А. М., кандидат педагогічних наук, ст наук співробітник лабораторії олігофренопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки напн україни



Сторінка2/4
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,82 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4


5 КЛАС

(102 год. на рік, 3 год. на тиждень)




п/п

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Спрямованість корекційно-розвивальної

1.






Повторення








Алфавіт. Розрізнення приголосних звуків (глухі та дзвінкі, тверді та м’які). Пом’якшення приголосних перед я, ю, є, ї та знаком м’якшення.

Поділ слів на склади. Подвоєння приголосних у словах. Перенос таких слів.

Вживання апострофа після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї.

Спільнокореневі слова.

Ненаголошені голосні в корені слова.

Вживання великої букви у словах.



Учень:

– *має уявлення про алфавіт; знає та правильно вимовляє алфавітні назви букв;

– дотримується правопису дзвінких і глухих, твердих і м’яких приголосних у словах; (*з допомогою вчителя);

–*позначає м’якість приголосних на письмі з допомогою знаку м’якшення;

– поділяє слова на склади; (*з допомогою вчителя);

– *з допомогою вчителя розрізняє, правильно вимовляє і пише слова з подвоєнням та апострофом у найуживаніших словах;

– вміє правильно записувати та переносити найуживаніші слова з подвоєнням приголосних; (*з допомогою вчителя)

– розрізняє і знаходить спількореневі слова серед поданих слів; виділяє корінь у спільнокореневих (споріднених) словах (з допомогою вчителя);

– правильно вимовляє слова з ненаголошеними звуками [е], [и] в корені слів; (*повторює за вчителем);

– добирає перевірні слова способом словозміни і пошуком спільнокореневих (споріднених) слів (з допомогою вчителя);

– дотримується правила вживання великої букви у словах; (*під контролем учителя).


Розвиток уміння розрізняти звуки, схожі за звучанням, та букви, оптично схожі за написанням;


формування навичок самоконтролю за вимовою;
удосконалення навичок звукового, звуко-буквеного, складового аналізу слів;
удосконалення способів написання та поєднання на письмі букв;

розвиток навичок самоконтролю під час мовленнєвої діяльності;


розвиток уміння застосовувати здобуті мовні знання та вміння на практиці;
формування умінь контролювати та оцінювати власні дії.


2.






Мовленнєвий розвиток

(протягом року)











Відомості про мовлення.

Загальне уявлення про мовлення як діяльність. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), їх особливості.

Мовлення як основний засіб спілкування. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й письмове, монологічне й діалогічне.

Мета спілкування й адресат мовлення; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними й доброзичливими; уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника; уміти доброзичливо висловити незгоду з позицією співрозмовника; не розмовляти без потреби голосно, не використовувати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення тощо (практично).


Культура мовлення і спілкування. Особливості національного мовленнєвого етикету.

Найпростіші українські формули мовленнєвого етикету (вітання, прощання, прохання). Українські форми звертання до дітей і дорослих (Марійко, Іванку, Катерино Петрівно, Петре Григоровичу).





Учень:

– має уявлення про види мовленнєвої діяльності, про спілкування і мовлення;

– розрізняє усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовлення (*з допомогою вчителя);

– усвідомлює основні правила спілкування, вимоги до мовлення;

– з допомогою вчителя прогнозує висловлювання залежно від мети спілкування та адресата мовлення;

– під контролем учителя орієнтується в ситуації спілкування, дотримується основних правил спілкування;


– практично володіє різними формими звертання до співрозмовника (слова ввічливості, які вживаються під час зустрічі і прощання);

– самостійно або після нагадування вітається, прощається;

– *знає і вживає (під контролем учителя) найпростіші українські форми мовленнєвого етикету вітання, прощання, прохання; українські форми звертання до дітей і дорослих;

– за завданням учителя вміє самостійно (або після нагадування чи з допомогою педагога) запитати, відповісти, попросити, подякувати, вибачитись; (*з допомогою вчителя);

– з допомогою та за нагадуванням учителя дотримується правил культури спілкування.

Формування усвідомлення того, що мовленнєва діяльність має бути носієм добра;


формування розуміння того, що усне і писемне мовлення повинно відповідати певним вимогам;
розвиток слухової уваги та пам’яті;
розвиток усного зв’язного мовлення;
розвиток мовленнєвої активності;
регулювання інтонаційної виразності мовлення;
збагачення лексичного запасу;
формування культури мовлення та культури поведінки;
формування уміння застосовувати здобуті знання та вміння на практиці;
виховання любові до рідної мови;

бажання читати, писати, говорити й спілкуватися українською мовою;


виховання уміння та бажання дотримуватися правил національного мовленнєвого етикету під час спілкування.









Аудіювання (слухання-розуміння).

Слухання-розуміння текстів різного типу (розповідь, опис, зокрема опис окремих предметів тощо); різних жанрів мовлення (казка, загадка, прислів’я, приказка, легенда, вірш, оповідання).





Учень:

– *уважно слухає та розуміє мовлення і читання вчителя;

– відповідає на запитання щодо змісту прослуханого, з допомогою вчителя виконує завдання (ділить текст на частини, знаходить указані частини, підбирає малюнок до тексту, вибирає один із пропонованих варіантів відповіді на запитання за текстом та ін.);

*розуміє висловлювання інших людей, звукозаписи;

– *з допомогою вчителя дотримується інструкцій до виконання практичних завдань.


Розвиток цілеспрямованості та усвідомленості сприймання;


розвиток довільної уваги;
вдосконалення слухового сприймання;
формування уміння пригадати значення знайомих слів, щоб зрозуміти зміст тексту;
формування вміння уявляти те, що прослуховується;
формування навичок користування інструкціями вчителя при виконанні завдання.









Говоріння.

Переказ тексту за поданим планом. Вибірковий переказ.



Діалогічне мовлення. Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілку-вання, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалог етикетного характеру, діалог-розпитування, діалоги за поданим початком, малюнками).

Монологічне мовлення (самостійне висловлювання). Конструювання висловлювань: опис (предметів, людей, явищ природи); повідомлення про діяльність; висловлення прохання, побажання. Розповідь (про події, що відбулися, особисті враження) за питаннями, за серією малюнків тощо.



Учень:

– переказує тексти різного типу за поданим планом; (*переказує короткі тексти за планом з допомогою вчителя);

– за завданням учителя самостійно переказує вказані ним епізоди (частини) прочитаного (прослуханого) тексту;

– *включається в діалог з учителем, учнями, батьками тощо;

– під керівництвом вчителя бере участь у розігруванні діалогів певного обсягу (орієнтовно 2-4 репліки для двох учнів) відповідно до пропонованої ситуації спілкування (за зразком, готовими репліками, формулами мовленнєвого етикету, опорними словами, малюнком); (*робить спроби з допомогою вчителя);

– під контролем учителя дотримується норм української літературної мови;

– виявляє активність у спілкуванні з допомогою та за нагадуванням учителя: звертається із запитаннями та проханнями до вчителя, однокласників у навчальних і побутових ситуаціях;

– будує висловлювання з допомогою вчителя (з використанням знайомого мовленнєвого матеріалу, в типових навчальних, ігрових, побутових ситуаціях);

– словесно описує спостережувані предмети та явища (за питаннями вчителя, з опорою на малюнок, план); (*робить спроби з допомогою вчителя);

– *розповідає про побачене, почуте, відповідаючи на запитання вчителя;

– з допомогою та за питаннями вчителя коментує та пояснює власні дії.


Формування чіткості та виразності усного мовлення;


формування навичок діалогічного й монологічного усного мовлення;
формування вміння ініціювати та підтримувати діалог;
формування вміння орієнтуватися на ситуацію спілкування (учасники діалогу, їх настрій, місце проведення діалогу);
формування вміння змістовно, граматично правильно, логічно висловлюватися та доцільно використовувати слова в конкретному значенні;
формування невербальних засобів спілкування (міміка, природні жести);
формування та розвиток емоційно та інтонаційно виразного мовлення;
виховання уважного, доброзичливого ставлення до співрозмовника;
розвиток культури спілкування.









Читання.

Читання мовчки (розуміння, запам’ятовування) текстів.

Робота з книжкою: виділення слів, частин змісту в тексті.



Читання вголос. Виразність читання.




Учень:

– читає мовчки нескладні за змістом тексти (*нескладні слова, речення); *розуміє ситуацію, описану в прочитаному творі;

– розуміє значення текстів, різних за інформаційним змістом (художніх творів, інструкцій та завдань підручника тощо);

– за завданням учителя вибирає в тексті певні частини змісту, влучні слова та вислови, які характеризують дійових осіб, події, картини природи тощо; (*разом із учителем);

– переглядає текст і знаходить у ньому вказані елементи (слова, написані з великої літери, слова з апострофом та ін.);

– читає виразно вголос цілими словами з поступовим переходом до фразового читання доступні за змістом тексти;

– *читає вголос слова і прості речення з доступних текстів у повільному темпі, розуміє їх зміст.


Формування навичок правильного плавного читання цілими словами;

розвиток навичок розпізнавання знайомих слів;
розвиток виразності читання та усного мовлення;
розвиток навичок читання-розуміння слів, речень, текстів;

формування навичок слухання-розуміння та читання-розуміння текстів різного призначення;


формування уміння вживати у власному мовленні слова і фрази з прочитаних текстів.









Писемне мовлення.

Написання під диктування речень і текстів.


Складання речень за запитаннями, малюнками, на тему.

Речення з правильним і неправильним порядком слів (деформоване речення).

Перевірка власних письмових робіт.



Учень:

– пише під диктування доступні речення і тексти; (*слова, речення з 2-3 слів (після відповідної підготовчої роботи);

– складає і записує прості речення за запитаннями, малюнками, на тему (з допомогою вчителя); (*складає з допомогою вчителя прості речення);

– з допомогою вчителя упорядковує деформовані речення (слова даються у правильній граматичній формі), записує їх;

– відповідаючи на запитання вчителя, поширює речення новими словами; (*з допомогою вчителя доповнює речення відповідним змісту словом).

– з допомогою вчителя перевіряє власні письмові роботи, знаходить і виправляє помилки (*робить спроби).




Формування правильної граматичної будови мовлення;


розвиток мислительних операцій аналізу, порівняння, синтезу;
формування та розвиток навичок самодиктування слів при списуванні та написанні під диктовку;
формування навички правильно обирати поставу під час письма;
розвиток логічно зв’язного писемного мовлення;
формування навичок самоконтролю;
виховання охайності, самостійності.

3.






Знання про мову. Мовні уміння

(протягом року)










Мова як засіб спілкування. Рідна, державна та інші мови.





Учень:

– знає назву держави, її столицю, державні символи; (*називає з допомогою вчителя);

– *знає, що українська мова – державна мова України, мова спілкування українців;

– відрізняє на слух українську мову від інших мов.




Формування шанобливого ставлення до української мови; бажання її вивчати;


розвиток уявлень учнів про сигніфікативну функцію мовлення (функцію позначення).







Звуки і букви. Алфавіт








Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді й м'які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами ґ і г.


Алфавіт (абетка, азбука). Співвідношення звуків і букв.


Використання алфавіту під час роботи зі словником.



Учень:

розрізняє в словах тверді й м'які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні звуки; *правильно їх вимовляє;

– *має уявлення про алфавіт; знає та правильно (залежно від мовленнєвих можливостей учнів) вимовляє алфавітні назви букв;

– розрізняє співвідношення звуків і букв;

– уміє користуватися алфавітом під час роботи зі словником, визначати значення слова за допомогою тлумачного словника;




Розвиток слухового та зорового сприймання;


корекція звуковимови;
автоматизація правильної вимови звуків;
розвиток уміння розрізняти звуки, схожі за звучанням, та букви, оптично схожі за написанням;
формування навичок самоконтролю за вимовою.







Склад. Наголос








Вимова наголошених і ненаголошених голосних.






Учень:

– визначає наголос у двоскладових і трискладових словах (з допомогою вчителя);

– з допомогою вчителя визначає наголошені та ненаголошені голосні у слові.


Удосконалення навичок звукового, звуко-буквеного, складового аналізу слів;


виховання довільної поведінки на уроці.







Слово










Лексичне значення слова. Групи слів за значенням: синоніми, антоніми.


Будова слова. Префікс, корінь слова, суфікс, закінчення, – частини слова. Розрізнення префікса і прийменника (практично).

Спільнокореневі слова.





Учень:

– розрізняє групи слів за значенням; пояснює (у нескладних випадках) значення загальновживаних слів; (*розуміє значення загальновживаних слів);

– розрізняє слова, протилежні за значенням; *з допомогою вчителя вибирає пари слів протилежного значення із запропонованих слів;

– розрізняє слова, подібні за значенням; знаходить слова, подібні за значенням, серед низки запропонованих слів (*з допомогою вчителя);

– з допомогою вчителя замінює слова у словосполученнях та реченнях словами подібного значення;

– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова;

– має уявлення про спільнокореневі слова; розрізняє і знаходить їх в усному та писемному мовленні;

– з допомогою вчителя наводить приклади спільнокореневих слів; (*повторює за вчителем);

– розрізняє на письмі префікси і прийменники, дотримується правил правопису (з допомогою вчителя); (*дотримується правил правопису з допомогою вчителя).


Формування та розвиток усвідомлення конкретного змісту слів;


розвиток слухового та зорового сприймання;
конкретизація уявлень про предмет, слово і його значення; активізація засвоєння семантичної (смислової) сторони слова;
удосконалення навичок звукового, звуко-буквеного, складового аналізу слів;
розвиток розумових операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення;
формування та розвиток здатності до словотворення, до змінювання слів;
формування та закріплення правильної вимови слів.










Частини мови. Розрізнення частин мови (слова, що означають назви, дії, ознаки та кількість предметів) в реченні за запитаннями, узгодження їх (практично).


Іменник. Загальне поняття про іменник. Іменники, що позначають назви істот і неістот. Власні і загальні іменники. Велика літера у власних іменниках. Число іменників. Іменники, що вживаються тільки в однині (тільки в множині). Рід іменників. Відмінювання іменників за відмінками (практично).



– розпізнає слова, що означають назви, дії, ознаки та кількість предметів; знає, на які запитання відповідають (хто? що?; що робить? що роблять?; який? яка? яке? які?; скільки?);

– узгоджує слова (різні частини мови) під час усного мовлення та на письмі (практично, без визначення понять, з допомогою вчителя); (*повторює за вчителем, списує);

– знаходить іменники серед інших частин мови в реченні, наводить приклади; (*з допомогою вчителя);

– розрізняє власні і загальні іменники, дотримується правила написання великої букви у власних іменах; (*пише (списує) з великої букви під контролем вчителя);

– розрізняє слова (іменники), що стоять у множині та однині за закінченнями, групує їх із допомогою вчителя;

– співвідносить іменники в однині і множині з відповідною кількістю предметів; (*з допомогою вчителя);

– з допомогою вчителя визначає рід іменників;

– з допомогою вчителя змінює іменники за числами та відмінками (практично); (*повторює за вчителем);

– використовує допомогу вчителя.




Розвиток асоціативного мислення;


розвиток уміння виділяти головне з-поміж другорядного;
збагачення словника іменниковою лексикою; формування навичок адекватного використання її в усному та писемному мовленні;
формування уміння уважно сприймати інструкцію вчителя щодо виконання завдання, аналізувати зразок виконання завдання, оцінювати виконане завдання;
розвиток навичок самоконтролю під час мовленнєвої діяльності;
розвиток уміння використовувати набуті знання;
виховання уважності, дисциплінованості, відповідальності; довільної поведінки на уроці.









Речення, словосполучення.








Відмінність словосполучення від слова й речення. Головне й залежне слово в словосполученні.


Головні та другорядні члени речення (без вживання термінології, практично).

Встановлення зв’язку між словами в реченнях (за допомогою запитань).

Побудова слів за поданими словами (головними та другорядними членами речення) з використанням ілюстрацій, сюжетних малюнків, предметів).
Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки в кінці речень. Інтонування речень, різних за метою висловлювання. Складання різних за метою висловлювання речень на задану тему.



Учень:

– розрізняє словосполучення від слова і речення;

– разом із учителем визначає головне й залежне слово в словосполученні (практично, відповідаючи на запитання);

– з допомогою вчителя розрізняє головні та другорядні члени речення (без вживання термінології, практично);

– разом з учителем, за допомогою запитань, встановлює зв’язки слів у реченні;
– з допомогою вчителя і самостійно будує речення з використанням мовного, предметного та ілюстративного матеріалу; (*з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів);

– розрізняє речення, різні за метою висловлювання, дотримується правил вживання розділових знаків у кінці речення;

– уміє інтонувати різні за метою висловлювання речення; (*наслідує вчителя);

– складає різні за метою висловлювання речення на задану тему (при необхідності – з допомогою вчителя); (*з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів);

– дотримується охайності записів, помічає; під контролем учителя знаходить і виправляє допущені помилки.


Формування практичних мовленнєвих навичок письма на базі доступних відомостей про речення як таке, що виражає закінчену думку;


формування уміння диференціювати речення за їх ритміко-інтонаційними особливостями;
формування ритміко-інтонаційної виразності мовлення;
формування уміння дотримуватися правил правопису на письмі;
формування уміння користуватися мовленнєвими, інтонаційними та немовними засобами виразності (робити паузи, обирати темп читання, інтонацію, вираз обличчя, та змінювати їх залежно від розділових знаків та змісту);
виховання вміння відчувати емоційний настрій висловлювання;
формування вміння виправляти допущені помилки;
стимулювання активності та самостійності в роботі; виховання уважності, сумлінності, старанності.









Текст.








Заголовок тексту.

Поділ тексту на абзаци.

Відновлення текстів із деформованою будовою.

Поділ текстів на логічно завершені частини за даним планом.

Складання простого плану тексту.


Тексти різних типів: розповідь, опис.
Підпис листівки (поздоровлення рідним, друзям). Адреса на конверті (листівці).



Учень:

– розрізняє заголовок і зміст тексту, добирає до тексту заголовок із запропонованих учителем (при необхідності – з допомогою вчителя);

– поділяє текст на абзаци, разом із учителем відслідковує зв’язок початку нової думки з новим абзацем;

– разом з учителем відновлює тексти з деформованими частинами на основі встановлення логічних зв’язків між частинами тексту, з’ясування послідовності подій;

– з допомогою вчителя поділяє тексти на логічно завершені частини за даним планом;

– разом із учителем складає простий план прочитаного тексту;

– уважно слухає (читає) тексти різних типів: розповідь, опис; разом із учителем визначає різницю між ними;

– переказує текст за планом (*переказує за планом простий знайомий текст);

– уміє будувати усну розповідь про певну подію із власного життя.

– з допомогою вчителя складає та записує текст поздоровлення (рідним, друзям); пише адресу на конверті (листівці).




Формування практичних мовленнєвих навичок письма на базі доступних відомостей про текст як завершений твір чи його фрагмент;


формування осмисленості сприймання (розуміння суті того, що сприймається);
формування мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, спостереження за мовними явищами;
розвиток логічного мислення;
сприяння усвідомленню логічної послідовності побудови висловлювань;
формування навичок самостійного висловлювання;
формування вміння регулювати власні дії у відповідності з планом та інструкцією щодо виконання завдання;
формування вміння виявляти і виправляти допущені помилки;
формування позитивного ставлення до виконуваної роботи.

4.






Загальнонавчальні уміння

(протягом року)










Організаційно-контрольні вміння.


Загальнопізнавальні вміння.

Творчі вміння.

Естетико-етичні.





Учень:

– з допомогою вчителя визначає мету власної діяльності та складає план її виконання; (*спільно з учителем визначає мету діяльності та основні етапи роботи);

– реалізує визначений план; з допомогою вчителя оцінює здобутий результат; (*з допомогою вчителя);

– з допомогою вчителя аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності; порівнює, узагальнює їх; виділяє головне з-поміж другорядного;

– з допомогою вчителя здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо); (*залежно від психофізичних можливостей учня);

– працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення; (*працює з доступними текстами з допомогою вчителя);


уявляє словесно описані предмети і явища;

з допомогою вчителя переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


– з допомогою вчителя звертає увагу, (вміє помічати) красу в мовних явищах, явищах природи, мистецтві, вчинках і звершеннях людей;

– з допомогою вчителя оцінює власні вчинки; (*уважно слухає й розуміє оцінку вчителя).




Формування вміння послуговуватися наочно-дійовим, наочно образним та частково словесно-логічним мисленням;


формування вміння виконувати операції аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, порівняння, класифікації з одиницями різних мовних рівнів;
розвиток уміння уявляти та відтворювати (усно і письмово) словесні еталони;
розвиток уміння відчувати красу образних слів; виявляти почуття радості, задоволення від правильно виконаного завдання;
формування вміння застосовувати прийоми контролю та самоконтролю під час виконання завдань.

5.








Повторення та узагальнення вивченого протягом року




Каталог: PMPK -> Programy2015
Programy2015 -> Географія 5 9 класи Укладачі
Programy2015 -> Навчальні програми для 5-9 (10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей основи здоров’Я
Programy2015 -> Міністерство освіти І науки України Інститут спеціальної педагогіки напн україни
Programy2015 -> Навчальні програми для 5-9 (10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей фізична культура
Programy2015 -> Міністерство освіти І науки України Інститут спеціальної педагогіки напн україни
Programy2015 -> Міністерство освіти І науки України Інститут спеціальної педагогіки напн україни
Programy2015 -> Навчальні програми для 5-9 (10) класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей основи комп′ютерної грамотності
Programy2015 -> Міністерство освіти І науки України Інститут спеціальної педагогіки напн україни
Programy2015 -> Образотворче мистецтво


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал