початковий

-

Учень зумів вибрати малюнок-ілюстрацію лише з допомогою допоміжних запитань учителя.

2

-

Учень правильно вибрав відповідь лище на 1 запитання.

3-4

1-3

Учень правильно вибрав відповідь лише на 1-2 запитання.

1

Середній

-

Учень зумів вибрати малюнок-ілюстрацію після логічного виділення вчителем того місця в тексті (уривку), яке ілюструє малюнок.

2

-

Учень впорався з 2 запитаннями.

3-4

4-6

Учень впорався з 3-4 запитаннями до тексту.

1

Достатній

-

Учень вибрав малюнок-ілюстрацію самостійно і правильно після повторного перечитування тексту (уривка).

2

-

Учень правильно вибрав відповідь на 3 запитання.

3-4

7-9

Учень правильно виконав 5-6 тестових завдань.

1




-

Учень вибрав малюнок-ілюстрацію до тексту (уривка) самостійно і безпомилково після першого прослуховування.

2

Високий

-

Учень правильно вибрав відповідь на всі тестові запитання.

3-4




10-12

Учень правильно вибрав відповідь на 7-8 запитань.



  1. Говоріння і письмо (діалогічне та монологічне висловлювання)

Перевірка сформованості діалогічного та монологічного (усного) мовлення здійснюється індивідуально. Її проведення планується так, щоб кожен учень протягом семестру мав можливість виявити перед класом свої досягнення й одержав окремі бали за ці види мовленнєвої діяльності (у 1-2 класах визначаються тільки рівні сформованості відповідних умінь). На тому чи іншому уроці вчитель пропонує двом учням протягом 4-5 хвилин обдумати, підготувати діалог і розіграти його перед класом. Бали (рівень) виставляються кожному учневі. Те саме стосується і монологічного висловлювання, з тією різницею, що завдання пропонується одному учневі. Бали (рівні) виставляються протягом семестру в окрему колонку, відведену в журналі. Вчитель стежить, щоб до кінця семестру вміння кожного учня були перевірені і зафіксовані в журналі.
Діалогічне мовлення

Рівень сформованості діалогічного мовлення перевіряється в 1 класі в другому семестрі, в 2-4 класах – у першому семестрі.



Перевіряються вміння: складати діалог на задану тему, використовувати формули мовленнєвого етикету (ввічливі слова, українські форми звертання тощо), дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати його тощо), додержуватись норм літературної мови.
Матеріал для контрольного завдання: у 1-2 класах – створити діалог за малюнком ситуативного характеру на побутові теми або теми з шкільного життя (“У магазині”, “Вдома” тощо), у 3-4 класах – побудувати діалог за словесно описаною вчителем мовленнєвою ситуацією, наприклад: “Уявіть собі, що ви прийшли в бібліотеку. Там є дуже багато книжок. Подумайте, про що б ви запитали бібліотекаря чи попросили. Один з вас буде читачем, інший – бібліотекарем”.
Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями чи учнем і вчителем.
Обсяг діалогу орієнтовно визначається так:

Клас

Кількість реплік на кожного учасника діалогу без урахування етикетних формул початку та кінця розмови

1

2 – 3 репліки

2

3 – 4

3

4 – 5

4

5 – 6



Оцінювання. Уміння вести діалог оцінюється за такими критеріями:


Клас

Рівень

Бал

Характеристика складених учнями діалогів

1-2
3-4

Початковий

-
1-3

Учень будує діалог, але робить довгі паузи, вислуховує лише окремі репліки співрозмовника, перебиває його, не завжди вживає слова ввічливості, припускається більше трьох помилок у мовленні, будує діалог з 1 репліки (у 1-2 класах), 1-2 реплік (у 3-4 класах).

1-2
3-4

Середній

-
4-6

Учень достатньо швидко включається в діалог, хоч і робить паузи, добираючи потрібні слова, окремі репліки співрозмовника залишає без відповіді, не завжди вживає слова ввічливості, припускається до трьох помилок у мовленні, будує діалог з 1-2 реплік (у 1-2 класах), 2-3 реплік (у 3 – 4 класах).

1-2
3-4

Достатній

-
7-9

Учень у міру швидко включається в діалог, швидко добирає потрібні слова, вживає їх у потрібних граматичних формах, демонструє належну культуру спілкування. При цьому припустився 1-2 помилок у мовному оформленні реплік, які тут же сам виправив. Діалог будує з достатньої кількості для відповідного класу реплік.

1-2
3-4

Високий

-
10-12

Учень швидко включається в діалог, демонструє високу культуру спілкування, вміння уважно й доброзичливо слухати співрозмовника, висловлює свою думку з приводу предмета розмови. Обсяг і мовне оформлення діалогу відповідає нормам.



Монологічне мовлення

Усний (письмовий) переказ, усний (письмовий) твір

Уміння будувати усний переказ перевіряється в 1 класі в другому семестрі, в 2-4 класах – у першому семестрі. Перевірка рівня сформованості умінь складати усний твір розпочинається з 2 класу і здійснюється в другому семестрі.

Перевірка умінь писати переказ розпочинається з 3 класу і проводиться в кожному семестрі.

Уміння усно переказувати чи створювати текст перевіряються індивідуально: учитель пропонує учням певне завдання (переказати текст дослівно, стисло чи вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає час на підготовку.

Перевірка вміння переказувати текст письмово здійснюється фронтально: учням пропонується написати переказ тексту, прочитаного вчителем.

Перевіряються вміння: переказувати тексти розповідного й описового типу, прослухані або прочитані самостійно; будувати зв’язні висловлювання на задану тему; викладати матеріал логічно, послідовно; дотримуватись норм літературної мови, вдало користуючись лексичним, граматичним багатством мови.

Матеріал для контрольного завдання:


    1. Переказ. Матеріалом для переказу (усного чи письмового) може бути текст-розповідь, опис чи міркування. Обсяг тексту для переказу орієнтовно визначається так:



Клас

Кількість слів

Для усного переказу

Для письмового переказу

1

50 – 55

-

2

60 – 65

І семестр – 40-45

ІІ семестр – 50-55



3

70 – 75

І семестр – 60-65

ІІ семестр – 70-75



4

80 – 90

І семестр – 80-85

ІІ семестр – 90-100



Примітка: обсяг письмових переказів для 2 класу подається як орієнтир для навчальних переказів.

Письмові перекази в 3 класі учні пишуть за колективно складеним планом, а в 4 – план переказів школярі складають самостійно.



б) Твір

Для перевірки вміння складати усні твори у 2 класі можна пропонувати дітям будувати розповідь за картиною, опорними словами і зачином; описувати нескладні предмети (після їх розгляду та бесіди про істотні ознаки) за зразком; будувати найпростіші міркування за даним початком і зразком. Обсяг усного твору другокласників має становити 4-5 речень.

У 3 класі учні складають розповідь за малюнком, опорними словами, вводять елементи опису; описують найпростіші явища, предмети за зразком та за поданим планом; будують міркування за даним початком та опорними словосполученнями. Обсяг усних творів у 3 класі – 5-6 речень.

У 4 класі школярі складають розповіді за опорними словами і картиною, за аналогією з прочитаним, за окремими епізодами кінофільму, сценами дитячого спектаклю, вводять елементи опису; будують порівняльні наукові та художні описи за опорними словами; складають міркування за даним початком. Обсяг творів – 7-8 речень.

Письмові твори у початкових класах проводять тільки з навчальною метою.
Одиниця контролю: усне (писемне) висловлювання учнів.

Оцінювання. У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення).

За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку – за зміст, враховуючи при цьому якість мовного оформлення (орієнтовно спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, - зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

За писемне висловлювання виставляється одна оцінка, яка є середнім показником набраних балів за зміст і мовне оформлення (грамотність) роботи. Уміння будувати зв’язне висловлювання оцінюється за такими критеріями:


Клас

Рівень

Бали

Характеристика зв’язних висловлювань

1-2
3-4

Початковий

-
1-3

Учень будує лише окремі речення або переказує окремі фрагменти змісту, що не утворюють зв’язного тексту; припускається 9-11 помилок (орфографічних, пунктуаційних, у будові речень і вживанні слів).

1-2

3-4


Середній

-

4-6


Школяр будує текст, який відзначається певною зв’язністю, але збіднений змістом; у роботі наявні відхилення від авторського тексту (переказ) або від теми (твір); неповно розкрито головну думку, є недоліки в структурі тексту (відхилення від плану, відсутні зачин або кінцівка); допущено 6-8 помилок (орфографічних, пунктуаційних, у будові речень, у зв’язках між ними або вживанні слів).

1-2
3-4

Достатній

-
7-9

Учень досить вправно будує текст, розкриває його головну думку і загальний зміст; у тексті наявні всі складові частини, але допущено 3-5 помилок (орфографічних, пунктуаційних, у будові речень і вживанні слів).

1-2

3-4


Високий

-

10-12


Учень вправно будує текст, зміст якого відповідає темі, заголовку; у тексті розкрито головну думку, наявні зачин, основна частина і кінцівка; твір написано за планом, складові частини тексту виділено абзацами; будова речень граматично правильна, між реченнями є логічні зв’язки; слова дібрано залежно від мети висловлювання; допущено 1-2 помилки у побудові речень або вживанні слів; немає орфографічних і пунктуаційних помилок на вивчені правила.




  1. Читання

1 клас

Перевірка сформованості вміння читати в 1 класі здійснюється індивідуально в кінці кожного семестру. На кінець першого семестру – на матеріалі опрацьованих букв та типів складів. На кінець другого– на матеріалі, в якому використано всі букви алфавіту, склади різних типів.



Перевіряються вміння. У кінці першого семестру фіксується тільки спосіб читання, у кінці другого семестру – спосіб, правильність, виразність, швидкість читання.

Матеріал для перевірки: на кінець першого семестру – групи слів, невеликі речення з опрацьованої частини букваря, на кінець року – текст з дитячих книжечок, що відповідає віковим особливостям школярів. Орієнтовна швидкість читання на кінець 1 класу – 20-30 слів за хвилину.

Одиниця контролю: озвучений учнем текст (групи слів, речення).

Оцінювання: сформованість уміння читати в 1 класі оцінюється за такими критеріями:


Рівні

Критерії оцінювання навички читання

Початковий

Учень читає текст відривними складами, припускаючись багатьох помилок у вимові слів, інтонуванні речень. Швидкість читання – до 20 слів за хвилину.

Середній

Учень читає текст плавно складами, припускаючись окремих відхилень у вимові слів та інтонуванні речень. Швидкість читання – 20-24 слова за хвилину.

Достатній

Учень досить вправно читає текст складами і цілими словами, припускаючись незначних відхилень від норми у вимові слів та інтонуванні речень. Швидкість читання – 25-29 слів за хвилину.

Високий

Учень вправно читає текст цілими словами, чітко вимовляючи їх, дотримується відповідної інтонації. Швидкість читання – 30 і більше слів за хвилину.



2-4 класи

У 2-4 класах перевірка читання як виду мовленнєвої діяльності на уроках рідної мови передбачає виявлення учнівських умінь щодо засвоєння школярами найважливіших нормативних вимог до читання із суто мовного погляду і здійснюється індивідуально в другому семестрі.



Перевіряється: дотримування найважливіших орфоепічних норм української мови в системі голосних (ненаголошені [е], [и], чітка вимова звука [о]); чітке вимовляння дзвінких приголосних у кінці слова та в кінці складу перед наступним глухим; нормативне вимовляння звуків [дж], [дз],[дз’], [ґ], [ф]; правильне вимовляння слів, передбачених програмою для кожного з класів; наголошування; інтонування речень, різних за метою висловлювання – розповідних, питальних, спонукальних; правильне відтворення інтонації прохання, побажання, вимоги, наказу, заклику тощо у спонукальних реченнях.

Матеріал для перевірки: невеликий текст (30-60 слів), в якому представлено ті особливості вимови слів, інтонування речень, які розглядались на уроках. Протягом кількох (2-3) хвилин учень готується, а потім читає текст перед класом.

Одиниця контролю: озвучений учнем текст.

Оцінювання. Рівень сформованості уміння читати визначається за такими критеріями:

Клас

Рівень

Бали

Критерії оцінювання уміння читати

2

3-4


Початковий

-

1-3


Учень читає, відриваючи слова одне від одного, не завжди відділяє одне речення від іншого; припускається помилок на заміну, перестановку, пропуск складів, слів; вимовляє в багатьох випадках слова, відповідно до їх написання, а не до норм вимови.

2

3-4


Середній

-

4-6


Учень читає, в основному правильно інтонуючи кінець речення, але припускається помилок у поділі речень на смислові частини, логічному наголошуванні слів, а також в інтонуванні речень, різних за метою висловлювання; читання не досить плавне; припускається орфоепічних помилок.

2

3-4


Достатній

-

7-9


Учень читає плавно, досить правильно інтонує речення, різні за метою висловлювання, роблячи логічні наголоси; темп, сила голосу, тембр читання не пов’язані з певним комунікативним завданням; емоційне забарвлення тексту не відповідає авторському задуму; наявні орфоепічні помилки.

2

3-4


Високий

-

10-12


Учень читає виразно, з доброю дикцією; інтонація, сила голосу, емоційне забарвлення читання відтворюють авторський задум; учень уміє узгоджувати характеристики свого читання з певним комунікативним завданням, визначеним учителем; у читанні наявні лише окремі орфоепічні помилки.




  1. Письмо

Перевірка письма як виду мовленнєвої діяльності передбачає виявлення учнівських умінь правильно висловити свою думку, користуючись графічною системою і додержуючись правил написання графічних знаків та правил правопису; уміння належним чином оформити письмову роботу.

Уміння будувати писемне висловлювання, переказуючи твір, перевіряється фронтально один раз на семестр, починаючи з 3 класу.

Письмові твори в початковій школі носять навчальний характер і контрольній перевірці не підлягають.

Критерії оцінювання змісту учнівської письмової роботи ті самі, що й для усного переказу. Обсяги текстів для письмового переказу подано у розділі “Монологічне мовлення” (Переказ).

У процесі навчальної роботи перевірка писемного висловлювання передбачає виправлення вчителем усіх наявних у роботі помилок. А в його оцінюванні вчитель бере до уваги насамперед змістову сторону та помилки в словах за вивченими правилами.

У підсумкових перевірних роботах з розвитку зв’язного писемного мовлення береться до уваги тільки змістова сторона учнівського твору.


ІІ. Знання про мову й мовлення, мовні уміння й навички

Оцінювання мовних знань і вмінь здійснюється тематично у 2 класі 1 раз в І семестрі і 2 рази в ІІ семестрі, в 3-4 класах – тричі на семестр (невеликі за обсягом теми об’єднуються, а великі – перевіряються по частинах).

Перевірці підлягають знання та вміння з мови, які необхідні передусім для правильного використання мовних одиниць.

Перевірка здійснюється фронтально в письмовій формі із застосуванням завдань тестового характеру.



Перевіряються вміння:

  • розпізнавати вивчені мовні явища;

  • групувати, класифікувати;

  • сполучати слова, доповнювати, трансформувати речення, добираючи належну форму слова, потрібну лексему, відповідні засоби зв’язку між частинами речення в групі пов’язаних між собою речень тощо;

  • розуміти значення мовних одиниць та особливостей їх використання в мовленні.

Матеріал для перевірки: завдання тестового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень.

Учням 1-2 класів пропонується 4 завдання, 3-4 класів – 8 завдань. Перші 1-2 тестових завдання мають стосуватися розпізнавання мовних одиниць, а решта – їх побудови, реконструювання, використання.



Одиниця контролю: обрані учнями правильні варіанти відповіді на тестові завдання.

Оцінювання. Знання про мову й мовлення та мовні уміння й навички оцінюються за такими критеріями:


Клас

Рівень

Бали

Характеристика мовних знань, умінь та навичок

2


Початковий

-


Учень правильно вибрав відповідь лише на 1 тестове завдання.

3-4

1-3

Правильно виконав 1-2 завдання.

2


Середній

-


Учень впорався з 2 тестовими завданнями.

3-4

4-6

Учень правильно вибрав відповідь на 3-4 завдання.

2


Достатній

-


Учень правильно виконав 3 тестових завдання.

3-4

7-9

Учень впорався з 5-6 завданнями.

2


Високий

-


Учень правильно вибрав відповіді на всі тестові завдання

3-4

10-12

Учень впорався з 7-8 завданнями.


ІІІ. Оцінювання орфографічних і пунктуаційних умінь

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант, який проводиться 1 раз у кінці 2 класу та двічі на семестр у 3-4 класах.



Перевіряються вміння: правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належно оформлювати роботу.

Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.



Матеріал для перевірки. Для контрольного диктанту використовується текст, доступний для учнів певного класу.

Обсяг диктанту по класах:



Клас

Кількість слів у тексті

1

20-25*

2

І семестр – 30-35

ІІ семестр – 40-45



3

І семестр – 50-55

ІІ семестр – 60-65



4

І семестр – 70-75

ІІ семестр – 80-85


*Примітка: а) під час визначення кількості слів у диктанті враховуються як самостійні, так і службові слова; б) подані в таблиці обсяги диктантів для 1 класу та для І семестру 2 класу є орієнтиром для навчальних диктантів.



Текст контрольного диктанту має містити достатню кількість вивчених орфограм (близько 60% від загальної кількості слів). Слід уникати слів, правопис яких ще не вивчено. Якщо без них не обійтися, учитель виписує їх на дошці, звертаючи увагу на кожне під час диктування.

Одиниця контролю: текст, записаний учнем під час диктування.

Оцінювання. Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

  • орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

  • помилка в одному й тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на одне правило, але в різних словах вважаються різними помилками;

  • розрізняють грубі і негрубі помилки (негрубими вважаються такі помилки: повторення тієї самої літери в слові; поодинокі випадки недописування літери в кінці слова (не за правилом); двічі підряд написане те саме слово в реченні). Дві негрубі помилки прирівнюються до однієї грубої;

  • п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки;

  • орфографічні та пунктуаційні помилки на невивчені правила виправляються, але не враховуються.

Нормативи оцінювання:

Рівень

Бали

Критерії оцінювання диктанту

Початковий

1 – 3

Диктант написаний, але нечітко, неохайно, з багатьма відхиленнями в накресленні та сполученні букв; допущено 8 і більше помилок.

Середній

4 – 6

Текст написаний розбірливо, але неохайно, з відхиленнями в накресленні літер; допущено 5-7 помилок.

Достатній

7 – 9

Диктант написаний чітко, але є окремі відхилення від правильного накреслення літер та їх сполучень, допущено 2-4 помилки.

Високий

10 – 12

Текст написаний чітко, охайно з дотриманням правильного накреслення літер та їх сполучень, допускається 1 груба чи 1 негруба помилка.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка